Спробуймо на мить уявити, який би ґвалт вчинили пару років тому нинішні можновладці, якби попередня влада спробувала б оголосити обов’язковою до використання в Україні державну символіку, наприклад, Сполучених Штатів Америки. Попри те, що США були членом антигітлерівської коаліції, розвішування на честь Дня Перемоги іноземної атрибутики на державних установах України (та ще й у примусовому порядку!), напевно, спричинило б колосальний скандал – і не тільки внутрішньополітичний. Бо, погодьмося, перед тим, як зазіхати на чужі прапори треба все ж таки спитати на це дозволу в законного власника…
Здається, тільки зараз Віктор Янукович усвідомив, у яку авантюру його втягнули недалекоглядні соратники, що проштовхнули через Верховну Раду одіозну поправку до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».
Законодавчі нововведення, начебто, невеликі: частина перша Закону доповнена визначенням нової святкової атрибутики – копій Прапора Перемоги: «Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу та його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії». А стаття 2 доповнена трьома абзацами, які регламентують використання цих копій, зокрема передбачають обов’язковий «офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України».
Зрозуміло, що до здорового глузду чи до вшанування ветеранів Другої Світової епопея з червоними прапорами не має ніякого. Коли влада не може дати хліба, вона намагається влаштувати видовища. Як колись у таких випадках писали радянські пропагандисти про гнилий Захід – «з метою відволікти увагу населення від провалу економічної та соціальної політики уряду капіталістів»…
Торік про Прапор Перемоги ніхто не згадував, натомість аналогічна кампанія під гаслом «Помню і горжусь» була розгорнута в зв’язку з так званими «георгіївськими стрічками» — смужками тканини, розмальованими в корпоративні кольори відомого російського оператора мобільного зв’язку «Білайн». Святкували по 20 мільйонах загиблих весело та винахідливо – аж до проведення в Білокамінній конкурсу стриптизерок, присвяченого Дню Перемоги.
http://ord-ua.com/2010/05/25/ne-vsih-durnih-vijna-zabralaperdlini-nashih-ulyublentsiv/
Цього року українська влада цілком слушно вирішила, що об’єкт істерії треба міняти – аби не давати приводу вважати, що на Банковій вулиці Києва отаборився губернатор Малоросійського федерального округу. Та й потомки переможців «помнят і гордяцца», здебільшого, у чергах до німецьких посольств. Над новим предметом обожнювання в Адміністрації Президента довго голову не сушили – у нагоді став внесений 23 лютого 2011 року законопроект так званих депутатів-«комуністів» Є. Царькова й П.Цибенка (які мають таке ж відношення до комуністичної ідеї, як нафталін до виробництва тістечок), регіонала О.Кузьмука та поклонника Голови Верховної Ради Литвина С.Гриневецького.
Під переможні реляції активістів Партії Регіонів та їх комуністичних супутників законопроект був успішно проголосований 21 квітня 2011 року, після чого почалась просто якась червонопрапорна вакханалія. Чиновники, не очікуючи, доки набуде чинності нова редакція Закону, кинулись наввипередки розвішувати на державних установах те, що вони вважають копією Прапора Перемоги. А там, де брак знань чи фантазії не дозволяв відтворити вигляд «штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії», представники влади просто й невибагливо чіпляли невідомо де знайдені державні прапори колишнього Радянського Союзу (для молодих читачів нагадуємо, що прапор СРСР – це червоне полотно з розміщеними в лівому верхньому куті перехрещених серпа та молота й п’ятикутної зірочки над ними).
4 травня ухвалений парламентом законопроект ще не встиг покинути стіни Верховної Ради, а пан Янукович вже заявив, що неодмінно його підпише, як тільки документ надійде до Адміністрації Президента.
Нарешті 5 травня «Закон про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги)» з автографом Голови Верховної Ради України Володимира Литвина був направлений на підпис главі держави. Того ж дня Янукович мав би цей закон підписати, щоби наступного дня, у п’ятницю 6 травня, він був надрукований «Голосом України» або «Урядовим кур’єром» для узаконення присутності «копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України» — бо інакше скандал, оскільки 6 травня було останнім робочим днем перед святом Перемоги. Але 6 числа текст Закону в газетах так і не з’явився. Натомість керівник АП Сергій Льовочкін повідомив інформагентству УНІАН, що закон попрямував до Кабінету міністрів та Міністерства юстиції України для отримання якихось «експертних висновків».
