Прокурор — манипулятор

В «кращих» традиціях наших славетних правоохоронних органів діє нині Броварська міжрайонна прокуратура Київської області в особі прокурора Гарника Миколи Васильовича та його заступника Бургели Олега Вікторовича по відношенню до Мельника Ігоря В’ячеславовича.

Адже, старшим слідчим Броварської міжрайонної прокуратури Шпирем А.В. за вказівкою прокурора Гарника М.В. та його заступника Бургели О.В. порушена не якась там, а кримінальна справа за частиною 4 статті 190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах), санкцією якої Мельнику І.В. загрожує до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Порушена справа є яскравим прикладом того, що за сьогоднішніх корупційних реалій у діяльності правоохоронних органів, бути чи не бути вільним в нашій країні, жити на волі чи виживати за гратами, на жаль, вирішує бувша дружина підозрюваного по справі – Мельник Ольга Дмитрівна, її адвокат родом з міліції – Сіладі Олександр Імрейович та прокурор Гарник Микола Васильович разом зі своїм заступником Бургелою Олегом Вікторовичем.

Скільки ще страждати громадянам від замовних справ, породжених корумпованістю чиновників-прокурорів та «вхожими» до їхніх кабінетів посередників-адвокатів, що представляють інтереси зацікавлених в порушенні таких кримінальних справ осіб, нікому не відомо.

Родзинкою у цій історії є те, що старший слідчий Броварської міжрайонної прокуратури Шпирь А.В., прокурор Гарник М.В. та заступник прокурора Бургела О.В., ні в чому особливо не розбираючись та не вникаючи в деталі, порушили кримінальну справу та й віддали її куди подалі від себе для проведення досудового слідства молодому спеціалісту, пропрацювавшому лише один рік в органах, лейтенанту Броварського відділення МВС Сопільняк К.П. Вибір був здійснений з розрахунку на молодість та невисоке звання слідчого, що давало б можливість маніпулювати ним та давати «правильні», тобто в інтересах замовника, вказівки з висоти своїх високих посад прокурора та заступника прокурора.

Однак, не так сталося як гадалося…

Тільки вдуматись, кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 КК України порушено за те, що Мельник І.В. подав до сільської ради заяву про оформлення за ним права власності на садовий будинок, отримав рішення сільради про задоволення його заяви та на підставі цього рішення отримав у 2010 році свідоцтво про право власності на вказаний будинок під номером 20.

Заявниця, бувша дружина Мельника І.В. – Мельник Ольга Дмитрівна, обґрунтовуючи свою заяву про злочин, яку подала на «законний та об’єктивний» розгляд Гарнику М.В. та Бургелі О.В., вказала, що всі права на цей садовий будинок має вона, оскільки придбала за договором купівлі-продажу. Однак, навіть неозброєним оком людини без юридичної освіти видно, що обставини, на які посилається Мельник О.Д. в доведення свого відношення до садового будинку № 20 доказами з точки зору вимог процесуального закону назвати просто неможливо.

Так, придбавала вона його у громадянки Марциновської, яка в свою чергу отримала будинок на підставі рішення Броварського суду від 2000 року. У вказаному рішенні суду чітко зазначено, що за Марциновською визнається право власності на будинок, який розташований на земельній ділянці номер 21, а не 20. Крім того, отримавши рішення суду, Марциновська мусила б зареєструвати своє право власності на будинок № 21 в бюро технічної інвентаризації. Однак, вона цього не зробила.

Далі ще цікавіше. Адже, проявляючи свій вроджений підприємницький талант, який ще ніколи не давав збоїв, Мельник Ольга Дмитрівна все ж зуміла «зацікавити» нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу про продаж їй громадянкою Марциновською будинку, в результаті чого нотаріус навіть не перевірила факт реєстрації за громадянкою Марциновською права власності на будинок в бюро технічної інвентаризації, яке обов’язково згідно з вимогами чинного законодавства повинно бути зареєстроване задля можливості посвідчення такого договору.

Далі ця «команда» проігнорувала всі вимоги закону та моралі. Відпрацьовуючи отриманий гонорар, нотаріус у договорі купівлі-продажу зазначила, що Мельник Ольга Дмитрівна в якості покупця за договором придбала у Марциновської не будинок № 21, який належав їй на підставі вищезгаданого судового рішення від 2000-го року, а зовсім інший об’єкт нерухомості – садовий будинок № 20, який належав батькам її тодішнього ще чоловіка, Мельника Ігоря В’ячеславовича.

Саме на цей садовий будинок № 20, який був побудований у 1991 році батьками Мельника І.В., й оформив своє право власності Мельник І.В. на підставі рішення Рожнівської сільської ради, прийнятого в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт».

