ДЕПУТАТ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ГОЛОВА ПОСТІЙНОЇ КОМІСІ
З ПИТАНЬ ПРАВОПОРЯДКУ, РЕГЛАМЕНТУ ТА ДЕПУТАТСЬКО
ЕТИКИ
ПАВЛИК Віталій Андрійович
02121, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 к.1022 тел.:(044) 202-72-34, 068 899-96-57
Засобам масової інформації
Постанови Кабміну, якими передбачалося дозволити використання в Україні російських спецзасобів, а також водометів при морозі — оскаржені
27 січня 2014 року постанови Кабінету Міністрів №13 та №14 від 22 січня 2014 року, якими передбачалося ввести на озброєння органів внутрішніх справ України спеціальні засоби російського виробництва, а також дозволялося використання водометів до громадян за температури нижче 0С оскаржені до окружного суду міста Києва Віталієм ПАВЛИКОМ, адвокатом, головою постійної комісії Київради з питань правопорядку, регламенту та депутатської етики.
На думку позивача, зазначені постанови прийняті всупереч вимогам національного законодавства, зокрема, без передбачених Законом України «Про міліцію» висновків Міністерства охорони здоров’я та Генеральної прокуратури України. Нові спеціальні засоби ще не пройшли державну сертифікацію в Україні, а уряд їх включив до переліку спецзасобів, що застосовуватимуться до громадян.
«Постанова, яка передбачає використання водометів за температури повітря нижче 0 С, є не що іншим як легалізацією катування та нелюдського поводження до громадян, що заборонено низкою міжнародних договорів, ратифікованих Україною. За таких обставин використання водометів слід розглядати не як спеціальний засіб несмертельної дії, а як зброю масового ураження. Оскільки потрапляння на тіло людини крижаної води при температурі атмосферного повітря нижче 0С є вкрай небезпечним та може спровокувати миттєве обмороження та переохолодження, що в свою чергу може спричинити смерть людей. А частки криги за таких умов разом зі струменем води під високим тиском можуть смертельно уражати громадян.
Тому такі ганебні постанови Кабміну, прийняті всупереч вимогам національного та міжнародного законодавства будуть скасовані судом — якщо не українським, то Європейським судом з прав людини», — зазначив Віталій ПАВЛИК.
Більш детальна інформація за тел.: 068 899-96-57
АДМІНІСТРАТИВІНИЙ ПОЗОВ
Кабінетом Міністрів України 22 січня 2014 р. прийнято дві постанови, яким вносяться зміни до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089), (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13) (далі по тексту — Правил):
-
№ 13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку»;
-
№ 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку».
Зазначені Постанова Кабінету Міністрів України є незаконними, прийнятими всупереч підставам, не відповідно до повноважень та способу, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
І. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 р. №13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089), (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13) (далі по тексту — Правил), розширено перелік спеціальних засобів, що застосовуються при охороні громадського порядку.
Так, відповідачем при ухваленні оскаржуваної постанови були внесені зміни до п. 12 Правил: «1) абзац сьомий підпункту “б” після слова і цифри “Сирень-3” доповнити словом і цифрою “,“Дрейф-2”; 2) у підпункті “в”: абзац третій після слова “Заря” доповнити словами і цифрою “,“Заря-2”, “Факел-С”, “Пламя-М”; доповнити підпункт абзацом такого змісту: “ручна димова граната».
Тобто зазначеними нормами пропонується доповнити перелік наступними спеціальними засобами, які використовуватимуться правоохоронними органами:
ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами ”Дрейф-2”;
засоби забезпечення спеціальних операцій (світлошумові гранати) :
«Заря-2»,
“Факел-С”,
“Пламя-М”;
ручна димова граната;
1.Законом України «Про міліцію» передбачено право працівникам міліції застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак в окремих випадках (частина перша статті 14 закону).
Відповідно до частини третьої статті 14 цього закону повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
При ухвалені оскаржуваної постанови №14 від 22 січня 2014 р., передбачені Законом України «Про міліцію» висновки Міністерства охорони здоров’я (як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я) та Генеральної прокуратури України були відсутні (відповідачу не надавалися).
Відтак у відповідача були відсутні правові підстави, визначені законом, для зміни переліку спеціальних засобів, що застосовуються при охороні громадського порядку.
2.Як відомо із засобів масової інформації та інтернет-ресурсів зазначені вище спеціальні засоби перебувають на озброєнні в МВС Російської Федерації ( http://www.arms-expo.ru/049057055053124055051054.html; http://www.arms-expo.ru/049048050052124055053054.html).
