Початок статті
http://ord-ua.com/2011/02/14/vikno-v-yevropu/
http://ord—ua.com/2011/02/17/vikno—v—yevropu-2/
http://ord—ua.com/2011/02/20/vikno—v—yevropu-3/
Ось воно що, виявляється. Заяви політиків, журналістів і громадських діячів про систематичне порушення в Україні демократичних стандартів та відсутність незалежного правосуддя є лише намаганням «корупціонерів і бюрократів» захистити себе від переслідування. Принаймні, у цьому переконаний Президент України, який так прямо й заявив на польсько-українському форумі у Варшаві. «Брешуть без совісті, перекручують факти, за накрадені гроші винаймають наймитів в Європі, США та в середині країни… та дезорієнтують весь світ та українське суспільство», — ці слова Віктора Януковича вкотре засвідчили, що нинішня влада так нічого не зрозуміла й нічому не навчилась.
Власне кажучи, нинішня українська влада – це звичайнісіньке мафіозне угруповання, що отримало в користування ресурси цілої держави, відтиснувши від корита недоумкуватих бариг, які грабували країну попередні п’ять років. Усілякі там «права людини», стан правосуддя, ситуація в правоохоронних органах і тому подібна лабуда цікавлять цю владу не більше, аніж її попередників, і лише в одному аспекті – якби так зробити, щоби західні дипломати поменше капали на мозок на цю тему.
І роблять – звичними методами й не замислюючись над наслідками. А наслідки, між тим, приголомшують.
Он, наприклад, тривалий час дошкуляє міліціонерам координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. Скільки ж він кровушки з них попив – жах та й годі. Як тільки менти якомусь затриманому писок відрехтують чи нирки відіб’ють, Гройсман – от же ж бісова порода – зразу ґвалт вчиняє. Але міліціонери мужньо все це терпіли й не звертали на правозахисні крики жодної уваги. Роками. Аж доки Дмитро не зазіхнув на міліцейський бізнес і не став випитувати в сомалійських біженців, що нелегально простують через Україну в Європу, кому й скільки вони платять за перетин українського кордону.
Зрозуміло, що платили біженці міліціонерам, а точніше – співробітникам Департаменту по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми. Також зрозуміло, що стерпіти такої цікавості начальник цього Департаменту Юрій Михайлович Кучер не міг. Одного чудового дня в офіс Вінницької правозахисної групи увірвались стражі правопорядку й просто так, без усякої санкції суду чи, бодай, якогось благопристойного приводу, винесли комп’ютери та документи, що містили інтерв’ю з сомалійцями. Без жодних пояснень.
Даремно правозахисники пояснювали, що Вінницька правозахисна група є партнером Управління Верховного комісара ООН у справах біженців і ті документи є власністю представництва УВКБ ООН в Україні – ну хто такий отой комісар для Юрія Михайловича, якщо йдеться про захист власного гаманця? А щоби Гройсман поменше за кордон скаржився, проти нього ще й порушили кримінальну справу – за наругу над державними символами та поширення порнографії у вигляді карикатур на міліціонерів.
І ось результат. Тепер з Гройсманом щомісяця зустрічаються посланці Євросоюзу, він розривається між Лондоном і Брюсселем, а західні дипломати, як на роботу, ходять в Ленінський районний суд м.Вінниця, де розпочався судовий процес над правозахисником. Дипломати мовчки спостерігають за судовими засіданнями (благо, процес відкритий) та занотовують прізвища українських чиновників, які плюють на міжнародні зобов’язання України в галузі прав людини.
Або інший приклад. Була в 2005 році створена при МВС України така собі Громадська рада з дотримання прав людини. Толку від неї, скажімо прямо, особливого не було, реально перешкодити катуванням у міліції члени отієї ради не могли, але гавкали досхочу. Аж доки міністр внутрішніх справ Могильов не звернув увагу на неподобство – мовляв, що Європа про нас подумає, якщо дізнається про тортури в райвідділах? Причому, дізнається не від журналістів якогось там сайту «ОРД», а від членів Громадської ради при МВС?
І тоді вирішив Могильов задля європейського спокою ту раду розігнати, натомість набрати собі новий колектив правозахисників. Пацан сказав – пацан зробив. Віднедавна секретарем Громадської ради став професійний борець за права людини – голова профспілки атестованих працівників МВС України Анатолій Оніщук. А до повністю оновленого складу Громадської ради ввійшли керівники ось таких, так би мовити, «правозахисних» організацій:
— «Асоціації суддів України»,
— «Української асоціації прокурорів» (очолює, до речі, той самий прокурор з Баден-Бадену Шинальський О.І.),
— «Міжнародної Асоціація ветеранів, пенсіонерів та працівників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю «ЄДНІСТЬ ПАТРІОТІВ»,
— «Бізнес-центру «Новий початок»
— Всеукраїнської Асоціація автомобільних імпортерів і дилерів,
— «Союзу юристів України» (очолює скандально відомий Євдокимов В.О., колишній голова Вищої ради юстиції),
— «Транспортної Академії України»
та інших шарашкіних контор аналогічного ґатунку.
Європа – в шоці, Могильов – у захваті.
