21 червня 2011 року на сайті Інтернет-видання «ЛігаБізнесІнформ», із посиланням на одного з правозахисників, з’явилася інформація про те, що нібито 11.06.2011 в Оболонському райуправлінні міліції Києва працівники відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків проломили череп затриманому на ім’я Олександр та підкинули його тіло під двері квартири за місцем проживання.
Відділ зв’язків із громадськістю Головного управління повідомляє, що для перевірки фактів, викладених у повідомленні правозахисника, інспекція з особового складу та відділ внутрішньої безпеки главку провели службове розслідування.
Встановлено, що 10 червня, під час оперативних заходів в одному з торгівельних центрів в Оболонському районі було затримано підозрілого громадянина, у якого при огляді знайшли дві пігулки жовтого кольору (за його словами «Зопіклону»). Правоохоронцям він сказав, що цей сильнодіючий лікарський препарат придбав для власного споживання.
Для встановлення особи та перевірки на причетність до вчинення злочинів чоловіка доставили до Оболонського райуправління міліції. У подальшому було встановлено, що доставлений раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за зберігання наркотиків у невеликій кількості (ст. 44-1 КУпАП), у 1996 та 2006 роках його було засуджено за скоєння крадіжки (ст. 185 КК України).
По завершенню перевірки, із дотриманням усіх норм діючого законодавства, цього громадянина відпустили додому. Жодних скарг на дії працівників міліції він не висловлював. Опитані особи, які виступали понятими під час вилучення в затриманого медичних препаратів, також свідчать, що тиску на чоловіка працівники міліції не чинили та жодних тілесних ушкоджень у нього не було.
Крім того, перегляд запису камер відеоспостереження свідчить, що о 12.41 працівники міліції зайшли із затриманим до будівлі райуправління, а о 13.18 цей громадянин самостійно покинув приміщення.
Цього ж дня близько 20-ї години до чергової частини Оболонського райуправління надійшла інформація про те, що в одній із квартир у житловому будинку по вул. Лайоша Гавро помер чоловік. Тож, на «102» телефонували з повідомленням, що труп виявили не на східцевому майданчику, або під дверима, а саме у його власному помешканні.
На місце негайно виїхала слідчо-оперативна група. На момент прибуття працівників міліції у квартирі вже перебували лікарі бригади швидкої медичної допомоги, які констатували смерть чоловіка.
Померлим був той чоловік, якого вдень затримували працівники відділу БНОН Оболонського райуправління міліції. У небіжчика жодних ушкоджень, і тим більше проламаного черепу, не виявили ані лікарі, ані його родичі та сусіди, присутні під час роботи медиків. Претензії до дій працівників міліції не висловлювалися, із заявами ніхто не звертався.
Тіло було направлено для проведення судово-медичної експертизи. Згідно з висновком експертного дослідження, смерть громадянина настала внаслідок гострої ішемічної хвороби серця.
Як повідомив батько померлого, він бачив сина, коли той спав у власній кімнаті, близько 14-ї години, утім будити його не став. Увечері до них у гості прийшла знайома Олександра, батько впустив її до кімнати сина. Через кілька хвилин вона повідомила, що той мертвий. Після цього почала телефонувати до міліції.
Тож першим, хто побачив Олександра мертвим, була саме ця його знайома. Відомо, що громадянка Дар’я Резник, 1985 року народження. У травні 2010 році Оболонським районним судом її було засуджено за зберігання наркотиків до 2-х років позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на 2 роки (ч. 2 ст. 309 КК України). Зараз вона ухиляється від спілкування з інспекцією з особового складу ГУМВС України в м. Києві, двері її квартири зачинені, на телефонні дзвінки не відповідає. Наразі незрозуміло, чому вона переховується від правоохоронних органів.
Таким чином, службове розслідування не виявило фактів, які б свідчили про достовірність оприлюдненої правозахисником інформації про вбивство працівниками відділу БНОН Оболонського райуправління міліції Києва затриманого на ім’я Олександр та підкидання його тіла під двері квартири за місцем проживання.
Матеріали службового розслідування направлені до прокуратури.
ВЗГ ГУМВС України в місті Києві
23.06.2011
8 ответов
Никчемное бесполезное жывотное намазало (или помогли намазать — суть не важно) “эпоксидкой” свои ласты и с усилием прижало их друг к другу — и шо? Где здесь трагедия? Кто невинно загубленная жЫзнь? С такой биограхфией кинэць предсказуем как трепак на “конце” (тавталогия — мать иё так) после ночи пылкой любви с проституткой с 15 летним непрерывеым стажем по основной спецыальности.Кому от этого плохо, окромя родителей-дураков (в децтве надо было бить нещадно свою сыночку,шоб в гавно не превратилось по достижению половозрелого возраста) ? С чего вой то?
