Іде війна за існування Центрального музею Державної прикордонної служби України.
Цей відомчий музей Міністерство культури та туризму з подачі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» вирішило виселити з приміщення.
Здається, в Мінкульті не розуміють політику влади і самого Президента!
В країні зараз піднімають питання про військово-патріотичне виховання, а тут виходить саме культурне міністерство забиває цвяхи на домовині музею. І це напередодні 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни, напередодні 20-річчя прикордонної служби і, головне, в цьому році музей святкує 15-річчя свого існування!
Громадськість обурена! Прикордонники витягають свої кашкети і готуються до мітингу (збережено стиль): «Продажные политики,порождают продажную власть. Кого волнуют герои и память. Тех,кто живёт на виллах вдоль Днепра? Кому это надо. Нужна власть денег. А это прибыли не приносит. А то,что молодёжь не знает своей истории…да фиг с ней. Их же детки не в Донецке…Харькове…Днепре,учатся.У них оксфорды и кембриджи…и прочее.Нафига им эта память?», «Просто в период реорганизации ДПСУ каждый держался за свою креслу!!! А теперь тяжело восстановить и доказать поколению которое переводит “СССР” на “Си Си Си Ри”, что память необходима, что музеи в различных иконостасях это незыблемое!!! А все переводят на ГРИНЫ!!!! За границей такого и в страшном сне не приснилось бы!!!! Просто никто не понимает наверху, что какие песни слушаешь в детстве, такие и поешь всю жизнь!!!!
http://pogranec.com.ua/showthread.php?t=2352
До захисту вже підключилась ЗМІ: Хрещатик, Радіо Свобода, сайт Тема, зацікавились телеканали.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/4745715.html
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3881/art/1302807737.html
http://tema.in.ua/article/6424.html
До редакції журналу “Музеї України”, який і розпочав кампанію захисту, неодноразово телефонувала «сірий кардинал» Меморіального комплексу, заступник директора (і дружина директора) пані Лєгасова, яка трагічним тоном повідомила, що у них тече дах, стіни покриті цвіллю… Слово в слово, як написано в офіційному листі Міністра культури до Голови Державної прикордонної служби України, генералові армії України Литвину М.М.: «У приміщеннях фондів стіна та підлога пошкоджені грибком, стеля під час дощів протікає, на підлозі майже постійно є вода, відбувається різке коливання температурного режиму». І далі – прохання надати приміщення для розміщення Центрального музею Державної прикордонної служби України або звернутися до Фонду держмайна України.
Цей лист має офіційний номер і дату.
На скриньку редакції журналу надійшов наступний меседж від прес-секретаря Мінкульту Олени Чередніченко (стиль збережено): «Пане Вікторе, уявіть, що Голова державної прикордонної служби М.М. Літвин видав наказ про переселення Музею прикордонників у нове приміщення. Так що з музеем все в порядку, не турбуйтеся, не перейматеся — бережить себе». Ні номеру наказу, ні числа! Лише помилки. До сьогодні ми не отримали додаткової інформації. Може зараз хтось відкриє військову таємницю: який же номер цього наказу і яка дата? Треба ж якось прикордонників проінформувати. Хлопці хвилюються…
А у нас зустрічне питання до Мінкульту та Меморіального комплексу: чому за скільки років не було зроблено ремонту в фондах? Це ж не звичайний відомчий музей: тут і фінансування на порядок вище ніж в інших музеях, і можливостей більше. І зрештою, чому б не потурбувати орендарів (їх 15 здається) – хай скинуться і зроблять ремонт. Навіщо виганяти колег-музейників?
Нагадуємо, саме на державному кордоні почалась та страшна війна. Саме застави витримали перший німецький удар.
Нинішнє знищення музею – це підлий удар в спину!
Якось не по-офіцерські… Хоча, про яку офіцерську честь можна говорити, коли чоловіки ховаються за спини жінок: заступника міністра культури Вікторії Лісничої, заступника директора Лєгасової! Перевелись гусари, перевелись…
14 квітня на сайті Мінкульту з’являється «Коментар прес-служби Міністерства культури України з приводу ситуації, що склалася навколо Центрального музею Державної прикордонної служби України»
— У зв’язку зі зверненнями ЗМІ щодо ситуації, яка склалася навколо переселення Центрального музею Державної прикордонної служби з приміщень Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» інформуємо про наступне.
