27.06.2012 року я чергував у відділенні Анестезіології та інтенсивної терапії Путильської ЦРЛ. Під час мого чергування близько 21.30 до мене в лікарську зайшла молодша м/с приймального відділення і повідомила про те, що мене на подвір’я перед лікарнею викликає головний лікар Путильської ЦРЛ Дячук М.Д. Я вийшов на подвір’я і побачив там власний автомобіль Дячука М.Д., де за кермом перебував він сам, в авто були також начмед Кузь Т.К. і педіатр Карпенко О.Е.Побачивши мене, з машини спочатку вийшов начмед Кузь Т.К., і, перебуваючи в стані вираженого алкогольного сп’яніння, почав ловити мене за обидві руки, силоміць утримувати мене, штовхав, говорячи, що я “догрався”, я ніхто, я синок, він виганяє мене з роботи негайно, змушував мене негайно покинути своє робоче місце.Мої аргументи, що я перебуваю зараз на роботі, у мене у відділенні є важкохворі пацієнти, в тому числі дитина до 2 років, ігнорував, продовжував мене утримувати за руки, штовхав, грубо ображав мене з використанням ненормативної лексики і взагалі грубої лайки.
Під час цього з авта вийшов головний лікар Дячук М.Д., і, також перебуваючи у стані вираженого алкогольного сп’яніння, підійшов до нас, говорив до мене, щоб я забирався геть, мені тут не місце, він мене виганяє негайно, я є “галіциянин”, при цьому намагався весь час мене вдарити по обличчю, я ухилявся, однак він мене все-таки ляснув по обличчі.
Також Дячук М.Д мені погрожував, що він розправиться зі мною особисто, за допомогою трактора відтягне геть мою машину з паркувального майданчика перед лікарні, такі погрози супроводжувалися нецензурною лайкою і образами в мою адресу, вимогою, щоб я забрався геть з лікарні негайно, покинувши своє робоче місце.
На мої аргументи, що це не людяне поводження зі мною, що вони порушують приципи лікарської етики та деонтології, що люди, котрі працюють лікарями, повинні би бути гуманними, милосердними,співчутливими, зразковими для інших медпрацівників, що цей інцидент бачать інші медичні працівники з вікон лікарні, що я буду скаржитися, що вказані особи є поважними інтелігентними людьми і не повинні зі мною таке чинити, вони обидва не зважали і продовжували мене ображати і штовхати.
Після того, як мені нарешті вдалося від них звільнитися, я сів у своє авто і перегнав його з освітленого місця на паркувальному майданчику перед лікарнею у темне неосвітлене місце на задньому дворі лікарні за грубою вимогою цих осіб. Там, сидячи в машині, зателефонував за номером 102 в міліцію, повідомив чергового про такі погрози мені з боку вищевказаних осіб, і повернувся на своє робоче місце в лікарню.Дочекався приїзду працівників міліції, за їх участю оформляв документи про такий інцидент. Свою роботу продовжував виконувати, якраз під час оформлення документів я госпіталізував у реанімаційне відділення за показами пацієнта з нестабільним перебігом стенокардії і надавав потрібну йому медичну допомогу.
У зв’язку з такими подіями я прошу висвітлити в ЗМІ інформацію стосовно такої ганебної поведінки цих осіб, надати їй публічного розголосу, оскільки в світлі таких подій я ,працюючи в Путильській ЦРЛ, боюся за своє життя, здоров’я, майно, також боюся помсти і спроб підстав з боку Дячука М.Д. і Кузя Т.К.
На даній посаді я пропрацював 3 роки, я 1984 р.н., сам є жителем села Розтоки Косівського р-ну Івано-Франківської області, можливо тому мене ці особи презирливо називали “галіциянином”.
Такі “виховні” процедури, проводимі Дячуком М.Д, є систематичними серед співробітників лікарні, таке траплялося з лікарями, медсестринським персоналом, водіями швидкої, працівниками хоздвора. Але ці люди мовчки терплять, оскільки бояться втратити державну роботу в цей нелегкий час.
28 червня 2012
Гавриляк М.М. лікар-анестезіолог Путильської ЦРЛ
P.S. Редакція сподівається, що прокурор області Петро Коваль зі всією серйозністю візьме під контроль розслідування цього інциденту. Бо окрім грубого криміналу ця історія має у собі скритий дух нетерпимості до жителів сусідньої області. Нетерпимість, яка йде від лікаря небезпечна ще й тим, що через неї подібний спеціаліст може не надати необхідну допомогу тим, хто не є його земляком. З іншого боку цей лікар уже неодноразово був замішаний у бійках зі своїми підлеглими. Недавно він до півсмерті побив свого водія. Останній навіть відлежав довгий період в реанімації цієї ж лікарні. Напевне, Дячук схильний до катування людей. Він тепер має влади і його вади можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Аби у нас не з”явився новий карпатський Лозінський чи кат Бойчук.
P.P.S. З Путили надходять тривожні сигнали про те, у райлікарні залякують медперсонал, аби працівники не казали правду про головного лікаря. За правду погрожують звільненням з роботи. Міліція дуже неохоче розслідує інциде