Так, у Фейсбуці та на площах навіть від затятих революціонерів чути «Майдан уже не тот», «Політики все зіпсували», «Самі не знають, чого хочуть» та «І що тепер?» Але найголовніший висновок, що винесла країна з учорашніх євроінтеграційних акцій, – Майдан є. І ще важливіше те, що його таки не могло не бути.
Щоби відчути це, достатньо було подивитися вчора опівдні, як змінюються обличчя людей на підході до парку Шевченка. Стурбовано-зосереджений потік небайдужих крокував мов на страту: кожен у глибині душі боявся, що перед пам’ятником Тарасу Григоровичу збереться лише купка завсідників опозиційних мітингів. Але вже за кількасот метрів до Володимирської бульвар Шевченка із веселими посмішками прискорював крок ледве не до бігу. Підзабутий рев багатотисячного натовпу, що лунав над центром Києва, не залишав сумнівів: це справді Майдан. Майдан, до якого Україна не вдавалася 9 років.
Чи сподівалася на такий успіх опозиція? Сподіватися, може, й сподівалася, але не розраховувала точно – певна розгубленість і її діях, кричущі ляпи в організації однозначно це доводять. Утім, звинувачувати опозиціонерів не варто: справжні Майдани передбачити неможливо. І в цьому їх головна відмінність від натовпів скуплених тітушок на концертах Партії регіонів на Михайлівській чи навіть партійних мітингів самої опозиції. Неможливо запрограмувати дії гігантської спільноти вільних людей із особливо гостро розвиненим почуттям власної гідності. Їм можна лише запропонувати якусь дію та сподіватися, що ця громада її схвалить.
На першу пропозицію – прийти на Майдан – громада погодилась авансом, так само не знаючи, який план дій їй запропонує опозиція. Але щоби втримати контакт із Євромайданом, опозиції доведеться працювати без перерви на обід, сон і гарячу ванну. Тому що перший день приніс революціонерам дивне відчуття нафталінового дежавю. Всі розваги 2004-го року було пущено в хід: похід до Кабміну та на Банкову, музики з політиками на сцені – й нарешті встановлення наметів. Проблема в тому, що смисл усіх цих дій за 9 років забули навіть організатори того Майдану, які тепер намагаються здивувати Київ старими хохмами.
Шановні політики, невдоволення людей вашими промовами – це не лише свідчення того, що опозиції тепер доводиться боротися не лише зі злочинним режимом, а й із плямами на власній репутації. Для Майдану-2004 постійні виступи зі сцени були головним засобом масової інформації: за умов тотальної інформаційної блокади на виборах-2004 багато фактів про злочини чинного режиму, про які розповідали різноманітні партійці, для значної частини аудиторії були справжнім відкриттям. Тому політичні промови виконували важливу функцію утримання натовпу в тонусі: людям було цікаво. Сьогодні ж відвідувачі Майдану не припиняють дивуватися: кому це там Леся Оробець зі сцени відкриває «таємницю» про те, що в Криму у Януковича є палац, «не лише в Межигір’ї»? І що від того змінюється в перспективах підписання Угоди про Асоціацію України та ЄС?
Те, що Янукович – злодій, казнокрад, урка і зрадник Батьківщини, Майдан почув, відчув і затямив іще в 2004 році. А для доказів аксіоми людям зовсім не потрібно виходити на революції. Якщо вам, дорогі опозиціонери, справді хочеться завоювати увагу натовпу, більше би порозповідали про суть Євросоюзу, про переваги від асоціації, про ймовірні причини зради Януковича – це Україні та її народу зараз значно потрібніше, ніж перелік і так відомих фактів.
Підозрюємо, що відмінність між майданами вже мусили відчути й самі революційні вожді. Зараз для них найважливіше – усвідомити, що цього разу метою Майдану не є заміна чинної влади тими, хто на сцені, а відтак і роль вождів у протесті суттєво знижується. Керувати людьми, які навіть попри приязну посмішку щосекунди підозрюють тебе у спробах себе використати, неможливо. Але можна не сумніватися, що якщо Янукович таки пошле загони тітушок чи «космонавтів» на такий Майдан – ці люди вистоять.
