З В Е Р Н Е Н Н Я
президії Ради суддів України
до суддів України
21 жовтня 2008 року
м. Київ
Шановні колеги!
Чергова політична криза вкотре загострила руйнівні процеси у сфері правосуддя.
Правовий нігілізм владних та політичних суб’єктів набув небачених і
неприпустимих для цивілізованої країни форм та методів їх діяльності. Стало
звичайним явищем їх системне і безпрецедентне втручання у здійснення
правосуддя, тиск на суддів, неправомірне використання представниками влади
наданих їм повноважень для посилення залежності судових органів, втягування їх
у політичну боротьбу, нав’язування
неправових підходів до вирішення спорів та конфліктів.
Конкретними виявами
порушення конституційних засад здійснення правосуддя, гарантій
самостійності судів і незалежності суддів стали дії суб’єктів політичної
діяльності після видання Президентом
України 9 жовтня 2008 року указу про дострокове припинення повноважень
Верховної Ради VI скликання та призначення позачергових
парламентських виборів.
Насамперед,
йдеться про видання Президентом України в жовтні 2008 року низки указів,
якими без наведення підстав, передбачених Конституцією і законами України, та у
не передбаченому законом порядку здійснювалися призначення на суддівські посади
та звільнення з цих посад, створення та ліквідація судів, переведення суддів із
одних судів у інші, призначення на адміністративні посади в судах та звільнення
з цих посад, а також про факти фізичного блокування народними депутатами
України та представниками силових структур окружного адміністративного суду м.
Києва, Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного
суду України, перешкоджання діяльності суддів цих судів, у тому числі під час
перебування їх у нарадчій кімнаті.
Такі дії можуть призвести до правової нестабільності в державі, підриву правових основ функціонування
державної влади, руйнування судової влади, масового порушення прав і свобод громадян.
У цій складній ситуації,
як вважає президія Ради суддів України, судді України своєю діяльністю мають
доказати, що суди продовжують забезпечувати стабільність і правопорядок в
державі, продемонструвати приклад служіння народу України, праву
і закону, доводити своєю діяльністю і прийнятими рішеннями, що правовий порядок
в державі може і повинен ґрунтуватися тільки на легітимних нормативно-правових
актах та обґрунтованих з правової точки зору діях посадових осіб.
При здійсненні правосуддя судді – насамперед, з метою належного
захисту прав та свобод людини і
громадянина – повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України
власну незалежність та самостійність судів, забезпечувати справедливий,
неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення судових справ, дотримуватися
присяги судді, відповідно до закону реагувати на факти втручання в судову діяльність.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні
ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Основним Законом України (стаття 92) також встановлено, що судоустрій,
судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України. Зокрема, пунктом 23 частини першої статті 106
Конституції України підкреслюється, що Президент України утворює суди у
передбаченому законом порядку. Підстави та порядок утворення чи ліквідації
судів загальної юрисдикції визначено статтею 20 Закону України “Про судоустрій
України”.
Процедури обрання, призначення, переведення
суддів на посади та звільнення їх з посад визначено статтями 126 та 131
Конституції України, а також законами України, зокрема законами “Про судоустрій
України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”.
При
цьому слід враховувати, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її
норми є нормами прямої дії, а закони та інші нормативно-правові акти, у тому
числі щодо утворення та ліквідації судів, призначення суддів на посади та
звільнення їх з посад мають прийматися на основі Конституції України (стаття 8)
і повинні відповідати їй. Зазначене положення зобов’язує керуватися,
насамперед, нормами Конституції України.
Таким чином, в Україні можуть функціонувати лише суди, утворені
відповідно до Конституції та законів України, а здійснювати правосуддя – лише
судді, призначені, обрані, переведені на посаду в порядку, передбаченому
Конституцією та законами України.
Пленум
Верховного Суду України у своїй постанові від 1 листопада 1996 року №
9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”
роз‘яснив, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст
будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його
відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати
Конституцію як акт прямої дії.
Пленумом Верховного Суду України також роз’яснено, що судам необхідно
виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого
органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і
розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної
Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і
відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо)
підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при
розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав
застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний
застосувати закон, який регулює ці правовідносини (пункт 5 зазначеної
постанови).
При вирішенні питань щодо застосування нормативно-правових актів стосовно
судоустрою, судочинства та статусу суддів необхідно також враховувати
роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007
року № 8 “Про незалежність судової влади” (пункт 19), згідно з якою суди
при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо
їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії, а
тому постанови Верховної Ради України та інші підзаконні акти державних
органів, якими встановлюються питання судоустрою, судочинства і статусу суддів,
у тому числі щодо порядку призначення суддів на адміністративні посади та їх
звільнення, терміну повноважень суддів, не підлягають застосуванню, якщо вони
суперечать Конституції і законам України.
Звертаючи
увагу суддів на вищезазначене, президія Ради суддів України закликає їх не
піддаватися на шантаж і провокації, від кого б вони не виходили, не дозволяти
використовувати себе у політичному протистоянні, утримуватися від винесення
рішень, які не мають законних підстав і правового обґрунтування.
Закон і суддівська честь завжди мають бути над усім.
Президія Ради суддів України
