5 квітня 2013 року Суворовський районний суд м. Одеси прийняв ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі № 1/2013 за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах Головного управління розвідки Міністерства оборони України до родини безквартирного одеського журналіста та письменника Володимира СОКОЛОВА — колишнього оперативного співробітника однієї з частин агентурної розвідки ЗС України — про виселення з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення. Розгляд справи по суті призначено на 17 червня 2013 року. Слід зазначити, що це перший випадок в світовій історії спецслужб, коли керівництво воєнної агентурної розвідки не спромоглося взяти на себе відповідальність за прийняття управлінського рішення для безконфліктного вирішення спірного питання на користь її колишнього співробітника, тим паче автора декількох творів з історичного минулого національної розвідслужби, без оприлюднення змісту проблеми широкому загалу, а винесло справу на судовий розгляд. При цьому, воно це у власних інтересах зробило руками Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, якого, судячи зі змісту його позовних вимог, ГУР МО ввело в оману шляхом надання правоохоронцю цілком таємних та таємних документів, які не лише не відображають істинний стан справ (зазначене — усталений шаблон спілкування відомства з правоохоронними органами та судами з метою досягнення власних цілей), але й змусили останнього засекретити свій позов.
Першість є і в іншому: це єдина в історії України, починаючи з 1917 року до наших часів, цивільна судова справа, яка має гриф “Цілком таємно” та грунтується на вже давно розсекреченій доказовій базі. Таємність виключає наявність відомостей про неї як в локальній мережі суду, так і в інших електронних базах обліку держави. Відповідач фактично ставиться в умови, коли, крім нього самого, його ніхто не захистить. Судове рішення, із-за засекречування, видачі на руки та розголошенню не підлягає.
Із восьми спецслужб України, які на законних підставах використовують жилу площу для проведення оперативно-розшукових заходів (Головне управління розвідки Міністерства оборони України — ГУР, Державна кримінально-виконавча служба України — ДКВС, Державна прикордонна служба України — ДПС, Державна податкова служба України — ДПСУ, Міністерство внутрішніх справ України — МВС, Служба безпеки України — СБ, Управління державної охорони України — УДО, Служба зовнішньої розвідки України — СЗР), лише ГУР з незрозумілих на те причин пішло на скандальний крок, що його дискредитує як державний орган, який призваний дбати про своїх ветеранів, сприяти задоволенню їх потреб, а інтереси окремо взятої людини, як цього вимагає Конституція, ставити вище інтересів держави.
Слід зазначити, що зі штучним розділенням ветеранів ГУР МО на “своїх” та “колишніх”, яке відомство здійснило ще в 2001 році, центральна розвідувальна установа не лише негативно настроїло значну частину ветеранського загалу проти себе, але й спровокувало розкол у самому ветеранському русі колишніх розвідників. (Подробиці див. на сайті: svvr.odessa.gov.ua)
З початку нового тисячоліття і до цього часу, в/ч А0515, єдина з розвідувальної тріади, яка захищає державу від зовнішніх загроз у воєнній сфері, знаходиться у стані перманентної війни зі своїми колишніми співробітниками. Видно, що в діяльності за призначенням у неї все гаразд, а тому піариться на фронті внутрішньому: б’є своїх, щоб чужі від неї дрижали. Постає лише питання, чому у всіх її колег все вдається вирішувати на безконфліктній основі, а єдиний розвідорган МО Ураїни знаходиться весь час в бою? Чи часом не виснажиться до часу ”Х”?
А суть нового протистояння — організація рейдерського захвату майна, з традиційним використанням у такій класичній схемі органів прокуратури та суду.
30 грудня 1994 р. в/ч А0000, яка незаконно ще з радянських часів (тоді агентурної розвідки, як і сексу, у нас не було) займається оперативно-розшуковою діяльністю , притримуючись законодавства про ОРД, отримує в своє управління жилу площу під умовним найменуванням СК “Оріон” для проведення спеціальної роботи з максимальним терміном використання її за призначенням — до 30.12.1999 року та з максимальним строком засекречення відомостей про неї (ступінь “таємно”) — до 30.12.2004 року. Утримання жилплощі здійснюється через ГУР за рахунок асигнувать, які виділяються МО України.
У зв’язку із закінченням 30.12.1999 р. максимального терміну використання об’єкту за призначенням згідно з чинним законодавством та безпідставностю подовження строків його експлуатації, в 2000 р. ГУР МО припиняє фінансування утримання квартири. Рішенням командира в/ч А0000, погодженим з керівництвом ГУР МО, жилу площу займає родина офіцера частини у складі 3-х осіб. З 1.11.2000 р. він почав утримувати житло за власні кошти, сплачуючи їх, як це передбачено наказом командира, на прізвище зареєстрованої в ньому особи.
