Человек не терпит насилия!

Ганько, де мої гроші?

53536

Я тут днями у нутрощах Інтернету нишпорив, ну й на сайт Партії Регіонів натрапив. А як потрапив, так і закляк. Виявляється, за статті про Ганьку Герман десятки тисяч доларів на місяць платять. Партійна новина так і називається «Ганна Герман: Десятки тисяч доларів витрачають щомісяця опоненти на розміщення чорного піару стосовно моєї скромної особи» (http://www.partyofregions.org.ua/digest/492ace5fdeff8/).

Отже ж, думаю, гадство. Сидиш тут, розумієш, за комп’ютером,  не розгинаєшся, статейки крапаєш за жалюгідні гонорари, а навкруги такі гроші крутяться. Та я б за десяток тисяч доларів про Ганьку кожного б дня писав. Бо вона як рота десь розкриє, так зразу й за клавіатуру можна сідати. Коментуй досхочу та встигай лише купюри рахувати. Хоча, з іншого боку, які, думаю, в Ганьки опоненти? Їй же не опонують, з неї, дурищі, хіба тільки сміються. Дай, думаю, почитаю новину, може Ганька в заголовок якийсь жарт винесла?

Ні, і справді Ганька на партійному сайті про гроші пише. І про свої, і про чужі. Їй, бачте, не сподобалося, що про її заміський будинок на «Українській правді» Мустафа написав.

«Цими днями один журналіст, виконуючи чергове замовлення на очорнення мене, як злодій заліз на моє сільське обійстя, – обурюється Ганька.  — Він думав, що робить величезне відкриття, чи пак, викриття – дивіться, мовляв, у Ганни Герман є заміський будинок. Але щоб зробити таке „відкриття”, не обов’язково було в таку холоднечу шпіонити по навколишніх селах. Варто було просто заглянути в мою декларацію – там усе написано. І все можна перевірити. Два роки тому я під заставу моєї київської квартири взяла кредит в „Укрсоцбанку” і купила в колеги-журналіста Миколи Канішевського кілька соток землі в селі по Житомирській трасі з будинком в 200 метрів квадратних».
Hannusya
Йой, думаю. Це ж Ганька, виходить, заклала в банку свою квартиру біля Опери, яку вона шахрайським шляхом видурила в колишнього керівника української редакції Радіо «Свобода» Романа Купчинського. Цікаво, а з попереднім власником вона розрахувалася? І якщо розрахувалася, то де взяла гроші?

А далі – ще цікавіше: «Тому, шановний Мустафа, запрошую в гості. І якби ти сказав, що хочеш до мене завітати, то я б залюбки тебе запросила. Так само, як залюбки розповіла б твоєму колезі про подарований мені на сорокап’ятиріччя годинник, на піар якого ви витрачаєте такі великі гроші, ось уже кілька тижнів розміщуючи платні баннери на всіх Інтернет-сайтах».

Це Ганька в такий спосіб пояснює недавню появу на своїй руці годинника вартістю 50 тисяч доларів, фотографія якого була вміщена «Таблоідом» (http://tabloid.pravda.com.ua/brand/49). А оскільки журналіст Мустафа Найєм, вочевидь, пас з нею свині (або хрестив дітей, що для мусульманина майже одне й те ж), народний депутат України Анна Миколаївна Герман на всю країну йому «тикає» через рупор своєї партії. Тож тепер нехай не дивується, якщо автор цих рядків її також буде публічно на «ти» називати.

Ganya%20German

Так ось. Ганю, дуро! Сорок п’ять років тобі, вороні, виповнилося 24 квітня 2004 року. А в Україні з 1 січня 2004 року вартість всіх подарунків має включатися до декларації про доходи й оподатковуватися за ставкою 13%. Ідіотко, ти ж з весни 2004 року на державній службі перебувала – прес-секретаркою Тому що лідера. Після такої новини на сайті Партії Регіонів проти тебе тепер  треба кримінальну справу порушувати за несплату податків – ст. 212 ч.1 КК України. Ти ж сама зізнаєшся, що 32 тисячі гривень податку з доходу в бюджет не заплатила – візьми, кікіморо, калькулятор та порахуй. А потім зазирни в свою декларацію за 2004 рік.

Ні, з Ганькою мені голодна смерть точно не загрожує. Звісно, десятки тисяч доларів за публікації про цю стару курку ніхто не заплатить. Але на такі-сякі гонорари від видань сатиричного напрямку завжди можна розраховувати. На доказ чого додаю давню статтю, що була в жовтні того ж 2004 року надрукована тижневиком  «Грані-плюс».