Скандальність ситуації полягає в тому, що напередодні, 5 травня, Янукович вже взяв участь в урочистостях, де отой самий червоний прапор майорів поруч з державним.
І тут – такий карамболь.
Очевидно, до Віктора Федоровича, а скоріше за все – до Льовочкіна, нарешті дійшло, у яку халепу встряло керівництво держави. Зрозуміли скандальність ситуації й у Партії Регіонів. Принаймні, 7 травня народний депутат від цієї політичної сили Олена Бондаренко, виступаючи на брифінгу в Національному прес-центрі у Вашингтоні, наголосила, що використання червоного прапора у дні свята Перемоги жодним чином не є поверненням України до радянської символіки.
http://www.youtube.com/watch?v=xOqT4IXUuBc&feature=player_embedded
«Український парламент ухвалив документ, який говорить виключно про використання прапора військової частини, яка брала Рейхстаг. На цьому прапорі є номер частини та назва. Там немає символів Радянського Союзу. Єдина схожість, що прапор має червоний колір… Як бачите, цей прапор військової частини не має жодного відношення до радянської символіки», — заявила О.Бондаренко.
Запевняти, що прапор військової частини Радянського Союзу не містить символів Радянського Союзу – для цього, погодьмося, треба мати чимало сміливості. У жахливому сні подібне не могло примаритись Верховному Головнокомандувачу тов. Сталіну. Щоби зрозуміти свою помилку, Олені Анатоліївні достатньо поцікавитись, як той прапор виглядає.
А якщо вона не вірить власним очам чи призабула вигляд символіки СРСР, принагідно процитуємо видану сорок років тому радянську книжку:
«Знамя Победы — это изготовленный в военно-полевых условиях импровизированный Государственный флаг СССР, представляющий собой прикреплённое к древку однослойное прямоугольное красное полотнище размером 82 см на 188 см, на лицевой стороне которого вверху у древка изображены серебряные пятиконечная звезда, серп и молот, на остальной части полотнища добавлена надпись белыми буквами в четыре строки: «150 стр. ордена Кутузова II ст. идрицк. див. 79 C.К. 3 У. А. 1 Б. Ф.» (Иванов К. А. Флаги государств мира. — М.: Транспорт, 1971, С.23)
Втім, якби той прапор лише уособлював колишній Радянській Союз, великого гріха в тому б не було (окрім, хіба, демонстрації безнадійної «совковості» нинішнього українського керівництва). Бо СРСР давно сконав і заявляти претензії про незаконне використання його символіки вже 20 років як нема кому. Але трапилось значно гірше. Річ у тім, що цей самий Прапор Перемоги ось вже чотири роки є ДЕРЖАВНОЮ реліквією іншої країни, яка в усьому світі визнана спадкоємицею Радянського Союзу, зберігає Прапор Перемоги під музейним склом і на законодавчому рівні визначила порядок використання його копій.
Наводимо – благо, він невеликий – текст Федерального закону Російської Федерації від 7 травня 2007 року №68-ФЗ «Про Прапор Перемоги»
«В целях увековечения народного подвига в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов, в ознаменование заслуг воинов советских Вооруженных Сил перед Отечеством и в знак благодарности потомков победителям фашистских захватчиков настоящим Федеральным законом устанавливаются статус Знамени Победы, правовые основы его хранения и использования.
Статья 1
1. Знаменем Победы является штурмовой флаг 150-й ордена Кутузова II степени Идрицкой стрелковой дивизии, водруженный 1 мая 1945 года на здании рейхстага в городе Берлине.
2. Знамя Победы является официальным символом победы советского народа и его Вооруженных Сил над фашистской Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов, государственной реликвией России.
3. Знамя Победы находится на вечном хранении в условиях, обеспечивающих его сохранность и доступность для обозрения.
4. Место и порядок хранения Знамени Победы, порядок его транспортировки определяются Президентом Российской Федерации.
5. Хранение Знамени Победы осуществляется за счет средств федерального бюджета.
Статья 2
1. Во время торжественных мероприятий, посвященных Дню Победы, проводимых федеральными органами государственной власти, органами государственной власти субъектов Российской Федерации, органами местного самоуправления, организациями, общественными объединениями, возложения венков к Могиле Неизвестного Солдата в городе Москве и другим памятникам Великой Отечественной войны 1941-1945 годов в День Победы и другие дни, связанные с событиями Великой Отечественной войны 1941-1945 годов, а также для выставления на обозрение вместо Знамени Победы в случае, если оно убрано с обозрения для проведения реставрационных работ, могут использоваться копии Знамени Победы.
