Минув певний час, відтоді як набрав чинності Закон “Про судоустрій і статус суддів” (далі — Закон), яким, крім іншого, внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України. Приймаючи Закон, анонсували досягнення амбіційних результатів: громадянам забезпечать доступ до суду (ст. 1, 7 Закону), зменшиться, а то й зникне корупція в судах (ст. 2, 6, 9 Закону), розгляд справ триватиме протягом “розумного строку” (ст. 7 Закону) тощо. Проте ознайомлення із цим документом, а також участь у судових засіданнях, на нашу думку, свідчать: зміни у ЦПКУ не лише не покращили становище сторін у процесі, але й значно погіршили їх.
Про корупцію
Наголосимо також на помилковості думки, що завдяки змінам у ЦПКУ зникне корупція в судах. Система судів була й лишається такою, що незаконні (протиправні) рішення мають скасовуватися вже зараз! Так, припустимо, суддя місцевого суду, помилившись в оцінці доказів, або отримавши хабара, або з примусу виніс незаконне рішення. Але ж троє суддів апеляційного суду — фахово підготовлених професіоналів, відповідальних, зі значним досвідом та непідкупних, — вивчивши справу, неминуче повинні виявити порушення, скасувати рішення та винести нове — законне і справедливе! Якщо колегія не скасувала незаконне рішення, то порушення закону повинні виявити та усунути ще більш відповідальні, неупереджені й об’єктивні судді Верховного Суду України. Зважаючи на загальновідому думку про неможливість для громадян України захистити свої права в суді, причина не лише у процедурі розгляду і конкретних суддях.
Постає питання: чим змінена система розгляду спорів у судах принципово відрізняється від старої? Відповідь: нічим! Навіть якщо на посади суддів призначатимуться, на чому особливо наголошується, принципові, фахові, досвідчені, відповідальні та з іншими позитивними якостями особи, вони діятимуть в існуючій загальнодержавній, неправовій системі і будуть змушені певною мірою прийняти її умови. Щоб проілюструвати невідповідність намірів і результатів, пошлемося на приклади.
Щодо скорочення строків розгляду
Крім значної кількості справ у судді необхідно мати на увазі й інше. Строки розгляду справ у судах значною мірою залежать від виконання законів “Про звернення громадян” та “Про адвокатуру”. За винятком окремих категорій справ (наприклад, про розлучення) в особи немає усіх необхідних документів, на підставі яких можна підготувати позов чи скаргу до суду. Тому громадянин чи адвокат направляють до кількох відповідних організацій чи установ запити та клопотання про надання копій документів. Як правило, відповіді на них немає взагалі або ж вони надходять не раніше 30 днів, причому формальні та не по суті.
Так, громадянка З. протягом 16 років користувалася земельною ділянкою, завезла на неї 1300 куб. м землі, платила земельний податок. У липні 2010 р. вона письмово звернулася до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради із проханням повідомити, чи достовірні відомості про те, що ділянку надано в користування іншій особі, та чому З. — особу, інтереси якої було враховано при виділення цієї ділянки під забудову у 1996 р., — не повідомили про вилучення ділянки? Чому та на якій підставі власність З. у вигляді 1300 куб. м землі передано іншій особі? Крім того, вона просила направити їй копії рішень виконкому щодо надання ділянки іншій особі для оскарження. Проте виконком не лише не надав копій документів, але й, розуміючи, що має місце конфлікт інтересів, виніс рішення про приватизацію ділянки особою, яка мешкає у селищі Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області.
Лише зважаючи на численні вимоги Ленінського райсуду м. Полтава, виконком у кінці 2010 р. надав документи, які стали предметом оскарження. Поряд із цим звертає увагу те, що нове керівництво Ленінської у м. Полтаві ради відмовилося скасувати попередні рішення, якими жінку та її неповнолітню дитину позбавили власності і права на забудову ділянки.
