Человек не терпит насилия!

КГБ возвращается в ВУЗы? Янукович опять ошибся – машину времени так и не изобрели

83cc74ec6451

Вовремя не вырванный с корнем маятник стремится вернуться в первоначальное положение. Причем, очень быстро. Идиотские визиты сотрудников СБУ в украинские ВУЗы трогательно напоминают 70-80 годы прошлого столетия, когда в каждом ВУЗе было по нескольку «кураторов» из КГБ, которые в поте лица занимались поиском инакомыслящих, вербовкой «стукачей» из числа студентов и преподавателей. В свете нынешнего трогательного сближения СБУ с ФСБ такая форма «взаимодействия» спецслужбы и ВУЗов должна стать нормой. Что, безусловно очень правильно и своевременно. Потому что нет лучшего способа возбудить среди молодых людей ненависть к власти, чем впустить в стены ВУЗа «жандармов», чем распространять стукачество, чем отчислять из институтов за участие в политических акциях. Вы все очень правильно делаете, идиоты. Обязательно прикрепите к каждому факультету пару «тэшников» и через полгода вы увидите студенческие демонстрации и стен своих «управ». А если попробуете применить силу, то увидите эти демонстрации с очень выгодной точки – с фонарей возле своих же «управ».

Странно одно. Почему Янукович и вся его коммуно-гопота уверовали в то, что изобрели машину времени? И что так легко переселить страну, уже не верящую ни во что кроме собственной инициативы, в 70-годы ЭСЭСЭСЭРА? Тех же студентов, имеющих возможности и желание знакомиться, например, с историей «студенческой революции 68-года» или, скажем с историей движения «Хамас» или с историей украинского Сопротивления вплоть до «посадок» 70-80-х годов? Придурки, вам захотелось ТОГО «порядка», а в ответ вы получите искреннюю и романтическую ненависть. Вы можете задрачивать своими гебистскими заморочками бывших коммунистов, но нынешние студенты… Они вас просто не поймут. И будут бить не только яйцами. Кроме того, часть из них платит деньги за свое обучение. За обучение, дятлы, а не за визиты «тэшников» к их преподавателям. Время ДРУГОЕ, если вы этого до сих пор не поняли. И оно – уже давно не ваше. Нынешняя накипь у власти – эта последняя конвульсия эсэсэсровского трупа, который просто не удосужились вовремя похоронить. Но теперь – для этого есть хороший повод. Очень славно, что у будущей революции будет не только национальный и демократический характер, но в ней будет присутствовать и конфликт поколений. Старичье не должно быть у власти. Оно безнадежно больно и может только заражать новое общество. Оно едва не просрало независимость страны. Оно ее грабило долгие годы. И оно не должно учить этому молодых.

Станислав Речинский, «ОРД»

В тему:

Важливий прецедент, створений ректором Українського католицького Університету

Вівторок, 25 травня 2010, 14:24

Спершу про головну інтригу.

18 травня до ректора Українського католицького університету отця доктора Бориса Ґудзяка завітав співробітник СБУ. Його місія полягала, по-перше, переконати ректора, що його обов’язком є остерегти студентів перед можливими “протиправними діями політичного характеру”, і, по-друге, взяти в нього підпис під іменним листом до нього від керівництва СБУ.

Мовляв, цей підпис засвідчив би, що ректор поінформований та остережений.

Оскільки співробітник СБУ відмовився залишити ректорові оригінал чи копію листа, отець Борис Ґудзяк відмовився його підписати і, користаючи з присутності в цей час в УКУ учасників Генеральної асамблеї Федерації католицьких університетів Європи, широко оприлюднив меморандум із описом того, що сталося.

Подія набула великого розголосу. Останній засвідчив, що, окрім значного розчарування ситуацією в нашій державі, Україна має багато друзів, які щиро вболівають за її долю. Проте стало також очевидно, що вся ця історія потребує належного осмислення.

Можна бути певним, що не один ректор в Україні, почувши про вчинок отця Ґудзяка, здвигне плечима: “То в чому проблема? Я ж підписую такі листи завжди — такий порядок”.

Згода, такий був порядок у радянські часи. Але чи має він бути таким сьогодні? Якщо турбота керівництва СБУ виправдана, і нічого протизаконного в листі не було, його адресат має право отримати на руки принаймні копію цього листа.

