Есть страна — но нет государства. Есть политики — но нет государственников. В этих двух предложениях — суть всех наших проблем. Кадры решают все, но квалифицированных державников на страну катастрофически не хватает. И это вполне объяснимо. В СССР Киев никогда не был центром принятия решений, он был всего лишь ретранслятором решений Москвы. Соответственно, и управленцев, способных принимать оптимальные решения — тоже не было. За годы независимости вроде бы уже можно было вырастить новое поколение державников. Но вместо этого почему-то выросло новое поколение воров. Еще большая проблема заключается в том, что каждое следующее поколение украинских управленцев хуже своих предшественников. И не потому что они глупее. Просто у чиновников советской эпохи генетически был заложен страх нанести серьезный урон государству. Сейчас этого страха уже нет. И потому ради высокого чиновничьего кресла (легко конвертируемого в деньги) новые чиновники уже не боятся поставить под удар судьбы не только своих соотечественников-современников, но и судьбы будущих поколений.

Ситуация осложняется также и тем, что общество не способно не то что контролировать, но даже противостоять чиновникам-антигосударственникам. Во-первых, у общества нет реальных рычагов для этого. Во-вторых, существуют отработанные технологии обмана общества. В результате мы получаем весьма плачевную ситуацию, в которой народ, население страны становится заложником чиновничьего криминалитета.

Заложницей становится национальная безопасность в самом широком смысле этого слова. При этом органы, обязанные охранять эту самую национальную безопасность — не только ничего не делают, но как правило пособничают антигосударственникам.

Ярким примером того, что ситуация стала катастрофической, является так называемое «дело Николая Проданчука». В этом деле сконцентрировалось все: и обман населения при помощи массированной информационной антивакцинальной атаки, и низменные мотивы организаторов этой атаки, и преступная деятельность Генеральной прокуратуры и СБУ и печальный итог — срыв вакцинации ( что грозит десятками тысяч смертей) и очередное «опускалово» Украины в глазах мирового сообщества. Невакцинированная Украина представляет реальную опасность прежде всего для своих соседей. Кстати, один из пиков эпидемии, вызванной срывом вакцинации, придется аккурат на 2010-2011 годы. И вряд ли после этого на «Евро-2012» кто-нибудь приедет. Задумывался ли об этом народный депутат Виктор Корж, когда начинал в стране антивакцинальную кампанию? Начинал не из каких-то идейных соображений, а из вполне коммерческой мечты сместить министра здравоохранения и занять его место. Задумывались ли об этом упыри из Генпрокуратуры, когда срывали вакцинацию? Задумывались ли о том, что теперь на их руках будет не только кровь взрослых граждан, но и смерти детей? Задумывались ли политики о том, что грядущая эпидемия — это не только удар по политическим оппонентам, но и мощнейший, а возможно и смертельный удар по нашей экономике. Украина сейчас прежде всего экономически не способна противостоять эпидемии.

Сейчас это дело пытаются развернуть и в «предвыборное русло». Генеральная прокуратура открыто шантажирует медиков, требуя показаний на премьер-министра. Их заказчикам кажется весьма привлекательным обвинить Тимошенко например, в смерти детей от вакцин. При этом ни заказчики, ни прокурорские «шестерки» не понимают того, что жертвами грядущих эпидемий могут стать их собственные дети и внуки. Не дешево ли они продали собственных детей? И не пора ли нам, обществу, понять, что мы подошли к пределу — наши чиновники уже готовы нас просто выморить.

Мы подробно и в деталях расскажем об этой истории. Но для начала предоставим слово самому Николаю Проданчуку:

« Звернення про захист

Перед тим,  як висловити те, що мене хвилює, дозвольте коротко описати стан справ і ситуацію, в якій я опинився далеко не по своїй волі.

Звернення про захист

Перед тим,  як висловити те, що мене хвилює, дозвольте коротко описати стан справ і ситуацію, в якій я опинився далеко не по своїй волі.

Постановою Старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Каліфіцького О.А. від 29.05.2008 року порушено кримінальну справу відносно мене за ознаками злочину, передбаченого ч.3 с.365 КК України (покарання — 10 років позбавлення волі).  У постанові стверджується, що в матеріалах справи маються достатні дані, які вказують на наявність в моїх діях ознак злочину, а саме — що я, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих мені прав і повноважень, при відсутності в Україні «епідеміологічного» захворювання на кір, склав і підписав 3.04.2008р. «Одноразовий дозвіл на ввезення на митну територію України»  комбінованої вакцини проти кору та краснухи індійського виробництва, яка не була належним чином зареєстрована в Україні та не пройшла необхідних клінічних досліджень  і випробувань. Далі, начебто, я надав дозвіл на її використання,  в результаті чого спричинено істотну шкоду охоронюваним законом правам окремих фізичних осіб, що призвело до тяжких наслідків у вигляді смерті неповнолітнього Тищенка А.В. і госпіталізації більше 60 осіб.