Не комментариев
А хто сумнівався в “щирості” висловлювань ЦГЗ ГУ МВС? — Найстрашніше, що Н-І-Х-Т-О!!!
Мені, на превеликий жаль, довелося неодноразово зустрічатися з подібними фактами: в міліцейських стінах вбивають “конвейєром”! безвинно, жорстоко й цинічно! Страшно те, що найчастіше про справжню суть й причини мученицької смерті,катування, тортури “на волі” ніхто ніколи не дізнається, Бо ні свідків, ні совісті…А жертви, як заведено системою, згідно із версією отаких “ЦГЗ” навіки залишаться “злочинцями”,”нападниками”, “самогубцями”, ті що “кидалися по сто з лишнім разів на ріг металевого сейфа, падали й билися не один раз об підлогу”, натягували петлю тощо. Кілька років тому в застінках одного з районних “ГУ МВС” закатували хлопчину -контролера громадського транспорту..Спочатку звинуватили в “корупції
“, потім вимагали відкуп в кілька сотень умовних..Скільки глумилися — невідомо.. Але після того, як “одягли його на ручку швабри(!!!), тіло вивезли на трасу й викинули..Звичайно,рідні нічого не змогли довести, двох колег-останніх свідіків, які бачили, як покійного попередньо забирали до райуправління, швидко знайшли й… протримали тиждень в мавпятнику…після цього ті вже теж ніколи нікому нічого не скажуть…
Навіть найрезонансніші міліцейські вбивства (ті,які довелося довести) не мають перспективи в подальшому судовому розгляді- СИСТЕМА своїх не здає!
Стас, тебе самому не противно, что твой сайт превратился в клоаку, куда сливают откровенное дерьмо? Есть такое понятие, как журналистская этика. Ни в коем случае не хочу оправдывать ментов-садистов, но, во-первых, факты нужно хоть немного проверять, во-вторых, если хочешь обнародовать информацию, то следует это делать аккуратно, не УТВЕРЖДАЯ, что кто-то совершил преступление, а ДОПУСКАЯ и требуя, что бы соответствующие структуры проверили данную информацию. В конце-концов, существует такое понятие как презумпция невиновности. А так, из-за таких “журналистов”, в общем потоке непроверенных фактов проплывают мимо ситуации, кгда права человека действительно были нарушены. Или в этом и состоит цель — создание бесполезного информационного мусора?
Сармате, Ваше повідомлення смердить. При цьому смердить гірше, ніж те повідомлення від адвоката сумнівної якості і так само дуже сумнівних принципів Олежка Веремеєнка.
Сармате, любі технології мають бути хоть трохи помірковані.
Мотор у нарика забарахлил, вот он, падла, и ласты склеил. Туда ему, скоту, и дорога. Одним отбросом общества меньше стало. А другая падла на этом шум и вонь подняла! Телесных повреждений нет, причина смерти — ХИБС, пошли все на …!
В Україні “епідемія” міліцейських тортур
Неділя, 26 червня 2011, 20:02
Коментарі 33
За минулий рік тортурам у правоохоронних органах в Україні піддалися 800 тисяч людей.
Про це заявив експерт Харківської правозахисної групи Борис Захаров, повідомляє “Дзеркало тижня”.
“Ця проблема за розмахом більша, ніж епідемія туберкульозу. На туберкульоз хворіють більше півмільйона, а за минулий рік тортурам піддалися 800 тисяч осіб”, — сказав експерт.
На його думку, головна причина тортур у міліції — необхідність виконувати план розкриття злочинів, поставлений перед правоохоронцями нинішнім міністром МВС.
За допомогою жорстоких знущань можна вибити зізнання в будь-якому злочині, зазначає Захаров.
При цьому, говорить правозахисник, випадки розслідування катувань вкрай рідкісні і то не за статтею 127 Кримінального кодексу (“Заборона тортур”).
“Застосовуються в основному статті 365, 364 (“Зловживання службовим становищем” або “Перевищення службових повноважень”).
“Виходить — якщо трошки побив, це зловживання, а якщо сильно побив, це перевищення”, — розповіла експерт Харківської правозахисної групи Людмила Клочко.
За словами правозахисників, Європейський суд з початку року прийняв 4 рішення, в яких визнав, що держава Україна порушила сттаттю 3 Європейської конвенції з прав людини (“Заборона тортур і жорстокого поводження”).
Сума компенсації потерпілим склала майже 100 тисяч євро, її має відшкодувати держава, а не винні у злочині особи.
забейте в поисковике увб матвиенко днепропетровск. информация объективная,имеет под собой если проверить документальное подтверждение. однако руководству мвд это не интересно. вопрос почему.