Я окончательно сошел с ума от Виктора Януковича и Ко с одной стороны и сумасшедшими в вышиванках с другой, и написал примерный план действий по развитию страны, который хотелось бы чаще слышать от украинских политиков. Если кто-то согласен с 6-7 пунктами, прекрасно. Если с 1-2 пунктами, тоже неплохо. Важно начать обсуждать, что делать, а не кто больший дурак. Последнего уже более, чем достаточно.
Эта колонка выходит в пятницу в печатной версии.
=================
За время работы журналистом мне повезло брать интервью почти у всех основных политиков страны. Все эти люди с удовольствием критиковали друг друга, но практически никто из них не мог сформулировать, что предлагает лично он. Из них сложно было вытрусить идеологию, ценности, видение и какой-то хотя бы базовый план действий в случае прихода к власти. Почти все они отрицали возможность широкого использования международного опыта, утверждая, что у Украины должен быть свой, некий исконно-патриотический путь.
Правда заключается в том, что украинские политики хотят попросту нравиться, желательно всем. Ради нескольких процентов электората и лайков в Facebook они готовы городить околесицу и стоять на голове в студии Савика Шустера. Мысль о том, что после победы на выборах нужно начинать что-то делать, а для этого должен быть план, мало кому приходит в голову. Ведь для многих из них власть и есть конечная цель, а не инструмент.
Я уверен, что Украине не нужно изобретать велосипед, ей не нужен никакой «свой путь». Она уже идет «своим путем» 20 лет. Ей нужно взять все самое лучшее из того, что уже опробовано в мире. Если бы мы в журнале Корреспондент не взяли, что есть, на наш взгляд, лучшего у американских, польских и российских журналов, а изобрели какой-то свой, ни на что не похожий украинский журнал, это заняло бы у нас уйму времени, и, боюсь, этот журнал было бы трудно читать.
Страны от Новой Зеландии до Канады делают одно и то же для национального процветания и комфорта граждан — внедряют личностные и экономические свободы и убирают все препятствия на пути капитала, знаний и технологий.
Не могу не поделиться тем, что накопилось после сотен встреч с экспертами и бизнесменами, изучения опыта успешных реформ и поездок в полсотни стран. Из этого всего вытекает некий план и для Украины. Возможно, в стране есть более важные проблемы, чем эти 10 пунктов. Возможно, что-то надо делать по-другому. Главное, чтобы в Украине наконец начали обсуждать, что делать, а не кто дурак.
И главное, предлагаю оставить в стороне истории о большом размере страны, который все время мешает Украине развернуться так, как это сделали, например, Словакия, Израиль, Грузия или Сингапур. Как сказал как-то об Украине мой приятель француз, который был одним из советников Президента Грузии Михаила Саакашвили, размер имеет значение, лишь когда вы уже в постели, и то лишь может быть. Если же вы даже не начали целоваться, размер никакого значения не имеет.
1. Тотальная смена кадров в правительстве и всей исполнительной власти.
Проводить обновление путем плавного математического сокращения количества госчиновников, как сейчас, бессмысленно. Большинство этих людей неконкурентоспособны и деморализованы, а сами механизмы принятия решений громоздки и неэффективны.
В стране уже много лет существуют две непересекающиеся параллельные реальности — политики и чиновники с одной стороны и корпоративный сектор с другой. Вторые ушли от первых вперед лет на 20. Многие из них работают в международных компаниях точно так же, как их коллеги в Польше и Франции, свободно переключаются с одного языка на другой, нацелены на достижение результата. Эта корпоративная реальность должна как можно быстрее начать перетекать в правительство и органы власти. На всех уровнях. Партнер юридической компании DLA Piper, гендиректор сети супермаркетов Сільпо, бренд-менеджер Procter & Gamble, специалист по коммуникациям Киевстара и т. д.
Эти люди не умеют и не хотят брать взятки. Им всем нужна приличная зарплата.
В Грузии решили вопрос радикально. Количество чиновников было сокращено в 20 раз, зарплаты оставшимся были подняты в 15 раз. Два года назад зарплаты в министерстве начинались с $ 600.
В столь радикальном сокращении аппарата нет необходимости. Но некоторые ведомства должны быть полностью упразднены. Не стоит этого бояться. Один знакомый американский бизнесмен говорил: если вы хотите, чтобы в Украине пропали яблоки, создайте министерство яблок и яблок больше не будет. Нужно, чтобы пропали некоторые ведомства и появились яблоки.
Некоторые службы, например такие, как ГАИ, должны быть полностью распущены и набраны вновь, с новыми людьми и задачами и меньшим штатом. В итоге общая численность госслужащих и сотрудников налоговой, таможни и всяких эпидемстанций может сократиться в разы, а не на 20%. Но главное не это, а то, чтобы пришли принципиально новые люди. Чтобы у госслужбы изменился дух, чтобы там стало престижно работать.
Если госорганы хотят быть конкурентными на рынке труда, они должны быть конкурентны в зарплатах и своих компенсационных пакетах (извините, новый термин для госслужб). Заплаты в министерствах на рядовых должностях в Киеве должны начинаться с $ 800.
Вопрос с топ-менеджерами в правительстве, например, Сингапура решили так: их ставки определяются как две трети от ставок средней зарплаты 48 самых высокооплачиваемых топ-менеджеров в частном секторе, которая исследуется маркетинговой компанией ежегодно. В любом случае министры и замы в Украине должны получать зарплаты в размере $ 10-20 тыс. в месяц. Эти цифры могут показаться высокими, но поверьте, в целом экономия будет гигантской.
Кстати, правительство должно наконец выехать из здания Совета народных комиссаров на ул. Грушевского, где по круглым коридорам бродят советские тетки с прическами из сахарной ваты. Чиновники должны покинуть свои языческие дохристианские кабинеты с портретами божеств и стульями в стиле Людовика XIV и переехать в какой-то бизнес-центр с удобными рабочими местами и ковролином на полу. А здание в стиле сталинского ампира можно предложить Хилтону или Марриотту. Путь сделают там реконструкцию, хорошее место для отеля.
