Подонок в судейской мантии и его брат-прокурор

До чего низко пали нравы судейской прокурорской элит в нашей стране можно судить по публикациям ОРД. И вот очередной пример: главой Ривненского городского суда в третий раз может стать Петр Денисюк, по сравнению с которым арестованный судья Зварыч — нашкодивший пацан. Денисюку сошло с рук, то, что некоторые дела он поручал рассматривать своему… водителю. Что третий год не дает осудить знакомого-педофила. И еще сотни подобных примеров. Ривне гудит на митингах против Денисюка. Но за него горой стоят брат — начальник управления Генеральной прокуратуры и кум — председатель Совета Судей…

Пожалуй, такого скомпрометировавшего себя судьи, как Петр Дмитриевич Денисюк в Украине больше нет. Что он только не вытворял в судейском кресле. Самый безобидный эпизод, это, когда Денисюк, будучи главой суда получил 17 августа 2006 года административные иски граждан к СЗАТ “Плодопитомник”. За пустяковыми, на первый взгляд, спорами, крутились большие «земельные» денежки. Не долго думая, он расписал это дело на судью Куцоконя и тут же САМОСТОЯТЕЛЬНО вынес постановление закрыть его на основании якобы представленных заявлений сторон об отказе от исков. Как позднее выяснилось, те самые “отказы” были приняты непосредственно Денисюком П.Д. от имени гражданки Самолюк 28 сентября 2006 года.  При том, что Самолюк Л.А. умерла 24 сентября 2006 года (т.е. за 4 дня до этого).  Все заявления, якобы принятые Денисюком П.Д. лично 28 сентября 2006 года, были сделаны на одном компьютере, и подписаны одним человеком.

Что бывает за такие шалости? Как минимум — пожизненная дисквалификация. Как максимум — приличный срок. Но Денисюку за это не было НИЧЕГО. Более того, если копнуть глубже, оказывается, что документы он подделывает уже много лет. И опять-таки абсолютно безнаказанно.

А вот для тех, кто пытается его привлечь к ответственности, честно выполняя свой профессиональный долг, встреча с судейской гидрой заканчивается печально.

Бывший сотрудник органов прокуратуры в городе Ривне Андрей Тимощук потерял работу после того, как в результате проведенной проверки деятельности Ривненского горсуда выявил, что некоторые судебные решения принимал не Денисюк, а его… водитель.

Цитируем  «Главред»: «Как рассказал Тимощук на заседании Львовского пресс-клуба, дела об админнарушениях рассматривал водитель председателя горсуда. Есть документы, подтверждающие использование Денисюком автотранспорта, который не был официально зарегистрирован в Украине, а также получение зарплаты за время пребывания за границей на отдыхе.

Еще в 2005 году на основании выводов квалификационной комиссии судей общих судов Житомирского апелляционного округа, которая провела комплексную проверку деятельности Ривненского городского суда, ставился вопрос о возбуждения уголовного дела относительно Денисюка по факту злоупотребления служебным положением, превышения должностных полномочий, служебной подделки и принятия заведомо незаконных приговоров. Прокуратура г. Ривне на основании распоряжения прокурора Ривненской области сначала подтвердила заключения комиссии о фактах фальсификации и принятия Денисюком заведомо неправдивых решений, а через несколько дней под давлением отменила это постановление», — сказал Тимощук».

Ну, тем, что Денисюк получал зарплату, грея пузо в Египте и Турции по нескольку раз в год, никого не удивишь. Взяток много — можно отдыхать в дорогих отелях. Но вот история с водителем-судьей стоит отдельного изложения. Вот выдержки из письмажителя Ривного Владимира Фесюка на имя тогдашнего председателя комитета ВРУ по борьбе с организованной преступностью и коррупцией Владимира Стретовича.

«Я, Фесюк В. Я., працював водієм на підприємстві «Хлібодар», м. Рівне. 13 червня 2002 р. близько 2-ї год. ночі я їхав на автомобілі ГАЗ-53 на хлібозавод за хлібом. На вул. Кіквідзе мене зупинили працівники ДАІ. Коли не було до чого вчепитися, вони сказали, що все одно складуть протокол. Після цього мене відвезли на освідчення до наркодиспансеру. Кров та сечу в мене не брали. Лікар, якого розбудили, спросоння при свічці не став проводити експертизу, а склав неправдиву довідку, що я був нетверезим. І разом із працівниками ДАІ змушували її підписати. Я відмовився. Однак працівники ДАІ склали на мене незаконний протокол.

