Человек не терпит насилия!

ЗАКОН УКРАЇНИ Про оперативно-розшукову діяльність (проект)

Проект
вноситься народним
депутатом України
Г.Г. МОСКАЛЕМ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про оперативно-розшукову діяльність

Стаття 1. Терміни, що застосовуються у цьому Законі

Візуальне спостереження – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному спостереженні за об’єктами та діями осіб, що перевіряються. В ході візуального спостереження може здійснюватися фотографування та відеозапис подій.
Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – оперативно-розшуковий захід, який полягає у локалізації місця знаходження радіоелектронного засобу: мобільного терміналу систем зв’язку (без розкриття змісту повідомлень) та інших радіовипромінювальних пристроїв.
Житло – будь-яке приміщення, призначене або пристосоване до постійного або тимчасового проживання фізичних осіб. Не є житлом приміщення, визнання статусу житла за яким веде до порушення прав інших осіб, а також приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом.
Збирання зразків для порівняльного дослідження – оперативно-розшуковий захід, який полягає у виявленні, вилученні та консервації матеріальних об’єктів (предметів, речовин тощо) з метою їх порівняння з іншими об’єктами, які є в розпорядження оперативного підрозділу.
Зняття інформації з віддаленого комп’ютера – оперативно-розшуковий захід, який полягає у негласному отриманні доступу через комп’ютерну мережу до певного віддаленого комп’ютера шляхом подолання системи логічного захисту, а також дистанційному знятті інформації, яка міститься в ньому.
Зняття інформації з технічних каналів зв’язку – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні та фіксації відомостей оперативно-розшукового характеру шляхом зняття спеціальними технічними засобами параметрів електромагнітних полів, які виникають при передаванні інформації каналами електричного зв’язку.
Інше володіння особи – будинки, споруди, приміщення, транспортні засоби що не є житлом, а також території, що належать фізичній особі на законних підставах.
Комп’ютерна розвідка – оперативно-розшуковий захід, який полягає у цілеспрямованому пошуку та отриманні інформації загального користування з комп’ютерних систем та мереж з метою виявлення відомостей криміногенного та кримінального характеру.
Контроль телеграфно-поштових відправлень – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному відборі за окремим ознаками та перегляді кореспонденції з метою виявлення відомостей про вчинення тяжкого злочину або небезпечних об’єктів (зброї, вибухових, отруйних та радіоактивних речовин тощо).
Контрольна закупівля – оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату товару або послуги у фізичної або юридичної особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. В ході контрольної закупівлі неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин.
Контрольована поставка – оперативно-розшукова операція, яка полягає у здійсненні конспіративного контролю за процесом поставки товарів, предметів і речовин, заборонених або обмежених до обігу, а також предметів, які є знаряддям або засобом вчинення злочину, здобуті злочинним шляхом або зберегли на собі сліди злочину, та інших об’єктів з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь та виявлення осіб, до них причетних.
Наведення довідок – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей про осіб, події та предмети шляхом безпосереднього вивчення документів, баз даних, а також спрямування офіційних чи неофіційних запитів фізичним або юридичним особам.
Оперативна закупівля – оперативно-розшуковий захід, який полягає в моделюванні ситуації удаваної угоди щодо придбання за плату у особи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, товарів і послуг заборонених для обігу, також предметів, які є засобом вчинення злочину, з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь.
Оперативне опитування – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей щодо злочинної діяльності, шляхом спілкування з особою, яка реально чи імовірно володіє ними.
Оперативне супроводження кримінальної справи – комплекс оперативно-розшукових заходів, які здійснюють уповноважені оперативні підрозділи в межах оперативно-розшукової справи з метою пошуку і фіксації фактичних даних, які можуть бути доказами у порушеній кримінальній справі, сприяння всебічному, повному і об’єктивному дослідженню обставин справи, запобігання протиправному впливу на учасників кримінального судочинства з боку зацікавлених осіб, а також забезпечення їх безпеки.
Оперативний експеримент – оперативно-розшуковий захід (операція), який полягає у моделюванні ситуації, яка є типовою для вчинення тяжкого злочину, з метою виявлення, документування та припинення протиправних діянь. В ході оперативного експерименту неприпустимо штучне формування у особи наміру вчинити злочин, а також порушення прав фізичних та юридичних осіб, нанесення шкоди інтересам суспільства і держави.
Отримання інформації про зв’язки абонентів телекомунікацій – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні від підприємств (установ), що надають послуги зв’язку, відомостей про зв’язки абонентів телекомунікаційних каналів та мереж без розкриття змісту повідомлень.
Поліграфне опитування – оперативно-розшуковий захід, який полягає в отриманні відомостей щодо злочинної діяльності від особи шляхом проведення її опитування за спеціальною методикою з одночасною реєстрацією за допомогою поліграфу її психофізіологічних реакцій на психологічні стимули: запитання, предмети, фотографії тощо.
Проникнення в злочинну групу (злочинну організацію) – оперативно-розшукова операція, яка полягає у зашифрованому впровадженні працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім (зі збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості), у злочинну групу (злочинну організацію) з метою здобуття інформації щодо її злочинної діяльності.
Проникнення в приміщення, транспортні засоби та інші місця – оперативно-розшуковий захід, який полягає у проникненні всередину об’єкта (будинку, споруди, приміщення, території, транспортного засобу тощо) та його огляду з метою виявлення та фіксації слідів або ознак злочину, документів, технічних носіїв інформації та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, створення умов для проведення інших оперативно-розшукових заходів або унеможливлення вчинення злочинів, що готуються.
Прослуховування телефонних переговорів – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному слуховому контролі та фіксації за допомогою технічних засобів переговорів або повідомлень, що передаються лініями телефонного (радіотелефонного) зв’язку.
Прослуховування усних переговорів – оперативно-розшуковий захід, який полягає у конспіративному слуховому контролі та фіксації мовленнєвої інформації за допомогою технічних засобів.

Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність – це вид правової діяльності пошукового, розвідувального, контррозвідувального характеру, що здійснюється гласно і негласно спеціально уповноваженими на те державними органами, у межах їх компетенції, з метою захисту життя і здоров’я, прав і свобод людини та громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від противоправних посягань.

Стаття 3. Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завданнями оперативно-розшукової діяльності є:
1.Захист життя і здоров’я, прав і свобод, честі і гідності, власності особи від злочинних посягань та безпеки суспільства і держави.
2. Попередження, припинення, виявлення та розкриття злочинів.
3. Установлення осіб, причетних до підготовки або вчинення злочинів.
4. Розшук осіб, які переховуються від кримінального переслідування і правосуддя, ухиляються від відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі.
5. Розшук безвісно зниклих осіб.
6. Установлення осіб невпізнаних трупів.
7. Оперативне супроводження кримінального судочинства.
8. Захист державної таємниці.
9. Збирання інформації про конкретних осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.
10. Забезпечення особистого захисту осіб у випадках, визначених законодавством.

Стаття 4. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний, Кримінально-процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, Державну податкову службу в Україні, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, Державну кримінально-виконавчу службу України, статус суддів, організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.
Посадові особи органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, видають у межах своїх повноважень нормативні акти, які регламентують порядок її проведення.

Стаття 5. Принципи оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах:
законності;
рівності всіх перед законом незалежно від громадянства, статі, національності, віку, місця проживання (місцезнаходження), освіти, фаху, місця роботи, соціального та фінансового положення осіб, їх політичних та релігійних уподобань, належності до певних партій та громадських організацій;
відповідності заходів, засобів та тактики ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрози інтересам суспільства і держави;
пріоритетності захисту життя, здоров’я і свобод людини;
нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення оперативно-розшукової діяльності, а також про склад її учасників;
наступальності;
конспіративності.