Наведений приклад яскраво ілюструє, що, зважаючи на відсутність документів, позов до суду не завжди є мотивованим та обґрунтованим. Тому суди інколи не йдуть назустріч позивачу, залишаючи позов без руху, а потім і повертаючи його. Постає питання: чому суди, отримавши позов із клопотанням про витребування документів-доказів, не завжди сприяють у їх отриманні? Причиною цього є постійна неповага до суду в першу чергу державних і місцевих органів влади, а за їхнім прикладом — і комерційних структур. Ця свідома неповага виявляється у тривалому, кількамісячному ненаданні документів, у зв’язку з чим справа не може вирішуватися по суті. Саме внаслідок бездіяльності та безвідповідальності справи розглядають і розглядатимуть місяцями і роками.
Не прискорить розгляд справ і зменшення строків направлення судових повісток (ч. 4 ст. 74 ЦПКУ) із семи днів до трьох. За три дні повістка, можливо, і надійде до сторони, яка мешкає у тому ж населеному пункті, де перебуває суд. Проте навіть при врученні повістки повідомлення про це не встигне дійти до суду. Але ж є чимало прикладів, коли сторона мешкає за десятки й сотні кілометрів. Тож за відсутності доказів належного повідомлення особи розгляд справи буде перенесена на іншу дату.
Водночас необхідно мати на увазі, що кожен суддя бажає розглянути справу протягом одного засідання. Адже що менше в нього справ, то простіше працювати і то більше відводиться часу для підготовки до інших.
Для усунення зазначених обставин до законів необхідно внести чіткі й однозначні доповнення: передбачити санкції (в тисячі гривень) для посадових осіб, з вини яких суду, громадянам і адвокатам не надають документи. Лише такі заходи призведуть до скорочення строків розгляду. Законодавець, на жаль, пішов іншим шляхом. Він зменшив строк апеляційного і касаційного оскарження. Тому незадоволені рішенням особи поставлені у вкрай скрутне становище. Адже протягом п’яти чи десяти днів, передбачених для подання апеляції (ст. 294 ЦПКУ), чи 20 днів, наданих для підготовки касації (ст. 325 ЦПКУ), оформити обґрунтовану скаргу складно, а то й неможливо. При цьому суди у 99% оголошують лише вступну і резолютивну частини рішення, а копію документа сторони отримають у кращому разі через п’ять днів. Проте якщо п’ятий день припав на день, у який канцелярія суду не працює, або на вихідний чи святковий, то рішення отримується пізніше.
Нерідко особи звертаються із проханням скласти апеляцію чи касацію до адвоката, який не брав участі в апеляційному суді чи суді першої інстанції. Тож адвокат перебуває у цейтноті. Адже йому за один-три дні необхідно ознайомитися з матеріалами справи (це може бути кілька томів по 300 аркушів) у суді та скласти скаргу! При цьому не виключено, що адвокат протягом цих днів повинен взяти участь в інших судових засіданнях. Крім того, йому та клієнту роз’яснять: справа видається для ознайомлення лише в один із днів тижня. Тому маємо чимало прикладів, і їхня кількість неминуче збільшуватиметься: скарга друкується і подається до суду без отримання копії рішення й ознайомлення з матеріалами справи. Чи буде вона вмотивованою? Очевидно, що ні. Проте саме від викладеного тексту, від критичної оцінки кожної обставини, на яку послався суд, від наголосу на ті обставини, які суд безпідставно проігнорував, залежить результат, тобто остаточне рішення у справі.
Водночас якщо справа розглядалася кілька місяців, то додаткові п’ять чи 20 днів, які скаржник мав раніше, не впливали суттєво на строк розгляду. Тож чи потрібно було зменшувати строк оскарження і чи є ці зміни позитивними? Чи сприяють вони законному вирішенню спору? Очевидно, що зменшення строків оскарження негативно вплине на законність і справедливість винесених судом рішень. Тому проголошені наміри не будуть реалізовані.
Припускаємо, що зменшення строків було б можливе при внесенні змін до ч. 1 ст. 300 ЦПКУ. Тобто щоб у ній було передбачено “право доповнити чи змінити апеляцію” протягом 20 днів після реєстрації скарги. Адже про яке доповнення чи зміну може йтися, якщо немає часу на написання основного тексту скарги! Тут не до доповнень і змін. Правда, досвідчені адвокати доповнюють чи змінюють скаргу в інший спосіб: подаючи документ під виглядом заяви, а найчастіше — завчасно подаючи письмовий виступ у дебатах. Вказані документи суд змушений прийняти і приєднати до справи. Оцінку їм він дасть у нарадчій кімнаті.
