Орест Муц: «Для мене членство у Партії Регіонів — виключно можливість заробітку»

У Тернопільській області бавитися в політику зачинають мало не зі шкільної лавки. Навіть кишенькові злодії і гоп-стопники вчасно це зрозуміли і подалися до якихось партій і громадських організацій. Одне правило: це мусово має бути владна або наближена «до тіла» партія. Такими були СДПУ, ЄДУ, НДП, ПР, НСНУ, БЮТ, ЄЦ, знову ПР. Вже стало традицією — якщо хочеш бути хоча б поблизу годівниці, чи щоб не занадто наїжджали на власний бізнес, обов’язково вступай у партію влади або «вкладай» у її розвиток чималі кошти. Найкраще цей неписаний закон сучасної української днини засвоїв простий теребовлянський хлопчина, колишній борець і, за сумісництвом, бандит, а сьогодні народний депутат України Орест Муц.

СТАНОВЛЕННЯ

Свої перші невпевнені кроки по життю робив він в тернопільському профтехучилищі № 8. Згодом, працював на фабриці по ремонту взуття, вантажником в облспоживспілці, різноробочим в управлінні громадського харчування. Маючи розряд по класичній боротьбі, у ті буремні роки негоже було носити ящики і прибирати територію. І почав Орест Муц трудитися, не покладаючи рук (у повному розумінні слова), на посаді простого рекетира. Бригада, в яку входив Орк (таке, серед інших, «поганяло» було в сьогоднішнього нардепа), наприкінці 80-х — початку 90-х минулого століття «займалася» польськими автобусами, якими наші сусіди ввозили в Україну всілякі шмотки на гендель. На стоянках поблизу Чорткова, готелю «Галичина», в Березовиці — усюди збідовані поляки одразу чи після «твердих переконань» зобов’язані були платити хлопцям данину. Не виключалися варіанти примусових зупинок польських автобусів на трасах. Мабуть саме у зв’язку з цим сьогодні Орест Муц став членом групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща.

 
  Кримінальні гроші Орест Муц відмивав через спеціально створений ним кооператив «Огоньок», згодом — фірму «Галактика». Отримані таким чином кошти пішли на придбання нерухомості, створення телерадіокомпанії «Тернопіль» та випуск газети «Репортер». Ці засоби масової інформації призначалися для потужної інформаційної підтримки Муца на виборчих перегонах до Верховної Ради у 2002 році. Як казали тоді в Тернополі, «в Муца вклали гроші бандити». Не вийшло. Гроші для нечистих на руки і поступки людей Муц «відбив», продавши значну частину бізнесу і перебуваючи в якості депутата Тернопільської обласної ради. Далі Орест Муц вирішив спробувати вступити до якоїсь партії. Проте бути на побігеньках в «нациків» він не захотів (керівні посади у провладних тоді обласних осередках НСНУ, БЮТ і УНП були зайняті). «Друзі» підказали звернутися до молодого, енергійного і бажаючого заробити навіть на «рогатках» Тараса Чорновола. Останній за символічну плату в 300 тисяч доларів «порішав» для Муца посаду очільника тернопільської обласної організації Партії Регіонів. «Дурний хоче побути першим на чолі осередку нашої партії з від?ємним рейтингом в регіоні та ще й бабки за це платить чималі. Чому б не допомогти», — слова сина справжнього патріота нації за келихом вина на партійному збіговиську ПР в Донецьку в березні 2005 року.

Зійшовши таким чином на чималий щабель в партійній ієрархії провладної на тепер партії Орест Муц запланував відбити потрачене на Чорновола-молодшого за посаду в рядових членів партії. Він потрачені 300 тис. доларів розділив на 5 тисяч тодішніх членів ПР. Мовляв, платіть. Практично всі послали Муца. Залишилося 27 чоловік, з яких 10 було родичами Ореста. Причому, останні вступили до партії одразу ж після призначення Муца керівником осередку.

Цікавими також є наступні факти. На усіх прес-конференціях Орест Муц риторить: «Реформи неможливо провести за один день чи за місяць — це я вам кажу як економіст за першою освітою». Фантастика! Наприкінці 70-х років тернопільське ПТУ № 8 готувало економістів(!). Також, в одному з інтерв’ю на запитання: «Хто ж винен в тому, що два десятки депутатів обласної ради з числа представників ВО «Свобода» дотепер не можуть приступити до виконання своїх обов’язків?», Орест Муц відповів просто і невимушено: «… якщо «Свобода» має свого голову обласної ради, голову міста — то хай би вирішувала це питання. Інша справа — вони понабирали до свого списку купу нездар-ПТУшників, і тепер просто бояться їх завести до облради…». Виходить, атестат ПТУ в кишені на даний момент козир на виборах і для Муца і для «Свободи». Коментарі зайві?

