Почему Виктор Ющенко так болезненно отреагировал на увольнение с должности министра обороны Украины Еханурова и даже назвал это политической расправой? Почему Виктор Ющенко отчаянно воспротивился увольнению с должности заместителя Еханурова Игоря Монтрезора, главного «решальщика» Еханурова, на которого уже собраны тома информации, подтверждающей его коррупционные действия? Напомним обстоятельства этой истории:
«Кабинетом Министров Украины 10 июня 2009 года издано распоряжение № 608-р, которым уволен с должности один из заместителей министра обороны Украины. При этом такое увольнение было осуществлено без соответствующего представления министра обороны Украины. Издание названного распоряжения Кабинета Министров Украины осуществлено вопреки Конституции Украины», — идет речь в указе.
Президент отмечает в указе, что согласно закону Украины «О Кабинете Министров Украины», назначение на должность и увольнение с должности первых заместителей и заместителей министров осуществляется исключительно по предоставлению министров.
Этот указ Президента вступает со дня его опубликования.
Напомним, 10 июня Кабинет Министров уволил Игоря Монтрезора с должности заместителя министра обороны. Как отмечала пресс-служба правительства, Монтрезор уволен в связи с недобросовестным выполнением им обязанностей — нарушением присяги государственного служащего (пункт 6 статьи 30 закона «О государственной службе»).
Монтрезор занимал должность заместителя министра обороны с 23 января 2008 года.
В 2005 году Ехануров, будучи премьер-министром Украины, назначил руководителем службы премьер-министра Игоря Монтрезора. До этого назначения Монтрезор был исполняющим обязанности заместителя главы Днепропетровской областной государственной администрации.
5 июня парламент уволил Юрия Еханурова с должности министра обороны.»
Почему же обычно вялый Виктор Андреевич вдруг проявил такую резвость? Ответ прост до смешного. Потому что «колбасный министр» Ехануров, распродавая имущество украинской армии, обогащал не только себя, но и президентскую семью. Потому что обкрадывая украинских солдат и офицеров, Ехануров добывал деньги для Виктора Андреевича. Который имел долю не только с «вонючих газовых схем» Фирташа и Левочкина, но и с армейского «бизнеса» Юрия Еханурова.
Масштабным разворовыванием украинской армии Ехануров занимался с какой-то просто патологической скоростью ненасытного животного. Буквально за несколько дней до своего увольнения он собирался продать «Центральный военный санатория «Ялтинский», оценив его в смешную сумму в 1 миллион 961 тысячу гривен. Напомним, что санаторий Ялтинский расположен на площади в 30 гектаров земли. Не простой, а парковой, заповедной земли Ялты. Интересно, кто был определен «победителем» этого смешного и позорного аукциона? Уж не родня ли Виктора Андреевича?
Пытался продать Ехануров перед своим уходом и базу отдыха Государственного предприятия «Киевская военно-картографическая фабрика». За смешную сумму в 801 тысячу гривен. А база расположена ни где-нибудь, а в селе Козин, Обуховского района Киевской области, в любимых местах Виктора Андреевича.
Может быть именно это является реализацией любимого призыва Виктора Ющенко «думать по-украински»? То есть, думать, как бы украсть побольше у своего народа, пользуясь своим служебным положением и возможностями своих холуев вроде Еханурова и Монтрезора? И не страхом ли возмездия за свое воровство определяется вся нынешняя политика Виктора Ющенко? Остаться у власти любой ценой или хотя бы отсрочить выборы, чтобы успеть наворовать еще и успеть смыться. Господа следователи, читающие наш сайт, копируйте, приводимые нами документы, складируйте, очень скоро у вас появится возможность их реализовать.
Сергей Никонов, «ОРД»
В тему:
Підпільний мільйонер в Міністерстві оборони
| Андрей Жиглов | 30.03.2009 6:18 | 39 комментариев | | удалить |
Декілька вступних слів про нашого героя — Марко Іван Юрійович, 21.12.1949 року народження, уродженець с. Великі Ком’яти Виноградівського району Закарпатської області (знову ж таки сумнозвісна кузня кадрів для сучасної України), з березня 1997 року — незмінний керівник головного фінансового відомства Міноборони. Так і хочеться вигукнути словами пісні – НАСТОЯЩІЙ ПАЛКОВНІК…от тільки рильце у пана директора таке, ніби об нього розірвали не одну пухову подущину, луплячи з лютої ненависті до ворогів…і якщо наш президент міг із впевненістю сказати сакраментальне «Ці руки нічого не крали», то Іван Юрійович мабуть може спромогтися лише на безневинне – «Ці очі не бачили, як ці руки крали».
