Человек не терпит насилия!

«АЗ ЕСМЬ ЦАРЬ!» — ПАСЕНЮК

«Країна самозванців» — напевне так колись літописці будуть описувати період розвитку незалежної України після Помаранчевої революції. Кислинський, Демченко, Пасенюк… І цей список можна значно розширити, якщо провести хоча б поверхове дослідження обставин призначення деяких осіб на державні посади. Доповнять цей список і сумісники, які вже офіційно не бояться говорити про те, що вони порушують закон.

Відсутність законних підстав, для зайняття тієї чи іншої посади, посилання на обставини, які дають можливість зайняти державну посаду, але не передбачені законом чи суперечать йому, — це ознаки нашої державної машини, притаманні усім без винятку представникам політичної еліти незалежної України. Усім — тому що одні прямо порушують закон, а інші — мовчки цьому потурають. Проте інколи така згода не тільки не мовчазна, а й надмірно кричуща та красномовна.

Останні події навколо громадянина України Пасенюка Олександра Михайловича, який є суддею Вищого адміністративного суду України та був його головою, уже, напевне, набили оскомину. Але така оскомина може досить швидко перерости, як мінімум, у гостру виразку шлунку для суспільства. Це може відбутися після першого ж рішення ВАСУ щодо встановлення результатів виборів Президента України. Наслідки можуть бути набагато тяжчі за наслідки проголошення Сергієм Ківаловим у 2004 році Президентом України Віктора Януковича.

«Закон як дишло» — це вислів суто український. І дійсно, деякі положення наших законів можна читати по-різному, чим уміло користуються рейдери від влади. Але у даному випадку практично неможливо говорити про двозначність.

Відповідно до частини п’ятої статті 20 Закону України «Про судоустрій України» голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п’ять років.

У частині п’ятій статті 41 цього Закону зазначено, що у разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов’язки виконує перший заступник голови суду, а за його відсутності — один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків.

Із закінченням повноважень голови суду ця посада стає вакантною. Суддя, який її займав, залишається у статусі судді. Абсурдне запитання — чи може бути присутнім голова суду за умови, що ця посада вакантна? Фактично неможливо підібрати якісь фрази для коментаря частини п’ятої статті 41 Закону, крім того, що переказати її буквально.

Як кажуть, куди вже зрозуміліше?

Але нагадую — ми живемо в Україні! В країні, де при владі особи, які з 2004 року тільки і займаються тим, що лякають один одного кримінальною відповідальністю. І не просто лякають, значна частина з них знає напевне, що неодноразово порушувала закон, тому і вчиняє не за законом, а так, як потрібно «комусь» та не зашкодить своїм інтересам.

Коротка хронологія.

22 грудня 2009 року в Пасенюка закінчився термін повноважень на посаді Голови ВАСУ. Добре, що хоча б це не стало предметом дискусії «видатних» юристів, які знають, як і куди «повернути дишло».

21 грудня 2009 року Пасенюк видає наказ про призначення себе виконуючим обов’язки голови не на підставі вимог закону, а на підставі відповідного рішення президії ВАСУ, яка не має жодних повноважень щодо вирішення таких питань.

23 грудня 2009 року перший заступник Голови Вищого адміністративного суду України Микола Сірош, читаючи закон буквально, на підставі частини п’ятої статті 41 Закону видає наказ про покладення на себе виконання обов’язків Голови ВАСУ. До речі, закон не надає права, а зобов’язує першого заступника голови ВАСУ у такій ситуації приступити до виконання обов’язків голови ВАСУ. В цей же день Сірош цілком логічно скасовує зазначений вище наказ Пасенюка, як незаконний.

Не довго чекаючи, рядовий суддя ВАСУ Пасенюк 23 грудня 2009 року скасовує накази в.о. голови ВАСУ Сіроша своїм наказом, який підписує як в.о. голови ВАСУ.

Після рішення президії та видачі наказів Пасенюк почав діяти у кращих радянських традиціях. 24 грудня 2009 року скликана конференція суддів адміністративних судів України. Кандидатура на «царя» була одна. Конференція, перевищуючи свої повноваження, поклала обов’язки голови ВАСУ на Пасенюка. Слід звернути увагу, що конференція суддів ні за яким нормативним актом взагалі не має ніякого відношення до призначення суддів на адміністративні посади.

25 грудня 2009 року Рада суддів України скасовує зазначене рішення конференції суддів адміністративних судів України на тій підставі, що воно, як і рішення президії ВАСУ, не відповідає закону. Водночас дії Сіроша зі здійснення організаційного керівництва діяльністю ВАСУ за відсутності голови цього суду Радою суддів України визнано такими, що вчинені ним у повній відповідності із законом. За вказаних обставин єдиним повноважним суб’єктом виконання обов’язків голови ВАСУ визнано першого заступника голови цього суду Сіроша.

