Горячая точка или Врадиевка. «Ментовские войны»

123 ответа

1. Ой боюсь боюсь. Выходные, по пивку на берегу озера в живописном месте. Вай фай начал везде раскидывать. Хорошо….

   Ответить

2. скривджені люди мають право на повстання і захист себе у будь-який спосіб, оскільки вони вимушені рятувати як власні життя і здоров’я, так і інших від протиправних посягань:

   Ті, хто в погонах, за їхні (громадян) гроші їх нищить, вбиває, доводить до самогубства.

   Зокрема, як зазначив Сергій Головатий, це право закріплено в 27-й статті Конституції України і в Декларації прав людини ООН. Відповідні підстави для радикальних форм протесту, на його переконання, також дають 36-та й 39-та статті Кримінального Кодексу України, де йдеться про необхідну оборону і крайню необхідність.

   Всю відповідальність за пролиту у Врадіївці кров пан Головатий поклав на президента Януковича, позаяк міністр внутрішних справ Захарченко — його креатура. Правник також звинуватив главу держави у цинізмі:

   Він цинічний, якби він дійсно переймався цим, то вже давно би зняв Захарченка з посади міністра, бо він його призначав. Якщо до цієї хвилини люди залякані, має бути інший міністр.

   Протягом ефіру правознавець неодноразово акцентував на знищенні в Україні правосуддя і юридичної системи як такої. А про новопризначену міністром юстиції О. Лукаш сказав, що вона має таке саме відношення до юстиції, як Лукашенко — до демократії.

   Довідково:

   Стаття 36. Необхідна оборона

   Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
   Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
   Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
   Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
   Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

   Стаття 39. Крайня необхідність

   Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
   Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
   Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

   Ответить

3. областная и районная прокуратуры не осуществили проверку фактов и заявлений потерпевшей. Прокуратура стала на сторону подозреваемых из милиции, и также принялась их “отмазывать”. Зампрокурора области Ефименко заявил, что у Дрыжака алиби, поэтому нет оснований заключать его под стражу. Более того, Ефименко заявил, что всю вину на себя взял Рябиненко, и вина обоих милиционеров не доказана, и, несомненно, что уполномочил озвучивать его тексты прокурор области Андрей Курысь. С точки зрения правосудия органы прокуратуры обязаны были бы максимально быстро взять под стражу подозреваемых милиционеров, поскольку за последние два года во Врадиевке были зверски избиты и изнасилованы еще две девушки, а почерк преступлений был абсолютно похож на произошедшее с Ириной Крашковой. Чудовищно, что в совершении убийств тех девушек обвинили нескольких жителей Врадиевки, трое из которых покончили жизнь самоубийством после “следственных” действий капитана Дрыжака и его “коллег”, но преступление так и не было раскрыто. “Признания” были сфальсифированы и не отвечали обстоятельствам преступления

   Ответить

4. delo

   скривджені люди мають право на повстання і захист себе у будь-який спосіб, оскільки вони вимушені рятувати як власні життя і здоров’я, так і інших від протиправних посягань.

   Вы правы увжаемый.Именно под квалификацию указанных Вами статтей попадают Врадиевские события.Но есть маленькое но……………………Это в цивилизованных странах где верховенствует закон.Как поступят у нас увидит вся Украина.Поступят также как за порчу плитки во время налогового майдана.Кстати плитка эта потрескалась от времени,так в негласных разговорах утверждали сами комунальники.

   Ответить

5. А если они с головой не дружат эти скривджиные, тогда как delo? Про милиционеров вопросов здесь нет. Никому не придет в голову оправдывать карателей из СС. После победы их просто вешали или расстреливали. Но вот сама пострадавшая заставляет задуматься. Зная что в нашей стране, благодаря химерам коммунизма люди в тридцатых годах своих детей без соли ели, зная какая у нас милиция, зная про пять изнасилований с убийствами женщин и не где то высоко в горах, а в её родном селе, она на ночь глядя идет по глухомани за десять верст развлекаться. Не за куском хлеба заметьте идет, а тупо за приключениями. Ну и отгребает их по полной. Подставляя с одной стороны свою семью, а с другой самого президента. Нормальный человек прежде всего думает, не что он получит, а что может потерять. Здесь же вопрос возвращения назад вообще не стоял. Мало того, она позволила этому милиционеру заплатить за неё. То есть уже как бы стала должна ему. Разве мама не учила нашу пострадавшую не брать деньги от посторонних людей? Женщина конечно глупа как курица, но все же не до такой же степени.

   Ответить

6. Панасу Мирному: верховенствовать должен не Закон, а Право. А разницу знаете? Между Правом и Законом? То-то же, не знаете. Вопрос очень сложный и долго можно говорить. Но попытаюсь быть кратким. Так вот — научу кратко Вас и других мусоров. Страна, в которой верховенствовал Закон в Истории уже была — это фашистская (или Гитлеровская) Германия. А страны, в которой главенствовало бы Право еще не было и… — не будет. Почему? Потому, что Право — это живой механизм, постоянно развивается и не имеет предела. А Закон — как написали так и исполнили БЕЗ УЧЕТА ПРАВА. Поясню на пальцах: в фашистской Германии был Закон о смертной казни лиц, которые не платят за проезд в общественном транспорте. Остановили трамвай, вывели безбилетчиков — и расстреляли. Все четко — Закон соблюли. А вот право на жизнь данных безбилетчиков не соблюли…

   Учите матчасть — Конституцию Украины, пока ее еще не отменили ушлые рабовладельцы из ПР…..

   Ответить

7. Оооооо….., Работяга и тут наговнил, да я смотрю, это такой графоман-проказник))))). Называть свою страну Хох_ляндией — это надо быть большим патриотом конечно! От твоей говорильни всё изменится сразу и навсегда, исчезнут менты — оборотни, СБУ-шники — вампиры, вся остальная нечисть. И останется один Работяга — сам по себе и истина в последней инстанции. Как я люблю этих кухонных философов — море мыслей, а выхлоп — НОЛЬ!!!!!

   Ответить

8. Власть, власть сросшаяся с криминалом, прочий элемент, что примазался к денежным потокам государства всегда будут содержать подобных Ирынюков. Они никогда не напишут как жируют милицейские генералы, прокуроры и те, кто у властных кормушек. Такие ребята и сами в пушку, их подкармливают и подкидывают многие “презенты”. Вот они и “слепнут”, а порой и глохнут. Не видят они милицейских дач и авто, там роскошь и шик, только вот капнуть хорошо…и окажется одни наркоту крышуют, другие контрабанду, третьи…Что делают третьи тут на сайте не один раз писано. Только вот Ирынюк зациклился на одном, а на поверку выходит, продажный он парень, раз пишется там, где словесной завесой позор и некомпетентность властей прикрывают.

   Ответить

9. Читаешь все комментарии так и хочется всех порвать. Все сочувствуют жителям Врадиевки, но никто не думает о судьбе остальных милиционеров, хотя пол- села или кумовья, или родственники. Ни на йоту не умоляю их вину, но обвинить может только суд, может поставить точку. Людей с названием фамилий сделали насильниками без суда. Не умаляю их вины, если они виноваты, а в друг кто-нет, знаю, что у нас могут сделать крайним только за, то что ты с погонами. Пипл будет хавать, а депутаты делать рейтинг. Потому как сейчас, в органах своего…. как на Родине побывать.

   Ответить

10. Апеляційний суд міста Києва

    Л.В. М.
    ……………………………………………..
    Email – [email protected]

