Пізнього вечора 3 лютого цього року у приватному помешканні Голови Верховного Суду України В.Онопенка слідчим з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Д.Павлієм було зроблено обшук. Сам по собі факт – надзвичайний. Слідчий пояснив високопоставленому власнику житла, що цей захід проводиться в рамках кримінальної справи, порушеної проти його молодшої доньки Онопенко Ірини за частиною четвертою статті 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, або організованою групою). При цьому він пред’явив постанову судді Печерського районного суду м. Києва. Чи часом не того судді С.Вовка, який під тиском відповідних обставин (свого часу його Генпрокуратура притягувала до кримінальної відповідальності, а потім «помилувала») взяв під варту зятя чоловіка старшої доньки В.Онопенка – колишнього першого заступника Міністра юстиції України Є.Корнійчука?
Виходячи з наявності формальних підстав для такого обшуку (постанови судді), В.Онопенко як власник будинку, забезпечив слідчому та працівникам ГУБОЗ МВС України необхідні умови для проведення ними обшуку.
А вже зранку наступного дня після безсонної ночі В.Онопенко довідався, що у цій справі фігурує не тільки його донька, а й він як Голова Верховного Суду. Фабула прокурорського звинувачення така: донька В.Онопенка – Ірина, яка займалась «дрібним» бізнесом (мала бутік з продажу дитячого одягу), спільно зі своїм чоловіком В.Котляровим позичила у громадянина В.Ксьозенка цілих 300 тисяч доларів і не повернула їх. При цьому частина цих грошей «нібито знадобилася Василю Онопенку «для вирішення якогось питання».
Генеральна прокуратура, як уже повелося, дуже специфічно підійшла до оцінки подій і фактів. Передусім, щоб «здивувати» суспільство масштабністю «афери», вона «дещо» завищила суму позиченого, бо насправді договір позики укладався на значно меншу суму – 252 500 гривень, що на той час дорівнювало 50 тисячам доларів. Цей договір було укладено ще 15 травня 2008 р., повернути гроші позичальник мав до 1 грудня 2008 р. Питань немає: гроші позичені – поверни. Договір треба виконувати. Якщо не віддав добровільно – повернеш за рішенням суду. Це аксіома цивільно-правових угод, що сторони й «забили» у договорі, передбачивши, що «у разі, коли позичальник не поверне гроші у встановлений строк, позикодавець вправі стягнути заборгованість в примусовому порядку».
Отже, Онопенко Ірина позичені гроші у вказаний у зазначеному договорі термін не повернула. Таким чином, як висловилися б юристи, однією із сторін договору не виконано однієї з головних його вимог, внаслідок чого між сторонами – кредитором і позичальником, виник типовий як для нашого часу, цивільно-правовий спір.
Вирішення таких спорів у цивілізований спосіб передбачене чинним цивільним законодавством. Очевидно, виходячи з цього, позичальник (В.Ксьозенко) звернувся з до суду з позовом про стягнення з Онопенко Ірини боргу у судовому порядку. Попри те, що позов до суду він подав лише через два роки з моменту невиконання договору – 31 січня 2011 р., він мав реальну можливість на підставі рішення суду повернути борг, причім з відповідними відсотками.
Однак, усупереч цій логіці, позичальник уже наступного дня після подання судового позову, тобто 1 лютого 2011 р., звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про притягнення Онопенко Ірини та її колишнього чоловіка Котлярова (До слова, з ним Ірина розлучилася ще п’ять років тому) до кримінальної відповідальності. Погодьтеся, дивна логіка для людини, яка хоче повернути борг. За те інша логіка, що у цій історії не обійшлося без режисури деяких інших «зацікавлених осіб».
Коли 31 січня у «приватизованому» цими режисерами Печерському суді появився із своєю позовною заявою громадянин Ксьозенко і «засвітив» прізвище Онопенко (дякуючи автоматизованому розподілу справ адміністрація Президента має можливість щоденно відслідковувати вхідні заяви та скарги), давні «доброзичливці» Голови Верховного Суду відразу зметикували, що це можна використати у звичному для них режимі «кримінального наїзду».
Можна було б порадіти за оперативність Генеральної прокуратури, яка без зволікань порушила відповідну кримінальну справу уже наступного дня, а так само зрозуміти чуйність найвищих посадових осіб з розслідування важливих справ Генеральної прокуратури до бізнес-справ окремих громадян, якби не деякі «дивні збіги обставин».
Наскільки відомо, справу порушено безпосередньо першим заступником Генерального прокурора Ренатом Кузьміним, який уже впродовж кількох років «веде полювання» на В.Онопенка. Саме він наприкінці грудня минулого роду порушив справу проти зятя В.Онопенка Є.Корнійчука і «заховав» його за грати. Причім зробив це у найвитонченіший як для циніків спосіб – у день, коли у Корнійчука народилася донька. Мабуть, дуже чомусь поспішав.