В той час, коли армія рідної держави знаходиться на грані розвалу, на утримання одного солдата строкової служби державою виділяється по 20 гривень щоденно, молоді офіцери із заробітною платою не більше двох тисяч гривень на місяць живуть у переоблаштованих бараках, де вітер – рідний брат, а таргани – дорога родина, більшість підготовлених у військових вузах спеціалістів відмовляються від продовження подальшої служби у збройних силах через мізерне матеріальне забезпечення і безнадію отримати коли-небудь житло, тотальне скорочення особового складу ЗСУ призводить до втрати обороноспроможності країни, пан директор у свої неповних 60 є таким собі військовим олігархом, якого жодним чином не торкаються нагальні проблеми війська, а думка про швидке звільнення у зв’язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі (у грудні виповнюється 60 років) примушує вдаватися до втілення у реальність нових корупційних схем та фінансових махінацій задля власної наживи. При цьому, Марком фактично не здійснюється контроль за станом речей у підконтрольному йому відомстві та виконанням прямих службових обов’язків його підлеглими у Департаменті фінансів МО, які також, за мовчазної згоди і при власних інтересах пана директора, активно беруть участь у розкраданні коштів, виділених на потреби армії. Звичайним явищем у Департаменті стали так звані «земельні та речові аукціони», на яких фактично за безцінь у порівнянні із реальною собівартістю, комерційним структурам з молотка продаються десятки та сотні гектарів землі по всій Україні, яка належала Міноборони, будівлі колишніх військових частин, складів, боєздатна та технічно справна техніка військово-господарського призначення (на складах НЗ останніми роками значно поменшало вантажних військових транспортів, тягачів, іншої автотехніки, яку подають як морально застарілу із списують за собівартістю металобрухту). Прослідкувавши документальні матеріали, згідно яких надаються дозволи на продаж чи оренду військового майна, усе вказує на покровительство багато чисельних злочинних фінансових оборудок з боку керівництва Департаменту фінансів та безпосередньо пана Марка.
Ще одним кричущим фактом повної безкарності та тотального нехтування антикорупційним законодавством з боку директора Департаменту є налагодження ним ефективного механізму відмивання державних коштів та легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом (у КК України читаємо диспозицію ст.209) через можливості фіктивних комерційних структур та підставних осіб з близького оточення пана Марка. Саме такою особливо наближеною до пана головного бухгалтера армії є його вірна соратниця по гламурному життю та заміських фешенебельних готелях і саунах Ващенко Ірина Василівна, 12.08.1969 р.н., що проживає у м.Києві по вул.Драгоманова, 12, кв.67. Будучи заміжньою та працюючи на посаді начальника кафедри економіки Київського військового інституту при Національному університеті ім. Т.Шевченка, при середньомісячній заробітній платі у 2 тис. гривень, Ірина Василівна є повноправною власницею чотирьох квартир у м. Києві, які отримані Марком в якості подяки у формі так званих «відкатів» від фізичних та юридичних осіб за кришування директором Департаменту фінансів різнопланових оборудок при закупівлях в процесі фінансово-господарської діяльності Міноборони. Поруч з цим, пані Ващенко, при «захмарній» викладацькій зарплатні, є власницею двох автомобілів: джип HUNDAI SANTAFE, н.р. АА0232СН, 2007 року випуску, вартістю близько 54 тис. доларів США, а також джип Mercedes ML 500, н.р. АА 0455 іі, 2008 року випуску, вартістю більше 98 тис. доларів. Виникає логічне запитання, звідкіля у середньостатистичної громадянки такі фінанси…одразу ж відкину думки про сприяння з боку чоловіка, який проживає окремо по вул. Жолудєва, – пан Ващенко їздить на чорному ДЕО-Ланосі і не має найменшого бажання фінансувати коханку головного фінансиста армії.