Відповідно до частини першої статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року №N 46-93, у редакції від 05.04.2011, ВВР, 2011, N 40, ст.402) відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Обов’язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією (частина 2 статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію».
Спеціальні засоби, які використовуються для охорони громадського порядку включені до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308).
Тобто рішення про зміну (розширення) переліку спеціальних засобів, які можуть використовуватися правоохоронними органами України, може бути ухвалене відповідачем виключно після проведення державної сертифікації зазначених засобів.
На момент ухвалення оскаржуваного рішення ручна газова граната “Дрейф-2”; засоби забезпечення спеціальних операцій (світлошумові гранати): Заря-2”, “Факел-С”, “Пламя-М” та ручна димова граната не пройшли відповідної сертифікації.
Зазначене підтверджується офіційною позицією управлінням зв’язків з громадськістю Міністерства внутрішніх справ України, висловлене на офіційному веб-сайті: « 22 січня 2014 року Кабінетом міністрів України затверджено Постанову «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», згідно з якою оновлено перелік спецзасобів органів внутрішніх справ. Нові спецзасоби зараз проходять відповідні регламентні процедури та сертифікацію в спеціальних установах системи МВС України та інших». (http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/966929)
Тобто Кабінетом Міністрів України, як вищим органом у системі органів виконавчої влади, було затверджено нові спеціальні засоби, які в майбутньому можуть бути спрямовані проти громадян України, з повним ігноруванням позиції/рішення центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, який повинен надати відповідь щодо відповідності зазначених засобів обов’язковим технічним вимогам нормативних документів України.
ІІ. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 січня 2014 р. № 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089) (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13.
Зазначеною постановою п. 16 Правил викладено в новій редакції: «Водомети застосовуються працівниками міліції для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності, захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну».
Попередня редакція припису зазначеного пункту була наступною: «16. Водомети застосовуються для розсередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 град. C.».
Змінюючи пункт 16 Правил, окрім дослівного відтворення переліку випадків застосування спецзасобів, передбачених статтею 14 Закону України «Про міліцію», відповідач скасував заборону використання водометів при температурі атмосферного повітря нижче 0 град. C.
Приймаючи зазначене рішення, відповідач грубо порушив вимоги національного та міжнародного законодавства з огляду на наступне.
1.Законом України «Про міліцію» передбачено право працівникам міліції застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак в окремих випадках (частина перша статті 14 закону).
Відповідно до частини третьої статті 14 цього закону повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
Проте, при ухвалені оскаржуваної постанови №14 від 22 січня 2014 р., передбачені Законом України «Про міліцію» висновки Міністерства охорони здоров’я (як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я) та Генеральної прокуратури України були відсутні (відповідачу не надавалися).
Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави, визначені законом, для зміни правил застосування такого спеціального засобу, як водомет.
2.Також при ухвалені оскаржуваного рішення відповідачем не був дотриманий порядок прийняття постанов Кабінету Міністрів України.
Зокрема § 36 Регламенту Кабінету Міністрів України (затверджений Постановою Кабміну від 18 липня 2007 р. № 950 з подальшими змінами та доповненнями) передбачає порядок опрацювання проекту постанови відповідача на відповідність європейським стандартам у сфері дотримання прав людини.
Так, зазначеними приписами передбачено, що проект постанови Кабінету Міністрів, що зачіпає права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підлягає опрацюванню з урахуванням положень зазначеної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.
«При цьому розробник визначає: чи містяться у проекті акта положення, що зачіпають права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; яких положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосується проект акта (§ 36 Регламенту Кабінету Міністрів України).
Аналіз Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) засвідчує, що запропоновані норми оскаржуваної постанови грубо порушують статтю 3 Конвенції, відповідно до змісту якої: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов’язань (стаття 16 Закону України «Про міжнародні договори»).
3.Головною небезпекою ухвалення оскаржуваної постанови є порушення положень міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Конвенцію ратифіковано Указом Президії ВР N 3484-XI від 26.01.87) визначено: «термін “катування” означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди).
А частинами 1 та 2 статті 2 цієї Конвенції встановлено: «кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією.Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань)».
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню», зазначене положення міститься в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97).
При цьому стаття 3 не передбачає жодних винятків від цієї заборони або відступів від неї, які допускаються п.2 Статті 15 Конвенції , навіть під час війни або іншої суспільної небезпеки».
Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини засвідчує, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод розглядається Європейським судом як «живий механізм», який динамічно розвивається в умовах розвитку суспільства, і «має бути розтлумачена у світлі вимог сьогодення». Конкретизувавши статтю 3 виписаними тими чи іншими видами поводження, які підпадали б під категорії «катування», «нелюдського», чи «такого, що принижує гідність, поводження або покарання», автори Конвенції тим самим би звузили або обмежили сферу дії статті 3 ЄКПЛ. Адже передбачити абсолютно усі випадки,які б могли виникнути в цьому контексті, неможливо (Застосування в Україні європейських стандартів протидії жорстокому поводженню і безкарності: науково-практичний посібник для суддів / За заг. ред. проф. Маляренка В.Т. — К.: «К.І.С», 2011).
Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Право на мирні зібрання гарантується в Україні статтею 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 39 Конституції. Відповідно до цих документів держава зобов’язана не перешкоджати проведенню мирних зібрань, а захищати їх учасників. Акції протесту – це завжди велике скупчення людей, здебільшого неоднорідне і не завжди організоване. Тому уповноважені представники держави – правоохоронні органи – зобов’язані забезпечувати громадський порядок і безпеку людей. Це означає – виявляти та нейтралізовувати (знешкоджувати) законним шляхом тих осіб, що порушують закон, забезпечуючи безпеку інших учасників протесту. Згідно керівних принципів зі свободи зібрань ОБСЄ правоохоронці повинні розрізняти учасників протесту, чиї дії носять мирний характер, і учасників, що налаштовані на насильство.
Застосування водомету як спеціального засобу за порядком, передбаченим оскаржуваною постановою, створює загрозу як окремим правопорушникам, так і мирним громадянам у т.ч. журналістам, медичним працівникам тощо.
Водомет як багатофункціональний пристрій, що випускає струмінь води, під тиском 10-12 атмосфер є спеціальним засобом, який в інших державах використовувався виключно для розсередження учасників масових безпорядків.
Натомість оскаржуваною постановою №14 відповідач, розширивши перелік випадків використання зазначеного спеціального засобу та знявши будь-які обмеження, створює загрозу життю та здоров’ю значної кількості людей, у т.ч. позивача.
Використання до учасників мирних зібрань водометів при температурі атмосферного повітря нижче 0С є не чим іншим як вчиненням дій для навмисного заподіяння сильного болю, страждання та загрози життю громадян. Оскільки потрапляння на одяг та тіло людини крижаної води при температурі атмосферного повітря нижче 0С є вкрай небезпечним та може спровокувати миттєве обмороження та переохолодження, що в свою чергу може спричинити смерть людей. До того ж, не надавши особі, на яку був спрямований струмінь води за низької температури атмосферного повітря, оперативну медичну допомогу, відповідні особи правоохоронних органів створюють реальну загрозу життю людини.
Більше того, при температурі атмосферного повітря нижче 0С в резервуарі водомету може утворюватися крига, частки якої разом зі струменем води під високим тиском можуть смертельно уражати людей, тобто створювати реальну загрозу життю громадян. У такому випадку водомет може розглядатися не як спеціальний засіб несмертельної дії, а як зброя масового ураження.
Тому з огляду на зазначене, за інформацією позивача в жодній країні світу не дозволене застосування такого спеціального засобу як водомету при температурі атмосферного повітря нижче 0С.
Слід констатувати, що положення оскаржуваної постанови №14 суперечать і приписам Закону України «Про міліцію»: «у разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян (частина четверта статті 12). Це пов’язано з тим, що застосування такого спеціального засобу при температурі атмосферного повітря нижче 0С у будь-якому випадку перевищує міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов’язків та становить реальну загрозу життю та здоров’ю людей.
У розумінні правових норм вищезазначених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, положення оскаржуваної постанови №14 є не чим іншим як створенням умов для катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження.
Своє звернення до суду із зазначеним позовом обґрунтовую наступним.
Загальновідомим є факт, що з 01 грудня 2013 року та до дати звернення із зазначеним позовом до суду у місті Києві (на вулицях Хрещатик, пл.. Майдан Незалежності, Інститутська, Грушевського та ін.) відбуваються мирні зібрання громадян на реалізацію статті 39 Конституції України та статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини та ін.
