Це було жахливе видовище. Ведучий шоу відчайдушно нервував, марно намагаючись приховати свою тривогу за гіпертрофованою активністю і награною веселістю — саме це і видавало паніку, яка панувала усередині нього. Втім, нічого дивного у цьому хвилюванні не було: заплановане як тріумфальний початок сходження президента на Говерлу, шоу загрожувало безнадійно провалитися. За задумом постановників, натовп соратників Ющенка, що зібрався під подіумом, повинен був наповнити Карпатські гори могутнім, всепоглинаючим криком: “Ющенко! Ющенко!”. А замість цього було чути лише ріденький шумок неструнких голосів, які безслідно тануть в гірських просторах. “Давайте разом! — кричав ведучий, відчайдушно намагаючись розігріти натовп. — Ющенко! Ющенко!” Але його голос був подібний до голосу волаючого в пустелі. “Ваші оплески!” — намагався він зайти з іншого боку, але з тим самим результатом. Точніше, його відсутністю.

Може, вся справа у тому, що цього разу людей зібралося дуже мало. Можливо, їм було лінь кричати і плескати цього спекотного дня. А може, їх обурювала поведінка Ющенка, який весь цей час демонстративно стояв до них спиною, захоплено намагаючись намалювати сонечко — старий символ “Нашої України”, який у 2004-му на вимогу іміджмейкерів був змінений на підкову. Поряд з Ющенком крутився справжній художник, який ретельно стежив за хаотичними рухами пензля в руках президента і поправляв його у разі потреби. Але все одно в Ющенка виходило погано. Його малюнок по суті своїй нагадував “сіяча”, якого незабутні Остап Бендер і Кіса Вороб’янінов зобразили, прикидаючись художниками.

Правда, Осю і Кісу за їх “художество” тут же покарали, тому що вони були рядовими шахраями. Але в Ющенка — президентський статус, і ймовірно, саме тому ведучий щоразу кричав у простір: “Погляньте, як прекрасно малює Віктор Андрійович! Відразу видно, що він сам вигадав цей символ!”. Але глядачі не могли не помічати, наскільки радикально реальність розходилася зі словами ведучого. Грубі мазки президента найменше нагадували живопис. А коли Ющенко раптом почав малювати під помаранчевим сонечком величезну чорну смугу, багато телеглядачів здригнулися. Правда, потім виявилось, що насправді ця смуга синя, але через якусь химерну гру кольорів або оптичний обман, на екрані вона спочатку виглядала чорною. І це викликало у глядачів похмурі жарти: Ющенко підводить фінішну риску під діяльністю “Нашої України”.

А ведучий, мабуть, прагнучи виправити ситуацію, перебільшено — захоплено кричав: “Погляньте, що президент намалював! Це ж справжній шедевр! Як прекрасно! Хай таким буде і майбутнє України!”. Думаю, тут багатьох сіпнуло: не дай Бог! Аби наше майбутнє було схожим на набір кольорових плям, який, — хто б що не говорив — насправді більше за все нагадував “шедевр” Ющенка.

Як відомо, історія повторюється двічі — перший раз як трагедія, другий — як фарс. У 2004-му році сходження на Говерлу Ющенка і його політичних соратників нагадувало марш-кидок загарбників. Сьогоднішнє — спробу трупи коміків, які намагаються виконати пародію на те саме сходження 2004-го року. Мабуть, тому так мало кадрів про цей похід потрапило в ефір. Адже цей похід замислювався як намір Ющенка продемонструвати всьому світу свою міць як кандидата в президенти. Але замість тріумфального ходу, вийшов пшик. Найцікавіше, що те, що відбувалось, було дуже символічне. Воно яскраво символізувало ту колосальну різницю, яка існує між словами Віктора Ющенка, про що б він не говорив, і реаліями життя в Україні — політичними, економічними, і соціальними.

