Оце так засада! (перДлини тижня)

На звання справжньої перДлини навіть не тижня, а року, претендує щойно ухвалений Верховною Радою України закон, згідно з яким, починаючи з 1 січня 2011 року, на десять років (!) звільняються від сплати податку з прибутку всі готелі категорій «три», «чотири» і «п’ять зірок», що вже функціонують або будуть уведені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року. Іншими словами, від оподаткування уводиться практично весь готельний бізнес України за винятком «Будинків колгоспника» і «Кімнат матері та дитини».

Як засвідчує сам факт прийняття цього закону, безкорисна любов до Віктора Федоровича є дуже вигідним способом вкладання капіталів. А донецькі пацани, які останнім часом кинулися у вир готельного бізнесу, отримали належну подяку за участь у виборчій кампанії Двічі Несудимого. 

Авторами закону значаться колишній керівник легендарного донецького холдинґу «СКМ» Ігор Прасолов, екс-заступник колишнього голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова Олександр Зац, Едічка Прутник і знаменитий «Вася-Картавий» (за паспортом – Василь Стельмашенко) – кримінальний авторитет з угруповання братів Кушнірів, якому інкримінується вбивство Вадима Гетьмана, Ахатя Брагіна та Євгена Щербаня. Але реальним ініціатором законопроекту є, звісно ж, віце-прем’єр-міністр Борис Колесников, що зараз зводить кілька готельних об’єктів на додачу до тих, якими він і Ахметов вже володіють.

Даремно било на сполох Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, зазначаючи, що прийняття подібних законів неприпустимо без експертного висновку Міністерства фінансів. Дозволимо собі розлогу цитату:

«У законопроекті пропонується звільнити готелі від сплати податку на прибуток з 1 січня 2011 року  на 10 років, проте подані документи не містять обґрунтувань щодо доцільності встановлення саме такого строку застосування відповідних податкових пільг.

За змістом законодавчої пропозиції  від сплати податку на прибуток  на  10 років буде звільнено практично весь готельний бізнес України. У той же час подані до проекту документи не містять розрахунків щодо  втрат бюджету від ненадходжень  цього податку, що не дає оцінити можливі наслідки запровадження пропозицій проекту.

Оскільки прийняття законопроекту  призведе до зменшення надходжень до бюджетів з податку на прибуток підприємств, то  відповідно до  статті 27 Бюджетного кодексу України до проекту закону суб’єктом законодавчої ініціативи мають  бути додані  пропозиції про видатки,  які належить скоротити,  або пропозиції  про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків. Відповідна ж інформація у поданих документах відсутня.

Крім того, для прийняття виваженого рішення щодо пропозиції проекту слід отримати  відповідний експертний  висновок Міністерства фінансів України, як це вимагає стаття 27 Бюджетного кодексу України, згідно з якою  Міністерство фінансів України має визначити вартісну величину впливу законопроекту на доходну чи видаткову частину бюджетів та надати пропозиції щодо доцільності його прийняття, можливості та терміну набрання  ним чинності.»

Неважко спрогнозувати нове економічне чудо, яке спостерігатиметься в Україні після введення в дію скандального закону. З першого січня наступного року рентабельність готельного бізнесу раптово збільшиться в десятки, а той і в сотні разів. Бо звільнені від сплати податку установи використовуватимуться для елементарної легалізації коштів, зароблених у інших, менш благопристойних і, відтак, суто неофіційних галузях пацанського господарства.

З часів Аль-Капоне пішов вислів «відмивати гроші» — завдяки мережі пралень, які належали американській мафії і які, попри невисоку рентабельність, приносили (на папері) колосальні прибутки. Насправді ж у касу цих пралень по ночах здавалася виручка, отримана від продажу наркотиків і забороненого спиртного – з тим, щоби на ранок готівку можна було офіційно покласти на рахунок і в наступному не мати головного болю, пояснюючи, звідкіля у власника пральні взявся заміський палац і кілька автомобілів.

В Україні народ пере, здебільшого, вдома, пралень небагато й тому зовсім скоро «чорна» готівка потече в каси напівпорожніх готелів, звільнених від сплати податку на прибуток…

А тепер – найсмішніше. Закон називається «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку та підготовки готельної інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу». Виявляється, Україна боролася за право провести в себе цей чемпіонат для того, щоби спустошити державний бюджет.

І ще одна цифра. Лише в цьому, 2010-му, році в державному бюджеті на так звані «заходи з проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» передбачено 26 млрд. грн. Для тих, хто не усвідомив порядок суми, подаємо прописом: двадцять шість мільярдів гривень. Якби б хоча б десята частина цих коштів була б витрачена не на оплату підрядів фірм Бориса Колесникова, а додатково спрямована на розвиток масового спорту, то вже за 2-3 роки вдалося б зупинити епідемію підліткової наркоманії. Не кажучи вже про туберкульоз, захворюваність на який серед призовників за останні 10 років збільшилася майже в 5 разів…

Між іншим цей чемпіонат планується провести з 25 травня по 15 липня 2012 року, а звільняються від оподаткування готелі, введені в експлуатацію до  1 вересня 2012 року. Ну, то таке…

На минулому тижні порадували нас креативністю не тільки народні обранці, але й так звані політтехнологи, які своїми комариними укусами намагаються дошкулити титану вітчизняного парламентаризму й провідному борцю з корупцією Арсенію Яценюку.