Разом з тим, до учасників мирних зібрань працівниками органів внутрішніх справ були застосовані спеціальні засоби, що підтверджується численними повідомленнями в засобах масової інформації та інформаційних агентств:
http://www.unian.ua/politics/875012-proti-mitinguvalnikiv-znovu-zastosuvali-vodometi.html;
http://gazeta.ua/articles/np/_proti-mitinguvalnikiv-znovu-zastosuvali-vodometi/5376174
http://www.unian.ua/politics/875012-proti-mitinguvalnikiv-znovu-zastosuvali-vodometi.html;
http://tsn.ua/kyiv/bilya-stadionu-dinamo-do-zhurnalistiv-potrapila-svitloshumovu-granatu-330182.html;
http://tsn.ua/article/print/kyiv/u-centr-kiyeva-pochali-styaguvati-vodometi-330158.html
Оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, а тому стосується всіх без виключення суб’єктів правовідносин. До того ж, ураховуючи, що застосування спеціальних засобів відбувалося в основному до учасників мирних зібрань, які не вчиняли жодних правопорушень, та є загроза застосування таких засобів до позивача, який є суб’єктом правовідносин виключно мирного зібрання, оскаржувана постанова стосується його прав та обов’язків та її положення можуть бути безпосередньо застосовані до позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст., 3, 6, 104-106, 171 КАС України, прошу:
-
Відкрити провадження в адміністративній справі.
-
Визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 р. № 13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089), (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13).
-
Визнати незаконною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України прийнято від 22 січня 2014 р. № 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089) (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13.
Додатки:
|
27 січня 2014 року Павлик В.А.
КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
27 січня 2014 року мною подано позов до окружного адміністративного суду міста Києва до Кабінету Міністрів України щодо визнання незаконним прийнятих постанов від 22.01.2014р.:
-
№ 13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку»;
-
№ 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку».
Зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є незаконними та створюють очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також містять очевидні ознаки протиправності рішення, а тому відповідно до приписів ст.ст. 117 та 118 КАС України вбачаються підстави для постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинити дію рішень відповідача.
В обґрунтування своїх вимог зазначаю наступне.
І. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 р. №13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089), (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13) (далі по тексту — Правил), розширено перелік спеціальних засобів, що застосовуються при охороні громадського порядку.
Так, відповідачем при ухваленні оскаржуваної постанови були внесені зміни до п. 12 Правил: «1) абзац сьомий підпункту “б” після слова і цифри “Сирень-3” доповнити словом і цифрою “,“Дрейф-2”; 2) у підпункті “в”: абзац третій після слова “Заря” доповнити словами і цифрою “,“Заря-2”, “Факел-С”, “Пламя-М”; доповнити підпункт абзацом такого змісту: “ручна димова граната».
Тобто зазначеними нормами пропонується доповнити перелік наступними спеціальними засобами, які використовуватимуться правоохоронними органами:
ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами ”Дрейф-2”);
засоби забезпечення спеціальних операцій (світлошумові гранати) :
Заря-2”,
“Факел-С”,
“Пламя-М”;
ручна димова граната;
Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 р. № 13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» є незаконною, прийнятою всупереч підставам, не відповідно до повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
1.Законом України «Про міліцію» передбачено право працівникам міліції застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак в окремих випадках (частина перша статті 14 закону).
Відповідно до частини третьої статті 14 цього закону повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
При ухвалені оскаржуваної постанови №14 від 22 січня 2014 р., передбачені Законом України «Про міліцію» висновки Міністерства охорони здоров’я (як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я) та Генеральної прокуратури України були відсутні (відповідачу не надавалися).
Відтак у відповідача були відсутні правові підстави, визначені законом, для зміни переліку спеціальних засобів, що застосовуються при охороні громадського порядку.
2.Як відомо із засобів масової інформації та інтернет-ресурсів зазначені вище спеціальні засоби перебувають на озброєнні в МВС Російської Федерації ( http://www.arms-expo.ru/049057055053124055051054.html; http://www.arms-expo.ru/049048050052124055053054.html).
Відповідно до частини першої статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року №N 46-93, у редакції від 05.04.2011, ВВР, 2011, N 40, ст.402) відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Обов’язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією (частина 2 статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію».
Спеціальні засоби, які використовуються для охорони громадського порядку включені до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308).
Тобто рішення про зміну (розширення) переліку спеціальних засобів, які можуть використовуватися правоохоронними органами України, може бути ухвалене відповідачем виключно після проведення державної сертифікації зазначених засобів.
На момент ухвалення оскаржуваного рішення ручна газова граната “Дрейф-2”; засоби забезпечення спеціальних операцій (світлошумові гранати): Заря-2”, “Факел-С”, “Пламя-М” та ручна димова граната не пройшли відповідної сертифікації.