На цьому досягнення пана Марка не завершуються. Ще одним ефективним та фактично безпрограшним варіантом власної наживи є фінансові махінації по виплаті неаргументованих грошових компенсацій військовослужбовцям, значна частина яких повертається доброму «благодєтєлю» готівкою. Для прикладу, у минулому році військовослужбовцям різних рангів військової частини А 0799, яка належить до Повітряних Сил ЗС МО України та дислокована у м.Києві по вул. Фучика, за невідомих підстав та формальної аргументації, за фіктивними рішеннями судів різних інстанцій, за сприяння І.Марка було виплачено понад 19, 5 млн. гривень в якості компенсацій, в результаті чого 50 відсотків від вказаної суми виплат було повернуто особисто Івану Юрійовичу в якості щирої подяки від вдячних підлеглих. Такий собі відкат на злиднях особового складу. Мабуть саме на ці кошти паном Марком було придбано дві квартири у столиці та збудовано приватний котеджик – таку собі хатинку для відпочинку у Гореничах, що під Києвом.
Це тільки незначна верхівка айсбергу, ім’я якому – фінансова імперія Івана Юрійовича Марка. Усе решту знаходиться під холодною і темною водою, проте становить таку величезну масу зловживань та фінансових махінацій, що крижина, з якою зіткнувся Титанік, це просто льодова скалка в оці хлопчика на ім’я Кай з казки про снігову королеву. І коли на часі постало питання про швидке звільнення пана Марка із займаної посади за віком, він, відчуваючи кінець безкарній наживі за рахунок держави, тільки активізував свою бурхливу діяльність по власному збагаченню. При цьому пан Марко, заручившись підтримкою своїх товаришів по «щастю» — начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, державного радника юстиції 3 класу Війтєва Юрія Миколайовича та начальника одного з підконтрольних Вітєєву відділів – Дубця Ю.Ю., відчуває повну власну недоторканість і безкарність. При цьому усі фінансові махінації покриваються такими собі показовими процесами над нижчою ланкою у Департаменті фінансів, офіцерами та державними службовцями, які виконують волю Марка і за це несуть суто формальну відповідальність. Тільки за 2007 рік за розкрадання військового майна у великих та особливо великих розмірах до АДМІНІСТРТИВНОЇ відповідальності наказами Міністра оборони було притягнуто понад 40 державних службовців та військовослужбовців-офіцерів. Пояснення цьому доволі просте – видимість боротьби з корупцією у Збройних силах робиться, а орденоносний верховний БУРЯТ на посаді Міністра оборони отримує свої дивіденди від свого головного бухгалтера Марка, одним словом – і вовки ситі, і вівці цілі, щоправда трохи пожовані, і верховний пастух-оленєвод задоволений.
От тільки виникає логічне запитання…якщо факти корупційних дій у вищих командних ешелонах ЗС України мають місце бути, кому ж тоді здійснювати контроль та карати винних. Якщо верховний головнокомандувач, яким за Конституцією є Президент України, зайнятий справами міжнародними, приймає послів із вірчими грамотами та проектує чергові будови століття, Прем’єр-міністр займається газовими «проблемами» і захистом власних шкурних інтересів, крайньою залишається Генеральна прокуратура України і сам пан Єхануров як очільник військового відомства. От тільки, згадуючи відому байку Крилова, кожен тягне у свій бік, у власну кишеню, абсолютно не зважаючи на можливість кримінальної відповідальності та всяко приховуючи свої істині злочинні наміри, а в той час коли віз національної обороноздатності та безпеки народу, який годує поки що власну армію, залишається на старому місці у дуже плачевному стані…
Країна, переповнена власними геніями інженерної та фінансової думки на вищих керівних посадах, впевнено рухається у прірву, і саме тому дуже хочеться простому пересічному громадянину, який щоденно живе думкою про те, що їсти завтра, впасти на коліна і вигукнути – «Позбав, Боже, Україну від таких геніїв, а з дурнями українці розберуться самі».
