Человек не терпит насилия!

Історія одного кохання

(до 5-ї річниці
розгону в Донецьку з’їзду «Нашої України»)

Геть легковірів і малодухів, які
не вірять, що Гарант наш мордою лиця постраждав за справу помаранчевої
революції! То лише несвідомі сумніваються, що Віктору Андрійовичу підсипали
діоксину,  і навіть – є такі – сміються
над експертизами президентського здоров’я, проведеними славним Генпрокурором
Медведьком. Особисто я – вірую. Отруїли нашого Гаранта. І ніякої не треба
експертизи, щоби це довести – достатньо лише долучити до матеріалів
кримінальної справи недавно випущену Нацбанком України ювілейну монету з
зображенням Арбітра Нації вкупі з закордонним батюшкою. Або парочку
ющенківських указів.

Наприклад, Указ від 6 жовтня
2008 року про нагородження орденом «За заслуги» ІІІ степеню прокурора Києва
Блажівського. Чи Указ від 15 жовтня цього ж року про «визнання таким, що
втратив чинність» Указу від 24 квітня 2007 року про звільнення пана Колісниченка
з посади голови Печерського райсуду… А якщо докласти ще й Указ від 28 листопада
2007 року про нагородження колишнього голови Донецької обласної Ради Бориса
Колесникова орденом «За заслуги» ІІ ступеню «за значний   особистий  
внесок   у    соціально-економічний, науково-технічний і
культурний розвиток України, вагомі досягнення у трудовій діяльності,  багаторічну сумлінну  працю», то клінічну картину тяжкого отруєння
можна вважати цілком завершеною. Бо діоксин – це така підступна штука, від якої
люди або зразу помирають, або на все життя залишаються ідіотами. Віктору
Андрійовичу пощастило – він вижив.

Нагородження президентом Ющенком
екс-голови Донецької обласної Ради Бориса Колесникова цілком може ввійти в
аннали світової психіатрії  і вже зараз,
безсумнівно, становить неабиякий інтерес для численних коментаторів душевного
стану глави української держави. Бо здорова на голову людина чи навряд стане
вручати орден тому, кого кілька років тому публічно назвала «холуєм». А
справжній чоловік ніколи не потисне руки тому негідникові, який публічно плював
йому в обличчя й поширював плітки про його сексуальні збочення. Втім, це
стосується лише справжніх чоловіків і не має ніякого відношення до Віктора
Андрійовича Ющенка, який, нарешті, пригрівся біля донецького криміналітету,
суміщаючи цю любов із захопленням криміналітетом закарпатським.

Психоаналітки, напевно, пояснили
б такий неприродній потяг Ющенка до Колесникова латентним мазохізмом
українського Президента, якого п’ять років тому відшмагали й вимазали лайном
незакомплексовані донецькі пацани. Або ще якимись хитромудрими теоріями. Ми ж,
не претендуючи на лаври доктора Фройда, лише розповімо, на правах очевидця, як
ця любов зароджувалася.

«Багаторічна
сумлінна праця»

Наприкінці жовтня 2003 року
очолювана Ющенком партія «Наша Україна» вирішила провести свій перший з’їзд. І
не де не будь, а в самому лігві опонентів – славнозвісному Донецьку. У столицю
шахтарського краю на переговори з тамтешньою владою були відправлені гінці на
чолі на Євгеном Червоненком, партійний штаб уклав договір оренди Палацу молоді
«Юність», акредитовані в Києві посли іноземних держав з подякою отримали
запрошення погостювати на з’їзді, от тільки дату для цього велелюдного дійства
штабісти Ющенка вибрали не дуже вдалу – 31 жовтня.

Про те, що день проведення
першого з’їзду “Нашої України” співпадає з Геловіном — маскарадним розгулом
усілякої чортівні – у штабі Ющенка збагнули запізно, коли нічого поміняти вже
було не можна. Але чи навряд хтось міг припустити, що карнавальний шабаш
виллється в справжній – з багаттями в центрі міста, п’яним багатотисячним
натовпом, осатанілими бандюками, що кидали каміння в дипломатичних
представників та народних депутатів. Чи навряд хто міг припустити, що
керівництво Донецької області, яким би безтямним і нахабним воно не було, піде
на організацію масових заворушень.