2. В День Победы копии Знамени Победы могут вывешиваться на зданиях (либо подниматься на мачтах, флагштоках) наряду с Государственным флагом Российской Федерации.
3. Вид копий Знамени Победы должен соответствовать виду Знамени Победы.
4. Одновременный подъем (размещение) Государственного флага Российской Федерации и копии Знамени Победы осуществляется в том же порядке, что и одновременный подъем (размещение) Государственного флага Российской Федерации и флага субъекта Российской Федерации, муниципального образования, организации, общественного объединения.
Президент
Российской Федерации В. Путин
Москва, Кремль
7 мая 2007 года
№ 68-ФЗ»
Ось, власне, чому міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко 22 квітня, відповідаючи в парламенті на запитання народного депутата Кендзьора, заявив, що на будівлях посольств України за кордоном на День Перемоги червоний Прапор Перемоги ні в якому разі вивішуватись не буде – тільки державні прапори України. Бо самовільне, без дозволу Російської Федерації, використання російської державної реліквії посольствами іншої країни – це, як казала незабутня Проня Прокопівна, шкандаль. Тим більше, що Прапор Перемоги категорично не можна піднімати поруч з синьо-жовтим прапором. Російським законом з вичерпною повнотою передбачено порядок використання Прапора Перемоги – він може підніматись чи розміщуватись тільки поруч з державним прапором Росії, причому в певній послідовності – спочатку йде чинний державний прапор РФ, потім – Прапор Перемоги.
Більш того, попервах проект Федерального закону містив порядок використання копії Прапора Перемоги в інших країнах під час урочистих заходів і передбачав можливість тимчасового вивезення копії Прапора за межі Російської Федерації за рішенням російського президента. Але в остаточний текст Федерального закону ця норма не потрапила. І тому використання за межами Росії копій Прапора Перемоги є взагалі неприпустимим (хіба лише на територіях російських посольств).
І наостанку – пропозиція для тих, хто «помніт і гордіцца», брутально порушуючи закони дружньої нам держави та проявляючи кричущу зневагу до російського народу. Якщо вже Янукович і Ко вирішили по-злодійськи скористатись чужою символікою, то копію Прапора Перемоги треба виготовляти все ж таки відповідно до оригіналу.
Річ у тім, що на оригінальному Прапорі не вистачає смужки довжиною 73 і завширшки 3 сантиметри. Трапилась ця втрата в червні 1945 року, коли Прапор зберігався в політвідділі 150-ї стрілецької дивізії. На той момент Прапор Перемоги виглядав як звичайний прапор Радянського Союзу – жодних написів на ньому не було. Але 19 червня начальник політвідділу дивізії наказав зробити на тканині напис «150 стр. ордена Кутузова II ст. Идриц. Див.». А ще за кілька годин надійшла інформація про те, що маршал Г.Жуков розпорядився доставити цей Прапор у Москву (планувалось пронести його на Параді Перемоги). Тоді на Прапорі було додатково намальовано: «79 Ск» і «3 УА 1 БФ».
Так ось, написи робили жінки-військовослужбовці, якій й відрізали на пам’ять смужку та поділили її на шматочки.
І хоча Генпрокуратура України закриває очі на те, що державні чиновники займаються виготовленням і розповсюдженням піратських копій іноземної реліквії, це ще не дає всіляким косусєвим та іншим кєрнесам морального права знущатись з зовнішнього вигляду Прапора Перемоги. Тому всі вироби «а ля Прапор Перемоги», з яких при виготовленні не відрізана смужка 73х3 см, підлягають негайному знищенню. Сподіваємось, наші слова будуть почуті…
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
19 ответов
Клас! У Шпака — магнитофон, у посла — медальйон. Раніше — шапки, тепер — прапори))). Це карма.