Андрій Жиглов, спеціально для ОРД
Примечание читателя:
По МО в сегодняшней статье все верно по Ялте и ошибка по картфабрике: Монтрезор хотел продать базу в 15 соток за 200000 гривен. Сделал без ведома картфабрики левую оценку, но случайно об этом узнал директор и изъял эту оценку, а затем заказал справедливую в ФДМ. Новая цена в четыре раза выше и соответствует рыночной. Затем Монтрезор со своим помощником Соколовским В. Н. попытались провести аукцион так, чтобы не допустить других участников и в процессе аукциона понизить цену. Только вмешательство ФДМ Украины и народных депутатов помогло остановить этот беспредел. Но история не закончилась: Монтрезор после своего увольнения задним числом издал приказ об увольнении директора картфабрики Онищенко Ю. П. Интересно в нашей стране справедливость есть или таки нами правят бандиты? Еще: база отдавалась как взятка реальному хозяину биржи Капиталист Юданову В.Б.- бывшему рекетиру, а ныне вице-президенту федерации самбо Украины! Наследство Савлохи, Татарина, Киселя, Авдышева в надежных руках! Сейчас Юданов уже бесплатно захватил часть территории базы и возвел шестиметровый каменный забор. А где прокуратура?
11 ответов
БАЛОГАН — ЛІМІТЕД
“Великий Наполеон, щоб найповніше висловити безмежність своєї влади, сказав фразу, яка стала хрестоматійною: “Щоночі я лягаю в ліжко із самою Францією!”. Нова епоха потребує нових героїв, і не виключено, що через двісті років нащадки вивчатимуть творчість і нашого скромного співвітчизника — Віктора Івановича Балоги, теперішнього (2000 рік,— Г.Л.) губернатора Закарпаття. Бо він навчився використовувати своє службове становище навіть тими засобами, про які й гадки не мали французькі імператори.
У ряді областей України схеми зловживань губернаторськими повноваженнями досить банальні. Голова адміністрації забезпечує режим найбільшого сприяння керівникам великих підприємств, скажімо, металургійних або гірничо-збагачувальних,— зрозуміло, на особистих взаємовигідних засадах.
Ця справа почесна, легко контрольована, і часто-густо може іменуватися “порятунком унікального виробництва”. Місцевий губернатор вимагає собі в керування пакет акцій підприємства, і фактично “приватизує” його фінансові потоки.
Мешканцям Закарпаття не поталанило. На їхній території немає трубопрокатних станів або глиноземних гігантів, не залишилось і заводів стратегічного призначення. Це не завадило шановному Віктору Івановичу створити собі репутацію видатну навіть за українськими мірками.
Губернатор не зміг “приватизувати” фінансові потоки великих промислових підприємств (бо їх у нас немає,— Г.Л.). І тоді він, так би мовити, “приватизував” ввірену йому область.
Механізм простий, як способи добування грошей Остапом Бендером. Через мережу 20 різноманітних приватних підприємств голова облдержадміністрації особисто контролює усі найбільш прибуткові сфери підприємництва в регіоні.
У Закарпатті не можна й кроку ступити, щоб не натрапити на рекламу ТОВ “Барва”. Будь-які комерційні ініціативи цієї фірми та її дочірніх структур знаходять найгарячішу підтримку з боку обладміністрації. “Барва” одержує найвигідніші замовлення від влади. Вона вихлюпнулася з-поза межі Мукачева у інші райони.
І це не випадково, адже “Барвою” керують “найрозумніші”, “найвидатніші” закарпатці сучасності. Дивіться самі: фундаторами ТОВ “Барва” є Балога Віктор Іванович — губернатор області; Балога Оксана Анатоліївна — дружина губернатора області; Балога Іван Іванович — рідний брат губернатора; Петьовка Василь Васильович — двоюрідний брат губернатора; Кріль Ігор Іванович — заступник губернатора; Кріль Тетяна Леонідівна — дружина Ігоря Івановича. Як бачимо, держслужбовці на Закарпатті і не думають дотримуватися вимог закону, спокійно поєднуючи “безкорисливе” служіння народу з власним бізнесом. Мила сімейність, як кажуть у таких випадках аборигени італійської Сицилії!