Зазначене підтверджується офіційною позицією управлінням зв’язків з громадськістю Міністерства внутрішніх справ України, висловлене на офіційному веб-сайті: « 22 січня 2014 року Кабінетом міністрів України затверджено Постанову «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», згідно з якою оновлено перелік спецзасобів органів внутрішніх справ. Нові спецзасоби зараз проходять відповідні регламентні процедури та сертифікацію в спеціальних установах системи МВС України та інших». (http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/966929)
Тобто Кабінетом Міністрів України, як вищим органом у системі органів виконавчої влади було затверджено нові спеціальні засоби, які в майбутньому можуть бути спрямовані проти громадян України, з повним ігноруванням позиції/рішення центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, який повинен надати відповідь щодо відповідності зазначених засобів обов’язковим вимогам нормативних документів України.
ІІ. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 січня 2014 р. № 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089) (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13.
Зазначеною постановою п. 16 Правил викладено в новій редакції: «Водомети застосовуються працівниками міліції для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності, захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну».
Попередня редакція припису зазначеного пункту була наступною: «16. Водомети застосовуються для розсередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 град. C.».
Змінюючи пункт 16 Правил, окрім дослівного відтворення переліку випадків застосування спецзасобів, передбачених статтею 14 Закону України «Про міліцію», відповідач скасував заборону використання водометів при температурі атмосферного повітря нижче 0 град. C.
Приймаючи зазначене рішення відповідач грубо порушив вимоги національного та міжнародного законодавства з огляду на наступне.
1.Законом України «Про міліцію» передбачено право працівникам міліції застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак в окремих випадках (частина перша статті 14 закону).
Відповідно до частини третьої статті 14 цього закону повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
Проте, при ухвалені оскаржуваної постанови №14 від 22 січня 2014 р., передбачені Законом України «Про міліцію» висновки Міністерства охорони здоров’я (як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я) та Генеральної прокуратури України були відсутні (відповідачу не надавалися).
Відтак у відповідача були відсутні правові підстави, визначені законом, для зміни правил застосування такого спеціального засобу, як водомет.
2.Також при ухвалені оскаржуваного рішення відповідачем не був дотриманий порядок прийняття постанов Кабінету Міністрів України.
Зокрема § 36 Регламенту Кабінету Міністрів України (затверджений Постановою Кабміну від 18 липня 2007 р. № 950 з подальшими змінами та доповненнями) передбачає порядок опрацювання проекту постанови відповідача на відповідність європейським стандартам у сфері дотримання прав людини.
Так, зазначеними приписами передбачено, що проект постанови Кабінету Міністрів, що зачіпає права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підлягає опрацюванню з урахуванням положень зазначеної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.
«При цьому розробник визначає: чи містяться у проекті акта положення, що зачіпають права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; яких положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосується проект акта (§ 36 Регламенту Кабінету Міністрів України).
Аналіз Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) засвідчує, що запропоновані норми оскаржуваної постанови грубо порушують статтю 3 Конвенції, відповідно до змісту якої: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов’язань (стаття 16 Закону України «Про міжнародні договори»).
3.Головною небезпекою ухвалення оскаржуваної постанови є порушення положень міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Конвенцію ратифіковано Указом Президії ВР N 3484-XI від 26.01.87) визначено: «термін “катування” означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди).
А частинами 1 та 2 статті 2 цієї Конвенції встановлено: «кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією.Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань)».
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню», зазначене положення міститься в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97).
При цьому стаття 3 не передбачає жодних винятків від цієї заборони або відступів від неї, які допускаються п.2 Статті 15 Конвенції , навіть під час війни або іншої суспільної небезпеки».
Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини засвідчує, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод розглядається Європейським судом як «живий механізм», який динамічно розвивається в умовах розвитку суспільства, і «має бути розтлумачена у світлі вимог сьогодення». Конкретизувавши статтю 3 виписаними тими чи іншими видами поводження, які підпадали б під категорії «катування», «нелюдського», чи «такого, що принижує гідність, поводження або покарання», автори Конвенції тим самим би звузили або обмежили сферу дії статті 3 ЄКПЛ. Адже передбачити абсолютно усі випадки,які б могли виникнути в цьому контексті, неможливо (Застосування в Україні європейських стандартів протидії жорстокому поводженню і безкарності: науково-практичний посібник для суддів / За заг. ред. проф. Маляренка В.Т. — К.: «К.І.С», 2011).
Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Право на мирні зібрання гарантується в Україні статтею 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 39 Конституції. Відповідно до цих документів держава зобов’язана не лише не перешкоджати проведенню мирних зібрань, а захищати їх учасників. Акції протесту – це завжди велике скупчення людей, здебільшого неоднорідне і не завжди організоване. Серед цих людей часто бувають ті, хто прагне радикальних і немирних дій. Тому уповноважені представники держави – правоохоронні органи – зобов’язані забезпечувати громадський порядок і безпеку людей. Це означає – виявляти та нейтралізовувати (знешкоджувати) законним шляхом тих осіб, що порушують закон, забезпечуючи безпеку інших учасників протесту. Згідно керівних принципів зі свободи зібрань ОБСЄ правоохоронці повинні розрізняти учасників протесту, чиї дії носять мирний характер, і учасників, що налаштовані на насильство.
Застосування водомету як спеціального засобу за порядком, передбаченим оскаржуваною постановою, створює загрозу як окремим правопорушникам, так і мирним громадянам у т.ч. журналістам, медичним працівникам тощо.
Водомет як багатофункціональний пристрій, що випускає струмінь води, під тиском 10-12 атмосфер є спеціальним засобом, який в інших державаз використовувався виключно для розсередження учасників масових безпорядків.
Натомість оскаржуваною постановою №14 відповідач, розширивши перелік випадків використання зазначеного спеціального засобу та знявши будь-які обмеження, створює загрозу життю та здоров’ю значної кількості людей, у т.ч. позивача.
Використання до учасників мирних зібрань водометів при температурі атмосферного повітря нижче 0С є не чим іншим як вчиненням дій для навмисного заподіяння сильного болю, страждання та загрози життю громадян. Оскільки потрапляння на одяг та тіло людини крижаної води при температурі атмосферного повітря нижче 0С є вкрай небезпечним та може спровокувати миттєве обмороження та переохолодження, що в свою чергу може спричинити смерть людей. До того ж, не надавши особі, на яку був спрямований струмінь води за низької температури атмосферного повітря, оперативну медичну допомогу, відповідні особи правоохоронних органів створюють реальну загрозу життю людини.
Більше того, при температурі атмосферного повітря нижче 0С в резервуарі водомету може утворюватися крига, частки якої разом зі струменем води під високим тиском можуть смертельно уражати людей, тобто створювати реальну загрозу життю громадян. У такому випадку водомет може розглядатися не як спеціальний засіб несмертельної дії, а як зброя масового ураження.
Тому з огляду на зазначене, за інформацією позивача в жодній країні світу не дозволене застосування такого спеціального засобу як водомету при температурі атмосферного повітря нижче 0С.
Слід констатувати, що положення оскаржуваної постанови №14 суперечать і приписам Закону України «Про міліцію»: «у разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян (частина четверта статті 12). Це пов’язано з тим, що застосування такого спеціального засобу при температурі атмосферного повітря нижче 0С у будь-якому випадку перевищує міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов’язків та становить реальну загрозу життю та здоров’ю людей.
У розумінні правових норм вищезазначених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України положення оскаржуваної постанови №14 є не що іншим як створення умов для катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню.
Загальновідомим є факт, що з 01 грудня 2013 року та до дати звернення із зазначеним позовом до суду у місті Києві (на вулицях Хрещатик, пл.. Майдан Незалежності, Інститутська, Грушевського та ін.) відбуваються мирні зібрання громадян на реалізацію статті 39 Конституції України та статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини та ін.
Разом з тим, до учасників мирних зібрань працівниками органів внутрішніх справ були застосовані спеціальні засоби, що підтверджується численними повідомленнями в засобах масової інформації та інформаційних агентств:
http://www.unian.ua/politics/875012-proti-mitinguvalnikiv-znovu-zastosuvali-vodometi.html;
http://gazeta.ua/articles/np/_proti-mitinguvalnikiv-znovu-zastosuvali-vodometi/5376174
http://www.unian.ua/politics/875012-proti-mitinguvalnikiv-znovu-zastosuvali-vodometi.html;
http://tsn.ua/kyiv/bilya-stadionu-dinamo-do-zhurnalistiv-potrapila-svitloshumovu-granatu-330182.html.