Якщо настрій учорашнього Євромайдану спробувати схарактеризувати одним словом, то слово це буде – «очікування». Очікування якогось нового, ще небаченого кроку, який людям мусять запропонувати вожді. От саме над цим зараз і треба ночам просиджувати опозиційним штабістам: нові гасла, нові форми протесту, нова міфологія, пісня, музика. Стрічечки з прапорами України та ЄС, які зараз роздають на вулицях як штабісти, так і доброзичливі ініціативні кустарі, – одна з цих нових ознак Майдану, проте їх катастрофічно недостатньо.
Із конкретного хотілося би окремо зупинитися на ідеї, озвученій Андрієм Черніковим у вчорашньому блозі на УП: простенька співанка слів гімну України на мелодію євросоюзівської «Оди до радості». Сама ідея не нова, ми з друзями співали цей «Гімн європейської України» ще на Майдані-2004, хоча деякі особливо серйозні сивочолі вусані навколо того й активно не схвалювали. За півроку до того наша сусідка Польща вступала до Євросоюзу, й авторові довелося бути присутнім на врочистому прийомі в польському посольстві на Ярославовім Валу. Теплої весняної ночі, щойно за варшавським часом пробило 1 травня, поважні дядьки та жіночки в елегантних костюмах та сукнях прямо на східцях посольства, не випускаючи з рук келихів шампанського, безтурботно, немов діти, почали наспівувати на знайомий бетховенський мотив «Jeszcze Polska nie zginęła». Оскільки розмір українського гімну відрізняється від польського не більше, ніж польський від європейського, то втриматися від заразного прикладу було просто неможливо. А тоді ми, молоді українські журналісти на чужому святі життя, просто стояли під цим травневим небом і мріяли, що колись так само співатимемо «Ще не вмерла» не заради розваги, а тому що, як стверджують нині на Євромайдані, «Україна – це Європа»…
«Так само», як у поляків, за 9 років не вийшло, і ще невідомо, чи коли-небудь вийде. Але якщо й є час, найбільш слушний для «слів Павла Чубинського, музики Людвига ван Бетховена», то це якраз сьогодні.
Юрко КОСМИНА, для ОРД
12 ответов
Революции это организованные и хорошо финансируемые мероприятия. Украинци не поднялись при голодоморе, простили презедендэта-зека(они как и сбу, мвд, прокуратура не могут быть презиками-специфика мышления), криворжстали, межигорье!!! Какие мы европейци? Папуасы и Африка. Обидно. Большая часть населения старики ждущие смерти, молодежь в компах. Вот и не кому “воевать”. Надо строить свое правовое государство но с такими как мы только в Африку….
Информационные и психологические технологии работают с народом: с экранов телевизоров, в интернете…нам вбивают в мозг: нет смысла в майдане, нет смысла в высказывании своего мнения открыто, это ничего не даст, при подписании ассоциации потеряем 400 000 рабочих мест, промышленность не готова…вселяют в нас страх…Но всё это чушь, нам боятся нужно того, что через лет десять рухнет ЖКХ, рухнет промышленность без модернизации (за 20 лет не модернизировали, какая гарантия что сейчас модернизируем), нас останется не 46 а 10 млн. и выжженная земля — край России…
Звернення Якуневіча розповсюджене сьогодні по ТБ було записано раніше, можливо ще у 2010 році. Цей данецкій упирь, з двома липовими зняттями судимостей і з липовими свідотствами і дипломами про освіту (навіть середньої освіти у цього недоумка немає, все липове) зараз виглядає зовсім по іншому.
Достатньо порівняти із відео відзнятим в четвер у Відні. На сьогоднішньому відео Якуневічь схожий більше на Кабздона ніж на Якунєвіча в четвер у Відні.
У відео лише загальні фрази без жодної привязки до подій які відбулися за останні дні. Це данецкіє недоумки, які навіть середню школу не закінчували, так розводять лохів.