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

ТОМУ ЩО АФЕРИСТКА
Володимир Бойко, «Грані-плюс», 2004рік

Тут нещодавно до київського бюро радіо „Свобода” Ганя Стеців приходила. Тобто та, яка Герман. Ну, що в Януковича прес-секретарем працює. Шампанське приносила – „брют” і „червоне напівсолодке” виробництва Артемівського заводу шампанських вин (кажуть, прем’єр-міністр настільки наляканий отруєнням Ющенка, що тепер унутрішньо споживає продукцію виключно донецьких виробників і підлеглих до того привчає). Бартер пропонувала. Ви, мовляв, мене назад на „Свободу” візьміть, а я за це поверну ваше радіо в FM діапазон. Листа навіть співробітникам української служби надіслала з обіцянками влаштувати трансляцію „Свободи” по всій країні. Аби тільки назад.

Ганя в нас тепер особа публічна – інтерв’ю роздає, результати наступних президентських виборів пророкує й частоти в радіодіапазоні ділить. Одним словом, великому кораблеві – велике плавання. І хоча Ганя плавати до пуття не вміє, у вирі бурхливого сьогодення напевно не потоне. Спливе. От тільки не знає колишній керівник київського бюро радіо „Свобода”, що за її нинішнього шефа тепер під час редакційних урочистостей зазвичай другий тост піднімають. Третій – як водиться, за жінок, перший – за свободу слова. А другий – завжди за Віктора Федоровича, який, нарешті, зміг вирішити наболіле кадрове питання української служби „Свободи”, звільнивши від Гані київське бюро. За це прес-службу прем’єр-міністра журналісти проміж себе називають „подотделом очистки”, але все однаково Віктору Федоровичу вдячні. І навіть пропонують медальку йому яку-небудь дати – за вагомий внесок у зміцнення української журналістики. Або хоча б грамоту якусь від „Репортерів без кордонів”.

Користуючися нагодою, висловлюю пану Януковичу свої найщиріші співчуття. Ось кому не позаздриш – так це прем’єр-міністрові України. Мало того, що молодість пройшла по таборах та тюрмах, так і під старість спокою не має, оскільки примушений кожного дня бачити Ганю з її інтелектом. Тут мимоволі впадеш в колаптоїдний стан без усякого там яєчного замаху.

До речі, хочу заявити про свою категоричну незгоду з авторами численних анекдотів, саг і поем, присвячених втраті Януковичем свідомості під час відвідування Івано-Франківська 22 вересня. По-перше, не можна втратити того, чого немає. А, по-друге, є всі підстави припускати, що на лікарняному ліжку Янукович опинився зовсім не через кинуту в нього курячу яйцеклітину (бо що такому бугаю вдіється від одного розбитого яйця, якщо воно, до того ж, чуже?). То, певно, Віктор Федорович ознайомився з Ганьчиним інтерв’ю, яке пані Герман дала з нагоди знаменної події в житті країни – 100 днів свого перебування на посаді прес-секретаря прем’єр-міністра. Тепер, виявляється, є й таке свято. Розуміючи, що 200 днів в Кабміні вона чи навряд протримається, Ганя наостанку вирішила ще раз розповісти про свої чесноти й неймовірну талановитість, розіславши свій витвір по інформагентствах. А якийсь негідник, мабуть, взяв і підсунув Януковичу підшивку газет з Ганькиними перлами. Ось і не витримав прем’єрський організм – спочатку реанімаційна палата у Франківській лікарні, а потім ще й два дні госпіталізації у Феофанії.

Ну, дійсно, чи міг Янукович встояти на ногах, прочитавши отаке:

„Мені здається, що я вступила в задзеркалля. Я бачу те, чого ніколи не могла б побачити, будучи просто журналісткою… За сто днів поряд з Януковичем я, може три-чотири рази бачила його без залізного панцира, в якому він ходить нащодень… Повірте мені, це дуже потужна особистість. Україна ще не має уявлення, наскільки потужна. Я спостерігала за Януковичем у різних ситуаціях”.

Сподіваємося, що панцир прем’єр скидав перед Ганею не в сауні, а, говорячи про „різні ситуації”, вона мала на увазі щось пристойне. Хоча, як знати. Додумалася ж пані Герман вмістити на урядовому сайті листа викладачів та студентів дніпропетровських учбових закладів, які побажали прем’єру „найскорішого ОДРУЖЕННЯ” після яєчного теракту. Мабуть, підсвідомість спрацювала.