Але фактично ч. 1 ст. 300 ЦПКУ можна виключати. Водночас нелогічно і незрозуміло, чому відкликати скаргу можна до початку розгляду справи (ч. 2 ст. 300 ЦПКК), а змінити чи доповнити — лише протягом п’яти чи десяти днів ( ч. 1 ст. 300 ЦПКУ).
Щодо автоматичного розподілу справ між суддями
Передбачаючи вказане правило, мали на увазі зменшення корупції в судах і вплив голів суду на результат розгляду справ. Зменшення корупції можливе лише за умови, що апеляційні суди і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ належним чином, відповідно до закону виконуватимуть свою роль.
Треба погодитися: навіщо платити судді місцевого чи апеляційного суду чи змушувати їх виносити незаконне рішення, якщо останнє неминуче скасує вищестояща інстанція? Тож не стане і корупції! Зараз неважливо, внаслідок чого справа ляже на стіл судді: за розпорядженням голови суду чи через автоматичний розподіл. Важливо те, що суддю попросять або змусять винести потрібне комусь рішення. Тож автоматичний розподіл справ не принесене бажаного результату.
Навпаки, навряд чи така система врахує складність справ, обсяг матеріалів кожної з них, спеціалізацію суддів, їхній досвід та інші обставини. Тож чи не краще використати кошти, передбачені для запровадження автоматичного розподілу, більш розумно? Наприклад, купити достатню кількість паперу і конвертів з поштовим повідомленням. Це реально прискорить розгляд справ.
Щодо доступу до суду
Очевидно, що кожен громадянин бажає, щоб його справа розглядалася за місцем проживання, протягом максимально короткого строку і з найменшими витратами. Проте і ці питання лишилися поза увагою законодавців. Наприклад, житель м. Полтави з вини водія — жителя Львова — потрапив у ДТП в Ялті. Здається, з погляду здорового глузду має діяти правило: справу слід розглядати у м. Полтава, де мешкає потерпілий. Проте згідно з вимогами ст. 109,110 ЦПКУ позов подається за місцем проживання відповідача (тобто у Львові) чи за місцем завдання шкоди (тобто у Ялті). Внаслідок цього позивач нестиме витрати на численні поїздки з Полтави до інших міст. Крім того, позивач повинен дізнатися адресу місцевого суду та його банківські реквізити для оплати судових витрат. Тож держава змушує потерпілого нести додаткові матеріальні, часові та моральні витрати. Тому потерпілий десятки разів порахує витрати та проаналізує обставини, перш ніж звертатися до суду. Внаслідок цього чимало громадян відмовляються подавати позови, обґрунтовано вважаючи, що депутати захищають правопорушників і злочинців, чим спонукають їх до подальшої неправомірної поведінки.
На жаль, депутати не спромоглися забезпечити рівність сторін перед законом. Так, позивач згідно зі ст. 120 ЦПКУ подає до суду копії всіх документів, що додаються до позовної заяви. Водночас ст. 128 ЦПКУ не зобов’язує відповідача подавати необхідну кількість примірників заперечення і доданих до нього документів для вручення іншими учасниками процесу. Як наслідок — останні змушені від руки переписувати й перемальовувати десятки аркушів.
Насамкінець
З огляду на викладене необхідно терміново переглянути закони, пов’язані з отриманням документів, вимоги щодо підсудності справ, розміру оплати мита й ІТЗ, а також вирішити інші проблеми. Лише внаслідок таких змін і доповнень кожному буде забезпечено доступ до суду, скоротиться строк розгляду справ, а рішення судів стануть об’єктивними. Такі рішення не лише забезпечать конституційні права громадян, але й будуть елементами правового виховання і правової культури суспільства.
Взагалі було б бажано, щоб народні депутати радилися з особами, які мають на практиці застосовувати зміни до законів чи нові закони, щоб останні відповідали реаліям, а не були благими намірами, які ведуть до аду.
Юрій МОТОРНИЙ (Правовий тиждень)
14 ответов
Реформу писал девятикласник!
Для чего ее создавали непонятно.И так было тяжело а стало еще тяжелее. Сокращение сроков обжалования –—это насмешка над всеми нами. Я раньше не успевал решение получить а что говорить теперь. Действуешь по схеме -“Обжалуеш то что услышал” Апеляцию и касацию пишешь на слух.