Стаття 6. Суб’єкти оперативно-розшукової діяльності

Суб’єктами оперативно-розшукової діяльності є оперативні підрозділи уповноважених державних органів, посадові особи зазначених підрозділів, а також начальники органів.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
Міністерства внутрішніх справ України – кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією;
Служби безпеки України – контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, контррозвідувального захисту економіки держави, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
Служби  зовнішньої  розвідки  України  – агентурної розвідки, оперативно-технічними,  власної  безпеки;
Державної прикордонної служби України – розвідувальним органом спеціально  уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами  відповідно  спеціально  уповноваженого  центрального органу  виконавчої  влади  у справах охорони державного кордону та його  територіальних  органів,  підрозділами  з охорони державного кордону  органів  охорони  державного кордону та Морської охорони, забезпечення  внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та  оперативно-технічними;
управління державної охорони – підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
органів державної податкової служби – оперативними підрозділами податкової міліції, з метою протидії злочинам, їй підслідним;
органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України – оперативними підрозділами, внутрішньої безпеки;
розвідувального органу Міністерства оборони України – оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених державних органів, підрозділами інших міністерств, відомств, підприємствами, організаціями, установами усіх форм власності, громадськими організаціями та приватними особами забороняється. Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів зазначених державних органів.
Рішення щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності приймають начальники органів: внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонної служби; а також Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань.
Координацію дій підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.

Стаття 7. Засоби та методи оперативно-розшукової діяльності

Оперативні підрозділи мають право застосовувати оперативні та інші обліки, спеціальні технічні засоби, спеціалізовані комп’ютерні програми, житлові, службові та інші приміщення, засоби маскування та імітації, спеціально навчених тварин, а також інші засоби, які дозволяють отримувати та реалізовувати інформацію.
Для отримання та реалізації інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, наркотичні та інші речовини, які пригнічують волю або можуть завдати шкоди здоров’ю людей чи навколишньому середовищу.
Оперативні підрозділи мають право застосовувати методи здобуття інформації, засновані на опитуванні осіб, спостереженні за подіями, а також вивченні документів.

Стаття 8. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
– злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;
– осіб, які готують або вчинили злочин;
– осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
– осіб безвісно відсутніх;
– осіб, які через хворобу або вік не можуть повідомити про себе;
– невпізнаних трупів;
– розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
– реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;
2) необхідність здійснення загальної та індивідуальної профілактики злочинів;
3) необхідність забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби України;
4) необхідність перевірки осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, а також до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища;
5) потреба в отриманні розвідувальної інформації.
Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, негласних джерел, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених законодавством, про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, і до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.
Оперативні підрозділи мають право збирати відомості, необхідні для прийняття рішень щодо встановлення та підтримання з особою відносин конфіденційного співробітництва.
Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 9. Обов’язки підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов’язані:
1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню, здійснювати профілактику правопорушень та оперативно-розшукове супроводження кримінальних справ на стадіях досудового слідства та судового розгляду;
2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;
3) виконувати запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;
4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов’язані з службовою діяльністю посадових осіб;  
5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних;
6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;
7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки осіб щодо їх допуску до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, та до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища.

Стаття 10. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності надається право:
1) здійснювати гласно та негласно оперативно-розшукові заходи, передбачені статтями 11–13 цього Закону;
2) використовувати добровільну допомогу осіб у виконанні завдань ОРД;
3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій – виключно на території таких підприємств, установ та організацій;
5) з дозволу суду витребувати та вилучати офіційні та неофіційні документи, зразки сировини, продукції та інші предмети, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, у яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку;
6) отримувати від банківських установ безоплатно відомості про обіг коштів по рахунках юридичних та фізичних осіб із зазначенням призначення платежів та контрагентів за згодою та при особистій присутності володільця рахунку або за нотаріально засвідченим його дорученням;
7) з дозволу суду отримувати від банківських установ відомості про обіг коштів по рахунках юридичних та фізичних осіб із зазначенням призначення платежів та контрагентів, а також юридичні та кредитні справи клієнтів банку;
8) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину;
9) збирати та накопичувати інформацію щодо осіб та їх протиправної діяльності, в тому числі їх персональні дані за умови забезпечення їх захисту від витоку та доступу сторонніх осіб;
10) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
11) застосовувати технічні засоби отримання інформації;
12) мати гласних та негласних штатних та позаштатних працівників;
13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;
14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;
15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб – житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
16) створювати на конспіративній основі підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. Порядок створення зазначених підприємств, організацій визначається спільними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;
17) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.
Законні вимоги, які висуваються посадовими особами підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, в межах їх повноважень, є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами. Невиконання законних вимог чи перешкоджання законним діям зазначених посадових осіб тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.
Оперативним підрозділам розвідувальних органів України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 3, 8, 17.