Ще одне відкриття – виявляється, за сто днів роботи на державній службі Ганя так і не зрозуміла, чим має займатися прес-секретар, а саме – щоденною копіткою працею з аналізу поточних публікацій у пресі, організацією спілкування свого роботодавця з журналістами або хоча б виправленням величезної кількості граматичних помилок у тих паперах, що змушений власноруч заповнювати „проффесор” Янукович через участь у президентських виборах. Натомість керівник прес-служби пише книжку про боса: „вона буде називатися „Залізний Господар. Правда про Віктора Януковича”. І ще я мрію про незалежну телепрограму , яка називалася б „Просто в очі” . Якби мені це вдалося, я вважала би, що щось зробила в українській журналістиці”. Ганці навіть на думку не спадає, що робота прес-секретаря має таке ж відношення до журналістики, тим більше незалежної, як нафталін до виробництва тістечок. Залишається лише подякувати Богові, що Ганя хоча б усвідомлює, що на державній посаді „ти не можеш висловлювати власну думку, а лише думку уряду, прем’єр-міністра”. Але бідолашному Януковичу від того не легше.

Ще під час свого першого, нині вже легендарного, брифінґу 13 травня 2004 року, де Герман порівнювала прем’єра з Африкою та запевняла присутніх у його винятковій законослухнянності, Ганя купалася в променях слави та розповідала – від імені уряду та прем’єр-міністра – про свої неймовірні здібності й матеріальні статки.

„Якщо ви будете таким талановитим, як я, — заявила Герман запрошеним на брифінґ представникам ЗМІ, — ви зрозумієте, що журналісту все можна зробити, якщо він цього хоче… Я, як прес-секретар прем’єр-міністра, є досить поінформованою особою. Я б вам бажала мати таку поінформованість, як я маю – може, тоді ваші статті були трохи інакші … Я працюю з кимсь лише доти, доки мені це цікаво… Я завжди дорого коштувала, і ви це знаєте. І всюди, де я буду працювати, я буду працювати за добрі гроші”.

О, сумніватися в здібностях Гані продаватися за добрі гроші не доводиться. Інша річ, що ідіотів, які б фінансували подібну „незалежну журналістику”, все менше й менше. Янукович, здається останній. Принаймні, все, що можна було з нього витягнути, Ганя вже отримала й тепер перебуває в пошуках нових дурнів, роздаючи рекламні інтерв’ю на кшталт того, що вмістила газета „Факти”.

„Я дуже полюбляю одяг марок Max Mara і Laurel за їхній стриманий стиль, — розповіла читачам цієї газети від імені уряду державний службовець Ганя Герман. — Якщо купляю, то саме ці марки. … Я ще не цікавилася розмірами зарплатні. Це не головне. Гроші заробляти завжди вміла … Люблю купляти срібло. Можу годинами ходити по „блошиних” ринках і антикварних магазинах у пошуках старовинних срібляних штучок”.

Шкода, звісно, що „Факти” не розвинули тему Ганчиного добробуту й не поцікавилися, в який спосіб „незалежна журналістка” змогла виховати в себе потяг до срібла, антикваріату й одягу від найдорожчих виробників. Шкода також, що Ганя не розповіла читачам про те, за що ж саме найкращі представники партії СДПУ(о) подарували їй шикарний автомобіль через місяць після того, як радіо „Свобода”, де Герман тоді працювала, було викинуто з FM діапазону. Невже за те, що Ганя, маючи певні адміністративні можливості, ігнорувала пропозиції регіональних радіостанцій поновити трансляцію передач „Свободи”? Якщо це так, то залишається лише поспівчувати нашій героїні — подаровану есдеками машину старшенький синочок Ганьки невдовзі розбив, а нової такої дурнички не передбачається.

Тому ми спробуємо заповнити прикрий пробіл у газеті „Факти” і прокоментувати тільки одне місце з інтерв’ю Герман – те саме, де вона розповідає про свою київську оселю.

„Музику в нашій родині всі люблять і прекрасно на ній розуміються. Навіть квартиру в Києві я вибрала напроти Оперного, оскільки вирішила: якщо буду жити поруч, буду частіше ходити в театр… У невеликій трикімнатній квартирі все достатньо скромно. Я прихильник старовинних речей тому, наприклад, є двійка-трійка предметів антикварних меблів, які я привезла з Варшави. Потім кілька ваз на підлозі, які нагадують про Африку. Я закохана в цей континент і один час навіть зловживала цим почуттям, заваливши квартиру сувенірами, привезеними звідтіля. А єдиною окрасою нашого житла є камін”.

