Человек не терпит насилия!

У Гепы и Допы нет денег на наркоту… и поэтому они обращаются в Конституционный суд

53701

Кризис коснулся уже не только обычных граждан Украины, но и «правящего» класса. Иногда, банально, не хватает денег на «кокс». Как, например, у нынешнего харьковского руководства – Добкина и Кернеса. Поправить свое материальное положение эти господа решили при помощи «самого честного» в Украине суда – Конституционного. Естественно, отстегнув при этом мзду немалую неформальному главе Конституционного суда Украины – Виктору Балоге. А добиться Гепа и Допа хотят немалого – возможности массового перераспределения собственности.

В Украине может начаться процесс массового перераспределения собственности и без проведения конституционной реформы в части полномочий местного самоуправления.

Об этом свидетельствует анализ конституционного представления Харьковского городского совета в Конституционный Суд Украины об официальном толковании положений статьи 144 Конституции Украины, статьи 25, части четырнадцатой статьи 46, частей первой, десятой статьи 59 Закона Украины «О местном самоуправлении».

Путем манипулирования сложными формулировками отечественного законодательства, правовыми позициями органа конституционной юрисдикции, а также Европейской хартии местного самоуправления, казалось бы, под предлогом развития демократических ценностей, постановки деятельности местных советов на конституционную основу, конституционное представление, подписанное Харьковским городским главою М. Добкиным, преследует банально простую цель – получить неограниченную возможность отменять или изменять без каких либо достаточных на то оснований предыдущие решения органов местного самоуправления (в том числе и тех, которые приняты еще во времена УССР). Причем речь идет о решениях не нормативного, а индивидуального характера (тех, которые касаются предоставления в собственность или долговременную аренду земельных участков и нежилых помещений).

Авторов названного конституционного представления не интересует право органов местного самоуправления приводить в соответствие с действующим законодательством Украины свои нормативно-правовые акты (например, касающиеся обеспечения чистоты и порядка в городе, представления членам территориальной общины образовательных и медицинских услуг), а волнует только возможность перераспределять землю и другое коммунальное имущество, выделенное гражданам или предпринимателям предшествующей местной властью. Причем без достаточных для того оснований, например, таких как грубые нарушения законодательства при выделении земли.

При этом городскую власть Харькова не интересует предусмотренная частью второй статьи 144 Конституции Украины возможность судебной отмены незаконных решений органов местного самоуправления. Очевидно, конституционным представлением преследуется цель получить право отменять вполне законные и обоснованные решения предшественников в земельной и иной имущественной сфере.
Такое толкование законодательства о местном самоуправлении, как его видит Харьковская власть, напрочь отобьет желание у любого здравомыслящего инвестора прийти в Украину, поскольку в любой момент он может лишиться своей собственности или имущественных прав.

Результатом создания такого прецедента также следует ожидать и возможность пересмотра во всех инвестиционно привлекательных городах Украины прав распоряжения землей, в том числе предоставленных еще во времена советской власти государственным предприятиям.

По информации, размещенной на Веб-сайте Конституционного Суда Украины, по этому представлению открыто конституционное производство и ведется подготовка дела к рассмотрению. Ниже приводим полный текст конституционного представления.