Протягом одного року я стверджував про свою невинуватість і безпідставність звинувачень, оскільки діяв виключно в межах наданих мені повноважень. За всю історію не було жодного періоду часу коли б в Україні були відсутні епідемічні захворювання кір та краснуха. Одноразовий дозвіл я не складав і не видавав — це компетенція Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення.  Як і інші заступники міністра, що працювали і працюють на цих посадах, які підписували і підписують десятки таких самих одноразових дозволів на ввіз на митну територію України незареєстрованих  лікарських засобів, в тому числі, і незареєстрованих вакцин, та діяли і діють  на тих самих законних підставах, я був зобов’язаний підписати одноразовий дозвіл, як державний службовець на виконання вимог ст.117 Конституції України, ст. ст. 10,17 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про гуманітарну допомогу», Закону України «Про лікарські засоби»,  Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», міжнародних угод між Урядом України та ВООЗ і ЮНІСЕФ про додаткову імунізацію населення України проти кору та краснухи, Розпорядження Кабінету Міністрів України №348-р від 27.02.2008 р., Рішення Державної комісії з питань гуманітарної допомоги від 07.02.2008 р., наказу Міністра охорони здоров’я України №178 від 03.04.2008 р. та інших нормативних та розпорядчих документів.

Вакцина пройшла необхідні клінічні дослідження і випробування, вакцина якісна і на час підпису мною одноразового дозволу в Україні були наявні епідемічні захворювання кір та краснуха, в зв’язку з чим вітчизняним законодавством не вимагалась проводити реєстрацію вакцини.

Законність таких дій підтверджена Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2008 року по справі №10/405, якою встановлено, що Міністерство охорони здоров’я України при прийнятті рішення про необхідність проведення додаткової імунізації населення вікової групи 16-29 років, при наданні дозволу на ввезення вакцини «Вакцина для профілактики кору та краснухи, краснухи, жива атенуйована, ліофілізована”, виробництва Serum Institute of India,Індія, при прийнятті рішення про використання вказаної вакцини для проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи у 2008 році діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами   України.

Таким чином, вважаю, що  я діяв в рамках чинних Законів України і Конституції України і порушення відносно мене кримінальної справи є незаконним.

Водночас, після пред’явлення мені звинувачення і надання слідчим результатів експертиз, нам з адвокатом Шупенею Миколою Миколайовичем стало зрозуміло, що майже вісім місяців я, перебуваючи в статусі підозрюваного, не тільки не був попереджений про призначення більш ніж 230 експертиз, але й не був ознайомлений з їх результатами. Протягом усіх цих місяців я, фактично, був позбавлений права на захист.

Саме ця обставина — позбавлення мене права на захист дозволила слідству незаконно замовити і незаконно провести так звану «судово-методологічну-медичну експертизу» в Академії медичних наук України. Нічим необґрунтовані  висновки цієї незаконної експертизи стали єдиною підставою для існування цієї кримінальної справи. Бо саме ця, і виключно ця експертиза стверджувала прямий причинно-наслідковий зв’язок смерті Тищенка А.В. з вакцинацією, що давало підстави слідству звинуватити мене в діях, які призвели до тяжких наслідків.

Я переконався в тому, що кримінальна справа проти мене не тільки незаконно порушена, але й повністю сфабрикована. Діючи в моїх інтересах адвокат Шупеня М.М. після тривалих намагань отримати від Генеральної прокуратури передбачені законом відповіді на клопотання і заяви, подав скарги до Печерського районного суду на незаконність порушення кримінальної справи №40-51521, на незаконність дій слідчого, на незаконність дій виконуючого обов’язки президента АМН Розенфельда Л.Г. як організатора експертизи та незаконність дій призначених експертів.

Про незаконність порушення проти мене кримінальної справи свідчить вже той факт, що з отриманих з Донецька семи томів кримінальної справи, не рахуючи тих томів, які повинні були бути напрацьовані в Києві, слідство представило в суд тільки п’ять. Фактично вилучені ті матеріали, на підставі яких можна було висунути звинувачення ще до цілого ряду посадових осіб, які так само поставили свої підписи на документах, якими дозволявся ввіз та застосування вакцини.  Але навіть в  цих п’яти томах немає жодного документу, який би міг бути достатньою підставою для порушення кримінальної справи поти мене, навпаки саме ці документи свідчать що станом на 29 травня 2008 року жодних підстав для порушення кримінальної справи проти мене не було.

Реакцією на це з боку слідства стало те, що, коли я захворів і був госпіталізований 19 травня,  слідчі Генеральної прокуратури добилася в суді рішення про оголошення мене в розшук 26 травня з демонстрацією мого фото по всіх центральних каналах телебачення,  а також отримали право на моє затримання  з приводом в суд для зміни запобіжного заходу нібито з причини перешкоджання мною проведення слідства. Але ж згідно з Поданням слідчого Каліфіцького О.А. до Кабінету Міністрів слідство закінчене ще 18 травня. З цієї самої причини слідчі,  через відвертий тиск на суд з боку зацікавлених політиків,  домоглися незаконного усунення від справи мого адвоката. Фактично знову позбавивши мене права на захист. Під цим відвертим тиском Печерський суд відмовив у задоволені нашої скарги про відміну незаконно порушеної кримінальної справи.