Автор, не путайте праведное с грешным, при чем тут флаг США ? ИЛИ ЭТО АМЕРИКАНСКИЕ ВОЙСКА ВОЕВАЛИ НА НАШЕЙ ЗЕМЛЕ ОТ ЛУГАНСКА ДО ЛЬВОВА ? с первой же строчки видно желание укусить. Но такая терапия ведет к печальным последствиям когда заводится много паучков. На самом деле историческая справедливость полягае в тому, що право на шанування своїх стягів мають всі держави, що входили до складу СРСР. Начиная с русских и продолжая украинцами и белорусами и грузинами и казахами и прибалтами и всеми всеми. Это их дети гибли на этой земле. и не важно в каком порядке нести эти флаги, чтоб никому не было обидно, хоть так как были записаны в СССР республики. ВАЖНО ПОНИМАТЬ ГЛАВНОЕ – ЖАБЕ НЕ МЕСТО НИ В ИСТОРИИ НИ В ЖИЗНИ, кто удавится тот сдохнет. ЖИВИ ПО СПРАВЕДЛИВОСТИ И БОГ ТЕБЕ ПОМОЖЕТ
Мы вели речь об участниках войны ставших не по своей воле инвалидами, многие говорили о том как внезапно пропали люди, отдавшие Родине свой долг, с улиц городов. Нашлись и такие, кто писал , что все не так. Видимо коммунистический маразм и реющий красный флаг, таким упырям,- дороже правды. Но в России выборы, а тамошние правители не блещут достижениями, мировые рекорды бьет нефть (рост цен), а у дуэта случается отсутствие бензина в целом ряде регионов. Как так? Да и, нет у них особых достижений, словом козырей маловато будет, а тут из-за разнузданной пропаганды стал подниматься рейтинг коммунистов. И… и вот на российском ТВ запустят правдивый и очень поучительный фильм о тех, кто не щадил себя, об инвалидах войны, и тема та, о том как внезапно они пропали, и чем они не пришлись по душе кровожадным и безжалостным коммунистам — сталинистам…сатанистам…
ситуация такая у нас : все,всё знают, у каждого гражданина своя правда. Страна (см.выборы и не один раз)50 на 50. У меня вопрос к этому идиоту автору : чего ты в итоге добиваешься этой статьей -дрочиловкой? Кого убеждаешь и к чему призываешь?? Исходя из ситуации в стране (см. дебил первую строку). Глубого нксрать на то что во Львове например больше любят знамя 14ой дивизии СС. Я считаю идиотами тех кто преться во Львов с красным знаменем но такими же недоумками считаю тебя и тебе подобных. Вы тот мусор генетический который себя не умеет контролировать в своем хуторском патриотизме и желании “патриотизировать” всю,обязательно всю страну. Обрыбились.20 лет либо хуля с караваем на голове либо эти проффессора и геологи и всё из вас .Надо то всего не раздрачивать народ ,историчности в твоем дерьмописании как мочи в струе у комара а просто понять друга и не лезть друг к другу со своим “самоваром”. Ну понятно если бы вы элита украиньска за 20 лет слепили вопреки нам юговосточным -экономический рай ,понятно тогда ваше право учить .Но вы же просто “галычанские силяне” в одночасье после КПСС стали на ее место и все по идеологии
Для прапорця: А капуста,а китайская гречка! А повышение пенсий и
зарплат,за которые они месяцами блокировали Зраду,а старик
Чечетошник тот вообще без мыла лез коеню в дупу,шо в Багдаде
всеспокойно и нардепы сами себе рыла начистили!
идер ВО “Батьківщина” Юлия Тимошенко считает что пока будет жить историческая память о подвиге ветеранов во имя Великой Победы, наш народ будет непобедим. Об этом она заявила в приветствии ветеранам и детям войны, текст которого размещен на ее сайте.
“Много лет отделяет нас от того счастливого дня, но сколько бы еще не прошло времени, мы всегда будем благодарны Вам за сохранение жизни человечества! Ваш подвиг будут всегда помнить сыновья, деть, внуки, правнуки”, — подчеркнула лидер ”Батьківщини”.
А Бойко на гавно исходит, рассказывая о символах этой самой Великой Победы. Что-то опять не срослось в координации? Или тактика двойных стандартов — и нашим, и вашим?
Все комментирующие реагируют на слова!!! А вы знаете кто стоит за словами??? СЛЕПЫЕ И ГЛУХИЕ!!!
АВТОРУ-РЕСПЕКТ!