УКРАЇНА
ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7 Тел. +38 (057) 730-73-69, факс +38 (057) 731-60-33
22.09.2008 ^2 08-3/2619/2-08        Г                                              “І
на №_________________      До Конституційного Суду України
01033, м. Київ-33, вул. Жилянська, 14
Суб’єкта права на конституційне подання Харківської міської ради Харківської області
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7
Представник суб’єкта права на конституційне подання за законом: Харківський міський голова Добкін Михайло Маркович
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7
Уповноважений Харківської міської ради
за дорученням:
Стаматіна Марина Владиславівна
61200, м. Харків, майдан Конституції, 7
КОНСТИТУЦІЙНЕ  ПОДАННЯ
щодо”Офіційногоі тлумачення частини другої статті 19, статті 144 г Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною 14 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, у вказаних нормах закону закладена колізія щодо реалізації компетенції місцевих рад у прийнятті та скасуванні власних рішень.
Підставою для звернення Харківської місткої ради до Конституційного Суду України з Конституційним поданням є існуюча в державі практика неоднозначного застосування положень Конституції та законів України судами загальної та спеціальної юрисдикції, що призводить до порушення конституційних прав та свобод Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування та представника інтересів територіальної громади міста Харкова.
1. Постановою господарського суду Волинської області від 18 грудня 2007 року рішення Харківської міської ради «Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради» від 26.07.2006 року №73/06 (пункт 8 Додатку №1) в частині скасування пункту 53 додатку до рішення 16 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.09.2003 року №178/03 визнано нечинним.
Приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції виходив із того, що орган місцевого самоврядування не має права скасовувати самостійно прийняті ним рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року постанова господарського суду Волинської області від 18 грудня 2007 року залишена без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2007 року касаційну скаргу Харківської міської ради та касаційне подання заступника прокурора   Львівської   області   відхилено,   постанову   господарського    суду
Волинської області від 18 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року у порушенні провадження про перегляд справи за винятковими обставинами відмовлено із посиланням на відсутність підстав для допуску скарги до провадження за винятковими обставинами.
Листом Верховного Суду України від 29 лютого 2008 року повторна касаційна скарга про перегляд за винятковими обставинами повернена із посиланням на врахування при прийнятті ухвали Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року законності рішень судів попередніх інстанцій.
В обґрунтування прийнятої ухвали Вищий адміністративний суд України визнав рішення судів першої та апеляційної інстанції вмотивованими тим, що відповідно до ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» компетенція міської ради щодо скасування актів стосується лише рішень виконавчого комітету ради, прийнятих у межах їх повноважень, якщо такі не відповідають Конституції України чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради. Ані Земельний кодекс України, ані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають повноваження щодо скасування власного рішення, на підставі якого був укладений договір оренди земельної ділянки.
Таким чином, внаслідок відмови у судовому захисті права органу місцевого самоврядування приймати рішення з питання, яке входить до виключної компетенції міської ради — розпорядження землями комунальної форми власності, яке передбачене пунктом 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.12 Земельного кодексу України, завдано шкоди власнику земель комунальної форми власності — територіальній громаді міста Харкова, законним представником якої є Харківська міська рада. Хибне тлумачення, що визначення «врегулювання земельних відносин» передбачає тільки прийняття міською радою рішення щодо встановлення права, і не передбачає можливості прийняття рішення щодо зміни раніше встановленого права, або припинення раніше встановленого права (в межах врегулювання земельних відносин), штучно звужує повноваження органу місцевого самоврядування, чим порушує конституційні гарантії місцевого самоврядування з боку держави.
2. Постановою господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року (справа №03/85/4-1А) рішення 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006 року №40/06 «Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради» в частині скасування пункту 143 додатку №1 до рішення від 28.04.2004 року №66/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів» та пункту 171 додатку №1 до рішення від 23.12.2005 року №247/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів» визнано нечинним.