Через деякий час я отримав повістку із Рівненського міського суду, що мені потрібно з’явитися ДО СУДДІ СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА ХАРЕЧКА В 9-Й КАБІНЕТ. 19 липня 2002 р. я прийшов до нього. Він підтвердив, що є тим суддею, який розглядатиме мою справу. Я йому все розповів і на підтвердження своїх слів попросив викликати свідками лікаря і працівників ДАІ. Ці прохання суддя проігнорував, натомість спитав, чи є в мене 500 грн.? Інакше позбавить мене прав. Я пояснив, що з порушенням не згідний, натомість маю двох дітей і права мені потрібні, щоб було на що жити і утримувати дітей. Тоді суддя Харечко сказав, що мені потрібно звернутися до адвоката Юшко, яка може мені допомогти. І на аркуші паперу написав її дані. Оскільки коштів на адвоката в мене не було, то я до неї не пішов. В подальшому мені стало відомо, що мене судив не суддя, а шофер цього суду. Винесене ним незаконне рішення — позбавлення прав на 2 роки — призвело до того, що я втратив роботу і не маю за що утримувати двох маленьких діточок».

Круто!!! Харечко Сергей Петрович, 1973 г.р., уроженец  с. Кричильск Сарненского района Ривненской области, образование — среднее, специальность — водитель СУДИЛ ЛЮДЕЙ ИМЕНЕМ УКРАИНЫ. И это не анекдот. Ниже два документа, с абсолютно одинаковыми номерами, но с разными датами и решениями. В одной написано, что автолюбителя Мартынова лишено водительских прав на два года, в другой — оштрафовано на 340 грн.

Оба документа подписано «Денисюк», но ПОДПИСИ РАЗНЫЕ. Шеф и водитель, случайно приняли решения по одному и тому же делу. Думаете, их за это наказали. Нет, абсолютно, нет. Харечко и сейчас работает (во всяком случае, до последнего времени) в штате территориального управления государственной судебной администрации Ривного.

А история с отцом-педофилом! Депутаты Верховной Рады от разных фракций, уполномоченная по правам человека Нина Карпачева, пресса, жители города — все в шоке. Вот фрагменты из обращения депутата Елены Лукаш (у которой самой есть крошка-дочь) к журналистам:

Уважаемые журналисты!

Обращаюсь к вам с надеждой на поддержку в деле о защите 8-летней девочки Мирославы, жительницы г. Ровно, пострадавшей от жестокости собственного отца. Бельчик Ю.П. 1963 г.р. — педофил и хронический алкоголик, состоящий на учете у психиатра, — неоднократно в 2006 году осуществлял над ней насильственные действия сексуального и физического характера. Ситуация усложнена многочисленными нарушениями со стороны правоохранительных и судебных органов этого города.

На сегодняшний день, по прошествии уже трех лет, несмотря на наличие неопровержимых доказательств, отец девочки не привлечен к уголовной ответственности и даже не лишен родительских прав.

Досудебное следствие, проведенное по данному делу прокуратурой г. Ровно, осуществлялось с многочисленными нарушениями прав потерпевших дочери и матери. Пока длилось следствие, мать девочки Бельчик В.В., вследствие избиения за свою принципиальную позицию по защите интересов дочери, стала инвалидом 3-й группы. Уголовное дело по этому факту, как и по факту многочисленных угроз, не возбуждалось, надлежащие проверки не проводились. Кроме того, в отношении матери была совершена попытка признать ее душевнобольной.

В настоящее время, благодаря отчаянным попыткам матери восстановить справедливость и защитить ребенка, в отношении отца Бельчик Ю.П. возбуждено уголовное дело, которое находится на рассмотрении в Ровненском городском суде. Однако органы досудебного следствия, прокуратура и суд допускают грубейшие нарушения действующего законодательства Украины и прав ребенка… Вследствие манипуляций суда ребенку принудительно был навязан опекун, а родная мать, являющаяся его законным представителем, была признана судом свидетелем и отстранена от возможности защитить ребенка в статусе потерпевшей.