30 жовтня 2004 року військова частина А0000 припинила своє існування. СК “Оріон” фактично стала незаконно відчуженою нерухомою річчю з 1 листопада 2000 року, коли її власники в/ч А0000 МО України та МО України (через ГУР МО) відмовилися від зобов’язання утримувати майно, що їм належить, та ухилилися від належного управління ним (ст., ст. 322, 326 Цивільного кодексу України) і переклали все це на родину В. Соколова.
Директивою Міністра оборони України від 28.05.2004 р. № Д-312/1/011, виданими на її основі документами, всупереч чинному тоді і зараз законодавству, правонаступника в/ч А0000, не визначено, чим було підтверджено відмову МО від зобов’язання утримувати своє майно та його мовчазну згоду з тим, що цим опікається родина полковника Соколова. Але при цьому Міністерство оборони не потурбувалося про те, щоб жилу площу належним чином переоформити на офіцера. В свою чергу, у жовтні 2004 року, використовуючи своє службове становище, не маючи законних підстав на правонаступництво майна у вигляді жилої площі під умовним найменуванням СК “Оріон” розформованої в/ч А0000, ГУР МО забрала та привласнила документи на нього. Внаслідок цього центральна військова розвідувальна установа стала рахувати себе власником нерухомості. Однак в дійсності, житло вона «унаслідувала» без бажання утримувати його та ще й разом з трьома членами сім’ї полковника Соколова, які реально проживали там (і мешкають зараз) і утримували її за власні кошти (та утримують її й зараз) з 1 листопада 2000 року, що сплачуються на прізвище віртуального орендаря квартири. Таким чином, між офіцером та ГУР МО виникла суперечка щодо власності на житло, на яке фактично обидві сторони прав не мають, але Соколов В., як особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, може набути права власності на це майно (набувальна давність) за рішенням суду. Полковник запасу Соколов В. був звільнений з лав Збройних Сил України з причини їх реформування за пунктом 67, підпункт “в” (у зв’язку зі скороченням штатів) із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок МО України на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.12.04 р. № 1086. Вислуга років у ЗС: календарна – 29 р. 03 міс., пільгова – 34 р. 01 міс. У Збройних Силах України – з 1992 року. В системі ОАР (оперативна агентурна розвідка) прослужив понад 19 років, пройшов усі посади оперативного складу її периферійних військових частин. В ході службової діяльності В. Соколов зазнав ураження зору лазером бойового призначення, на даний час його втрата складає близько 70%. Дружина — пенсіонер за віком, інвалід третьої групи внаслідок ендопротезування кульшового суглоба правої ноги. Вона час-від-часу (приблизно 1 раз в 2-3 місяці) втрачає здатність до самостійного пересування, потребує допомоги і особливого догляду при дотриманні постільного режиму. На квартирному обліку в Одеському гарнізоні родина В. Соколова перебуває з 7 липня 1999 року до цього часу згідно рішенню житлово-побутової комісії військової частини А0000 ЗС України, де офіцер проходив службу на посаді заступника командира з оперативної роботи, а з квітня 2003 року до її розформування в жовтні 2004 року виконував обов’язки командира частини. Перед звільненням у запас (після лікування у військовому шпиталі) протягом одинадцяти діб перебував у розпорядженні командира в/ч А1111 Одеського гарнізону (виключений зі списків її особового складу 14.12.04 р.), у житловій комісії якої і знаходиться до цього часу на обліку. 30 грудня 2004 р. збіг максимальний термін дії рішення про віднесення інформації про факт використання для виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності ГУР на конфіденційній основі СК “Оріон”, що дає змогу її ідентифікувати, до державної таємниці.
Факт проживання родини Соколова В. і набуття ГУР МО в 2004 році права на утримання власної службової жилої площі унеможливлює здійснення державною установою задумів, щодо офіційного оформлення квартири через квартирно-експлуатаційні органи і надання їй статусу службової (згідно чинному законодавству, службовою може стати лише вільна жила площа). Якщо ж в/ч А0515 все-таки здійснила офіційне переведення спірного житла до службового, то це зроблено незаконно.