    А П Е Л Я Ц І Я
    на вирок Печерського районного суду міста Києва

    29 січня 2013 року колегією суддів Печерського районного суду міста Києва винесено вирок у справі по обвинуваченню Пукача Олексія Петровича, 1 січня 1953 року народження, уроженця села Жизніківці Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, колишнього начальника Департаменту оперативної служби МВС України, зі спеціальним званням генерал-лейтенант міліції, звільненого у відставку з 21 жовтня 2003 року, інваліда 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки , будинок 30-Б, квартира 5 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, частиною 3 статті 166 та пунктами ,,в”, ,,і” статті 93 Кримінального кодексу України 1960 року.
    Право на статус апелянта
    Згідно змісту статті 348 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі – Кодекс), апеляцію мають право подати, зокрема:
    «11) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом».
    Статтею 22 Кодексу передбачено всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи на всіх етапах кримінального судочинства.
    Сприймати Кодекс за цілісний нормативний документ можливо лише за умови відсутності суперечностей між нормами Кодексу.
    Об’єктивно надаючи пріоритет главі ,,Основні положення” Кодексу в частині всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи на всіх етапах кримінального судочинства з метою встановлення істини, положення пункту 11 частини 1 статті 348 Кодексу ,,інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом ” не може трактуватися інакше аніж те, що іншими особами, передбаченими Кодексом, які мають право на апеляцію є всі ті особи, які об’єктивно можуть сприяти всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи з метою встановлення істини.
    Межі оскарження
    Предметом даного оскарження є неповнота змісту справи, наслідком чого є не з’ясованість у доказовий та симетричний спосіб мотивів злочину.
    Обставини, які підтверджують наполегливе, з ознаками умисного ухиляння слідства та суду від добросовісного виконання статті 22 Кодексу є наступними.
    Я, Ліченко В.М., проживаю у місті Біла Церква Київської області. На відстані 25 км від міста Біла Церква розташоване місто Узин з найбільшим в СРСР летовищем тяжких військових літаків. Між летовищем міста Узина та летовищем міста Моздок існує повітряне сполучення. По дорозі від міста Біла Церква до міста Узин, дещо вбік, розкинулося село Сухоліси.
    У другій половині дня 17 вересня 2000 року була спровокована моя участь у застіллі чоловічої компанії на квартирі організатора цього застілля.
    Біля будинку, в квартирі котрого відбувалося застілля, був припаркований мій легковий автомобіль.
    Обставини, які мали місце під час застілля викликали у мене обґрунтовану підозру щодо здійснення чогось утаємниченого від мене.
    Мене наполегливо намагалися напоїти алкоголем, а, орієнтовно, о 22 годині почали активно схиляти до поїздки в місто Узин, зі мною за кермом мого автомобіля, начебто, провідати компанією тещу одного із учасників застілля, котру, окрім зятя, ніхто з компанії ніколи не бачив.
    Тобто, я мав у не тверезому стані вести свій легковий автомобіль в темну частину доби, під час сильного дощу із міста Біла Церква до міста Узин з мотивів капризу одного із учасників застілля.
    Середній вік учасників застілля був 50 років і це були громадяни з життєвим досвідом і не легковажні.
    Учасники компанії були під легким впливом алкоголю, рівень якого не впливав на розумову чи емоційну адекватність.
    По дорозі з квартири до автомобіля організатор компанії наполягав на поїздці до Узина, а я відмовляв в участі у пропонованій поїздці.
    В момент знаходження компанії біля мого автомобіля неподалік, мені в потилицю, зупинився інший легковий автомобіль з вимкнутими габаритами.
    Я спостерігав у дзеркало як із під’їхавшого автомобіля швиденько вискочило двоє молодих чоловіків у чорних одностроях без знаків відзнаки одягли на себе жилети працівників ДАІ і швиденько повернулися в автомобіль.
    Чи бачили момент підозрілого переодягання інші учасники компанії стверджувати не можу, але вважаю, що чоловік, який запрошував до тещі на ніч спостеріг момент переодягання.
    Мовчки я вийшов із свого автомобіля і пройшов мимо під’їхавшого автомобіля, оглядаючи його.
    То був ВАЗ 2103 темно-синього кольору із повністю затемненими вікнами, смугою легко продертої фарби по всьому правому боці, державний номер 95-85 КХ.
    Повертаючись до свого автомобіля я побачив, що в напрямку де знаходилась компанія рухається автомобіль таксі, зупинив таксі і категорично запропонував учасникам компанії за мій рахунок відправитися на таксі по домівкам.
    Чоловік, який запрошував всіх до тещі, вигукнув: ,,мені це дуже не подобається, недобрим пахне” і першим сів до таксі, за ним сів до таксі і інший член компанії і таксі поїхало.
    Організатор виявив мені невдоволення за відмову, але я йому пояснив, що в легковому автомобілі, який під’їхав знаходяться працівники ДАІ, а я вживав алкоголь, відтак, не вмикатиму двигуна автомобіля.
    Я лишався у своєму автомобілі, а організатор підійшов до ВАЗ 2103 і вступив у розмову з його пасажирами.
    Повернувшись до мого автомобіля, організатор повідомив, що у сумнівному автомобіля дійсно знаходяться працівники міліції, але ми їх не цікавимо.
    Одночасно, судячи із подальших дій організатора вбачалася його розгубленість в мірі, яка вказувала, що відбулося щось не на його користь і це щось є надзвичайно вагомим.
    У мене склалося обґрунтоване враження, що організатором планувалася якась провокація в котрій я мав бути чи то об’єктом, чи то суб’єктом, але я інтуїтивно ухилився від планованої провокації та організатор дотримується думки, що я ухилився внаслідок знання, а не внаслідок інтуїції.
    Наведений вище випадок забувся б, як непорозуміння, якби невдовзі не сталося наступного.
    16 вересня 1997 року помер мій молодший рідний брат. 25 вересня 1997 року на обіді щодо смерті брата моя двоюрідна сестра повідомила, що її сина намагаються вбити за борг і попросила надати йому на тиждень можливість переховатися в моєму будинку, який знаходився неподалік від міста Біла Церква в селі Пилипча.
    Будучи морально знесиленим втратою брата, я вчинив помилку і погодився надати можливість проживання в моєму будинку людині, якої ніколи до того не бачив.
    Відтак, о 21 годині 26 вересня 2000 року я під’їхав до умовленого місця і відвіз до будинку в селі Пилипча двоюрідного племінника.
    Час йшов, але двоюрідний племінник не виявляв ознак щодо зміни місця свого перебування.
    Дещо відійшовши від горя втрати рідного брата, по проходженні місяця з часу перебування в моїй оселі двоюрідного племінника я почав з’ясовувати ту частину обставин родича, яка стала причиною його перебування в моїй оселі.
    Після з’ясування я запропонував родичеві негайно покинути мою оселю, але він, тиснучи на співчуття, умовив мене на згоду щодо його подальшого перебування в моїй оселі.
    Таким чином згаданий родич отримав можливість проживати в моєму будинку, який знаходився у надзвичайно мальовничому місці; безперешкодно користуватися вартісною та високоякісною аудіо та відеоапаратурою, найбільшими у місті Києві та Київській області аудіо та відеотеками, добірною бібліотекою.
    Двоюрідний племінник не був навантажений роботою окрім тим, що мав забезпечувати себе у побутовому відношенні.
    Основне харчування відбувалося за мій рахунок, а додатково, двічі на місяць, до нього навідувалася його мати, доповнюючи його харчування дарунками.
    У квітні 2000 року місце перебування родича-боржника було виявлене певною особою, відомою у кримінальних колах міста Біла Церква.
    Втаємничено від мене сторонами складались кримінальні плани про погашення боргу за мій рахунок.
    Ряд обставин вказують на те, що саме у двадцятих числах місяця вересня 2000 року зловмисниками було остаточно прийняте рішення щодо плану привласнення мого та моєї мами майна через вбивство мене, а згодом і моєї мами.
    04 жовтня 2000 року була здійснена підготовка до мого вбивства та забезпечення імітації умисного вбивства під, начебто, загибель в пожежі, яка, начебто, виникла від короткого замкнення в електропостачанні.
    Спрацювала інтуїція, я залишився живим, але було нанесено мені прямого збитку, орієнтовно, на 10 000 000 гривень.
    Обставини, які мали місце 11 жовтня 2000 року засвідчили про причетність до вчиненого 04 жовтня 2000 року злочину проти мене та мого майна певних офіцерів Білоцерківського РВ.
    В цей же день я з представником ВГО «Громадський контроль» звернувся до Білоцерківського МРВ СБ України із заявою про співучасть працівників міліції у вчиненому проти мене та мого майна особливо тяжкого злочині.
    16 жовтня 2000 року керівником Управління «К» Центрального апарату СБ України була дана вказівка щодо належного реагування на мою заяву про співучасть у злочині проти мене працівників Білоцерківського РВ.
    В процесі здійснення офіцером СБ України оперативно-розшукових дій було встановлено, зокрема, що автомобіль ВАЗ 2103 темно-синього кольору, державний номер 95-85 КХ є одним із п’яти автомобілів Білоцерківського відділу Головного управління кримінального пошуку МВС України (надалі – ГУКП МВС України).
    Тобто, ввечері 17 вересня 2000 року мали місце обставини організації, з надуманих підстав особою, яка негласно співпрацює із органами, що мали б виконувати за законом правоохоронну функцію, пересування автомобіля котрим мав управляти не тверезий водій, тобто я, Ліченко В.М. по шляху від міста Біла Церква до міста Узин.
    Дані обставини мали здійснюватися за участі автомобіля ВАЗ 2103 темно-синього кольору, державний номер 95-85 КХ Білоцерківського відділу ГУКП МВС України з працівниками цього відділу екіпірованими під працівників ДАІ.
    Очевидно, що особи, які забезпечували певну частину кримінально-політичної авантюри, внаслідок провалу плану щодо використання в їх протиправній оборудці особи (мене), обраної на роль нетверезого водія, вирішили, що такий провал стався внаслідок обізнаності цієї особи (мене) з їх планом у якійсь його частині, а тому визначили цю особу (мене) як занадто небажаного вірогідного свідка великої таємниці.
    Вірогідно припустити, що група викрадачів Г. Гонгадзе цілеспрямовано везла викраденого до летовища в місті Узин, але на відтинку шляху від траси Київ – Одеса до Узина було виявлено, що викрадений –мертвий.
    Така версія вписується у фрагмент записів Мельниченка, які засвідчують про розпорядження Кучми віддати Г. Гонгадзе чеченцям.
    Акція за розпорядженням першої особи держави, яка була спровокована головою СБ України Деркачем та старшим офіцером СБ України під прикриттям Литвина не могла провадитись без відома та участі представників СБ України.
    Є вірогідним припускати, що О. Пукач одночасно був офіцером СБ України, командированим для роботи в органах МВС України на що, зокрема, вказує факт утримання О.Пукача в СІЗО СБ України, закритість судового процесу, твердження О. Пукача щодо підозри шпигунства зі сторони Г. Гонгадзе.
    Генералу МВС України не може бути не відомо, що оперативно-розшукова діяльність щодо підозри у шпигунстві є виключною компетенцією СБ України і є не допустимим з боку МВС України порушувати дану виключну компетенцію.
    У 90-ті роки ХХ століття мешканцям Узина та його околиць було відомо про відправку зброї, а пізніше автошин з місцевого летовища до Моздока, одночасно, на трасі Київ – Одеса в районі Узина спостерігалися автоцистерни із кавказькими державними знаками із котрих продавали дефіцитне пальне для автомобілів.
    Основним куратором летовища в Узині на той час був генерал армії дуже близький до О.О. Мороза.
    У листопаді 2000 року мені вдалося схилити державного інспектора пожежного нагляду, який, за законом (пункт 6 частини 1 статті 101 Кодексу) зобов’язаний був здійснити дізнання в частині умисного підпалу мого будинку в селі Пилипча, до вчинення явки з повинною.
    Я, за попередньою домовленістю із офіцером СБ України (Управління «К») та державним пожежним інспектором, на особистому автомобілі доставив пожежного інспектора до приміщення Білоцерківського МРВ СБ України в місті Києві та Київській області.
    Мною було спостережено, як пожежний інспектор зайшов до приміщення Білоцерківського МРВ СБ України в місті Києві та Київській області, після чого я направився до місця постійного проживання і у телефонному режимі отримав підтвердження від офіцера СБ України (Управління «К») про дачу та оформлення заяви пожежного інспектора про протиправну передачу ним своїх законних повноважень дізнавача щодо умисного підпалу житлового будинку та автомобіля в селі Пилипча на вимогу дільничного інспектора міліції Білоцерківського РВ, яка супроводжувалася погрозами фізичної розправи.
    Станом на пізню осінь 2000 року офіцером СБ України (Управління «К») було зібрано достатньо доказів для порушення кримінальної справи проти злочинної організації до складу котрої входили працівники Білоцерківського РВ.
    Але, натомість, 01 грудня 2000 року Білоцерківським РВ була порушена кримінальна справа лише за фактом (основний виконавець підпалу був названий мною в день підпалу).
    Як вимушений був мені зізнатися офіцер СБ України (Управління «К»), перепони у здійсненні оперативно-розшукових дій стосовно моїх обставин йому створював безпосередньо начальник Білоцерківського МРВ СБ України в місті Києві та Київській області з ініціативи останнього керівника відділу V Управління КДБ України в місті Біла Церква (1982 – 1986 роки).
    Не зважаючи на ретельну підчистку матеріалів кримінальної справи у злочині проти мене, моєї мами та нашого майна в ній занадто достатньо доказів щодо умисного вчинення злочину організацією із не встановлених мотивів.
    Справедливого вирішення за умови мого кваліфікованого та різнобічного наполягання за повних дванадцять років не має.
    Блокування відбувається в середовищі всіх органів та всіх рівнів.
    Основний виконавець, який є декласованим та матеріально не забезпеченим елементом, має захист на рівні не рядового міністра.
    Мотиви такого захисту мають пояснюватися і я їх можу пояснити лише тим, що епізод, який відбувся зі мною 17 вересня 2000 року, замах на вбивство та підпал від 04 жовтня 2000 року і події, які розгорталися 17 вересня 2000 року на відтинку шляху від траси Київ – Одеса до Узина та пов’язані із загибеллю Г. Гонгадзе – є, у відомий мені спосіб – пов’язані.
    Припускаю, що загибель Г. Гонгадзе є наслідком здійснення кримінально-політичної авантюри з метою абсолютного контролю над посадою Президента України.
    Припускаю, що маніпулятор через свої інструменти спонукав Кучму до викрадення Г. Гонгадзе, як особи через яку, начебто, здійснюється фінансування його тодішнього основного політичного конкурента.
    Одночасно, маніпулятор, залишаючись у тіні, забезпечив отруєння Г. Гонгадзе з певною відстрочкою дії отрути.
    Викрадачі, виявивши, що той, котрий мав бути заручником є мертвим стали перед питанням приховування загибелі викраденого ними.
    Дійшли висновку: імітувати загибель внаслідок наїзду п’яного водія, яким, з мотивів особистої зацікавленості координатора дій групи О. Пукача, був обраний я.
    Спонтанний зрив плану координатора дій групи О. Пукача вимусив до забезпечення втілення наступної, непередбаченої частини плану, якою і стали надумані обставини мотивів викрадення та смерті Г. Гонгадзе у спосіб невдало та нашвидкуруч зліплених матеріалів кримінальної справи, котрі і лягли в штучно створену, начебто безальтернативну основу оскаржуваного вироку.
    Можливо, наведене вище є моїми частковими фантазіями, але без перевірки обставин, які мали місце зі мною 17 вересня 2000 року за обставин присутності групи працівників Білоцерківського відділення ГУКП МВС України не можна вважати, що слідство у кримінальній справі щодо загибелі Г. Гонгадзе є всебічним, повним і об’єктивним.
    При здійсненні розслідування у справі щодо загибелі Г. Гонгадзе та судового процесу у даній справі визначально порушена стаття 22 Кодексу.
    Відтак, справа має бути направлена на додаткове розслідування з підстави неповноти здійсненого слідства та судового розгляду.
    Надання імен та доказів із об’єктивних підстав не є доцільним у змісті цієї апеляції, але є необхідним і буде з мого боку забезпечене в процедурі процесуальних дій.
    На підставі наведеного вище, керуючись статями 347, 348, 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»,

