Найвлучніший Удар серпом: Черчіллю — по … пальцях, Сталіну — по нервах

70 років тому — 17 лютого 1940 року — в руках Адольфа Гітлера опинився план, завдяки якому вермахт за півтора місяці розгромив французьку, бельгійську, голландську армії та англійський експедиційний корпус. Те, чого німці не змогли зробити в 1914-1918 роках, поклавши понад 1,2 мільйони солдатів, вони досягли в травні-червні 1940-го, втративши лише 45 тисяч вояків.

Найдивніше, що операція, яка докорінно змінила ситуацію у Західній Європі, була не результатом довготривалої та цілеспрямованої роботи німецького генштабу, а ініціативою трьох людей та наслідком збігу обставин!

План війни проти Франції («Гельб») Гітлер ухвалив ще наприкінці жовтня 1939 р.

Проте після тривалої суперечки між фюрером та генералами наступ було відкладено. Генштаб сухопутних військ доводив, що погана погода не сприяє наступу. Гітлер натомість заперечував, що «дощ падає також і на ворожих солдатів», проте погодився відкласти наступ.

«А» і «Б» сиділи на «Гельбе»

Згідно плану, група армій «Б» мала завдати основного удару по Франції через територію Бельгії та Голландії (аби не проривати лінію Мажино). Слабша група армій «А» мала би прикривати наступ групи армій «Б» з лівого флангу від ворожих контрударів. Фактично, цей план повторяв розроблений ще перед першою світовою війною план Шліффена, який німцям не вдалося реалізувати в 1914-му… Проте цього разу німці навіть не планували дійти до Парижу, а лише закріпитися на більш вигідній, ніж у Першу світову війну, лінії фронту.

Тим часом, начальник штабу групи армій «А» генерал-лейтенант Еріх фон Манштейн, ознайомившись з планом «Гельб», знайшов його вкрай недосконалим. Адже таким чином не вирішувалося головне завдання війни: остаточна перемога. Ось як про це згодом написав сам Манштейн:

Мощный правый кулак должен был разбить силы англо-французской армии, которые, по нашим данным, находились в Бельгии, в то время как слабая левая рука должна была прикрывать этот удар. Целью операции в отношении территориальных задач был выход на побережье Ла-Манша. Что должно было произойти после этого первого удара, из директивы нельзя было узнать... Мне показалось довольно удручающим то, что наше поколение не могло придумать ничего иного, как повторить старый рецепт, даже если он исходил от такого человека, как Шлиффен...

Кроме того, мне стало ясно, что ни ОКХ (командування сухопутних військ. — Авт.), ни Гитлер не думали о том, чтобы взять за образец план Шлиффена во всем величии его замысла. Шлиффен составил свой план в расчете на полный и окончательный разгром всей французской армии. В оперативном же плане 1939 г. не содержится замысел полного разгрома противника. Ясно выраженной целью всей операции является частная победа над находящимися в северной Бельгии силами союзников... Я также думаю, что и Гитлер не верил тогда в возможность вывести Францию из войны в ходе этой операции. Он скорее вспоминал в первую очередь тот факт, что мы в 1914 г. вследствие неудачи нашего наступления не имели даже базы, необходимой для ведения подводной войны против Англии. Получению такой базы, то есть овладению побережьем Ла-Манша, он уделял, поэтому такое большое внимание.

Натомість Манштейн за допомогою своїх підлеглих — полковника Гюнтера Блюментріта та підполковника Хенінга фон Трескова — розробив альтернативний план. За його задумом, спочатку вермахт мав завдати удар через Бельгію та Голландію, а коли французи та англійці кинуться на допомогу бельгійським та голландським військам, завдати стрімкого удару танковими та моторизованими дивізіями через Арденни і, вийшовши до Ла-Маншу, оточити основні сили супротивника. Щоправда, попервах Манштейн вагався — чи пройде техніка через лісисті гори. Тож, він поділився своїми міркуваннями з провідним танкістом — генералом Гейнцем Гудеріаном. Той запевнив, що техніка пройде і став палким прихильником цього задуму.

Проте командування сухопутними військами та генеральний штаб визнали план надто ризикованим. Вони лише підсилили групу армій «А» мобільними з’єднаннями і дещо розширили її задачу. Але головний удар все одно мала завдати група армій «Б».

Таким образом, «ошибка в плане развертывания для нанесения первого удара», которую Мольтке считал непоправимой, не была устранена.

Зміна плану «по зальоту»

10 січня 1940 р. Гітлер затвердив наказ: розпочати наступ через тиждень. Проте того ж дня стався випадок, який круто змінив подальший розвиток подій. У Бельгії біля містечка Мехелен здійснив аварійну посадку літак люфтваффе. На борту перебував майор Райнбергер, який мав доставити оперативний план наступу у Другий повітряний флот. Офіцер не встиг спалити документи, які вже за кілька годин опинилися на столі в начальника французької військової розвідки. Німецьке командування змушене було скасувати наступ і задуматися над тим, як діяти далі.

Ти часом, Манштейн продовжував наполегливо бомбардувати командування меморандумами, доводячи переваги свого плану. Спочатку від нього відмахувалися, а в підсумку роздратований командувач сухопутних військ генерал-полковник Браухіч зняв Манштейна з посади начштабу і призначив начальником корпусу, що тільки-но починав формуватися в глибокому тилу — аби в того було меншу часу займатися плануванням воєнних дій.

І тут знову хід подій змінив випадок! Адольф Гітлер 17 лютого 1940 р. вирішив зустрітися з новопризначеними командирами корпусів. До того він вже чув про план Манштейна — напевно, від свого ад’ютанта полковника Шмундта. Йому про план розповів полковник Блюментріт, коли Шмундт перебував з інспекційною поїздкою на фронті.