Яким чином Пасенюк разом із суддями ВАСУ — членами президії «дотримувалися» вимог закону, точніше порушували їх, уже писалося в ЗМІ (http://tema.in.ua/article/5222.html).

Після рішення Ради суддів України, яким скасовано рішення конференції суддів адміністративних судів України, суддя Пасенюк бачить, що «трон» він втрачає, і цього ж дня видає наказ без жодного посилання на вимоги закону, які легітимізують його дії та підписує його вже не як в.о. голови ВАСУ, а як повноцінний голова ВАСУ — вирішив не розмінюватися та призначити себе головою ВАСУ без приставки «в.о.».

big pasen

Єдині підстави, які Пасенюк вважав за потрібне зазначити в наказі, — це все те ж рішення конференції суддів адміністративних судів України та рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2009 року. Не буду вдаватися до аналізу рішення КСУ, лише зазначу, що воно не має жодного відношення до ситуації із Пасенюком.

Дійсно, а чого розмінюватися на «в.о.», якщо можна так просто «коронувати» себе. Цим наказом Пасенюк сам себе проголосив (саме проголосив) головою ВАСУ, незважаючи на те, що строк його повноважень на цій посаді уже сплинув, а на новий строк його не призначено. Це нагадує ті часи, коли самодержавці стверджували себе царями. «Аз есмь царь» — проголошували монархи. Але ж це було в сиву давнину, коли й права по суті не було. А за Пасенюком виходить, що в Україні й сьогодні права немає.

Оце так самопроголошення! Навіть коли монархів коронували, і то дотримувалися якихось традицій.

І це все відбувається в правовій демократичній державі Україна з мовчазної згоди правоохоронних органів та політиків.

На жаль, в Україні на сьогодні брак харизматичних особистостей, які в силу своїх повноважень можуть у цій ситуації пошукати відповіді на питання:

— Чи є правомірними дії судді ВАСУ Пасенюка щодо прийняття на себе повноважень голови цього суду?

— Чи відповідають його дії порядку, встановленому законом?

— Чи наявні законні підстави для вчинення таких дій?

— Чи введені в оману оточуючі стосовно дійсного статусу Пасенюка?

— Чи є видання суддею Пасенюком відповідних наказів тією дією, яка тягне юридичну відповідальність?

Сумно констатувати, але для нашої влади такі питання часто залишаються риторичними.

Позиція Пасенюка в усій цій історії зрозуміла. Його становище за умови, якщо він очолює ВАСУ, безпрограшне за будь-якого результату виборчої кампанії. Він може давати гарантії сьогодні усім кандидатам, тому що знає — переможець (чи то Янукович, чи то Тимошенко, чи будь-який кандидат) буде завдячувати саме йому незалежно від того, яке буде рішення ВАСУ щодо результатів виборів. Учіться в Пасенюка, як забезпечувати своє безхмарне майбутнє, незалежно від політичного пасьянсу, використовуючи посаду голови суду (правда, не свою, а незаконно привласнену). Це майбутнє особливо наближеної особи до майбутнього президента. Заради такого кушу можна і закон порушити.

От тільки чому самі кандидати в Президенти України мовчки спостерігають за тим, як Пасенюк глумиться над законом? Можливо усі повірили в одну і ту ж його обіцянку, сказану в різних кабінетах віч-на-віч. З урахуванням особливостей стосунків між кандидатами у цій виборчій кампанії навряд чи вони будуть розмовляти між собою з цього приводу. А варто було б.

Дивує інше. Основні гравці перегонів декларують те, що вони унеможливлять фальсифікації та будуть вживати усіх заходів щодо дотримання закону під час виборчої кампанії. У будь-якому випадку видається те, що кожен з них впевнений у підтримці виборців, проте сильно стурбований, що перемога може бути вкрадена: чи то з допомогою фальсифікацій, чи то з допомогою судових рішень.

Але чомусь жоден з кандидатів не переймається (чи удає, що не переймається) проблемою легітимності державних органів, які вирішують виборчі спори. Зазначені вище дії Пасенюка є кричущими та фактично вандальними по відношенню до закону. Вони змушують задатися питанням щодо законності діяльності ВАСУ.

Невже майбутній Президент України не розуміє наслідків цього? Рішення ВАСУ, очолюваного нелегітимним головою, може мати більш резонансні наслідки, ніж події 2004 року. Тоді народ апелював до суду і суд виправив Ківалова. Тепер апелювати до ВАСУ — це апелювати до суду, організаційне керівництво діяльністю якого здійснюється з грубим порушенням закону. До кого звертатися за захистом?