Подібний державний «правозахист» урешті-решт закінчиться тим, що народ, доведений до відчаю беззаконням і відсутністю будь-яких легальних правових механізмів, почне створювати міські партизанські загони по типу «Червоних бригад» у Італії, боротися з якими буде нереально. Бо, на відміну від «Тризубу», такі загони матимуть підтримку всього населення й захищатимуть права й свободи громадян від бандитів у погонах.
Збір доказів для Євросуду. Крок другий
Оповідаючи про те, як 19-річний хлопчина з Кривого Рогу Максим Слобоядн збирає докази для Європейського суду щодо відсутності в Україні правосуддя та ефективних засобів правового захисту, ми опублікували безумну постанову, написану безграмотним слідчим Довгинцівської районної прокуратури Маханьковим про відмову в порушенні кримінальної справи відносно міліціонера Горбунова, який незаконно затримав, побив і пограбував юнака, відібравши в нього мобільний телефон. А також – скаргу Максима до суду
http://ord—ua.com/2011/02/20/vikno—v—yevropu-3/
У скарзі хлопець прохав відмовну постанову скасувати, а також – пояснити прокурорші Дніпропетровської області Наталії Марчук, якою мовою мають складатися процесуальні документи від імені держави. Ясна річ, що скаргу в суді розглядати ніхто й не збирався. Та й подавалася вона лише для того, аби в Страсбурзі пересвідчились, що Дніпропетровську обласну прокуратуру очолює донецька бандурша, під крилечком якої в Довгинцівському районі орудує злочинне угруповання в складі прокурора Власенка, голови суду Пруднік та міліціонерів районного відділу, що грабують громадян.
Наша стаття вийшла на сайті «ОРД» 20 лютого, а 22 лютого у відділ зв’язку №55 м.Кривий Ріг з Довгинцівського районного суду на ім’я Максима надійшов конверт. У конверті лежав папірець під назвою «постанова» – не «постанова іменем України», а просто «постанова». Без печатки й без розшифровки підпису.
ПОСТАНОВА
Справа №4-38/2011 рік
08 лютого 2011 року суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Папарига В.А., розглянувши матеріали скарги Слободян Максима Юрійовича на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, —
ВСТАНОВИВ:
07 лютого 2011 року до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу надійшла скарга Слободян Максима Юрійовича на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками ч.І ст. 186, ч.2 ст. 365, ч.І ст. 366, ч.І ст. 371 КК України відносно старшого дільничного інспектора Довгинцівського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Горбунова СВ.
Відповідно ст. 236-1 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується або її представником до районного (міського) суду за місцем розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Згідно поданої скарги дану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скаржник отримав 24 січня 2011 року.
Проте Слободян М.Ю. не долучив до скарги доказів того, що постанова про відмову в порушення кримінальної справи ним була отримана саме 24 січня 2011 року, що унеможливлює розгляд скарги по суті, крім того копія оскаржуваної постанови до скарги не долучена.
Таким чином, зважаючи на відсутність достатнього обґрунтування заявника, щодо дотримання строків оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи передбачених ст. 236-1 КПК України та скороченні терміни розгляду справ вказаної
категорії, суд вважає за необхідне у прийняті скарги Слободян М.Ю. відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст. 236-1 КПК України, —
ПОСТАНОВИВ:
У прийнятті скарги Слободян Максима Юрійовича на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи — відмовити.
Роз’яснити заявнику, що відмова у прийняті скарги не позбавляє його права, після усунення недоліків, повторно звертатися до суду.
Постанова в апеляційному порядку оскарженню не підлягає
Суддя
Вчитаймося: «її честь» замість того, щоби витребувати в прокуратурі матеріали, на підставі яких хлопцеві було відмовлено в порушенні кримінальної справи, заявляє, що не буде виконувати свої службові обов’язки тому, що Максим, бачте, не доклав до скарги ті самі документи, які суддя зобов’язана витребувати!
Більш того, Кримінально-процесуальний кодекс України взагалі не передбачає, щоби скаржник у таких випадках надавав до суду якісь докази чи документи. Бо перевірятися має законність і обґрунтованість рішення про відмову в порушенні кримінальної справи – повнота й всебічність проведеної дослідчої перевірки та відповідність постанови про відмову в порушенні справи зібраним матеріалам. По справах такої категорії навіть пояснення скаржника суддя не зобов’язаний вислуховувати – а лише в разі потреби. Тому законом і не передбачена для судді можливість винести постанову про відмову в прийнятті скарги. Це не допускається ні за яких обставин. Не кажучи вже про те, що заява мадемуазель Папариги про те, що її писулька не підлягає апеляційному оскарженню – це просто прояв виняткового нахабства та впевненості у власній безкарності.
Хоча, з іншого боку, яких знань можна вимагати від людини, що працює в установі, прикрашеною вивіскою: «Україна — Міністерство юстиції — Довгинцівський районний суд – м.Кривий Ріг». Яке відношення Міністерство юстиції України має до криворізького «правосуддя» — таїна велика єсть. Але подібні питання тамтешніх, прости Господи, суддів явно не засмучують.
Треба зазначити, що Варвара Анатоліївна Папарига жрицею незрячої богині стала зовсім недавно – рік тому – і, напевно, не сама додумалась скласти отаку рептильку під виглядом процесуального документа. Тут відчувається рука майстра – голови районного суду Надії Григорівни Пруднік, більше відомої в Кривому Розі під творчим псевдонімом «жирна вівця». Мало того, ми переконані, що Надія Григорівна, віддаючи Папаризі вказівку «запустити дурочку» замість того, щоби розглянути скаргу Слободяна, запевняла недавно призначену суддю, що нічого їй за це не буде – мовляв, і прокурорша Марчук, і заступник голови Апеляційного суду Румянцев гарантують недоторканність.