10 березня 2008 року Соколов В. звернувся до командира в/ч А0515 з проханням легалізувати та узаконити його реальне проживання на СК “Оріон” шляхом реєстрації на жилій площі усіх членів родини. Відповідь на звернення, що надійшла офіцеру, виконана на бланку № 0082965 за підписом командира частини. Її облікові атрибути: вих. № 222/14с/92 від 24 березня 2008 року. В аргументаційній частині документу значиться: «Враховуючи постійно зростаючий обсяг завдань, виняткову важливість об’єкта СК “Оріон” для забезпечення ефективного їх виконання, наміри його використання за прямим призначенням після отримання Вами постійного житла в Одеському гарнізоні, вважаю за неможливе оформити реєстрацію усіх членів Вашої родини на СК з подальшою передачею об’єкта у Вашу власність». На той час, крім віртуальної особи, тимчасово, до 2.06.2009 р., за адресою квартири із родини ветерана була зареєстрована лише дочка офіцера. Згодом йому стала відомою негативна позиція деяких керівників в/ч А0515 щодо можливості продовження терміну реєстрації зазначеної громадянки за адресою об’єкту. Соколов В., не очікуючи неприємних для нього відмов, дав вказівку дочці на зняття з обліку, що і було зроблено 14 травня 2009 року.
На даний час дочка офіцера разом з його дружиною перебувають на обліку в Комунальній установі (КУ) «Обласний центр обліку бездомних громадян» і зареєстровані за її юридичною адресою: 65054 м. Одеса, вул. Троїцька, 54.
4.06.2011 р. Соколов В. знову звернувся до командира в/ч А0515 – керівника розвідувального органу Міністерства оборони України — з проханням легалізувати та узаконити його реальне проживання на колишній службовій квартирі “Оріон” в/ч А0000 (розформована 30.10.04), що передана на безпосередній облік до ГУР МО разом з трьома членами його сім’ї ще у жовтні 2004 року . В зверненні офіцер вперше заявив, що на СК його родина проживає понад десять років, квартира утримується її коштом. Ст. 344 Цивільного кодексу України проголошує: «Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років…, набуває право власності на це майно (набувальна давність)… Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно … набувається за рішенням суду». У своїй відповіді (вих. № 222/14/236 від 1.07.2011 р.) командир в/ч А0515 звинуватив офіцера у самовільному вселенні у службову квартиру, зажадав у найкоротший строк вивільнити зазначену квартиру Міністерства оборони України, але не вказав куди. При цьому він погрожує ветерану виселенням через суд.
Слід зазначити, що поки В. Соколов мовчки за свої кошти добросовісно утримував чуже майно, ГУР МО це влаштовувало. “Наїзди” на офіцера з боку в/ч А0515 розпочалися лише після того, як він почав клопотатися про узаконення свого мешкання в квартирі та став пред’являти претензії щодо власності на неї.
З огляду на непоступливість офіцера запасу у питанні добровільного виселення родини з жилої площі, ГУР МО цілеспрямовано і свідомо створює штучні перешкоди для життя, творчості та громадської діяльності В. Соколова. Відверте переслідування ветерана із-за спірної жилої площі розпочалися з травня 2010 року і триває до цього часу. Це проявляється в тому що:
= його безпідставно не визнано співробітником кадрового складу розвідувального органу МО України, що позбавляє ветерана права на отримання відповідних надбавок до пенсії;
= з метою введення офіцера запасу в оману щодо його дійсного статусу та фактичного покарання його за непоступливість у житловому питанні, ГУР МО надіслало йому на відправлені ним запити три діаметрально протилежні за змістом відповіді;
= як одній з небагатьох в Україні осіб з числа оперативного складу, яка пише твори про діяльність агентурної розвідки, історію національної розвідслужби йому відмовлено у сприянні ГУР МО в виданні його книг.
На початку 2012 року начальник ГУР МО проводе службове розслідування із залученням фахівців Генпрокуратури України. Офіцеру повідомляється, що «У порядку статті 99 Кримінально-процесуального кодексу України повідомляємо, що за результатами проведеного службового розслідування за фактами порушення законодавства при використанні службового приміщення в м. Одеса, 28 травня 2012 року командиром військової частини А0515 на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України винесено постанову про відмову в порушенні стосовно Вас кримінальної справи за відсутності складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 423 Кримінального кодексу України.” Генпрокуратура направляє свої матеріали розслідування до прокуратури Південного регіону України.