2. Запуск программы массового обучения кадров для госуправления за рубежом.
Каждый год для обучения в вузах за рубежом за счет государства должны быть отправлены 1 тыс. человек. Нечего долго думать с выбором страны и специализации. Можно отправлять их в США на факультеты так называемого Public Administration. Программа обучения одного человека стоит порядка $ 50 тыс.
В целом в год на это дело понадобится около $ 50 млн. Украина тратит не меньшие суммы на намного менее важные для страны вещи. Например, в этом году Государственное управление делами (так называемая ДУСя), которое подчинено Администрации Президента, получит 1,3 млрд грн., или порядка $ 160 млн. Разбивку статей расходов ДУСя никому не предоставляет, куда идут деньги, не ясно.
Самое полезное, что может сделать для государства Государственное управление делами — поделиться $ 50 млн на обучение кадров для госуправления. Также необходимую сумму с лихвой сгенерирует проведение хотя бы одного честного тендера на энергогенерирующие компании или любую другую госсобственность.
Человек, который несколько лет проучился за рубежом, кроме того что получил хорошее образование, смотрит на мир другими глазами. Все эти ребята после учебы должны вернуться и по возвращении хотя бы пять лет отработать в органах центральной или местной власти. Если будет выполнен пункт первый, госслужащие получат достойные зарплаты и им будет нравиться их работа, у них не будет причин увиливать или уходить со службы и после окончания пятилетнего срока.
Моя компания оплатила мне курс обучения в Стэнфордском университете, и я обязался отработать в компании после этого минимум два года, но работаю уже шесть. А почему нет?
3. Борьба с коррупцией.
В этом деле важно не только то, что нужно делать, но и то, чего не делать. Строительство Президентом резиденции, стоимость которой — даже на глаз — в сотни раз превышает официальные доходы первого лица, — плохое начало для борьбы с коррупцией.
Главным же фактором в борьбе с этим основным общественным недугом является необратимость наказания. А именно — штрафы, конфискации и посадки. Причем посадки всех провинившихся, а не только политических оппонентов.
Во многих странах, пытающихся избавиться от коррупции, создают специальный орган с особыми полномочиями. Такой же орган должен работать и в Украине. Возглавить его может иностранец. Это снимет часть эмоциональной нагрузки с Президента при посадках «своих» и знакомых.
Учитывая масштаб бедствия, орган этот может работать в «гуманном» режиме несколько лет — высокий штраф с конфискацией заработанного незаконным путем при первом знакомстве, срок — при втором. Даже после получения первой «желтой карточки» мало кто решится на повторное нарушение, если знает, что наказание необратимо. Через два-три года наказания ужесточаются — сразу срок. В Польше такой орган называется Центральное антикоррупционное бюро (ЦАБ).
Яцек Пехота, глава Польско-украинской экономической палаты, рассказывал Корреспонденту, что, когда он был депутатом сейма, его декларацию о доходах тщательно проверяли сотрудники ЦАБа на протяжении девяти месяцев. “Утаить что-то от них было просто невозможно”, — уверяет Пехота. Несмотря на некоторые обвинения, которые звучали в адрес ЦАБа, поляки в подавляющей массе одобряют его работу.
В Сингапуре главным органом, который занимался борьбой с коррупцией, было Бюро по расследованию коррупции, основанное англичанами. Оно концентрировалось на крупных взяточниках в высших эшелонах власти. С мелкой сошкой страна боролась с помощью сокращения объема разрешительной документации для бизнеса и введения ясных и четких правил. Не стоит полагать, что сдвинуть ситуацию с коррупцией с мертвой точки в Украине нельзя. В Грузии и Сингапуре ситуация была хуже.
4. Ставка на английский язык.
Английский язык — это ключ к получению новых знаний, новых технологий, новых навыков — даже общения и поведения. Почти все самое передовое в мире публикуется на английском языке. Остановите любого человека в Норвегии или Дании, пусть даже преклонного возраста, и вы не найдете ни одного человека, который будет не в состоянии объясниться на английском языке. Во всей Северной Европе английский, по сути, второй государственный язык.
Люди пишут на английском дипломные, кандидатские и т. д. Это дает им большое конкурентное преимущество по сравнению с другими странами. Об этом же неоднократно говорили в отношении и своего региона основатели Гонконга и Сингапура. Это же стало одной из причин, по которым в свое время разместили свои европейские штаб-квартиры в Ирландии американские фармацевтические и IT-гиганты.
Понятно, что до уровня знания английского норвежцами украинцам далеко. Но двигаться в эту сторону нужно. Для начала можно вчетверо увеличить количество часов в школе и развернуть программу по привлечению тысяч носителей языка в школы и университеты. На английском должно вестись преподавание не только в Христианском университете и Могилянке.
5. Тотальная дерегуляция, или упразднение максимально возможного количества разрешений, лицензий и прочего мусора, регулирующего ведение бизнеса.
Как это ни смешно, но правительство Януковича сделало кое-что в этом направлении. Однако Украина все еще занимает 137-е место в рейтинге легкости ведения бизнеса, между Лесото и Филиппинами, ежегодно составляемом Всемирным банком.
Разбор бумажных завалов должен быть значительно более радикальным. Группа людей вместе с профильными ведомствами должна сесть и перебрать все патенты и лицензии и оставить лишь те, для существования которых у профильных чиновников найдутся весомые аргументы. Подобная чистка в Грузии за несколько месяцев сократила количество разрешительных документов, регулирующих ведение бизнеса, с 1 тыс. до 150, то есть в семь раз.
Согласно тому же рейтингу, Ease of Doing Business 2013, у Украины ужасающие показатели, например, по количеству времени, необходимого для подключения к системе энергоснабжения, — 285 дней по сравнению с 17 днями в Германии.
Сокращение количества разрешительной документации — помимо облегчения жизни бизнеса — также сокращает и базу для взяточничества. Между легкостью ведения бизнеса и уровнем жизни в стране существует прямо пропорциональная зависимость. На верхушках обоих рейтингов всегда одни и те же страны — Дания, Новая Зеландия, Норвегия, США.
