Просим обратить внимание генерального прокурора Украины Медведько А.И., председателя Верховного суда Украины Онопенко В.В., народных депутатов и СМИ на прокурорский и судейский беспредел, который происходит в прокуратуре и суде Приморского района города Мариуполя Донецкой области. Прокуратура и суд фальсифицируют уголовные дела и выносят не законные решения на заказ «авторитетных потерпевших» — ОООПСП «Азовинтекс» (гендиректор Тарута А.А.) и бизнессемья Коврижкиных, членами которой являются работники СБУ и исполнительной власти.
Прокурор Приморского района Коршун В.Г., желая выслужиться перед авторитетным генеральным директором ООО ПСП «Азовинтекс» Тарутой А.А. и заработать очередное звание и премию, возбудил уголовное дело по ст.191 УК Украины против гражданина Куприянова и Штурмина, по основанию невыполнения договорных обязательств между «Азовинтексом» и предприятием ООО «БМА». Прокурор Коршун Г.В., шантажируя подсудимого Штурмина и других свидетелей дела, заставил их давать лживые показания против Куприянова. Таким образом, Гражданин Куприянов, который не имеет отношения к предприятию, не является должностным лицом, находится под стражей уже больше года, а директор предприятия ООО «БМА» гражданин России Штурмин находится на подписке о не выезде.
«У меня к Куприянову спортивный интерес, и Тарута А.А. только рад, что он в тюрьме»,-говорит прокурор Коршун Г.В.
Семья Коврижкиных, которая является бывшей семьей Куприянова, оплатив «услуги» прокуратуры и суда, посадила за решетку Куприянова и пытается отобрать у Куприянова якобы на «законных» основаниях долю в совместном бизнесе.
О каких законных решениях можно говорить в данном конкретном случае, когда на протяжении всего следствия ни одно ходатайство защитников не удовлетворено, нет ответов на жалобы. На вручении постановления о привлечении в качестве обвиняемого подозреваемому гражданину Куприянову было отказано в ходатайстве о допуске защитника, а тех, которые уже допущены в уголовное дело, не уведомили о проведении следственных действий. Дело отправили в суд, не ознакомив с ним ни подсудимого, ни защитника, нарушая ст217-221УПК Украины.
И при всех этих нарушениях Судья Сараев И.А.(суд приморского района города Мариуполя) назначает дело к рассмотрению, отклоняя при этом все ходатайства защитников. «У Вас слишком много адвокатов, которые мешают быстрому вынесению приговора, а в том , что будет обвинительный приговор я не сомневаюсь», -заявляет судья Сараев И.А. на судебном заседании. В то же время, на вопросы и ходатайства защитников он отвечает,- «Я с материалами уголовного дела еще не знаком».
Как же можно обвинять человека и пугать его обвинительным приговором, даже не изучив материалы дела? Видимо, данное уголовное дело возбуждено на заказ, а приговор напечатан еще до поступления дела в суд. Судья Сараев в этом судебном разбирательстве играет роль второго прокурора. Предвзятое отношение и несправедливость к подсудимым, лишний раз подтверждает, что Сараев идет на поводу у прокуратуры. Ведь в Мариуполе не для кого не секрет, что если Приморской прокуратуре нужно выиграть судебный процесс, именно судье Сараеву попадают такие заказные дела. Потому что где-то в кабинетах Приморской прокуратуры лежат незаконные решения, принятые этим судьей, проверки по которым прокуратура не проводит и их не оспаривает.
По данному примеру можно судить только об одном — как живя в правовом государстве любой человек может оказаться абсолютно не защищенным от прокурорского и судейского беспредела, а те, кто на этом зарабатывает, будут оставаться безнаказанными.
Так, не виновного человека держат больше года под стражей.
215 ответов
А давайте ка,как говориться ближе к телу.Поговорим о том,что твориться в районных судах.
А что в судах- беспредел и игра в одну дудку с прокуратурой…. Ничего не поменяла у нас в стране судебная реформа.
Информация заместителя Генпрокурора о незаконности принятия Верховным Судом Украины решений не соответствует действительности,- ВСУ. — http://yourpractika.com/news.php?id=28655
Загадкові суддівські адмінпризначення
Юридичний вісник України №34, 25-31 серпня 2012
На засіданні Ради суддів адміністративних судів України (РСАСУ), яке відбулося у переддень святкування Дня Незалежності, нагороджували служителів Феміди відзнакою цього органу суддівського самоврядування та обговорювали питання підготовки пропозицій щодо проекту закону, який практично послаблює відповідальність суддів за порушення строків розгляду справ. Однак, найцікавішим моментом цього заходу стали саме кадрові призначення. І ось чому.