Постановою господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року (справа 4/73-11 А) ТОВ «Таміра» було відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинним рішення Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року №185/06 «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» в частині затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення щодо зелених насаджень по вул. Клочківській, 197 (пункт 4 додатку до рішення).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2007 року справи №03/85/4-1А та 4/73-11А об’єднані для спільного розгляду в одному провадженні за номером справи 22а-3229/07. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2007 року постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року про визнання нечинним рішення Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року №185/06 «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» залишена без змін, а постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007 року про визнання нечинним рішення 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006 року №40/06 «Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради» в частині скасування пункту 143 додатку №1 до рішення від 28.04.2004 року №66/04 скасована, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи нове рішення суд зазначив, що за змістом ч.і ст.59, ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень. Міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Пунктом 34 ч.і ст.26 вказаного Закону до виключної компетенції пленарних засідань міських рад віднесено врегулювання питань земельних відносин. Також ст.12 Земельного кодексу України до виключної компетенції міських рад віднесено розпорядження землями у межах відповідного населеного пункту.
Рішенням Харківської міської ради №17/06 від 31.05.2006 року затверджений Регламент Харківської міської ради, пунктом 4 статті 28 якого передбачено право Харківської міської ради скасовувати в порядку контролю прийняті раніше нею рішення індивідуально-правового характеру, що передбачають здійснення певних дій конкретними особами та не виконані в передбачені рішенням строки.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок та використовуючи роз’яснення пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», дійшла висновку, згідно якого не можна вважати таким, що суперечить закону рішення органу
виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. Суд визнав дії Харківської міської ради та ухвалені нею рішення такими, що відповідають вимогам ст.ст. 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
3. Харківській міській раді відомо про наявність інших рішень судів, які підтверджують право органів місцевого самоврядування скасовувати власне рішення як за власною ініціативою, так і внаслідок розгляду протестів прокурора.
3.1. Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2004 року по справі №13/144.
При розгляді касаційної скарги Хустської міської ради на постанову від 23.02.2004 року Львівського апеляційного господарського суду у справі №13/144 за позовом ТОВ «Перкос» до Хустської міської ради про визнання недійсним рішення відповідача від 12.05.2003 року №184 «Про розгляд протесту прокурора» Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу та у мотивувальній частині рішення зазначив, що оспорюване рішення від 12.05.2003р. прийнято відповідачем за результатами розгляду протесту Хустського міжрайонного прокурора від 24.02.2003р. № 27-07/239, принесеного на рішення Хустської міської ради від 15.07.1998р. №78 «Про виділення в постійне користування земельної ділянки для будівництва АЗС стаціонарного типу з комплексом обслуговування ТОВ «Перкос».
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.                       —
Отже, міська рада — орган місцевого самоврядування, який видай опротестований акт (рішення від 15.07.98 № 78), вправі скасувати його як такий, що суперечить законодавству або ж відхилити протест прокурора.
При цьому, скасування органом місцевого самоврядування власного рішення за результатами розгляду протесту прокурора не слід ототожнювати з визнанням акта незаконним (недійсним) в судовому порядку, оскільки згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним лише у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду.
Висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем ст. 144 Конституції України шляхом недотримання судового порядку визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування спростовані судом апеляційної інстанції.
6
У порушенні касаційного провадження з перегляду справи №13/144 за позовом ТОВ «Перкос» до Хустської міської ради про визнання недійсним рішення ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 9 грудня 2004 року відмовлено.
Така оцінка права органу місцевого самоврядування скасовувати прийняти ним рішення не співпадає із застосуванням ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вищим адміністративним судом України при розгляді справи 03/86-11А.
3.2. Постанова Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2007 року.
