Сповідь міліціонера: у багатьох підрозділах нарада починається із сум, які кожен повинен здати начальнику

Багато говорять про російських інструкторів нашого «Беркуту», російського снайпера. Як стверджує наше джерело, нічого такого немає. Звідки у міліціонерів взялося скільки жорстокості?, — можете запитати. Вона не взялася. Вона була вже давно. «Беркут» робить все, як завжди: б’є, катує і забирає гроші та власність. Це звична справа для міліції, але на темних вулицях, у підворотнях і райвідділках. А зараз їхні звички під пильним поглядом преси і активістів. Звідси і відстріл журналістів.

Публікуємо сповідь підполковника міліції, котрий пропрацював у МВС 15 років, не дослужив 2 роки до пенсії і перейшов у іншу силову структуру.

Жорстокість

Жорстокість «Беркуту» — це прояв зневаги до всіх, хто не причетний до т.зв. «еліти».В головах у хлопців «сміття» про «великій руський мір», про геройство спецури в Чечні, про загрозу від «бандерівців» тощо. Під час навчань з основ права, немає жодних натяків на закони моралі. Вони виконують акти помсти за себе, за своє щоденне приниження від командирів, яке стало абсолютно буденним.

Їх на службі принижують кожен день, час, хвилину. Їх позбавили гідності. Адже гідність – це внутрішнє відчуття правильності свого добровільного вибору! Спробуйте ви (!) лишитись людиною, коли в моді лише гроші. На думку начальників якщо ти прийшов до міліції не за грошима, то ти не заслуговуєш на людське ставлення.

Гроші заробляються на виконаннях прямих наказівбезпосередніх керманичів (не можу їх назвати командирами) – в основному — це послуги з охорони автозаправок у нічний час, приватних готелів, елітних борделів, приватних осіб, які не хочуть укладати офіційні договори з міліцією про охорону, супроводження автомобілів, що перевозять «чорний нал» тощо. Але це робота для тих, хто чогось вартий – володіє зброєю, адекватно застосовує професійні вміння і навички.

При цьому є «бійці» що прийшли до підрозділів «Беркуту» з патрульно-постової служби. Як правило, їх переводять за собою начальники та начальнички, яких направляють «покерувати». Вони не відрізняються наявністю бойових навичок та вмінь. Але дуже добре знають, як грабувати громадян на вулицях. Кого можна, а кого не варто.

Малюнок харківського художника Леоніда Сторожука

Загнивання

Спецпідрозділ «Беркут» в ідеалі – це високосвідомі громадяни, працівники міліції, які мають володіти професійними знаннями та навичками, необхідними для того, щоб підставляти свої голови під чужі кулі, каміння, палиці тощо замість «клерків» (оперів, слідчих та ін.). І при цьому бажано залишитися живим.

Саме за це вони мають право на носіння іншої форми службового одягу, мають інший режими несення служби, мають іншу оплату своєї праці та привілеї, що мають на меті компенсувати їм та їх родинам можливі наслідки такої «роботи з ризиком для життя».

На початку 90-х років минулого сторіччя так і було. До зазначеного підрозділу кадровики відбирали виключно людей, які відповідали критеріям професіонального ставлення до службових обов’язків. Особовий склад «не вилазив» зі спортивних залів та класів спеціальної підготовки, полігонів та цілодобово був готовий до миттєвого виконання поставлених задач.

Це напевно, були «золоті часи», коли командири та офіцери, що пройшли через «Афган», «гарячі точки» мали неймовірний багаж знань і умінь, натхненно любили свою роботу і поважали особовий склад. І не було для них більшого горя, ніж проблеми або загибель підлеглих. Це були часи, коли прості українські хлопці часто закривали собою інших громадян та службовців від куль та лягали на гранати. І це щира правда.

Та у 2000-них, коли система тотальних товарно-грошових стосунків поглинула МВСвона не могла не торкнутись «Беркуту». З’явилися командири, які в перший день свого призначення хазяйновито оглядали базу з думкою «А що у вас тут можна вкрасти?»

Потім почалися «наряди з охорони громадського порядку», плани по «здачі валютної виручки» та інші ганебні явища. Хлопці почали отримувати премії за кожне відрядження. Так почала народжуватися безкарність, результат бачить увесь світ сьогодні.

В нинішні часи там, в міліції просто немає службовців, чию свідомість не змінила існуюча система взаємовідносин і відповідно відносин до всього оточуючого.

Командири змушували всіх своїх бійців брати участь у катуваннях. Це робиться для того, аби пов’язати вчиненням злочину увесь особовий склад. І забезпечити повну покірність «рабів у погонах».

Система аморальності

Чому міліціонери не відчувають до рідного народу нічого, крім презирства? Чому ми продовжуємо стикатися із прикладами неймовірної жорстокості, нехтування елементарними правами людини і громадянина, що допускають люди в погонах? Чому вони роблять це систематично, зухвало та показово і вважають це абсолютно адекватним? Я відповім.