Підозра у можливій провокації з’являється саме тоді, коли ти маєш прочитати листа, якого співробітник СБУ не випускає з рук, і поставити на ньому підпис, що його згодом може бути проінтерпретовано як завгодно. Ця процедура є виразним реліктом чекістської епохи, чомусь дбайливо збереженим у СБУ.

Ще не зовсім стерлося з пам’яті, як підпис керівника ставав гачком, на якому в остраху “повисав” підписаний. Сміливий вчинок ректора бодай одного університету в Україні стає прецедентом, який змушує замислитись над принизливістю самої процедури та її анахронізмом.

Проти того, що прагнуть залишити таємним, є лише один суспільний лік: зробити все явним.

Хтось може запитати: а звідки така чутливість до “невинного” візиту співробітника СБУ?

Що ж, на це питання мали б відповісти ті, хто активно ґлорифікує Сталіна, будує йому пам’ятники, реалізовує путінський план “пацифікації” України (цебто “принуждения к любви”), а протести щодо цього називає “дестабілізацією” та “протиправними діями”.

Режим Путіна опертий на всевладдя ФСБ. Саме вона, ФСБ, зробила демократію в Росії настільки “контрольованою”, що аж ефемерною. Тому кожен, хто прагне “клонування” цього режиму в Україні, має бути готовим до того, що в людей спрацьовуватиме інстинкт перестороги.

ФСБ успадкувала від КГБ практику залякування непокірних, переслідування політичної опозиції та розправи з тими, хто відмовлявся коритися волі спецслужб. Українська держава, схоже, тепер намірилась іти цими самими слідами.

То чого тоді очікувати від СБУ нашому університетові, який своєю відданістю моральним принципам і християнським цінностям перебуває в неминучій опозиції до свавілля, безхребетності й корупції, що пустили такі страхітливі метастази в нинішній Україні?

Чого очікувати тим, хто опиняється у “зоні громадянського ризику”: замовних міністерських інспекцій? візитів податкової? чи низки провокацій і дискредитацій?

В Українському католицькому університеті між адміністрацією і студентством існує така ж психологічна опозиція, як і в кожному іншому університеті. В основі її — одвічна опозиція інтересів тих, хто керує, і тих, ким керують.

Проте в УКУ, на щастя, немає різниці між обома сторонами, коли йдеться про обстоювання гідності людини. Зокрема, хай читачі самі підрахують, скільки в Україні є університетів, де ректори готові жертвувати своєю посадою, аби лиш забезпечити у своєму закладі свободу волевиявлення студентів, у тім числі протестного.

У цьому місці я не можу втриматись від докору на адресу попереднього “помаранчевого” керівництва країною.

Робоча група з восьми університетів, у тому числі за участі УКУ, розробила була Концепцію університетської автономії, яку й представила на розгляд вищого керівництва. Концепцію не було затверджено — вочевидь спрацював чиновницький острах втратити контроль над ситуацією у вузах.

Де їхній контроль сьогодні? І як бути тепер тим університетам, для яких автономія від влади є засадою їхньої ідентичності? Адже свою місію, породжену свободою, Український католицький університет може виконувати лише в умовах свободи.

“Мораль” цієї статті мені хочеться передати питанням: скільки ще митарств треба нам перейти, щоб переконатися, що давня радянська модель упокорення ректорів університетів з допомогою короткої вуздечки узалежнення є рудиментом тоталітарної епохи, з якою ми буцімто розпрощалися?

З цією моделлю не те що в Болонську систему не втиснешся — з нею ми виглядаємо доісторичними рептиліями, що вигулькнули раптом посеред сучасного аква-парку. Тому якщо цю модель ми так дбайливо зберігаємо, то чи варто дивуватися, що повертається до нас і сама доісторична епоха?

Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ, колишній політв’язень

Борис Ґудзяк: Меморандум ректора Українського Католицького Університету про відвідини УКУ представником СБУ

Коментар ректорату УКУ:

В основу цього меморандуму лягли нотатки, зроблені одразу ж після розмови ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка з представником СБУ 18 травня 2010 р., які були представлені членам ректорату, а також обговорені на зустрічах із викладачами та студентами Університету (19 і 20 травня). Стало зрозуміло, що цією інформацією ми повинні поділитися з ширшою громадськістю. Текст меморандуму англійською мовою було представлено учасникам Генеральної асамблеї європейської федерації католицьких університетів, яка відбувалася 20-22 травня в УКУ, а також розповсюджено в електронній формі серед наших приятелів та доброчинців.

