Человек не терпит насилия!

Дебіл внутрішніх справ — 4

53608


Та обставина, що Луценко привів з собою на «круглий стіл» пана Мартиненка, сама по собі є неспростовним підтвердженням правдивості назви цього серіалу. Бо не привів би – і серіалу б не було. А Юрій Віталійович ой як не любить читати про себе правду. При цьому йому навіть не думку не спадає, що в публічної особи є лише один спосіб убезпечитися глумливих статей – поводити себе відповідним чином і не давати журналістам інформаційних приводів для дошкульних фейлетонів. Тобто: не красти, не брати хабарів, не дерибанити землю, не торгувати посадами, не кидати за ґрати біженців, не носити коштовних годинників.  І, тим більше, не ходити по «круглих столах» з особами, на яких тавра нема де ставити. Не кажучи вже про те, що таким особам наказом по міністерству має бути раз і назавжди заборонено підвищувати голос на журналістів. Бо врешті-решт треба розуміти, хто такий Єльцов, і хто такий Мартиненко.

image0909

 

Зліва направо: майбутній начальник Служби внутрішньої безпеки МВС України В.Слободянюк, майбутні заступник начальника Служби внутрішньої безпеки МВС України Ю.Мартиненко та майбутній міністр внутрішніх справ України Ю. Луценко після обшуку на квартирі Ю.Луценка, влаштованого Генеральною прокуратурою України в 2007 році

А ще міністрові варто було б забрати в Мартиненка мобільний телефон. По службі він йому все однаково не потрібний – в СВБ і стаціонарних апаратів вистачає. Але це було б хоч якоюсь гарантією, що Мартиненко, нарешті, перестане телефонувати журналістам з погрозами та обіцянками закрити те чи інше видання, яке пише на міліцейську тематику. Бо заступник начальника СВБ тільки для міліціонерів такий страшний. А нам поставити його на місце – це на раз-два.

А ще було б непогано, якби міністр внутрішніх справ перестав смішити людей своїми виступами. І, нарешті, зрозумів, що міністр, яким би він не був, уособлює для народу майже 300 тисяч працівників органів внутрішніх справ. Тому цей народ, слухаючи виступи Луценка, кожного разу задається питанням: «невже в міліції всі такі дебіли?».

На фіга закон міністру?

І дійсно, який діагноз можна поставити міністру внутрішніх справ, якому з 2005 року досі не доповіли, що він очолює орган дізнання?

Пригадується, як на початку червня 2006 року Юрій Луценко зчепився з тодішнім прокурором Київської області Юрієм Гайсинським через президентського синка Андрійка. Власне, скандал вибухнув після того, як в пресу проникла інформація, що 19 травня 2006 року автомобіль міжрайонного Бориспільського прокурора Олександра Кузовкіна «підрізав» автомобіль  BMW 3-ї серії з номером державної реєстрації 513 44 КТ. Після того, як Кузовкін посигналив порушникові, з BMW вийшли двоє хлопців, один з яких був ну дуже схожий на Ющенка-молодшого. У результаті з’ясування відносин Кузовкін отримав від особи, схожої на Андрія Ющенка, два рази по фізіономії, а від його охоронця – гумову кулю у філейні місця.

Гасити пожежу в пресі кинувся, ясна річ, міністр внутрішніх справ. Розмахуючи матеріалами кримінальної справи, порушеної за заявою Кузовкіна, Луценко бігав по телеканалах і розповідав, що Кузовкін був п’яний, а тому віри його словам нема ніякої. Тоді голос подав прокурор Київської області Юрій Гайсинський, який 5 червня 2006 року публічно нагадав Луценкові, що відповідно до частини 2 статті 387 Кримінального кодексу України «Розголошення  даних  досудового  слідства  або   дізнання, вчинене суддею,  прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того,  чи приймала  ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені   дані   ганьблять  людину,  принижують  її  честь   і гідність, —  карається штрафом  від  ста  до  трьохсот   неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян  або  виправними роботами на строк до двох років,  або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права  обіймати  певні  посади  або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».  

А вже наступного дня МВС України розповсюдило заяву про те, що Гайсинський, на відміну від Луценко, не розуміється на Кримінальному кодексі. Бо сказано ж у законі, що принижувати честь і гідність інших людей забороняється лише судді, прокурору, слідчому й працівнику органу дізнання або оперативно-розшукового органу. А міністр внутрішніх справ, мовляв, не є суддею, прокурором, слідчим, не є працівником органу дізнання або оперативно-розшукового органу. І тому розголошувати дані досудового слідства та ганьбити людей Луценко може абсолютно безкарно.

Між іншим, перед тим, як поширювати цю заяву, відповідальні працівники МВС України звернулися до мене з проханням прибути на Богомольця, 10 й спробувати переконати Луценка в тому, що він все ж таки очолює орган дізнання й не має право розголошувати дані досудового слідства. Але всі намагання були марними – Луценко навіть чути не захотів, що він може нести якусь відповідальність за свої вчинки.