РОДИННИЙ БІЗНЕС.

Практично всі родичі Муца, котрі через боротьбу внутрішніх протиріч та виключно «на голому ентузіазмі» зуміли підняти рейтинги ПР в Тернопільській області вище інших партій (смішно, але це — Орест Муц в інтерв’ю «Главкому») стали при самому кориті влади. Рідна сестра Ярослава П’яла — депутат обласної ради, керівник міського осередку ПР; син Володимир Муц — депутат міської ради; швагер і невістка — також депутати міської ради. Решта родини або помічники народних депутатів або очолюють підвідомчі структури Верховної, обласної та міської рад. Цікаво, а яка освіта в них — ПТУ № 12 чи № 14?
  Коли Орест Муц став членом ПР (одразу з посади керівника обласної організації, Путін і Лукашенко позаздрили б такому стрибку в рідних партіях) в колі знайомих він старався хоча б якось виправдатися за такий свій «крок» і пояснював його просто: «Для мене членство у Партії Регіонів — виключно можливість заробітку. Зрозумійте правильно. Я такий, як був колись».

ВИБОРИ

На президентських виборах 2010 року Муц заробив завдяки не лише старанням тодішнього голови ОДА Юрія Чижмаря. Опубліковані в мережі Інтернет списки тих, що віддали свої голоси за В.Януковича у другому турі виборів і отримали за це гонорар — яскраве тому підтвердження. Мало того, переважна більшість людей з опублікованого «скороченого списку» взагалі або не голосувала, або не отримала кошти. Опитувальники ходили по людях і розпитували, за кого ті чи інші будуть голосувати. Тих, хто вагався чи переконливо вказували на В.Януковича записували в «завербованих» і на них списувалися гроші — 80 грн. — вербувальнику, 150-280 грн. — виборцю. Зрозуміло, що останні суми йшли виключно Муцу. Навіть, одного разу, звіривши кількості виборців і суми привласнених коштів Орест Муц зробив заяву, що кількість симпатиків Віктора Федоровича значно більша. Таким чином маленький Муц(к), за приблизними підрахунками справжніх патріотів ПР, отримав у власну кишеню понад 10 млн. грн.

А про минулорічні жовтневі вибори можна зняти фільм «Політичний рекет». Перед тими виборами, розуміючи, що усієї його родини і грошей не хватить, щоб виконати обіцянки перед Президентом і центральним проводом партії, Муц вдався до простого бандитського цькування людей, які обіймали більш-менш серйозні посади по районах і користувалися певним авторитетом у виборців, з пропозицією перейти до лав Партії Регіонів. Від такої пропозиції більшість не змогли відмовитися, оскільки, на кону стояла їх посада, кар’єра, перспективи родичів і таке інше. По-простому, доля. До речі, поки в українців на першому місці буде їх доля, а не воля, до тих пір такі Муци — Муки будуть жити і жирувати.

Після того як Муц таким чином «склав» списки кандидатів від ПР, він зрозумів, що може ще й непогано заробити. Мотивуючи виконанням вказівки керівництва Партії і самого Президента, нібито, на проведення виборчої компанії з кожного прохідного місця в списках Муц вимагав від 5 до 50 тисяч доларів (від простого депутата райради до мера). Кажуть, що економіст за першою освітою в такий спосіб «зібрав» 5 млн. зелених. Після того він спеціально кудись пропав на 4 дні. Однопартійцям на черговій нараді в «Ретро» сказав, що їздив в Єнакієво, возив «сармак» кому нада. Простий петеушник такого би не придумав, а Муц зміг. Значить він не простий!

Прикро, але з такими виборами починаєш розуміти, що голоси не лише купляються, але й те, що їх взагалі не рахують. Більше «вклав» — більше голосів. Ось, для прикладу, Віталій Цимбалюк, здобув переконливу перемогу на мажоритарному окрузі, зрозумівши перед цим алгоритм виборчого процесу — кількість поданих голосів «За» прямо пропорційна вкладеним коштам. Тобто, чим більше коштів — тим більше голосів. Молодий, тому й відразу зрозумів.
   

«СЬОГОДНІШНІЙ ГОП-СТОП У ВИКОНАННІ МУЦА»

Не потрібно мати вищу петеушну освіту, щоб зрозуміти одну істину — на Тернопільщині можна косити бабки або при розподілі бюджетних грошей, або роздаванні посад, або шляхом вимагання золотовалютних запасів в тих, хто їх чесно чи нечесно заробив.