Сучасні обставини, в яких доводиться діяти українським університетам, вимагають від керівництва великої відповідальності за долю їхніх інституцій та довірених їхньому проводу людей. Водночас, молоді особи потребують та очікують чітких і ясних моральних орієнтирів та особистого прикладу. УКУ є середовищем, в якому студенти мають нагоду розпізнавати покликання до морального життя, здобувати досвід громадянських чеснот, смак до свободи і пошану до гідності людини. Ми намагаємося бути нормальним університетом і віримо, що молоді люди в Україні заслуговують на те, щоб жити у нормальному суспільстві. Наше завдання – допомагати їм у цьому не тільки в аудиторії, але й у конкретних ситуаціях, які ставить перед нами життя. Саме таким викликом є подія, оприлюднена в цьому меморандумі.

Ми не можемо погодитися з підходом, де обговорення громадянської активності студентства має відбуватися в непублічний спосіб і з чужого голосу. Висловлення лояльності з такими методами може сіяти тільки підозру, а не будувати довіру. Без такої довіри справжній процес навчання і виховання неможливий. УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями.

Наша країна як ніколи потребує відкритої комунікації між учасниками суспільно-політичного життя та формування спільного простору довіри. Маючи добру волю та надію на налагодження такої довіри, ми оприлюднюємо цей документ. Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає і гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства у стереотипи давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян.
Ми також висловлюємо солідарність із тими громадським колами, які шанують чесне та відкрите спілкування і вважають його умовою здорових людських та суспільних стосунків. До такої ж чесної та відкритої співпраці ми закликаємо і органи державної влади.

Ректорат УКУ

Меморандум
ректора Українського Католицького Університету
про відвідини УКУ представником Служби безпеки України –
відповідальним за стосунки з Церквами
Львів, 18 травня 2010 р., кабінет ректора, 9:50-10:34

Вранці 18 травня о 9:27 я отримав дзвінок на свій приватний мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про зустріч. Ми домовилися зустрітися через двадцять хвилин у приміщенні ректорату УКУ. Цей співробітник вже контактував з ректоратом рік тому, під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора Ющенка. Він також відвідав ректорат пізнього пообіддя 11 травня 2010 р. в справі запиту Інституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви про підписання угоди щодо опрацювання архівів СБУ. У цей час представників ректорату вже не було в кабінетах, і він мав, за висловом директора Інституту екуменічних студій д-ра Антуана Аржаковського, з ним «дуже добру зустріч».

Після свого прибуття 18 травня, цей співробітник у ввічливий спосіб повідомив про те, що деякі політичні партії планують протести та демонстрації з приводу суперечливої (а в деяких випадках обурливої) політики нової української влади. Студенти будуть задіяні у цих протестах. Існує небезпека, що деякі з цих акцій можуть супроводжуватися провокаціями. Він ствердив, що студенти, звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету повинна їх застерегти, що ті, хто візьме участь у будь-якій протиправній діяльності, будуть притягнуті до відповідальності перед законом. Протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й, наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою).

Після усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритого листа на аркуші паперу, що був адресований мені. Він попросив мене прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його змістом. Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що документ був адресований мені як ректорові (я також зауважив, що на ньому було два підписи, які надавали йому особливо офіційного характеру), я спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії. Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист (не говорячи вже про те, щоб його підписувати).

Співробітник був явно збентежений моєю відповіддю. Видавалося, що він не мав подібних прецедентів, тому що у моїй присутності зателефонував по мобільному зв’язку до свого (місцевого) керівництва, запитуючи про інструкції, що робити далі. Начальник відмовив у дозволі лишити мені чи то оригінал, чи копію листа, сказавши, що СБУ побоюється, що я «можу опублікувати його в інтернеті». Я поставив запитання про доцільність всієї цієї процедури та про необхідність такої секретності й відмовився навіть дивитися на листа і читати його зміст. Молодий співробітник був розчарований і частково збентежений, однак не чинив додаткового тиску і не сперечався з моєю аргументацією.