С недавних пор моя младшая сестра живет в Сингапуре. Угадайте, сколько времени от момента подачи заявления у нее заняло получение разрешения на жительство в виде пластиковой карты с фотографией, вроде наших прав нового образца? Десять минут. Единственным местом, где ей за полгода пришлось прождать более получаса в Сингапуре, оказалось украинское посольство.
Понятно, что до Сингапура нам еще далеко, но агрессивно выбивать себе место под солнцем на международных рынках жизненно необходимо. И большая, чем у всех соседей в регионе, простота ведения бизнеса, была бы неплохим аргументом.
6. Снижение налоговых ставок, а главное — резкое упрощение процедуры уплаты налогов.
Сейчас уровень налоговой нагрузки на предприятие в Украине составляет 55% от валового дохода, согласно данным последнего исследования PricewaterhouseCoopers, что значительно выше, чем средний показатель региона — 41%. Из этих 55% в Украине 43% — налог на зарплату и социальные отчисления. Это абсурд. Ставка эта должна быть снижена хотя бы до 30%, а еще лучше — до 25%. В Казахстане она сейчас составляет 28,6%, в Грузии — 16,5%.
Временное падение поступлений в бюджет через несколько лет будет компенсировано ростом отчислений, поскольку значительно большее количество компаний начнут платить своим сотрудникам белые зарплаты, обороты компаний вырастут, также большее количество людей решится заняться бизнесом.
Не меньшей проблемой, чем размер налоговых ставок, является и сложность уплаты налогов, так называемое администрирование. По данным того же исследования, средней украинской компании необходим 491 час в году на то, чтобы выполнить все требования налоговой, — это худший показатель в Центральной Азии и Восточной Европе. Для сравнения: в России и Казахстане компании в среднем на это же необходимо 177 и 188 часов соответственно. Снизить этот показатель с 491 хотя бы до 200 часов в год должна помочь функциональная система электронных платежей, охватывающая все компании.
7. Резкое развитие фондового рынка.
В Польше или США миллионы обычных граждан внимательно следят за событиями на фондовом рынке, для того чтобы выгодно купить или продать акции какой-то компании. Зачастую речь не идет об огромных суммах. Вы можете вложить $ 500, иногда $ 5-10 тыс.
Здоровый фондовый рынок с высокими оборотами выполняет две функции. Он мобилизует миллиарды долларов из-под матрасов населения, которые начинают работать на экономику. С этой функцией уже давно не справляются украинские банки. С другой стороны, это становится инструментом заимствования для украинских компаний.
Правительство должно сделать все для того, чтобы на бирже торговалось как можно больше компаний и чтобы как можно больше из них делали это в Киеве, а не в Варшаве. Помимо прочего, крупный и работающий фондовый рынок делает более доступной недвижимость в стране, поскольку она перестает быть единственным инструментом сбережения и преумножения накоплений граждан, как в Киеве и Москве и, соответственно, на нее перестает давить гигантский спрос.
8. Сельское хозяйство и IT-индустрия должны стать точками роста украинской экономики.
Эти две отрасли должны получить всяческую поддержку и содействие государства. Эти две отрасли дают продукт, который могут предложить немногие страны. Они производят продукт со значительно большей добавленной стоимостью, чем металл.
Мало кто знает, что экспорт услуг украинских программистов уже в 2011 составил более $ 1 млрд, сравнявшись с такими отраслями, как экспорт оружия и черная металлургия.
Каким-то чудом в Украине сохранилось множество отличных программистов и прекрасная школа подготовки кадров. Они делают продукты для немецких автоконцернов и крупнейших американских банков. Однако было бы еще лучше, если бы украинские компании были собственниками готового продукта, который они продавали бы за рубеж, а не работали за сравнительно небольшие деньги подрядчиками. Развитие IT-индустрии могло бы дать толчок и смежным отраслям вроде производства оружия. Самую яркую пошаговую инструкцию к развитию IT-отрасли предлагает Израиль.
В сельском хозяйстве же при использовании передовых технологий ежегодный урожай зерновых увеличивается, по признанию всех иностранных специалистов, с 40 млн т до 100 млн т. Своей продукцией украинские аграрии должны завалить не только Европу, но и Азию — это огромный рынок. Третьим сектором, на который Украине нужно сделать ставку, экономист Андерс Аслунд называет машиностроение. Можно и так.
9. Движение в сторону независимой и профессиональной судебной системы.
Продажные зависимые суды стали одной из самых больших проблем современной Украины. Они создают гигантский психологический дискомфорт в обществе, поскольку никто не может быть уверен, что не окажется завтра в тюрьме просто потому, что его оппонентом в суде оказался человек, находящийся на более высокой ступени социальной иерархии. Зависимые суды также отпугивают тысячи инвесторов.
Не буду утверждать, что я знаю, как именно нужно реформировать судебную систему. Но я уверен, что есть специалисты с конкретными идеями. Для начала можно перестать назначать родственников членов правительства главами судов.
10. Пропаганда здорового образа жизни.
В США существует культ бега, в Австралии — культ серфинга, в Дании, Нидерландах и теперь уже в Германии — культ велосипеда, в Скандинавии — культ лыж.
У нас существует культ пластиковой бутылки пива. С самого утра в субботу Киев заполоняют подростки с большой пластиковой бутылкой пива в руке. Как парни, так и девушки. Чрезмерное потребление алкоголя, недостаток движения и т. д. выводят Украину в европейские лидеры по многим заболеваниям.
Стране необходима огромная кампания по пропаганде здорового образа жизни и занятиям спортом. В школах и вузах должно быть увеличено количество часов физкультуры (пусть это не нравится моей дочери — ничего, пусть бегает), все возможное финансирование направлено на развитие ДЮСШ и строительство спортивных площадок. Во всех городах должны быть созданы все условия для велосипедного движения (человек, полностью пересевший с машины на велосипед, за первый год теряет 6 кг).
Президент должен бегать пятикилометровый кросс на Крещатике Забег под Каштанами вместе с сотнями тысяч обычных людей, а не прыгать по пенькам за высоким забором.