Володю, ти дуже влучно й геніально “підмітив” про незаконність окупаційних прапорів. І Гарант це дуже добре зрозумів, але зробив, як іуда- “тактично” : не підписавши “закон” до останнього, з канцелярії на Банковій зазделегідь було розіслано вказівку “здерти шкуру з тих, хто не почепить красний флаг”. І для чергових “диверсійних заходів” про України шестірки кинули величезні кощти …
Мені припала велика честь, ворують те що придумав простий селюк. Пост 9.05.2011. от 14.43 писав вор. Овець куме рахувати легко, але ра*** не ра*** усе одно одну інструктора райкому пожруть, а як списати? А скільки тих райкомів, і над кожним майорів червоний прапор… А овець усе одно жерли,ти мабуть з тих, — що чуже жруть. Продам отару, та закажу на ОРТ програму про інструкторів райкомів, про те скільки хто поцупив, де і як ховають свої грошики, про офшори, а кіпріотам скажу, що регіонально — комуняцькі расисти погано кажуть про греків. Сувлу приготую, сувлаки та ракію, ото розмова добра буде. І там я ім скажу хто тут важко дихає…І про тисячи греків, що комуняки постріляли у 1937-1938 р., можу і завтра організувати якійсь гурт перед українською амбасадою, ну “фемен” або ще щось, знаю що до вподоби прийдеться така піар акція багатьом. І ось підходимо до головного, а скільки взяли від РА та ФІ, щось ідіотізм якійсь, ті обкрадають народ, а ці під червоним прапором з них відсоток мають?
в кого думки нема той мат застосовує.А загалом все правильно — чого це прапори розвішувати, краще щось мудре сказати ветеранам. Коли Росія приватизувала всю символіку, стала правонаступницею, то нехай і відповідає за всі злочини бувшої влади як не матеріально , то нехай морально. Просто непотрібно дати приватизувати Росії перемогу над фашизмом. Ось що головне! А то, вже забули, що в цьому святі головне.
для этой вакханалии вокруг Победы характерно одно — во все времена никто не давал голоса ветеранам даже в этот день. Их просто показывают на трибунах — и все, они как декорация. В лучшем случае — интервью с каким нибудь генералом в отставке, который поменял за войну 4 ППЖ и раз 5 полностью обновил подчиненный личный состав к 45 году.
Дайте бывшему солдату сказать что он об этом думает, им есть что сказать, только вот никто не хочет их слушать.
Нет и никогда не бывает двух правд. Любителей СС и идей нацистов во Львове , да и в любом городе Украины, в разы меньше, чем скажем в том же Питере. Но почему так? А все потому, что в бездумной политике, что ведут российская верхушка и спецслужбы подконтрольные ей, упор делается на идеологическое порабощение соседних народов, а про свой они забыли. Кидается несколько старых, хорошо действующих на часть народа призывов, постоянно раздувается настоящая травля тех стран (и их лидеров) что осмелились ослушаться. Почерк провокаций один и тот же. Вот эти события в Львове, прохождение колонн с красным флагом, угадайте с двух раз — в какой прибалтийской стране, ранее проходили подобные события? Кидалы, форменные кидалы. Так кидали “кость лжи” о Ющенко, и все каналы российского ТВ клеймили и осуждали, так же и в случае с Михаилом Саакашвили, а недавно под раздачу попал Лукашенко. Кинули георгиевскую ленту, затухает идея, а причина проста, ну одел ты ее, что и кому ты доказываешь? Что твои деды воевали? Что они победили в той войне? Что ты чтишь их память? А как ты смотришься на фоне, скажем непальского гурки, который имеет деда героя той войны, но ленточки не носит, или какого американского наследника воинов, что положили свою голову на нашей земле, за нашу свободу? Странновато получается, они тоже воевали и гибли… Вот и у нас почему то не все нацепляют на себя ленточку… И тут кидалы снова в ударе, красный флаг кидают народу, ну хватит на неделю, до следующего Дня Победы, вот так и живем… 350 дней в году нас обворовывают и глумятся своим тупым и провальным правлением, а за праздничные дни, либо другие какие пиар компании,- поднимаем свой рейтинг, чтобы снова иметь 350 дней для воровства и упоения властью. И заметьте, у наших своего ума и на это не хватает, им все преподносит либо Кремль, либо поп кремлевский.
Бойко, но вы же по жизни вроде бы как нормальный человек. А пишите бессмыслицу. Ну при чем тут американский флаг. Раве с под ним воевали наши. Разве он был на РЕйстаге ?