Наша розмова мала й душпастирський момент. Я нагадав співробітнику той факт, що СБУ як нащадок колишнього КДБ, у якій залишається багато працівників ще з радянських часів, обтяжена спадщиною фізичного й морального ламання і калічення людей, та що він, як молода одружена особа, повинен бути обережним, аби не допуститися вчинків, які можуть завдати непоправної шкоди йому особисто та осоромити його перед дітьми та онуками. Як священик я почувався зобов’язаним вказати на цю душпастирську перспективу. До його честі, він відмежувався від спадщини минулого й заявив про своє прагнення служити потребам українських громадян. Він також попросив звернути йому увагу, якщо я вважаю, що він чинить неналежний тиск.
Врешті, я виразив моє особисте й назагал поширене в народі глибоке розчарування тим, що праця СБУ така непослідовна, що офіцери безпеки й міліції живуть розкішно, хоч отримують мізерні зарплати, що їхня діяльність просякнута корупцією та що нехтуються законні права громадян і їхня рівність перед законом. Я навів свіжий приклад з моїм двоюрідним братом Теодором Ґудзяком, мером міста Винники, який у лютому 2010 р. (три дні після обрання нового Президента) був арештований на підставі сфабрикованого звинувачення в хабарництві, організованого відомим корупціонером – політичним конкурентом й колишнім міліціонером – та за допомогою обласної й міської міліції. Незважаючи на те, що за два місяці до сфабрикованої справи мер, спираючись на голоси міської ради, надав СБУ відео, на якому переодягнені у цивільний одяг міліціонери серед ночі безперешкодно вриваються в його офіс у міській раді, дістають із сейфу міську печатку і ставлять її на різних документах, СБУ не вжила жодних заходів. (Предстоятелі Церкви, зокрема Блаженніший Любомир (Гузар), висловили занепокоєння, що внаслідок маніпульованих асоціацій цей випадок може бути використаний як привід, аби скомпрометувати ректора УКУ і цілу інституцію, яка має виняткову репутацію вільної від корупції). Я також повідомив, що маю достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців.

Народ України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо середнього та малого бізнесу. Я попросив молодого співробітника передати мою стурбованість такими фактами своєму начальству. Я мав враження, що він особисто готовий дослухатися до етичних аргументів, але й, водночас, виконує свою звичну роботу. Мені було ясно, що він старанно «дотримується інструкцій».

Під час нашої розмови співробітник СБУ запитав мене про Генеральну асамблею Федерації європейських католицьких університетів (FUCE), що мала відбутися 20-22 травня в стінах УКУ у Львові. Він охарактеризував її як важливу подію (вона отримала серйозний розголос) і спитав про програму, та про те, чи зустріч відкрита для широкого загалу. Стало зрозуміло, що він був би зацікавлений взяти у ній участь. Я сказав, що головна тема: «Діяльність католицьких університетів задля гуманізації суспільства» була оголошена в засобах масової інформації і що результати обговорень також будуть оприлюднені. Однак робочі засідання ректорів університетів не є загальнодоступними. Я пояснив, що 211 членів Міжнародної федерації католицьких університетів (IFCU) та 49 членів FUCE ретельно слідкують за розвитком єдиного католицького університету на території колишнього Радянського Союзу. Вони особливо зацікавились обставинами діяльності УКУ після того, як у березні на щорічній зустрічі Ради консульторів IFCU в Японії, я мав нагоду описати деякі наші суспільно-політичні перипетії та загрози свободі інтелектуального дискурсу (нав’язування радянського бачення історії; реабілітацію сталінізму і Сталіна, якому 5 травня 2010 р. в Запоріжжі відкрили новий пам’ятник; відновлення цензури у пресі й на телебаченні), які несумісні з нормальним університетським життям.

Тоді, як це й було домовлено на початку зустрічі, я запросив до розмови першого проректора УКУ д-ра Тараса Добка, якому співробітник повторив побажання СБУ.

Розуміючи стурбованість СБУ збереженням стабільності українського супільства, слід зробити декілька висновків з цієї зустрічі та пропозицій, які на ній були висловлені:

1. Підписання такого документа, як цей лист, що був мені запропонований до підпису, рівнозначне зі згодою на співпрацю з СБУ. Особа, яка його підписує, властиво, погоджується зі змістом листа та з можливими його наслідками. У практиці радянських спецслужб поставлення підпису на документі, який був написаний КДБ і зберігався там, було основним методом вербування таємних інформаторів (сексотів).

2. Такі методи не мають відомих (мені) прецедентів у незалежній Україні в досвіді УКУ та Львівського Національного Університету, чийого довголітнього ректора (і колишнього міністра освіти і науки 2008-2010 рр.) Івана Вакарчука я спитався безпосередньо після цієї зустрічі. Ці методи були добре відомі в радянські часи.