Підготовка до “святкування” Геловіну-2003
в Донецьку розпочалася 29 жовтня. Штаб “свята” очолили Голова Донецької
обласної Ради Борис Колесников та заступник губернатора Василь Джарти. З тим,
щоби “урочистості” пройшли на славу, було потрібно звільнити Палац Молоді
“Юність” від людей, що там працюють. Досягли цього просто –  до Палацу в другій половині дня 29 жовтня
раптом прибули співробітники Донецького обласного управління СБУ, вивели всіх
співробітників та трішки пошукали неіснуючу бомбу. Працівникам Палацу було
наказано не виходити на роботу до особливого розпорядження, а приміщення було
передано невідомим особам, вдягнутим у чорну форму.

Зрання наступного дня в Палац Молоді
приїхав Голова обласної Ради Борис Колесников, віддав якісь розпорядження
охоронцям і зник. Після Колесникова туди завітав міський Голова Олександр Лук’янченко,  дав наказ до 12-00 демонтувати сцену й також
хутко зник. Біля 11-00 до Палацу молоді, куди за домовленістю з адміністрацією
“Наша Україна” напередодні завезла техніку для роботи прес-центру, прибули двоє
народних депутатів – Євген Червоненко та Юрій Павленко – разом з працівниками
прес-центру майбутнього з’їзду.
“Чорносорочечники” депутатів у приміщення не допустили, Червоненко отримав
чимало добрячих стусанів, а Павленко, якому все ж таки вдалося прорватися в
приміщення, був захоплений невідомими охоронцями й силоміць утримувався кілька
годин при повному невтручанні міліції.

 111

Власне, яким могло бути
втручання, якщо заступник начальники Київського райвідділу міліції Донецька
Сергій Кочергін був координатором провокації та підтримував з
“чорносорочечниками” зв’язок по рації?

 2111

Спроби депутатів знайти хоча б
когось з обласного керівництва були марними. Всі служби відповідали, що Палац є
комунальною власністю обласного підпорядкування і там лише один хазяїн – Борис
Колесников. У приймальні Бориса Вікторовича відповідали, що він ще вчора уїхав
у відрядження на три дні. Міліціонери, що оточили «Юність», категорично
відмовлялися назвати себе та на вимоги Червоненька втрутитися в ситуацію
відповідали, що Палац Молоді – це приватна власність Колесникова (!) й вони не
мають права наближатися до будинку без санкції суду (!!).

О другій годині дня Колесников,
нарешті, “повернувся з відрядження”. Як тільки він разом з Джарти підійшов до
дверей Палацу, охоронці в чорному моментально виструнчилися, відкрили двері,
пропустили обох ватажків всередину й знову закрилися. Високі гості навіть не
встигли зупинитися перед дверима, а не те, що назвати себе чи показати
посвідчення. Після цього всім стало зрозумілим, хто поставив охоронців і чиї
накази вони виконують. Тоді почалася справжня бійка між народними депутатами та
“чорносорочечниками” внаслідок чого було вибите скло у вітрині Палацу та вийшов
на волю Юрій Павленко.

Того ж дня прес-секретарка
Голови обласної Ради, а нині – народний депутат України Олена Бондаренко,
мабуть, від великого розуму, зробила заяву, що начебто “народні депутати
намагалися незаконно ввійти у будинок Палацу Молоді”. Щоправда, яким законом
передбачено відвідування народними депутатами України громадських місць, пані
Олена так і не пояснила.

Представників “Нашої України” в
Палац не допустили, а Джарти заявив, що з метою недопущення провокацій та
чергових повідомлень про закладену вибухівку Донецька Облдержадміністрація бере
всю відповідальність на себе, Палац оточено працівниками міліції та СБУ, які не
будуть нікого пускати до 10-30 год. 
наступного дня. Мовляв, о пів на одинадцяту 31 жовтня “нашоукраїнці”
зможуть безперешкодно зайти в Палац, налагодити техніку та з 12 до 18 години
провести свій з’їзд.

Був день і була
ніч. День другий.

Всю ніч не покладали рук
працівники Донецького трамвайно-тролейбусного управління, які розвішували над
проспектом з аеропорту в центр міста гасла на кшталт “юЩЕНКИ против славянского
братства!”. Оскільки транспаранти монтувалися на розтяжках, що тримають тролеї,
цю делікатну роботу не можна було доручати якійсь приватній фірмі. От і погнав
міськвиконком у ніч і холод комунальників, заплативши за це з місцевого бюджету
зарплатню за подвійною ставкою.

 3111

Не довелося поспати тієї ночі й
заступникові Донецького міського Голови Геннадію Ткаченку. Геннадій Миколайович
був відповідальним за розвішування біг-бордів з зображенням Ющенка, вдягнутого
в нацистську форма, де замість свастики був намальований ненависний донецьким
пацанам тризуб. Біг-борди розвішували з автовишок “Донецькміськсвітло” в
супроводі міліції та автомобілів ДАІ.

