Перша шпигунка Львова

Ще раз про смішні “спецоперації” СБУ

Майже рік тому “Ратуша” розповідала читачам історію 25-річної львів’янки Анни Попової, яку працівники СБУ підштовхнули до купівлі, так би мовити, шпигунської техніки і фактично зробили з дівчини злочинця. Публікація наробила достатньо галасу, ситуацією зацікавилися, зокрема, столичні ЗМІ (у Києві наразі триває аналогічний процес із юнаком у “головній ролі”, і журналісти це висвітлюють). “Брати у нещасті” нашої героїні, що раніше мовчки у всьому зізнавались, почали захищатися і заперечувати свою притягнуту за вуха провину… У свято Миколая Анна зателефонувала в редакцію: “Сьогодні мене засудили. На рік умовно. Але якби не ви, мене  посадили б на чотири роки або й більше”…

Трошки нагадаємо цю історію. Наша героїня уже давно підробляла замовленням та продажем через Інтернет розмаїтих речей із Китаю, здебільшого, спеціалізувалася на біжутерії та сонячних батареях. Минулої осені на дівчину вийшли, як пізніше з’ясувалося, працівники СБУ і замовили в неї велику партію дрібничок із вмонтованими звуко- та відеозаписувальними функціями. Годинники, ручки, флешки, коп’ютерні миші — такого добра назамовляли аж на 12 тисяч гривень. А під час передачі замовлення покупцям Анну звинуватили в продажі “незаконного” товару — технічних пристроїв негласного отримання інформації — і повезли у міський райвідділ міліції.

Цілком таємна Методика

У січні минулого року Анні Поповій вручили Постанову про порушення кримінальної справи. У постанові йшлося, зокрема, і про висновки спеціаліста, який встановив, які саме речі з вилучених належать до спеціальних технічних пристроїв негласного отримання інформації, а які — ні. Чверть вилучених речей не були зараховані до розряду заборонених. Копії висновку спеціаліста обвинуваченій не дали, під час оцінювання дівчина не була присутня, тож виникло логічне запитання: яким чином експерт зробив ці висновки і на які документи опирався? З’ясувати це спробував адвокат обвинуваченої Богдан Бень. Юрист подав запит до СБУ та в Міністерство юстиції щодо надання переліку товарів, які відносять до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (офіційне скорочення — СТЗ). У відповідь адвокат отримав таке: спірні питання належності до СТЗ конкретного пристрою вирішують експерти Служби безпеки України. І тут найцікавіше: методика, за якою експерти роблять свої висновки, є документом із грифом “Для службового користування”, і адвокатові відмовили надати цей документ.

Виходить, нормативно-правові акти, які визначають обов’язки громадян при поводженні зі спеціальними технічними засобами, до громадян не доведені. Тобто українцям насправді невідомо, що є забороненими пристроями, а що — ні. Втім, це не перешкоджає “бійцям невидимого фронту” притягувати  людей до криміналу, встановлюючи їхню закононеслухняність засекреченою Методикою.

“У залі суду експерт по нашій справі на моє прохання означити Методику заявив: “Методика є для службового користування, якщо всі люди будуть мати доступ до неї, то ніхто ж не буде ті пристрої брати в руки, всі будуть знати, що це заборонено і не будуть цим користуватися”, — процитував адвокат. Ну хіба це не смішно?

Докази злочину — конверт аукціону та внутрішня переписка

За останній рік нашій героїні багато чого довелося пережити, у тому числі обшуки — в себе вдома, в помешканні подруги… “У мене під час обшуку вилучили ноутбук і конверт від інтернет-аукціону Aukro.ua, цей конверт потім якимось чином до речових доказів приєднали, — розповіла Анна Попова. — Чому ще робили обшук у моєї подруги Оленки? Можливо, тому що у вилученому СБУ моєму записнику навпроти її імені був запис “ручка”. Можливо, з цього начальник контррозвідки (який значився в матеріалах моєї справи і весь час мене обвинувачував, проте жодного разу не з’явився на суд та й просто мені на очі), зробив висновок, що з вересня по листопад минулого року я систематично постачала їй заборонені СТЗ. Хоча вона в цей час жила у Польщі, та й під час обшуку в неї нічого не виявили, хіба що 500 гривень пропало…”

“Іще одним доказом у матеріалах справи є роздруківки зі сайту, де виставлено на продаж годинник. Ніде не написано, що це спецзасіб, є помітка “не куплено”, — продемонстрував доказ адвокат Бень. — А ось тут вгорі позначка Vitaliy. Тобто це особиста скринька якогось користувача, а не відкрита для всіх сторінка продажу в Інтернеті. Шановні, якщо ви кажете, що злочинна діяльність Анни полягала у тому, що вона для широкого загалу продавала спецзасоби, покажіть це. Все, що вони змогли показати, — оце внутрішнє листування. Як вони зайшли в скриньку сторонньої людини і чи ця людина існує, вони пояснити не могли. Ні слідство, ні суд не поставив запитання, хто ж такий Віталій”. (До слова, саме Віталієм іменувався працівник СБУ, який так браво провів спецоперацію-провокацію — особисто замовляв та приймав товар у Анни). Як виявилося під час допиту, чоловік, який підписався під актом огляду сайту,  насправді оглядав не сторінки в Інтернеті, а роздруківки. Погодьтеся, це зовсім різні речі.