З цього приводу пригадується історія, яка трапилась десять років тому в бутність роботи Марчук в прокуратурі Донецької області. 2 квітня 2001 року в своєму службовому кабінеті був тяжко поранений пострілом з мисливської рушниці прокурор Київського району м.Донецька Анатолій Марахін. Стріляв інвалід радянської армії, що не мав ніг і пересувався на протезах. Треба думати, Марахіну також гарантували недоторканність. Але доведений до відчаю інвалід про це не знав… Марахін вижив, підлікувався та перейшов на роботу в апарат обласної прокуратури, але з тієї сумної історії так ніхто ніяких висновків і не зробив – у тому числі Наталія Марчук.
А головний висновок полягає в тому, що суспільство не може існувати без правосуддя, тобто механізму розв’язання спорів. Якщо відсутнє легальне правосуддя, виникає нелегальне, у тому числі – самосуд. Це – закон суспільного буття. Тому автор не здивується, якщо одного воістину чудового дня прочитає на сайті «ОРД» повідомлення про те, що в славному місті Дніпропетровську висячою на ліхтарі знайдена прокурорша області Наталія Василівна Марчук. А поруч – теліпаються голова палати в кримінальних справах Апеляційного суду Павло Олексійович Румянцев, прокурор Довгинцівського району Богдан Сергійович Власенко, голова районного суду Надія Григорівна Пруднік та інші «поборники законності»…
На третій день після одержання так званої «постанови» судді Папариги, Максим відправився в Довгинцівський районний суд – здавати в канцелярію апеляцію, текст якої наводимо нижче:
У Апеляційний суд Дніпропетровської
області
(через Довгинцівський районний суд м.Кривий Ріг,
50086, м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 3)
СЛОБОДЯНА Максима Юрійовича,
50055, м. Кривий Ріг, Довгинцівський р-н, вул. ххххх;
(засоби зв’язку відсутні, оскільки я був
пограбований міліціонером Горбуновим,
який відібрав і привласнив мій мобільний телефон)
Зацікавлена
особа:
Слідчий Довгинцівської районної прокуратури
м.Кривий Ріг Маханьков Д.Ю.
50086, м. Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 3
А П Е Л Я Ц І Я
на постанову судді Довгинцівського районного суду
м. Кривий Ріг від 08.02.2011 по справі №4-38/2011
про оскарження постанови про відмову в порушенні
кримінальної справи
10 січня 2011 року я звернувся в прокуратуру Довгинцівського району м.Кривий Ріг з повідомленням про злочин у порядку ст. 95 КПК України. Я прохав порушити кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 371 КК України та притягнути до кримінальної відповідальності старшого дільничного інспектора Довгинцівського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Горбунова С.В., який мене незаконно затримав, протримав у приміщенні Довгинцівського райвідділу 12 годин без жодного документального оформлення, побив і пограбував, відібравши в мене мобільний телефон. Попри явні ознаки скоєних Горбуновим С.В. щодо мене злочинів, слідчий прокуратури Довгинцівського району м. Кривий Ріг Маханьков Д.Ю. виніс постанову від 13.01.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи, навіть не опитавши мене.
24 січня 2011 року я отримав в прокуратурі Довгинцівського району м.Кривий Ріг копію відмовної постанови, про що написав розписку, долучену до відмовних матеріалів.
29 січня 2011 року я звернувся в порядку ст. 236-1 КПК України до Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг зі скаргою на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи. У скарзі я попрохав витребувати відмовні матеріали з прокуратури Довгинцівського району, скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та повернути матеріали в прокуратуру для проведення додаткової перевірки.
Статтею 236-2 КПК України чітко передбачено спосіб, у який має діяти суддя, отримавши скаргу на постанову органу дізнання, слідчого чи прокурора в порушенні кримінальної справи. А саме:
«Суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу… Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду».
Але замість того, щоби виконати вимоги Кримінально-процесуального кодексу України, суддя Папарига В.А. відмовилась розглядати мою скаргу, про що винесла не передбачену законом постанову від 08.02.2011 «про відмову в прийнятті скарги». Відмова судді Папариги В.А. виконувати свої службові обов’язки мотивується тим, що «Слободян М.Ю. не долучив до скарги доказів того, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи ним була отримана саме 24 січня 2011 року, що унеможливлює розгляд скарги по суті, крім того копія оскаржуваної постанови до скарги не долучена».
Всупереч вимогам процесуального закону, суддя Папарига В.А. склала оскаржувану постанову не від свого імені, як службової особи, а від імені суду: «суд вважає за необхідне у прийняті скарги Слободян М.Ю. відмовити», а також зазначила, що «постанова в апеляційному порядку оскарженню не підлягає».
Вважаю постанову судді Папариги В.А. від 08.02.2011 про відмову в прийнятті моєї скарги на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи явно незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та її представники, зокрема судді, зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Кримінально-процесуальним кодексом України встановлено чіткий порядок розгляду скарг на постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи. Законом взагалі не передбачена можливість відмови суддею в прийнятті скарги такої категорії. Суддя після надходження скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи має витребувати відмовні матеріли, перевірити їх та винести одне й тільки одне з двох рішень – або скасувати оскаржувану постанову, або відмовити в задоволенні скарги.