Разом з тим, кандидати мовчать.

Але є і ті, хто не мовчить, а намагається довести до суспільства думку про те, що закони пишуть для українського суспільства, але не для окремих його представників.

Цікавою і, можливо, знаковою у цій ситуації є підтримка Пасенюка видатним юристом, знавцем виборчого права Ківаловим (http://www.pravda.com.ua/news/4b332d5f54d03/). Ківалов — особистість досить колоритна в Україні. І саме цікаве, що як тільки він когось починає підтримувати, а тим більше, публічно, відразу в цієї людини з’являються проблеми. А що найгірше — проблеми виникають у держави.

У 2004 році в Україні, як зазвичай, відбувалася чергова виборча кампанія. 24 листопада 2004 року Ківалов оголосив Януковича переможцем президентських перегонів. Наслідок — країна в стані революції, а сам Янукович так і не став президентом. Різниця у часі між заявою Ківалова 2004 року та цьогорічною щодо Пасенюка ювілейна (5 років)…

Але тепер у напарниках Ківалова ще й Олександр Лавринович (http://glavred.info/archive/2009/12/25/185807-1.html), Андрій Портнов (http://www.pravda.com.ua/news/4b337bc8ae606/), Микола Оніщук (http://unian.net/ukr/news/news-354510.html).

Тож тримайтесь. Президентські перегони будуть спекотними, а їх фінал — дуже несподіваним!

Мстислав Справедливий, спеціально для ”ОРД”

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

15 ответов

  1. Ото ж і воно! А куди подітись пересічному українцю з своїми проблемами, коли його долю вирішують подібні Пасенюку ділки у мантії, які плюють на вимоги закону з високої дзвіниці?!

  2. За державу обидно, а конкретно то, что ее губит правовой беспредел со стороны те, кто должен был бы утверждать верховенства Закона. С автором можна согласиться, он абсолютно прав в отношении Пасенюка. Но если сказали “А”, то нужно говорить и “Б”. Автор почему-то деликатно обходит вопрос легитимность продолженния исполненния обязаненностей теми суддями, которые был назначены на админ. должности тем органом который не имел на это право. Почему не применяеться тот же принцип, что и в даному случае применяетья к исполняющему обязанности председателя ВАСУ? Сплошное лукавство, борьба интересов и беда украинской судебной системы. Шо маємо, то маємо. Вот именно это и погубит всех нас. Независимо от политических симпатий.

  3. По Конституции срок полномочий Ющенко,а это ровно 5 лет и ни дня больше, истекает 22 января.По вашей.автор,логике єто аналогичній случай с главой суда.Так ві поддерживаете позицию,что после 22 ющенко уже никто.Да или нет?

  4. Для САМ на заміну автора.
    Стаття 108 Конституції України. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
    Чомусь для голови суду цього закон не встановив. А Пасенюк встановив.

  5. А как быть с судьей Демченко, который вместо пенсии сидит на своей должности УЖЕ 2 года? И заявление о своей отставке писать НЕ СОБИРАЕТСЯ. Ждет пока его Рада уволит? А Рада его НЕ уволит, пока СЛАДКАЯ ПАРОЧКА будет работать НА ПАРУ. Че то Совет судей и не чешется по его поводу! “Закон один для всех!” — так вроде?

  6. Ситуація з Демченко, така ж як і з Пасенюком. Тільки той ховається за Ківалова, який переживає за долю Демченка, так як і за долю Пасенюка. І Демченко соромлячись, як “голубой воришка” з “двенадцати стульев” показує пальцем на ВРУ, комітет з правсуддя якої очолює Ківалов. Але от чого Ківалов став захищати Пасенюка — це питання. Він до ситуації з Пасенюком не має жодного відношення. Як Ківалов трактує закон знає вся країна, і не тільки наша. А Пасенюк мав тихо видати наказ та покласти обовязки на свого першого заступника, якого до речі до посади привів саме він. Ківалов до ситуації з Пасенюком має таке ж відношення як до оперного театру Парижу.

  7. Для Я и таких же умников,которые в Конституции читают то,что им выгодно.А теперь поясните статьи Конституции,какая из них главнее.Ст.103.Президент избирается на 5 лет,при этом хочу заметить не на 5 лет и 1,10 или надцать дней.5 лет и точка,или умножьте 5 на 365 дней и получится равное количество дней прекращения полномочий диючего-24 января 2010 года.Ст.108.Полномочия президента заканчиваются после вступления в должность нового.Да,но как тогда понимать и толковать требования ст.103,где 5 лет и не меньше этого срока ,но и не больше..Ну поясните,если вы такие грамотеи,что главнее в Конституции статья 103 или 108?То-то и оно!