Викладене вище стосується порушення моїх особистих прав.

Але як лікаря і громадянина мене турбує проблема порушення прав інших громадян, а саме — права на захист здоров’я і права на доступ до гуманітарної допомоги.

На прохання Уряду України і згідно з підписаним в 2007 році між Міністерством сім’ї, молоді і спорту та ЮНІСЕФ  річним планом Україна отримала гуманітарну допомогу — дев’ять мільйонів доз якісної (доведено експертизами і слідством) вакцини проти кору та краснухи з ціллю проведення додаткової імунізації для захисту здоров’я населення України від цих хвороб.

Приписом Генеральної прокуратури від 17 травня 2008 року додаткова імунізація була заборонена, вакцина знаходиться на зберіганні. Термін придатності вакцини збігає в серпні-вересні цього року. Припис Генеральної прокуратури не відмінений. Таким чином, державою заблокований доступ громадян до гуманітарної допомоги і отримання профілактичного щеплення якісною вакциною. Дев’ять мільйонів доз якісної вакцини як гуманітарна допомога не використовуються для запобігання захворювання і смерті мільйонів людей в нашій країні і унеможливлюється її використання в інших, ще бідніших країнах.

Щеплення в нашій країні добровільне і громадяни можуть відмовитися від нього, але позбавляти громадян права на безкоштовне щеплення від небезпечного епідемічного захворювання держава не повинна. Тим більше, що світова спільнота надала нашим громадянам таку можливість через гуманітарну допомогу.

На превеликий жаль, слідство навіть не намагалося встановити причини зриву такого важливого профілактичного заходу в збереженні здоров’я нашого народу, як елімінація кору та краснухи, в той час, як майже усі країни Європи і  колишнього СРСР його здійснили. Адже тільки прогнозований на 2010-2011 роки спалах кору спричинить в Україні захворювання більш ніж 50 тисяч людей і десятки з них можуть померти. Тільки через те, що ми не зупинили цією запланованою імунізацією вроджену краснуху,  будуть щорічно продовжувати народжуватись тисячі дітей з вродженими вадами. А можливість уникнути цього нам була надана.

Слід підкреслити, що в липні 2008 року слідство мало в своєму розпорядженні всі матеріали для обгрунтування відміни Припису Генеральної прокуратури України від 17.05.2008 р. №07/3-39-вих-8 і продовження початої кампанії додаткової імунізації відповідно до медичних критеріїв.

Але, на жаль, як видно з матеріалів справи, слідство було зайняте не встановленням істини, а пошуком і підтасовуванням фактів доказу моєї вини.

Висуваючи звинувачення в зриві кампанії, слідство не досліджує жодного факту подачі неправдивої інформації представниками ряду антивакцинальних громадських організацій, представниками органів влади, пресою і телебаченням, а також не аналізує можливий вплив такої подачі по суті і за формою на формування відношення громадськості до імунізації взагалі і проти кору і краснухи, зокрема.

В той же час, довіру населення до проведення додаткової вакцинації підірвали саме дії слідства, яке затягувало розслідування, ігнорувало наявні факти, відмовило в представленні матеріалів біопсії для вивчення кваліфікованими патологоанатомами і судовими медиками з метою постановки остаточного діагнозу смерті і, нарешті, незаконно призначило і незаконно провело  «додаткову судово-медичну експертизу» в Академії Медичних наук України.

Не дивлячись на те, що Висновок експертів Академії Медичних наук України №1 від 08 серпня 2008 року не можна брати до уваги, як висновок судово-медичної експертизи ні з погляду його законності, ні з погляду його наукової медичної обґрунтованості, він знадобився слідству тому, що містив явно замовлений висновок про те, що «між смертю Тищенко А.В. і проведеній йому вакцинації проти кору і краснухи серії ZA-26-X, виробництва Serum Institute of India LTD, Індія, є прямий причинно-наслідковий зв’язок.

Саме цей висновок при ігноруванні всіх інших фактів дозволив слідству підготувати відносно мене нічим не обґрунтоване  звинувачення про мої нібито «… злочинні дії, що привели до тяжких наслідків у вигляді смерті неповнолітнього Тищенко А.В. .» Без цього висновку кримінальної справи проти мене взагалі б не існувало.

Саме цей висновок був потрібний Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України як підстава  для політичних дій, за що Академії медичних наук і її керівництву висловлено подяку на засіданні Комітету Верховної Ради.

Саме цей висновок, а разом з ним повний текст інших слідчих матеріалів і медичних відомостей з історії хвороби і акту патолого-анатомічного розтину, з’явився на сайті Верховної Ради порушуючи всі законодавчі заборони про нерозголошення матеріалів слідства та нерозголошення особистих медичних відомостей. Розголошення  таких матеріалів на відкритому сайті  шокувало усю вітчизняну і міжнародну медичну громадськість. Саме в цих діях була продемонстрована всіма тими особами, які до них причетні, цинічна зневага до закону і моральних засад суспільства.