Пригадується, як у сусідній Росії колись був влаштований мітинг проституток на підтримку екс-Генерального прокурора Юрія Скуратова, який незадовго до того був «задокументований» у компанії дівиць легкої поведінки. Зрозуміло, що мітинг оплачували ті ж самі люди, що й замовили скриту відеозйомку прокурорських утіх на конспіративній квартирі.

Україна – не Росія й розвішувати в інтернеті документальні порнофільми за участю місцевих політиків тут не прийнято. Тож у Києві закляті друзі Арсенія Петровича обмежилися лише тим, що влаштували  мітинг «обдурених політичних інвесторів». Якісь міфічні «громадяни України» зажадали від Яценюка звіт про те, куди були витрачені «суспільні внески та внески у виборчий фонд».

«Сьогодні є всі підстави вважати, що ви нас обдурили. Засоби, які вам довірили, були розтрачені вашими помічниками на власні потреби. Саме тому виборча кампанія була провалена… Ми вважаємо себе співінвесторами вашого суспільно-політичного проекту і саме тому вимагаємо у вас звіт по всім витраченим коштам» — ось таку заяву поширили учасники мітингу.

Судячи з кількості граматичних помилок (зокрема, треба писати «звіт по всіх витрачених коштах»), цю відозву писали ті ж самі люди, що виготовляли Яценюкові його пропагандистську макулатуру під час президентських перегонів і з якими він повністю так і не розплатився.

Ну і, нарешті, про засаду тижня. Засадив її  колишній російський міліціонер з Санкт-Петербурга Андрій Пугін, якому 17 років тому, у 1993-му, начальство доручило влаштувати засаду в квартирі, розташованій у самісінькому центрі Північної Пальміри, в Адміралтейському районі. Власник квартири був викрадений і вбитий, але міліція сподівалася, що злочинці знову навідаються до елітного помешкання, оскільки мотивом вбивства було бажання «чорних ріелторів» заволодіти престижними апартаментами.

Наказ міліціонер добросовісно виконав і влаштував засідку за всіма правилами міліцейської науки. Втім, невдовзі вбивці були впіймані в іншому місці, але начальство Андрія свій наказ про влаштування засідки скасувати забуло. А самовільно покинути місце несення служби міліціонер Пугін, зрозуміло, не наважився. І тому перевіз до місця чергування свою дружину. Цілком природно, що через встановлений природою строк у Андрія Пугіна народився син і чергувати в засідці вони стали втрьох: сам міліціонер, його дружина й немовля.

З тим, щоби не розшифрувати оперативно-розшукові заходи та забезпечити належні умови для довготривалої експлуатації засідки, Пугін став добросовісно сплачувати всі комунальні платежі від імені покійного хазяїна. 

Навіть звільнившись з органів міліції, Пугін продовжував виконувати нескасований наказ – разом з дружиною й сином, який вже закінчує школу. І лише після того, як вбивці відбули покарання та вийшли на волю, колишній міліціонер вирішив поставити крапку в цій історії та звернувся до суду з позовом про визнання себе власником квартири.

Міліцейська кмітливість просто приголомшує. Відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації, громадянин може бути визнаний законним власником нерухомості, якщо він добросовісно користувався нею понад 15 років. Як зазначено в позовній заяві, Пугін хазяйнував впродовж останніх 17 років у цій квартирі добросовісно (є досі не скасований наказ про влаштування засади), відрито й безперервно, сплачуючи всі належні комунальні платежі. Втім, проти визнання за екс-міліціонером права власності на нерухомість заперечувала адміністрація Адміралтейського району, стверджуючи, що засідка була таємною й тому Пугін не міг володіти квартирою відкрито. Окрім того, на доказ своїх заперечень представник адміністрації надав довідку з органу реєстрації актів громадянського стану про те, що запис про смерть хазяїна квартири відсутній, а також звернув увагу, що комунальні платежі здійснювались від імені покійного.

Урешті-решт, суд першої інстанції відмовив колишньому міліціонерові. Це не може не викликати справедливого обурення: ось що коїть у Росії кривава гебня! Якби б таке трапилося в центрі Києва, Печерський районний суд, безсумнівно, задовольнив би позов у повному обсязі й за помірну суму передав би квартиру з міліцейською засідкою у володарювання добросовісному власникові.  А, може, навіть і не лише квартиру, але й увесь будинок. Отаке от…

І ще. Ледь не забув. Акурат на день народження пана Януковича, 9 липня, у Москві горів будинок ФСБ. Палахнуло в архівних приміщеннях. Попри сподівання всього прогресивного людства, вогонь був швидко погашений. Але все однаково приємно.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»