Буковинський синдром харківського розливу

Певна преамбула

Загальновідомо, що в Україні двічі на рік будь-яка корисна, малокорисна і навіть марна чи шкідлива робоча діяльність завмирає до стану ступору десь на півмісяця, а фонтануюча бурхливість усього народонаселення спостерігається лише в побуті. Це періоди новорічно-різдвяних та пасхально-травневих свят.

Не є виключенням і медійна сфера. Бо, аби було навпаки, то дикунська історія, що трапилась в сільському передмісті Башкирівка харківського райцентру Чугуїв набула б розголосу не меншого, ніж нещодавній скандальний буковинський випадок.

А так, розлого цю подію висвітлили лише харківські ЗМІ та скупо переспівали провінційних колег пару-трійко центральних телеканалів і десь стільки ж більш-менш серйозних видань.

А все тому, що історія ця трапилась саме напередодні Пасхи.

Втім, преса, чимало завдяки котрій на Буковині нагорода таки відшукала свого «героя», може себе ще реабілітувати. Бо єдине на що сьогодні може розраховувати справжній потерпілий аби не трансформуватися зусиллями місцевого ментівсько-владного тандему в обвинуваченого – це увага ЗМІ до цієї історії та об’єктивне її висвітлення.

Але про все ладком…

Ні хвоста, ні луски – одні п*здики

Отже, 23-го квітня двійко мешканців Башкирівки 58-річний Віталій Денисов та його 24-річний племінник і одночасний хресник Сергій Кузякін вирішили трохи відпочити в умовах пейзану і, прихопивши вудки, подались автівкою на Сіверський Дінець, що протікає неподалік.

Невідомо наскільки добре відпочили родичі на Дінці, бо сьогодні згадують той передпасхальний день лише в чорних тонах. А от про причину своїх відвідин невеличкого попутного на шляху додому ставочку, що розташувався біля самого берегу того ж таки Дінця Денисов пригадує чудово: « На річці риболовля не задалась, от і вирішили закинути по вудці в озерце – може карась який клюнув би.»

Але перевірити наявність карася в цій водоймі небораки не встигли.

Тільки-но вони позакидали вудочки, як позад них на березі пригальмував позашляховик, із котрого, волаючи матюки, вискочив із калашем (згодом з’ясується, що це був мисливський карабін АКМС-МФ-1калібру 7,62мм) в руках місцевий крутий комерс і за сумісництвом член виконкому Чугуївської міськради Олександр Семенюта.

Без будь-якого іншого попередження окрім лайки місцевий Рембо тут-таки почав шмаляти із калаша по мирним рибалкам. Ті просто остовпіли. Одна із куль просвистіла над головою Денисова, інша увійшла в землю побіля його ніг.

Потому бізнесюк підскочив до Денисова і ударом в груди зіштовхнув його у воду. А коли останній спробував був вибратись на берег Семенюта знову почав штовхати старшу від нього на дюжину років літню людину назад до води. Денисов спробував відмахнутися від нападника вудкою, але той видер її із рук опонента і зламав рибацький інструмент.

Ну, а наостанок бізнесуючий чинуша розтрощив ще дві вудки, що валялись не розплутаними (тобто не підготовленими для використання за призначенням) неподалік і зі словами: «Геть з мого ставку!» -, гордо залишив поле бою.

Племінник Денисова увесь цей час простояв не поворухнувшись. Зі слів Денисова, Сергій настільки перелякався, що навіть заїкатися почав.

Деякі супутні питання:

Перше.

Чому, якщо Семенюта вважає ставок своєю приватною власністю він не означив на місцевості цей факт?

Дивишся, під’їхали би рибалки до ставка, увіткнулися би в огорожу чи просто угледіли попереджальні таблички та й подались собі далі.

Цей факт засвідчує не лише родина Денисових, але й переважна більшість навколишніх поселян. Та й сам Семенюта цього факту не заперечує, пояснюючи, що, мовляв, «усі і так знають, що ставок мій».

Але тут Семенюта явно лукавить, бо ставок йому належите не може апріорі. Але про це трохи згодом.

Друге.

А наскільки законно Семенюта орендує той клятий ставочок?

Тим паче, що в законності володіння бізнесюкам водоймою сумнівається більшість поселян. І правильно робить. Але про це трохи нижче.

Сумнівається в законності і екс-мер Чугуєва Анатолій Кваша, котрий в телефонній розмові висловив підозру, що якщо на той ставок Семенюта якісь документи через міськраду та виконком і оформлював, то без порушень навряд чи обійшлось. Хоча би через те, що ставок перебуває в заплаві Сіверського Дінця. А орендувати заплавні землі не порушивши закон досить складно.

А що стосується сумнівів поселян в законності оренди Семенютою ставку, то вони виникають у них в результаті власного досвіду.

Сусіди Денисова розповідають приблизно наступне: «До останнього часу ми мали землю прямо побіля хат. А тепер от прийшли окупанти і забирають городи. Ми вже рік намагаємось відстояти свою землю, на котрій усе життя прожили, і не лише ми, але й наші батьки, діди, прадіди. Пишемо скарги в усі інстанції, звертаємось до суду. Але все марно.»

Справа в тому, що ще до недавно Башкирівка була селом і її мешканцям як селянам належало 25 соток. Але десь рік тому сесія міськради прийняла постанову, згідно котрої Башкирівка віднесли до Чугуєва. Іі її мешканці, отримавши гордий статус міських жителів, одночасно з’ясували, що відтепер їм належить лише 19 соток.