В том же суде находится еще одно дело в отношении Бельчик Ю.П. — о лишении его родительских прав. Однако на протяжении трех лет служители Фемиды не увидели причин, по которым Бельчика Ю.П. нельзя допускать к изнасилованной им же дочери. Он и сегодня является отцом и законным представителем дочери, и если организованной преступной группе, покрывающей его преступления, удастся его освободить или что-то случиться с матерью, он будет иметь все законные права на дочь Мирославу. Насильник и все, кто его покрывает, должны ответить перед законом.

С уважением,

народный депутат Украины Елена Лукаш

05.06.2009, 13:36

Прошло несколько месяцев, но крик о помощи не дошел до руководства ГПУ, СБУ, Верховного Суда, до чадолюбивого Президента нашего и всех, кому был адресован. Денисюк продолжает покрывать Юрия Бельчика с таким усердием, что возникает вопрос: чем его прельстил этот садист и шизофреник? Или судья тайно разделяет его педофильские «заморочки». Кстати, физиономия у нашего героя — та еще. А в судейском корпусе совершенно определенно утверждают: любит Петр Дмитриевич полазить в Интернете по порносайтам, посмотреть «клубничку» с малолетними. Знает ли об этом его супруга, Елена Владимировна, преподаватель аграрного колледжа — вот вопрос.

Но кто же покрывает Денисюка в его должностных преступлениях? Почему он выходит сухим из воды? В Киеве, на улице Героев Сталинграда проживает младший брат Петра Денисюка. Он работал в прокуратуре Киева, Киевской области, Крыма, а сейчас трудится начальником управления надзора за соблюдением конституционных прав граждан Генеральной прокуратуры Украины. Зовут его Алексей Денисюк. И пока Алексей Денисюк надзирает за соблюдением конституционных прав граждан, его брат-судья будет безнаказанно топтать эти права, сколько захочет.

С другой стороны у Денисюка сильная поддержка в лице Главы Совета Судей Петра Филипповича Пилипчука — его кума. Пилипчук — конкурент Василия Онопенко. Только и ждет удобного повода подложить Председателю Верховного Суда свинью. Онопенко это знает, и, учитывая возможности Пилипчука, старается с ним не «заедаться». Поэтому Денисюка не трогает.

Закрыл Председатель Верховного Суда Украина глаза на то, что протеже Пилипчука, председатель Апелляционного суда Ривненской области и подруга жены Денисюка Ольга Малько, игнорируя позицию народных депутатов, судей горсуда, наплевав на митинги граждан назначила Денисюка и.о. председателя Ривненского горсуда. Для этого ей пришлось насильно отправить в отпуск двух судей, которые должны были бы занять эти должности…

Уникальный случай. Против судьи-преступника выступают депутаты разных фракций (их комментарии — ниже), общественность, коллеги-судьи. В наличии материалы, которых «с верхом» достаточно для резонансного уголовного дела, покруче дела Зварича. Но кумовские и родственные связи настолько сильны, что Денисюк как зеркало падения нравов и судейского беспредела имеет шанс позорить страну еще не один год.

АНЖЕЛІКА ЛАБУНСЬКА, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ, ЧЛЕН ФРАКЦІЇ «БЛОК ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО», СЕКРЕТАР КОМІТЕТУ ВР З ПИТАНЬ ПРАВОСУДДЯ:

— Історія з Денисюком — це, на мою думку, яскрава перевірка профпридатності судової системи України. Ця людина, яка так вперто, в супереч будь-якій логіці, рветься на третій термін, повинна сидіти не в кріслі голови суду (і навіть не в кріслі судді), а щонайменше в кріслі пенсіонера, а найкраще — в певному ізольованому місці. Скільки я працюю в судовій системі, я такого жаху, як в Рівненському міському суді не бачила.