3. Конфіскація листа після підписання робить його і підпис інструментами для використання СБУ на власний розсуд.

4. Можливі сценарії використання подібного документа включають таке:

a) У випадку арешту студента, СБУ може звернутися до ректорату з оскарженням, що університет був поінформований про небезпеку для студентів, але не вжив необхідних заходів, щоб вберегти їх від протиправних вчинків чи насилля щодо них. У такому випадку адміністрації університету може бути висунуте звинувачення з подальшою моральною та юридичною відповідальністю. Звинувачення з юридичними наслідками може стати інструментом змусити університет піти на компроміс стосовно своїх засадничих принципів (свободи слова, форм суспільної діяльності та критики, навіть релігійних практик – все це має свої прецеденти в недавній історії). Більше того, влада може використовувати такий претекст, аби здійснювати потужний тиск на університет з метою приборкати будь-які студентські протести.

б) Після гіпотетичного арешту студента чи студентів, їхнім колегам і батькам, як і іншим членам університетської спільноти можуть показати документ, яким адміністрація була попереджена, і їй порадили приборкати прояви студентської активності. Оскільки адміністрація не відвернула студентів від незаконної діяльності, яка стала приводом для арешту, батьки й інші особи можуть зробити висновок, що університет недостатньо (неадекватно) піклується безпекою своїх студентів. Це був би найефективніший спосіб поділити університетську спільноту та підірвати репутацію університету серед його найважливіших членів – студентів.

5. Явний та справжній сюрприз, яким стала для співробітника моя відмова вчинити так, як вимагалося, може означати, що він не часто зустрічається з подібною реакцією. Він пояснив мені, що регулярно працює з духовенством. Можна припускати, що подібним чином зверталися або будуть звертатися і до інших душпастирів (які працюють з молоддю, студентами і т.д.), та що хтось не міг або не зможе відмовитися підписати такий документ.

6. Заходи такого типу породжують острах і тривогу. Вони й задумані для того, аби залякати адміністрації університетів та студентів. Вони є елементом методології, добре знаної українському народові. Відродження таких практик є свідомою спробою відродити методи радянського тоталітарного минулого та наново посіяти страх у суспільстві, яке тільки почало відчувати свою свободу.

7. Оскільки лише декілька з приблизно 170 українських університетів заявили протест проти недавніх змін у політиці та освіті, а багатьох ректорів спонукакли і/або змусили висловитися на їхню підтримку, то зрозуміло, що останнім часом у вищу освіту швидкою ходою повертаються страх і пристосуванство. Можна очікувати, що УКУ буде об’єктом особливої уваги й можливого тиску в наступні місяці. Солідарність міжнародної спільноти і, особливо, академічного світу буде важливою допомогою для УКУ, аби університет відстояв свою принципову позицію стосовно інтелектуальної і суспільної свободи.

8. Відкриті висловлювання і публікації на ці теми є мирним і найбільш ефективним способом протидії секретному контролю та залякуванню студентів і громадян. Як стало очевидним під час згаданого випадку, представники владних структур є особливо чутливими до винесення їхніх дій на публіку. Інформація може відігравати запобіжну, коригуючу й зцілюючу роль, якщо вона виявляє заплановані дії, які мають на меті обмежити громадянську свободу, демократію та людську гідність.
Слід зазначити, що 11 травня 2010 р., коли українські студенти організовували протести у Львові та Києві, представник апарату Ігоря Держка, заступника Голови ЛОДА, відповідального за гуманітарні питання, зателефонував до ректорату й запитав про статистику – кількість студентів, які беруть участь у демонстраціях. В УКУ відповіли, що не знають, яким чином вести такі підрахунки.

Прошу пам’ятати про УКУ, про всіх студентів та громадян України у Ваших думках і молитвах.

о. Борис Ґудзяк
Ректор
Українського Католицького Університету
19 травня 2010 р.Б.

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

20 ответов

  1. Эк ющевидные развизжались. Мешок-ишак-Галичина (скоро будет такое отдельное государство).

  2. И это пишет “отец” (см. подпись)? С такими выражениями? Прочитал три абзаца — дальше бред иезуита не осилил. Католичество продолжает наступление на православие. Скоро (не дай бог) пойдут костры, как в 15-и веке.