А почему апел. решили права кидать дела на новый розгляд.
Реформа это насмешка, плевок, пинок всем нам кто бегает по судам и пытаеться обратить внимание на закон и просит его исполнить.
П.С. У бабушки спор за квартиру а пенсия 1200 гр. Держ мито 1700 ИТЗ 120. Вот он доступ к правосудию за бабки. Убрали бы никому не нужное держ. мито и ИТЗ. Либо унифицировали их по всем категориям дел. А то платиш а конвертов и марок все одно нет.
Срок подачи апел. и касац в КПК и ЦПК можно унифицировать…………….эх много было написано и еще можно писать. Кому нахрен оно надо.
Газета “Жаркая тьма”
“Адово пекло, ознакомившись с реалиями, в том числе и “демократических реформ” в Украине, с нетерпением ожидает своих желанных гостей, особенно работников правоохранительной системы всех мастей и рангов (милиционеров-палачей,продажных прокуроров и судей). Вместо устаревших сковородок и котлов к услугам долгожданных VIP гостей предлагаются комфортабельные номера в многоуровневом сотейнике с кипящим маслом (масло по выбору клиента), а транспортная доставка теперь производится не в ступах и на мётлах, а на подошве высокотермичных антипригарных утюгов. Юридическое сопровождении также подготовлено заранее. Договоры на обслуживание в АДУ, оплаченные смертями и слезами незаконно пострадавших и скрепленные подписями на протоколах,постановлениях и приговорах не имеют срока давности и действительны до седьмого колена.
Добро пожаловать в АД!
Газета “Жаркая тьма”
“Адово пекло, ознакомившись с реалиями, в том числе и “демократических реформ” в Украине, с нетерпением ожидает своих желанных гостей, особенно работников правоохранительной системы всех мастей и рангов (милиционеров-палачей,продажных прокуроров и судей). Вместо устаревших сковородок и котлов к услугам долгожданных VIP гостей предлагаются комфортабельные номера в многоуровневом сотейнике с кипящим маслом (масло по выбору клиента), а транспортная доставка теперь производится не в ступах и на мётлах, а на подошве высокотермичных антипригарных утюгов. Юридическое сопровождении также подготовлено заранее. Договоры на обслуживание в АДУ, оплаченные смертями и слезами незаконно пострадавших и скрепленные подписями на протоколах,постановлениях и приговорах не имеют срока давности и действительны до седьмого колена.
Добро пожаловать в АД!
Плеханову––вы наверно никогда по судам не бегали. Пишем такие ходатайства и берем справки о составе семьи и размере пенсии и.т.д. Но вот из пяти таких ходатайств одно удовлетворяеться и то с таким скрипом что аж…….. Вот вам и реальный доступ к правосудию. Чаще все получаеш ухвалу про усунення недоликив доплатить держ. мито. А судьи, которые тоже люди говорят что есть негласное указание- от отплаты никого не освоюждать а то бюджет не наполняется. Так что бла бла бла это больше к вам………………
Газета “Жаркая тьма”
Пресслужба АП (Адова пекла) дала разъяснения на самый многочисленный вопрос уважаемых высокопоставленных граждан от всех ветвей власти Украины:
Вопрос: — Сколько брать с собой?
Ответ: — Дорогие долгожданные гости! Принимающая сторона просит Вас не утруждаться приделыванием карманов к гробам и проносом за щеками всего награбленного, что значительно затрудняет идентификацию гостя. Для Вас, как всегда, работает система ВСЁ ВКЛЮЧЕНО, предварительно оплаченная деяниями.
Какой суд в Украине-его нет и небыло. Его не было при коммунистической тоталитарной системе, так как суд принадлежал партийным функционерам, его нет и теперь, так как суд принадлежит бандитам и олигархам.
Так бандит под всем известной кличкой пидра*** со своей бандой протянули специально закон для создания иллюзии украинской правовой защиты судом.
