Прокурор м. Києва Євген Блажівський потрапив на обід тиграм. Навіть не тиграм, а тигренятам. І потрапив, як це часто буває, через власну дурість та продажність.
Якщо хтось із читачів вже вирішив, що ми тут будемо розповідати кровожерні історії чи казки на кшталт кіплінгівських – поспішаю розчарувати. Тигренята з’їли прокурора у переносному значенні. Якщо вже бути зовсім точним – вони з’їли його кар’єру.
Сьогодні Верховна Рада підтримала депутатський запит нардепа Олеся Донія на ім’я Генпрокурора щодо неналежного розгляду заяви журналіста Володимира Бойка про порушення кримінальної справи відносно прокурора м.Києва Блажівського. Нижче наводимо текст цієї заяви для того, аби читачам стала зрозуміла суть справи:
Генеральному прокуророві України
МЕДВЕДЬКУ О.І.
ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ
Про неналежний розгляд депутатських
звернень щодо ігнорування Генеральним
прокурором України заяви журналіста
Бойка В.М. про порушення кримінальної
справи відносно прокурора м.Києва
Блажівського Є.М.
У березні 2008 року я, а також народний депутат України Бондик В.А. та народний депутат України Уколов В.О., направили депутатські звернення на ім’я Генерального прокурора України з проханням дати офіційне роз’яснення та викласти позицію Генеральної прокуратури України у зв’язку з подією, що мала великий суспільний резонанс і висвітлювалася практично всіма засобами масової інформації держави.
За повідомленнями ЗМІ, 12 лютого 2008 року невстановлені особи вторглися на територію, що орендується ТОВ «Будавтосервіс» за адресою м.Київ, вул. Бориспільська, 27, та впродовж шести годин руйнували приватну споруду – вольєру – у які перебували двоє тигрят. Того ж дня по телебаченню виступив журналіст Володимир Бойко, який розповів, що він та двоє його товаришів, працівників зазначеного підприємства, кілька років тому врятували цих рідкісних тварин, кинутих напризволяще попереднім хазяїном. Як повідомлелося в численних телевізійних репортажах і повідомленнях друкованих та Інтернет видань, з огляду на відсутність коштів, Київській зоопарк не зміг прийняти цих тварин, тому керівництво ТОВ «Будавтосервіс» погодилося спорудити під керівництвом працівників зоопарку вольєру, щоби утримувати тигрів. Але 12 лютого 2008 року трапилася подія, яку Бойко В.М. кваліфікує як пограбування – невідомі особи, що посилалися на усну вказівку заступника Голови Київської міськдержадміністрації Кільчицької І.Р. та прокурора м.Києва Блажівського Є.М., силоміць, на очах великої кількості журналістів та знімальних груп провідних телеканалів, забрали тварин.
Оскільки відповідно до ст. 180 Цивільного кодексу України на тварин поширюється правовий режим речі, а в діях осіб, що ламали приватну споруду та вилучали звірів, вбачаються ознаки злочинів, В.Бойко багато разів через пресу та телебачення звертався до прокурора м.Києва Є.Блажівського з вимогою провести дослідчу перевірку цих подій та винести процесуальне рішення, передбачене ст. 97 КПК України. За твердженням В.Бойка, прокуратура м.Києва усунулася від виконання функцій прокурорського нагляду, у зв’язку з чим В.Бойко звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про порушення кримінальної справи щодо прокурора м.Києва Є.Блажівського за ознаками службової недбалості.
У зв’язку з викладеним у своєму депутатському звернення я попрохав проінформувати мене, чи була Генеральною прокуратурою України в строк, передбачений ст. 97 КПК України, проведена перевірка заяви Бойка В.М. про порушення кримінальної справи за фактом службової недбалості щодо прокурора м.Києва Блажівського В.М. й чи направлялося Бойку В.М. процесуальне рішення за результатами такої перевірки. Замість відповіді на своє звернення з боку Генерального прокурора України я отримав листа за підписом самого пана Блажівського Є.М. від 11.04.2008 №07/4-2814-8, який проінформував мене, що про результати перевірки я буду повідомлений додатково.