Просто кажучи, дуже підприємлива Мельник Ольга Дмитрівна, яка звикла заробляти навіть на повітрі, не кажучи вже про свого бувшого чоловіка, придбала у Марциновської, яка мала право на продаж виключно будинку № 21, зовсім інший будинок – будинок № 20 на підставі посвідченого «своїм» нотаріусом договору купівлі-продажу.

Крім того, доводячи шахрайські дії Мельника І.В., заявниця, навіть не задумуючись хоча б над мінімальною обґрунтованістю своєї позиції «обманутої» дружини, вказала, що її будинок № 20 розташований на належній їй земельній ділянці. Насправді ж, будинок № 20 розташований на належній Мельнику І.В. на підставі державного акту земельній ділянці. Належна ж заявниці на підстав її державного акту земельна ділянка розташована поруч з земельною ділянкою Мельника І.В. Вказані факти повністю підтверджуються зібраними по справі доказами. Однак, навіть такі однозначні та переконливі докази не є аргументами для отримавших свій «куш» за вказану справу прокурора Гарника М.В. та його заступника Бургели О.В.

Ще одним досить цікавим аспектом цієї справи є те, що за заявою Мельник Ольги Дмитрівни було порушено кримінальну справу й щодо посадових осіб Рожнівської сільської ради, які прийняли рішення про оформлення на ім’я Мельника І.В. права власності на будинок № 20. Однак, через деякий час справу щодо посадових осіб сільської ради було закрито у зв’язку з тим, що будь-яких порушень закону при прийнятті вказаного рішення не знайдено. Такій хід Мельник Ольги Дмитрівни та її лялькових прокурорів був звичайним залякуванням Мельника Ігоря В’ячеславовича та мав цілком логічне завершення, адже, по-перше, усі рішення сільради щодо Мельника І.В. були та є законними і про це замовниця цього театру та прокурори добре знають, і по-друге, хто ж захоче вести війну на своїй території з потрібним в майбутньому головою Рожнівської сільської ради.

Наразі склалась абсолютно нелогічна ситуація, коли Рожнівська сільська рада, яка за результатом розгляду заяви та усіх необхідний поданих разом з нею документів прийняла законне рішення про оформлення права власності за Мельником І.В. на будинок № 20 та діяла виключно в рамках закону, а сам Мельник І.В., який на підставі цього рішення отримав свідоцтво про право власності на будинок є за переконанням його «доброї» та «законослухняної» бувшої дружини Мельник О.Д. злочинцем та шахраєм.

Дуже жаль, що вказані обставини є прозорими та достатньо очевидними для усіх, крім прокурора Гарника М.В. та його заступника Бургели О.В., які скасовують вже другу постанову слідчого Броварського відділу МВС Сопільняк К.П. про закриття цієї кримінальної справи у зв’язку з відсутністю в діях Мельника І.В. складу злочину.

Так, слідчий СВ Броварського МВ ГУМВС України у Київській області Сопільняк К.П. шляхом всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин кримінальної справи, дійшла висновку про відсутність будь-яких підстав для подальшого ведення цієї справи.

Однак, Гарник М.В. і Бургела О.В. скасували її, адже потрібно ж якось відпрацьовувати досить велику навіть по міркам звикших до розкоші чиновників суму коштів в двадцять п’ять тисяч доларів США, що отримані ними за порушення кримінальної справи та доведення її до кінця, тобто засудження Мельника І.В.

Не дивлячись на скасування цієї постанови самим прокурором, слідчий Сопільняк К.П. після продовження щоденного ведення кримінальної справи, проведення чисельних слідчих дій та щоденної копіткої праці над нею все рівно прийшла до висновку про наявність стовідсоткових підстав для закриття справи. Слідчий набралась сміливості відстоювати свою професійну процесуальну позицію і протистояти прокурору та прийняла другу постанову про закриття щодо Мельника І.В. кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Однак, на даний час й друга постанова про закриття цієї кримінальної справи знову скасована Гарником М.В. і Бургелою О.В. По суті, беручи до уваги далеко не безкоштовний характер співпраці Мельник О.Д. з Гарником М.В. та Бургелою О.В. така позиція є цілком зрозумілою.

З аналізу вказаних подій складається стійке враження про те, що до юридичної освіти та можливості адекватно й об’єктивно надавати оцінку діянням осіб на предмет наявності в них складу злочину, прокурор Гарник М.В. та його заступник Бургела О.В. мають сумнівне відношення. Однак, з іншого боку, вказана ситуація ще раз доводить одну досить просту аксіому про те, що сила грошей для таких чиновників-правоохоронців набагато більша, аніж сила закону та правди.

Хоча, враховуючи принципове відстоювання власних професійних переконань молодим слідчим Броварського відділу МВС Сопільняк К.П., не все так погано у вітчизняній правоохоронній системі, адже в її лавах ще працюють принципові, віддані своїй справі справжні захисники закону та порядку.

 Олег Воронов, для ”ОРД”