    П Р О Ш У

    Скасувати вирок колегії суддів Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2013 року в справі по обвинуваченню Пукача Олексія Петровича, 1 січня 1953 року народження, уроженця села Жизніківці Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, колишнього начальника Департаменту оперативної служби МВС України, зі спеціальним званням генерал-лейтенант міліції, звільненого у відставку з 21 жовтня 2003 року, інваліда 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки , будинок 30-Б, квартира 5 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, частиною 3 статті 166 та пунктами ,,в”, ,,і” статті 93 Кримінального кодексу України 1960 року.

    Направити справу на додаткове розслідування, зокрема, в частині встановлення мотивів злочину, з’ясування та встановлення вірогідного причинно-наслідкового зв’язку між наведеними у змісті апеляції обставинами, які мали місце щодо мене 17 вересня 2000 року, замахом на моє вбивство від 04 жовтня 2000 року та подіями, які розгорталися 17 вересня 2000 року на відтинку території між трасою Київ – Одеса в районі Узина щодо Г. Гонгадзе.
    Невідкладно забезпечити безпеку мого життя, здоров’я, прав та свобод.

    Д О Д А Т О К

    Копія даної апеляції для учасників справи на шести сторінках в шести екземплярах.

    12 лютого 2013 В.М.Л.

    Ответить

11. Апеляційний суд міста Києва

    Л.В. М.
    ……………………………………………..
    Email – [email protected]