29 ответов
Перекладіть на українську мову, по-кацапськи не розумію.
Для всего этого нужно убрать Партию зверей во власти!Звери должны быть обузданы.Сметить орангутанга с поста Президента, национализовать имущество природный монополий, а аферистов-олигархов объявить в международный розыск, когда они будут бежать с Украины с пачкой иностранных паспортов.
Всё это повидло Украйина мягко скажем уже достало
Я не сторонник Европы. Я не сторонник Расеи-матушки.
Я живу здесь. Но!
С методичностью дятла ЛЮБАЯ УКРАИНСКАЯ ВЛАСТЬ осуществляет геноцид
СВОЕГО СОБСТВЕННОГО НАРОДА
Исключений не вижу. Эти казачки — купленные.
Всех — на кол!
Что делать после освобождения из закрытой клетки — преждевременно. Сначала — неплохо бы расписать — КАК вырваться из закрытой клетки: перепилить решётку — или убить часового? Все мысли — именно в этом направлении! Всё остальное — отвлечение от главного вопроса для Украины. Сначала высвободись, потом думай, что делать дальше. Мысли должны работать по порядку. А что делать после того,как вырвешься из плена? Об этом написано в мире очень много. Но то, что касается миллилнов людей, не может быть сложным. Для начала — оставить людей в покое и дать проявлению частной иницативы и дать право иметь огнестрельное оружие. Собственник должен быть вооружён и иметь право застрелить каждого, кто вторгнется на твою территорию. Вспомнить Монтескье — его учение о разделении властей на три ветви. Пока достаточно. Остальное люди сделают сами для себя. Но, повторяю, надо, скорее, убить часового и отнять ключи от тюремных камер нашего государства.
Пізно. Стаття запізнилася років на 15.
Нинішні гопники при владі, отруєні трамадолом та водярою, її просто не сприймуть. Буде отак: “Пєрвий раз прачітал — ніхуя нє понял. Втарой раз прачітал — ВАЩЄ ніхуя нє понял!” /(С)/
САМЫЙ ГЛАВНЫЙ ПУНКТ:
(на рус.)для начала не сцать… в подъездах в том числе;
(на укр.)для початку не бути хохлом — хохли переведуться без війни, бо скоро будуть ср@ти у штани;
Важлива стаття. Гадаю, що за більш ніж 20 років так званої “назалежності” неодноразово подібні думки висловлювалися нашими співвітчизниками. Питання, чому до сьогодні нічого не змінилося? Чому при владі ті ж самі? Чому ми скаржимося один одному на кухні, що нічого в країні не змінюється. Мабуть тому, що ми самі нічого в собі не змінюємо, ми самі ничого не змінюємо навколо себе. Ми пишаємося тим, що ми такі розумні, сіємо “доброе, вечное”, говоримо правильні слова, знаємо, як вийти з економічної кризи, які треба платити податки, як керувати державою. А за весь час в нашій з вами країні з’являються нові олігархи, які перекваліфіковуютьс з лікування зубів на будівництво (мабіть свого світлого майбутнього) та приватизацію кримських земель. Хто нам з вами заважає хоча б стати членом виборчої комісії і проявити свою твердість під час рахування голосів виборців на дільниці, в окрузі? Та це не для нас, хай хтось робить другий, а ми їх підтримуємо… своєю балаканиною на кухні за келихом пива або стопочкою горілочки, а закусимо духмяним польським салом. Починайте, любі співвітчизники з себе. Не хочете організовувати Майдани, так хоч би навколо себе наведіть порядки: виховуйте себе, своїх дітей, своїх рідних, своїх оточуючих до непримиреності до ліцемірства, яке поток ллється з ТВ. Привчайтеся та привчайте до того, що тільки людина розумна може побудувати справедливе суспільство. Не будьте бидлом для себе та для оточуючих.
проблема в том, что наркозависиый человек вылечиься сам не может: вот не идёт он сам к врачу- ему надо, чтобы кто-то сделал это принудительно! в украине, где половина населения это силовики, таможенники, судьи, чиновники и связанные с ними лица и родственники, это не возможно. сингапуру повезло, что в один момент сингапурскому януковичу что-то бахнуло по голове и он начал сажать всех: коррумпированных друзей, родственников, всех подряд, и люди начали меняться и туда потёк капитал: буржуи перестали бояться за свои деньги.
Не вижу здравого смысла в построении планов в условиях оккупации. Это маниловщина чистой воды, все равно, что с Батыем обсуждать генеральный план строительства Киева, а с Гитлером — проблемы развития украинской культуры.
Все есть система. Если 10 шагов — это система, то для входа в эту систему необходимо формирование соответствующего предсистемного состояния, что означает:
— политическая люстрацию;
— экономическая люстрацию (выйти на рубежи первичной приватизации);
— коррупционная люстрацию (фильтрацию чиновников на соответствие их реального финансового состояния и декларируемых доходов)
— отказ от возврата кредитов МВФ (кредиты выдавались под залог оффшорного капитала, что неизбежно повлечет их арест).
А шо? Примерный план офигительный! Вот бы гитлеровскому Рейху такой план. Да и Совецкому Союзу такой план было бы здорово выполнить хотя бы в 1979 году вместо ввода войск в Афганистан.
В общем, как говорила Мудрая Сова: “Мышки, станьте ёжыками”. В общем, обалденный план для жытелей Донбасса.
Важно начать обсуждать, что делать, а какой дурак будет это делать решим потом.
А зачем кого то убивать Станислав Овчаренко? Если вы считаете, что все видят в нашем государстве клетку, то что бы из неё вырваться, как Вы говорите, не обязательно проливать чью то кровь. Достаточно будет подавляющему большинству наших граждан написать в один день заявление о выходе из гражданства Украины и все. Вы уже на свободе. Законным путем и без кровопролития. Если хотя бы 80% населения такое заявление напишет слуги народа ничего сделать не смогут. Другое дело что вы будете с этой свободой делать? Найдете себе новых слуг или потихоньку, полегоньку, ошибаясь и часто не попадая, будете вытирать себе попу сами? Вот в чем вопрос. Любое дело можно сделать если есть чем и знаешь как.