Саме цей висновок ліг в основу дискредитації в засобах масової інформації як кампанії додаткової вакцинації проти кору і краснухи, так і мене особисто і Міністерства охорони здоров’я України.

Не треба бути юристом, слідчим чи лікарем, щоб зрозуміти, що якісна вакцина не могла спричинити смерть підлітка. Тим більше, що з одного і того ж флакона вакциновано іще вісім підлітків, в яких не виникло жодних ускладнень. І якщо я мав відношення до підписання технічного документа на ввіз якісної вакцини, перевіреної в більш ніж 300 мільйонах щеплень без жодної, пов’язаної з вакциною смерті, то ніякого відношення до вакцинації, тобто до самої процедури щеплення у Краматорську я, перебуваючи в Києві не мав і не міг мати.

Фаховими експертизами доведено, що смерть підлітка не пов’язана ні з вакциною, ні з вакцинацією. Але якщо навіть прийняти за правду, сфальсифікований висновок Академії медичних наук про те, що між смертю підлітка і вакцинацією є прямий причинно-наслідковий зв’язок, то яке відношення до цієї медичної процедури міг мати я, перебуваючи за сотні кілометрів від місця, де проводилась ця процедура?

На підставі вищевикладеного, я не визнаю пред’явлених мені звинувачень.

Вважаю, що саме слідство своїми діями з  підтасовки фактів, затягуванню справи, призначення незаконних експертиз і використання їх незаконних висновків  не дало можливості Генеральній прокуратурі України вчасно і обґрунтовано відмінити Припис від 17.05.2008 р. №07/3-39-вих-8. Перелічені дії, а також розголошення матеріалів слідства і особистих медичних відомостей заподіяли істотну шкоду, як правам і інтересам окремих громадян, які охороняються законом, так і державним і суспільним інтересам у вигляді зриву виконання загальнодержавної програми, направленої на забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення і запобігання спалаху кору в Україні в 2010-2011 роках, елімінації кору в нашій країні, запобігання епідемії краснухи і зниження ризику вроджених патологій, невиконання міжнародних договорів Уряду України про вжиття додаткових заходів по імунізації населення проти кору і краснухи, підриву авторитету державних органів —  Міністерства охорони здоров’я України та Генеральної прокуратури України.

А тепер про найстрашніше.

Як не гірко мені це визнавати, в моїй рідній країні сьогодні існує серйозна загроза моєму життю.

Цей висновок я роблю з того, що із викладеного вище слідує — моїм адвокатом і мною, як обвинуваченому в кримінальній справі №40-51521 під час ознайомлення з матеріалами експертиз було встановлено грубу фальсифікацію експертизи смерті підлітка Тищенка А.В. в Краматорську та інших експертиз, а також фальсифікацію всієї кримінальної справи.   В моїх інтересах адвокат Шуппеня М.М. подав скаргу до Печерського районного суду про порушення кримінальної справи проти організатора незаконної експертизи — виконуючого обов’язки президента Академії медичних наук Л.Г.Розенфельда та її виконавців.

Слідчі Генеральної прокуратури Каліфіцький О.А. і Грищенко В.А. зрозуміли, що їм самим, а також організаторам і виконавцям експертизи в Академії медичних наук загрожує кримінальна відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за фальсифікацію кримінальної справи і складання завідомо неправдивого висновку.

В той же час,  суд, під тиском  слідчих, в порушення законодавства відсторонив мого захисника Шупеню М.М. від справи.

Мета такої дії слідчих  — не тільки позбавити мене кваліфікованого і чесного адвоката, але й заблокувати розгляд справи проти них самих і виконавців експертизи в суді. З метою моєї дискредитації і психологічного тиску на мене і мою сім’ю слідчий, завдяки тиску на суд отримав від Печерського районного суду постанову про моє затримання і привід до суду  з метою зміни запобіжного заходу і утримання мене в камері слідчого ізолятора. Мета такої дії — не дати можливості розгляду кримінальної справи проти слідчого і виконавців експертизи, а знаючи умови утримання в слідчому ізоляторі та моє захворювання, досягти мого фізичного усунення. Нема людини — нема проблем.

На жаль, підтвердженням цьому є те, що протягом усього часу лікування слідчі неодноразово домагалися від  лікарів моєї виписки з метою арешту. На медичний персонал Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. О.Ф.Яновського АМН України і Національного інституту хірургії і трансплатології ім. О.О.Шалімова АМН України чинився тиск як з боку слідчих Генеральної  прокуратури, так і з боку керівництва Академії медичних наук. Зокрема, за вказівкою керівництва Академії медичних наук за надання мені медичної допомоги і госпіталізацію ряд професорів і лікарів отримали суворі догани і поставлене питання про їх звільнення. В порушення законодавства медичні працівники викликалися на допит і з них вимагалися письмові показання, що категорично заборонено кримінально-процесуальним законодавством і прямо суперечить міжнародним нормам.

