Приговор по «Делу Гонгадзе» (3)

Попович О.В., допитаний як підсудний, свою вину визнав частково. Зокрема визнав, що він, прийнявши, як співробітник ГУКП МВС України, 16.09.2000 року разом із Протасовим М.К., Костенком В.М. та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв’язку з її розшуком, участь у затриманні Гонгадзе Г.Р., вивезенні в ліс та позбавленні останнього в ніч на 17.09.2000 року життя, таким чином фактично перевищив свої посадові повноваження, завдавши істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями та спричинило тяжкі наслідки, а також скоїв умисне вбивство групою осіб. При цьому Попович О.В. заперечував: вчинення інкримінованих злочинів з мотивів особистої зацікавленості; протиправність своїх дій 15 та 16.09.2000 року до моменту нанесення Гонгадзе Г.Р. ударів гумовим кийком; наявність в нього умислу на незаконне затримання та позбавлення життя Гонгадзе Г.Р., а також попередній зговір з іншими підсудними та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, на скоєння вбивства. На свій захист висунув версію про те, що приймаючи участь у заходах 15-16.09.2000 року та погодившись на затримання Гонгадзе Г.Р. він не усвідомлював незаконність своїх дій. За твердженням підсудного, він оперативною роботою не займався, був лише водієм, керуючи закріпленим за ним службовим транспортним засобом, виконував вказівки свого керівника та, з огляду на кількість залучених до оперативних заходів співробітників особового складу спеціального підрозділу, уважав, що затриманню підлягає злочинець, якого доставлять до органу внутрішніх справ. У подальшому, в ході вчинення злочинів, продовжував виконувати всі незаконні вказівки свого керівника через службову залежність від нього та острах. При цьому про наміри вбити Гонгадзе Г.Р. не знав, попередньої домовленості позбавити людину життя не було, можливість настання смерті Гонгадзе Г.Р. він не усвідомлював, не передбачав і таких наслідків не бажав.
По суті обвинувачення та конкретних обставин справи Попович О.В. показав, що в органах внутрішніх справ він працював з грудня 1995 року. У березні 2000 року перший заступник Головного управління кримінального пошуку МВС України Пукач О.П., матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, та якого він знає по службі з 1996 року, запропонував йому перейти з Управління кримінального пошуку МВС України в м. Києві до ГУКП МВС України на посаду оперуповноваженого. Погодившись з цим, на початку травня 2000 року він, Попович О.В., написав відповідний рапорт. Фактично приступив до роботи в ГУКП МВС України наприкінці серпня 2000 року, де станом на 15-17 вересня 2000 року працював водієм Пукача О.П. на закріпленому службовому автомобілі «Хюндай-Соната». Підсудних Протасова М.К. і Костенка В.М. він також знає по службі, відповідно з 1999 та 2000 року. При цьому у період роботи у структурному підрозділі Управління кримінального пошуку МВС України в м. Києві, Попович О.В. певний час був безпосередньо підпорядкований Протасову М.К.
Згідно показань Поповича О.В., як працівник міліції він давав присягу про відданість народові України, дотримання Конституції України та чинного законодавства, був зобов’язаний захищати життя, здоров’я і свободи громадян. На час подій підсудний мав спеціальне звання старший лейтенант міліції та у своїй діяльності повинен був керуватися Законами України, у т.ч. «Про міліцію», «Про оперативно — розшукову діяльність», а також відомчим наказом МВС України № 005 від 04.06.1992 року. Проте, оскільки 15-17 вересня 2000 року, він, Попович О.В., виконував обов’язки лише водія службового транспортного засобу, задіяного в ході оперативних заходів, у цей період фактично керувався тільки вказівками свого керівника Пукача О.П.
