до 8-ї річниці початку акції «Україна без Кучми»
Народний президент
непослідовний. Дійсно, не можна ж так – вручати орден «За заслуги» одному з
ініціаторів приснопам’ятного
Сєверодонецького з’їзду Борису Колесникову, і в той же час залишати без знаків
уваги інших сподвижників попереднього Гаранта. Звісно, у випадку з Колесниковим
підпала принагідна дата, можна сказати, ювілей – Указ про нагородження був
підписаний в ознаменування третьої річниці легендарної промови Бориса
Вікторовича, який закликав у Сєверодонецьку розчленувати Україну й створити на
теренах трьох східних областей нову державу. День у день. Але ж і для інших «розбудовників»
незалежної неньки завжди можна знайти привід для нагородження. Було б бажання.
А воно в Арбітра Нації, схоже, маніакальне.
З такої нагоди варто було б
навіть медальку якусь заснувати – президентський знак «антифашиста», наприклад.
Оскільки, на думку Народного Президента, «фашисти» — це ті, хто 15 грудня 2000
року вийшов на вулиці Києва під гаслом «Україна без Кучми». Їх, «фашистів»
недобитих – ондечки скільки! І всі – тимчасово на волі. Деякі, щоправда, вже
встигли відсидіти й навіть отримати в Раді Європи статус політв’язнів…
Мабуть, не читали в тих європах
відкритого листа за підписами Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Івана Плюща. Того
самого знаменитого листа, в якому означені пастирі українського народу
порівнювали учасників акції «Україна без Кучми» з фашистськими молодиками. Ні,
з такою Європою Народному Президентові й на один гектар сідати не пристало. У
нього Колесников є – чим не Європа? А також заступник Генерального прокурора
Віктор Кудрявцев, міністр юстиції Микола Оніщук, заступник голови Служби
безпеки України Микола Герасименко,
суддя Вищого адміністративного суду Іван Волик та інші «антифашисти».
Причому, приводів для
нагородження «антифашистів» — маса. Попервах, з нагоди 8-ї річниці початку
акції «Україна без Кучми». Тут вже сам Бог велів скласти якусь президентську
подяку видатному юристові сучасності Миколі Оніщуку. Хіба ж мало боровся «антифашист»
Оніщук з «фашиствуючим» суддею Юрієм Василенком, який насмілився в жовтні
2002-го року порушити проти Кучми кримінальну справу! Однієї лиши слини пан
Микола скільки витратив, чорнил скільки попсував, доводячи святість Леоніда
Даниловича перед Богом, Законом і Конституцією. Ні, ніяк не можна цьому майстру
художнього свисту залишатися без президентської відзнаки.
По-друге, весною наступного року
можна було б відзначити нагородами восьму річницю розгону демонстрації
«фашистів». Якщо хто призабув, 9 березня 2001 року «фашисти» вийшли до
пам’ятника Шевченкові в Києві й намагалися перешкодити Кучмі, Ющенку та Плющу
покласти вінок до підніжжя монумента. Тут вже й до бабки не ходи – з нагоди
річниці арештів треба Миколі Герасименку «Героя України» присвоїти. Бо ж як
старався мужик – по всьому Києву бігав, «фашистів» відловлюючи, впізнання
проводив, обвинувачення пред’являв. Щоправда, злочинний режим Кучми так і не
оцінив належним чином службові позиви керівника слідчої групи СБУ Герасименка.
Оскільки Герасименко фальсифікував матеріали справи абсолютно бездарно, що в
наступному був змушений визнати навіть «антифашист» Кудрявцев з Генеральної
прокуратури. А як трапилася «помаранчева революція», Герасименко так взагалі
ледь без погонів не залишився. Врятувало його від неминучої розплати лише
заступництво Народного Президента. Розшукав Гарант осміяного пресою й
зневаженого колегами Герасименка та й призначив його заступником Голови СБУ.
Доказавши тим самим, що Україна зараз дійсно без Кучми. Бо Кучма все ж таки
розумів, що нездар і провокаторів ставити на відповідальні посади не можна –
собі ж дорожче.