За наполяганням слідчих і керівництва Академії медичних наук була підготовлена моя передчасна виписка з клініки Інституту хірургії і трансплантології  ім.О.О.Шалімова АМН України, в той час, коли співробітники карного розшуку МВС вже чекали під дверима моєї палати.  Протягом усього часу лікування в таких психологічних умовах мій стан здоров’я не тільки не покращився, але й з’явилися ускладнення на серцево-судинну систему, що стало підставою моєї госпіталізації у профільне кардіологічне відділення Республіканської лікарні «Феофанія». З метою перешкодити моєму лікуванню, слідчі вилучили з хірургічної клініки мою історію хвороби з  усіма проведеними обстеженнями,  які повторити неможливо через їх травматичність, а клініка відмовила в наданні медичної виписки з історії хвороби та лікарняного листа. Хоча історія моєї хвороби не має жодного відношення до кримінальної справи.

Слід сказати, що я двічі подавав слідчим клопотання про те, що готовий підписати протокол про закінчення слідства в лікарні з тим, щоб надати можливість моєму адвокату і мені ознайомлюватися з матеріалами справи та найшвидшою передачею їх до суду. Однак мені було відмовлено. І зрозуміло чому — слідчі не зацікавлені в завершення справи тому, що їм доведеться відповідати за її фальсифікацію. Тому вони обрали шлях мого арешту, утримання в слідчому ізоляторі аж поки я не зламаюся психологічно чи фізично і вже не зможу брати участь в судовому процесі. Саме такий план став мені зрозумілий з відвертої і справді страшної для мене погрози, якою стало цинічне інтерв’ю слідчих газеті «Факти»:

«Теперь, после выписки г-на Проданчука из больницы, его с нетерпением ждут следователи Генпрокуратуры, которые уже решительно настроены взять подследственного под арест.

Сейчас следствие располагает разрешением на его задержание и привод в суд с тем, чтобы избрать меру пресечения. Теперь мы будем настаивать на аресте. Пусть знакомится с материалами дела. В следственном изоляторе тоже есть врачи. По нашим данным, заболевание у обвиняемого хроническое, но не смертельное.»

Я спробував захиститися в суді, але жодного разу Печерський районний суд не прийняв рішення згідно із законом. Мій адвокат відсторонений від справи, а я не спроможний з’явитися до суду через хворобу. Але навіть якщо я одужаю, все одно по дорозі до суду я буду заарештований. Фактично Генеральною прокуратурою для мене уготована тільки одна дорога —  в камеру слідчого ізолятора.

Я не є членом партії чи якоїсь політичної організації, не маю відношення до жодного комерційного чи іншого синдикату.

Я навмисне не згадую замовників того, що діється зі мною. Для цього достатньо прочитати пресу, Інтернет та стенограму засідань Верховної Ради.

Я нічого не кажу про моральну сторону усіх цих подій. Я впевнений — ті люди, які читають це звернення, задумаються. Задумаються про те, в якій державі живемо ми, і як в цій державі жити нашим дітям і онукам. Як вони будуть себе почувати, якщо, не дай боже, з ними чи їх близькими станеться те, що сталося зі мною. Сталося тільки тому, що якійсь групі осіб був потрібен гучний політичний скандал і переділ сфер впливу.  А на догоду їх побажанням інша група осіб, жертвуючи авторитетом професії, статусом елітної інтелігенції, ім’ям поважної наукової організації, умисно спонукала і підставила своїх підлеглих під аморальні, а то і зовсім кримінальні діяння.

Не дивлячись ні на що, я не просто вдячний — я глибоко зворушений підтримкою тисяч прекрасних людей, серед яких мої рідні і друзі, колектив нашого  інституту, мої колеги токсикологи з України та з-за кордону, члени НАН та АМН, громадські правозахисні організації,  журналісти, митці, лікарі і науковці, народні депутати і ще багато людей, з якими я знайомий особисто, і з якими я не знайомий.

Захистити мене, як і усіх нас, може і повинен Закон.

Але, якщо Закон не захищає,  куди і до кого я повинен звернутися по захист?»

http://prodanchuk.com/?p=10#more-10

А вот что писала об этом газета «Зеркало недели»:

Николай Проданчук: к вакцине у следствия претензий нет

Автор: Андрей КАПУСТИН

В среду в Печерском суде во время рассмотрения иска о признании незаконности возбуждения уголовного дела против директора Института экогигиены и токсикологии им. Л.Медведя бывшего главного санитарного врача Украины Николая Проданчука представители Генеральной прокуратуры признали, что индийская вакцина против кори и краснухи была качественной. Таким образом, поставлена первая правовая точка в одном из самых громких «антивакцинальных» дел в Украине. Правда, до «финального свистка», похоже, еще далеко. Несмотря на то что Проданчук официально проходит курс химиотерапии в одной из киевских клиник, он по-прежнему находится в розыске. К тому же отечественные традиции защиты чести мундира не могут позволить силовикам не найти виноватого.