    Сказать что дурак написал, вряд ли, а свололчь наверняка

  3. Автору “статьи” действительно стоит задуматься, ибо это больше походит на писанину на заборе. Переимунуйте уж сайт тогда в какой-нибудь “забор” или в этом духе.
    А касательно информативности статьи, так насколько я помню упомянутые “тэшники” всегда имели линию по работе с ВУЗами. И для тех же ректоров и админ состава ВУЗа, это мало когда приносило вреда как и для студентов. Я полностью согласен с теми обозревателями, которые подметили, что состоялся самый банальный пиар со стороны ректора ВУЗа, ибо во-первых с такими бумажками ходят постоянно, но только не для скрытой параноической вербовки, а просто для отчетности, а во-вторых почему же ректор раньше не кричал о “давлении” или чем-то в этом духе со стороны СБУ, когда проводились выставки либо другие акции в его ВУЗе, которые были подготовлены либо же организованы сотрудниками СБУ?
    И в конце-концов верните нормальный сайт ОРД, коим мы его еще помним, прекратите этот постоянный афронт одним политическим силам.

  4. Революция- если ты нанимал этого паниковського премьер-министром страны то это говорит о твоем уровне развития, оно как у всех голубых -ниже плинтуса. Макшрейдера нанять руководителем страны, человек который у Кучмы випрашивал квартиру, воруя при этом ее у еврев,и это притом что воровал по черному, мог бы и купить, это говорит о его жаклом ничтожестве. А янек уже стал политическим узником-срывал норковые шапки у комунистов и дарил бедным шахтерам.ДАУНбасс одним словом

  5. Саше-При любви с американосами СБУ чуть не каждый месяць ловило в Украине кацапских шпионов- вот ето уровень СБУ и уровень ФСБ, а теперь при голубой любви между СБУ с ФСБ -СБУ может воевать лишь с попами и студентами. СБУ ето не политическая полиция каким было КГБ.

  6. Опять автор все перепутал и название и статья получилась странноватая :)))).
    Описанные “ужасы” это стандартные методы работы америкосов с их ФБР и пр. у себя “в демократической Америке”.
    И ужас ситуации состоит именно в том, что за время любви америкосов и СБУ — идиотизм стал общей отличительной чертой их “спецопераций”.
    Если не прав, поправьте меня, именно на этом сайте все мы читали о том, как американские “кураторы” получали рабочие кабинеты на Владимирской. Вот результат.
    Что будет дальше, увидим со временем.

  7. 27.05.2010 9:06 Гражданин

    Zuku

    “Оно и понятно, что трех абзацев не осилил…”

    Ну зачем же так! Надо вежливее, мягче, это наши восточные братья, к ним подходец нужен. Они же не знают, что католик переводится как “вселенский”, и до того, как Византия откололась, церковь была единая, только обряды были разные. Что князья Владимир (св. в Православии) и Ярослав — по факту католики, греко-католики, если совсем точно. Что 100 лет РПК (не путать с пулеметом:)) никто не признавал, что греко-католичество — это, по-сути, возвращение к истокам.

    А Вы собеседника обижаете… Ну, нельзя же так!

  8. Стас, не надо позорить КГБ. Никогда, ни при каких обстоятельствах работники КГБ так по-тупому не работали. Приходили с письменными документами к ректору? Вы очумели? Да в любом случае достаточно было телефонного звонка, если была надобность. Куратора из КГБ ректор принимал в любое время, вне всякой очереди, чётко выполнял всё то, что ему говорилось. Устно! От Ужгорода и Львова до Луганска и Донецка, от Киева и Чернигова до Симферополя и Одессы! Визит несчастного сотрудника УСБУ по Львовской области к ректору УКУ (Гудзяк, кстати, о нем отозвался в превосходных степенях) — это указание зам. главы АПУ Терезы Коровицыной Хорошковскому, Хорошковский спустил указание Терезы вниз. Всё на уровне Терезы и Хорошковского. А вы, Стас, катите бочку на КГБ. Не надо. Кстати, припоминаются студенческие волнения единственный раз — в том же Львове во время похорон Владимира Ивасюка. Протесты были организованы теми львовянами, которые довёли Ивасюка до самоубийства (я не исключаю версию и об убийстве); КГБ к убийству Ивасюка отношения не имел, заверяю. Чистейшая провокация. Но это другая тема, к сожалению, никого сейчас не интересующая. К сожалению. Вероятно выгодно, чтобы в памяти людей остались лживые версии. Ну и хай. Как это у вас на сайте после модерации — органоболы?