При цьому скаржник не зобов’язаний надавати до суду будь-які докази чи документи, зокрема – копію оскаржуваної постанови, оскільки суддя повинен оглянути оригінал постанови, що знаходиться у відмовних матеріалах. У тих же відмовних матеріалах перебувають і докази вручення заявникові копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи – або розписка про вручення, або квитанція поштового відправлення.
Як зазначив Конституційний суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, «відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене». Тому твердження судді про те, що відсутність доказів того, що копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за моєю заявою була мені вручені в прокуратурі Довгинцівського району м.Кривий Ріг саме 24 січня 2011 року, «унеможливлює розгляд скарги по суті» явно суперечить Конституції України, процесуальному законові та здоровому глузду.
Окрім того, суддя Папарига В.А. порушила присягу судді, вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, самочинно встановивши, що її постанова не підлягає апеляційному оскарженню.
Згідно з п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 11.12.2007 №11-рп/2007, «реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина». А згідно з ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
Таким чином, апеляційному оскарженню підлягають будь-які рішення, постанови чи ухвали суду першої інстанції за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом. Жоден закон не забороняє оскаржити в апеляційному порядку постанову судді про відмову в прийнятті скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки саме винесення суддями подібних постанов не передбачено жодних законом. Оскаржувана постанова судді Папариги В.А. перешкоджає подальшому провадженню в справі та виключає можливість порушення кримінальної справи за моєю заявою, проведення досудового слідства, її судового розгляду по суті, постановлення вироку та вчинення інших процесуальних дій, а тому повинна перевірятись у апеляційному порядку.
Оскаржувану постанову я отримав 22 лютого 2011 року рекомендованою поштовою кореспонденцією у відділенні зв’язку №55 м.Кривий Ріг в порядку, встановленим п.99 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270. Відповідно до вимог зазначених Правил докази того, що адресована мені рекомендована поштова кореспонденція була вручена 22.02.2011, можуть бути надані відділенням зв’язку виключно на вимогу відправника, тобто Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг.
Виходячи з наведеного, на підставі ч.1 ст.55, ч. 1 ст. 64, п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 347, 348, 349 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, —
п р о ш у :
1. Зобов’язати Довгинцівський районний суд м.Кривий Ріг витребувати й надати до Апеляційного суду Дніпропетровської області з поштового відділення №55 м.Кривий Ріг засвідчений витяг з журналу обліку видачі рекомендованої кореспонденції на доказ того, що копія оскаржуваної постанови була вручена мені 22 лютого 2011 року.
2. Поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Папариги В.А. про відмову в прийнятті моєї скарги на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, рахуючи перебіг його початку з 23 лютого 2011 року, тобто дня, наступного після того, як мені була вручена копія оскаржуваної постанови.
3. Постанову судді Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг Папариги В.А. про відмову в прийнятті моєї скарги на постанову слідчого прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу Маханькова Д.Ю. від 13.01.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи – скасувати. Мою скаргу направити в суд першої інстанції для розгляду по суті.
Додаток:
1.Поштовий конверт, у якому надійшла оскаржувана постанова
СЛОБОДЯН М.Ю.
25 лютого 2011 року.
В канцелярії суду поява Слободяна викликала цілком природній ажіотаж, оскільки його іменем товариші по технікуму вже лякають міліціонерів на вулицях (їй Богу, був недавно випадок у Кривому Розі, коли одного студента металургійного технікуму співробітники міліції, вимагаючи гроші, намагались безпідставно затримати та притягнути в райвідділ; для звільнення з міліцейського полону хлопцеві достатньо було заявити, що зараз сюди прибуде Максим Слободян і розповість служивим зміст Закону України «Про міліцію» — подіяло безвідмовно). Тим не менш, канцелярська діва приймати апеляцію категорично відмовилась: мовляв, суддя Папарига встановила, що її постанови апеляційному оскарженню не підлягають.
Тоді Максим, який був готовий до такого повороту подій і відповідним чином екіпований місцевими правозахисниками, витягнув диктофон, фотоапарат і попрохав повторити цю фразу ще раз. Повторювати не довелось – апеляція була прийнята.
Тепер нам самім цікаво, що ці три грайливі кізочки – Марчук, Пруднік і Папарига – вигадають новенького. Якби в Україні існувало правосуддя, то цю апеляцію судді Папаризі довелося б разом зі скаргою Максима та оригіналом своєї постанови негайно відправляти в Апеляційний суд Дніпропетровської області. Але, з іншого боку, якби в Україні існувало правосуддя, то такі особи як прокурорша Дніпропетровської області Марчук та «їхні честі» Пруднік і Папарига шили б рукавиці й простирадла на жіночій «зоні» в Маріуполі, а не прикривали б міліцейські грабежі. Тому, напевно, в Довгинцівському суді щось вигадають – скоріше за все Папарига, якій вже нема чого втрачати, винесе ще одну «постанову» — про відмову в прийнятті апеляції.