План замечетальный! Любой разумный человек (особо подчеркну — НЕ ВОР по своей сути)понимает значимость такого плана. А если его еще воплатить в жизнь…!!! Предлагаю его дополнить еще одним пунктом — что — то делать с такими дебилами как ВПК (самый первый комментатор)!
На жаль, обмаль часу, тому буду писати тезами. Не ображайтесь, але пропозиція вигнати всіх поганих стареньких і набрати чесних новеньких не витримує жодної критики. Поясніть будь-ласка мотиви чесних новеньких, які сьогодні поступають навчатись у спеціалізований ВУЗ з митний справи аж у Дніпропетровську, що потім їхати на роботу невідомо куди і отримувати з/п біля півтори тисячі грн (відповідно знімати житло, добиратись на роботу за багато км і т.д.) . На одному з потітичних шоу пропонувалось провести люстрацію всіх суддів і набрати нових. Як приклад було наведено адвоката, яка була у студії. Хтось резонно апелював, а хто сьогодні переносить гроші від клієнта до судді — чесні адвокати? І такі приклади можна наводити практично у кожній галузі. У кожній установі більш-менш відомо,хто є хто. Проблема в іншому — чи є сьогодні насправді запит на дійсно чесних та професійних? А діяти за принципом- вигнати професора Преображенського і набрати шарикових, бо у них очі як у собак розумні і чесні, неправильно, це вже було. У всьому цивілізованому світі цінують досвідчених працівників. Головне — відділити зерна ід плевел.
Шановні брати по розуму ) Прошу вас задуматися спершу над найважливішим — над нашою спільною притомністю і адекватністю. Бо саме з цим найбільші проблеми. Тобто, все написане в статті зараз не для нас. Для нас інші завдання — спершу економічними методами зупинити поширення вживання алкоголю в країні. Тобто, будь-яка особа, що йде до влади з патріотичними гаслами має сказати і виконати лише одну дрібничку — “поступово, але безупинно підіймаємо ціни на всі види алкоголю, в т.ч. і пиво й інші алкогольні напої. Додатково отримані гроші прозоро і відкрито розподіляємо на потреби територіальних громад, де ці гроші зароблені… І поволі приходимо до притомності, бо наразі ми неготові до більшого…
Нарід!!!Перестаньте вживати будь який алкоголь!Закиньте до чортової матері цю заразу, яка винищує нас і фізично і духовно! І через дуже нетривалий час ви побачите, як прозрієте, як упорядкються і починуть працювати мізки, як у сердці запалає праведний гнів,як з’явиться нестримне бажання жити і творити!Саме у нашій тверезості криється процвітання нас як нації і держави!Це є фундаментом усіх подальших звершень і перемог!Інкше, якщо ми не перестанемо пити, нам ТОРБА! Тому що: саме алкоголь нас гальмує і заколисує. Саме алкоголь надягає нам розові окуляри. Саме алкоголь відбирає у нас сили і бажання. Саме алкоголь знешкоджує нас як борців і воїнів. Саме алкоголь вбиває в нас Бога. Так що десятий пункт, я би поставив під великим номером — ПЕРШИЙ!
Полный бред, или по другому скажу, утопия! На том уровне на котором находится государство Украина вся эта писанина ни чего не стоит. Власть узурпирована, во власть входят богатейшие люди, либо их лакеи. Они делают все как им удобно, стадо овец (простые граждане) пасомые волками имеют шансы кушать и быть подстриженными, а к ужину кого то и порешат, вот и все перспективы. Элементарные человеческие правила попраны не говоря уже о чем то возвышенном. Дети не понимают, что хорошо и что плохо, а это наше будущее, нет созидателей, есть прислуга и обслуга, дети живут и пропитываются духом этого времени, и даже если единицы знают истину их поломают и загонят без вести. Когда ты вынужден идти и смотреть под ноги, что бы на земле найти хлеб насущный, тогда не понимаешь, что происходит вокруг, а когда смотришь в верх и понимаешь о процессах вокруг, тогда остаешься голодным. Философ всегда материально беден но богат знаниями. Великий, сильный человек взявший власть должен думать о великом и жить величественно, его богатство это богатство его народа, его величие это величие его народа, его сила это сила его подданных, мощь государства цель вождя и народа. вот такая приблизительная картина должна вырисовываться,чего не видно в ближайшем будущем. Все, то происходит на полит олимпе нашего государства вызывает у нормальных людей смех и слезы, кто из так называемых вождей хотя бы близко стоит к пониманию благородства и величия, жалкие барыги, лизоблюды, и нувориши, что от них ждать, какое нас ждет будущее трезвому понятно, темное. Власть держащие с кнопками не могут разобраться в зале заседаний, какие проблемы государственного масштаба они могут решить!? Пропадает все!!!!
Тезисы правильные.
Вопрос в другом: как отлучить нынешнюю свору от власти?
Судя по тому как хлопцы за 20 лет крепко “прикипели” к состоянию перманентного “покращення”
— только с вилами в руках))
Ну и как пел бессмертный Владимир Семенович: настоящих буйных мало вот и нету вожаков)))
И еще.
В условиях, когда доморощенные буржуа спят и видят свое благосостояние исключительно за пределами Украины (которое куется на украинских ресурсах!) буржуазной революции здесь не будет)))
Где то в предыдущих материалах был комент (привожу) с вопросом. Ответа не нахожу. А вопрос ключевой, он же и ответ на вопрос о том, почему мы имеем, то что имеем, вернее почему нас имееют, хотя, по идее, иметь должны мы.