    А П Е Л Я Ц І Я
    на вирок Печерського районного суду міста Києва

    29 січня 2013 року колегією суддів Печерського районного суду міста Києва винесено вирок у справі по обвинуваченню Пукача Олексія Петровича, 1 січня 1953 року народження, уроженця села Жизніківці Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, колишнього начальника Департаменту оперативної служби МВС України, зі спеціальним званням генерал-лейтенант міліції, звільненого у відставку з 21 жовтня 2003 року, інваліда 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки , будинок 30-Б, квартира 5 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, частиною 3 статті 166 та пунктами ,,в”, ,,і” статті 93 Кримінального кодексу України 1960 року.
    Право на статус апелянта
    Згідно змісту статті 348 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі – Кодекс), апеляцію мають право подати, зокрема:
    «11) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом».
    Статтею 22 Кодексу передбачено всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи на всіх етапах кримінального судочинства.
    Сприймати Кодекс за цілісний нормативний документ можливо лише за умови відсутності суперечностей між нормами Кодексу.
    Об’єктивно надаючи пріоритет главі ,,Основні положення” Кодексу в частині всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи на всіх етапах кримінального судочинства з метою встановлення істини, положення пункту 11 частини 1 статті 348 Кодексу ,,інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом ” не може трактуватися інакше аніж те, що іншими особами, передбаченими Кодексом, які мають право на апеляцію є всі ті особи, які об’єктивно можуть сприяти всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи з метою встановлення істини.
    Межі оскарження
    Предметом даного оскарження є неповнота змісту справи, наслідком чого є не з’ясованість у доказовий та симетричний спосіб мотивів злочину.
    Обставини, які підтверджують наполегливе, з ознаками умисного ухиляння слідства та суду від добросовісного виконання статті 22 Кодексу є наступними.
    Я, Ліченко В.М., проживаю у місті Біла Церква Київської області. На відстані 25 км від міста Біла Церква розташоване місто Узин з найбільшим в СРСР летовищем тяжких військових літаків. Між летовищем міста Узина та летовищем міста Моздок існує повітряне сполучення. По дорозі від міста Біла Церква до міста Узин, дещо вбік, розкинулося село Сухоліси.
    У другій половині дня 17 вересня 2000 року була спровокована моя участь у застіллі чоловічої компанії на квартирі організатора цього застілля.
    Біля будинку, в квартирі котрого відбувалося застілля, був припаркований мій легковий автомобіль.
    Обставини, які мали місце під час застілля викликали у мене обґрунтовану підозру щодо здійснення чогось утаємниченого від мене.
    Мене наполегливо намагалися напоїти алкоголем, а, орієнтовно, о 22 годині почали активно схиляти до поїздки в місто Узин, зі мною за кермом мого автомобіля, начебто, провідати компанією тещу одного із учасників застілля, котру, окрім зятя, ніхто з компанії ніколи не бачив.
    Тобто, я мав у не тверезому стані вести свій легковий автомобіль в темну частину доби, під час сильного дощу із міста Біла Церква до міста Узин з мотивів капризу одного із учасників застілля.
    Середній вік учасників застілля був 50 років і це були громадяни з життєвим досвідом і не легковажні.
    Учасники компанії були під легким впливом алкоголю, рівень якого не впливав на розумову чи емоційну адекватність.
    По дорозі з квартири до автомобіля організатор компанії наполягав на поїздці до Узина, а я відмовляв в участі у пропонованій поїздці.
    В момент знаходження компанії біля мого автомобіля неподалік, мені в потилицю, зупинився інший легковий автомобіль з вимкнутими габаритами.
    Я спостерігав у дзеркало як із під’їхавшого автомобіля швиденько вискочило двоє молодих чоловіків у чорних одностроях без знаків відзнаки одягли на себе жилети працівників ДАІ і швиденько повернулися в автомобіль.
    Чи бачили момент підозрілого переодягання інші учасники компанії стверджувати не можу, але вважаю, що чоловік, який запрошував до тещі на ніч спостеріг момент переодягання.
    Мовчки я вийшов із свого автомобіля і пройшов мимо під’їхавшого автомобіля, оглядаючи його.
    То був ВАЗ 2103 темно-синього кольору із повністю затемненими вікнами, смугою легко продертої фарби по всьому правому боці, державний номер 95-85 КХ.
    Повертаючись до свого автомобіля я побачив, що в напрямку де знаходилась компанія рухається автомобіль таксі, зупинив таксі і категорично запропонував учасникам компанії за мій рахунок відправитися на таксі по домівкам.
    Чоловік, який запрошував всіх до тещі, вигукнув: ,,мені це дуже не подобається, недобрим пахне” і першим сів до таксі, за ним сів до таксі і інший член компанії і таксі поїхало.
    Організатор виявив мені невдоволення за відмову, але я йому пояснив, що в легковому автомобілі, який під’їхав знаходяться працівники ДАІ, а я вживав алкоголь, відтак, не вмикатиму двигуна автомобіля.
    Я лишався у своєму автомобілі, а організатор підійшов до ВАЗ 2103 і вступив у розмову з його пасажирами.
    Повернувшись до мого автомобіля, організатор повідомив, що у сумнівному автомобіля дійсно знаходяться працівники міліції, але ми їх не цікавимо.
    Одночасно, судячи із подальших дій організатора вбачалася його розгубленість в мірі, яка вказувала, що відбулося щось не на його користь і це щось є надзвичайно вагомим.
    У мене склалося обґрунтоване враження, що організатором планувалася якась провокація в котрій я мав бути чи то об’єктом, чи то суб’єктом, але я інтуїтивно ухилився від планованої провокації та організатор дотримується думки, що я ухилився внаслідок знання, а не внаслідок інтуїції.
    Наведений вище випадок забувся б, як непорозуміння, якби невдовзі не сталося наступного.
    16 вересня 1997 року помер мій молодший рідний брат. 25 вересня 1997 року на обіді щодо смерті брата моя двоюрідна сестра повідомила, що її сина намагаються вбити за борг і попросила надати йому на тиждень можливість переховатися в моєму будинку, який знаходився неподалік від міста Біла Церква в селі Пилипча.
    Будучи морально знесиленим втратою брата, я вчинив помилку і погодився надати можливість проживання в моєму будинку людині, якої ніколи до того не бачив.
    Відтак, о 21 годині 26 вересня 2000 року я під’їхав до умовленого місця і відвіз до будинку в селі Пилипча двоюрідного племінника.
    Час йшов, але двоюрідний племінник не виявляв ознак щодо зміни місця свого перебування.
    Дещо відійшовши від горя втрати рідного брата, по проходженні місяця з часу перебування в моїй оселі двоюрідного племінника я почав з’ясовувати ту частину обставин родича, яка стала причиною його перебування в моїй оселі.
    Після з’ясування я запропонував родичеві негайно покинути мою оселю, але він, тиснучи на співчуття, умовив мене на згоду щодо його подальшого перебування в моїй оселі.
    Таким чином згаданий родич отримав можливість проживати в моєму будинку, який знаходився у надзвичайно мальовничому місці; безперешкодно користуватися вартісною та високоякісною аудіо та відеоапаратурою, найбільшими у місті Києві та Київській області аудіо та відеотеками, добірною бібліотекою.
    Двоюрідний племінник не був навантажений роботою окрім тим, що мав забезпечувати себе у побутовому відношенні.
    Основне харчування відбувалося за мій рахунок, а додатково, двічі на місяць, до нього навідувалася його мати, доповнюючи його харчування дарунками.
    У квітні 2000 року місце перебування родича-боржника було виявлене певною особою, відомою у кримінальних колах міста Біла Церква.
    Втаємничено від мене сторонами складались кримінальні плани про погашення боргу за мій рахунок.
    Ряд обставин вказують на те, що саме у двадцятих числах місяця вересня 2000 року зловмисниками було остаточно прийняте рішення щодо плану привласнення мого та моєї мами майна через вбивство мене, а згодом і моєї мами.
    04 жовтня 2000 року була здійснена підготовка до мого вбивства та забезпечення імітації умисного вбивства під, начебто, загибель в пожежі, яка, начебто, виникла від короткого замкнення в електропостачанні.
    Спрацювала інтуїція, я залишився живим, але було нанесено мені прямого збитку, орієнтовно, на 10 000 000 гривень.
    Обставини, які мали місце 11 жовтня 2000 року засвідчили про причетність до вчиненого 04 жовтня 2000 року злочину проти мене та мого майна певних офіцерів Білоцерківського РВ.
    В цей же день я з представником ВГО «Громадський контроль» звернувся до Білоцерківського МРВ СБ України із заявою про співучасть працівників міліції у вчиненому проти мене та мого майна особливо тяжкого злочині.
    16 жовтня 2000 року керівником Управління «К» Центрального апарату СБ України була дана вказівка щодо належного реагування на мою заяву про співучасть у злочині проти мене працівників Білоцерківського РВ.
    В процесі здійснення офіцером СБ України оперативно-розшукових дій було встановлено, зокрема, що автомобіль ВАЗ 2103 темно-синього кольору, державний номер 95-85 КХ є одним із п’яти автомобілів Білоцерківського відділу Головного управління кримінального пошуку МВС України (надалі – ГУКП МВС України).
    Тобто, ввечері 17 вересня 2000 року мали місце обставини організації, з надуманих підстав особою, яка негласно співпрацює із органами, що мали б виконувати за законом правоохоронну функцію, пересування автомобіля котрим мав управляти не тверезий водій, тобто я, Ліченко В.М. по шляху від міста Біла Церква до міста Узин.
    Дані обставини мали здійснюватися за участі автомобіля ВАЗ 2103 темно-синього кольору, державний номер 95-85 КХ Білоцерківського відділу ГУКП МВС України з працівниками цього відділу екіпірованими під працівників ДАІ.
    Очевидно, що особи, які забезпечували певну частину кримінально-політичної авантюри, внаслідок провалу плану щодо використання в їх протиправній оборудці особи (мене), обраної на роль нетверезого водія, вирішили, що такий провал стався внаслідок обізнаності цієї особи (мене) з їх планом у якійсь його частині, а тому визначили цю особу (мене) як занадто небажаного вірогідного свідка великої таємниці.
    Вірогідно припустити, що група викрадачів Г. Гонгадзе цілеспрямовано везла викраденого до летовища в місті Узин, але на відтинку шляху від траси Київ – Одеса до Узина було виявлено, що викрадений –мертвий.
    Така версія вписується у фрагмент записів Мельниченка, які засвідчують про розпорядження Кучми віддати Г. Гонгадзе чеченцям.
    Акція за розпорядженням першої особи держави, яка була спровокована головою СБ України Деркачем та старшим офіцером СБ України під прикриттям Литвина не могла провадитись без відома та участі представників СБ України.
    Є вірогідним припускати, що О. Пукач одночасно був офіцером СБ України, командированим для роботи в органах МВС України на що, зокрема, вказує факт утримання О.Пукача в СІЗО СБ України, закритість судового процесу, твердження О. Пукача щодо підозри шпигунства зі сторони Г. Гонгадзе.
    Генералу МВС України не може бути не відомо, що оперативно-розшукова діяльність щодо підозри у шпигунстві є виключною компетенцією СБ України і є не допустимим з боку МВС України порушувати дану виключну компетенцію.
    У 90-ті роки ХХ століття мешканцям Узина та його околиць було відомо про відправку зброї, а пізніше автошин з місцевого летовища до Моздока, одночасно, на трасі Київ – Одеса в районі Узина спостерігалися автоцистерни із кавказькими державними знаками із котрих продавали дефіцитне пальне для автомобілів.
    Основним куратором летовища в Узині на той час був генерал армії дуже близький до О.О. Мороза.
    У листопаді 2000 року мені вдалося схилити державного інспектора пожежного нагляду, який, за законом (пункт 6 частини 1 статті 101 Кодексу) зобов’язаний був здійснити дізнання в частині умисного підпалу мого будинку в селі Пилипча, до вчинення явки з повинною.
    Я, за попередньою домовленістю із офіцером СБ України (Управління «К») та державним пожежним інспектором, на особистому автомобілі доставив пожежного інспектора до приміщення Білоцерківського МРВ СБ України в місті Києві та Київській області.
    Мною було спостережено, як пожежний інспектор зайшов до приміщення Білоцерківського МРВ СБ України в місті Києві та Київській області, після чого я направився до місця постійного проживання і у телефонному режимі отримав підтвердження від офіцера СБ України (Управління «К») про дачу та оформлення заяви пожежного інспектора про протиправну передачу ним своїх законних повноважень дізнавача щодо умисного підпалу житлового будинку та автомобіля в селі Пилипча на вимогу дільничного інспектора міліції Білоцерківського РВ, яка супроводжувалася погрозами фізичної розправи.
    Станом на пізню осінь 2000 року офіцером СБ України (Управління «К») було зібрано достатньо доказів для порушення кримінальної справи проти злочинної організації до складу котрої входили працівники Білоцерківського РВ.
    Але, натомість, 01 грудня 2000 року Білоцерківським РВ була порушена кримінальна справа лише за фактом (основний виконавець підпалу був названий мною в день підпалу).
    Як вимушений був мені зізнатися офіцер СБ України (Управління «К»), перепони у здійсненні оперативно-розшукових дій стосовно моїх обставин йому створював безпосередньо начальник Білоцерківського МРВ СБ України в місті Києві та Київській області з ініціативи останнього керівника відділу V Управління КДБ України в місті Біла Церква (1982 – 1986 роки).
    Не зважаючи на ретельну підчистку матеріалів кримінальної справи у злочині проти мене, моєї мами та нашого майна в ній занадто достатньо доказів щодо умисного вчинення злочину організацією із не встановлених мотивів.
    Справедливого вирішення за умови мого кваліфікованого та різнобічного наполягання за повних дванадцять років не має.
    Блокування відбувається в середовищі всіх органів та всіх рівнів.
    Основний виконавець, який є декласованим та матеріально не забезпеченим елементом, має захист на рівні не рядового міністра.
    Мотиви такого захисту мають пояснюватися і я їх можу пояснити лише тим, що епізод, який відбувся зі мною 17 вересня 2000 року, замах на вбивство та підпал від 04 жовтня 2000 року і події, які розгорталися 17 вересня 2000 року на відтинку шляху від траси Київ – Одеса до Узина та пов’язані із загибеллю Г. Гонгадзе – є, у відомий мені спосіб – пов’язані.
    Припускаю, що загибель Г. Гонгадзе є наслідком здійснення кримінально-політичної авантюри з метою абсолютного контролю над посадою Президента України.
    Припускаю, що маніпулятор через свої інструменти спонукав Кучму до викрадення Г. Гонгадзе, як особи через яку, начебто, здійснюється фінансування його тодішнього основного політичного конкурента.
    Одночасно, маніпулятор, залишаючись у тіні, забезпечив отруєння Г. Гонгадзе з певною відстрочкою дії отрути.
    Викрадачі, виявивши, що той, котрий мав бути заручником є мертвим стали перед питанням приховування загибелі викраденого ними.
    Дійшли висновку: імітувати загибель внаслідок наїзду п’яного водія, яким, з мотивів особистої зацікавленості координатора дій групи О. Пукача, був обраний я.
    Спонтанний зрив плану координатора дій групи О. Пукача вимусив до забезпечення втілення наступної, непередбаченої частини плану, якою і стали надумані обставини мотивів викрадення та смерті Г. Гонгадзе у спосіб невдало та нашвидкуруч зліплених матеріалів кримінальної справи, котрі і лягли в штучно створену, начебто безальтернативну основу оскаржуваного вироку.
    Можливо, наведене вище є моїми частковими фантазіями, але без перевірки обставин, які мали місце зі мною 17 вересня 2000 року за обставин присутності групи працівників Білоцерківського відділення ГУКП МВС України не можна вважати, що слідство у кримінальній справі щодо загибелі Г. Гонгадзе є всебічним, повним і об’єктивним.
    При здійсненні розслідування у справі щодо загибелі Г. Гонгадзе та судового процесу у даній справі визначально порушена стаття 22 Кодексу.
    Відтак, справа має бути направлена на додаткове розслідування з підстави неповноти здійсненого слідства та судового розгляду.
    Надання імен та доказів із об’єктивних підстав не є доцільним у змісті цієї апеляції, але є необхідним і буде з мого боку забезпечене в процедурі процесуальних дій.
    На підставі наведеного вище, керуючись статями 347, 348, 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»,