При розгляді касаційної скарги Львівської міської ради на рішення господарського суду Львівської області від 01 квітня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14-27 липня 2005 року у справі № 3/169-9/366 за позовом приватного підприємства «Український Медіа Центр» до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Управління ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, про визнання незаконними п. З Додатку до ухвали № 1558 та визнання недійсною ухвали № 1765 від 30.09.2004 року Вищий адміністративний суд України в постанові від 31 січня 2007 року прямо зазначив, що ухвалою Львівської міської ради (рішення ради) від 30.09.2004 р. №1765 відмінена ухвала міськради № 180. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції необгрунтовано прийшли до висновків, що Львівська міська рада, скасовуючи ухвалу (власне рішення ради) № 180 про погодження місця розташування земельної ділянки, перевищила свої повноваження, оскільки не мала права визнавати незаконним своє рішення, яке визнається незаконним тільки в судовому порядку.
Вищий адміністративний суд України постановою від 31 січня 2007 року по справі № 3/169-9/366 за позовом приватного підприємства «Український Медіа Центр» до Львівської міської ради спростував висновки судів першої та апеляційної інстанції та зазначив, що в даному випадку міська рада скасувала ухвалу № 180, а не визнала її незаконною.
Таким чином, і Вищий адміністративний суд України розрізняє зазначені дефініції як не тотожні за змістом.
Така оцінка можливості органом місцевого самоврядування реалізувати своє право на скасування в порядку контролю за використанням земель населеного пункту прийнятих радою рішень не співпадає із застосуванням ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вищим адміністративним судом України при розгляді справи 03/86-11А.
Необхідність в офіційному тлумаченні частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, пункту 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обумовлена необхідністю з’ясувати суб’єктивні права та юридичний обов’язок органу місцевого самоврядування, виходячи із структури правовідносин та поняття норми права, з метою упровадження однаковості розуміння положень Конституції під час    застосування органом місцевого  самоврядування норм
7
Конституції до конкретних життєвих обставин, до конкретних фізичних та юридичних осіб, та упровадження принципу однаковості розуміння положень Конституції під час розглядання судами конкретних справ, для забезпечення конституційного принципу рівності.
Неоднаковість застосування статей 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суперечить конституційним засадам місцевого самоврядування, спричиняє шкоду законним правам Харківської міської ради, штучно та безпідставно обмежує право органу місцевого самоврядування приймати рішення про скасування свого раніше прийнятого рішення та про внесення змін до свого рішення з будь-якого питання, що не виключено з компетенції органу місцевого самоврядування і не віднесено до компетенції іншого органу.
Необхідність в офіційному тлумаченні Конституційним Судом України обумовлена також необхідністю з’ясування сенсу норми частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, пункту 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою реалізації Конституції, та пристосування її норм до потреб держави та суспільства.
Конституція встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6). В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст.7).
Одним із важливих принципів демократичного суспільства, однією із форм народовладдя є місцеве самоврядування.
Під місцевим самоврядуванням розуміється право територіальної громади -жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст.140 Конституції).
Необхідно зазначити, що у світі склались різні напрямки щодо регулювання предметів відання органів місцевого самоврядування. Існує практика, згідно якої в основу регулювання предметів відання муніципальних утворень покладений принцип, відповідно до якого муніципальні органи можуть робити лише те, що їм прямо дозволено законом. Такий принцип затвердився в Великобританії (англосаксонська прецедентна модель), США, Канаді, Австралії. В основу правового регулювання предметів відання місцевого самоврядування у Франції, Германії та в інших країнах покладений принцип, згідно з яким муніципальним органам дозволені всі дії, які прямо не заборонені законом та не віднесені до компетенції інших органів (французька або так звана континентальна модель).
Україна в правовому регулюванні предмету відання місцевого самоврядування є країною континентальної моделі, яка викладена в Європейській Хартії місцевого самоврядування.
Європейська Хартія місцевого самоврядування укладена 15.10.85 року, підписана Україною 06.11.96 року та ратифікована 15.09.97 року згідно з Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.97 року №452/97-ВР. Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року №1906, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються Правила міжнародного договору.
Принципове значення має стаття 4 Хартії, в якій закріплюється сфера компетенції місцевого самоврядування, а також відтворені процеси її становлення та динаміки. В ній чітко визначені взаємовідносини місцевого самоврядування і державної влади.