Вважаю цю відповідь проявом виняткового правового цинізму та неповаги до народного депутата України.
17 лютого 2008 року Бойко В.М. звернувся до Генерального прокурора України в порядку ст. 95 Кримінально-процесуального кодексу України з заявою про вчинений Блажівським Є.М. злочин. Відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України по заяві про вчинений злочин не пізніше триденного строку має бути прийняте одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву за підвідомчістю. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про вчинений злочин, така перевірка здійснюється в строк не більше 10 днів.
Таким чином за будь-яких обставин до 1 березня 2008 року службові особи Генеральної прокуратури України були зобов’язані опитати заявника Бойка В.М., у відповідності до ст. 95 КПК України попередити його про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин, здійснити перевірку його заяви та винести по ній процесуальне рішення: або порушити кримінальну справу проти прокурора м.Києва Блажівського Є.М., або відмовити в порушенні кримінальної справи. У останньому випадку заявникові мала бути вручена копія відмовної постанови для можливості її подальшого оскарження.
Тим не менш, за наявною інформацію, до цього дня ці вимоги закону Генеральною прокуратурою не виконано, а за заявою Бойка В.М. ніякого рішення не прийнято навіть після звернення з цього приводу до Генерального прокурора України кількох народних депутатів. Така ситуація свідчить про демонстративне нехтування керівництвом Генеральної прокуратури України вимог чинного законодавства, що підтверджується численними листами громадян, які я отримую від виборців, зі скаргою на цілковите ігнорування Генеральною прокуратурою України заяв і повідомлень про злочини, процесуальні рішення по яких взагалі не приймаються. Вважаю таку ситуацію неприпустимою й ганебною для вищої наглядової інстанції держави.
Виходячи з наведеного та на підставі ч.ч.2, 6 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України», —
В И М А Г А Ю :
1. Дати офіційну відповідь щодо причин невиконання службовими особами Генеральної прокуратури України вимог ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України та відсутності процесуального рішення за заявою Бойка В.М. про порушення кримінальної справи відносно прокурора м.Києва Блажівського Є.М.
2. Проінформувати до якої саме відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) були притягнуті службові особи Генеральної прокуратури України, які не забезпечили розгляд у встановлений законом термін заяви Бойка В.М. про порушення кримінальної справи відносно прокурора м.Києва Блажівського Є.М.
3. Розгляд цього депутатського запиту здійснити в моїй присутності.
Народний депутат України О.С.ДОНІЙ
До цього варто хоча б скорочено додати пояснення, які направив на ім’я Генпрокурора журналіст Володимир Бойко:
«Зазначене підприємство («Будавтосервіс» — ред.) орендує, зокрема, будівлі та споруди колишньої військової частини №227 за адресою м.Київ, вул. Бориспільська, 27 (Дарницький район м.Києва), де мої товариші доглядають свійську худобу – кози, гуси, корови тощо. За цією адресою ми, у тому числі ще один мій товариш – журналіст Станіслав Речинський, часто зустрічаємося й обговорюємо нагальні питання племінного козівництва. А саме: вирішуємо питання, що робити з козлами, які заважають нам жити…
Урешті-решт восени 2004 року хтось приніс на Бориспільську, 27 двох тигрят. Конкретної дати цієї події я не пам’ятаю, пригадую лише, що тигрята були міленькими й перебували в якійсь коробці, а згодом – у клітині поруч з собаками.
…На тварин приходили подивитися багато знайомих, але найбільше дошкуляв заступник Дарницького гарнізонного прокурора Михєєв. З Михеєвим я особисто не знайомий і, перебуваючи на Бориспільській, 27, завжди уникав зустрічей з ним, оскільки він постійно перебував п’яним і намагався годувати тигрят шашликами. Як пояснювали працівники «Будавтосервісу», Михеєв регулярно з’являвся на Бориспільську, 27 та вимагав від співробітників підприємства гроші, мотивуючи це тим, що Дарницький район – це його територія й всі мають платити в прокуратуру дань. Але кожного разу, як тільки Михєєв з’являвся на підприємстві, працівник «Будавтосервіса» Мирончук Віктор Сергійович негайно їхав до магазина, привозив горілку, розкладав багаття для шашлику, Михеєв у компанії з тиграми та Мирончуком випивав свою порцію спиртного (зазвичай – дві пляшки горілки), цілувався з тиграми і питання мзди переносилося до наступного його візиту.