  9. Ректор решил пропиарится. Не хочешь- не подписывай, тебе что, иголки под ногти засунули? Сотрудник вел себя абсолютно корректно, чего ты еще хочешь, деятель? Поставь себя на его место: студенты шалят, за деньги, под заказ, местным сотрудникам СБУ задают вопросы, они обязаны, по крайней мере, провести профилактику, вот и попытались выполнить свои обязанности. Как по-другому отчитаться, кроме как показать подписанный документ? Да никто этого красавца вербовать не собирался, много чести. Да и связываться с истеричкой никто не стал бы. А вот ему прекрасный повод сделать себе рекламу, заодно братика-преступника своего реабилитировать. И вообще: католикам место в Риме, нехрен им в Украине делать. У нас государство ПРАВОСЛАВНОЕ!!!

  10. Умник, прочти внимательно свой текест, и ответь на вопрос (если хватит ума сделать элементарный вывод) — так кто же озабочен языковой проблемой? И кому нужно красить собачьи будки?
    Но, с другой стороны, твоя озабоченность понятна — страшно вам ребята. И не зря. Будет революция, и гораздо раньше, чем ты думаешь. Дебилов у власти терпеть долго невозможно.

  11. Стас, а Вы к кому именно в своём вступлении так бранно обращаетесь ? Кто конкретно идиоты и т.д. Чего Вы всё время беситесь, истерия приведёт к необратимым болезням. Научитесь мыслить, общаться и высказываться так же корректно и толерантно, как хотя бы Ректор УКУ (правда подучиться надобно).

  12. "Революция", говоришь будет? А давай! Достала гопота свидомая...:

    Когда собаке совершенно нечего делать, она красит будку. А если нет краски, кисточки или будки — она вылизывает себе разные места. Гигиена — она лишней не бывает. Об этом, кстати, стоит помнить многим в Украине. Студентам, которые дурью маются, вместо того, чтобы учиться или работать в свободное от учебы время. Околополитическая когорта различных бездельников-общественников. Имя им легион. Делать, как правило, нечего. Но, в отличие от друга человека, веселые бездельники будку не красят и о личной гигиене не беспокоятся. Они борются за украинский язык и прочие пещерные атрибуты государства. Почему пещерные? Потому что двадцать первый век на дворе.

    Нормальными признаками государства, на мой обывательский взгляд, является равенство граждан перед законом, справедливое распределение государственных средств, рыночная экономика, свобода слова, демократические выборы и прочие «мелочи». А поиски доказательств о том, что Иисус Христос был украинцем, запрет всех языков, кроме титульного, вообще все проявления национализма считаю рудиментом. Место которму — в пещерном прошлом. Уж не обессудьте.

    Вернемся к нашим баранам. То есть к студентам. Которым на учебе делать нечего, а работать они не хотят. То ли лень, то ли нужды нет — родители обеспечивают достойно. И вот студенты Киево-Могилянской академии готовят иск в суд против премьер-министра Украины Николая Азарова за незнание государственного языка. По информации телеканала “1+1”, свой иск студенты мотивируют тем, статья 10 Закона о языках требует от должностных лиц государственной власти владеть государственным языком. По их словам, незнание и игнорирование украинского на работе квалифицируется как служебное несоответствие.

    Казалось бы — нет забот других? Мы премьера нанимаем на работу, чтобы он экономику привел в порядок, правила игры в стране справедливые установил. В общем, обеспечил требования граждан к нормальному государству в двадцать первом веке — перечень смотри выше. Справится — умница, получи зарплату, место в истории и благодарность народа. Не справится — до свидания, служебное несоответствие. В последнем случае мне совершенно все равно, насколько премьер-министр владеет одним из доминирующих в нашей стране языков. Если организатор и руководитель плохой — в моих глазах его не оправдает даже сто написанных на древнеукраинском песен, стихов или книг. Потому что для другого нанимали. Это как с программистом — он должен без ошибок и вовремя сдавать программы, а его умение петь в караоке, чинить машину и ловить больших карасей по выходным — вторично. А студентам, раз уж учиться и работать нужды нет, я бы рекомендовал все-таки красить будку. Нет будки — построить. Если руки растут не оттуда, то все равно есть полезное занятие. Гигиена — она никогда лишней не бывает.