Стаття 11. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких потребує отримання дозволу суду

Оперативним підрозділам надано право виключно з дозволу суду здійснювати заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав особи:
1) прослуховування усних переговорів;
2) прослуховування телефонних переговорів;
3) зняття інформації з технічних каналів зв’язку;
4) зняття інформації з віддаленого комп’ютера;
5) проникнення до житла або іншого володіння особи;
6) контроль поштово-телеграфних відправлень;
7) візуальне спостереження у житлі або іншому володінні особи.
Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти тяжкому або особливо тяжкому злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування відповідної кримінальної справи, якщо іншим способом отримати інформацію про злочинну діяльність неможливо або небезпечно для життя чи здоров’я працівників оперативних підрозділів та осіб, які на конфіденційній основі співробітничають з ними.
Зазначені оперативно-розшукові заходи проводяться за рішенням апеляційного суду, прийнятим за поданням начальника (заступника начальника) оперативного підрозділу, у провадженні якого перебувають відповідні оперативно-розшукові справи. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому вказані особи повідомляють прокурору, зазначеному у ч.1 ст. 22 цього Закону, протягом доби.
За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як основа для формування доказів у кримінальному судочинстві.
Дозволу суду не потребує здійснення негласного прослуховування та звукозапису усних та телефонних переговорів за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь.
Дозволу суду не потребує здійснення негласного прослуховування та звукозапису усних та телефонних переговорів, контроль поштово-телеграфних відправлень осіб, засуджених до позбавлення волі, з метою забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби.
Прослуховування телефонних та усних переговорів, а також візуальне спостереження може бути проведено відносно працівників суду і правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства, взятих під захист відповідно до законодавства, без дозволу суду за їх письмовою заявою або згодою.
 Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України.

Стаття 12. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких потребує отримання дозволу керівника органу (оперативного підрозділу)

Оперативні підрозділи з письмового дозволу начальника органу внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонної служби, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань здійснюють наступні заходи:
1) оперативну закупівлю товарів, а також предметів, які є засобом вчинення злочину;
2) контрольовану поставку товарів та інших об’єктів;
3) прослуховування телефонних переговорів осіб, причетних до вчинення тяжкого злочину, за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь;
4) оперативний експеримент;
5) отримання інформації про зв’язки абонентів телекомунікацій без розкриття змісту повідомлень;
6) встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;
7) проникнення у злочинну групу (злочинну організацію) працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім.
Оперативні підрозділи з письмового дозволу начальника оперативного підрозділу або його заступника здійснюють наступні заходи:
1) контрольну закупівлю товарів та послуг у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності;
2) прослуховування усних переговорів осіб, причетних до вчинення тяжкого злочину, у приміщеннях та інших місцях за письмовою заявою або письмовою згодою особи, що бере в них участь;
3) проникнення до приміщень, транспортних засобів, які не є житлом або іншим володінням особи;
4) поліграфне опитування особи за її письмовою заявою або письмовою згодою.
Порядок проведення контрольної й оперативної закупівлі та контрольованої поставки визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
Про необхідність проникнення у злочинну групу (злочинну організацію) працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, виноситься постанова, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонної служби, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань.
Оперативним підрозділам розвідувальних органів України надаються права, передбачені цією статтею, крім пунктів 1, 2, 4 частини першої та пункту 1 частини другої.