4 грудня 2008 року, під час «круглого столу», ми знову повернулися до обговорення проблеми довгого язика міністра внутрішніх справ. Цитуємо стенограму високоповажного збіговиська, опублікованого «Телекритикою» (http://www.telekritika.ua/krugli-stoli/2008-12-10/42550): 

Володимир Бойко:

 

– Добре, ще запитання. Коли ми, журналісти, порушуємо закон, то робимо це свідомо. Коли, наприклад, я оприлюднюю прізвища підозрюваних чи обвинувачених. Бо, по-перше, хоча це й забороняється законом, але я не є службовою особою чи представником влади. І, по-друге, я вважаю, що є громадський резонанс навколо певних прізвищ, тож на мене поширюються відомі рішення Європейського суду. Але інша ситуація, коли представник влади дає інтерв’ю і розповідає, наприклад, в газеті «Дело» від 2 грудня 2008 року про відому справу свата Ющенка Ігоря Гончара й про те, що найближчим часом Генеральною прокуратурою цю справу буде передано до суду. Дозвольте цитату з вашого інтерв’ю, Юрію Віталійовичу: «В результаті обшуку в робочому кабінеті й домі Гончара було знайдено значно більше готівки, ніж становить сума хабара. Слідство має в своєму розпорядженні також оперативні записи бесід…» – і так далі. А Ви в принципі хоча би знаєте, що існує стаття 296 Цивільного кодексу України, яка забороняє до вступу в силу вироку суду взагалі називати прізвища затриманого, підозрюваного, обвинуваченого?

 

Юрій Луценко:

 

– Ви пропустили тільки два слова в моїй цитаті. Як заявило керівництво Генпрокуратури. Бо саме пан Генеральний прокурор оголосив про те, що справу Гончара за підозрою в отриманні хабара буде передано до суду найближчим часом.

 

Володимир Бойко:

 

Тобто, ви ніколи не оголошували прізвища ні Бакая, ні Щербаня?

 

Юрій Луценко:

 

– Оголошував.

 

Володимир Бойко:

 

– Скажіть, будь ласка, а ви розумієте, що за це взагалі-то в Україні існує кримінальна відповідальність? Ви ж службова особа.

 

Юрій Луценко:

 

– Немає відповідальності за оголошення прізвища підозрюваного або обвинуваченого. Я думаю, що тут ми з вами можемо подискутувати, але очевидно, це можна зробити в іншому місці. Бо всі міністри усіх країн на конкретні запитання журналістів дають інформацію, яка не складає таємницю слідства про її хід. Інакше тоді взагалі навіщо ми спілкуємось? Давайте тоді спілкуватися тільки з прес-службою судів і забудемо про все.

Краще б замість того, щоби дискутувати з журналістами, пан міністр при вступі на посаду ознайомився б з частиною 4 статті 296 Цивільного кодексу України: «Ім’я  фізичної  особи,  яка затримана,  підозрюється  чи обвинувачується   у  вчиненні  злочину,  або  особи,  яка  вчинила адміністративне     правопорушення,    може    бути    використане (обнародуване)  лише  в  разі набрання законної сили обвинувальним вироком  суду  щодо  неї  або  винесення  постанови  у  справі про адміністративне  правопорушення  та в інших випадках, передбачених законом».

Порушувати настанову цієї статті безкарно можуть лише журналісти. Та й то лише в тому випадку, якщо доведуть у суді, що суспільний інтерес до висвітлення подробиць кримінальної чи адміністративної справи переважає право підозрюваного, обвинуваченого чи правопорушника на збереження в таємниці його імені.  Що ж стосується представників влади, то на них за словесне нетримання чатує частина 1 статті 365 Кримінального кодексу України — перевищення влади або службових повноважень:

«Перевищення влади або службових повноважень,  тобто умисне вчинення службовою особою дій,  які явно виходять за межі  наданих їй   прав  чи  повноважень,  якщо  вони  заподіяли  істотну  шкоду охоронюваним законом правам та  інтересам  окремих  громадян … — карається виправними роботами на  строк  до  двох  років  або обмеженням волі на строк до п’яти років,  або позбавленням волі на строк від двох до п’яти  років,  із  позбавленням  права  обіймати певні  посади  чи  займатися  певною  діяльністю на строк до трьох років».

 

Кожний публічний виступ Луценка викликає регіт не тільки у всього особового складу міліції, але навіть у службових собак. То міністр в прямому ефірі «Плюсів» розповідає, як міліціонери у Львові затримали всіх фігурантів кримінальної справи – і підозрюваних, і свідків. То Луценко в інтерв’ю «Інтерфаксу» розмірковує над долею студентів, впійманих на участі у фальсифікації виборів: «Звичайно, студенти порушили закон, але от учора набув чинності закон про амністію. Усіх їх звільнять від відповідальності. У них залишиться судимість, про яку пам’ятатимуть усе життя».