Не обійшлося без великого поспіху і цього разу. Кримінальну справу проти молодшої доньки В.Онопенка порушено надзвичайно оперативно – фактично відразу після надходження заяви В.Ксьонзенка до Генеральної прокуратури. Хоча закон (стаття 97 КПК України) для перевірки заяви відводить десять днів, у які відбираються пояснення від громадян, витребовуються документи тощо. Разом з тим, цю справу порушили, навіть не опитавши Онопенко Ірину, хоча її пояснення для встановлення факту шахрайства є визначальними. Але ініціаторів порушення цієї кримінальної справи фактичні обставини не цікавили – важливо було використати лише формальний привід з ключовим словом «Онопенко».
Цікаво й те, що Генпрокуратура чомусь «ухопилася» за розслідування злочину, який за законом мають розслідувати слідчі міліції. Адже шахрайство – це злочин проти власності, яких щоденно в нашій країні скоюється тисячі. Перший заступник Генпрокурора і підлеглі йому слідчі в особливо важливих справах «взялися» за цей злочин тому, що для них він є «особливо важливим». І ця важливість – у родинному зв’язку Ірини Онопенко з ненависним їм Головою Верховного Суду.
Не виключено, що «режисери» зазначеного дійства мають за мету штучно «прив’язати» В.Онопенка до цієї кримінальної справи, щоб зробити з нього організатора ними ж вигаданого шахрайства. Попри те, що його молодша донька, звинувачена у тяжкому злочині, є повнолітньою (їй 32 роки), має власну сім’ю (трьох дітей) і як кожна доросла людина самостійно визначає рід своїх занять, зміст особистого життя, реалізацію свої прав, у т.ч. в частині укладання цивільно-правових договорів. Тим паче, що сам В.Онопенко, як він заявив деяким ЗМІ, довідався про позику доньки у день, коли до нього до додому прийшли з обшуком.
Поінформовані джерела стверджують, що справу проти молодшої доньки В.Онопенка було порушено через кілька днів після того, як він отримав від деяких осіб, які з недавніх пір щільно опікуються судовою системою, «делікатну» пропозицію добровільно піти з посади. В.Онопенка було поставлено перед вибором: або він негайно іде у відставку, або його доньку «посадять». Кажуть, що цю інформацію В.Онопенко фактично підтвердив на сьогоднішньому зібранні суддів Верховного Суду, на якому він інформував про обставини проведеного у нього дома обшуку.
От як, скажіть, за оцих усіх обставин позбутися надокучливої думки, що цю кримінальну справу порушено «проти прізвища», за родинною ознакою, тобто, тільки тому, що Ірина є донькою Онопенко і носить його прізвище? Напевно, у цьому її головна «провина». Вона, безперечно могла уникнути цього кримінального переслідування, якби відмовилась від батька, як це у 30-х та 40-х роках минулого століття робили діти деяких «ворогів народу», щоб уникнути трагічної участі своїх батьків.
Очевидно, що усе це свавілля з кримінальним переслідуванням членів родини Онопенків чиниться з метою дискредитації Василя Онопенка як Голови Верховного Суду для того, щоб усе таки примусити його «добровільно» піти у відставку. Розправитися з ним хотіли вже неодноразово, бо дуже вже він заважає повній приватизації судової системи. Як зазначила Ю.Тимошенко, яка однією з перших серед українських політиків відреагувала на переслідування доньки В.Онопенка, у такий спосіб «чиниться терор на Голову Верховного Суду, щоб він дав можливість приватизувати Верховний суд», а по суті ліквідувати його, щоб уже ніщо не заважало нинішній владі творити в Україні повне свавілля.
“ОРД”
Додаток:
38 ответов
юридическая природа єтих писулек ясна!!!Пример дан, банки вперед!!! Народ держись! Спасибо “нашему” государству. Но что еще хочется обратить внимание, размер инфляционных за 2 года, нет они правильно посчитаны, но размер!!! Вот Вам и ответ “Жить стало весело, жить стало лучше!”