— Николай Георгиевич, вы главный фигурант в уголовном деле, связанном с прошлогодним вакцинальным скандалом. Кто еще привлекается к ответственности?

— Больше никто.

— Переговоры с ВОЗ и ЮНИСЕФ по началу элиминации (массовой иммунизации протии кори и краснухи. — А.К.) в Украине велись не один год. В 2007 году был разработан проект распоряжения Кабинета министров «Об утверждении плана мероприятий о проведении дополнительной иммунизации населения против кори и краснухи». Он был согласован и подписан министрами правительст­ва Виктора Януковича…

— А потом и министрами правительства Юлии Тимошенко, то есть всеми членами двух правительств, имеющих к этому отношение. А также иными высшими чиновниками, в том числе руководителем СБУ и главами всех облгосадминистраций.

— Кстати, когда вас назначили главным санитарным врачом Украины?

— 9 января 2008 года.

— То есть вы, по сути, получили проект о проведении дополнительной иммунизации «в наследство»?

— Да.

— Из сказанного вами получается, что те, кто давал добро на реализацию проекта иммунизации, должны быть привлечены хотя бы в качестве свидетелей.

— Не могу согласиться. Термин «привлечены» можно было бы использовать в случае совершения каких-то незаконных дейст­вий. А действия и предыдущего, и действующего правительств были не только законны, но и ориентированы на благо нашей страны. Что касается самого документа, то к проекту распоряжения правительства дается обширная пояснительная записка, с которой знакомятся все те, кто ставит подпись.

— Значит, то, что именно ввозится в Украину, секретом ни для кого не было. В том числе для той же СБУ.

— Конечно. Тем более что это международный договор, да еще и такого масштаба. Поскольку никаких замечаний или информации от СБУ по этой уже реали­зуемой программе не поступало, то я был совершенно спокоен. Также не было замечаний касательно медицинских аспектов со стороны Академии медицинских наук Украины или несоответствия законодательству со стороны Министерства юстиции.

Это решение, в свою очередь, стало основанием для Государственной службы лекарственных средств, которая в то время была самостоятельным правительст­венным органом, не зависящим от Минздрава, создать официальный документ, разрешающий ввоз индийской вакцины на таможенную территорию Украины. Аналогичные документы на ввоз незарегистрированных лекарст­венных препаратов (а их десятки в год) эта служба подготавливает постоянно на протяжении многих лет. Но такое разрешение дает возможность только ввезти, а не использовать лекарственный препарат. После чего ГП «Центр иммунобиологических препаратов» провел контроль качества (сертификацию вакцины в Украине) и выдал акты соответствия. Затем Государственная служба лекарственных средств выдала заключение о соответствии вакцины установленным показателям качества, что, наряду с приказами Минздрава, и стало основанием для законного применения вакцины. Кстати, претензий к качеству вакцины нет и у следствия. Как нет претензий ко всем разрешительным документам на ее использование, поскольку все было законно.

— 18 мая нынешнего года на имя премьер-министра Юлии Ти­мошенко следователь ГПУ Ка­лифицкий направил докладную записку, в которой, в частности, отметил: «Таким образом, в результате вышеуказанных преступных действий Проданчука Н.Г. был причинен существенный вред охраняемым Конституцией Украины правам граждан на охрану здоровья…» и далее:
«…сорвано выполнение международных договоров правительства Украины об элиминации кори и краснухи путем использования дополнительных мер по иммунизации населения»…

— Кроме того, что это неправда, это еще и несправедливо, учитывая мою профессиональную и гражданскую позицию по иммунизации вообще и по дополнитель­ной в частности. Поскольку причиной моего добровольного ухода с поста главного государст­вен­ного санитарного врача Ук­раины стало именно отношение к проблеме части влиятельных политиков и государственных органов, которое проявилось в мае 2008-го. А когда поступило предписание ГПУ от 17 мая 2008 года о приостановке всей дополнительной иммунизации, я понял, что мы рис­куем не только не достичь целей элиминации, но и вообще не успеваем выполнить эту програм­му. Поскольку проблему медицинскую перевели в юридическую плоскость. А для решения медицинских проблем в Украине, как и во всех странах, есть свои алгоритмы. И ни в одной стране ни разу не было отмечено вмеша­тельство прокуратуры в медицин­ские аспекты такого характера.

Меня обеспокоил тот факт, что все действия ГПУ займут гораздо больше времени, нежели это потребовалось бы медикам. У медиков ушло бы несколько дней, ну несколько недель. Следст­вие за месяц закончиться никак не могло. Я это предполагал и, к сожалению, не ошибся. На сегодня остановлена вся дополнительная иммунизация. Хотя, по медицинским критериям, нужно было останавливать иммунизацию только этой серией — до выяснения причин смерти подростка в Краматорске. Ведь буквально через несколько дней было понятно, что вакцина здесь ни при чем, и программу можно было продолжать. Но министр здравоохранения издал соответствующий приказ. Вакцина была изъята на карантин. И вся страна застыла в ожидании окончания следствия. Мне не понятно, почему во всех грехах обвиняют именно меня, если 28 мая прошлого года Кабмин освободил меня от должности? Как я мог повредить проведению иммунизации? Тем более что в том же письме на имя премьер-министра следователь почему-то опускает тот факт, что иммунизация была остановлена именно по предписанию ГПУ.