Основні повноваження органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією та законами України.
Встановлена самостійність та незалежність органів місцевого самоврядування в межах власної компетенції. Органи місцевого самоврядування в рамках, визначених законом, мають певну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, що не виключено з їхньої компетенції і не віднесено до компетенції іншого органу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Вказана норма має загальний характер і її зміст конкретизується іншими нормами даного закону та інших нормативно-правових актів України, які відповідають теоретичним засадам врегулювання місцевого самоврядування.
Правовий акт місцевого самоврядування є зовнішнім виразом владної волі суб’єкта місцевого самоврядування, який здійснює свої повноваження.
Правовий акт органу місцевого самоврядування — це форма управлінської діяльності органу місцевого самоврядування, заснована на Конституції України і законодавчо обумовлена. Змістом правового акту органу місцевого самоврядування є правові норми управлінського характеру або управлінські правові розпорядження, направлені на врегулювання суспільних відносин. Правовий акт органу місцевого самоврядування — це вид управлінського рішення суб’єкта місцевого самоврядування, який здійснюється в рамках компетенції (повноважень) і має односторонній загальнообов’язковий владний характер. Правовий акт органу місцевого самоврядування є підзаконним правовим актом.
Правові акти органів місцевого самоврядування є:
а) джерелом права;
б) правовим актом управління;
в) актом правової інформації;
г)      підставою     виникнення,     зміни     або     припинення     конкретних правовідносин. Загальні вимоги, що пред’являються до правових актів органів місцевого самоврядування, зводяться до того, що правові акти органів місцевого самоврядування мають:
а) здійснюватися, прийматися (видаватися) в рамках Конституції України;
б) ґрунтуватися на законах України і бути спрямовані на їх виконання;
в)   здійснюватися,  прийматися   (видаватися)  в   межах  компетенції  або наданих повноважень;
г)   мати  загальнообов’язковий  характер,  тобто  базуватися  на  вимогах конституційності,          законності,           компетентності           (повноважності), загальнообов’язковості.
Пунктом 34 ч.і ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції міських рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений спосіб реалізації компетенції органу місцевого самоврядування та встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає право міської ради скасовувати акти виконавчих органів і не забороняє міській раді скашвувахи або вносити зміни до власних рішень міської ради.
Таким чином, на думку заявника, міська рада шляхом прийняття відповідних рішень може вирішувати питання щодо прийняття рішень про надання земельних ділянок або щодо внесення змін до таких рішень, або скасування рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів за умов наявності порушень норм містобудівного, земельного законодавства, порушення законних прав та інтересів членів територіальної громади та Харківської міської ради як органу, уповноваженого представляти інтереси територіальної громади, або за наявності невиконання умов рішення про надання земельної ділянки тощо.
Конституційний Суд України, розглянувши справу № 1-20/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, затверджених відповідними Постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо посилення кадрової роботи в Автономній Республіці Крим» (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) , у пункті 2.2 рішення від 27 лютого 2001 року (№ 1-рп/2001) зазначив, що Конституція України та закони України встановлюють однакові правові підходи до організації і діяльності органів, які мають представницький характер: парламенту — Верховної Ради України, представницького органу Автономної Республіки Крим — Верховної10
Ради   Автономної   Республіки   Крим,   органів   місцевого   самоврядування   -сільських, селищних, міських, районних у містах рад.
Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998р. №350-ХІУ затверджено Конституцію Автономної Республіки Крим, стаття 4 якої встановлює, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим або їх положення, які суперечать Конституції Автономної Республіки Крим, не мають юридичної сили.
Такі акти можуть бути оскаржені в суд особами, права та інтереси яких порушено, та визнані судом недійсними, якщо інше не встановлено законом України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим мають право скасувати свої акти цілком або частково.
Зазначені положення цього Закону визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим).
Частиною 14 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що порядок скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. Рішенням Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006 року №17/06 був затверджений Регламент Харківської міської ради, стаття 28 якого регулює загальні положення про рішення ради та передбачає право міської ради скасовувати власні рішення.
