Остання проблема Ігоря Кіщака

Самогубство хлопчика з Маріуполя Ігоря Кіщака, який став спочатку жертвою катувань у Курязькій виховній колонії, а потім – жертвою міліцейської та чиновницької байдужості, продовжує привертати увагу і журналістів, і правозахисників, і народних депутатів. Хлопця-сироту поховали попри відсутність паспорта – допоміг місцевий журналіст Микола Рядченко, завдяки якому історія про підлітка з Маріуполя й стала надбанням громадськості. Велика подяка також директорові фірми з надання ритуальних послуг «Скорбота» Ірині Сапаровій, яка взяла на себе половину всіх видатків на поховання.

Тим не менш, жалобний обряд коштував чималі, за Маріупольськими мірками, гроші – 3,5 тисячі гривень. Тож родичка Ігоря, Світлана Пономарьова, в якої хлопець жив після звільнення з колонії, звернулась до райвиконкому з проханням надати допомогу на поховання. Допомогу – 400грн. – у райвиконкомі видати пообіцяли. Але для цього Світлана Георгіївна має докласти до заяви 6 документів, зокрема – витяг з державного реєстру про присвоєння покійному ідентифікаційного коду та довідку з місця проживання (згідно з реєстрацією). Тобто – надати документи, яких у безпаспортного Ігоря не було й бути не могло.

Ігор був звільнений з Курязької виховної колонії у вересні 2009 року – без паспорта, без довідки про освіту, а також без селезінки, яку йому видалили після звірячого побиття офіцером-«вихователем». Але маріупольські міліціонери видавати паспорт хлопцеві відмовлялися, вимагаючи, щоби його вітчим (точніше, колишній вітчим – бо після смерті матері її новий чоловік долею пасинка не цікавився) спочатку сплатив адміністративний штраф. При цьому міліціонерів менш за все турбувало, що без паспорта Ігор не може зареєструватися за місцем проживання, отримати ідентифікаційний код, влаштуватися на роботу…

Світлана Георгіївна зателефонувала до Верховної Ради й була почута: народний депутат України Борис Шиянов негайно відправив звернення до Донецька з проханням допомогти незаможній родині:

№31-11/464 від 1 листопада 2010 р.

Голові Донецької обласної державної адміністрації

БЛИЗНЮКОВІ А.М.

бул. Пушкіна, 34, м.Донецьк, 83105

Копія: Пономарьовій С.Г.,

Комсомольський б-р, буд.34, кв. 41,

м. Маріуполь, 87536

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

в порядку ст. 16, ч.5 ст. 17 Закону України

«Про статус народного депутата України»

Шановний Анатолію Михайловичу!

Прошу Вас доручити відповідним органам виконавчої влади Орджонікідзевського району м.Маріуполь невідкладно надати допомогу на поховання неповнолітнього Ігоря Кіщака – колишнього в’язня Курязької виховної колонії ім. А.Макаренка, який став жертвою катувань.

Історія, що трапилась з Ігорем, багато разів висвітлювалась засобами масової інформації України. За незначну провину офіцер колонії побив хлопчика, внаслідок чого Ігор залишився без селезінки. Інформацію про цей кричущий випадок начальник колонії намагався приховати від власного керівництва, громадськості і, навіть, від прокуратури, поспіхом звільнивши Ігоря Кіщака за зразкову поведінку.

Ігор, який є повним сиротою, після звільнення з виховної колонії поселився в родички, Пономарьової Світлани Георгіївни, що мешкає за адресою: 87536, м.Маріуполь, Комсомольський бульвар, буд. 34, кв. 41. Але підліток не міг працевлаштуватися або продовжити навчання, оскільки був звільнений з колонії поспіхом – без паспорта та довідки про освіту. У той же час працівники міліції м.Маріуполь нехтували своїми службовими обов’язками й не видавали Ігореві паспорт попри неодноразові звернення журналістів, правозахисних організацій і навіть заступника керівника Адміністрації Президента України Герман Г.М., яка взяла цей випадок на особистий контроль.

Після півроку поневірянь Ігор Кіщак, який з вини працівників міліції так і не отримав паспорт, а відтак – не міг зареєструватися за місцем проживання та одержати ідентифікаційний код, наклав на себе руки. Це трапилось 22 жовтня 2010 року. З великими складнощами Ігоря вдалося поховати, але тепер його опікун Пономарьова С.Г. не може отримати у виконкомі Орджонікідзевської райради м.Маріуполь грошову допомогу на поховання, оскільки для цього треба надати витяг з державного реєстру про присвоєння покійному ідентифікаційного коду та довідку з місця проживання відповідно до реєстрації.

Враховуючи значний громадський резонанс навколо смерті І.Кіщака, численні публікації з цього приводу та з огляду на те, що документи, необхідні для призначення допомоги на поховання, відсутні виключно з вини працівників міліції, прошу Вас, як виняток, вжити невідкладні заходи для повного відшкодування видатків, пов’язаних з похованням.

З повагою,

народний депутат України ШИЯНОВ Б.А.

Зрозуміло, що народний депутат не тільки спрямував листа в обласну державну адміністрацію, але й переказав дещицю грошей на адресу Світлани Георгіївни. Якщо хтось з читачів «ОРД» також віднайде можливість трохи допомогти з грошима – адреса Світлани Пономарьової зазначена в депутатському зверненні.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

В тему:

«Як Ганна Герман право захистом займалася (памяті Ігоря Кіщака)»

http://ord-ua.com/2010/10/25/yak-ganna-german-pravozahistom-zajmalasya-pamyati-igorya-kischaka/

«Чи зможе Ганна Герман захистити жертву катувань?»

http://ord-ua.com/2010/06/12/chi-zmozhe-ganna-german-zahistiti-zhertvu-katuvan-/