— То есть ГПУ должна расследовать обоснованность дейст­вий ГПУ?

— Прокуратура имела повод для вынесения подобного предписания. Слишком большой был тогда резонанс. Включилась политика. Иное дело — имелись ли четкие основания? Таких оснований, на мой взгляд, не было. От­мена же предписания должна была базироваться на юридических, а не на медицинских выводах. А это результаты следствия. И если бы не вмешательство политики, то результаты следствия могли бы появиться еще в июле прошлого года. Поскольку уже тогда были известны положительные результаты сертификации вакцины повторно в Украине, а также во Франции. В предписании было указано: сертифици­ровать вакцину и получить результаты клинических испытаний. Были положительные результаты клинических испытаний из Финляндии. Имелись результаты судебно-медицинских экспертиз, показавшие, что вакцинация и госпитализация 230 человек не связаны между собой. Были выводы трех комиссий Минздрава и ВОЗ о том, что смерть подростка не связана с вакцинацией, то есть предписание о прекращении иммунизации можно было отменить еще в июле 2008 года. И дальше передавать решение вопроса о продолжении иммунизации медикам. И Минздрав вынужден был бы взять ответственность на себя. А так получается, что предписание ГПУ до сих пор действует.

— Но ведь вас арестовали. Были же какие-то основания? Ведь речь идет не о задержании пьяного хулигана…

— Меня арестовали в рабочем кабинете в Минздраве, что вызвало возмущение директора Европейского регионального бюро ВОЗ Марка Данзона — в это время шли переговоры по ситуации с вакциной с делегацией ООН высокого уровня. Но следователь имеет право избрать любую меру пресечения. Хотя должны, опять же, быть основания. По отношению ко мне это было исключительно фактором психологического давления.

— Имеется информация, что в обмен на свободу вам предложили назвать тех, кто дал вам распоряжение разрешить одноразовый ввоз вакцины. По вашему статусу это могли сделать лишь два должностных лица: министр здравоохранения (вы первый заместитель министра) и премьер-министр (вы главный государственный санитарный врач, подотчетный только правительству). В СМИ даже подсказки были. Но вы все взяли на себя, хотя вас обвинили в превышении должностных полномочий…

— Во-первых, это было бы позорным предательст­вом ради временного спасения своей шкуры. В нашей семье за последние 200 лет таких не было. Во-вторых, полномочия, данные санитарным законодательством Украины главному государственному санитарному врачу страны, настолько велики, что их трудно превысить.

— Мы знаем о возмущении ВОЗ. Была ли еще какая-то международная реакция на ваш арест?

— Пришли письма от всех международных организаций, в которых я состою: Европейская токсикологическая ассоциация, Американская организация токсикологов, Всемирная организация токсикологов. Свое мнение по этому поводу высказали колле­ги во многих странах. Были письма от художников, поэтов, композиторов. Когда меня уже выпустили, дирижер Национальной оперы Герман Макаренко сказал: они понимали, что противостоять такой страшной государст­венной машине, как Генеральная прокуратура, они не могут, но разучили «Мурку» и были готовы сыграть ее под стенами СИЗО, если меня не выпустят…

— Вас выпустили через три дня на подписку о невыезде. Вы вернулись в Институт токсико­логии им. Л.Медведя, которым руководите уже 15 лет, и пошли обычные следственные будни. Вас вызывали на допросы…

— Первый раз меня пригласили на допрос 17 марта 2009 года.

— И все это время вы не выезжали за пределы Киева?

— Когда у меня возникала такая необходимость, я предупреждал об этом следователя. А когда выезжал в заграничные командировки в составе правительственных делегаций, спрашивал у следователя, могу ли я поехать. Он не возражал.

— Несмотря на то что вы считались главным подозреваемым в столь громком деле, вы представляли Украину в составе правительственных делегаций?

— Да, как гигиенист-токсиколог. В частности как эксперт в переговорах с ВТО я принимаю участие уже более 14 лет. А не ездить я просто не мог, поскольку нуж­но было принимать целый ряд чрезвычайно важных для Ук­раины решений. Скажем, касающихся регистрации химических веществ, которая сильно ударила по нашим экспортерам химической продукции в Европу. Так называемая система РИЧ. Или нашумевшая проблема загрязненного подсолнечного масла. Ведь нам удалось убедить ЕС, что Ук­раина в состоянии проводить должный контроль. И в итоге зап­рет на экспорт был снят. Цена воп­роса — два миллиарда евро. Но для этого было необходимо мое присутствие в Брюсселе и Женеве.

— И до 26 мая этого года у следствия не было беспокойства по поводу того, что вы можете сбежать, остаться за границей?

— Получается, что нет.