До речі, користуючись нагодою, звертаємо увагу доки ще судді Папариги на те, що чоловічі прізвища ІІ-ї відміни все ж таки мусять набувати відіменникових закінчень (жіночі – ні). Тому в родовому відмінку прізвище Максима матиме форму «Слободяна», у давальному – «Слободянові», у знахідному – «Слободяна» і т.д. Чує наше серденько, що найближчим часом Варварі Анатоліївні в зв’язку з цим епізодом доведеться чимало вправлятись у письмі на вимогу Вищої ради юстиції. Тож рекомендуємо їй заздалегідь підготуватись і чітко запам’ятати правопис прізвища «Слободян» у всіх відмінках.
(далі буде)
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
34 ответа
На Черкасщине в собственном автомобиле сгорел прокурор….27 февраля около 0:30…http://www.fraza.ua/news/28.02.11/110737.html
Большинство людей не желают быть свободными, потому что это предполагает ответственность, которая страшит. Владимир Бойко находит радость в исполнении своего долга быть отвественным, поэтому он свободный человек. Конечно, антигероям Бойко хоть плюй в глаза — все божья роса. А вывод давно сделан гениальным Гете: “Лишь тот достоин жизни и свободы, кто каждый день за них идет на бой!” А Там у всех за все спросится. От!
У чергових раз пересвідчуюсь у відсутності належного юридичного супроводу спору, що виник у зв”язку з опублікованими конфліктними подіями, як зі сторони пана В.Бойко, так і правоохоронних органів. Анеляція є правильною по суті, але не досить обгрунтованою за змістом. Принизливим для кваліфікованого юриста є звернення в обгрунтуванні скарги (позову) на помилки, які не мають правового значення для вирішення справи, а лише для приниження іншої людини (відсутність атрибутів у постанові суду).
Тим більше, не можна чекати кваліфікованого захисту прав людини та належного відправлення правосуддя якщо судді району залишаються наодинці у прийнятті рішення за відсутності консультаційної підтримки обласних судів та роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, зокрема у справах оскаржень за ст.236-1. Шановні судді, звертайтесь до напрацювань колег, що викладені в Единому реєстрі судових рішень, аналізуйте практику Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності: перешкоджання у доступі до правосуддя за відмову, в непередбачених законом випадках, у прийнятті скарги, залишенні її без розгляду, заборона на оскарження рішення, тощо.
У зв”язку з явним порушення процесуального законодавства, рішення за апеляцією є прогнозованим.
В.Бойко, не намагайтесь використати деякі упущення (наприклад, несвоєчасне та неякісне фіксування правопорушення) в роботі правоохоронних органів (окремих осіб) для поставлення під сумнів правильного за сутністю рішення з притягнення до відповідальності нетверезого молодика, який, поза сумнівом, вів себе не найкращим чином.
Так він же не юрист, а журналюга, то так і пише. Ніби колись в ППС працював ? Чи досвід юридичний переважно по камерах здобував ?
Безсторонньому. Какая “постанова суду”? В статье опубликовано постановление судьи, а не суда. Даже журналист понимает разницу между этими двумя документами, а Вы — нет, хотя и поучаете, как нужно писать апелляции.
И что Вы называете “деякими упущеннями в роботі правоохоронних органів”? — Что человека арестовали без суда? Или что протокол задержания составили после ареста? Или что избили и отобрали телефон?
То :)) и Владимир Бойко …вот ныне действующий закон “Про судоустрій і статус суддів :” Стаття 15. Одноособовий та колегіальний розгляд справ .
1. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у
випадках, визначених процесуальним законом, — колегією суддів, а
також за участю народних засідателів і присяжних.
2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. ”
Такая же норма содержалась и в старой редакции закона,то есть это вполне нормально ,что судья пишет от имени суда.
Что касается постановления суда,то да,слов нет,отказала неправильно и незаконно,даже не утруждая себя выяснить по какой причине пропущен 7 дневный срок,да и то, такого решения не предусмотрено ,должна была или отказать по сути или отменить постанову об отказе…эх,ну вот такие молодые кадры у нас.
С Алексом, пожалуй, следует согласиться. Касательно вывески: “Україна — Міністерство юстиції — Довгинцевський районний суд — м.Кривий Ріг”. Лет 20 назад стал на это обращать внимание юристов. Реакция нулевая, мол, ерунда это. Но это же абсурд — нарушение принципа разделения властей. Министерство юстиции — ведомство, олицетворяющее исполнительную власть, а суд — орган судебной власти. Таким образом, соблюдение принципа разделения властей на исполнительную, законодательную и судебную игнорируется. У некоторых судей местных судов висят в кабинетах грамоты от глав местных судебных администраций. Ведь в юриспруденции мелочей не бывает, всё должно быть чётко формализовано, без разночтений. От!
ТО Шут ..за таблички, мое имхо это элементарная безалаберность,воровство денег председателя суда и судебной администрации,давно уже стоило сменить за столько лет и денег там вбухкано достаточно.Грамоты это что,они не у некоторых судей,а почти у всех,ну может не каждый вешает на стену,особенно смешно слышать когда ими награждают судей административных судов!!!! Как то несколько лет назад,на Комитете ВР по правосудию,один такой дурачок судья похвастался что у него часы наградные от СБУ!!)))) Сергей Головатый чуть бля очки свои не съел от злости:” А за какие это такие заслуги наградилии…” так что принципа разделения властей нет,не было никогда и не будет …к сожалению
Алекс, должен Вас огорчить — у Вас отсутствует представление о судоустройстве. Напрочь. Очень жаль, что и Вы, и Шут до сих пор не удосужились ознакомиться с УПК Украины. Уверяю Вас — это занимательное чтиво. Почитайте и обратите внимание, в каких случаях процесуальный документ постановляет суд, а в каких судья.