З огляду на те, що тигрята підростали, а влаштувати їх в зоопарк не вдалося, керівництво «Будавтосервісу» погодилося на те, щоби тигри мешкали й надалі на Бориспільській, 27. Після довгого обговорення ми з друзями вирішили, що юридичним власником тигрів буду я, оскільки законодавство не передбачає спільну сумісну власність на тварин. Тож саме я буду виступати як власник тигрів перед органами державного нагляду й контролю, саме я буду нести адміністративну та іншу відповідальність у випадку претензій з боку держави щодо умов і обставин утримування тигрів.
З огляду на те, що тигрята підростали й стали проявляти відверту неповагу до співробітників Дарницької гарнізонної прокуратури (зокрема, тигриця Амба демонстративно ричала на п’яного Михеєва), взимку 2004-2005 років для тварин була споруджена вольєра за кресленнями колишнього начальника охорони Київського зоопарку Короткевича Олега Володимировича. Оскільки коштів на придбання будівельних матеріалів ні в кого з нас не було, Комаров Л.В., Баланюк А.М., Мирончук В.С. та інші відвідували будівельні майданчики в Києві, де зносилася стара забудова, і збирали цеглу з будівельного сміття. З цієї цегли (на деяких цеглинах є клейма з зазначенням дати випуску першої половини ХІХ ст.) й була споруджена вольєра з басейном, приміщенням для відпочинку тварин, належними засобами безпеки.
У січні 2008 року від знайомих працівників прокуратури м.Києва мені стало відомо, що тиграми зацікавився прокурор м.Києва Блажівський Є.М., до якого звернулася заступник голови Київської міськдержадміністрації Кільчицька І.Р. з проханням допомогти поповнити домашній зоопарк. Як розповідали знайомі, Кільчицька І.Р. останнім часом захопилася розведенням крокодилів, але тепер їй захотілося ще й мати тигрів, яких, як вона переконувала Блажівського Є.М., можна безплатно й безкарно забрати – достатньо лише виламати ворота на підприємстві «Будавтосервіс» та розламати вольєру. Блажівський Є.М. вагався, позаяк – і це є загальновідомим фактом – безплатно він виконує прохання лише Секретаріату Президента України. Тоді Кільчицька І.Р., зі слів знайомих працівників прокуратури м.Києва, начебто повідомила Блажівському Є.М., що справжнім власником тигрів є його заклятий ворог Ярема В.Г., начальник ГУМВС України в м.Києві, і що в такий спосіб можна скомпрометувати Ярему В.Г., який кинеться забирати назад «своїх» тигрів і тим самим викриє себе в утриманні «підпільного», як казала Кільчицька І.Р., зоопарку. Блажівський Є.М. повірив Кільчицькій І.Р. і дав вказівку через підлеглих йому працівників прокуратури м.Києва доручити співробітникам Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві увірватися в приміщення ТОВ «Будавтосервіс», забрати тигрів і передати їх Кільчицькій І.Р. У зв’язку з цим з середини січня 2008 року ледь не щодня на Бориспільську, 27 стали приходити посланці від Блажівського Є.М. та Кільчицької І.Р. Як правило, їх приводив помічник Дарницького гарнізонного прокурора Лажко, який кілька разів намагався виламати ворота й кричав, що якщо тигрів не віддадуть по-хорошому, то Кільчицька І.Р. забере їх силою. Одного разу Лажко викликав спецпідрозділ «Беркут» і наказав ламати ворота, але працівники міліції зажадали від Лажка письмового наказу. Почувши у відповідь від Лажка нецензурні вислови, міліціонери розгорнулися й поїхали геть.