Юрію Віталійовичу, не слухайте людей на кшталт Мартиненка. Натомість спитайте в будь-якого дільничного міліціонера й він розповість Вам, що, по-перше, затримання свідка – це злочин. А, по-друге, ніякої судимості у випадку закриття кримінальної справи по амністії в обвинуваченого чи підсудного бути не може. Не кажучи вже про те, що судимість – це правовий стан, який аж ніяк не може тягнутися все життя.

Якби дільничний міліціонер утнув би бодай раз те, що міністр коїть щодня, він би аж зі свистом вилетів  зі служби впродовж 24 годин. Оскільки, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, представник влади може діяти лише в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Іншими словами, якщо на людей, не обтяжених владою, наприклад – журналістів, поширюється правило «можна робити все, що прямо не заборонено законом», то службова особа вправі робити тільки те, що їй прямо предписано законодавством і лише згідно з процедурою, встановленою на законодавчому рівні. Якщо в Законі України «Про міліцію» не йдеться про те, що міністр внутрішніх справ має право викликати громадян до міліції шляхом оголошення по  телебаченню, то це означає, що міністр таке робити права не має.

Луценко постійно підкреслює, що, мовляв, існує різниця між ним та іншими співробітниками органів внутрішніх справ, позаяк себе він вважає не міліціонером, а політиком. Дійсно, така різниця існує. Оскільки, по-перше, той же дільничний міліціонер, на відміну від міністра, читав Закон України «Про міліцію», і знає, що всім співробітникам органів внутрішніх справ – від патрульного до міністра — категорично заборонено займатися політичною діяльністю. А, по-друге, дільничний міліціонер на відміну від міністра перед влаштуванням на службу проходив медичний огляд і отримав висновок психіатра про те, що йому можна довіряти зброю.

І тому дільничний міліціонер кожного разу входить у ступор, коли читає отаке: «Міністр внутрішніх справ, лідер «Народної самооборони» Юрій Луценко заявляє, що у разі оголошення дострокових парламентських виборів його політична сила візьме у них участь». Або отаке: «Міністр внутрішніх справ, лідер «Народної самооборони» Юрій Луценко заявляє, що представників «Народної самооборони» не запросили на вчорашнє засідання політради блоку НУ-НС».

Але в ще більший транс впадає дільничний міліціонер, коли він читає, як міністр під час «круглого столу» запевняє журналістів, що знати керівникові МВС Закон України «Про міліцію» зовсім не обов’язково. У нього для цього, мовляв, є заступники. А він, Луценко, поставлений лише для того, щоби «нести політичну відповідальність». Юрію Віталійовичу, а кримінальної відповідальності Ви скуштувати не хочете?

 

Геть систему!

Втім, сказати що журналісти лише згаяли час, пішовши на «круглий стіл» з міністром внутрішніх справ, не можна. Бо на тому «столі» з’ясувалося, що в Україні є одна людина, яку цілком влаштовує нинішня система органів внутрішніх справ. Нею виявився пан Луценко:

«Я, — закликав пресу Юрій Віталійович, — не заперечую, що в лавах МВС є злочинці, але їх 200-300, а 300 тисяч — не є такими. Я відкритий до критики щодо бездіяльності чи злочинної діяльності працівників МВС, і робитиму все можливе , щоб МВС було відкритим. Будь ласка, критикуйте міністра, але єдине прохання – не знищуйте систему МВС».

При цьому сам Луценко так і не став частиною системи МВС, оскільки та система все ж таки дебілів не сприймає і він для неї – явище чужорідне. Але пана міністра, який навіть не усвідомлює, що робиться в сусідніх кабінетах, ця система забезпечує матеріально. Луценкові в тій системі затишно і його апетит не можуть зіпсувати ані думки про жертв міліцейського свавілля, ані публікації про тотальну корумпованість всієї «правоохоронної» братії.

От тільки якщо доведений до відчаю народ почне громити райвідділи міліції, на заклики Луценка ніхто увагу звертати не стане. А все до того йде. Принаймні вже є перше судове рішення (http://ord-ua.com/categ_1/article_53526.html), яким виправдано людину, що вбила міліціонера.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

 

«Дебіл внутрішніх справ – 1» http://ord-ua.com/categ_1/article_53579.html

«Дебіл внутрішніх справ – 2» http://ord-ua.com/categ_1/article_53582.html

«Дебіл внутрішніх справ – 3» http://ord-ua.com/categ_1/article_53588.html

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также

МВД нашло нарушения в части, где служил убийца Рябчук. Енин...

Комиссия МВД обнаружила в воинской части в Днепре, где нацгвардеец Артемий Рябчук устроил стрельбу, нарушения порядка и организации службы, что…

МВД проведет учения по защите административных зданий от захвата

Министерстве внутренних дел (МВД) Украины планируют проведение учений на востоке и центральных областях Украины. Также будут проведены отработки с Вооруженными…

Начальнику сервисного центра МВД в Одесской области подарили две квартиры...

Начальник сервисного центра МВД в Одесской области Михаил Козловский в прошлом году получил две большие квартиры, указав их стоимость значительно…
НОВОСТИ