Регламент не скасований, не визнаний недійсним, а відтак є чинним актом органу місцевого самоврядування нормативного характеру, обов’язковим для виконання.
Зазначене підтверджує право міської ради як органу місцевого самоврядування вносити зміни у власні рішення та скасовувати їх.
Такий підхід при застосуванні норм статей 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підтверджується рекомендаціями Верховного Суду України. Правомірність самостійного скасування раніше прийнятого рішення міською радою як органом місцевого самоврядування підтверджується п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в абзаці другому якого прямо зазначено, що виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування.
Враховуючи викладене вище, для забезпечення реалізації та захисту конституційних прав Харківської міської ради як юридичної особи та органу11
місцевого самоврядування, на підставі пункту 4 статті 13 та статті 41 Закону України «Про Конституційний Суд України», —
ПРОСИМО:
1.  Відкрити  конституційне  провадження  за конституційним  поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2.  Дати   офіційне   тлумачення   частини   другої   статті   19,   статті   144 Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо права органу місцевого  самоврядування приймати рішення  про  скасування  свого  раніше прийнятого рішення та про внесення змін до свого рішення з будь-якого питання, що не виключено з компетенції органу місцевого самоврядування і не віднесено до компетенції іншого органу.
Додатки:
1.     Конституційне   подання   Харківської   міської   ради    щодо    офіційного тлумачення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України та статті 25, частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2.     Копія рішення Харківської міської ради 5 скликання від 20.06.2008 року №147/08 про схвалення Конституційного подання.
3.     Постанова господарського суду Волинської області від 18.12.2007р.
4.     Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р.
5.     Ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.10.2007р.
6.     Касаційна скарга Харківської міської ради.
7.     Касаційне подання заступника прокурора Львівської області.
8.     Ухвала Верховного Суду України від 21.11.2007р.
9.     Лист Верховного Суду України від 29.02.2008р.
10.   Постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007р. (справа №03/85/4-1 А).
11.   Постанова господарського суду Волинської області від 26.06.2007р. (справа №4/73-11 А).
12.   Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007р.
13.   Постанова     Львівського     апеляційного     адміністративного     суду     від 16.10.2007р. із супровідним листом від 02.11.2007р.
14.   Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2004 року по справі № 13/144.
15.   Постанова Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007р.
16.   Закон    України    «Про    ратифікацію    Європейської    хартії    місцевого самоврядування» від 15.07.1997р. №452/97-ВР.
17.   Європейська Хартія місцевого самоврядування, що укладена 15.10.1985р., підписана Україною 06.11.1996р. та ратифікована 15.09.1997р. 12
18.   Витяг   із   Закону   України   «Про   міжнародні   договори   України»   від 29.06.2004р. №1906.
19.   Витяг із Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
20.   Витяг   із   Закону   України   «Про   затвердження   Конституції  Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998р. №350-ХГЛ
21.   Рішення   Конституційного   Суду   України   від   27    лютого   2001    року (№ і-рп/2001).
22.   Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим).
23.   Рішення Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006р. №17/06.
24.   Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
25.   В итяг з Конституції України.
26.   Копія рішення  Харківської міської територіальної  виборчої комісії від 02.04.2006року №380 «Про встановлення результатів виборів Харківського міського голови».
27.   Копія протоколу Харківської міської територіальної виборчої комісії від 03.04.2006року про підсумки голосування по виборах Харківського міського голови.
28.   Витяг   №08-11/2628/2-08   від   22.09.2008року   з   протоколу   пленарного засідання першої сесії Харківської міської ради 5 скликання від 19.04.2006 року.
29.   Доручення від 22.09.2008 року № 08-11/2620/2-08 Харківської міської ради уповноважені

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

«Дело ювелиров». Судья Вовк и следователь ГПУ Безушко хотят «разжиться камушками»

«Дело ювелиров». Судья Вовк и следователь ГПУ Безушко хотят «разжиться...

Недавно сменившееся руководство страны в лице президента Владимира Зеленского и его соратников заявило о том, что украинскому бизнесу, а в…
Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Ирина Долозина -- чемпион по "скруткам". При всех начальниках
НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

Последние российские новости впечатляют. Бывший журналист «Новой газеты» Сергей Канев пишет, что под Питером была обнаружена частная тюрьма с крематорием.…
НОВОСТИ