Голові Державної митної служби України
Хорошковському В.І.
Копія: Директору департаменту власної
безпеки
Брилю К.І.
Звернення
Призначення на посаду начальника Дністровської митниці Панкратова О.М. визвало в колективах підприємців, учасників ЗЕД, митників Південного регіону широкий резонанс. Це призначення тільки посилило і без того негативне відношення до митників взагалі, а самих митників до керівництва митної служби.
Серед підприємців Панкратов О.М. характеризується як людина безвідповільна, яка не дотримується свого слова, вкрай жадібна, труслива та недалека. Як кажуть підприємці, кожного разу він бачить людину нібито вперше, не дивлячись співрозмовнику в очі, у власних очах тільки „мертві президенти”. За принизливу манеру спілкування отримав прізвище „свинячі очі”.
Серед митників-колег Панкратов О.М. ніколи не мав авторитету, характеризується як доволі слабенький спеціаліст, що не вміє творчо організувати роботу, повести за собою людей. Гідний лише на здійснення банальних поборів з підприємців та колег-митників.
Так, керуючи митним постом Кучурган, кожного дня Панкратов О.М. вимагав від митників „звіт” про проведену роботу, від кожної зміни по 200 доларів. Крім цього, з кожної автомашини з вантажами, що слідували з портів Одеси та Іллічівська на адресу фірми „Шериф”, особисто отримував по 50 доларів тільки за те, що їх не будуть вивантажувати та доглядати. Тобто в день Панкратов „заробляв” близько 1000 доларів. При цьому начальникам митниці, які регулярно змінювалися (Трифонов, Устименко та інш.), в якості подяки приносив за місяць по 300-500 доларів, поки його не вивели на чисту воду і не перевели на іншу ділянку роботу, звідси і тривалі лікарняні.
Неодноразово Панкратов О.М. пропонував ряду митників з м.Роздільна організовувати „свої справи” по „чорному” пропуску вантажів, але в подальшому їх „кидав”, зібравши гроші.
В даний час Панкратов О.М. являється одноосібним власником 2-х заправок та цеху з виробництва пластикових вікон та дверей у м. Роздільна. Разом з земляком, бувшим губернатором Одеської області Гриневецьким С.Р., та бувшим начальником Роздільнянської митниці Качуренком В.В. Панкратов О.М. являється співвласником заводу по розливу води „Іринка”, який знаходиться в м.Роздільна. Цікаво також те, що на експлуатацію свердловини дозволу не мається, але завдяки Гриневецькому С.Р. завод функціонує і „Іринкою” затарено увесь Роздільнянський район. До цього часу Гриневецький С.Р. робить кришу Панкратову, і саме Гриневецький С.Р. неодноразово рятував Панкратова, коли різні начальники митниці намагалися звільнити того з митних органів за крисятництво, за розбитого джипа митниці, коли Панкратов у п”яному стані зробив ДТП та покалічив людей. До речи, джипа так і не відремонтували.
Не маючі ніяких організаторських здібностей та власної команди Панкратов О.М. вже підібрав у якості свого першого заступника славнозвісного Ковальчука М.М., який вже заручився його підтримкою та в свою чергу сам повним ходом підбирає „однодумців”. На одній з вечоринок у колі керівництва м.Іллічівська, керівників та підприємців міста Ковальчук М.М. вже нахвалявся, що митницею буде рулювати виключно він та запропонував присутнім підприємцям робити йому „вступні внески” у розмірі 10 тис. доларів. На запитання підприємців, чи не буде так з Дністровською митницею як з Одеською та Іллічівською митницями, які свого часу ліквідували завдяки „успішному” керівництву Ковальчука М.М., він відповів, що йому до пенсії залишилося два роки, за які все вспіють набити кишені, а потім йому все одно що буде.
Загалом подібні призначення наводять людей на думку, навіщо потрібно чесно працювати, коли на керівні посади все одно призначаються загальнозвісні відверті подонки.
З повагою та надією, що може здійснитися
справедливість, митники.
Усю наведену інформацію досить легко
перевірити.