4111

Вальпургієвий
день

На ранок все було готове для того, щоби почати погром в Палаці Молоді “Юність”.
За розпорядженням Колесникова  в Донецьку
були зняті з маршрутів десятки рейсових автобусів, зі спальних районів на
роботу люди добиралися годинами через відсутність міського транспорту, який був
задіяний на завезення “протестантів” до Палацу. Практично на кожне підприємство
Донецька – чи то державне, чи то приватне 
–  надійшла рознарядка надати
працівників для стояння в антиющенківських пікетах. Були закриті ринки,
торгівців міська влада під страхом анулювання торгових патентів зобов’язала
з’явитися до «мобілізаційних» пунктів. В нагороду було обіцяно не справляти
протягом кількох днів ринковий збір. На диктофоні автора цих рядків записані
інтерв’ю з людьми, які у висловах «змерзли, як суки», розповідали, як їх
примушували тримати плакати проти В.Ющенка. Людей в автобуси зганяли під
страхом звільнення з роботи чи вузу, пропонували гроші – від 40 до 200 грн.
Щоправда, не крізь. Наприклад, працівників Авдієвського коксохімзаводу (перлина
в короні Ахметова) з шостої ранку до четвертої дня спочатку возили на семи
автобусах у аеропорт, потім – до Палацу Молоді, і за цей час людей жодного разу
не погодували. По четвертій, не дочекавшися В.Ющенка, авдієвці попросту
розбіглися по домівках. Значну масу завезених до Палацу молоді складали діти –
школярі старших класів і учні ПТУ. Начальник обласного Управління МВС В.Малишев
віддав наказ підрозділам міліції усіляко сприяти пересуванню автобусів з
“пікетувальниками” та не звертати увагу на порушення громадського порядку в
їхніх лавах. Автобуси були оздоблені спеціальними перепустками на лобовому склі
з написом “Пропуск. Акция 31 октября”.

51111 

Біля шостої ранку з донецького
«Білого дому» надійшов наказ працівникам міліції та СБУ відкрити двері Палацу
Молоді та запустити всередину близько двох тисяч звезених з усього міста та
сусідньої Горлівки студентів і учнів. Натовпом керували голомозі молодики, яких
в народі називають “ахметовюгенд”. Всім були видані перепустки – червоні
папірці з написом “Ющенко нужен Донбасс, а Донбассу Ющенко не нужен”. Одну з
таких перепусток нам вдалося купити за 5 грн. в учня ПТУ та зайти всередину й
подивитися на те, в що був перетворений зал Палацу, оренду якого оплатила “Наша
Україна”. Побачене вражало: зал був заповнений п’яною молоддю, якій тверезі бандюки
роздали російські прапори, антиющенківські транспаранти та “Сценарий поведения
в зале” з вказівками коли й що кричати (гасла “Не пропустим нашистов!”,
“Прочь!”, “Нет нашизму в Донбассе!” та інші).

 6111

На площі біля Палацу Молоді
зусиллями Облдержадміністрації були обладнані біотуалети. Почалася роздача
горілки та закуски, для чого перед Палацом були встановлені чотири пивних
намети.

7111 

Учні зі шкіл та ПТУ моментально упилися до безтями, за
півгодини на забльованій площі вже валялися п’яні. Міліції не має.

8111 

Одночасно безплатну горілку та цукерки й печиво
“Кієв-конті” організатори шабашу повезли в аеропорт, куди зігнали зустрічати
В.Ющенка кілька тисяч учнів з транспарантами “Геть!” та російськими прапорами.

9111

На фото видно, до якого стану напоїли дітей дорослі дяді з
Донецької Облдержадміністрації. На передньому плані — коробки з безплатним
печивом і цукерками.

10111

(далі буде)

Володимир
БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Великий махинатор Ирина Долозина: грязные схемы «скрутчицы»

Ирина Долозина -- чемпион по "скруткам". При всех начальниках
НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

НЕНУЖНОСТЬ ГОСУДАРСТВА

Последние российские новости впечатляют. Бывший журналист «Новой газеты» Сергей Канев пишет, что под Питером была обнаружена частная тюрьма с крематорием.…
Большая фармацевтическая афера: «фуфло» и ценовой сговор

Большая фармацевтическая афера: «фуфло» и ценовой сговор

  Почему крупные дистрибьюторы лекарств и торговцы «самопальными» медпрепаратами попали в одно уголовное дело. Весной этого года, 25 марта, федеральный суд…
НОВОСТИ