Питання де зараз Якуневічь і що з ним. Схоже Якуневічь кудись втік, але куди крім Расеї це чмо могло втекти?
В переломном состоянии вопрос о жизни настоящего и будущих поколений. Констатации фактов — это нудно, пасквильное тролинье — гнило, цинично, тупо. Нужны креативные, позитивные предложения и их серьёзное обсуждение с целью выбора путей. Озвучен вопрос о том, что под угрозой 400 000 работающих на производствах, которые могут быть остановлены вследствие “братских” действий хозяев Кремля. Целесообразно обнародование списка предприятий, находящихся в зоне риска имперских амбиций “кремлевских карликов”, профилей специалистов с указанием их количества, территориальной локации и иных данных с целью обеспечения рабочих мест. 400 000 работников и 300 000 прожорливых ртов только в рядах милиции, которая не выполняет своих законных функций, но уничтожает бюджет, мораль и очень много гадит гражданам в шкурных интересах и в интересах обеспечения идиотизма режима. А армия вредителей из прокуроров, сбушников, судейских — все это крайне необходимо структуировать в надлежащий вид, так же, начально, через обсуждение на форумах.
только что прошла колонна свободовцев по ул. январского восстания и московской. Громкоговорители, лозунги — потужно и информативно что есть небайдужие и верящие. Мало молодежи- мозги в компах оставили и в пиве пропили. Неужели у них нет задора? Надо ошибаться, подыматься, интерисоваться…. А то под ларьками жизнь пройдет в тумане.
Да, не хватает Сталинского режима, всех этих бездельников, которые околачиваются на майдане отправили бы в Сибирь лет на 5-ть, на этом бы и все майданы закончились!
Сталинские массовые расстрелы и лагеря заменены массовыми избиениями тех, кого задержали в ментовских, а также зэков в лагерях. Введена и новая форма террора — сексуальное надругательство над личностью. Путин сознательно развязывает садистские наклонности у нижних чинов.
Путин прямой наследник Сталина. За годы его правления раздавлены все демократические свободы и установлена диктатура с очевидными элементами тирании, ибо, что же такое, как ни тирания, массовые избиения граждан, повинных лишь в том, что, реализуя конституционное право, они вышли на площадь. Совершив провокацию на Болотной и подготовив первый показательный процесс, Путинская диктатура входит в новую фазу. Сталинскую практику убийства оппозиционеров Путин уже восстановил. Не в подвалах НКВД, а у подъезда домов, или в безлюдных местах, или с помощью отравления. Следующий шаг – восстановить массовые аресты и лагеря.
Один элемент коммунистической диктатуры, который пока отсутствует у Путина, это принудительное мировоззрение. Но этот пробел быстро ликвидируется с помощью церкви. С момента, когда патриарх заявил, что православная церковь будет всячески помогать государству, согласившись, тем самым, отдать Божье кесарю, идет быстрым темпом срастание церкви с государством, включая проникновение церкви в школьное образование, и скоро мы будем жить в православном гэбистском царстве, а гэбисты в церквях со свечками в руках будут символизировать приход третьего Рима.
Вот что бы такие как — время подумать —
не мешали народу нормально жить и нужны и нквд игб и прочие службы.
государства украина нет есть территория
Не пускают гаишники со всех регионов автобусы в Киев ?? Всё простое -гениально. Соберите во Львове колонну из десяти-двадцати автобусов ,повесьте на лобовые стекла флаги партии регионов и при попытке остановки говорите едем в Киев президента и правительство поддержать мирными митингами.. Попробуют не пропустить ….??? А в Киеве на майдане этими же флагами стекла протрете на автобусах… а там в еврофлаги закутались и вперед к победе нации!!! Делов то??!!
Фальшиві підбурювачі акції «Євромайдан Тернопіль»
Прочитавши статтю на сайті УНІАН як мер Тернополя закликав ректорів вузів скасувати навчання і йти на Майдан, хочеться відповісти так званим «мудрим головам» міської ради.