Сьогоднішня політика Ющенка дуже нагадує те, як він малював картину — повернувшись спиною до народу, не помічаючи реального настрою людей, їхніх бажань, цінностей і прагнень. З тією ж ірреалістичністю, з якою він вважав намальовані ним плями сонечком, у своїй промові він розповідав про досягнення, яких, на його думку, досягла Україна за час його правління.

Будь-хто, хто почне стверджувати, що за роки правління Ющенка жити стало краще, викличе у людей — висловимось м’яко — враження неадекватності. Навіть вірний багаторічний соратник Ющенка Віктор Пинзеник днями заявив, що Україну відкинуло на кілька років назад. Але Ющенко цього, на жаль, не бачить. А є і яскравіша ілюстрація уявлення президента про життя власної країни: він навіть не знає, коли громадяни України отримують паспорт! На думку президента, це відбувається у … 18 років: І ось новітній Україні 18 років. Не питайте з неї дуже багато. У 18 років молода людина отримує тільки-но паспорт, вона стає повноцінним громадянином своєї держави”.

Не бачить він і багато іншого. На думку Ющенка, похід на Говерлу приносить йому імідж героя-переможця. Можливо, так і було у минулому. Але зараз він сприймається як екологічний руйнівник і згубник природи. Про це ясно свідчить відкритий лист президентові, опублікований напередодні його походу на Говерлу.

Низка громадських організацій закликали його утриматися від цієї шкідливої акції: “Ми, гуцули — захисники і охоронці Карпат — закликаємо Вас відмовитися від масових сходжень на найвищу вершину України Говерлу у зв’язку з уже нанесеною природі шкодою і загрозою нових непередбачуваних екологічних наслідків. Адже від таких походів довго і важко відходять гори, люди і тварини … під час цих акцій і після них паралізований рух автотранспорту, з’являються гори сміття, стоптані гектари альпійських лугів”.

“Ви прийшли і пішли, а ми тут залишаємося з невирішеними проблемами, особливо, після нищівної повені, яка нахлинула на Карпати у 2008 році, — краще засоби, виділені на акцію, передати потерпілим гуцулським сім’ям, багато з яких ще не повернулись у зруйновані стихією будинки”.

Під листом стоять підписи голови Всеукраїнського об’єднаного товариства “Гуцульщина” Дмитра Ватаманюка і голів районних організацій товариства, директора Карпатського біосферного заповідника, доктора біологічних наук, професора Федора Гамора, голови регіонального об’єднання дослідників Гуцульщини, доктора технічних наук, професора Нестора Біблюка, головного редактора краєзнавчого журналу “Гражда” Олександра Масляника, виконавчого директора Добродійного фонду “Олекса Довбуш” Романа Вихованця, голови Конгресу національно-патріотичних сил “Гуцульська рада” Михайла Якинчука.

Але президент їх не почув. Тому що він чує лише себе.

Він не чує і мільйони українців, які кричать: “Вистачить з нас вашого правління! Натерпілися, скільки можна! Йдіть геть, Вікторе Андрійовичу, політика не для вас!”. Карликовість нинішнього рейтингу Ющенка — яскраве підтвердження справедливості цих слів. Але точно так, як і, знехтувавши здоровим глуздом і думкою найбільш шанованих людей гуцулського краю, Ющенко йде на Говерлу, він прагне знову підім’яти під себе всю Україну, знехтувавши думкою переважної більшості її жителів. Причому Ющенко навіть не приховує наявності цих смислових асоціацій: “… ми йдемо на цю гору не з порожніми руками. Наша гора — перед нами. Наша гора попереду. Безумовно, ми її здобудемо. Тут я хочу офіційно оголосити, що я йду на вибори Президента Україні в січні 2010 року”.

В одному він правий: гора перед ним дійсно існує. Це гігантське нагромадження необгрунтованих амбіцій, завищеної зарозумілості і гіпертрофованого егоїзму, небажання зрозуміти інтереси людей і зважати на реалії. Саме ця гора назавжди закриває для Ющенка подальшу дорогу в українську політику.

Андрій Загородній.

http://clipnews.info/newstopic.htm?id=7406