В селі почали з’являтися якісь мутні типи, котрі буцімто придбали «вивільнені землі» і без пред’явлення будь-яких документів відрізають у поселян городи, ставлять там паркани, забивають якісь кілочки.

А тим часом з’ясувалось, що в київських реєстрах Башкирівка і до цих пір значиться селом. Тобто виходить, що землю у поселян відбирають незаконно.

Ось чому поселяни свято переконані, що і Семенюта землю під свій ставок орендував незаконно.

Третє.

А чи відомо Семенюті, що в Україні орендовані водойми тіпа ставків є загальнодержавною власністю?

Із усіма наступними згідно чинного законодавства наслідками. А вони в даній конкретній ситуації такі.

Зокрема, згідно роз’яснення Комітету водного господарства в Харківській області УСІ водойми відносяться до загальнодержавних. А значить і правила поведінки на цих водоймах загальнодержавні.

Ну, наприклад, згідно ст.. 47 Водного Кодексу України

«З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.»

З чого випливає, що на водоймах якісь обмеження попри існуючі загальнодержавні можуть встановлювати лише місцеві Ради, а не орендарі водойм.

А це означає, що будь-хто, на будь-якому ставкові в тому числі і орендованих може вудити рибку за існуючими загальнодержавними нормами, а не за тими правилами, які вигадують орендарі.

І Семенюта тут не виключення. А Денисов вудив рибку на ставочку, який буцімто належить бізнесюку, на абсолютно законних підставах. Тому Семенюта не те що стріляти, але й навіть пащеки відкривати проти вудіння на його ставку риби не мав права.

Правда, якось в одному із чисельних інтерв’ю, які він організував в низці чугуївських та харківських ЗМІ, певне, задля створення позитивного іміджу опісля брутальної стрілянини, Семенюта обмовився, що, мовляв, його обурив факт ловлі Денисовим риби не стільки на його ставку, скільки в період нересту. Але потім він з цієї теми з’їхав.

І правильно зробив. Я не даремно, описуючи перипетії інциденту, виділив смачненьким епізод, в котрому йдеться про трощення ним двох «не розплутаних вудок» потерпілих. Тобто, кожен із них ловив на одну вудку, що для аматорів-рибалкам навіть в період нересту не заборонено.

А от нищити чуже майно дуже навіть заборонено!

Четверте.

А на якого біса Семенюта тягав із собою розчохлений, най і мисливський, але все ж таки АКМ?

Каже, їхав на полювання. Я не мисливець і че-слово не відаю: на якого звіра чи птаху було дозволено в той період полювати, і чи було дозволено взагалі. Але в будь-якому випадку возити із собою не зачохлену мисливську зброю заборонено взагалі.

До речі, привіт ментам, котрі розслідуючи цю справу згадувати факт цього правопорушення чомусь уникають.

І застосовувати її дозволено лише у двох випадках: за прямим призначенням та у виключних випадках задля самооборони.

Але ж Семенюта вискочив із свого авто вже з АКМ в руках, ще до початку інциденту, чого він і сам не заперечує.

Правда, каже оборонявся і навіть від ножа, про сумнівність наявності котрого у Денисова ми ще поговоримо. Але, навіть, якщо воно так і було, уявіть собі ситуацію.

Ви тихо-мирно вудити рибку, тут під’їздить якийсь крутяк, починає пуляти в вас, усіляко обзивати і лаяти та ще й лупасить. Якби ви були більш-менш здоровою та сміливою людиною, то зробили би усе щоби поставити нахабу на місце. Якби вашому життю загрожували, ви би ухопили будь-який предмет, що під руку навернеться ( в т.ч., можливо, і ножа) щоб дати нападнику відсіч, відібрати в нього зброю і пару-трійку разів поточити мушку в його гузні.

Нажаль (чи на щастя) Денисов по життю людина мирна, тиха. Про такого кажуть: мухи не образить, що, між іншим, і засвідчують сусіди та знайомі Віталія. А вже згадуваний Анатолій Кваша, котрий теж непогано знає Денисова каже: «Стверджувати, що Денисов міг кинутись на когось та ще й з ножем – це безглуздя або ж свідомий наклеп.

Отже, зробимо деякі попередні висновки.

З одного боку маємо, тихого, мирного законослухняного Віталія Денисова, котрий в даній конкретній ситуації, свідомо чи несвідомо, але діяв суто в межах діючого законодавства.

З іншого боку маємо, брехуна, свідомого чи не свідомого невігласа, щодо знання та дотримання законів, як мінімум хулігана, хама, неодноразового порушника законів високопосадовця і бізнесмена Олександра Семенюту.

От як ви означити персонажа, котра на кожному кроці порушуючи діючі та й людські закони, намагається задля свого ж благополуччя принизити, образити, звинуватити в усіх сутніх, в тому числі і своїх, гріхах, а головне підвести під цугундер і запроторити в буцегарню ні в чому не повинну людину? Правильно, свавільним бандюганом!

І незалежно від того , хто той за один: чи то це весь розцяцькований наколками, такий що ботає виключно фенею і живе за поняттями браток, чи то респектабельний високопосадовець і успішний бізнесмен, він по суті одноє рябоє – бандит.

А по життю що? Бандит мусить сидіти в тюрмі! Але це трапляється будь-де в світі – тільки не в Україні.

Але про це далі буде…

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., село Губарівка, спеціально для ОРД