На офіційному сайті міської ради звертаючись до керівників вищих навчальних закладів міста Надал зазначив, що Тернопіль охоплений студентським страйком на підтримку підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС та закликав ректорів цих закладів максимально сприяти участі молоді у проведенні страйку. Перебуваючи в стані ейфорії мер Тернополя, не думаючи про наслідки своєї заяви проголосив: «Закликаю вас максимально сприяти участі молоді у страйку. Будьте разом з вашими студентами у ці важливі для нас усіх дні. Зупиніть навчання в університетах на вимогу страйкових комітетів. Прийдіть на майдан з професорсько-викладацькими колективами. У єдності всієї громади наша сила!».
При цьому Надал абсолютно не думає про те, чи варто так спішити у Європу, нехтуючи національними інтересами та добробутом простих людей. Чи подумав він насправді про молодих людей, які вже не один день та ніч, прогулюючи заняття у вузах, не шкодуючи свого здоров’я, не зважаючи на складні погодні умови думають, що відстоюють інтереси України. А кому у Європі потрібна нація хворих та неосвічених молодих людей? Хоча, хто в дійсності зацікавлений у використанні цих бідних студентів як не Сергій Віталійович, який чужими руками намагається підняти свій політичний імідж серед тернополян у складний для нашої держави період. При цьому сам він використовує цей час, як і в попередні 3 роки, для «дерибану» міської землі для себе та своїх покровителів, про що ще не знають хіба-що ліниві та байдужі мешканці Тернополя.
Кожного дня місцеві ЗМІ, які в більшості підконтрольні меру Тернополя, рапортують про збільшення кількості страйкуючих студентів. А де ж наш прославлений мер? Та там же, у комфортних умовах, в теплі та затишку! Знаючі люди розповідають, що гріє його багаторічна жіноча любов вірної Вікторії, яка завжди перебуває під його покровительством. Його ж перебування на майдані серед закликаних ним студентів обмежується декількома хвилинами. І знову нашого мера чекає «важка» праця – відвідування дорогих ресторанів та вирішення питань для власного матеріального збагачення. Хоча при його слабкості до великих маєтків, розкішних автомобілів та відпочинку на найдорожчих заморських курортів (звичайно у компанії Віки) «бідолашний» екс-податківець мусить ще більше працювати. Тому тернопільські підприємці, торговці на ринках і інші комерсанти, під тиском мера та його бойового зама, відомого як «Вова рекетир», змушені сплачувати чим раз тим більшу данину для безбідного існування нашого «патріота-мера».
Звичайно, події на майдані, коли молоді студенти – українці виражають європейське прагнення нашої Батьківщини вражають. Проте необхідно зрозуміти і позицію Президента України, який у інтерв`ю заявив про те, що для нього як патріота, Україна нарешті зайняла позицію відстоювання національних інтересів і сучасний Уряд на відміну від поперднього не збирається підписувати невигідні договори, навіть, якщо вони носять яскраві прапори.
Потрібно також врахувати євро прагматизм Президента, зокрема, в питаннях модернізації країни, на яке потрібно до 160 мільярдів євро, а МВФ нам пропонує тільки 600 міліонів. Наш міський голова про це не говорить, і в більшості населення міста про це не знає, про можна стверджувати від друзів та знайомих, котрі не знали про такі вимоги Європи.
Янукович правильно ставить акцент – якщо хочете з нами союз, то запропонуйте Україні фінансову підтримку, так, як пропонували та надавали свого часу Польщі, Чехії та іншим країнам. Підписувати Асоціацію в таких умовах які диктує Європа сьогодні можливо ще не варто. Також не слід забувати, що Президент України не міняє курс України на Росію, а лише бере паузу в євро інтеграційних прагненнях, щоб не стався колапс. І в подальшому при покращенню економічного становища у державі, угоду про асоціацію з ЄС все ж таки буде підписано.