Когда мы после завтрака стали прощаться с Гитлером, он пригласил меня в свой кабинет. Там он предложил мне изложить свою точку зрения об организации наступления на западе. Знал ли он уже от своего главного адъютанта о нашем плане и в какой мере он в этом случае был информирован, я не могу сказать. Во всяком случае, мне оставалось только удивляться тому, с какой поразительной быстротой он разобрался в той точке зрения, которую группа армий отстаивала в течение вот уже нескольких месяцев. Как бы то ни было, он вполне одобрил мои соображения.

План був ризикований і розрахований на те, що супротивник не розгадає задуму. Але в підсумку, все саме так і сталося. Попервах 10 травня німці вдерлися в Нідерланди та Бельгію, відволікаючи на себе англійські та французькі війська. Одразу ж Гудеріан провів свої танкові дивізії вузенькими дорогами через Арденни, сходу форсував Маас і вже на 12 день вийшов до Ла-Маншу. Англо-франко-бельгійські війська були оточені біля Дюнкерку. Англійський експедиційний корпус поспіхом евакуювався на свій острів, кинувши всю техніку та важке озброєння. Британський прем’єр-міністр Черчілль назвав операцію німців «Удар серпом».

Голландці капітулювали 14 травня, бельгійці — 28 травня, французи 22 червня підписали перемир’я — в тому ж салон-вагоні, в якому восени 1918-го перемир’я підписували німці. Гітлер не очікував такої блискучої перемоги і на радощах роздав своїм генералам дюжину фельдмаршальських жезлів (фельдмаршал Геринг став рейхсмаршалом).

Служили три товариші

Доля авторів плану склалася по-різному. Еріх фон Манштейн став одним з двох найвидатніших німецьких воєначальників другої світової війни (разом із Ервіном Роммелем). Гітлер казав, що «Манштейн це мабуть найкращий мозок який народив на світ німецький генштаб». На початку липня 1942 року, після того, як очолювані ним німецько-румунські війська взяли Севастополь, Манштейн став фельдмаршалом. Взимку 1942-1943 рр. він хоча й не зміг деблокувати оточену в Сталінграді 6 Армію, проте спромігся відбити радянський наступ і знову захопити Харків. На початку 1944 року розкритикував дії Гітлера і зажадав, аби його призначили командувачем Східного фронту. Проте Гітлер не погодився і невдовзі відправив Манштейна у почесну відставку. До речі, останнім місцем його служби був Львів.

В 1949-му фельдмаршала засудили за воєнні злочини на 18 років (з протестом проти вироку виступив британський військовий та історик Безіл Ліддел Гарт), але в 1953-му звільнили за станом здоров’я. Написав дві книги спогадів «З життя солдата» та «Втрачені перемоги», де провину за поразку покладав на Гітлера. Зокрема, вважав, що ще навесні 1943-го можна було закінчити війну «в нічию». Був консультантом командування бундесверу.

Гюнтер Блюментріт воював на Східному фронті, зокрема, у битві під Москвою (про яку залишив спогади), служив у генштабі, а в 1944-му — зустрів висадку союзників у Нормандії і до кінця війни лишався на Західному фронті. Дослужився до звання генерал інфантерії. Згодом, брав участь у створенні бундесверу.

Хенінг фон Тресков також воював на Східному фронті, дослужився до генерал-майора. Став однією з ключових фігур у підготовці військового заколоту проти Гітлера. Щоправда, в березні 1943-го підкладена за його ініціативою в літак Гітлера бомба чомусь не вибухнула. В липні 1944 року, після того, як спроба заколотників вбити Гітлера та здійснити військовий переворот провалилася, підірвав себе гранатою.

Підступне миролюбство, яке всіх дратувало

Цікаво, що вже наприкінці 1939 року держави, що зіткнулися у Другій світовій війні, нервово озиралися на формально нейтральний і миролюбний Радянський Союз. Англійці та французи збиралися надіслати експедиційний корпус на допомогу Фінляндії, яка тоді зазнала радянської агресії. А також планували завдати удару по бакинських та грозненських нафтопромислах, які живили не лише РККА, але й вермахт. Проте Фінляндія невдовзі уклала мир, а бомбардування — не відбулося через німецький наступ.

Натомість Манштейн, обґрунтовуючи свій варіант плану війни на Заході, зазначав, що не можна вв’язуватися у довготривалу війну, маючи за спиною Сталіна, який може вдарити в спину:

Растрачивать силы армии на частный успех (а не для достижения решительной победы) при учете такого фактора в нашем тылу, как Советский Союз, недопустимо. На континенте ударная сила нашей армии является решающим фактором. Советский Союз только до тех пор будет поддерживать с нами дружественные отношения, пока мы располагаем готовой к наступлению армией.

Як бачимо, на показне миролюбство СРСР всі сторони конфлікту дивилися з великою підозрою. І справді, Сталін у розмові з лідером Комінтерну Георгієм Дімітровим ще восени 1939-го зазначав:

Мы не прочь, чтобы они подрались хорошенько, и ослабили друг друга. Гитлер, сам этого не понимая и не желая, расшатывает, подрывает капиталистическую систему. Мы можем маневрировать, подталкивать одну сторону против другой, чтобы лучше разодрались.

І хоча Сталін не афішував широко цих планів, проте для багатьох тоді вони були зрозумілими. Проте Манштейнів «Удар серпом» виявився не лише великою неприємністю не лише для Черчілля, але й великою несподіванкою для Сталіна. Велика бійка в Європі скінчилася явно раніше, ніж він попервах розраховував.

Дмитро Шурхало, для ОРД