Як відомо закарпатцям, ПОЧАТКОВИЙ КАПІТАЛ ДЛЯ “БАРВИ” НАДАЛО ОДНЕ ДУЖЕ І ДУЖЕ СПЕЦИФІЧНЕ МУКАЧІВСЬКЕ УГРУПУВАННЯ. А відтоді, як пан Балога став губернатором, “Барва” перетворюється на монополіста-гегемона в торгівлі недержавних організацій, у громадському транспорті, будівництві, заготівлях. Окрім іншого, “Барва” ще й чи не ЄДИНИЙ посередник по оплаті заборгованостей по зарплатам різними продуктами. Однак, які чомусь виплачуються ЗНАЧНО ВИЩЕ РИНКОВИХ ЦІН. Отож, на кожній НАТУРОПЛАТІ, виплаченій ЗАМІСТЬ ЗАРПЛАТИ кожному бюджетнику, заробляються десяток-другий гривень. Цікаво, що це ЄДИНЕ ПІДПРИЄМСТВО (“Барва”), яке НІКОЛИ не зазнавало КРИЗИ НЕПЛАТЕЖІВ, властивого українській економіці. Усі боржники “Барви” ледве не зі шкіри вискакували, аби вчасно розрахуватися із СІМ’ЄЮ губернатора (В.Балоги). І без зайвих слів платили штрафи і пеню.
Ряд підприємств просто зобов’язані були купувати продукцію саме у “Барви”. Як, наприклад, бензин чи дизпаливо. І тільки за тими цінами, які “Барва” визначить, а вони іноді на 30 і більше відсотків вищі, аніж ринкові. Можете уявити собі, який це прекрасний бізнес, якщо на кожному літрі можна заробити 80-90 копійок.
Імперія “Барви” охоплює всі види торгівлі і послуг, радіо- і електрозв’язок , редакцію телебачення і радіомовлення, ремонт радіоелектроніки, посередництво при купівлі-продажу нерухомості та товарів, закупівлю та первинну переробку сільгосппродукції, аудиторську діяльність, дошкільну освіту, прокат фільмів, зовнішньоекономічні зв’язки, усі види будівельного бізнесу, ремонт і обслуговування легкових автомобілів, м’ясо- і рибопереробку, виробництво безалкогольних напоїв, аптеки і торгівлю медикаментами, розробку програмного забезпечення і багато іншого.
…Дві загальні ознаки об’єднують систему “Барва”. По-перше, усі види її діяльності пов’язані з високоприбутковим бізнесом, який приносить з усіх боків стабільні готівкові потоки, що слабо контролюються податковими органами. По-друге, губернаторські (В.Балоги) фірми останнім часом практично позбулися серйозної конкуренції.
ХАЗЯЇ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО НАСМІЛЮЮТЬСЯ САМОСТІЙНО БОРОТИСЯ НА РИНКУ ІЗ СІМ’ЄЮ БАЛОГИ, ЗМУШЕНІ АБО ЗАКРИВАТИСЯ, АБО ДОМОВЛЯТИСЯ З “ХАЗЯЯМИ ЖИТТЯ”.
(“Карпатський Голос” , спецвипуск, 3 25(216) від 05 липня 2000 року)
Что там блеял Ехануров, в ответ на предъявленные факты вопиющего воровства солдатских денег? Что колбасу низкого качества по 68 грн. не для столовых покупали, а для генеральских ресторанов? И Ющенко ему поверил? А если не поверил, то почему еще в марте дал указание провести глубокую ревизию армейского хозяйства? Причем, поручил это Балоге, у которого с Ехануровым – давняя и глубокая неприязнь. Балога написал Ющенко, что Еханурова и Симоненко надо уволить. В результате оба оказались на политической помойке…обкрадывая украинских солдат и офицеров, Ехануров добывал деньги для Виктора Андреевича. Который имел долю не только с «вонючих газовых схем» Фирташа и Левочкина, но и с армейского «бизнеса» Юрия Еханурова.Масштабным разворовыванием украинской армии Ехануров занимался с какой-то просто патологической скоростью ненасытного животного.
Оказалось, после всего увиденного в отечественном политикуме еще можно вздрогнуть от омерзения, столкнувшись со сверхцинизмом.
Уточнение — не ДУБЕЦЬ, а ДЫБЕЦЬ — тоже закарпатский вор, но уже в генеральной прокуратуре, который покрывает грязные дела МАРКО!
Кстати, этот ДЫБЕЦЬ столько натырил квартир у минобороны и госпогранслужбы, что страшно сказать!
Но ничего, Юрик-ворюга, прийдет и за тобой матрос Железняк!…
Все що написано про Марко це правда на усі 100%. Падла сама настояща. Розікрали армія повністю. Бажано їх повісити прилюдно при солдатах голодних і холодних
А де лейтенанти, майори і решта. За що військові отримують пенсію від 5тисяч грн? в той час як прості смертні за стаж в сорок років отримують 500-600грн. Хіба може захистити армія свій народ, якщо вона не може і не хоче захистити себе?