Враховуючи, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди моїм правам, свободи та інтересам шляхом застосування незаконних спеціальних засобів та водометів при температурі атмосферного повітря нижче 0С., враховуючи актуальність зазначеної небезпеки на сьогоднішній день, а також очевидність ними ознаки протиправності рішення відповідача (відсутність висновків Міністерства охорони здоров’я (як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я) та Генеральної прокуратури України, відсутність сертифікації спеціальних засобів, порушення статті 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Конвенцію ратифіковано Указом Президії ВР N 3484-XI від 26.01.87) та статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97). є всі підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст., 3, 6, 104-106, 117, 118 КАС України, прошу:
-
Постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою
-
Зупинити дію постанову Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 р. № 13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089), (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13).
-
Зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України прийнято від 22 січня 2014 р. № 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» , затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 49 (ЗП УРСР, 1991 p., № 3, ст. 18; Офіційний вісник України, 1997 p., число 32, с. 4; 2001 р., № 47, ст. 2089) (опубліковано в газеті Урядовий кур’єр від 23.01.2014р. №13.
27 січня 2014 року Павлик В.А.
20 ответов
Тому з огляду на зазначене, за інформацією позивача в жодній країні світу не дозволене застосування такого спеціального засобу як водомету при температурі атмосферного повітря нижче 0°С.
ни в одной стране, законодательство которой не позволяет применять водомёт в качестве специального средства, у демонстрантов не бывает отапливаемой базы в нескольких сот метрах от места применения водомёта.
Водомёт на Грушевского-2014 — самое гуманное спецсредство из всех применённых в ходе столкновений!
Павлик В. А. Міцно тисну руку ! Респект і уважуха !
Это конечно хорошо,что постанови кабміну оскаржені, но правильно было бы,эти світлошумові гранати :«Заря-2»,
“Факел-С”,
“Пламя-М”;
затасовать на торпеду “беркутам”,чтобы в дупле у них было шумно и светло. Пидарюги камуфлированные!
Господа! Самое главное средство против буйных протестантов есть достойное и комфортное проживание у себя в стране. Наличие хороших и доступных стадионов и спортплощадок…самое лучше, это конечно возможность выезжать в турпоездки и прочие там круизы в экзотические места планеты. Но есть еще лучшее средство…это достойная и компетентная власть…примерно такая, как в островном Сингапуре или Люксембурге…где нет газа, нефти и главное нет коррупции…а потому еще одно средство не последнего значения…- это честная и добросовестная работа силовиков, в том числе и милиции. Не служить мафии и очищать общество от тех, кто мешает жить по нормальным и цивилизованным законам…Вообще, это нонсенс, если силовые структуры выступают против конституционного права…Вступающий в милицию и СБУ должны знать язык, гимн и конституцию страны..а еще Декларацию Прав Человека…Там где написано …”Человек имеет право…” и у нас в Конституции Украины есть норма -“Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.”
Я своё отработал в ментовке и почти отжил………….Пусть судьба проклянёт тех ментов,которые переступили через себя,мужские понятия…………….Да просто стали чмошниками безсловесными…Если бы Вы знали как я Вас ненавижу-ублюдки недоделанные!Вы хуже полупидаров.Хотя поймёте,что хуже полупидара может быть только ссученый мусор в Украине!Не будет счастья в Вашей никчемной жизни за то,что Вы натворили.А в аду вас тоже ждёт проблемка-я уже договорился и устроился туда “колоть” и “подбрасывать” дровишки.Я жду Вас,ребятки!!!
И говорю я это не о “Беркуте”.Что с них, сирых взять?
Спасибо Родич Домахи ,порадовал позитивом
Что ж такое случилось, что фракция Супруненко в КиевСовете перестала ходить на сессии, а сам Павлик дует пургу и оспаривает акты КМ. Слава хочет прижиться при новых властях?
ЕСЛИ РЕВОЛЮЦИЯ ПЕРЕЙДЕТ В РАСПИЛ ПОРТФЕЛЕЙ ДЛЯ СВЯТОЙ ТРОЙКИ…ЗНАЧИТ СМЕРТИ ПАТРИОТОВ НАПРАСНЫ….НЕОБХОДИМО СРОЧНО ПЕРЕВЕСТИ РЕВОЛЮЦИЮ ИЗ ПОЛИТИЧЕСКОЙ В СОЦИАЛЬНУЮ с полной люстрацией “элиты” –-РЕПРИВАТИЗАЦИЯ СТРАТЕГИЧЕСКИХ ОБЪЕКТОВ, ЛИКВИДАЦИЯ (ТОЛЕРАНТНО) ОЛИГАРХОВ И РЕАЛИЗАЦИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ ИДЕИ- ПОСТРОЕНИЕ ШВЕДСКОГО СОЦИАЛИЗМА.