Одна річ, коли знайомитися зі скаргами чи зверненнями громадян. Інша річ, коли перед тобою офіційні висновки Житомирської кваліфікаційної комісії суддів, яка перевіряла діяльність Рівненського міського суду. Волосся дибки встають від свавілля, яке чинилось під головуванням Денисюка: роками не розглядаються кримінальні справи по резонансних злочинах, невинні засуджені роками сидять за ґратами, натомість злочинці безпідставно розгулюють на волі, а кримінальні справи по них десятиліттями таємно зберігаються в сейфах. І це все безпосередньо стосується голови суду. На яке об’єктивне суддівство в цьому суді можна сподіватися, коли сам голова на кожному кроці демонструє своїм підлеглим, як порушувати закон. Про яку довіру Денисюкові може йти мова, коли суд під його керівництвом три роки захищає батька-педофіла, який зґвалтував свою малолітню дочку. Це безпрецедентний виклик не тільки всім нам і нашій совісті, а й всьому нашому суспільству, християнській моралі. Якщо в стінах суду дозволяють собі нахабство стати на захист ґвалтівників малолітніх, то про яку систему суддівства в Україні можна говорити?

НІНА КАРПАЧОВА,

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ:

— Під час перевірки у 2005 р. було виявлено, що з 1995 року не розглянутими по суті залишалося… понад 500 кримінальних і понад 300 цивільних справ. На кожному кроці — спроба приховати тяганину, відсутній елементарний облік, створені сприятливі умови для фальсифікації, втрат або знищення матеріалів справ. Журнали реєстрації кримінальних справ за 2001 та 2002 роки повністю переписані (одним почерком та одним і тим же кольором кулькових ручок), з чого можна зробити однозначний висновок про те, що це було зроблено умисно з метою приховування факту надходження кримінальних справ до суду, що, до речі, не заперечував і голова суду Денисюк. А журнали реєстрації кримінальних справ за 2003 та 2004 р. взагалі не велися. Чимало осіб перебувала під вартою, а в суді роками не поспішали розглядати справи. Про який третій термін можна вести мову, коли в суді такий бардак, що межує з криміналом.  Останні роки у нас сильно розвелося в Україні кумівство та родинність. А рука, як відомо, руку миє.  Не хочеться вірити, що такі люди як Денисюк знову опиняться на посаді. Але тоді ми самі каратимемо себе своєю недалекоглядністю. Якщо в 2005 році Денисюку вдалося з допомогою підтримки пролізти на другий термін, то бачимо плачевні результати. Важко навіть спрогнозувати, як далеко він зайде, якщо випустити на третій термін.

ЮРІЙ КАРМАЗІН, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ, ЧЛЕН ФРАКЦІЇ «НАША УКРАЇНА», ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ КОМІТЕТУ ВР З ПИТАНЬ ПРАВОСУДДЯ:

Якби я сам не побував у Рівному, якби не побачив, наскільки нахабно, цинічно і безпринципно твориться беззаконня, не повірив би. Де і в якій країні ще може собі дозволити голова міського суду приїжджати на роботу на різних машинах, які ніде не значаться, завезені в Україну незрозумілим чином і т.д.? Де і в якій країні голова міського суду просить пролобіювати його інтереси голову районного суду, а коли отримує відмову, то той опиняється просто під справжнім переслідуванням. Спочатку голову райсуду б’ють бандити, пробують спалити прямо в автомобілі, стріляють в нього. Нарешті трьох нападників після втручання нардепів заарештовують і саджають за грати. А двоє спокійно продовжують розгулювати вулицями Рівного. Але найдикішим у цій історії є те, що представники так званої судової гілки влади їдуть і домовляються з рішалами з Верховного Суду, щоб скасувати справу по побиттю свого колеги! Це взагалі ганьба!

А історія про зґвалтування маленької дитини? В інших країнах на таких осіб очікує найсуворіше покарання, а тут Рівненський міський суд робить все, аби вивести ґвалтівника з-під удару. Я вважаю і докладу всіх зусиль, аби історія ця була доведена до Президента, після чого з посадою мають розпрощатися прокурор області, голова апеляційного суду Рівненщини і т.д. Це взагалі безпрецедентно! Суд відхиляє розгляд справи, відсилає її назад, в прокуратуру. І на підставі чого? Виявляється, обвинувальний висновок по справі, яка лежить у суді кілька років без руху, затверджений… невстановленою особою. Це навіть в голову вкластися не може. А чи знають взагалі у Рівненській прокуратурі, хто у них проводить слідство, допитує підозрюваних, підписує документи? Та в іншій би державі вже маса людей за такі витвори розпрощалась би з посадами. А тут Медведько і Онопенко роблять вигляд, що нічого нібито не сталося.

Виктория Антошко, Ривне-Киев, специально для ОРД