Подсказываю: судья действует от имени суда при рассмотрении дел по существу. По уголовным делам таковое начинается с момента вынесения постановления о предании обвиняемого суду. До того судья действует не от имени суда, а от своего имени как служебное лицо. В частности, при избрании меры пресечения, при рассмотрении жалобы на постановление о закрытии уголовного дела, жалобы на постановление о возбуждении уголовного дела, жалобы на постановления об отказе в возбуждении дела, санкионировании определенных следственных действий.
Также обращаю внимание, что начало своего постановления судья изложила правильно: “08 лютого 2011 року суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Папарига В.А., розглянувши матеріали…”. Обратите внимание — не суд рассмотрел материалы, а судья. А вот в дальнейшем судья допустила ошибку, написав, что “суд вважає за необхідне…”. Надо было написать “вважаю за необхідне…”.
Вы скажете формальность? Но ведь право — это и есть формальность. Неформальным может быть только беззаконие.
И еще хочу огорчить Алекса. Он, очевидно, совершенно не понимает, что означает отсутствие печати на опубликованном постановлении судьи Папарыги. А это означает, что заявителю был отправлен оригинал – единственный подлинный экземпляр процессуального документа, который должен находиться в деле. Именно на нем не ставится печать. Все остальное – это копии. Заявителю должна выдаваться именно копия, заверенная судьей и скрепленная печатью суда. Если же выдан документ без печати, то вопрос: а что осталось в деле? Ведь постановление без печати может существовать только лишь в единственном экземпляре. Если судья изготовила два оригинала, то в отношении ее необходимо возбуждать, как минимум, дисциплинарное производство.
И еще нюанс. Обращаю внимание на то, что в заголовке постановления не сказано «именем Украины». И это правильно. Потому, что в данном случае вынесен документ, составленный служебным лицом от своего имени, а не от имени государства.
И еще, чуть не забыл. Вы, Алекс, пишете: «отказала неправильно и незаконно, даже не утруждая себя выяснить по какой причине пропущен 7 дневный срок». Обращаю Ваше внимание – как раз срок заявителем НЕ пропущен. Срок обжалования постановления об отказе в возбуждении уголовного дела исчисляется с дня вручения копии отказного постановления, а не с дня его вынесения. Теперь Вы понимаете всю подлость судьи?
Обычная безалаберность. Постановление наверняка готовил следак, который подсунул судье свою писульку, а та, в свою очередь, — не обратила внимание. В данном случае виноваты оба, но с них… как с гуся вода.
То :)) или Владимир как Вам удобнее,смайлик кажется мне каким то неодушевленным)))) Вы меня ни капли не огорчите,разве что не совсем почтительным тоном о прочтении мною УПК,ну да ладно, я не капли не расстроюсь,с 1992г как взял в руки,так и читаем,периодически ..хи хи и значок свой я от Ваших слов не съем))) касательно наименования,почему Вы все сводите в область УПК ? а при рассмотрении дел об админправонарушении,где только единоличное рассмотрение?как пишут? суд или судья?…это не формальность,это вопрос внутреннего восприятия.Спорить можно об этом до усирачки,каждый останется при своем мнении. Мне лично неприятно читать постановления судей,где пишется :” изучив материалы дела…..и т.д. прихожу к выводу .Гораздо правильнее будет звучать ,суд пришел к выводу,именно поэтому законодатель и написал в законе,что единолично судья действует от имени суда. Я в подтверждении своей позиции приведу Вам такой пример.До 2008г Верховный Суд Украины рассматривал дела об админ.правонарушениях,когда действовала старая редакция КУоАП.Как писал ВСУ в постановлениях об отмене постановления какого нибудь районного судьи? Судья установил,судья решил? НЕТ.!!!суд установил,суд решил,суд привлек.Более того,в одном из своих обобщений ВСУ сказал,что хотя постановления именем Украины не предусмотрены в том же КУоАП,но следует признать правильной практику тех судов,которые выносят постановления именем Украины,потому что это соответствует Конституции,статусу судов и поднятии авторитета суда в общем.И не нужно путать,во вводной части постановления ессно что пишет ф.и.о и как судья ,но если в мотивировке написано,Судом установлено или еще какой то такой оборот,то это будет вполне правильно,по крайнеее мере ничего здесь незаконного нет.И вообще, вот правильно Вам писали некоторые комментаторы,что вы своими какими то мелкими придирками,отвлекаете от сути и создается впечатление,что это или для количества или просто все что знали написали,вернее как думали.Зачем это?На Ваши недостатки вам тоже указывали и немало,я лично тоже их видел и другие об этом писали,но я же Вам не сказал ,что Вы УПК в глаза не видели? Постановление незаконное и дураку понятно,подлежит отмене,но не факт что будет отменено.Но зачем всякую ерунду писать,как она написала,суд или судья? Вы же не первый год по судам и знаете что от этого только у судей вырабатывается стойкое неприятие,”а типо “жалобщик,склочник” и за этими мелочами и на реальные нарушения не посмотрят..