Стаття 13. Оперативно-розшукові заходи, проведення яких не потребує отримання дозволу

Оперативні підрозділи мають право здійснювати наступні оперативно-розшукові заходи, які не потребують попереднього отримання спеціального дозволу:
1) оперативне опитування;
2) наведення довідок;
3) візуальне спостереження у громадських місцях;
4) збирання зразків для порівняльного дослідження;
5) комп’ютерна розвідка.
Рішення щодо проведення зазначених заходів приймає працівник оперативного підрозділу, виходячи з наявної оперативно-розшукової ситуації.
Працівник оперативного підрозділу, виходячи з конкретних обставин, з метою здобуття інформації щодо протиправної діяльності має право проводити інші заходи, які не порушують прав фізичних та юридичних осіб і не завдають шкоди безпеці суспільства, держави та навколишнього середовища.

Стаття 14. Порядок проведення оперативно-розшукових заходів

Оперативно-розшукові заходи здійснюється на стадіях пошуку первинної оперативно-розшукової інформації, її перевірки, а також провадження в оперативно-розшукових справах.
На стадіях пошуку первинної оперативно-розшукової інформації та її перевірки, а також  при проведенні оперативно-розшукових заходів з метою забезпечення правопорядку в установах Державної кримінально-виконавчої служби оперативно-розшукова справа не заводиться. На цих стадіях можуть проводитися виключно оперативно-розшукові заходи, передбачені пп. 1, 4 частини 1 та пп. 1, 3 частини 2 статті 12, а також статтею 13 цього Закону.
При перевірці осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці, до служби в державних органах, зазначених у статті 6 цього Закону, до роботи, пов’язаної з експлуатацією об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя й здоров’я людей та навколишнього середовища, а також з метою встановлення та підтримання з особою відношень конфіденційного співробітництва оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка здійснюється в термін, установлений постановою Кабінету Міністрів України, але не більше одного місяця.

Стаття 15. Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності

Оперативним підрозділам забороняється проводити оперативно-розшукову діяльність в інтересах політичних партій, релігійних організацій та інших громадських об’єднань, а також юридичних та фізичних осіб.
У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється, крім випадків, передбачених частинами 2, 3 статті 14. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується  від  органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального  покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.
Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником або уповноваженим заступником начальника органу  внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань. У постанові зазначаються місце та дата її складання, посада особи, яка виносить  постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової  справи.
Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої  влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, розвідувальним органом  Міністерства оборони України.
Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину.
При наявності достатніх підстав рішення щодо проведення оперативно-розшукової діяльності приймає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.
При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов’язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрози інтересам суспільства і держави.
У  випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в  процесі  здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність  до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові   заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України,  Державна податкова адміністрація України, Державний департамент України з  питань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах  охорони  державного  кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов’язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі. Якщо причетність до злочину особи, щодо якої здійснювались негласні оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, вона повідомляється про обмеження та порушення її прав і свобод не пізніше 10 діб після закриття оперативно-розшукової справи. У випадку, якщо таке повідомлення суттєво перешкоджає попередженню, розкриттю або розслідуванню злочину, особа повідомляється негайно після набрання чинності відповідним вироком суду.
При порушенні підрозділом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, прокурор або суддя відповідно до законодавства України зобов’язані вжити заходів з відновлення зазначених прав і законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
(продолжение

Оцените материал:
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Поделитесь в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Читайте также

Фонд госимущества заявляет о рейдерском захвате "Объединенной горно-химической компании"

Глава Фонда государственного имущества Украины Дмитрий Сенниченко сообщил о том, что в эти минуты происходит попытка рейдерского захвата государственного предприятия…

FROM SUGAR BEETS TO BANKING: Rusagro’s Rise as a Russian...

Rusagro is one of Russia’s largest agro-industrial holding companies, dealing mainly in sugar, oil and agricultural land. Starting as an…

Глава Минфина подозревается в неуплате налогов

Генеральная прокуратура подозревает министра финансов Александра Данилюка в уклонении от уплаты налогов Об этом говорится в постановлении Печерского райсуда Киева…
НОВОСТИ