    П Р О Ш У

    Скасувати вирок колегії суддів Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2013 року в справі по обвинуваченню Пукача Олексія Петровича, 1 січня 1953 року народження, уроженця села Жизніківці Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, колишнього начальника Департаменту оперативної служби МВС України, зі спеціальним званням генерал-лейтенант міліції, звільненого у відставку з 21 жовтня 2003 року, інваліда 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки , будинок 30-Б, квартира 5 – у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, частиною 3 статті 166 та пунктами ,,в”, ,,і” статті 93 Кримінального кодексу України 1960 року.

    Направити справу на додаткове розслідування, зокрема, в частині встановлення мотивів злочину, з’ясування та встановлення вірогідного причинно-наслідкового зв’язку між наведеними у змісті апеляції обставинами, які мали місце щодо мене 17 вересня 2000 року, замахом на моє вбивство від 04 жовтня 2000 року та подіями, які розгорталися 17 вересня 2000 року на відтинку території між трасою Київ – Одеса в районі Узина щодо Г. Гонгадзе.
    Невідкладно забезпечити безпеку мого життя, здоров’я, прав та свобод.

    Д О Д А Т О К

    Копія даної апеляції для учасників справи на шести сторінках в шести екземплярах.

    12 лютого 2013 оку В.М. Ліченко

    Ответить

12. Более 7500 нормальных сотрудников уволились за первые дни, когда министром МВД назначили бандита Могилева. Сотрудники бросили выслугу, должности и ушли, чтобы не служить банде зека и не выполнять преступные приказы. Они теперь получают пенсию около 1000 гривен или работают в других отраслях, не связанных с органами. Эти люди сохранили честь офицера и совесть порядочного человека, они не стали зековскими шестерками, не превратились в бандитский рэкет.

    Ответить

13. 20-летняя эволюция поссоветской системы породила Партию регионов — экстракт «совка» и гангстерства, символом которого стала межигорская «Семья». Но инстинкт хищной стаи и шкурничество не могут стать объединяющей идеей страны. Наоборот, это вызывает у людей убеждение в том, что эта Украина государственного бандитизма — не их страна. Поэтому нужно договориться о новом фундаменте новой страны, в которой будет удобно и безопасно жить всем « от запада до востока и от юга до севера» В стране: должно быть комфортно тем, кто искренне считает своей родиной демократическую, европейскую Украину. Согласно данным социологических исследований, мы можем четко увидеть, что 20% людей категорически отбрасывают Украину как независимое государство и демократию как принцип. Это «совки по выбору», а также прослойка гопников и гангстеров. С этими людьми нет смысла договариваться о новой Украине. Их нужно просто изолировать и минимизировать их влияние — в политической жизни государства. «Мы не можем строить современное государство мечом и крестом. Любая агрессия ради общего добра всегда превращается в новое зло. В нашем случае нужно сделать так, чтобы данная категория населения не могла нарушать закон и влиять на политические решения. Для этого необходимо, чтобы договорились между собой 80% украинцев, которые хотят жить в нормальной демократической стране. Украинские демократы должны прекратить отказывать русскоязычным гражданам в праве на патриотизм. Это разделение выгодно «совкам» и гангстерам, которые именно через украино-украинскую войну в обществе получают свою власть Вся беда Украины в том, что отсутствует государственная проукраинская идеология, морально-нравственная и християнская. Пропоганда украинской истории. Этим пользуются враги украинской независимости, они упорно насаждают нам советское мышление. Дошло до того, что некоторые жители Крыма просят Раду, чтобы их не называли украинцами, это слово их оскорбляет. Считаю нужным, после 20 лет независимости ввести институты гражданства Украины, ну ведь это ненормально, когда часть населения так ненавидит украинский этнос.Нам украинцам ежедневно плюют в душу, а мы молча утираемся. Власть в Украине живет в абсолютно иллюзорном, не существующем в действительности, мире кривых зеркал. Мире, где прав сильнейший. Где человеческое достоинство, честь, гордость не значат ровным счетом ничего. Где бабло, ложь, подлость, хамство всегда торжествуют. Нормальная логика асоциальных элементов. Попросту — преступников. Они потому и называются асоциальными, что попирают главные законы человеческого общежития. Попирают право, мораль, элементарные ценности. Асоциальный элемент не считает зазорным убить, изнасиловать, ограбить, повалить на землю и избить ногами женщину. Неудивительно, во все времена люди, как могли, от асоциальных элементов отмежевывались, создавая всевозможные институциональные преграды их проникновению в здоровый социум. В 2010-м году в Украине эти правила были нарушены. ” с приходом к власти этой антиукраинской, антинародной, антигосударственной, бандитской власти идиотов.