В результаті, 5 квітня 2013 року Суворовський районний суд м. Одеси прийняв ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі № 1/2013 за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах Головного управління розвідки Міністерства оборони України до родини В. Соколова про виселення з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
З метою приховування ганебних та осудних в очах суспільства рейдерських дій ГУР МО щодо досягнення кінцевої мети із залученням для цього органів, призначених контролювати додержання законів у воєнній сфері, позовну заяву подано до суду з грифом “Цілком таємно” (незважаючи на те, що відомості про предмет суперечки свого часу мали гриф “таємно”, а максимальний термін засекречення інформації про дійсне призначення об’єкта збіг ще понад 8 років назад — 30.12.2004 року), що об’єктивно примушує орган правосуддя оформити відповідні непотрібні у даному випадку допуска до державної таємниці, якої щодо жилої площі вже давно немає, а судові засідання безпідставно проводити в закритому режимі без доступу громадськості. Крім того, позов подано в інтересах особи, що не є правонаступником розформованої в/ч А0000, та з порушенням строків позовної давності. Мета позову Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах Головного управління розвідки Міністерства оборони України до родини В. Соколова про виселення з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення: — позбавити родину ветерана військової служби факту безперевності у володінні житлом; — це тягне за собою безпідставність претензій Соколова В. про набуття права власності на майно за набувальною давністю за рішенням суду; — термінове заселення на жилу площу інших осіб, з метою подальшого її привласнення ними: тобто, не дати можливості Міністерству оборони виконати те, що воно мало б зробити ще в 2004 році — переоформити житло на Соколова В. та його дочку за невикористаними ними приватизаційними житловими чеками, що унеможливлює нанесення державі будь-яких збитків; — шляхом штучного та безпідставного засекречування позову усунути можливість витоку відомостей про розгляд такої цивільної справи та розголошення змісту прийнятих судом рішень. При цьому, під прикриттям риторики про захист інтересів держави, застосовується технологія, яка вже не раз виправдала себе. Її суть зводиться до цинічно-холоднокровного “натягування” нинішнього законодавчого поля на беззаконня перших років становлення української державності. Те, що суперечливе та “заморожене” на тривалий термін питання давно потребує вирішення — беззаперечно. За словами В. Соколова, він та його родина вже майже тринадцять років перебувають в умовах, що нагадують ситуацію, коли розвідника чи агента відправили в розвідуєму країну для легалізації, але комплект легалізаційних документів видати забули. Частина друга ст. 3 Конституції України констатує, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави», що «утвердження прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Відтак у разі, якщо якісь права держави чи її органів вступають у контроверсію з правами громадянина, пріоритетними є права громадянина. У ветерана надія лише на справедливе та гуманне рішення Суду. Суперечливе питання можна було б вже давно врегулювати всередині системи Міністерства оборони, не виносячи його за його межі установи (за наявності доброї волі у розвідувального відомства, неупередженості, здатності його до діалогу та дипломатичної гнучкості) і ситуація ще не є безнадійною для вирішення проблеми без залучення суду. Міністерство оборони могло б переоформити спірне житло на В. Соколова та його дочку з врахуванням їх права на безкоштовне отримання від держави в особі МО 52 кв. м житла за житловими приватизаційними чеками (площа спірної квартири становить 52,1 кв.м), тобто виконати дії, які воно мало б зробити ще в 2004 році.
Нарешті, той же Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України міг би звернутися до суду з позовом до родини Соколових погодитися на отримання житла за набувальною давністю, або звільнити його. Уявляєте, як би цей правоохоронний орган підняв свій рейтинг в очах суспільства турботою про пересічних громадян та інтереси держави!
В цілому, зазначені пропозиції сприяли б не лише нейтралізації суперечки, але й зміцненню серед широких кіл населення авторитету прокуратури, суду та оборонного відомства разом з його складовою частиною — Головним управлінням розвідки. При такому завершенні подій державна скарбниця не втрачає ні копійки бюджетних коштів, а родина ветерана отримує такі бажані квадратні метри та душевний спокій і впевненість у завтрішньому дні!
“Куй” для ”ОРД”
34 ответа
Во туману скока! Здайотца, шо военные розвидныкы просто решыли использовать конспиративную квартиру в качестве жылья, а теперь не знают как быть дальше. А Владимиру Соколову нада для начала отказатца от допуска к гостайне.
А ещо, господа-товарищи , в тексте написана немножко по-дебильному отакая фраза: “отримує в своє управління жилу площу під умовним найменуванням СК “Оріон”. Патамушта жилплощажь выдаётца на физическое или юридическое лицо, оперативная зашифровка была присвоена позднее. А потому, шобы не морочить головы, надо для начала назвать ХТО является по государственным документам ответственным квартиросъёмщиком жилплощади.
ГУР МО Украины — это коррупционная структура имея бюджет около 430 млн гривен занимаеться исключительно иммитацией разведки. Сама структура ГУР МОУ не может заниматься агентурной разведкой да и специалистов там нет. Гмыза сделал свою кареру исключительно на шопингах в Брюссели. Губошлеб Мельников убежал в СБУ потом на пенсию а потом стал аж генерал-лейтенантом в ГУР МОУ, хоть и закончил факультет козьей тропы в Академии СА, по сути является делетантом в этом деле на стратегическом уровне. Такие же “липовые специалисты” Черновы и Кирилюки и другие. Жополизы и обыкновенные проходимцы свели военную разведку на нет. Пусть Гмыза и его команда (таких же тимуровцев с генеральскими ломпасами) раскажет как там дела по корупционным схемам в доме на амурской площади. Проходимцы….