зы. и чуть не забыл ,а как по Вашему ,если в апелляционном суде определение коллегии выносится ,как писать апелляционный суд определил или коллегия судей? а ? че там в УПК по этому поводу))) ладно шучу
:)) сказал ” Обращаю Ваше внимание – как раз срок заявителем НЕ пропущен. Срок обжалования постановления об отказе в возбуждении уголовного дела исчисляется с дня вручения копии отказного постановления, а не с дня его вынесения. Теперь Вы понимаете всю подлость судьи?….”
Не склонен так все драматизировать,Вы сами написали,год работает всего обычная неграмотная дура,таких полно в каждом районе.Не знаю компьютер ей расписал или они там на сборе решили,но вполне могла пойти у кого то совета спросить,а та жа прудник ей подсказала))))) Я так говорю,именно по той причине что все безграмотно и топорно..зачем,при таком скандале такую херню писать? возьми конверты ,даты,исстребуй материал,псолушай всех и откажи по существу и все…и будет тебе и “полнота и справедливость и объективность”)))) а так …3 курс юрфака
То :)) хватит меня смешить,что я понимаю,что не понимаю,ей Богу…Вы думаете,что я эти статьи дословно читаю и по ним по строчках подробно отвечаю ))))? мне это не нужно.Без печати так без печати,а если судья взяла две постановы вынесла , на принтере распечатала,подписала и все ,а дура секретарша в канцелярии забыла печать поставить и поставить копия верна,то что тогда? от этого оно перестало быть постановлением суда? я ж гворю Вы на какие то мелочи отвлекаетесь несущественные….
Вы упорно не хотите немножко напрячься и осознать то, что я написал выше. А еще лучше — взять и прочесть УПК. Споры тут неуместны — все расписано в кодексе. А с точки зрения УПК я прокомментировал ситуацию только лишь по одной причине — именно УПК регулирует порядок рассмотрения жалоб такой категории. Что же касается ст.15 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, то там говорится о том, что судья действует от имени суда ПРИ РАССМОТРЕНИИ ДЕЛ. Под “делом” традиционно понимают рассмотрение по существу, то есть итогом рассмотрения дела является разрешение спора, установление факта и т.п. Как раз по этой причине, например, зрители часто не допускаются на рассмотрение санкций — поскольку рассматривается не дело, а представление об избрании меры пресечения. И как раз по этой причине ВСУ рекомендует выносить постановления по делам об админправонарушениях именем Украины.
А в моих словах о том, что Вы не понимаете принципов судоустройства, ничего обидного нет. Не один Вы. Предеседатель Верховного Суда Украины тоже не понимает
:)) сказал : “Подсказываю: судья действует от имени суда при рассмотрении дел по существу. По уголовным делам таковое начинается с момента вынесения постановления о предании обвиняемого суду. До того судья действует не от имени суда, а от своего имени как служебное лицо. В частности, при избрании меры пресечения, при рассмотрении жалобы на постановление о закрытии уголовного дела, жалобы на постановление о возбуждении уголовного дела, жалобы на постановления об отказе в возбуждении дела, санкионировании определенных следственных действий…”
Вот не хотел ерничать и поддергивать,но не удержался. хотя наверно сотрете пост
То :)) есть такая замечательная штука как УПК )))) и вот “подсказываю” уже много лет нет такого постановления,как Вы сказали “предания суду” Есть предварительное слушание дела,там есть судья,секретарь,прокурор (обязательно) и другие участники процесса если явились.Так вот это тоже состав суда и суд,и точно так же и в санкции и др.что Вы перечислили…Так что давайте не будем
Ну правильно при рассмотрении дел,а жалоба в порядке 2361 что не дело? а если бы она слушала по существу,выслушала бы Максимку,отказной бы исследовала,следака вызвала и т.д. что бы это было? просто ее надомная работа,сверхурочная?)))) не ей Богу,каждый из нас останется при своем мнении,спорить тут нечего.Давайте так,это относится к существенным нарушениям уголовно-процессуального закона? это повод для отмены? НЕТ!!! ну и нахрен за это писать в жалобе?
Это — не основание для отмены постановления. Это — основание для вынесения апелляционным судом частного определения в адрес председателя квалификационной комиссии судей Днепропетровкой области с целью возбуждения в отношении судьи Папарыги дисциплинарного производства. Именно поэтому — я уверен — судья Папарыга все сделает для того, чтобы эту апелляцию не отправлять в суд второй инстанции
To :)) ну вот опять Вы промахнулись…с 3 августа 2010г в соответствии с тем же ныне действующим ЗУ ” О статусе судей и судоустрий” квалификационные комиссии судей при апелляционных судах УПРАЗДЕНЫ! действует только ВККСУ… да и в любом случае это не какой не повод для привлечения судьи к дисциплинарной ответсвенности ( я имею в виду суд,судья,выдача там двух копий и т.д.) а само постановление ,я уже сказал незаконное и подлежит отмене,с связи с неправильным применением уголовно-процессуального закона.
Тут Вы правы — только не “опять”, а первый раз 🙂 По многолетней привычке написал написал название квалиф.комиссии, хотя сейчас, действительно, дисциплинарные проступки судей рассматривают только лишь в Киеве на улице Жилянской. Впрочем, это не меняет сути — опубликованное постановление свидетельствует о том, что судья подлежит увольнению либо за нарушение присяги (если такое написала сознательно), либо в связи с отсутствием знаний в области права.