На сьогоднішній день вже не викликає сумнівів той факт, що нинішня економічна криза, позначиться не тільки на стані світової економічної системи, а і на процесах розвитку цивілізації в цілому. Згадаймо Велику Депресію 1929 року, коли спочатку США, а потім і весь світ занурилися в кризу, і економіка планети за обсягом виробництва була відкинута на рівень 1898 року. За великого рахунку, результатом згаданої кризи стала Друга світова війна. Тому виявлення глибинних причин кризи має неабияке значення для подальшого розвитку людства. На початку 90-х років минулого століття стало зрозуміло – світ входить в глобальну багатоаспектну кризу. У зв’язку з цим віра у нескінчений «прогрес», яка вважалася незаперечною догмою, перестала бути абсолютною і загальною. Все більше людей усвідомлюють, що цивілізація, в якийсь момент припиняє прогресивний розвиток і починаються процеси її деградації. У зв’язку з цим у 1992 р. на Міжнародній конференції ООН в Ріо-де-Женейро була сформульована концепція стійкого розвитку людської цивілізації. Було визначено, що стійкий розвиток людства можливий за наступних умов: а) заміна сучасних технологій чистішими і менш енерго та ресурсоємними; б) заміна непоновлюваної сировини поновлюваною; в) зниження темпів приросту чисельності людства; г) збільшення продуктивності праці, що призведе до підвищення якості життя; д) зростання наддержавного регулювання і управління (через ООН і її організації), а також державне управління, яке забезпечить досягнення перерахованих вище умов на основі зміщення «центру тяжіння» від приватних (в основному, егоїстичних) інтересів до суспільних [1, с. 22]. Між тим, на згаданій конференції прозвучала ще одна ідея, яка викликала досить широкий резонанс. Обґрунтовуючи свої технократичні погляди, відомий письменник Станіслав Лем сказав, що необхідність вибору між цивілізацією, як глобальним правлінням знавців-експертів і цивілізацією, як правлінням політичних лідерів-демагогів, які обіцяють все, а на ділі не здатних дати майже нічого, — буде усе більш гострою [2]. Цікава думка, але не нова. Ще Платон у своїй найбільш відомій роботі «Государство» виділяє філософів в особливу групу, на яку практично не поширюються закони, за якими живе інше суспільство. Філософія — доля обраних: натовпу не властиво бути філософом [3, с. 323], говорить він. Філософи, на думку Платона, наділені вищими здібностями бачити не тільки перед собою. Змішуючи і поєднуючи якості людей, вони створять прообраз людини, який визначається тим, що вже Гомер назвав боговидною і богоподібною властивістю, властивою людям … [3, с. 333]. — говорить Платон. Світ повинні будувати ті, хто пройшов довгий шлях пізнання, вважає Платон, причому починати вони повинні з тих наук, які виробляють стрункість думки, глибину і ширину мислення. Напроти, ті, хто через свою нездатність блукають серед множини різноманітних речей, вже не філософи. Такі люди не здатні, подібно художникам, виявляти вищу істину і, не гублячи її з виду, постійно відтворювати її з максимальною ретельністю, і тому їм не дано, коли це потрібно, встановлювати тут нові закони про красоту, справедливість і благо, або зберегти вже існуючі [3, с. 310]. Питання про компетенції тих, хто займає, або бажає зайняти публічні посади вирішувалось і в більш пізніші часи, у тому числі на рівні законодавчих актів, які діють по сьогодні. Так, в найважливішому документі Великої французької революції Декларації прав людини і громадянина, зокрема в статті 6 зазначається, що всі громадяни рівні перед законом, і тому всі в рівній мірі допускаються на всі публічні посади, місця або посади, відповідно своїх здібностей і без будь-яких відмінностей, крім обумовлених їх чеснотами і талантами. Як бачимо, Декларація прав людини і громадянина, яка стала основою і невід’ємною частиною не тільки сучасного конституційного законодавства Франції, а і сучасної демократії в цілому, передбачає обмеження в правах щодо допуску осіб до публічних посад в залежності від «здібностей, чеснот і талантів». Між тим, основи демократії в XX столітті зазнали змін. Так, в статті 21 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні. Отже, право доступу до державної служби не ставиться в залежність від «здібностей, чеснот і талантів». По Платону, нехтування згадами характеристиками особи, яка допускається до публічної посади, пояснюється так. Демократичний устрій, аніскільки не переймається тим, хто і від яких занять переходить до державної діяльності. Людині виявляється пошана, лише б вона виявила свою прихильність до натовпу [3, с. 406]. У демократичному устрої нема місця філософу, при владі – натовп, який не в силах зрозуміти філософа, вважає Платон. Головний же недолік демократії по Платону — свобода, вірніше її надмірність і люди, які не вміють користуватися своїми правами. Тому свободу змінює свавілля. Платон виокремлює три частини демократичної держави: трутні, багатії і народ. При демократії, на думку Платона, трутні, за рідким виключенням, майже стоять при владі: найбільш ядовиті з трутнів вимовляють промови і діють, а решта всідаються як найближче до помосту, дзижчать і не допускають, щоби будь-хто говорив інакше. Виходить, що при такому державному устрої всім, за невеликим виключенням, розпоряджаються подібні люди [3, с 416]. Цікавий опис «початку кінця» афінської гегемонії зустрічаємо у відомого історика Д.