Музична витонченість підлеглих Януковича не може на вражати. Придбати квартиру в Києві неподалік Національної Опери заради того, щоби бути ближче до прекрасного – це круто. У 2002 році, коли Ганя в’їхала в цю „невеличку трикімнатну квартиру”, подібне помешкання коштувало щонайменше 200 тисяч доларів (зараз – як мінімум півмільйона). Ну хто після цього посміє стверджувати, що в Україні придушується незалежна журналістика? Принаймні, колишній хазяїн цієї квартири тепер напевно знає, що „журналістам” на кшталт пані Герман пальця (не кажучи вже про інші частини тіла) у рот класти не можна. А довідався він про це так.

Кілька років тому з Києва на мешкання за кордон виїжджав один з керівників радіо „Свобода”. Так склалося, що виїжджав він терміново й тому хотів скоріше продати свою трикімнатну квартиру в центрі столиці. Оскільки часу на пошук грошовитих покупців не було, хазяїн звернувся до Гані з запитанням, чи не знає вона, хто міг би придбати його помешкання. Ганя сплеснула руками й стала запевняти, що давно збирала гроші й ладна хоч зараз внести потрібну суму. Тим більше, що прохав знайомий за елітарне житло смішні як для такої квартири гроші – 80 тисяч доларів.

Побачивши, що клієнт заковтнув гачок та вже збирається йти до нотаріуса з тим, щоби оформити договір купівлі-продажу житлового приміщення, Ганя вручила наївному господареві п’яту частину суми й попрохала не сумніватися в її чесності. Не розуміючи, з ким має справу, хазяїн квартири погодився почекати з рештою грошей та вручив Гані документи на житло. Після цього Ганя в’їхала в квартиру й пояснила знайомому, що всю суму вона, можливо, віддасть. Але потім. Коли-небудь. Якщо будуть зайві гроші.

Про квартирну аферу, внаслідок якої „Ганька-золота ручка” стала власницею помешкання біля Опери, знає якщо не половина Києва, то щось біля того. Напевно, знають про це й у оточенні Януковича, від імені якого Ганя регулярно вихваляється в пресі своєю заможністю. Більш того, днями автор цих рядків телефонував за кордон і питався в колишнього хазяїна квартири, чи читав він інтерв’ю прес-секретарки з розповіддю про її любов до оперного мистецтва. Виявляється, читав. І навіть висловив припущення, що саме завдяки цій історії двічі судимий прем’єр-міністр України, відчувши в Гані споріднену душу, запросив її на роботу до себе. Бо в іншому випадку чи навряд пані Герман стала б виносити на публіку своє „квартирне питання” та вихвалятися, по-суті, тим, як вона кинула „лоха” на „бабки”.
Urka%20i%20Murka
Як писала газета „Факти”, вміщуючи Ганьчину розповідь про квартиру напроти Опери, „Особистість Ганни Герман є настільки неоднозначною, що в строгих кабмінівських інтер’єрах вона виглядає дещо екзотично, зате в стінах польського Сейму чи штаб-квартири ООН цілком органічно”. Можливо, в Сейм чи штаб-квартиру ООН дійсно пускають аферистів – нам то не відомо. Що ж до української екзотики, то автор цих рядків, заходячи раніше до Кабінету Міністрів, тільки шапку ближче до грудей притискував, аби не вкрали. Тепер, після переходу Герман до команди Януковича, доводиться про всяк випадок ще й гаманця ховати.

Але Герман, яка перетворює свого шефа на загальноукраїнське сміховисько, це турбує не сильно. Як не хвилює її й те, що пишуть про непересічну постать прес-секретаря Януковича колишні колеги.

„Для мене дуже важливо, — заявила Ганя в черговому інтерв’ю, — відчувати внутрішній затишок. Якщо зрання я прокидаюся й у мене немає докорів сумління, я можу читати про себе все, що завгодно”.

Ну що ж. Нехай читає.

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

«Дело ювелиров». Судья Вовк и следователь ГПУ Безушко хотят «разжиться камушками»

«Дело ювелиров». Судья Вовк и следователь ГПУ Безушко хотят «разжиться...

Недавно сменившееся руководство страны в лице президента Владимира Зеленского и его соратников заявило о том, что украинскому бизнесу, а в…
Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Ирина Долозина -- чемпион по "скруткам". При всех начальниках
НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

Последние российские новости впечатляют. Бывший журналист «Новой газеты» Сергей Канев пишет, что под Питером была обнаружена частная тюрьма с крематорием.…
НОВОСТИ