Система – це сукупність елементів, які взаємодіють за одним відомим законом. Таке визначення з шкільного курсу фізики знає кожен. Але чи усвідомлює це?

Кожен елемент системи діє за одним законом. Тобто, кожен працівник правоохоронної системи, знаходячись всередині неї, є заручником правил писаних і неписаних, що описують всі варіанти взаємовідносин з колегами, керівниками, підлеглими. Саме ці умови буття всередині системи формують свідомість кожного окремого службовця.

За останні 10 років правоохоронна система України змінилась докорінно. Маленькими кроками, непомітними подіями, перманентними «реформуваннями», «покращеннями», нескінченими ротаціями сформувалася певна система взаємовідносин, спрямована на заробляння коштів аби вижити.

Абсолютна безкарність призвела до абсолютної аморальності. На жаль.

Міліцейська економіка

Починаючи з 2000-них року, ВСІ просування по службі, заохочення, отримання чергових звань і т.і. в системі МВС набули характеру «фінансових питань». Якось у 2009 році під час розмови з лейтенантом УБОЗУ я почув наступні слова «Я вже все підрахував, через чотири роки мушу стати майором та зайняти посаду начальника певного відділу. Грошей стане. Знаю, кого треба потрясти. В мене напрочуд «хлібний» контингент».

Так. Всі звання та посади в міліції купуються. Для того, щоб відправили документи на підвищення на Київ, необхідно заплатити; щоб написали позитивний висновок про атестацію, треба заплатити. Начальники призначаються на свої посади за гроші — це факт, якому не знайшли підтвердження, хіба, ліниві журналісти.

Людина, яка отримала посаду за гроші, має наміри ці «інвестиції» повернути. Як? А дуже просто – обкласти даниною підлеглих! Всі учасники цих «економічних відносин» або до них пристосовуються, або вимирають.

Система, у якій командир і військовий начальник — взірець поведінки, працює у цьому маленькому суспільстві в повному обсязі. За писаними правилами, командир – це та особа, яка вирішує за тебе де, що і як ти робиш! І при цьому несе повну відповідальність за твої дії. І, відповідно, так само повністю залежить від тебе. Це варіант високих взаємних стосунків, в основі яких лежить взаємна довіра та відповідальність.

Але маємо іншу ситуацію, коли начальники не залежать від своїх відносин з колективами, тому що їх призначення на більш високі посади відбувається не завдяки роботі всього колективу, а виключно через гроші і блат.

У багатьох підрозділах «по боротьбі з економічними злочинами» ранкова нарада починається з визначення сум, які кожен до вечора повинен покласти на стіл начальнику!Рядові міліціонери просто змушені здобувати ці гроші. Морально-етична сторона питання в цьому контексті не обговорюється.

Інший наочний приклад. Навесні 2013 року я став свідком того, як в райуправлінні у центрі Києва один оперативний співробітник мусив заплатити 200 доларів своєму колезі за довідку службового характеру для кримінальної справи. Мотивація міліціонера, який за гроші допоміг колезі, мене просто вбила: «Мені начальник нарізав завдання – 200 баксів. Якщо я буду тобі допомагати в службовому питанні, я не зможу «вийти в поля» та принести ці гроші!».

Мушу констатувати, що наша міліція перетворилась на закрите акціонерне підприємство з відповідними товарно-грошовими відносинами. Відповідно, всі учасники цих відносин діють за певними правилами, які змінюють їх свідомість, світосприйняття та формують певне відношення до навколишнього світу.

Всі дії міліціонерів проходять під питанням — де взяти гроші? Люди засинають та прокидаються із цим питанням. Вони перебувають на роботі часто-густо зі зброєю в руках і в думках лише одне питання – «ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ?».Там, де присутні такі «високі» думки та почуття, нічого не варті слова «честь», «гідність», «вірність», слова присяги, любов до Батьківщини та ін.

В таких умовах слова про необхідність дотримання якихось-там законів, прав людини, тощо просто дратують, породжуючи ненависть до всього, що тебе оточує. Зрозумійте! Вся міліція сьогодні — це тотальна бізнес структура! Тільки бізнес робиться тут кожним начальником в міру його розумових здібностей та моральних принципів.

Хтось займається проституцією, хтось краде машини, хтось рекетом. Є випадки, коли дільничі інспектори наводять «домушників» за долю. У кожного свій бізнес. Тому, що кожного ранку тобі поставлять план і ти мусиш його виконати. В разі невиконання тебе чекають в тому числі і кримінальне переслідування за «підставою». Знаю багатьох оперів, яких за невиконання плану били ззаду по голові та викидали десь у лісі.

Гроші понад усе. Маленькими та великими потічками вони йдуть від кожногоо міліціонера до начальничків, начальників і до міністерства. ЦЕ ТОТАЛЬНА СИСТЕМА ВИКАЧУВАННЯ БАБЛА!

“Тексти”