І. Іловайського. Вчений зазначає що, так званий демократичний устрій поширювався тільки на корінних жителів Афін, яких було близько 20 000. Тільки вони одні користувалися повними правами громадянина і брали участь у правлінні. Якщо взяти співвідношення повноправних громадян до решти населення, то Афінська держава по суті було аристократичною. Посилення значення рабства спричинило відхід від моралі. Користуючись послугами рабів, громадяни мали вільний час, необхідний для розвитку вищих інтересів (політика, наука, мистецтво), але, з іншого боку, вони мало-помалу відвикли від працьовитого, скромного життя і звикли проводити час на площах в нескінченних толоках і суперечках про правління, в судах, на прогулянках, за різними видовищами. У них поширилася пристрасть до позовів, до новин, до ледарства і задоволень. Траплялося іноді, що жадібні до новин афіняни забували про свої урядові обов’язки і витрачали час в розмовах на площі, при цьому притани з невеликою кількістю статечних громадян марно чекали їх на пагорбі Пнікс, на місці народного зібрання. Виведена з терпіння влада посилала на площу найманців скіфів, які виконували поліцейські обов’язки. Тоді громадяни поспішали на Пнікс, кожен намагався при цьому не бути поміченим, щоб не потрапити під штраф. Проти такої виверти було придумано наступний засіб: навколо площі простягали мотузку, намазану червоною фарбою – сліди фарби, які залишалися на сукні, відмічали тих, хто запізнився і, отже, мав сплатити штраф. Бідні громадяни підлещувалися до багатих, а багаті честолюбці користувалися їхніми голосами для досягнення влади в республіці [4, с. 241]. При цьому, в умовах афінської демократії та влади демосу в народному зібранні значна кількість політиків та осіб, які рвались до влади використовували введення нових грошових роздач або збільшення розміру попередніх виплат в якості дієвого засобу залучення демосу на свою сторону. Політична боротьба за владу супроводжувалась в Афінах своєрідною ескалацією роздач. Практикувались і приватні роздачі. Так, аристократ Кімон надавав утримання нужденним свого дема. Платню ж судам за рахунок держави вперше ввів Перікл, застосувавши, як зазначив Аристотель, демагогічний прийом на противагу багатству Кімона [5, с. 89]. У слід за Періклом в «демагогічних» цілях роздачу використовували і інші афінські політики, зокрема Клеофонт і Каллікрат [6, с. 8]. Третій розряд при демократичному устрої, по Платону, складає народ — ті, що трудяться своїми руками, і чужді діляцтву, та й майна у них трохи. Вони всього багаточисельніші і при демократичному ладі всього впливовіші, особливо коли зберуться разом. …але у них немає бажання робити це часто, якщо їм не дістається їх порція меду [3, с. 416]. І тоді — з надр народних виростає той, під чиїм керівництво народ змете трутнів. І це той, хто стане тираном, якого народ із захопленням зведе на трон. Він той, хто піднімає повстання проти тих, хто володіють власністю [3, с. 418]. Коли ж він примириться з деякими із своїх ворогів, а інших знищить, так що вони перестануть його турбувати, першим його завданням буде постійне залучення громадян в якісь війни, щоби народ почував потребу у вожаку. А якщо він запідозрить кого у вільних думках і в запереченні його правління, то таких людей він знищить під приводом, ніби вони віддалися супротивнику. Заради всього цього тиранові необхідно постійно розбурхувати всіх за допомогою війни [3, с. 419]. Чи не це наше найближче майбутне? Дійсно, історія розвивається за спіраллю і події, час від часу, повторюються. Чи щось змінилось? На заміну мотузкам з червоною фарбою прийшли сучасні системи реєстрації; лишились різних форм грошові і майнові «роздачі»; все ті ж «трутні і базіки» у владі і біля неї, щоправда аристократи вже не ті і «забави» у них інші. Але не будемо проводити історичних паралелей і аналізувати пророцтва Платона в контексті новітньої історії та сьогодення. «Видящий, да увидит! Слышащий, да услышит!». Відзначимо тільки, що вище означені проблеми є характерними не тільки для України. Це, на думку автора, проблеми демократії в цілому, які періодично загострюються вже на протязі трьох тисячоліть. При цьому, наслідком таких загострень стають суспільно-політичні та економічні кризи, війни, занепад як окремих націй та народів так і цивілізаційних процесів в цілому. Виокремимо головне протиріччя. З одного боку, маємо необхідність зміщення «центру тяжіння» від приватних інтересів, у тому числі егоїстичних інтересів певних прошарків населення, до суспільних та залучення до державного управління «знавців-експертів» (за Лемом), або філософів (за Платоном), з іншого боку, маємо стійкі переконання і бажання щодо подальшого розвитку демократії, яка, м’яко кажучи, не виключає залучення до державного управління «політичних лідерів-демагогів» (за Лемом), або «трутнів і базік» (за Платоном). Зрозуміло також, що політичні лідери-демагоги не можуть реалізувати завдання щодо зміщення «центру тяжіння» до суспільних інтересів, адже їх головною метою є влада та її утримання будь-якою ціною, у тому числі «шляхом виявлення своєї прихильності до натовпу» (за Платоном), або «роздаванням пустопорожніх обіцянок» (за Лемом). Це, у свою чергу, передбачає орієнтацію не на загальносуспільні інтереси, а на інтереси та потреби лише тих прошарків населення, кажучи словами професійних продавців «цільових клієнтських груп», які можуть дати найбільшу кількість голосів на виборах. І все би нічого, якби отримавши владу у такий спосіб, політики все ж керувались загальносуспільними інтересами, однак отримавши владу сьогодні, вони вже починають думати про вибори, які відбудуться через п’ять років. Не гаючи часу, вони починають «загравати» з майбутніми виборцями. Відповідно до передвиборних обіцянок підвищуються так звані «соціальні стандарти», з’являється все більше суспільних відносин, де держава гарантує ті чи інші блага або їх збільшення, виходячи виключно з теорії природного права, за якою людина має бути соціально захищеною державою. Як наслідок, якість життя підвищується не пропорційно до збільшення продуктивності праці, що призводить до виникнення дефіциту суспільних благ, володіння якими, власне, і визначає якість життя тієї чи іншої особи чи прошарку населення. Державне ж управління, «оскільки власті мають можливість відібрати власність у заможних і роздати її народу, залишивши, щоправда, більшу частину собі [3, с. 416]», зводиться виключно до пошуку найбільш оптимального варіанту перерозподілу суспільних благ з метою забезпечення перемоги на майбутніх виборах тих, хто у владі сьогодні. Питання ж збільшення продуктивності праці не вирішується. Створюється ілюзія підвищення соціальних стандартів в суспільстві в цілому, хоча реально вони підвищуються тільки для окремих прошарків населення і тільки за рахунок штучного перерозподілу суспільних благ (суспільного продукту) безвідносно до процесів підвищення продуктивності