На жаль, Ореста Муца до найбільшого корита в Тернопільській області не допускають. Не дивлячись на невпинне зростання рейтингу Партії Регіонів, розумовий рівень її обласного керманича постійно стає завадою при прийнятті рішення щодо його призначення головою обласної державної адміністрації. Ні для кого не секрет, що кадрова чехарда (4 губернатори за 1 рік) стала можливою і завдяки зусиллям Муца. Відчуваючи постійне обділення з боку керівництва і маючи внаслідок цього комплекс власної неповноцінності, Орест де кляузами, де незлим, тихим словом, де офіційними діями і поступками робив усе можливе задля заміни керівників області. І після кожного такого «успіху» жевріє надія на омріяне губернаторське крісло. Загальнодержавним і місцевим ЗМІ Муц жаліється: «… в обласній раді у Партії регіонів немає навіть жодного глави комісії. Я прошу: дайте нам посаду першого заступника голови ради. Та сама ситуація у міській раді Тернополя. Прошу: дайте нам посаду секретаря. Я кажу відверто: сьогодні влада в країні належить нам, тому давайте розділимо політичні питання з економічними і віддамо Партії регіонів відповідальність за економічний стан області. А політичними нехай займається «Свобода», у них це непогано виходить. Для прикладу, події 9 травня у Львові». Так що не виходить Муцу ні розподіляти бюджет ні тратити його.

Саме тому цей потужний регіонал вдався до ручного управління кадрами в області. Причому лише в установах і на посадах, за які можна отримати нормальний відкат при призначенні чи з крісла яких можливе застосування чималого адмінресурсу на майбутніх виборах. «Заміну на лояльних» розпочали з директора Держстандартів Євгена Мельничука, звинувативши його в належності до кримінального угруповання «Аракс». Це Муц за скоблики мстить, адже багато хто зі спортінтернату, як і Орест, подалися в банди. Його наступник Максим Федоров за посаду засунув Муцу в кишеню 100 тисяч доларів і чималу долю в «Хоростківцукор». Згодом впало крісло під керівником Тернопільського комбінату хлібопродуктів Петром Волошиним, який відверто послав регіонала на прохання останнього поділитися заробленим на хлібі і будівельних майданчиках в Березовиці. На старті на пенсію начальник обласної архбудінспекції Сергій Авдонін. Тут нічого власного — все Муц лише про партійні інтереси думає. Будівництво — ласий кусок, якого Орест прагне вкусити чи не з часів, коли працював вантажником. Крім того, можна тримати «в узде» непокірних тернопільських націоналістично зорієнтованих забудовників. Та й Щепановського ніхто ще не списав. Є в нього земля і в Болгарії, і навіть у Туреччині. Це також у майбутньому інтерес Регіонів в особі Муца. А Юрій Олійник вміє і писати, і читати, і говорити, і лизати, навчиться й будівельним нормам. Що до головного крушника області Панця, то цей регіонал по способу життя, націоналіст за мовою і комуніст за переконаннями просто не захотів збільшувати «оплату тяжкої праці» Муца. Подейкують, що на цю посаду Муц хоче пропхати свого другого сина Віталія. Не біда, що молодий, проте грошам рахунок вже знає.

Ділити посади — це добре, але маловато грошей приносить такий бізнес. Пригадав Муц свою буремну молодість з бітою в руках і зрозумів, що потрібно діяти, як колись — «наїжджати» на поляків, в яких автобуси новіші, в котрих золото на руках, які в одязі більш пристойному, котрі навчилися, одним словом, гроші заробляти. Такі життя і здоров’я більше люблять, а тому бояться їх втратити. В аграрній Тернопільській області найбільші статки мають люди, котрі організували бізнес, так чи інакше пов’язаний із сільським господарством. Більшості фермерам не вдалося налагодити надприбутковий бізнес у зв’язку з відсутністю стартового капіталу, частими перевірками контролюючих органів, наїздами типу муців в пагонах, не врожайністю. Хто більше вклав, залучив інвестиції, застосував передові технології, «послав» спиногризів, заручившись підтримкою високопосадовців, той і вижив. Такі люди потребують поваги тільки за те, що думають, на відміну від Муца, не лише про власне збагачення і добробут сім’ї, але й деколи про Україну і її нарід. Ви запитайте Муца, скільки він заплатив податків за останні нехай 20 років, скільком людям, крім родини, дав роботу, скільки дав на церкву і нужденним, скільки, в кінці кінців, посадив дерев. Не для цього живе обранець народу Орест Муц. А виключно для власного збагачення. І задля його може піти і на припинення діяльності в області найбільш економічно процвітаючих підприємств, і на псевдозвинувачення невинних людей. Хто мені не платить — не має права на існування. Такий собі феодал Муц. Дійшло до того, що Муцу вже навіть податкова платить по 50 тисяч доларів на місяць за те, щоб той просто її не чіпав, за таку собі вибіркову амнезію.