    Ответить

14. “При Николашке я сидел;Керенский-присудил расстрел;Советы-мной “Кресты” украсили” (с)…Это ж какие презэнты от властей я получаю,кроме сфабрикованных уголовок,организованных конторой стрелок-разборок,подрыва машины,укола сибиркой и постреливания из-за угла?!Не томите публику,напару с пысателем Андреевой и Знающим-явите мою платежнюю ведомость с Банковой,реестр презэнтов или инфу от ваших всезнающих источников в спецслужбах!Или Молодык,Пискун,Курман-о которых я регулярно пишу и тут на сайте,и официальные заявления в ГПУ-не генералы,жирующие при всех властях?!Больше о жирующих генералах было виднее Юльке с домика в Срибной Затоке,который ей подогнали “в аренду” Кирповские бизнесмены,ибо ее домик рядышком со многими жирующими генералами и политиками,но она ни чего не видела…Как и не видела,вместе с наружкой ее подручных Луценко и Турчинова,кто шел в домик Кравченко валить,который лично ей столько помогал в разных делишках еще с Кировоградщины…Сразу же подзабыла и о наркоделах жирующего Пискуна,услышаных от “честных ахфицеров”,как только он позакрывал все уголовки по ее многомиллиардных аферах…Я же не отозвал ни одного заявления с ГПУ по жирующим генералам и политикам,и в отличии от Юльки,сужусь с ними в наших родненьких судах,а не пиарюсь,как она по западным…Врадиевка тот населенный пункт,где,обычно,все всё про всех знают,и ни кому ни кто не мешал беспредельщиков по-тихому образумить раз и навсегда,но в толпе безопаснее бузить…Толпою увлекательнее выпускать свой рэволюционный гнев на специально огороженном конторой и их ручными штатными аппазиционерами,майдауне…А бабки на эти майдауны от Парвусов,Соросов и Березовских,под праведный шумный гнев,опять по-тихому переполовинят Юльки с подручными аппазиционерами…Когда-то нашему Кармелюку и теперь-ихним приморским партизанам-ни кто не мешал восстанавливать справедливость,так как они считали нужным,честно рискуя своей собственной башкой,а вам край нужна вождиха,пусть и притворно лежащая на носилках,чтоб спрятаться за ее образ.И вы ей нужны,чтоб за ваши массы припрятать свою воровитую аферистичную сущность…

    Ответить

15. громить громить и еще раз громить.Врадиевка должна стать началом объединения нации против преступного режима. Государтсва с его его функциями и задачами не существует. Суды прокуроры сбушники менты не работают а учавствуют в преступной группировке на ролевом участии. Поголовная коррупция и разделение сфер влияния между оборотнями в погонах. Что делать –-срочно создавать на местах параллельные органы власти в виде советов избранных из местных авторитетов.Для обеспечения общественного порядка создать отряды самообороны от так называемых силовиков. Составить списки и нейтализовать наиболее оголтелых и воинствующих бандюков типа Колесничекно Бонадраенко. Назначить выборы президента, Хаму предложить добровольно при условии сохранения его жизни и мажоров уйти в отставку. Провести майдан без жопозиции а исключительно на народной инициативе и общественных организаций. Закрыть выезд на границе и в аэропортах для вывоза награбленного национального богатства за рубеж. Кто за прошу высказаться….

    Ответить

16. Colonel, Вы излагаете грамотные и нужные мысли, но, к сожалению, национальная идея “пересічних” украинцев в большинстве своём сводится к пассивному “Моя хата с краю”. Повсеместно граждане нашей страны, смотря на творящееся беззаконие и в большинстве своем действительно осознавая этот беспредел, задаются вопросом: “А что я могу сделать? Так везде. Систему не сломать.” При этом всём, гнобить зачатки собственного достоинства в душах наших людей помогают такие как Ефремов говорящие про Врадиевские события, что, мол, “ничего удивительного, так везде”. Кроме этого, надо понимать, что Украина исторически являясь многократно порабощенной территорией (монголо-татары, поляки, фашисты, коммунисты и т.п.) годами взращивала поколения этих самых “моя хата скраю”, приспособленцев, у которых у каждого найдется причина не делать ничего для общества, из разряда: “А что общество сделало для меня?”, “Мне некогда заниматься политикой — надо семью кормить”, “Почему я должен начинать? Мне что нужнее всех? Я подожду, посмотрю, а потом присоединюсь к победителю”. Простые, и, как правило, малоинтересующиеся новостями общественной жизни, люди привыкли быть аморфными конформистами, простите за выражение, жидкой массой.
    Но у каждой жидкости есть своя точка кипения. События во Врадиевке доказали это сполна. Там где, большинство людей годами терпели произвол властей и исправно голосовали за своих поработителей из Партии регионов, в один момент чаша общественного терпения переполнилась. Всякому терпению есть свой предел. У каждого он свой. Во Врадиевке, по моему мнению, преступление против местной девушки открыло окончательно глаза граждан и привело к коллективному осознанию исходящей от властной системы угрозы, что активизировало инстинкт самосохранения и повлекло за собой естественную реакцию самозащиты. То, что спровоцировал эту реакцию отторжения сотрудник МВД, скорее фактор случая (правда с высокой долей вероятности) и на его месте мог быть сотрудник любого другого ведомства или любой другой оборзевший бизнесмен-барыга-пан. Суть Врадиевского протеста: НЕЖЕЛАНИЕ ТЕРПЕТЬ ДАЛЬШЕ ПОСТОЯННОЕ НАРУШЕНИЕ СВОИХ ЖИЗНЕННЫХ ПРАВ. Через эту искру протеста и ужасный случай, приведший к её возникновению, там в местной Врадиевской общине удалось (надеюсь навсегда) перебить рабскую поведенческую модель “моя хата скраю”. Кстати, по данным СМИ с Врадиевки на Киев выдвинулся пеший ход протестующих.
    На сегодня в Украине сложилась ситуация, при которой переполнившим чашу терпения фактором, точкой кипения жидкости может стать любая локальная негативная ситуация (в зависимости от сложившейся обстановки).
    В этой ситуации, учитывая Врадиевские события и приближающиеся выборы 2015, власть попытается опять надеть маску доброго повелителя. Но надо помнить одно — метод кнута и пряника никто не отменял, и народу надо не купиться на замыливающий глаза пряник показательных казней козлов-отпущения, а СПЛОТИВШИСЬ В ЕДИНОМ СТРЕМЛЕНИИ К ЗАЩИТЕ СВОИХ ЖИЗНЕННЫХ ПРАВ потребовать от властей разбора реальной ситуации в стране и принятия РЕАЛЬНЫХ мер для срочного исправления ситуации. Поверьте мне, еще не поздно. А учитывая ту колоссальную власть, которая оказалась в руках всеми нами горячо любимого “президента”, у него есть все возможности заставить всех в Украине соблюдать права граждан исполнять законы. Было бы желание. Вот тогда-то он и проявит свою истинную суть.
    А нам всем хочется пожелать в любой ситуации оставаться людьми и исправлять жизнь к лучшему такими поступками, как сам бы хотел что бы поступали с тобой. Главное не обманывать самого себя, не жить иллюзиями и придерживаться справедливости.
    P.S.К слову, начало того когда уже поздно менять что-то мирным путем это когда возникают такие ситуации как эта:
    http://echo.msk.ru/news/1110158-echo.html
    БОЛЕЛЬЩИКИ В БРАЗИЛИИ ОТРЕЗАЛИ ГОЛОВУ РЕФЕРИ, КОТОРЫЙ УБИЛ ФУТБОЛИСТА НА ПОЛЕ
    07 июля 2013 | 06:30
    Трагически закончился матч любительских футбольных команд. Причиной происшедшего стала стычка между судьей и игроком, которого он за минуту до этого удалил с поля. Обиженный решением рефери футболист набросился на него с оскорблениями. Внезапно судья извлек нож и ударил им разгневанного игрока, который скончался по дороге в больницу. Дальнейшие события развивались стремительно: многочисленные друзья раненого футболиста выбежали на поле, схватили судью и начали зверски избивать его, в том числе камнями, пока тот не перестал дышать. После этого нападавшие четвертовали тело судьи, отрубили ему голову и насадили ее на кол в центре поля, передает РИА со ссылкой на местные СМИ.
    Полиция уже арестовала одного из подозреваемых и ищет еще двух участников жестокой расправы.