Міністерство культури відстоює інтереси всіх музеїв, незалежно від статусу їх підпорядкування. Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про культуру» жодна музейна установа не може бути відселена до тих пір, поки для неї не буде знайдено рівноцінного приміщення, умови якого відповідатимуть всім вимогам цієї установи. Сьогодні всі питання, пов’язані з місцем знаходження Центрального музею прикордонників, вирішуються разом з керівництвом Державної прикордонної служби України.
Всі розмови про ліквідацію Музею прикордонників є абсолютно безпідставними. Його експозиція містить унікальні експонати, які ілюструють величні та драматичні сторінки української історії. Ані Міністерство культури, ані Державна прикордонна служба ніколи не допустять знищення Музею, якій зберігає пам’ять про мужність та самопожертву захисників нашої Батьківщини.»
http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/241314
Виходить, музей прикордонників не повторить долю Музею Києва? Чи це черговий блеф прес-служби?
Музей прикордонників знаходиться в адміністративному будинку Меморіального комплексу. Заходьте, подивіться унікальні експонати і засвідчіть повагу нашим прикордонникам, які й досі реально захищають нашу країну.
Досвід показує, що коли подібні конфлікти виходять на такий інформаційний рівень, починаються різноманітні відставки, перевірки контролюючих органів, пікети, мітинги… Вже не кажемо про депутатські запити, листи, заяви…
Ще не пізно зупинитися, спокійно сісти за стіл переговорів і про все домовитися. Некомпетентні керівники Мінкульту продовжують провокувати і загострювати ситуацію. Для чого? Кому це вигідно? Знищити музей легко! Створити майже неможливо у наш кризовий час!
А ми продовжуємо відслідковувати перебіг подій на культурному фронті України.
Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»
http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5593
4 ответа
Перевелись гусари, перевелись…
Гусари може і не перевелись, а з’явилась наша українська бидлота, яка ще хоче политі кров’ю схили Дніпра засіяти огірочками
ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ
Стосовно вжиття невідкладних заходів,
направлених на збереження на території
Меморіального комплексу “Національний
музей історії Великої вітчизняної війни
1941-1945 років” Центрального музею
Державної прикордонної служби України
Шановний Миколо Яновичу!
Звертаюся до Вас з питанням, стосовно збереження на території Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 років” Центрального музею Державної прикордонної служби України.
Суть проблеми полягає у тому, що Центральний музей Державної прикордонної служби України розташований на правах оренди в приміщенні, що належить Меморіальну комплексу “Національний музей історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 років”. Однак, 11 квітня поточного року закінчився термін дії договору оренди вказаного приміщення. У продовженні дії даного документа орендодавцем було відмовлено, з мотивів необхідності використання вказаного приміщення для зберігання фондів зазначеного Меморіального комплексу, що в свою чергу може призвести до ліквідації музею прикордонників, і, як наслідок, до виникнення значної прогалини в напрямі патріотичного виховання молоді нашої держави.
Адже музей сприяє не лише формуванню патріотичного настрою серед курсантів та працівників Державної прикордонної служби, а й виховує юне покоління українців в дусі любові до Батьківщини через героїчне минуле прикордонних військ, несе функцію популяризації історичної спадщини українського народу.
Слід зазначити, що з початку існування музею в ньому постійно проводяться заходи та екскурсії, мета яких спрямована на покращення іміджу Державної прикордонної служби як в нашій країні, так і за кордоном. В музеї проводяться зустрічі дітей та молоді з ветеранами. Щорічно працівники прикордонного музею проводять уроки мужності в початкових навчальних закладах України, беруть участь у пам’ятних акціях та урочистих заходах, присвячених перепохованню та вшануванню пам’яті воїнів, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.
Експозиція музею Державної прикордонної служби налічує близько чотирьох тисяч експонатів. Серед них – унікальні документи, ексклюзивні фотографії, цінні нагороди, зброя, особисті речі легендарних захисників кордону. Є постійно діючі виставки макетів зброї, зразки підроблених документів, контрабанди, вилучених у порушників державного кордону.
Тому, на моє глибоке переконання, існує нагальна потреба, аби держава вжила заходів для збереження і подальшого розвитку музейної спадщини прикордонних військ України.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 6, 11, 15 Закону України “Про статус народного депутата України”,
ПРОШУ:
Уважно вивчити ситуацію, та вжити дієвих заходів щодо збереження експозиції Центрального музею Державної прикордонної служби України, як однієї із вагомих складових частин цілісної системи Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 років”.
Про результати розгляду депутатського запиту та прийняте рішення повідомити мене у визначений законодавством термін.