Вы мне объясните какой аукцион может проводится по адресу Васильковская 55 ?
Это угловое здание — хрущовка в конце Васильковской. Всю жизнь прожил по соседству с этим домом и впервые узнал от Вас, что здесь проводятся аукционы! Этот дом называют еще молочным т.к. раньше был молочный магазин на первом этаже.
Предвыборная речь (честная) кандидата в президенты Украины.
ЛЮБИ ДРУЗИ!
Я мог бы вам сказать, что вы живете плохо из за воров, проходимцев: Що бандыты сыдитымуть в тюрьмах:. Что вашим выбором пренебрегают: Что вы будете жить лучше, счастливее: Но сегодня я буду честен. Вы так живете, так будете жить и так умрете. Потому что 90% населения страны — быдло, а быдло не должно жить хорошо. Чтобы не быть обвиненным в нетерпимости, объясню, что имею в виду. Вы не способны умственно работать, вы не способны ничему учиться, а черную работу давайте оставим черным: Вы не способны отстаивать своих прав — хоть на улице, хоть в суде, хоть со старой берданкой, хоть с поясом Шахида: Ваши сестры жены и матери во всех смыслах слова, стоят раком по всему миру. Ваши отцы, мужья и братья работают в рабских условиях там же: Думаете что следующие поколения будут жить не так? Законы генетики никто не отменял — от 70 до 90% характера формируются генетически, остальное — воспитание, но не мне говорить, какое воспитание вы дадите. Для редких исключений, как говорит жена, велком в 10%! Но вы все равно проголосуете за меня — или за одно из моих перевоплощений — я для этого наодалживал (работать не умею — из того же народа, все таки) столько денег, что ваши внуки и правнуки будут жить так же, чтобы их отработать.
Но довольно об этом. К 10% процентам у меня речей нет. Как и у них ко мне. Я ведь тоже с их числа: Мы вместе. Но, ребята, вы, цвет страны: армейская элита, остатки ГБ, банкиры, экономисты, врачи, ученые, спортсмены, талантливые бизнесмены, вы ведь не пойдете против меня? Только кто-то из вас возглавив то, несчастное, мыдло, может что то сделать. Но зачем? Разве я вам плох? Разве вам не дозволено почти всего — понятно, в рамках тех же 10%? Разве мы не помним табличку деления — с обеих сторон?
Думаю, мы поняли друг друга:
Искренне ваш, страрший смотрящий ЮЩЕНКО и 10% ПОМАРАНЧЕВОЙ ШВАЛИ http://www.svitohlyad.info/
Пан Марко надіслав телеграмою у війська роз”яснення щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення саціально-побутових питань. Так ось, хтивий директор департаменту поставив себе вище міністра оборони та прем”єр-міністра, корегуючи своїм опусом назази та постанови. По суті, Марко рекомендує надавати матдопомогу виключно на підставі рішення великих начальників, хоча це мають робити командири віськових частин. По-друге, при цьому треба мати запевненя начфіну, що в касі є гроші. А звідки їм взятися, якщо Марко їх не перераховує до військових частин, начебто тому що нема рапортів на матдопомогу.
Хитрющий закарпатський циган своїми телеграмами породив ще одне замкнене коло, заощаджуючи бюджетні кошти на власні потреби.
Панове, читайте першоджерела — матдопомога на оздоровлення та на вирішення соц-побутових питань надається ДО ВІДПУСКИ!!!
І якщо я не правий, то нехай Кириленко разом з Марком поцілують під хвостом моєї кобили!
З повагою…
OLE не показывай людям свою тупость!!! Читай объявление внимательно, сверху пишут где проходит аукцион, а где принимают заявки!
Матеріалка для вирішення соц побут потреб — не обовязкова і ніколи до відпустки не виплачувалась. Читай Гусар керівні документи (260 наказ МО) це так для інформації. Проте це не виправдовує свавілля про рішення вищих керівників. Зокрема СВ без дзвінка це не рішається, а в ПВ взагалі не платиться!!!!!! По військах страшенна заборгованість включаючи 2008 рік, а ще страшніше, що соціальне напруження серед сімей військовослужбовців та й і самих військових зростає……………