«ТАК БЫЛО, ТАК БУДЕТ» — (слова шефа жандармерии России А. Макарова (1912 г.), произнесенные в Госдуме по поводу расстрела рабочих на Ленских приисках). Итак. При оранжевых побывали в СИЗО Кушнарев, Колесников и другие. Теперь очередь Тимошенко, Луценко и других. Подождем и посмотрим: сегодняшние обвиняемые — это коррупционеры или это политика. И тогда все станет на свои места. Если бы знали, каким издевательствам и унижениям в течение 4-х лет подвергался сам и мои друзья при рассмотрении в суде гражданского дела. Но, тем не менее, глубокие знания права, оказались более убедительными, чем взятки судьям противной стороной. Думаю, что в этом есть и заслуга Председателя Верховного Суда. Удивлен и сожалею по поводу обыска в доме В. Онопенко. Он то при чем???. Нам необходимо не забывать мудрую проповедь немецкого настоятеля прихода в Берлине М. Нимеллера (1946 г): «Когда пришли за коммунистами, я молчал, я же не был коммунистом. Когда пришли за социалистами, я молчал, я же не был социал-демократом. Когда пришли за профсоюзными деятелями, я молчал, я же не член профсоюза. Когда они пришли за мной, уже не было никого, кто бы мог вступиться за меня (протестовать).»
Martin Niemöllers
„Als die Nazis die Kommunisten holten, habe ich geschwiegen, ich war ja kein Kommunist. Als sie die Sozialdemokraten einsperrten, habe ich geschwiegen, ich war ja kein Sozialdemokrat. Als sie die Gewerkschafter holten, habe ich geschwiegen, ich war ja kein Gewerkschafter. Als sie mich holten, gab es keinen mehr, der protestieren konnte.“
Севастополь. 2009г. Тема с долговыми обязательствами уже обката прокуратурой давно. У нас не только возбудили уголовное дело по 190 УК, но и избрали меру пресечения должнику — содержание под стражей. И это при том, что имело место не только исковое заявление, но и уже решение высшего хозяйственного суда между двумя СПД — физическими лицами о взыскании в пользу заимодавца суммы долга с процентами и пр. финсанкциями. Фамилия обвиняемого стала на слуху у многих адвокатов города, какие чудеса происходят когда “хочется”. Ведь зачастую, даже при явном составе 190-й, от правоохранителей ничего не добьешься. По слухам, причина такой рьяной деятельности прокуратуры кроется в эксклюзивных отношениях прокурора и заявителя.
Раньше говорили:нам не хватает хороших законов;затем пришли к власти не те;выбрали тех-тоже самое;теперь-тоже самое и еще хуже!!!Перед выбовами говорили: багатые заплатят за реформы, а получается что будут платить не бедные, а нищие.Преступность растет и становится латентной.Люди не верят власти.Все продается.Криворожское админ.дело осталось без прокурорского реагирования, ну а здесь полный набор беспредела.Люди годами не могут вернуть долги по гражданским делам с банков, риелторов,кредитных союзов и т.д., а здесь такое ретивое законотворчество.Прямо страх берет у дураков.А, бояться не нужно.В.Онопенко никто не идилизирует и его семью.Он в состоянии себя защитить.А, вот как быть простым гражданам???Только вилы и “сюрпризы молотова”- получается к сожалению мы к этому идем !
Да Онопенко давно уже в пушку, хитер очень, у него в кумовьях криминальный авторитеты-мер Лубен, убийца Коряк, но Онопенко его прикрыл.Кум.Пора их сажать,давно пора.
Достаточно посмотреть один день рождения Татабчника Яна на телевидении, траснслировавшийся недавно, когда Кузьмин Р., представленный по своим регалиям, начал свое выступление на сцене, играя на рояле, с песни “Мурка”. Что еще нужно сказать, говорить или обсуждать?
ДУМу респект, самый вменяемый среди всех “понимающих” проблему. Народ, не будьте так наивны, а в Евросуд друг другу писать помогайте, а не этим зажравшимся бобрам. У них денег хватит и на адвокатов, и на юристов, и на чартерный рейс целое объединение в Страсбург отправить. И откуда же у “порядочного” судьи такие успешные дети и родственники? Полюбому взяли за решение вопроса, а его не решили! Хоть и по понятиям, но ответят, хоть както ответят. Просто привыкли уж очень эти “терпилы” за пять лет к безпечности, расслабились, поэтому и адаптироваться не сумели. Причем себе подобным “каки” за это время не мало подкинули. Итог: помагайте друг другу в простых и сложных ситуациях беззакония. Мы для них всего лишь очень необходимая биомасса-электорат. А то, что они чешут, что проникались проблемами людей…, так а что им еще делать. Политика — исскуство лгать. Только Юлька усовершенствоваться не умеет — выглядит как недалекая, завравшаяся, дешевая “евхеечка”, поэтому и продула выборы, а с ними кучу денег (далеко не своих). Вот и верещит.
Этим коментом ни в коем случае не оправдываю нынешних — оценим своим выбором, когда придет время. Ведь все хотели демократии. Хотя у нас за демократию многие воспринимают демагогию. Сори, прихыльныкам бывших, но у нас ведь свобода слова.
Ослоёб, обьясни, какой Онопенку кум Коряк? Кто у кого детей крестил? Да и не мэр давно уже Коряк. Радуйся, и ослика своего периодически радуй.