ОСОБИСТІ ПЕРЕКОНАННЯ І ПОХОДЖЕННЯ ОРЕСТА МУЦА

Тепер трохи про погляди Ореста Муца на окремі важливі питання нашої історії і духовної спадщини.
У часи, коли Муц був простим депутатом Тернопільської обласної ради від міста Тернопіль, 18.11.2003 року на одній з чергових сесій він публічно підтримав депутата облради Рекуш Ірину Володимирівну, яка вносила до порядку денного сесії питання щодо визнання на території Тернопільської області воюючою стороною у боротьбі за незалежність України у Другій світовій війні Першої української дивізії «Галичина» та прирівнення її вояків у правах і пільгах до ветеранів війни. Питання про визнання вояків Першої української дивізії «Галичина» воюючою стороною порушене було ще в березні 2003 року депутатом Роєм Є.В. і підтримане 37 депутатами обласної ради. Орест Муц попросив слова і сказав: «Я хочу публічно підтримати Ірину Рекуш і нагадати вам, що серед 37 підписів, є і мій підпис. Я вважаю, це питання треба поставити на голосування» (пряма мова з протоколу сесії).

У той час, у 2011 році вже народний депутат Орест Муц, який “для людського ока” на засідання Верховної Ради одягає вишиванку, підтримав скандальний проект закону щодо використання радянської символіки під час святкування 9 травня. Чи може в ПТУ № 8 вчили, що «Галичина» у бій ходила під червоними прапорами?

Беремо інший факт з життя Ореста Муца, який ще раз доводить його політичну проституцію і відсутність будь-яких переконань.

30.07.2004 року на сесії обласної ради тоді ще безпартійний Орест Муц під час слухання питання щодо прийняття звернення стосовно власності та подальшої перспективи управління комплексом споруд Свято-Успенської Почаївської лаври сказав: «Я з цієї трибуни запропонував, давайте оголосимо акцію протесту (мається на увазі, за відміну рішення кабміну про передачу комплексу УПЦ МП), звернемося до депутатів від кожного району, нехай відкомандирують до Почаївської лаври по 20-40 чоловік і питання би вирішилося? Ці питання після виборів радикальними методами ми вирішимо» (пряма мова з протоколу сесії). А сьогодні Муц офіційно заявляє: «Річ у тому, що тоді другу в нашій країні святиню — Почаївську лавру — почали цькувати, переслідувати. Я просто зобов’язаний був її захистити». Проститутка коли говорить про якійсь почуття до чергового клієнта, мабуть, менше лукавить.

Вже 16.06.2011 року на пленарному засіданні 40-ої сесії облради вуха, очі і писок Муца — Павло Федик ініціює підтримку рішення стосовно надання дозволу для родовища будівельних пісків Почаївській Свято-Успенській Лаврі. А трохи пізніше, Муц в інтерв’ю «Главкому» сказав: «Ані я сам, ані будь-хто з моїх співробітників ніколи не вели переговори з жодним священиком, в тому числі, з владикою Володимиром, настоятелем Почаївської лаври, з яким у мене дуже тісні і хороші відносини, про те, аби вони нам або ми їм бодай якимось чином допомагали».

І нарешті про потаємні сторони життя народного депутата. Мало, хто знає національні корені цього чоловіка. Народився він 26 лютого 1959 року в сім’ї переселенців з Польщі. Причому, батько його таки поляк (національність береться по діду), якого вмовила дружина виїхати з нею до УРСР, а не розривати сім’ї. В архівах Муцу віднайшли відповідні документи і зараз він потенційний кандидат на отримання виду на проживання у Польщі. По крайній мірі, в консульстві в Львові він вже двічі бував і ці свої наміри задекларував. Щоб було, де жити, Муц за «виручені» під час виборів Президента у 2010 році гроші купив у Варшаві на вулиці Алеї Уяздовські маєток вартістю 550 тисяч євро. Наші остарбайтери, які робили там минулого літа косметичний ремонт, кажуть, що в Петергофі садиби членів російського уряду — стайні у порівнянні зі скромним польським житлом народного обранця.

Зеновій Батяр, для «ОРД»