З повагою
народний депутат України В.А. БЕВЗ
Боремося за Музей прикордонників
Триває боротьба за порятунок Музею прикордонників. Громадськість, ветерани, пишуть листи народним депутатам України, до Уряду, Президента… Сподіваємося, державні діячі звернуть увагу на цю проблему і музей залишиться на звичному місці…
Звернутися до Вас нас змусила кричуща ситуація, яка склалася навколо Центрального музею Державної прикордонної служби України, який знаходиться в м. Києві по вул. Лаврській, 24. Керівництво Меморіального комплексу „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років”, в особі Ковальчука І.П., який одночасно представляє інтереси балансоутримувача будівлі по вул. Лаврській, 24., ініціює в односторонньому порядку розірвання договору оренди №3489 від 11.09.2006 р., який було укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, Адміністрацією Державної прикордонної служби України та балансоутримувачем. Генеральний директор Меморіального комплексу „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років”, Ковальчук І.П. мотивує своє небажання продовжувати вищезгаданий договір оренди через буцімто брак площ для фондосховища Меморіального комплексу „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років”. Розірвання договору оренди з Адміністрацією Державної прикордонної служби України, на думку Ковальчука І.П., вирішить проблеми з розміщенням фондосховища. Однак, як стало нам відомо на території вищезгаданого закладу знаходиться більше десяти комерційних організацій, які займають значні площі Меморіального комплексу „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років”. Але, на жаль, саме Центральний музей Державної прикордонної служби України стоїть на заваді Генеральному директору вищезгаданого закладу, саме виселення прикордонного музею може вирішити всі проблеми пов’язані з браком площ під фондосховище.
Мабуть антисимволічним є і той факт, що Центральний музей Державної прикордонної служби України, який було створено п’ятнадцять років тому за ініціативи першого директора Музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., генерал-майора Козлова В.А, нинішній генеральний директор Меморіального комплексу „Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років” Ковальчук І.П., намагається виселити, що призведе до фактичного знищення унікального історичного, культурного та освітнього закладу. Позиція пана Ковальчука І.П., щодо спроб фактичної ліквідації прикордонного музею напередодні 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни, яка буде відзначатися в нашій Державі є глибоко антипатріотичною і такою, що шкодить нашому суспільству в справі виховання молоді на засадах служінню Батьківщині. Ми маємо нагадати, що прикордонники першими зустріли навалу ворога на світанку 22 червня 1941 року і виявили зразки стійкості та мужності в буремні роки Великої Вітчизняної війни. Згідно офіційних даних понад 36 тисяч прикордонників, загинули в перші дні війни. Сто п’ятдесят прикордонників отримали високе звання Героя Радянського Союзу і десятки тисяч були нагороджені бойовими орденами та медалями у роки Великої Вітчизняної війни. Ліквідація прикордонного музею в історичному місці Києва, де кожний клаптик землі освячений кров’ю захисників та визволителів нашого Великого міста, означає зрадити пам’ять і звитягу наших славетних попередників.
Саме експозиція Центрального музею Державної прикордонної служби України розповідає про мужність і стійкість воїнів в зелених кашкетах. Ліквідувавши музей ми практично позбавимо численних відвідувачів Меморіального комплексу нашої Держави та гостей з інших країн світу можливості доторкнутися до історії України та її славного минулого. Хочу зауважити, що за час свого існування до храму прикордонної слави, яким без сумніву є Центральний музей Державної прикордонної служби України завітало понад сто тисяч відвідувачів.
Окрім того наш музей є єдиним музейним закладом в Україні, який відображає розвиток, становлення, діяльність та сьогодення захисників рубежів Вітчизни. На сьогодні Центральний музей Державної прикордонної служби України виконує важливу виховну роль в українському суспільстві. Тут мають можливість провести свої зустрічі ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники бойових дій в Афганістані. Окрім того музей слугує місцем, де координують свої плани громадські організації, які займаються пошуковою та патріотичною діяльністю.