Останній раз тигрів я бачив 8 лютого 2008 року.
12 лютого 2008 року біля 10-ї ранку мені зателефонував журналіст з газети «Факти і комментарии» Анатолій Гавриш, і повідомив, що Кільчицька І.Р. начебто наказала негайно розламати вольєру та доставити їй омріяних тигрів. У зв’язку з цим велика кількість журналістів та кілька знімальних груп провідних телеканалів вже виїхали на Бориспільську, 27, щоби зафіксувати перебіг подій. Я відповів, що перешкоджати Кільчицькій І.Р. та її прислузі Блажівському Є.М. наміру не маю, оскільки прекрасно усвідомлюю розумовий рівень і ступень корумпованості прокурора м.Києва. Тому на Бориспільську,27 я в той день не поїхав, натомість цілий день роздавав інтерв’ю, розповідаючи про те, в який спосіб став власником двох рідкісних тварин.
Як мені стало відомо зі слів журналістів, що були очевидцями пограбування, біля 11-00 години 12 лютого 2008 року до приміщень ТОВ «Будавтосервісу» увірвалися невідомі особи у формі працівників міліції. Не представляючися, не надаючи жодних документів, вони виламали турнікет на пропускному пункті й завели до вольєри невідомих осіб, озброєних устаткуванням для зрізування металевих решіток. На всі вимоги працівників Будавтосервісу» пояснити, що відбувається, співробітники міліції говорили, що вони нічого не роблять, а лише охороняють громадський порядок, нічого не ламають, нічого не забирають, а хто є тими невідомими особами, що руйнують вольєру, знає лише Кільчицька І.Р. Урешті-решт, на очах журналістів ворота вольєри розламали, вибили вікно в приміщені, де заховалися Тишка й Амба, невідомі особи під наглядом міліціонерів достали рушниці, споряджені ампулами зі снодійною речовиною, тигрів, які перебували в шоковому стані, усипили й вивезли. Як того ж дня через агентство УНІАН повідомило Міністерство з надзвичайних ситуацій України, МНС ніякого відношення до цієї акції не мало, ніхто до МНС з приводу імобілізації та вивезення тигрів не звертався. У той же на фотографіях, відзнятих журналістами з місця події, видно, що грабіжники були вдягнуті у фірмові куртки з написом «Рятувальник КМДА».
Незважаючи на те, що в діях грабіжників вбачаються явні ознаки цілої низки злочинів і про це розповідалося практично всіма засобами масової інформації України, прокурор м.Києва Є.Блажівський, всупереч вимогам ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України, досі не вжив жодних заходів до перевірки інформації щодо пограбування території ТОВ «Будавтосервіс». Наступні дня я багато разів намагався потрапити до прокуратури м.Києва, телефонував до прес-служби, приймальні громадян, приймальні Блажівського Є.М., але в приймальнях слухавку не брали, а прес-секретар повідомила, що якщо я Блажвському Є.М. знадоблюся, то мене викличуть. Від знайомих працівників прокуратури м.Києва я довідався, що Блажівський Є.М., узнавши з засобів масової інформації про те, що власником тигрів є не Ярема В.Г., а я, дуже образився на Кільчицьку І.Р., перелякався й став ховатися від преси.
Також зазначу, що я багато разів намагався потрапити до прокуратури м.Києва, записатися на прийом до Блажівського Є.М. або іншого відповідального працівника. У цьому мені допомагали журналісти з провідних телеканалів, які навіть планували зробити відповідний сюжет по телебаченню. Але Бліжвський Є.М. досі ховається, у зв’язку з цим я звернувся до Генерального прокурора України з заявою про порушення щодо Блажівського Є.М. кримінальної справи за ознаками службової недбалості, що потягнула тяжкі наслідки у формі дискредитації органів прокуратури».
Отак сталося, що тигренята з’їли прокурора. Бо тепер за кар’єру Блажівського ніхто не дасть і ламаного п’ятака.
Але ж тигренята ще не наїлися. То, може, вони так ото і Кільчицьку з’їдять?