ларчик открывается просто — эту квартирку уже пообещали (или по факту пустили туда его уже жить) чинуше из псевдопрокуратуры, именуемой “…по нагляду …у воєнній сфері”. Бьюсь об заклад, что этот “чинуша” многоквартирник, то есть, за годы “службы” отхватил у МО уже не одну “хатынку”, предыдущие оставив жене (с которой вовремя “развелся”) маме, папе, деткам, бабушке с дедушкой, коту, собаке, попугайчику, любовни(-це; -ку). Самый раз ВБ ГПУ пора заминать скандал!
О Х У Е Т Ь. Вот это да!!! Вот это по взрослому!!! Это про иск. Да, господа, печально. Крайне печально. Это по поводу основной статьи про квартиру. Второе что печально — это красная селедка на статью. Вот это да!!! Вот это по детски. Вы что, первые два комментатора, реально думаете, что переключили внимание читателей, которые мыслят с проблемы статьи на какой то бред по поводу покупки оружия в какой то Молдове? Или вторым комментарием про СИС??? Ну ну. Что, молодняк не читал спецлитературу по тематике работы? Или уже нет старой профессуры? Порадовали старика.
А ХТО взагалі запросив цього горе-Соколова служити в ГУР МО? Чому з нього не спитаюсть?
Пане Работяга, да буде Вам звісно, що допуск до секретного діловодства (по формі ДВА) припиняється через рік після звільнення зі служби автоматично).
Ой, про SIS порадували, сміявся до РЖУНімагу.:-) По-перше, навіть Спецвідділ не передбачає генеральських посад. По-друге, про яких таких ще Савецкіх развєдчиков автор блеє, ніби коза в упряжці? Там давно вже лише сугубо піндосівські нацюки-свинопаси. Жодного совєцького не було і не має. Про яку таку розвідку проти Росії взагалі могло в здоровий глузд зайти комусь? Ніхто не веде зараз спецом розвідку проти Росії, а Росія, навпаки, проти України. Все і так доволі ясно і зрозуміло. Тайн не існує!!! В Україні всі високопосадовці або піндосівькці, або російські. Інших не існує! Існує лише псевдонезалежність в очумілих головах свинопасів. Ви що, взагалі розучилися на світ дивитися в своїй псевдоНезалежній? Офіційно заборонено вести розвідку проти України з боку російської розвідки та підносівького ЦРУ, аби випадково не переплутати своїх зі своїми і не виконувати одну і ту ж роботу двіччі, а то й тричі.
что за сказки про спецотдел “р” и разведдеятельность против России? Если министр обороны Лебедев и предидущий Саломатин граждане России? Все силовые структуры работают на Россию. Да и откуда у нищего ГРУ Деньги на агентурную работу в РФ? Откуда ? С каких ху.е.в?
Панэ Критик з преісподньойи, ежли у горэ-Соколова нету допуска до гостайны, так он автоматычно не может быть ответчиком по секретному делу.
“Соколов” он же “Владимир Павлов” он же “Григорий Владимирович ПИСЯименной” (… із міркувань непристойності та толерантності, П.І.Б. особи та деякі інші відомості змінено, без порушення змістовної цілісності тексту — автор) когда служил — получил квартирку от Министерства обороны. Чуть позднее переписал её своей дочке (адресок могу назвать). Но так их у него их две, решился на очередную аферу (дети это, конечно же, святое…).
В городе-герое Одессе служба была для него медом. Вывернувшись наизнанку (жаль, что тогда так резво не боролись с коррупцией) в начале 2000-х заселился в служебку. Не за свои кровные ее облагородил. И приготовился к дембелю. Но, увы, тяга к деньгам сыграла над ним злую шутку. На взятке попалился. Светил срок. Но, имея знакомых – стал неизлечимо больным. Был уволен в 2004 году с позором. А теперь рассказывает, про свои героические подвиги …
Да понятно, что Родину кто продал, кто себе кусок урвал. Но этот таки подавился. Теперь жлобится деньги тратить на хорошего юриста в суде. Юридическое обоснование его претензий на квартиру — слабак писал. К тому же, любой, кто читал законы, знает, что в любом суде можно хоть тыщю своих адвокатов иметь, вот вам и “тайночка” получится. Но то ж платить людям надо. А он же на службе за бесплатно привык. Вот и пишет по старым связям на этом сайте.