Потім знову майже ювілей буде –
чергова річниця вироку по справі «9-го березня». Хіба ж суддя Волик, що засудив
«фашистів» до тюремного ув’язнення, не заслужив хоча б посади Голови Вищого господарського суду України? Ющенко он як його штовхає – ледь встигає Укази
підписувати, підвищуючи по службі.
А Віктор Кудрявцев? – Скільки
він буде животіти в кріслі заступника Генерального прокурора України? Скоро
вакансія відкриється, так невже Народний Президент залишить без уваги заслуги
Кудрявцева перед «антифашистським» рухом? Невже не запропонує йому посаду
голови Вищої ради юстиції? Невже хоча б грамотою не відзначить багаторічну
діяльність Віктора Вікторовича, підпис якого красується під найбруднішими
процесуальними документами кумчівської епохи?
Це ж саме Кудрявцев вносив у
Верховний Суд України подання на постанову судді Василенка про порушення
кримінальної справи щодо Кучми, домагаючись її скасування. Саме Кудрявцев
забороняв, всупереч рішенню суду, випускати з Лук’янівського СІЗО віце-президента банку
«Слов’янський» Бориса Фельдмана. Саме Кудрявцев санкціонував незаконний обшук у
судді Миколи Замковенка, який перед тим випустив з тюрми Юлію Тимошенко.
Належну оцінку діям Кудрявцева неодноразово давав Верховний Суд України, і що
ж? – Живий, курилка. І як таку людину залишити без нагороди? Бо чим, питається,
Кудрявцев гірший від іншого заступника Генпрокурора, Рената Кузьміна, якого
Народний Президент і званням «заслуженого юриста України» обласкав, і орден «За
заслуги» ІІІ ступеню підкинув? А Кудрявцеву навіть значка якогось дати не може.
Молодець Президент! – Не
піддався він на виверти «фашиствуючих» молодиків, які вимагали реабілітувати
засуджених при Кучмі учасників акції «Україна без Кучми». Позаяк народ має
бачити: Кучма – це не прізвище, це – стан душі. Бо виправдай сьогодні борців з
кучмізмом, а завтра «фашисти» безкарно вийдуть на вулиці та почнуть вимагати
побудови якоїсь там правової держави. Ага. Герасименко їм покаже, як на вулиці
виходити: в колону по одному, руки за спину.
І міністру юстиції Оніщуку
робота завжди є. Насамперед, треба слідкувати, щоби ніякий «фашист», засуджений
у справі «9-го березня», не зміг тепер у народні депутати прорватися. Тому як у
всіх – судимості, а судимим громадянам закон балотуватися не дозволяє навіть у
сільраду. Якщо, звісно, вони родом не з села Хоружівка. Хоружівським – можна.
Пригадується, коли Народний Президент в 2005 році свого земляка Миколу Бондаренка
призначив заступником Одеського губернатора, так навіть бабки параски
дивувалися: як же так, тричі судимого пройдисвіта, засудженого за шахрайства до
13 років позбавлення волі, з судимістю за несплату податків – і на високу
посаду. Не розуміють параски державної політики. Бондаренко звідкіля родом? –
Отож. Тепер Бондаренко в Секретаріаті Народного Президента незалежну державу добудовує.
По-друге, міністру юстиції
Оніщуку треба прослідкувати, щоби з «фашистів», засуджених суддею Воликом,
стягнути на користь держави витрати на їх тримання під вартою – 12 тисяч
гривень. До сього дня, мерзотники, не заплатили. Сергію Гальчику, який відсидів
«від дзвінка до дзвінка», державні виконавці навіть квартиру арештували, а він
все однаково не платить. Каже, що грошей немає, а з судимістю на добре
оплачувану роботу не беруть.
Одне погано – мало в пресі й на
телебаченні нинішні митарства «фашистів» рекламують. Мало розповідають, що тих,
хто наважився на Кучму рота розкривати, тепер з квартир виганяють. Позаяк бабки
параски та інші «майдануті» особи мають, нарешті, урозуміти: влада – вона від
Бога. На неї тільки молитися можна. А кому такий порядок не подобається – нехай
чухрає в свою Європу.
Володимир БОЙКО, навмисно для «ОРД»