это пресловутая ст.236-2 УПК:
Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу,
приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
Поэтому, как справедливо написал один форумчанин (Алекс73):
“На данный момент вопрос о возбуждении уголовного дела является исключительной компетенцией органов дознания и следствия. Таким образом суд лишен возможности разрешить вопрос возбуждения уголовного дела по существу. В результате, если преступник договорился с правоохранителями, пострадавший имеет все шансы получать от наших правоохранителей т.н. “отказняк” потом обжаловать его в суд, суд отменяет отказняк, правоохренителя “проводят” доп. проверку и рисуют новый отказняк, и наш с Вами пострадавший всю оставшуюся жизнь занимается тем что отменяет отказняки в суде. И все єто по причине невозможности принятия решения судом по существу.”
ДА,236-2,Это вечное путешествие по замкнутому кругу.если в прокуратуре все замазано,более того,если через прокуратуру прошло сфабрикованное дело привлечь правоохренителей практически невозможно.
Чисто имхо по реформе — На вопрос зачем она была нужна? А просто Онопенко в тот момент не получилось убрать путем заговора в ВСУ — поэтому создали новый суд (назвали Высшим;) — которому передали все полномочия Верховного…в рейдерской терминологии — это так называемый “перехват управления”…Плюс сделали систему, позволяющую убрать любого неугодного судью за 3 три дня…и позволяющую меньше чем за месяц поставить нужных людей во главе любых судов… А так как надо было сделать вид что это все для народа делается — то перешерстили тупо кодекс — и где в статье видели 20 дней — сделали 10 дней, где 10 дней — сделали 3 дня, где семь — сделали 5… и т.п. При этом никто не думал о том, реально выполнимы ли данные сроки — задачи при написании ставились иные…И они достигнуты…Судьям в проекте пообещали зарплату приличную поэтапно повышать каждый год — а в реале с января уменьшили и ту что была…Но все молчат…шугнуть удалось…Только Венецианская комиссия чего то недовольна…Но кто там её всерьез принимает… А Вы спрашиваете: “чи покращила судова реформа захист прав громадян у судах?” …А она для этого делалась?
В том, что произошло с судебной системой, виноваты прежде всего сами судьи. И больше всего — судьи Верховного Суда с его председателями. Они думали, что живут у Бога за пазухой, что они небожители и могут вытворять что хотят. А нижестоящие судьи видя такое дело, сами прогнулись под местную власть и давай косить бабло, только успевай складировать. При Кучме судебная система немного приподнялась, но от жадности некоторых работающих там людей тут же и загнулась. в таких городах, как Киев, Одесса, Донецк уже существует понятие “судебный бизнес”. Дальше рассказывать?
В судебной реформе на самом деле было много положительных моментов. Например, лишение многих полномочий таких “монстров” как председатели судом. Но закон приняли один (и довольно некачественный, недоработанный), а исполняют его совсем по-другому. Маемо те, що маемо
ага! Постановления о возбуждении уголовных дел, более двух месяцев переносят
“В судебной реформе на самом деле было много положительных моментов. Например, лишение многих полномочий таких “монстров” как председатели судов”…Угу… теперь они перед Банковой на цырлах ходят и по фене ботают…Коллектив суда к их назначению вообще никакого отношения не имеет, Рады судей местные ликвидированы как и реальное судейское самоуправление…Неугодные председателю суда получают от него волчий билет на Выщу раду по надуманному основанию — и он уже улетел….Впрочем, согласен отчасти, ведь ни Онопенко, ни Маляренко, ни Бойко тоже ничего для судебной системы не сделали хорошего…Независимый и справедливый суд власти не нужен…потому никто условий для его создания и не создает…В той же РФ (не будем Европу и Штаты трогать) судьи районного уровня порядка 4000 долларов США получают…а в наших районных порядка 300-400 долларов…апелляции порядка 600-700…Плюс судьям зарплату не доплачивают с 2005 года — и они свои права отстоять сами не могут, как же они чужие права защитят? Тут подробней можно глянуть http://court.investigator.org.ua/systema/807.html
Вот рассуждаете, а о представительстве в судах никто не вспомнил. Если раньше представителем старой бабки или деда мог быть их внучок, который разбирается в вопросе, и для допуска его в качестве представителя было достаточно только одного устного заявления бабки или деда в суде, то теперь полномочия представителя подтверждаются исключительно нотариальной доверенностью, а это стоит 250 грн. Вот вам и еще один пример “доступности” правосудия. Далеко не каждая бабка или дед готовы выложить 250 грн. нотариусу за доверенность, а сами в суд ходить на заседания либо не могут, либо не в состоянии представлять свои интересы.