Сосед, а “ваши” — это какое государство?
Наши, действительно, умирали под красным флагом — на Соловках, на Колыме, во время Голодомора, в подвалах Жовтневого Палацу в Киеве.
А на чем летал над Берлином Легендарный советский ас Покрышкин? http://altfast.ru/uploads/posts/2008-07/1216829830_1362118.jpg Американская “Аэрокобра”. На каком шасси стояли “Катюши” — американские “студебекеры”. До начала поставок “Студебекеров” в красной армии не было 3-х тонного полноприводного грузовика с нормальным ресурсом. Хотя это всё мелочи если бы США не обострили летом осенью 1941 года свои взаимоотношения с Японией, никаких перебросок сибирских и дальневосточных дивизий не произошло бы. Они бы воевали с японцами на дальнем востоке. И вполне возможно к зиме 41-го Гитлер бы достиг поставленной цели Выход на линию Архангельск — Астрахань. Совковый агитпроп ругал союзников за то, что они занимались в 41-42 Африкой вместо того, что бы бросится высадиться в Европе. Но они этим сняли угрозу Суэцу и средиземноморским коммуникациям. Обеспечив более надежный чем севмор путь поставок в СССР. Именно отсутствие такого маршрута в Первую мировую привело к поражению Рашы. Пы.Сы. Крейсер “Аврора” построен по заказу Раисся в США. Хотя настоящим символом революции немецкий крейсер “Гебен”. В 14-м году он с эскадрой прорвался к Босфору, что склонило Турцию от нейтралитета к войне на стороне Австро-Венгрии и Германии. Без надежного пути снабжения Российская империя канула в лету и на её облокмах появился монстр триэсэрия.
Сосед не только не знает, как правильно пишется название немецкого парламента, но даже не в курсе, что красный флаг провисел на крыше Рейхстага считанные дни, после чего был поспешно снят. Поскольку на самом деле Рейхстаг находился на оккупационной территории Великобритании.
соседу- для начала прочти мемуары А.Покрышкина, во времена “лендлиза” он летал на “ЛА-5” и “ЛА-7”,лучших машинах того времени, причем последний достигал скоростей,близких к преодолению звуковой, аэрокобры в сравнении с этими самолетами были просто отстой. Всю автомобильную технику после войны американцы заставили им сдать в укомплектованном состоянии и демонстративно пустили ее под прес ,на виду у наших представителей,для чего в порты пришли специальные суда с мощными пресами.
З дозволу шановного товариства дозвольте мені внести ясність у Ваш високовчений спір.
О.І.Покришкін спочатку літав на Міг-3, потім — на американській «Аерокобрі». На літаках ЛА-5 і ЛА-7 Олександр Іванович не літав ніколи.
Що стосується літака ЛА-7, який з’явився на фронті навесні 1944 року, то він, дійсно, мав високі льотно-технічні характеристики. Але мав і серйозні вади – зокрема, ненадійну гідросистему (це – проблема всіх літаків конструкції Лавочкіна) . А поломка гідросистеми – це практично неминуча загибель екіпажу.
Літак мав численні конструктивні проблеми. Наприклад, через перенесення малорадіатора під фюзеляж маслопроводи проходили під ногами льотчиків. Як наслідок – температура в кабіні була +55 градусів.
Через ненадійність конструкції та схильність до перекидання під час зльоту та посадки, дослідні взірці літака були оснащені противокапотажною рамою в задній частині ліхтаря кабіни. Але на серійних літаках цієї рами не було. Як наслідок – непоодинокі випадки загибель екіпажу.
Що стосується твердження про те, що ЛА-7, начебто, мав швидкість, близьку до швидкості звуку, то без сміху таке читати неможливо. ЛА-7 був оснащений одним поршневим двигуном АШ-82ФН. Максимальна швидкість на висоті 6000м складала 680км/ч – це стандартний показник для винищувачів тих часів. Але при цьому двигун мав тенденцію самовільно зупинятись. Це була головна конструктивна проблема ЛА-7, пов’язана з перенесенням повітрязабірників з капоту на корені площин крила.
Що стосується американських літаків, зокрема, тієї ж «Аерокобри», на якій літав Покришкін, то вони значно випереджали радянські по надійності та льотно-технічних характеристиках. І це не дивно, якщо пригадати, скільки геніальних авіаконструкторів сконало в підвалах НКВС.