В секретном деле и адвокаты д.б. с допуском до секретов. Тока какие могут быть секреты в распределении жилья!?! Жильё распределялось и распределяется гласно. В том-то и состоит тайна как из гласной жилплощади сделать тайное место. У жилплощади есть соседняя жилплощадь, на которой живут соседи, которые не должны подозревать, что рядом с ними тайная база какой-то спецслужбы. Ежли в разведке запутались и стали использовать конспиративную квартиру как служебное жильё, то, чесслово, рассуждать об “объекте “Орион” получаетца немножко по-дебильному.
Ежли это конспиративная квартира, то нада отправить караул и взять имущество под охрану, а ежли это служебное жильё, то какие могут быть тайны?
А шо це у перше у ГУРі? Колись сракожопий Маляганов забашляв нач гура бабла, той дав йому приміщення на Білоруській для проживання. Прийшов новий начальник, провів службове розслідування і виселив того Маляганова. Мабуть бабла не хватило. Або інший випадок, коли Шевченко сраку Галаці заносив та отримав від нього житло. А з три роки по тому за навітом уеб..на Семикраса косив під дурика і казав, що не підписував Шевченкові жодних документів. Провів розслідування і теж хотів виселети. Є такі випадки з офіцерами в Броварах, там флігель цілий проживав.
Це ж у ГУРі у порядку речей. Як нема в голові, думають жопами і підлабузничають, то про шо мова. ГУР це годюшник і розплідник сракожопих развеЧЧагав.
Цитую: “… 30 грудня 1994 р. в/ч А0000, яка незаконно ще з радянських часів (тоді агентурної розвідки, як і сексу, у нас не було) займається оперативно-розшуковою діяльністю, притримуючись законодавства про ОРД…”. Питання, а чому Володимир Соколов не звернувся до правоохоронних органів і не повідомив, що він – виконуючий обов’язки командира цієї частини порушує закон? Чому і на якій підставі займався оперативною діяльністю? І на якій підставі підписував та видавав документи своїм підлеглим?
Критику з преісподньої
Допуск до ДТ таємниці припиняється негайно після звільнення з роботи, яка його передбачає. Це передбачено чинними керівними документами. По суті статті — оборудки з СК робилися і у Києві (тільки тихо). За їх рахунок керівники поліпшували своє квартирнє становище.
Ну а повідомлення про SIS — це така маячня, що жодна адекватна людина в це просто не повірить. Мабуть, на це і було розраховано — в абсурд віриться швидше, ніж у правду.
Який письменник, який журналіст? До журналістики він має таке ж відношення як касир театру до мистецтва. Я знаю лише одного Володимира Соколова, російського радянського поета, есеїста, перекладача, який помер у 1997 році. За своє життя він написав: Ранок в дорозі. — М., 1953.; Трава під снігом. — М., 1958.; На сонячній стороні. — М., 1961.; Зміна днів. — М., 1965.; Сніг у вересні. — М., 1968.; Друга молодість. — М., 1971.; Міські вірші. — М., 1977.; Сюжет. — М., 1980.; Долина. — М., 1981.; Вибране. — М., 1989.; Вірші Маріані. — М., 1996.; Неповторний вінець: вірші та поеми. — М., 1999.; Білі гілки Росії. — М., 2000.
У 2008 році про нього був знятий документальний фільм: “Я був поетом на землі. Володимир Соколов”. А хто такий Володимир Соколов або Володимир Петров мені не відомо. Шарлатан та самодур!!!
Мабуть я трохи не так виразився. Допуск до таємних документів дійсно прикорочується відразу ж після звільнення. Але сам “допуск” ще є дійсним після звільнення на протязі року. Звичайно, звільнену людину ніхто до таємних документів не допустить, навіть, якщо у неї є такий допуск. Стосовно ж адвокатів, то вони допускаються також лише в обсязі тих таємних документів, які є в справі. Це котролюється відповідними підрозділами СБУ. Те ж саме стосується і судді і слідчого. (Як правило, щодо військовослужбовців слідство провадять прокурори військові, а суд — судді, які вже мають допуск до таємниці.).
