Останні тижні в Україні мабуть тільки лінивий або відрізаний від преси, телебачення і Інтернету не говорить про кадрові ротації в Секретаріаті Президента. Звістка про те, що глава СП В.Балога подав заяву на звільнення із займаної посади, моментально облетіла усю державу та обросла масою чуток і доповнень. Ще б пак, не кожен день людина з титулом «Балога — це я» може викинути такий фортель.
За інформацією з Інтернет-видань, після політради НСНУ відбулася серйозна і досить неприємна розмова за закритими дверима між Балогою та Ющенком, після чого сам Балога написав два укази Президента – перший про своє звільнення, другий – про призначення на посаду голови Секретаріату Романа Безсмертного. Завіривши їх факсиміле В.Ющенка, яке у Балоги, як відомо, вже давно знаходиться в особистому користуванні, він віддав документи у відділ кадрів СП, а сам кудись щез. От така казочка про сірого бичка.
Чутки чутками, але достеменно не відомо, яка ж доля спікатиме Віктора Івановича найближчим часом і чи підніметься рука гаранта власноручно підписати указ про звільнення свого улюбленця, адже відомо, що король до тих пір король, поки живе його «сірий кардинал». Однак, вказаний принцип діє тоді, коли кардинал прислухається до порад короля, а ми маємо варіант зворотної дії, коли Балога узурпував владу Президента і загородив його захисними редутами від усіх.
Необхідно зазначити, що після публікацій в пресі та Інтернеті Балога одразу ж заперечив інформацію щодо свого звільнення, однак вічно впевненої і самовдоволеної власної фізіономії на момент спростування Іванич не продемонстрував. Це як в анекдоті про Мойшу і його дочку, коли доброзичливий сусід, розпустивши чутки про те, що Мойшина доця – особа далеко не легкої поведінки, на заперечення самого Мойші відповів – «А ти тепер піди і доведи зворотнє»…
Проте не хочеться акцентувати вашу увагу на чергових перипетіях вирішення стосунків на владному Олімпі, бо ж боги самі не знають, куди їм бігти і чого чекати від громовержця, чи то ліплення горшків, чи розведення бджіл для перевиконання плану по збору нектару і амброзії. Наразі пропоную подивитись, які ж наслідки має політична криза і гіпотетична відставка Балоги в регіонах, що стало черговим лакмусовим папірцем чи то тестом на вагітність для усіх ставлеників Іванича по «удільних князівствах».
Про несприйняття переважною більшістю тернопільського політикуму та загалом місцевого населення вискочки і племінника Балоги, голови Тернопільської ОДА Юрка Чижмаря автором писалося чимало. Однак достеменно було відомо, що допоки всемогутній дядько міцно тримається у своєму кріслі, усі гріхи молодого «дарованія» будуть списані, а індульгенція буде видана ще на невизначений період часу. Аж тут сталося те, чого найменше очікував пан губернатор – улюблений керманич та покровитель здуру чи то з жорстокого ранкового бодуна вирішив плюнути на все з високих Карпатських гір і спочити від сірих буднів, подавши у відставку. Зрозумівши, що папір для індульгенцій закінчився, а целюлозно-паперова промисловість на Тернопільщині не забезпечить його необхідними довідками про неадекватність особи у зв’язку з розумовою відсталістю, щоб могло зберегти пана Чижмаря на займаній посаді, губернатор Юрко у терміновому порядку вирішив згребти докупи все нажите добро і забронювати квиток на найближчу фіру в напрямку рідного Закарпаття.
Мабуть врахувавши швидку політичну імпотенцію молодого організму, 22 жовтня опозиційні до голови ОДА депутати Тернопільської обласної ради, незважаючи на блокування трибуни підконтрольними губернатору депутатами від «Нашої України» і УНП та поламані трибуну і мікрофони, під час сесійного засідання переважною більшістю голосів (фракції УСДП, ВО «Батьківщина», СПУ, «КУН — Національний вибір») прийняли заяву щодо висловлення недовіри Чижмарю, яка, відповідно, була надіслана на адресу Кабінету Міністрів України та Секретаріату Президента.
І тут, цитуючи класиків, «Остапа понесло». Як біснуватий, Юрко почав тероризувати підконтрольні йому правоохоронні органи і контролюючі структури власної кишенькової облдержадміністрації. Вимога єдина і безапеляційна – масовий збір компромату на ініціаторів розгляду питання про губернаторську неповноцінність, даруйте, невідповідність займаній посаді. Зібрану «компру» в подальшому пан голова, використовуючи досвід боротьби за мерське крісло Ужгорода в минулому, має намір застосувати в якості поводка або й м’ясорубки для неугодних та ініціювати розпуск облради, яка ніяк не «ляже» під «його величність».
Натомість, 3 листопада Тернопільським окружним адміністративним судом, під тиском Чижмаря та злакомившись на обіцянки останнього повернути суду приміщення по вул. Князя Острозького, 20 в м.Тернополі, передане рішенням тієї ж горезвісної для Юрка сесії на баланс єпархіального управління УГКЦ, прийнято ухвалу зупинити дію рішень, прийнятих облрадою 22.10.08 року, в тому числі, заяву щодо висловлення недовіри голові ОДА Ю.Чижмарю.
Та це ще не все. Зрозумівши, що власній кар’єрі держслужбовця у 34 роки може наступити кінець, пан Чижмарь найближчим часом має намір, через своїх мукачівських побратимів з «цимбори», які впевнено засіли у Парламенті і поки що не прагнуть йти на перевибори, ініціювати ряд депутатських запитів на керівництво держави та правоохоронних органів щодо проведення перевірок діяльності «опозиційних» депутатів та Тернопільської облради в цілому. От тільки на даний час ні покровителю і душпастору Балозі, ні іншим «мукачівським», які вперто сунули Юрка на гора, в контексті сучасної політичної кризи та можливості самим позбутися займаних посад, не до вирішення містечкових проблем вкрай знахабнілого губернатора. Як кажуть в народі, — час покаже. А поки що наш місцевий князьок, як перевернута на спину черепаха, зі злістю дригає лапами у власній безсилості і лютій ненависті до «ворогів», які поставили його у таку незручну позу.
І поки наш Гарант, нарешті відійшовши від турбот земних про вулики і бджіл (відомо, що на зиму бджоли теж відпочивають), візьметься за розгляд справ державних та, можливо, ротацію власних кадрів в регіонах, підкріплену місцевими ініціативими, пану Чижмарю хотілося б дати пораду якнайшвидше за награбовані на Тернопільщині кошти купити собі отару овець, трембіту, теплу кожушину (ночі ж бо в горах холодні) і, приватизувавши якусь маленьку полонину по той бік Карпат, зайнятися скотівництвом з юридичним ухилом, себто попри випасання баранів, у терміновому порядку штудіювати кримінальний кодекс і «феню», — може й у пригоді стане пацану.
Гомер Станіславович спеціально для “ОРД”.