Окремо варто наголосити, на пошуковій діяльності Центрального музею ДПСУ. Адже наш музей плідно співпрацює з декількома громадськими організаціями, які займаються пошуком та перепохованнями воїнів, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Так влітку 2006 року в лісному урочищі „Зелена брама”, що на Кіровоградщині працівники Центрального музею Держприкордонслужби України провели науково-пошукову експедицію в результаті якої з належними військовими почестями було перепоховано 124 командири і бійця. На місці поховання прикордонників було створено прикордонний архітектурний меморіал. Тепер це місце стало традиційним для вшанування пам’яті прикордонників, які загинули на полі бою. Стараннями співробітників нашого відомства роботи зі встановлення імен та пошуку останків воїнів продовжуються і нині. На сьогодні останки семи десяти захисників Вітчизни чекають на належне поховання, згідно наших традицій. В травні 2009 року подібна акція, за участі Державної прикордонної служби України відбулася під Києвом в селі Іванків Бориспільського району. Перелік відповідних акцій, спланованих та проведених Центральним музеєм Держприкордонслужби України можна було б продовжувати і далі, однак незмінним є їх державницька та патріотична сутність.
Ліквідація Центрального музею Державної прикордонної служби України напередодні 20-ї річниці Незалежності Держави, а також 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни буде мати негативний резонанс в суспільстві. Адже зі службою на кордоні пов’язана доля десятків тисяч наших співвітчизників.
Тому просимо Вашої підтримки у вирішенні питання щодо подальшого функціонування Центрального музею Державної прикордонної служби України за адресою м. Київ, вул. Лаврська, 24.
Громадський комтет порятунку Центрального музею Державної прикордонної служби
Протест прикордонників – рятують свій музей
Вимагаємо залишити Центральний музей Держприкордонслужби на Печерську!
Прикордонники не допустять ліквідації свого музею!
Приходьте всі небайдужі!
28 травня, субота, об 12-00 Печерськ, вул. Мазепи,44
Непрофесіоналізм правлячої команди Міністерства культури України, провокує абсолютно екзотичні акції протесту, як наслідок. Вже кілька місяців триває епопея порятунку Центрального музею Державної прикордонної служби України на Печерську. Нинішній генеральний директор Національного музею історії Великої Вітчизняної війни пан Ковальчук, за підтримки абсолютно некомпетентної, 33-річної заступниці міністра культури Лісничої, яка до призначення жодного дня не працювала в культурі(!), вирішив брутально викинути на вулицю відомчий Музей прикордонників!
Пан Ковальчук пояснює свої дії відсутністю нормального приміщення для фондосховища – ніяк не зроблять ремонт. Хоча, до призначення директором, багато років займався саме господарськими справами в меморіальному комплексі. Як і його дружина, що давно обіймає посаду заступника… Схоже, це сімейство «приватизувало» комплекс, втративши інстинкт самозбереження!
Дивує намагання цієї солодкої парочки викинути на вулицю, а значить знищити, саме Музей прикордонників, який знаходиться у державній власності, а не чисельні (до 20) комерційні структури, які незрозуміло на яких умовах орендують значні площі меморіального комплексу.
Чисельні заяви, звернення ветеранів Прикордонної служби демонстративно ігноруються. Пан Ковальчук відмахнувся і від запиту народного депутата, генерал-лейтенанта міліції, Голови Комітету боротьби з корупцією і оргзлочинністю Верховної Ради В.Бевза!
Просто жити не можуть без прибутків, які зможуть отримати на площах, звільнених державним Музеєм прикордонників!
Ми, ветерани Державної прикордонної служби, вимагаємо продовжити договір оренди і залишити Музей прикордонників на звичному місці!
Вимагаємо перевірити господарську діяльність Генерального директора Національного музею Ковальчука і його дружини – заступника директора Легасової!
Просимо компетентні органи розібратися з процесом оренди музейних площ комерційними структурами. Вимагаємо від керівництва Уряду України звільнити з посади абсолютно випадкову в культурі людину – некомпетентного заступника міністра культури Лісничу!
Вважаємо дії із знищення відомчого Музею прикордонників нахабним викликом всім ветеранам, військовослужбовцям Прикордонної служби України!
Закликаємо всіх, хто служив як у Прикордонних військах СРСР, так і України, у наш день – 28 травня 2011 року, традиційно зібратися біля арки Дружби народів об 10-00.
Потім організованою колоною рушимо на Печерськ, повз Лавру, пам’ятник афганцям, до адміністративного корпусу Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ» (Київ, вул. Мазепи,44). Провести збори-зустріч з керівництвом комплексу, людьми, які хочуть знищити наш відомчий музей.
Запрошуємо журналістів!
Після заходу організовано відвідуємо Центральний музей прикордонників, що поруч.
Прикордонники не допустять ліквідації свого музею!
Приходьте всі небайдужі!
28 травня, субота, об 12-00 Печерськ, вул. Мазепи,44
Ініціативна група ветеранів прикордонних військ
Просимо максимально поширити цей заклик!