:)), в уголовном судопроизводстве (уголовном процессе) понятие “предание обвиняемого суду” отсутствует с 29.06.2001 года (ст.242 /”Вопросы, выясняемые при предании обвиняемого суду”/ и ст.243 /”Постановление судьи о предании обвиняемого суду”/ УПК Украины исключены). Ч.2 ст.13 ЗУ “О судоустройстве Украины” и ч.2 ст.15 ЗУ “О судоустройстве и статусе судей”: “Судья рассматривающий дело единолично, действует как суд”.
Господин Шут, а каким образом, в таком случае, обвиняемый превращается в подсудимого? Статьи были исключены, но процедура осталась точно такой — проводится досудебное рассмотрение дела, на котором решается вопрос о возможности принятия уголовного дела к рассмотрению судом. Если вопрос решается позитивно, судья (не суд, а судья!) выносит постановление о назначении дела к судебному рассмотрению, с этого момента обвиняемый предается суду и уже називается подсудимым. Я вообще не понимаю, зачем спорить об очевидных вещах? Читайте УПК — так сказано, когда рассматривает суд (пусть даже и единолино судьей), а когда — судья как должностное лицо суда.
Да, мелочей в юриспруденции действительно не бывает. Так должно быть. Когда же судья или прокурор взяточники, то формальность отходит на второй план. Недавно в Луганске уволился судья,который мог накричать на участников процесса. Но он обладал редкой для большинства нынешних судей особенностью — выносил законные решения. Поэтому, уважаемый :)), в свете современных воззрений на, так называемую, судебную систему Украины, пусть сено будет не скошено, а стрижено, лишь бы его убрать. По-мне, сейчас пусть судья стоя на голове принимает решение, лишь бы оно было законным. “Предварительное следствие” (ранее) или “досудебное следствие” (сейчас) — не столь важно. Потому что власть придержащие сейчас плюют на Закон с высокой колокольни. А вот дядька Алекс со значком, похоже, реликт среди этой купы прохиндеев в мантиях. От!
То Шут.. Вы кстати мой земляк…неужели все так плохо в судопроизводстве в Луганской области? вернее я знаю что плохо,но ведь много и порядочных судей есть у нас …не хочу выступать сейчас ЗА,потому что знаю это немного смешно выглядит,дело в том, что последние 10 лет мы сами оху…ываем..что твориться…все за деньги ,ни совести ,ни чести ..ничего..бля а больше и написать то нечего,начал писать и понял,что писать то и нечего.что сказать )))) действительно все продано,90 на 10 % осталось..ОКНО в ЕВРОПУ 69(((
зы.если есть проблемы,дайте е=мейл,чем смогу помогу)))
ТО :)) предварительное слушание дела это суд ,а не судья, там есть в обязательном порядке секретарь и прокурор.Вам же не разъясняют право отвода судье,Вам объявляют весь состав.Прекращайте спорить,это очевидные вещи,если за постановление в порядке 236 УПК,которая вынесла эта судья с дурацкой фамилией,как там забыл,вообщем неважно,так вот тут если еще можно о чем то говорить,то предварительное слушание — только суд.
зы.Вы лучше чем спорить за это ,просветите общественность ,жалобу в Вищу Раду юстиции написали или нет? интересно как они будут реагировать))))
То Алекс — есть ли смысл спорить с ночным сторожем районного суда? Это я о :)). Этот неадекват уже проявил себя во всей красе неоднократно. Для него УК и УПК — дремучий лес, полный загадок и неожиданных открытий.
Алекс, а может Вы все таки наберетесь мужества прочесть УПК Украины? Уверяю, это очень полезное занятие. Заодно узнаете, что предварительное рассмотрение уголовных дел осуществляет не суд, а судья:
Стаття 237. Питання, які з’ясовуються суддею при
попередньому розгляді справи
У справі, що надійшла від прокурора, суддя з’ясовує щодо
кожного з обвинувачених такі питання…
Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи
Попередній розгляд справи здійснюється суддею, який
визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 16-2
цього Кодексу, одноособово з обов’язковою участю прокурора…
Стаття 244. Рішення судді за результатами попереднього
розгляду справи
За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю
постановою приймає одне з таких рішень…
Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду
За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому
засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість,
виносить постанову про призначення справи до судового розгляду…
Для :)) — я ж тебе, дурачина, уже писал неоднократно — изучай УПК и ПВСУ, там все написано. Но ты ж снова выхватываешь вершки, не углубляясь в суть. Одним словом — баран. И не стыдно тебе позориться в очередной раз?
Маленькая “загадка” (чтобы немного отвлечься от сказок Бойки). Человека задержали в порядке ст.106 (115) УПК, после чего следователь определил ему меру пресечения подписку о невыезде. Подозреваемый подписку на нарушал, из города не выезжал, место своего жительства не покидал, никуда не скрывался, но к следаку тупо не являлся в назначенные дни, на повестки не реагировал. В один прекрасный день, поздно вечером, допустим, в 23 часа, участковый его поймал возле двора, и, зная то, что он (подозреваемый) уклоняется от явки, потащил в РОВД. Чтобы изменить меру пресечения, нужен следователь и суд, которых в это ночное время нет. Надо дожидаться утра. УИМ при этом понимает, что отпусти он сейчас подозреваемого — опять будет игнорить вызовы, или скроется. Что ему делать?