    Ответить

17. Поверьте мне, еще не поздно. А учитывая ту колоссальную власть, которая оказалась в руках всеми нами горячо любимого “президента”, у него есть все возможности заставить всех в Украине соблюдать права граждан исполнять законы.
    Вот в єтих фразах ваш прокол. Не хочу вас обидеть, но мне кажется ваша теория толерантности и надежді на доброго царя продиктована вашим служебным положением.Если вы троль ПР или СБУ, то надо честно признать свою задачу исполняете уже более профессионально. А вот поверить вам что уже не поздно не могу по следующим соображениям: процессы уже приобрели необратимый характер. Наверняка главарь банды”Я” и его команда хотели бы чтобы они жили по ввровским понятиям ( Межигирье Ливеле Роскэнрего нефтевышки ЮБК мажоры оффшоры) а чтобы при этом силовики оставались законопослушными и преданными присяге Зека. Это исключено. Оборотни в погонах живут по законам Зека (грабь убивай насилуй, но аккуртано без проколов, проколишся по серьезному — не прикроем). А посему никаких возможностей у зека заставить всех жить по совести, потому что главынй вор в стране это именно хам и его родня. Поэтому никто исполнять законы не будет. Будущее наших детей сегодня это отсутствие трусости у нас идти на штурм Межигирья. Собственно понимают и только этого бояться Бандиты, что и показали события во Врадиевке. Хам боится наказывать людей, опасаясь еще больших бунтов по всей Украине. Но при первой возможности он их всех пересажает.

    Ответить

18. “Падение Олимпа” — или операция “Овощ созрел?”

    Ответить

19. “Громить иль не громить?” — вот в чём вопрос. Может вместо госучреждений демонстрации в Конче Заспе проводить? Там же все видные оппозиционеры прямо по соседству с властью и проживают, так одним ударом двух зайцев прибить можно. Как такое предложение?

    Ответить

20. статистика VIP-ограблений в Конче-Заспе, Пуще-Водице, Козине, в Новых Безрадичах и других элитных городках под Киевом в этом году уменьшилась.

    “VIP-ограблений стало на порядок меньше, а все потому, что в прошлом году были задержаны две преступные группировки элитных домушников, из пяти человек и из трех. В общей сложности они умудрились ограбить более 15 элитных домов в Обуховском и Киево-Святошинском районах”, — заявил представитель МВД.

    По его словам, воры никогда не брали дорогую технику, плееры, люстры, а лишь то, что может поместиться в маленькую сумочку или карманы — деньги, ювелирные украшения, часы и очень дорогие телефоны.

    “Сумма самой большой кражи в одном из элитных домов Обуховского района — 19 миллионов гривен. Часть этой суммы воры вынесли деньгами, а часть — ювелирными изделиями”, — добавил Жукович.

    Ответить

21. Действительно в каждой области есть свои Межирсачья. Например в Лоханске неофедал,неофашист Охремов увалив через вымывание оборотных средств базовые заводы ОР и Ленина на свой Укркомунбанк через фирму подельника зам. губернатора жида Лозовского, на эти гроши отгрохал местное Межигирье в районе магазина Метро на кратале Гаевогоза …Вот где надо проводить акции протеста, причем не бля=бля, бандюки этого не боятся. А просто пускать гаду петуха за бепредел в разграбленной области и за высказывание на телевидении, что воровать можно 10 процентов от суммы бюджетного договора….АУ свобода где ты….Тягнивбок тебя перекупили бандюки!!!!

    Ответить

22. Пацаны, вы там осторожнее с этими походами по дачным поселкам. Там и Юлии Владимировны, и Турчинова и всех борцов за будущее Украины дачи гте-то рядом. Вот пожгете “правильные” дачи и где оппозиции определять будущее Украины за чашкой чая?

    Ответить

23. Да действительно оппозиция сегодня — єто силы полностью защищающие интересы крупного капитала. Партия по тарифу Кроля укомплектована не идейными бойцами а продажными проститутками типа отца и сына Киваловых. Идеология БЮТУдара –-построение типа капитализма с человеческим лицом, что само по себе не возможно. Во всех трех партиях много горлопаов дилетантов просто недалеких и глупых людей. Сопляки со свободы тупо отталкиваеют в ейфории победы от себя протестный електорат и соратников обеспечивших им победу на выборах.Поэтому Украине нужна срочно новая партия среднего и мелкого бизнеса- локомотива прогресса во всех развитых странах. Нужны честные неподкупные люди, а самое главное продвинутый народ, могуший контролировать своих небожителей по примеру развитых европейских стран. Лично принимал участие в выборах и понял что в БЮТе такие же ворюги и казнокрады, там нет порядка дисциплины. Ее вождь Кроль — жид, а потому в партии вне его желания на генном уровне уже привита еврейская двуличность. Так что громить надо и замки БЮТ но только избирательно за конкретные делишки и за нечестно нажитый капитал

    Ответить

24. Да какая тут проблема? Женщина она ведь шлепком и щипком жива. Пусть спасибо скажет, что ей не маньяк типа Чикатило попался. А начальствующие лица милиции. Чикатило её бы живой на ремешки порезал. А так жива осталась. Насилие в нашей стране ведь не вчера началось. Мой сокурсник по учебе был в 1945 году в Германии в составе оккупационных войск. Рассказывал, стояли на хуторе у хозяина. Так они хозяину в морду хрясь и тот им ключи от мотоцикла на блюдечке. Его дочке, шестнадцатилетней красотке: ” Марта ком! ” и глядишь, она уже на сеновале перед любым из их отделения ноги раздвигает. Как говорится, достигается упражнением.

    Ответить

25. братва! торопиться надо. когда толпа по заспам и водицам ломанётся, будет поздно. голодные крестьяне камня на камне не оставят, они же и люстры снимут, и розетки повыкручивают.

    Ответить

26. Да нехер им по дачам отсиживаться, все на баррикады! Не хотят на баррикады? Заставим. Подготовим Зой Космодемьянских, беспризорников в пионеры-герои примем. Салют Мальчишам Кибальчишам, пиппець Мальчишам Плохишам. Оберём бочки с вареньем и корзины с печеньем.

    Ответить

27. Во-первых полностью поддержу слова “смейтесь на здоровье”. Если в голове каша, то нельзя понять простого, менты изменили образ с дяди Степы до того что мы видим сейчас на 80% из-за отношения к ним социума, у которого с каждым годом святого становиться все меньше (ровно как и чести). При тенденциях развития (или правильно сказать деградации) нашей этики и морали, мы действительно очень скоро превратимся в худшую версию Бронкса только без америкосовского патриотичного подхода полиции, а скорее с подходом как в фильме ” тренировочный день”. А касательно описанных в статье событий, могу сказать только одно, это хорошо спланированная акция. Не спорю, девушку действительно могли изнасиловать, возможно даже менты, но поверьте или поймите, если бы акция была не спланирована, она никогда в жизни не приобрела бы такого резонанса.

    Ответить

28. Проанализируй кадровый состав местных органов власти. Оборотень-милиционер Дрыжак является крестником начальника областной милиции генерала Парсенюка. Второй оборотень Полищук — племянник районного прокурора Николаева. Прокурор Врадиевского района Мочалко держит в руках полрайона, его тесть — районный судья, другие родственники возглавляют районные управления образования, юстиции и социальной защиты. Сын начальника областной милиции — Роман Парсенюк — первый заместитель прокурора Николаева. Феодальные семейные кланы тесно переплелись между собой, и даже никакой Янукович им не указ, потому что спасти своего родственника куда важней, чем попасть в немилость в Киеве.