Щодо незаконного ведення розвідки, нібито без Закону про розвідку в уКРАЇНІ, ТО ЦЕЙ КАЛАМБУР ДУЖЕ ПОЛЮБЛЯЄ ПАН сМЄШКО. вИДНО ЦЬОМУ ДУРАЧКУ ТОВСТОЖОПОМУ НЕ ДАЮТЬ ПОКОЮ ЛАВРИ ТОГО, ЩО САМЕ ЗАВДЯКИ ЙОМУ БУВ ПРИЙНЯТИЙ зАКОН ПРО РОЗВІДКУ В уКРАЇНІ. нАСПРАВДІ, ЦЕЙ зАКОН БУВ ПРИЙНЯТИЙ ПІД СИЛЬНИМ ЛОБІЮВАННЯМ цру сша І ДОРУЧИЛИ ВОНИ ЦЕ ЗАВДАННЯ СВОЄМУ ДУЖЕ ВАЖЛИВОМУ АГЕНТУ ВПЛИВУ іГОРЮ сМЄШКУ. Необхідно було поставити під жорсткий нагляд всю діяльність української зовнішньої розвідки, щоб і муха мимо США не пролетіла. І їх агент з цим справився. Хоча що до прийняття цього закону, що з ним — робота розвідки була, є і буде. Інша справа — яка ефективність від неї і користь Державі?
Подібні спори щодо конспіративних квартир не вперше. просто, в пресу раніше менше попадало. В СБУ на сьогодня взагалі, аби ввести народ в дурман, майже всі квартири вважаються службовими. А по службовим квартирам і не все так доступно і можна проконтролювати. Роздаюсь лише своїм, начхавши на всі черги.
А вспомнил бы В.Г. “Соколов” как сам на себя втихаря от других безквартирных офицеров строчил оперативный приказ про заселение в СК. И выбрал же не какую-то там разбитую, со старыми обоями и мебелью квартирку, а самою ухоженную из всех имеющихся “служебок”. В шорошем доме, с мебелью и посудой. И как вылетел со службы, попавшись на банальном вымогательстве бабла у подчинённого…. Гоу бэк ту Черновци
Не тот ли это хитрожопый горе-вояка — П.В.Григорьевич, который после окончания Рязанского высшего воздушно-десантного командного училища не совершил ни одного прыжка, а теперь стоит у руля ветеранской организации? “Соколов” засунь свою голову в песок. Не позорь своих товарищей, с которыми ты служил.
Пане Володимир Блєвашов!
Ви що, пелени обїлись? Що за мутня у вашій слабкій голівці? Закінчити Рязанське десантне училище і не зробити жодного стрибка з парашутом? Ви коли в психіатра в останнє були? Туда не приймуть і не допустять до присяги, поки ти не здійсниш два-три стрибки ще на КМБ. А під час навчання обовязковою є норма щорічна щодо стрибків. І замполітів та журналістів там ніхто ніколи не готував.
І ще одне, з кожним приземленням на голову, в неї загоняється все бульше і більше розуму. А ви мабуть, самі ні разу не стрибали?
Для Мойдодира, повторяю: после окончания училища П.В.Г. с парашютом больше не прыгал, хотя в каждой вонючей подворотне рассказывал, что он СПЕЦНАЗ!!!
Володимир Григорович, краще мовчіть. Бо ці гадюки, заздрісники, нагадають вам і сейфи в металобрухті, і куди казенні меблі поділись, і навіть замуляні сорочки з краватками тридцятирічної давнини… Дійсно, і нафіга вони вам були потрібні?
Прочитал все комментарии по жилищной проблеме, которую почему-то некоторые свели к литрам желчи, вылитой на Соколова. Явно, у оппонентов есть хороший теневой дирижёр, который тявканьем шавок лежащую на поверхности первичную материальную проблему сознательно подменяет вторичным, что лежит в сфере личной неприязни.
По-моему, честнее и порядочнее будет, когда все эти “Доброзичливці” и “Знающие”, “Осведомлённые” и “Осведомлявшие”, “Стукачи” и “Барабанщики”, “Помнящие” и “Забывшие”, сексоты нынешние и отставные обратятся в суд с просьбой об участии в процессе, оформят допуска соответствующей формы (а, может быть, они у них уже есть?), и перед лицом Фемиды с наслаждением истопчут ответчика с доказательствами в руках, а не с пиздежом в зубах и с пеной в пасти. Если, уж, лаять, так не из будки, а если идти в бой, то не дрожать от страха, как осина на ветру!
В результате каждый получит своё: кто материальное, кто духовное, а кто-то, может быть, и камеру с решёткой вместо свободы. Удачи!!!
Информация к размышлению: из 34 комментариев по теме ГУР МО 26 в разное время отправлены из одного и того же компа, расположенного “за забором”. Кому это выгодно? Вывод делайте сами.
