Легалізація тітуції: Дух і Літера

Нездоланне прагнення Віктора Федоровича до дій винятково в правовому полі народжує все нові й нові форми героїчного спротиву пригнобленого режиму знахабнілому народові.

Як уже давно помітило й на власних ребрах переконалося українське суспільство, правосвідомість Віктора Федоровича та його сумлінних посіпак завжди на три корпуси випереджала нинішню ганебну добу байдужості та беззаконня. Віктор Федорович іще в дитинстві мінімум двічі емпіричним шляхом установив, що Закон перемогти не можна, натомість значно вигідніше й безпечніше його очолити. І це корисне знання, врешті, так затьмарило Вікторові Федоровичу інші способи розуміння дійсності, що всевладний дух Закону в руках українського президента почав активні бойові дії, не чекаючи, поки за ним підтягнеться м’якотіла літера.

Коли суспільство ще порпалося в ліберальному законодавстві, підло сподіваючися, що студентам під стелою Незалежності просто так минеться зухвале мирне стояння на підтримку курсу президента на євроінтеграцію, Віктор Федорович уже щосили, навіть не чекаючи ранку, запобігав порушенню десятка майбутніх статей Адміністративного та Кримінального кодексів. Коли млява Верховна Рада лише вигадувала, яким чином сотня німих і один сліпий можуть за 20 хвилин заборонити мільйонам говорити й бачити, друзі Віктора Федоровича в райвідділках, у під’їздах та на узбіччях уже відбивали нирки найпильнішим та найгаласливішим. Тож будь-якому кмітливому спостерігачеві було цілковито очевидним, що поява на вулицях Києва, Харкова, а згодом Дніпропетровська чи Запоріжжя найманих гопників, готових за гроші калічити й убивати не згодних із Віктором Федоровичем протестувальників, так само жодним чином не може бути розцінена як вихід Віктора Федоровича з правового поля. Тим паче що останніми днями правове поле, з битами, ножами, викраденнями та роздяганнями на морозі, наздоганяє авангард Віктора Федоровича просто-таки семимильними кроками.

Сьогоднішнє рішення Кабміну Миколи Яновича Азарова про легалізацію «народних дружин» – живе тому підтвердження. Ще вчора найняті за 200 гривень відморозки самі вважалися «учасниками мирних мітингів на підтримку курсу президента», що викликало масу проблем із відновленням у країні конституційного ладу. Правоохоронним органам на кожному кроці доводилося виправдовуватися та пояснювати, чому озброєні бандити керують загонами міліції, б’ють вітрини, викрадають та катують людей, а міліція втручається лише тоді, коли бандити самі не справляються. Тепер же права бандитів калічити громадян буде розширено й захищено на державному рівні – і навіть проблема офіційної оплати послуг головорізів, про яку сьогодні так бідкався міністр закордонних справ Кожара, зникає сама собою.

Можна не сумніватися, що в нелегкій справі легалізації кримінального устрою держави узаконення дій тітушок – це лише перший несміливий крок. Дбайливі нардепи Колісніченко та Олійник уже напевне пишуть низку нових змін до законів України, якими термін перебування в організованому тітушечному угрупуванні буде зараховуватися до стажу державної служби, вияв «зухвалої зневаги» до непростої роботи тітушки буде каратися битою на місці злочину, а всім корєшам народного дружинника з райончика забезпечуватиметься легальна вогнепальна зброя, табельний кастет і добові сємкі за рахунок відповідних місцевих бюджетів. А 15 років за опір законним вимогам кримінальних органів українські суди й так із легкістю давали і вчора, і сьогодні.

Єдина пастка, що мусить неодмінно спіткати нову правоохоронну структуру в країні Віктора Федоровича, – це вже оспіваний кількома абзацами вище нездоланний потяг Віктора Федоровича до правового поля. Щойно платити бандитам почнуть не з общака, а з Держбюджету, навколо нової неораної ниви одразу ж намалюються сотні кровосісів із родини самого Віктора Федоровича та партії Миколи Яновича. Не мине й тижня, як унаслідок законно проведених тендерів кастети народним тітушкам почнуть видавати з пенопласту, пістолети – з «Дитячого світу», а замість сємок пацанчикам доведеться гризти освячену самим Віктором Федоровичем пресовану макуху. І якщо раптом комусь із цих позашлюбних дітей легалайзу раптом сяйне думка «А чому це з 200 гривень мені – 10, а банку Саші-Стоматолога – 190?», то Віктора Федоровича та його правове поле вже не врятують ні дух, ні літера.

Юрко КОСМИНА, для «ОРД»