Фальшиві підбурювачі акції «Євромайдан Тернопіль»
Прочитавши статтю на сайті УНІАН як мер Тернополя закликав ректорів вузів скасувати навчання і йти на Майдан, хочеться відповісти так званим «мудрим головам» міської ради.
На офіційному сайті міської ради звертаючись до керівників вищих навчальних закладів міста Надал зазначив, що Тернопіль охоплений студентським страйком на підтримку підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС та закликав ректорів цих закладів максимально сприяти участі молоді у проведенні страйку. Перебуваючи в стані ейфорії мер Тернополя, не думаючи про наслідки своєї заяви проголосив: «Закликаю вас максимально сприяти участі молоді у страйку. Будьте разом з вашими студентами у ці важливі для нас усіх дні. Зупиніть навчання в університетах на вимогу страйкових комітетів. Прийдіть на майдан з професорсько-викладацькими колективами. У єдності всієї громади наша сила!».
При цьому Надал абсолютно не думає про те, чи варто так спішити у Європу, нехтуючи національними інтересами та добробутом простих людей. Чи подумав він насправді про молодих людей, які вже не один день та ніч, прогулюючи заняття у вузах, не шкодуючи свого здоров’я, не зважаючи на складні погодні умови думають, що відстоюють інтереси України. А кому у Європі потрібна нація хворих та неосвічених молодих людей? Хоча, хто в дійсності зацікавлений у використанні цих бідних студентів як не Сергій Віталійович, який чужими руками намагається підняти свій політичний імідж серед тернополян у складний для нашої держави період. При цьому сам він використовує цей час, як і в попередні 3 роки, для «дерибану» міської землі для себе та своїх покровителів, про що ще не знають хіба-що ліниві та байдужі мешканці Тернополя.
Кожного дня місцеві ЗМІ, які в більшості підконтрольні меру Тернополя, рапортують про збільшення кількості страйкуючих студентів. А де ж наш прославлений мер? Та там же, у комфортних умовах, в теплі та затишку! Знаючі люди розповідають, що гріє його багаторічна жіноча любов вірної Вікторії, яка завжди перебуває під його покровительством. Його ж перебування на майдані серед закликаних ним студентів обмежується декількома хвилинами. І знову нашого мера чекає «важка» праця – відвідування дорогих ресторанів та вирішення питань для власного матеріального збагачення. Хоча при його слабкості до великих маєтків, розкішних автомобілів та відпочинку на найдорожчих заморських курортів (звичайно у компанії Віки) «бідолашний» екс-податківець мусить ще більше працювати. Тому тернопільські підприємці, торговці на ринках і інші комерсанти, під тиском мера та його бойового зама, відомого як «Вова рекетир», змушені сплачувати чим раз тим більшу данину для безбідного існування нашого «патріота-мера».
Звичайно, події на майдані, коли молоді студенти – українці виражають європейське прагнення нашої Батьківщини вражають. Проте необхідно зрозуміти і позицію Президента України, який у інтерв`ю заявив про те, що для нього як патріота, Україна нарешті зайняла позицію відстоювання національних інтересів і сучасний Уряд на відміну від поперднього не збирається підписувати невигідні договори, навіть, якщо вони носять яскраві прапори.
Потрібно також врахувати євро прагматизм Президента, зокрема, в питаннях модернізації країни, на яке потрібно до 160 мільярдів євро, а МВФ нам пропонує тільки 600 міліонів. Наш міський голова про це не говорить, і в більшості населення міста про це не знає, про можна стверджувати від друзів та знайомих, котрі не знали про такі вимоги Європи.
Янукович правильно ставить акцент – якщо хочете з нами союз, то запропонуйте Україні фінансову підтримку, так, як пропонували та надавали свого часу Польщі, Чехії та іншим країнам. Підписувати Асоціацію в таких умовах які диктує Європа сьогодні можливо ще не варто. Також не слід забувати, що Президент України не міняє курс України на Росію, а лише бере паузу в євро інтеграційних прагненнях, щоб не стався колапс. І в подальшому при покращенню економічного становища у державі, угоду про асоціацію з ЄС все ж таки буде підписано.