Ситуация, когда ветеран ЗСУ, проживающий в служебке, хочет оставить её за собой не нова. И никто его не осудит….. Просто наверное многим, кто имел возможность поработать вместе В.Г.П., есть что вспомнить о человеке, который не гнушался открыто в лицо врать своим подчинённым, подставлять их в роботе (чего только стоят “асиметрични загрози”), стравливать их между собой для достижения своих целей. Врал и выкручивался, врал и не стеснялся этого. Который сейчас расписывая свою квартирную историю, ВРЁТ как и раньше. Как стихаря пытался получить квартиру по статье “за поддержание БГ” и получил бы наверное, но не сдружился с Сергеем Борисовичем Г. Все всё помнят.
Райан Фогл предлагал 1 миллион долларов в год за сотрудничество сотруднику российской спецслужбы, говорится в письме, фигурирующем в оперативной съемке, которая была распространена ФСБ.
Хакер, удиви моделью сниффера)
Я очень далёк уже от службы военной, с разведкой дела не имел. Из комментариев многое узнал. Оказывается в разведке получение квартиры зависело о степени дружбы с неким Г. Интересно, на чём она должна была основываться на сексе или выражаться в материально-денежном вознаграждении? В мои времена всё определялось служебной субординацией и потребностями службы в строгом соответствии с Законами.
Хотя и утверждает один из комментаторов, что квартирная статья написана для этого сайта по старым связям лично Соколовым, у меня сложилось мнение, что её заказало и вручило “Кую” ГУР МО, а затем оно же дозировало, координировало, распределяло и руководило хором анонимщиков из ширинки, который потоком грязи льющейся на офицера, всё дальше и дальше уносил читателей от серьёзно темы. А это не что иное, как продолжение начатого в/ч А0515 преследования и травли ответчика по суду, но уже с помощью “коллег” (слово специально беру в кавычки). Лишь немногие в дискуссии высказали конструктив. Это сразу видно. Возможно брехунам платили? Метко высказался один из товарищей: спрос определяет предложение…
В разведенной бодяге прослеживается и другое: круговорот гавна в природе. Он заключается в том, что если ты в трудную минуту обсираешь прошлое, в том числе и своего бывшего начальника в лице Соколова (а он, судя по всему, далеко не идеал!!!), то через некоторое время сам окажешься обосранным (ты, ведь, тоже не БОГ!!!). В этом и кроется разобщённость вас, военных разведчиков. Пока вы друг друга будете грызть и рвать на куски, вспоминая прежние обиды (а в условиях жёсткой подчинённости их не избежать) вы не 8 лет будете ожидать повышения своей кровно заработанной пенсии, а все 16. ГУР МО выгодна ваша коррида, вплоть до того, пока вы все в злобе не передушите друг друга, как пауки в банке. А нынешним украинским военным особенно свойственны зависть и нежелание помочь друг другу в нужде: и сам не гам, но и другому не дам. Низко? Пакостно? Да! Но выполнять или нет команду “Фас!” зависит от совести каждого из Вас..
Не обижайтесь. Это моё видение правды, а она, как известно, у каждого своя…
Судя по обилию негативных комментариев к статье, Владимир Соколов — человек хороший! Только кому-то лично дорогу перешёл. Или в теневые схемы не вписался. И оперативненько на него была дана команда “Фас!” Только, господа хорошие! Те, кто льёт на человека грязь, не задумываетесь вы, что завтра и на вас может поступить такая же команда. И из того же источника. Увы! Лозунг “Разделяй и властвуй!” ещё никто не отменял!
Не надо делать губки бабочкой. Ситуация как везде. Есть здоровый жизнеспособный организм. Появляется раковая опухоль. И съедает его быстро. Хоть и знает, что его гибель — это и ей кирдык.
Честь и слава одеситам-профессионалам Николаю Алексеевичу Д., Александру Ивановичу Ц., Валерию Дмитриевичу Б., земля пухом Александру Андреевичу К. Стыд и позор жуликам и ворам (не перечисляю, они сам знают кто) развалившим то, что не они создали. Аминь.
И не стоит придумывать конспирологических схем. С уважением, гражданин Украины.
Уж больно всё гладко и пушисто. Ну, прямо как в пословице “Ворон ворону глаз не выклюнет”! Это подозрительно… Надо копать и разбираться, где и в чём собака зарыта… Что-то тут не так!!! Истина часто бывает очень неожиданной и с результатом наоборот.
На початку 2000 років у м.Одеса дех-то виконуючий обов’язки командира військової частини А0000 проходив по справі щодо зловживання службовим положенням. Цей командир використовував солдат строкової служби на роботах на території бази відпочинку на березі Чорного моря. Цікавий факт, що саме на цій базі працювала його молодша донька.
Премії, які не виплачувались ним особовому складу, шли на оплату навчання його доньок. Певні дивіденди отримувала і його дружина. Про яку порядність йдеться мова?