праці, що є головною умовою збільшення суспільного продукту і, відповідно, підвищення соціальних стандартів. Або ж згадані стандарти підвищують виключно «на папері», тобто виникає дефіцит суспільних благ в суспільстві в цілому. Паралельно в суспільстві поширюються патерналістські настанови, коли люди очікують від держави виконання таких обіцянок, які вона об’єктивно не в змозі виконати. При цьому, суспільство знаходиться в стані «очікування та вимагання» і не здійснює активних дій в напрямку реалізації своїх потреб через зростання продуктивності праці. Нас постійно переконують, що держава пам’ятає про кожного українця, француза, американця чи німця, вона ось-ось дійде до кожної сім’ї, потурбується про кожну дитину і особу похилого віку, захистить кожного підприємця, подолає корупцію і так далі. Ці обіцянки можна зрозуміти. Політики прагнуть влади. Так було і буде. Були і будуть люди, що свято віритимуть у ці «заклинання», як і в те, що держава — це творіння рук Божих. Але врешті-решт, рано чи пізно, ми усвідомимо, що держава не в змозі виконати ці обіцянки, навіть якщо вона дуже хотітиме цього. Держава — це інститут, який реалізує суспільні інтереси лише на колективному, суспільному рівні. Інтереси ж на індивідуальному рівні — на рівні особи, групи осіб, підприємницької структури реалізуються саме зазначеними суб’єктами, тобто своїми силами і можливостями. Держава на цьому рівні може і повинна лише створити необхідні умови для реалізації вказаними суб’єктами своїх природних можливостей. Основними завданнями соціальної держави, як вірно, на думку автора, визначено в рішенні Конституційного Суду України по справі № 1-11/2012, є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім’ї [7]. Саме спільні зусилля державних органів та установ, структур громадянського суспільства та окремих громадян утворюють систему реалізації національних інтересів на двох рівнях — індивідуальному і колективному. Таким чином, сучасне суспільство потрапило в «замкнуте коло». Для того щоби змістити «центр тяжіння» від приватних інтересів до суспільних до влади мають прийти «фахівці-експерти, філософи», але демократичний устрій приводить до влади «політичних лідерів-демагогів», для яких перебування у владі є самоціллю. Останні активно поширюють у суспільстві патерналістські настанови, що призводить до зниження підприємницької активності, рівня конкуренції і деградації цивілізації в цілому. З іншому боку, на сьогодні, фактично відсутня розумна альтернатива демократичному устрою.
Автору статьи. Это хорошо, что у Вас рождаются мысли о том, что что-то надо делать!!!
Но представьте!!! Вариант 1. Порядочный человек попал в тюрьму, видит что там все “не очень хорошо” и предлагает план на подобии Вашего. Вариант 2. К порядочному человеку, на улице подошли хулиганы и требуют отдать деньги, а он начинает разговор о том, как плохо то, что они делают и предлагает им измениться в лучшую сторону. Как Вы думаете что с порядочным человеком будет дальше в первом и втором вариантах???
звичайне юдонациське виття бо нема слова за державну мову за повернення вкраденого вигнання москалів з Криму скасування ганебних угод з росією заборона комуняк -так собі зверхній лад –-Героям Слава
Гатыло, ты — пиздец. Лучше не придумаешь!!!
Особенно за мову! Умри — лучше не скажешь! УЁЁЁЁбище!!!
на досуге почитал обращение Обамы к народу (или как там оно называется) и… ухуел, в полном смысле слова! Так вот, чтобы вы знали — в Америке кризис давно миновал (у нас — “криза минет папизже”), создаются новые рабочие места, растет стоимость недвижимости и проч. Прочитайте, не поленитесь:
http://www.whitehouse.gov/state-of-the-union-2013?utm_source=email1 99&utm_medium=text2&utm_campaign=sotu
К сожалению, все, что писано автором суть пустые прожекты. А сам автор не занимается созидательным трудом.Вероятно офисная пиявка под “благородной вывеской”? Глубина той “жопы” в которую мы все себя впихнули… Не подлежит осмыслению! Семьдесят лет пытаться создать нового человека, и за двадцать лет получить такое ЧМО! Шутка истории! Увы… Это закон природы!
А ,если серьезно… Нас может “спасти” только хорошая встряска. Войны,революции,эпидемии,стихийные бедствия… это инструменты “матушки природы”,регуляторы численности и качества населения!Их длительное отсутствие очень пагубно сказалось на нашей популяции.Общество потребителей-это смертный приговор при жизни всем нам и нашим потомкам!
Набери в поисковике “проект Венера”,Жак Фреско,«ресурсо-ориентированная экономика».
пустые прожекты
Единственное, что я бы добавил — это к 8 пункту необходимость развития транзитного потенциала страны и туризма, а к здоровому образу жизни — экологическую программу. А вот как этого всего добиться — ЗАДАЧА?!
Значит ты баран предлогаешь разогнать всех и набрать новых честных?А ты не подумал что их честности хватит на пару лет пока они не вникнут в суть работы?А ты в курсе что рядовой боевой инспектор дает результаты в среднем после пяти лет самостоятельной работы!Именно результаты работы а не взяточничества!Ты в курсе как правительство стимулирует нас снижая зарплаты, устраивая сокращения по принципу не угоден — пошол вон!Зарплата инспектора с 3500 при курсе доллара 5 сократилась до 2700 при курсе 8,и это у старослужащих,я уже не говорю о молодежи без выслуги!Или вы думаете нам всем нравиться выпрашивать подачки,закрывать глаза на контрабас, и т.д., рискуя свободой работой и благополучеем своих семей?Госслужащие наделенные властными полномочаями должны получать соответствуующую зарплпту и соцпакет,а если уже кому то будет мало,тогда добро пожаловать на выход или на нары!
Это сделать невозможно. Нужно еще вывезти всех украинцев и завезти жителей другой страны. К сожалению, разруха в головах, а не в клозетах. Мы так жили всегда и боюсь продложение следует.
Предложения хорошие и дельные, но главное: это чтобы Закон был один для всех, и чтобы он выполнялся. Справедливости нет нигде в мире, вне зависимости от системы, но в России, Украине, Казахстане и т.д. законодательство избирательно и стелется под исполнительную власть — это и есть азиатчина, и отучить от этого пока не удается.