    Впрочем, с языковыми спекуляциями скоро все может закончиться. Давно назрело — двадцать первый век и свобода — наше все. В том числе и в выборе языка общения, кино, театра, учебы и работы. В Партии регионов собираются решить языковой вопрос законодательно до конца июня. “Сейчас едва ли не вся наша фракция задействована в разработке нового закона о языках, который до июня должен быть внесен в парламент и до конца месяца принят”, — сказала депутат Елена Бондаренко, пишет ”Сегодня”.

    По мнению политика, этот закон “снимет многие вопросы, включая языковые проблемы в образовании и кино”. “Он будет вводить обязательное требование — спрашивать студентов и родителей учеников, на каком языке они хотят учиться”, — отметила Бондаренко. “Русский язык вернется и в суды”, — добавила она. В своей программе Кабинет министров планировал решить языковые вопросы в октябре, тогда как учебный год начинается с сентября.

    Издание отмечает, что в столице Украины Киеве — 7 русских школ, а большинство первых классов в школах в рускоязычных городах юго-востока — уже украиноязычные. В то же время министр образования Дмитрий Табачник сказал “Сегодня”, что в Киеве уже действует норма, согласно которой для открытия русскоязычного класса нужно 15 заявлений родителей в одной школе. Она же будет применена и в других регионах. Но заявления добровольны, то есть родители сами должны проявить инициативу.

    Короче, с языком вопрос закроют. Пусть люди сами выбирают — никакого насилия. Теперь бы еще бездельникам достойное занятие найти. Если красить будку не хотят, а к гигиене душа не лежит — на производство или в сельское хозяйство. Руки везде нужны. Мозги тоже, но у этих ребят они явно не под то заточены. А то несправедливо получается — при всем своем пустозвонстве и бесполезности, кушают они регулярно. Значит, кто-то бездельников этих кормит. Я, например, не хочу их кормить. Можно из моей зарплаты не вычитать налоги на стипендии и финансирование Киево-Могилянской академии?

  13. Zuku

    Оно и понятно, что трех абзацев не осилил…В этом трагедия независимой Украины. Вроде и Интернетом пользуются, и мобильной связью, и что такое космос знают, а вот больше трех абзацев содержательного текста, заставляющего задуматься, осилить не могут…
    А ты и не пробуй, не стоит, — слушай лучше Азарова, он вчера так “тебедоступно” искривлял своим поганым ртом украинский язык, говоря о “принципах” и “нэобхидних” “заходах”…Главное, помни, общество не оторвется от окружающей его эволюции, важно только насколько резким будет вынужденный скачок в эволюции… Недоумки, придумывающие такие “стратегии” борьбы с собственным народом, явно переоценивают собственные силы… И это плюс, так скорее они подойдут к эшафоту… А ректор ведь молодец — очень вежливо, достойно и сильно повел себя в такой недвузначной ситуации…К сожалению, представляю, сколько ректоров -zukов по стране такие письма с радостью подписали — а потом рассказывают везде, как них СБУ “наехало”…гнилые души, никчемные людишки…

  14. КГБ возвращается в ВУЗы? — ИДИОТСКИЙ ЗАГОЛОВОК. СБУ ДО КГБ КАК ДО ЛУНЫ.ТАМ ОСТАЛИСЬ ОДНИ БЕСТОЛОЧИ, НЕ СПОСОБНЫЕ РАБОТАТЬ. ТАК, ЧТО РАССЛАБТЕСЬ.

  15. И это пишет “отец” (см. подпись)? С такими выражениями? Прочитал три абзаца — дальше бред иезуита не осилил. Католичество продолжает наступление на православие. Скоро (не дай бог) пойдут костры, как в 15-и веке.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

По делу Медведчука объявлено подозрение экс-министру Демчишину

Следователи СБУ и ГБР вручили подозрение министру энергетики и угольной промышленности Украины, занимавшему этот пост с 2014 по 2016 год.…
Подсидит ли Андрущенко Баканова? -- 2

Подсидит ли Андрущенко Баканова? -- 2

Почему скупой платит дважды, дурак трижды, а идиот постоянно.Или почему снять реакцию так важно. Предыдущая публикация наделала много шума. По…

Где 100 миллионов, найденные у Любченко при обыске?

Телеграмм-канал «Блядский Цирк» пишет: «Прошло уже несколько дней со дня, когда НАБУ и СБУ проводили обыски у Любченко. И тишина,…
НОВОСТИ