— Но 26 мая вас объявили в розыск. Фотографии беглого преступника — доктора медицинских наук, профессора, заслуженного врача Ук­раины, члена-корреспондента АМН, бывшего главного государст­венного санитарного врача Украины — появились на экранах телевизоров. А на следующий день телевидение сообщило, что вы в больнице, никуда не прячетесь. К тому же ваш адвокат на пресс-конференции обнародовал документы, в которых он официально предупреждал ГПУ о вашей болезни. С подтверждением, что ГПУ эти документы получила.

— Почему меня объявили в розыск? Цель та же, что и громкий арест, — заставить меня согласиться с тем, что я назначен виновным. Во-вторых, я опротестовал в суде законность возбуждения уголовного дела. Суд был назначен на 1 июня. Дальнейшие выводы вы можете делать сами.

— А после того как вас показали в больнице, розыск прекратили?

— Нет. На следующий день были милиционеры, которые удостоверились, что я на месте, и написали рапорт. Потом приез­жали следователи из прокуратуры и хотели забрать меня на доп­рос. Но врачи им отказали, потому что я болен, а курс интенсивной химиотерапии, который я сейчас прохожу, требует госпитального режима. И если не соблюдать режим, последствия могут быть фатальные. Но ордер на мой арест никто не отменял. Поэтому ГПУ решила создать еще один прецедент — направила в суд представление на отстранение моего адвоката от дела. Та­кого тоже еще не было. Хотя логика понятна. Если отстраняется адвокат, то все наши иски в суды на незаконность действий ГПУ и т.д. прекращают рассматри­вать, поскольку их подавал именно мой адвокат. Я нахожусь в больнице, а значит, лишен возможности быть защищенным в суде. Я, конечно, могу взять на себя риск и пойти в суд защищать себя самостоятельно. Но ордер на арест не отменен. И если я приду в суд, то тут же буду арестован, поскольку объявлен в розыск. По сути, меня полностью лишили конституционного права на защиту.

— И последнее. Что потеряла Украина в этой истории? Ведь даже если посадят двести человек, то угроза эпидемии кори и краснухи для Ук­раины не снята. Вакцина лежит на складах. Срок ее дейст­вия истекает в сентябре…

— В первую очередь это имиджевые потери для Украины. На­ша страна, увы, показала, что запрошенная ею гуманитарная помощь не была использована в силу примененных государством запретительных мер. В результате граждане не были допущены к гуманитарной помощи. Одно дело, когда граждан не смогли сагитировать пройти иммунизацию, — тогда претензий к стране нет. А совсем иное, когда государство не дало своим гражданам доступа к вакцине. Мы продемонстрировали всему миру, что взяли девять миллионов доз качественной вакцины, которые мог­ли быть использованы у нас или в каких-то более бедных странах, где защитили бы многих людей от болезни и спасли бы немало жизней. А мы их взяли, но не использовали. Этот случай показал, что в нашей стране политики в борьбе за влияние, а бизнес в борьбе за рынки и госзаказ готовы пренебречь даже здоровьем нескольких поколений. Я же не перестану убеждать людей: медицина пока не изобрела более эффективного и доступного способа защиты от опасных эпидемических заболеваний, чем прививка. А риски от прививок несоизмеримы с рисками от заболеваний.

Комментарий правозащитника Семена ГЛУЗМАНА

— Я обычный врач, который не является специалистом в области вакцинации. Но я еще и гражданин Украины. И мне стыдно. Для меня, бывшего советского политзаключенного, это ужас. Потому что, когда рухнула советская система, я был твердо уверен: того, что происходит сегодня, быть уже не может. Оказывается, может. И может быть спокойно и ненаказуемо. Опять спецслужбы занимаются тем, чем они по логике не должны заниматься. Спокойно объявляют в розыск человека, который не только не скрывается, а еще и ездит за границу в составе правительственных делегаций. А потом прекрасная телевизионная картинка, когда он машет рукой из окна больничной палаты. Это при том, что накануне фотографии Проданчука показывают по телевизору, как беглеца от закона. Это просто не имеет названия. И мне очень жаль, что это происходит в моей стране. Это прекрасная иллюстрация того, кто есть у власти. С г-ном Проданчуком, который одновременно находится и в больнице, и в розыске, мы знакомы шапочно. Но я знаю, что он классный специалист. Об этом говорят все. И его коллеги, и даже его недоброжелатели. Все говорят, что он прекрасный специалист, и прекрасный менеджер. Но при чем здесь он? И почему нужно создавать такой шабаш, когда совершенно понятно, что это дело рухнет. С уходом этого президента или до его ухода, но рухнет. И опять будут виноваты рядовые следователи, которые выполняют чью-то волю. Несколько дней назад один компетентный работник спецслужб сказал мне, что это абсолютно заказное дело. Что все это там понимают. Это был не тот следователь, не тот оперативник, который ведет дело Проданчука. Это был просто человек, который в силу своих профессиональных обязанностей понимает, что там происходит. И это стыдно. Это еще один позор для Украины.»

(продолжение следует)

«ОРД»