    Ответить

29. События во Врадиевке показали: народ все видит, все слышит – и его не обманешь.
    За 2 десятилетия независимости в Украине образовались целые мафиозные структуры, которые дерибанят государственные деньги, обманывают людей, шантажируют, грабят, и чтобы удовлетворить свои комплексы, устраивают вакханалии, тиранят беззащитных женщин.
    40-летний Сердюк Алексей Константинович юрист с большой буквы, вроде как уже мужчина солидного возраста, который, как любой из нас, может и имел грехи молодости, но должен был бы остепениться, обзавестись семьей, детьми, такую систему жизни, видимо, признает приемлемой.
    Алексей Сердюк начинал свою карьеру в качестве начальника юридического отдела завода «Днепрошина». Знаменитое предприятие имело множество достижений и наград, успехов и побед.
    Как сообщают эксперты, на протяжении полувека ОАО «Днепрошина» являлась ведущим украинским производителем шин для аграрной и грузовой техники, лидером среди шинных заводов СНГ по выпуску эксклюзивных типоразмеров шин. У «Днепрошины» есть своя ниша на мировом рынке шин, продукция завода востребована во многих странах, о чем свидетельствуют статистические данные по ее экспорту, договора о сотрудничестве. Предприятие всегда имело стратегическое значение для Украины и было основным производителем шин для современной военной, аграрной и грузовой техники, для комплектации в автомобильной промышленности.52% продукции реализовывалось в Украине, 48% — экспортировалось.
    В этом году, впервые за всю историю своего существования, предприятие было вынуждено остановить производство. Объемы оборотных средств завода уменьшились до критической черты, что уже не позволяло продолжать выпуск готовой продукции.
    Такое решение для руководства было вынужденным и непростым. Ведь прекращение деятельности – это не только финансовые потери и предоставление возможности для конкурентов идти вперед, но и лишение работы более трех тысяч человек. Для многих предприятие – единственный источник семейного дохода, здесь работает несколько сотен трудовых династий. Для основных потребителей продукции останов предприятия тоже стал неожиданностью.
    Все понимали, что при существующей жесткой рыночной конкуренции длительный останов предприятия просто недопустим. Но… другого выхода не было. «Днепрошина» остановила производство с января 2011 года.
    А ведь ранее завод работал рентабельно, здесь даже построили собственную электростанцию!
    Об успехах «Днепрошины» рассказывали региональные и республиканские СМИ.
    И вдруг такой крах! В чем причина? Только ли в неблагоприятной экономической обстановке и отсутствии поддержки государства, как утверждают СМИ?
    Предприятие состоит из людей. Залог успешных действий этих людей – в верности своему предприятию. А если заведется какой-нибудь «засланный казачок», да начнет создавать вокруг себя «предательское облако» — тут и конец всем успехам. Главный юрист завода Сердюк окутал этим «облаком», всех, кого «нужно» было подмять под себя и использовать с максимальной выгодой. Как юрист может «обеспечить» провальную политику предприятию, которое обязан защищать и оберегать? Да очень просто. Заключать невыгодные договора, проигрывать суды, запутывать кадровую систему, «продавать» своих клиентов, допускать утечки информации. С выгодой для семья обанкротить предприятие. Что Сердюк «удачно и успешно» и осуществил. Люди остались без работы, все, созданное десятилетиями, идет прахом. Попытки работников обнаружить своего юриста на рабочем месте никогда ни к чему не приводили.
    Однажды одна из знакомых – мать 5 х детей спросила самоуверенного и сановитого Алексея Константиновича: «Ты, часом, не работал на «Днепрошине»? – Работал, — не моргнув глазом, ответил «успешный юрист», — банкротил этот заводик».
    За эти «заслуги» наш бравый Швейк от юриспруденции скакнул на карьерную ступеньку выше – на службу «государеву». Поскольку, в отличие от любимого героя наших кинозрителей из фильма «Белое солнце пустыни» Верещагина, Сердюку «за державу не обидно», и ответить на вопрос любого мошенника «я мзду не беру», он, увы, не мог. Потому что мзду он брал.
    На государственном поприще Сердюк, своего рода «налоговая Верка Сердчка», создал больше десятка к конвертационных центров. Через эти логовища взяточников за один год проходит более миллиарда грн! Оформлены эти центры, как водится, на бомжей да на студентов. И себя, такого замечательного, Сердю, разумеется, не обделил.
    Скупил недвижимость за «грязные деньги», втихаря от «хозяев» и создал около 20 субъектов хозяйственной деятельности в Днепропетровск, Киеве, Одессе. Ушлый юристик-хапужка сумел присосаться даже к структурам великого Рината Ахметова и неоднократно представлял интересы ДТЭК, хитромудро продавая информацию конкурентам, а также «складируя» ее у себя в «закромах», на всякий случай, если найдутся заказчики подороже, как это было во времена помаранчевой революции на Никопольском ферросплавном заводе.
    Но много денег – всегда мало. Чем больше денег – тем больше их, почему-то не хватает.
    А ка же! Надо же повышать «статус», чтобы вписаться в еще более значимые структуры и примежеваться к очку императора, чтобы вылизать его до блеска. А по ходу, не брезгуем ничем.
    Пределам «говноедства» алчных людей не существоет.
    Чем промышляет наш славный Сердюк? Основная деятельность заключается в том, что его товарищ – прокурор ….. района, через своего заместителя, некоего… , сообщает господину-пану Сердюку о том, у кого какие «проблемы» из известных бизнесменов и денежных «потерпевших» в области. Далее, какая-нибудь скромненькая «уточка», от имени Сердюка, звонит этим «попавшим» бизнесменам и называют цену, за которую можно «уладить» криминал. Если лох соглашается, то дела закрываются. На некоторое время. До ближайших праздников. А куда спешить? Суммы, полученные в результате шахера- махера, проходят оглушительные. До 300 тысяч зелененьких. Причем, прокурорские, или, как их презрительно называет Сердюк, «прокурвы», даже не подозревают, что их их наш «зайчик-побегайчик», «лохает». Как ему вздумается. В кармане Сердюка остается львиная доля выуженных от простачков-бизнесменов денюжек. Не менее 250 тысяч. «Прокурвам» отходят «огрызки» от «золотых яичек», сбитых с бизнесовых несушек, ну еще кинут налоговику тысчонок пять, чтоб не гавкали. А кто с ними считаться будет? Сам Сердюк, что ли? Ха-ха! «Челядь на побегушках», так он называет за глаза фискалов, которых презирает от чистого сердца. Активно сотрудничает с ОБЭПом, заранее знает, когда проходят обыски и… ну что ж бесстыжая личность! -подкладывает нужные документы… а ОБЭП их, естественно, находит не стесняясь торговать фэйсом.
    Ну, само собой, что жить себе позволяет Алексей Константинович на широкую ногу. Аренда одной из квартир, которую он снимал, стоит 3 тысячи долларов в месяц. Ведь наш герой, который ну никак не коррелируется с «Братом-2», где сила – в правде, большой сибарит. Одни только шторки, подушечки и покрывала в этой шикарной, правда, безвкусной квартирке, от Dolce&Gabbana, стоят 80 тысяч гривен. И на машинке нехилой разъезжает «Не брат-2», BMW GT 535 (гос номера – АЕ 0011АЕ), со всеми наворотами, по цене около миллиона гривен.
    Гульки-гульками, но надо ж как-то остепеняться… И в наследство оставить все нажитое непосильным трудом. Как говорил герой фильма «Иван Васильевич меняет профессию»: «Три магнитофона, три портсигара отечественных, куртка замшевая… тоже три»…
    Но все ж хочется получить на шару – и Боженьку тоже обдурить. Нашел себе наш Алексаша девушку красивую, умную, решающую вопросики по министерству финансов- за денежки, (ходят слухи что с июня этого года девушка является не кем иным как любовницей самого Колобова, и подруга ее по совместительству кума – как все догадались сестра того же министра Колобова. прикрывающуюся рекламным агентством-своим нажитым непосильным трудом), Ну, чтоб не позарилась на «закрома», наверное. Наобещал, как водиться, с три короба: «И заботиться буду, и ребеночком буду дорожить, и поженимся!…»
    Ну, ребеночек не заставил себя просить, принялись ожидать появления на свет будущее дитя Ожидать счастья, заботы, нежности… Да не тут то было. И пошли кулачные бои, то есть избиения. Видать, жлобство проснулось опять в Сердюке с утроенной силой. И чтобы будущая мать не задавала дурацких вопросов о том, будет ли он помогать ребенку, отрекся он от своей дочурки, еще до ее рождения. Даже из роддома забрать не захотел. Не дрогнуло замшевое сердце… сбежал Алешенька к новой подруге которая в августе 2010 году проходила стационарное лечение с заболеванием кандидоз, хламидиоз. В 2011 проходила лечение с подозрением на венерическую гранулему- в славный город Одесса
    Вот так и процветаю наши юристы, чижыки-пыжики, в друзьях – прокуроры, в кумовьях – судьи, на подхвате – мусора, ну и развелось же этой дряни – куда ни плюнь!….

    Ответить

30. Статья пахнет маразмом.1)на телеканалы через интернет видео(ситуацию)слили,простые люди.Это через день 01.07.13г появилось видео на телеканалах которое сняли”новости N”30.06.13.А первую сьемку с рассказа потерпевшей в больнице снял её знакомый 27 числа.Причем здесь кто то,кого то,хочет подсидеть или с должности снять.Горе произошло,наглое. Которое не удалось скрыть очередной раз(на всякого мудреца,довольно простоты)И при чем здесь политика? И за это виноватые все будут сидеть в тюрьме,и Кузьмин и Яценюк и Пшонка и Янукович и все, даже автор этой статьи, и я автор этого сообщения, с одной оговоркой-Эсли виновны.

    Ответить