Цього разу йшлося про надання рекомендацій кандидатам на зайняття адміністративних посад у окружних та апеляційних адміністративних судах України Раїсі Хановій, Світлані Тріфановій, Анні Бенедик, Ларисі Тацій, Олегу Кониченку та Олександру Вільчинському. Останній претендент на крісло голови Вінницького окружного адміністративного суду (ВОАС) є чи не найбільш загадковим у цьому списку. Адже, як стало відомо журналісту ЮВУ, зборами суддів ВОАС на посаду голови було обрано іншого кандидата. Як так могло статися, що в обхід думки колективу суду, на це місце почав претендувати саме Олександр Вільчинський, який не отримав підтримки у своїх колег, адже лише 3 роки пропрацював разом з ними суддею та не має досвіду роботи на адміністративній посаді, продовжує залишатися загадкою.
Найімовірнішим поясненням такого розвитку подій є те, що пан Вільчинський нібито якимось чином заручився підтримкою найвпливовішого юриста Адміністрації Президента Андрія Портнова. Принаймі, такі чутки ходять коридорами ВАСУ. Однак для багатьох досі залишається загадкою, як звичайний суддя з Вінниці зміг отримати такого впливового покровителя. Але в тому, що така підтримка в нього існує, сьогодні вже ніхто не сумнівається, оскільки не кожному рядовому служителю Феміди з регіону можна в обхід процедури отримати рекомендацію у РСАСУ на зайняття посади голови суду.
Пригадую, що саме під час проведення судової реформи, один з її авторів — колишній депутат-бютівець, а нині голова управління з питань судоустрою Адміністрації президента Андрій Портнов хвалився тим, що за новими правилами саме суддівські колективи, а не народні депутати чи члени ВККС і ВРЮ, почнуть відігравати важливу роль у питанні призначення кадрів на адміністративні посади. Як бачимо, випадок із просуванням Олександра Вільчинського на посаду голови ВОАС, всупереч рішенню суддівського колективу, виявився виключенням із реформаторських правил.
Зі свого боку зазначимо, що майбутній голова ВОАС відмовився прокоментувати історію свого призначення, тому ми не можемо навести його думку з цього приводу. Однак сподіваємося, що згодом після остаточного затвердженням пана Вільчинського на цій посаді, нам таки вдасться отримати від нього вичерпний коментар.
Чому в колективі суду не підтримують Вільчинського О.В. та не бажають бачити його керівником?:
1) занадто завищена самооцінка та постійні прояви своєї пихатості по відношенню до інших колег;
2) породжує інтриги, в спілкуванні з колегами застосовує наклепи та грубість;
3) для досягнення мети у вирішенні власних питань в колективі застосовує погрози;
4) в роботі застосовує єдиний пріоритет – прийняття рішення лише після отримання матеріального задоволення від сторони у справі. При цьому співпрацює з групою адвокатів, а якщо ні, то особисто звертається до сторони із вимогами…;
5) наразі для задоволення своїх інтересів маніпулює в колективі своїм можливим майбутнім призначенням з посиланням на співбесіду у Президента України, яка тривала понад 30 хвилин;
6) в процесуальній діяльності застосовує фальсифікацію обставин справи, фальсифікацію процесуальних рішень, що підтверджується матеріалами справи за позовом Яворської О.Г. до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.
Самое главное и обидное считаю это то, что в законе написано одно, а судьи безнаказанно делают другое, на своё личное или указанное им усмотрение, явно противоположное законодательству, при этом абсолютно не отрицая требования закона и мотивируя свои решения так, что если не нравиться обжалуйте, а не учите меня праву! За этим стоят разрозненные и лишённые своих прав простые люди-граждане нашей страны, отодвинутые на обочину жизни судебной системой, а именно гражданами другой части общества, пользующихся своим служебным положением и правом решить всё по своему. При этом закрадывается вопрос, почему и по какому такому праву судьи могут нарушать права невинных граждан, как они могли оказаться на этой должности, если напрямую не соблюдают требования закона? За этим может стоять только театр созданный и поддерживаемый властью, иначе это просто бы не существовало!