“Поняті, які проходили по справі, не були випадковими людьми, адже одні й ті ж люди підписували низку різних протоколів у цій справі”, — озвучив пікантну деталь адвокат. З одного протоколу допиту свідка наша героїня зачитала: “По суті поставлених запитань повідомляю таке. Я 10 січня  разом із Блакитою та чотирма співробітниками СБУ прийшли на площу Галицьку…”. Підпис під протоколом: свідок Дмитричук. З іншого протоколу дівчина зачитала: “По суті поставлених запитань повідомляю таке. Я 10 січня разом із Блакитою та чотирма співробітниками СБУ прийшли на площу Галицьку…”. Підпис під протоколом:… Блакита. Вам знову не смішно? До слова, на суд вони так і не з’явилися, навіть під примусовим приводом.

Винна!

Після слідчих дій справу Попової передали в суд. В обвинувальному висновку Анна проходила по двох статтях: 201-й — контрабанда і 359-й — незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації. Особливо цинічним виглядає звинувачення в контрабанді: пильні ви наші, та ж весь цей товар пройшов через МИТНИЦЮ з повним описом найменувань продукції! Яка контрабанда?! “На етапі судового засідання прокуратура сама відмовилася від обвинувачення за 201-ю статтею, — розповів адвокат Бень. — Хоча знаю, у схожих ситуаціях людей по Україні засуджували і за контрабанду, проте, на мою думку, без жодних правових підстав”.

Анна Попова не визнавала своєї вини, наробила галасу у ЗМІ, поділилася досвідом з братами у нещасті, яких по Україні вже чимало назбиралося, і не одного підбурила стати на боротьбу зі системою. Її визнали винною і дали рік умовно. Це автоматичний невиїзд за кордон та проблеми із працевлаштуванням. Анна подала на апеляцію.

“Хлібна” стаття

До червня 2010 року стаття 359 ККУ звучала як “Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації”. І за цією статтею до кримінальної відповідальності притягнули та засудили аж одну людину в Україні, два СТЗ знищили. Після редакції у червні 2010 року 359 стаття значно розширилася: “Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації”. Максимальне покарання — ув’язнення на чотири роки. З осені 2011 і по травень 2012 року (статистика, що її вдалося дістати адвокату) було ухвалено аж 54 судові рішення, вилучено 389 СТЗ, знищено 279, залишено при справі 23, конфісковано та передано в СБУ — 86. Депутат минулого скликання Володимир Стретович, аналізуючи Закон, підсумував: звертає на себе увагу велика кількість знищених пристроїв — це ті, що виявилися непридатними до справ, фактично побутовими приладами. Тобто навіть законодавець визнав, що українців карають за побутові прилади.

До слова, ще рік тому в Україні працював інтернет-магазин “шпигунських” товарів, де вільно, але втридорога можна було вільно придбати побутові дрібнички із вмонтованими звуко- та відеозаписувальними функціями. На запит редакції, кому ж належить цей магазин, обласне СБУ відписало, що сайт не зареєстрований на території Львівщини і доступ до нього закритий. На сьогодні цього сайту вже не існує.

Статистика, яка виплила у ході розвитку схожої справи Андрія Фенченка у Соломенському суді міста Києва, значно серйозніша. Після численних судових засідань та різноманітних круглих столів Фенченко розповідає: “За офіційними даними СБУ, за аналогічними справами в Україні притягують до 1500 осіб на рік — таку цифру на тематичному круглому столі озвучив представник Адміністрації Президента. Станом на березень 2012 року СБУ офіційно визнала 1700 вилучених СТЗ з моменту, коли стали чинними правки до 359-ї статті. А працівники Київської митниці на суді під присягою розповіли, що в день вони вилучають

150-200 СТЗ”. Причому на свій вибір, адже Методика — засекречена. От тобі й масштаби, як їх називають підсудні, “брелкових” операцій СБУ. Наразі найбільші активісти серед підсудних готують до новообраної Верховної Ради спільне звернення з приводу своїх справ.

Що й казати, часи Джеймса Бонда минули, військові таємниці України (якщо такі ще були), напевно, перестали бути таємницями після міністра оборони — громадянина Росії, а своє існування Службі безпеки якось треба виправдовувати і щороку давати якусь статистику…

Ірина ЮЗИК, “Ратуша”