Порушення прав людини в Київському СІЗО

07.10.2011 року прокурором Київської області порушено кримінальну справу № 47- 1435 щодо головного бухгалтера Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Унгурян Олени Петрівни за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

В цей же день Унгурян О.П. затримано слідчим в порядку ст. 115 КПК України.

10.10.2011 року слідчий в ОВС прокуратури Київської області Ковальчук Ю.О. звернувся до суду з поданням, погодженим заступником прокурора Київської області, про обрання запобіжного заходу підозрюваному Унгурян О.П. взяття під варту.

Місцевий суд, розглянувши подання, дійшов до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки Унгурян О.П. підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад три роки, вказана підозра слідства є обґрунтованою, перебуваючи на волі підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, забезпеченню виконання процесуальних рішень з метою уникнення кримінальної відповідальності. Застосування більш м’яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Після обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Олену Унгурян було поміщено до Київський СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань, де вона знаходиться і зараз.

Обвинувачена Унгурян О.П. з моменту затримання і до цього часу дає правдиві та послідовні покази, які підтверджується зібраними в справі доказами і в тому числі легалізованими з матеріалів оперативно-розшукової справи.

Подання слідчого в ОВС прокуратури Київської області Ковальчука Ю.О. до місцевого суду про обрання Олені Унгурян найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою ґрунтувалось на припущеннях про можливе перешкоджання останньої ухилитись від слідства та суду, а також від виконання процесуальних рішень, знищення фінансово-господарських документі, що стане перешкодою для завершення розслідування справи.

Якщо йдеться мова про можливість ухилення від слідства та суду, то необхідні протоколи допитів свідків чи інші докази здобуті в результаті проведення оперативно розшукових заходів, що Унгурян О.П. висловлювала такі наміри.

Слідчим не було надано суду жодних реальних доказів, які б стверджували про те, що обвинувачена Унгурян О.П. буде намагатися скоїти хоча б одну із вказаних дій, або перешкоджати встановленню істині в справі, а також ухилятися від слідства.

Таким чином, доводи слідчого є лише припущенням, що грубо суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, та ст. 22 кримінально-процесуального Кодексу України, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

При взятті Унгурян О.П. під варту досудове слідство та суд не дотримались жодного з положень керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства».

Цими керівними роз’ясненнями суди націлюються ретельно підходити до розгляду питання про тримання людини під вартою, так як право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш значущих конституційних прав людини.

Згаданою постановою Пленуму суди орієнтуються на наступне:

взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі), запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають з ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки (п.3);

обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного . (п. 13).

З огляду на такі вимоги закону, слідчий та суд, розглядаючи питання про взяття підозрюваного під варту, повинні були мотивувати, чому більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підсудного, але такі мотиви в винесеному слідчим поданні відсутні.

Окрім того, ст. 150 КПК України передбачені додаткові обставини, що враховуються при обранні того чи іншого запобіжного заходу, а саме:

сімейний та матеріальний стан обвинуваченого, його стан здоров’я, вид діяльності та інші обставини, що характеризують особу.

Тому згадана постанова Пленуму і акцентує увагу судів на ретельному дослідженні даних про особу обвинуваченого, зокрема:

з’ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв’язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя);

дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю (п.10).

Так, ретельне дослідження даних, про особу обвинуваченої Унгурян О. дає змогу прийти до висновку, що є довіра до такої особистості, що вона не буде ухилятися від слідства, не буде перешкоджати встановленню істини у справі чи вчиняти злочини при застосуванні запобіжного заходу застави.

Слідчий безпідставно не взяв до уваги те, що обвинуваченій Унгурян О.П. виповнилось тридцять дев’ять років, вона ніколи не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, вела законослухняний спосіб життя. Одруженої, виховує двох неповнолітніх дітей. Має на утриманні хвору матір пенсіонерку. Стан її здоров’я є незадовільний, оскільки хворіє декількома хронічними захворюваннями, в зв’язку з чим потребує періодичного лікування в умовах стаціонару. Має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

З огляду на зазначені характеризуючи дані, відсутні будь-які підстави вважати, що під час судового слідства Унгурян О.П., якщо не буде під вартою, буде продовжувати злочинну діяльність або ухилятися від правосуддя.

Таким чином, безсумнівним є висновок, що рішення слідчого про взяття Унгурян О.П. під варту ґрунтується виключно на тому, що вона обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання пов’язане з позбавленням волі понад три роки.

Разом з тим, ні в одній нормі КПК не зазначено, що при обвинуваченні особи у вчиненні злочину, за який передбачено покарання пов’язане з позбавленням волі понад три роки, єдино-можливим запобіжним заходом може бути лише тримання під вартою.

Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 від 8 липня 2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини при вирішенні справ за заявами про необґрунтованість ув’язнення обвинувачених до моменту постановлення судового рішення дійшов висновку, що саме тяжкість обвинувачення, як правило, несправедливо висувається урядами для виправдання утримання обвинуваченої людини під вартою.

Тому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини завжди в цих питаннях звертається до положень Європейської декларації з прав людини, що кожен обвинувачений має невід’ємне право на розгляд справи неупередженим і справедливим судом впродовж розумного строку, або на звільнення навіть до початку судового розгляду; таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання. Саме такі гарантії надають депутати Віта-Поштової сільської ради.

Перебуваючи арештованою в умовах СІЗО, стан здоров’я Унгурян О.П. різко погіршився, загострились хронічні захворювання, що призвело до зриву вагітності !

07 лютого 2012 року закінчується чотирьохмісячний строк утримання під вартою обвинуваченої Унгурян О.П. Досудовим слідством зібрані всі докази в кримінальній справі, проведено обшуки за місцем роботи та проживання Унгурян О.П., вилучені всі речові докази, які мають значення в справі.

Таким чином, підстав для утримання обвинуваченої під вартою не вбачається. Тому захист і обвинувачена клопочуть про заміну запобіжного заходу на заставу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 5, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст., ст. 154-1,165, 165-3, 227 КПК України,

П Р О Ш У:

Змінити запобіжний захід обвинуваченій Унгурян Олені Петрівні, 1972 р.н. з тримання під вартою на заставу.

Захисник:

Обвинувачена Унгурян О.П.

26 січня 2012 р

Апеляційний суд Київської області 01 лютого 2012 року розглянув подання слідчого прокуратури Київської області про продовження строку тримання Унгурян О. під вартою до шести місяців.

Доводи слідчого не підтвердились жодними доказами в справі, тому суд задовольнив клопотання захисника і відмовив в продовженні терміну тримання під вартою Унгурян О.П.

Отже, термін її тримання закінчився 07 лютого 2012 року о 24 годині.

В цей же день о 10:00 слідчий прокуратури разом з захисником прибули в СІЗО, де вручили Унгурян О. постанову про зміну запобіжного заходу з арешту на підписку про невиїзд, та відібрали саму підписку.

Таким чином, Унгурян повинні були випустити. Але вона незаконно перебуває до сих пір в СІЗО. Керівництво СІЗО нічого не пояснює, а продовжую незаконно позбавляти волі.

На мою думку, таким чином намагається помститись за публікацію на вашому сайті про зрив вагітності Унгурян в СІЗО та нелюдських методат її тримання.

В діях начальника СІЗО є склад злочину, передбачений ст. 371 ч.2.

Прошу терміново вашої допомоги.

Адвокат

Заслужений юрист України Юрій Мартиненко