  8. Для Обьективного. А вы у Пасенюка спросите. Он уже до выборов начал читать закон, так как ему надо. Что будет после выборов посмотрим. А то, что его куш после выборов (если всё же докажет, что он “пожизненно”) такой, что Зварычу и не снилось, это правда. Поэтому и доказывает, что закон это одно, а Пасенюк — это другое.

  9. По большому счету админсуды меньше всего нареканий имеют, в отличие от судов общей юрисдикции. Помаранчевая свора перед выборами завыла,натравливая всех и вся на Пасенюка,хотя он ни в каких заказухах замечен не был. Понимая,что выборы просрутся и только админсуд вправе будет,что- то сказать,вот и развонялся Вася Онопкин,что бы туда Юлькиного человека тиснуть.

  10. ІЛЛЯ — ти не праведник! То що витворяють ці “зваричі” то просто жах з ужасом. Я сам керівник, юрист, но такого ще не бачив- тупо приймають постанову, що білий аркуш паперу насправді являється чорним кубинським мішком. А апеляцію чекав рік, зараз касацію чекаю більше року. Адмінсуд-на суд.

  11. ІЛЛЯ — ти не праведник! То що витворяють ці “зваричі” то просто жах з ужасом. Я сам керівник, юрист, но такого ще не бачив- тупо приймають постанову, що білий аркуш паперу насправді являється чорним кубинським мішком. А апеляцію чекав рік, зараз касацію чекаю більше року. Адмінсуд-на суд.

  12. ІЛЛЯ — ти не праведник! То що витворяють ці “зваричі” то просто жах з ужасом. Я сам керівник, юрист, но такого ще не бачив- тупо приймають постанову, що білий аркуш паперу насправді являється чорним кубинським мішком. А апеляцію чекав рік, зараз касацію чекаю більше року. Адмінсуд-на суд.

  13. Почему какой-то промежуток времени в нашей истории существовала Запорожская Сечь и была известна как в Европе, так и в Азии. Основные принципы ее существования: жесткая диктатура, единоначалие, дисциплина, подчинение меньшинства большинству. Право голоса, но в том случае, если этого голоса не хватает. И, естественно, сильная и соображающая личность у руководства. Никогда славяне не понимали правильно слово “демократия” (кто не уверен, пусть еще раз прочитает нашу историю в любом издании). Что из демократии теперь получилось в Украине? Пока серая масса дурит друг-друга по мелочевке, власть имущих обкрадывает серую массу на милиарды. Если что, “они” уедут на родимну, кто в США, кто в Израиль… А серая масса останется оплачивать долги МВФ. Вот это и есть демократия по украински. Когда-то историки писали про смуту на Руси. Лет через 200 напишут про смуту на територии Украины.

  14. Буйнов абсолютно прав. Кто-то из великих сказал: высшая форма демократии-это диктатура. И еще. Ющенко стал президентом ( с маленькой буквы) в результате вопиющего поругания основного закона страны, нахрапом, в такой же обстановке полного правового беспредела мы живем с 2004 года. Покажите один государственный орган, работающий законно. Правовое уродство везде. Такое устройство аппарата родилось в уродливых условиях, а от неполноценного ребенка ждать нормального развития и полноценной отдачи нельзя. Бледная с косой позволяет себе на всю страну заявлять о том, что закон, принятый Радой, ей до глубокой дупы-куда еще дальше?

  15. Если выборы в руках Кивалова, Портнова, Пасенюка, то можно спать спокойно. Эта страна как была на задворках так и останется. Интересно чего же молчит Кузьмин. Он же почти главный борец за законность в стране. Но всё таки есть надежда, что когда-то будет другое время и другие прокуроры, которые квалифицируют действия Пасенюка в соответсвии с КК Украины, а также прокурорское бездействия.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

Грымчаку дали десять лет

Бывшему заместителю министра по вопросам временно оккупированных территорий Юрию Грымчаку объявлен приговор 23 февраля. Как сообщает САП, ему назначено наказание…

Проворовавшийся мэр Обухова предстанет перед судом

В Обуховский районный суд поступил обвинительный акт в отношении обуховского городского головы, «слуги народа» Александра Левченко. Как сообщает Киевский регион,…

Порошенко отбился от повестки в "Жулянах"

Пятый президент Украины (2014-2019), лидер партии «Европейская солидарность» Петр Порошенко прошел паспортный контроль в аэропорту «Киев» («Жуляны») в понедельник. Во…
НОВОСТИ