Можно конечно доверенность заверить “по месту жительства”, но покажите мне того чиновника из ЖЕКа, который заверит такую доверенность и покажите мне судью, который примет заверенную ЖЕКом доверенность.
статья бред неинформированного человека, около-судебная система насыщена тупоголовыми придурками, прикидывающимися адвокатами (асфальт вокруг судов исписан телефонами “атвокатофф”), для получения доказательства направляется запрос для получения документов с установленным сроком ответа (10 дней) по прошествию которых подается иск с ходатайством об обеспечении доказательств в обоснование которого подаются копии запросов оставленные без ответов; большинство судов выдает вступительную и резулятивную часть решения сразу после оглашения, если суд отказывает надо просто настоять на своем, после подать заяву про апелляционное обжаловение решения; полный текст перешения выдают в любой день, другое дело что люди стоят в очереди в приемные дни за заверенной копией решения, что совершенно не нужно для апелляции; основная проблема в том что люди за грамотные действия адвоката платить не могут
Пять дней ареста получил одессит 28-летний Дмитрий Говердовский. Он просил работников Госавтоинспекции объяснить причину остановки, а его обвинили в неповиновении работнику милиции.
Дмитрий по образованию юрист. Утром 12 февраля ехал с девушкой Анной от друзей. Его ”Мазду-626” остановили гаишники.
— Мы проезжали перекресток улиц Преображенской и Троицкой, — вспоминает 28-летняя Анна. Она боится мести милиционеров, поэтому просит не назвать ее фамилию. — Дима стал, его попросили дать документы. Он юрист, правила дорожного движения и свои права знает безупречно. Вежливо попросил объяснить причину остановки. Это внутренняя проверка, говорят. Но, по закону, внутренняя проверка не касается граждан Украины.
Инспекторы отошли. Дмитрий тоже стоял.
— Если бы уехали, то это назвали бы побегом, — продолжает Анна. — Эти инспекторы минут 40 что-то говорили, время от времени говорили нам новые причины: то неправильно ехали, то машину бросало, то Дима пьян. А он не пьет и не курит вообще. Потом сказали, что наша машина значится в угоне, но сводку не показали.
К ”мазде” начали съезжаться иномарки, из которых выходили руководители ГАИ.
— Сказали, что поддельное поручение, потому что там буква фамилии немного затерлась. Приказали ехать в Старопортофранковский райотдел милиции.
Дмитрий отказался. Позвонил отцу — 64-летнему Николаю Говердовскому. Он подполковник милиции в запасе. Приехал, уговорил сына поехать в райотдел.
— Надеялся на закон, потому что это же милиция, — вспоминает Николай Васильевич. — В милиции проверили все Димины документы — придраться было не к чему. Тогда обвинили в злостном неповиновении милиции, сразу повели в Приморский райсуд. На заседание не пропустили ни меня, ни свидетелей, ни адвоката, ни друзей. Дежурный сказал, что в выходной не пускает в суд. Дали пять дней ареста и 600 гривен штрафа.
Из зала суда Дмитрия повезли в изолятор. Выйти должен вечером 17 февраля.
— В решении суда очень много нарушений закона, — говорит 29-летний Александр Славинский, адвокат Дмитрия. — Не выслушали свидетелей, не посмотрели видеозапись задержания. Мы подаем апелляцию и требуем наказать всех нарушителей: гаишников, судей, милиционеров.
Дмитрий Говердовский — член общественного объединения водителей ”Дорожный контроль”.
Организация имеет ячейки во всех регионах Украины. Ее активисты записывают нарушения работников ГАИ на видеокамеры, критикуют инспекторов за несоблюдение закона.
— Гаишники мстят и запугивают ребят, которые их снимают, — уверен Николай Говердовский. — Они же выставляют в интернет правду, из-за которой многих из ГАИ увольняют.
В конце января ”Дорожный контроль” разместил в сети видеозапись, где документы проверяет инспектор Александр Швец. Водитель просит его общаться на государственном языке, на что гаишник отвечает: ”Не понимаю телячьий язык”. После огласки Швеца уволили.