Так держать! Удачи!!!
Беркут стреляет: http://www.youtube.com/watch?v=K4kO_nv7hp8&feature=youtu.be
Сравните отдачу на 1:00 и на 1:35
Вес резиновой пули ~8,4 грамма: http://www.teren.net.ua/ru/products/details/7/index.html
Вес пули блондо ~35 грамм
Любой охотник подтвердит что этот урод стрелял на 1:36 минуте не “резиной” а охотпатроном. Настанет время и урода будут судить.
Павлику “Морозову”
А якже інші положення ст. 12 (Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї) щодо випадків вчинення групового нападу “мирними громадянами”, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору, ст. 15 (Застосування вогнепальної зброї) для відбиття нападу на працівника міліції, для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення. Застосування водомету — катування, а вогнепальної зброї — не є катуванням???!!!. У даному випадку застосування водомету не переслідує мету покарання за вчинення дії, а попередження вчинення більш тяжкого злочину, наприклад, посягання на життя людини.
Законодавчі умови застосування водометів є достатніми гарантіями не застосування їх щодо учасників мирних зібрань. Павлику, зверніть увагу на рішення Евросуду щодо визнання зібрань мирними.
Підтримую позицію адвоката Павлика В.А.! Якщо уряд в єдиній у світі державі дозволяє використання водомету до людей в мороз, то це не уряд. Для бажаючих загострити дискусію щодо гуманності вогнепальної зброї чи водомету, то необхідно враховувати, що є засобом (зброєю) смертельної дії, а що – несмертельної, і при яких підставах і до кого вони можуть застосовуватися. Чим більше буде таких позовів до різних органів влади – тим більше будуть задумуватися, що вони приймають!!
Батенька, вы запутались в причинно-следственной связи. Когда началась бойня? 30 ноября, когда “Беркут” стал избивать спящих студентов. После этого на “Беркут” не нападали, а от него защищались. А защищаться от озверелых бандитов в “беркутовской” форме голыми руками бессмысленно.
Идею и аргументы истца поддерживаю! 1. Для того, чтобы легализировать водомет, который поливал людей в мороз двумя днями раньше, этот бред нужно было на уровне правительства легализировать всем нормальным странам на смех ?! 2. Смотря на этот, на всю голову отмороженный беркут, понимаешь, что они всех людей с государственной символикой готовы залить не только водометами. 3. Одни люди не боятся и готовы публично отстаивать гражданскую позицию, за что им — респект, другие – максимум за монитором. как прочитала на майдане «Краще бути боягузом на майдані, ніж хоробрим, але біля телевізора»
Причинно-следственная связь должна рассматриваться относительно конкретних событий, а не вообще исторически. Применение спецтехники я рассматривал относительно событий на Банковой и Грушевского, а не мирных акций протеста.
Ты, С., точно при любой власти приживешься. Только при нормальных людях тебе места не будет. Вот и скулишь тут.
Скулят щенки без молока, или собаки от пинка. А я умею задумываться и подвергать сомнению. А ты решил выступить адвокатом Славика? Или забыл интервью Павлика по поводу отмученного строительного холдинга. Поорите ему еще Слава Героям!!! Задай себе простой вопрос и ответь сам себе:Почему вдруг фракция Героя Ярошенко из бюджетной комиссии не пришла на сессию голосовать за бюджет? Почему вдруг Павлик начал оспаривать акты КМ?
123-повністю тебе підтримую.Павлика знаю особисто.Це людина “Космоса” та Су-пруненка,підтримував регіоналів,а тепер зрозумів що запахло “жариним” і бажає реабілітуватися перед Дарничанами,звідки попав до Київради.
Сессия в Соломенской РДа это что было? Не бюджетная? Когда Свобода двери выламывала. Ума же не хватает ни на что, кроме свалить памятник или двери выломать. А еще они умеют орать “Слава Героям!!!” Хорошо и эффектно. Собрала под свои флаги всех личностей с нестабильной психикой. Теперь их развлекать нужно, вот и развлекают. Хорошего и нужного только не сделала ничего за два года в парламенте.И ты точно такой-объяснить свою позицию нормально не можешь, аргументов не слышишь. Чуть не по твоему, сразу глаза кровью наливаются и идут оскорбления. И дело не в Омельченко или Попове. Они в прошлом. Будут еще другие. Главное уметь читать между строк и разные издания, а не сидеть по 12 часов уставившись в Украинскую правду, хлебая офисный кофе.