Зранку 15 вересня 2000 року він, Попович О.В., прибув на службу до МВС України. Пізніше, керуючи службовим автомобілем «Хюндай-Соната», разом із Пукачем О.П. та працівником чергової частини ГУКП МВС України підсудним Протасовим М.К. переміщувався по м. Києву. Були вони також і на вулиці Мельникова. Періодично в автомобіль сідали інші працівники спеціального підрозділу. Приблизно о 15-й годині у «Хюндай-Соната»
знаходився Костенко В.М. З розмов, інформації, яка надходила, він, Попович, зрозумів, що силами особового складу ГУКП МВС України, з використанням спецтехніки та оперативних транспортних засобів, здійснюється зовнішнє спостереження за особою, а Пукач О.П. при цьому перевіряє роботу своїх підлеглих. Як зазначив підсудний, 15.09.2000 року він усвідомлював, що приймає участь в оперативних заходах. Увечері, керуючи автомобілем «Хюндай-Соната», Попович О.В. разом із Пукачем О.П. і Протасовим М.К. прибули на бульвар Л. Українки, зупинившись неподалік від «Будинку подарунків». У вказаному місці до них знов приєднався Костенко В.М. Тоді ж між ними відбулась розмова та Пукач О.П. дав підсудним вказівку затримати особу, відносно якої здійснюється спостереження. У зв’язку з цим для реалізації затримання Пукач О.П. з Протасовим М.К. і Костенком В.М. вийшли з автомобіля та відійшли від нього на певну відстань. Попович О.В. залишився в салоні очікувати умовного сигналу, згідно якого він мусив під’їхати на вказане йому місце. Сплановане 15.09.2000 року затримання особи підсудний уважав правомірним, оскільки до участі в заходах був залучений майже увесь особовий склад спеціального підрозділу. Проте, в цей день затримання не відбулось. Через деякий час підсудний під’їхав до «Будинку подарунків», забрав звідти Пукача О.П. із Протасовим М.К., яких відвіз на Амурську площу, а потім поставив службовий автомобіль в гараж і поїхав додому. 16.09.2000 року Попович О.В. прибув на службу до МВС України та приблизно о 13-й годині, керуючи автомобілем «Хюндай-Соната», в якому знаходився Пукач О.П., прослідував до станції метро «Республіканський стадіон», де до них приєднався Протасов М.К. Потім вони разом на автомобілі «Хюндай-Соната» переміщувались по м. Києву, отримуючи від залучених до оперативних заходів співробітників ГУКП МВС України інформацію про місце перебування особи, відносно якої здійснювались заходи. Як уважав підсудний, Пукач О.П. контролював роботу підрозділу кримінального пошуку, а він, Попович О.В., лише керував закріпленим за ним службовим транспортним засобом, виконуючи вказівки Пукача О.П. Увечері, приблизно о 21-й годині, вони прибули на бульвар Л.Українки, зупинившись неподалік від «Будинку подарунків», де до них приєднався Костенко В.М. Після цього між підсудними і Пукачем О.П. відбулась розмова про те, що 16.09.2000 року особу, відносно якої здійснюється спостереження, необхідно затримати. Тоді ж Пукач О.П. конкретизував спосіб затримання. Зокрема повідомив, що вказана особа має звичку зупиняти автомобілі та користуватись послугами по перевезенню, а тому на вулиці її потрібно посадити в службовий автомобіль «Хюндай-Соната». При цьому він, Попович О.В., керуючи службовим транспортним засобом, повинен під’їхати до особи, на яку йому вкаже Пукач О.П., та під приводом надання послуг по перевезенню, посилаючись на те, що переднє пасажирське сидіння зламане, змусити сісти на заднє пасажирське сидіння. Пукач О.П. власноручно зсунув до панелі приладів переднє пасажирське сидіння та запитав у підсудного чи є можливість заблокувати задні дверцята автомобіля, а також чи є в нього номерні знаки, зокрема іноземні, які не перебувають на обліку. Попович О.В. доповів, що автомобіль обладнано запобіжниками, але іноземних номерних знаків в нього не має. У зв’язку з цим, за вказівкою Пукача О.П., такі номерні знаки були надані підсудному іншим працівником ГУКП МВС України. В подальшому, напередодні затримання особи, ці номерні знаки він, Попович, встановив на автомобілі «Хюндай-Соната». Узгодивши план затримання, з метою його реалізації, Протасов М.К., Костенко В.М. і Пукач О.П. пішли по вулиці у напрямку «Будинку подарунків» до місця очікуваної появи особи, яка підлягала затриманню, а він, Попович О.В., залишився та встановив запобіжники на задніх дверцятах. Через деякий час, отримавши відповідне повідомлення, підсудний, керуючи службовим автомобілем «Хюндай-Соната» та рухаючись у напрямку «Будинку подарунків», побачив високого на зріст, приблизно 1 м 90 см, чоловіка, який зупиняє автомобіль. Оскільки позаду цього чоловіка стояв Пукач О.П., вказуючи на нього рукою, Попович О.В. зупинився біля зазначеного чоловіка. Останній попросив його підвезти. У свою чергу підсудний, згідно домовленості, пославшись на те, що переднє пасажирське сидіння зламане, запропонував сісти в салон на заднє сидіння. У чоловіка, яким виявився Гонгадзе Г.Р., при собі були пакет, сумка і парасолька. У той момент, коли Гонгадзе Г.Р. сідав в салон на заднє сидіння, в автомобіль майже одночасно з ним, також сіли Пукач О.П. — на переднє пасажирське сидіння, а Протасов М.К. з Костенком В.М. — на заднє, по обидва боки Гонгадзе Г.Р., закривши при цьому заблоковані підсудним дверцята. Потім Попович О.В. зрушив автомобіль з місця. Перебуваючи в автомобілі, затриманий повідомив своє прізвище, Гонгадзе, та стверджував, що він журналіст. У відповідь на це, Пукач О.П., розвернувшись, наніс Гонгадзе Г.Р. декілька ударів гумовим кийком, вказуючи при цьому, що затриманий відвідує посольства та є шпигуном. З огляду на застосування Пукачем О.П. фізичного насильства, він, Попович О.В., тоді усвідомив, що їх дії відносно Гонгадзе Г.Р. є незаконними. Незважаючи на це, в подальшому продовжив виконувати всі вказівки Пукача О.П., оскільки той був його керівником. На вулиці Ямській підсудний знов замінив на автомобілі номерні знаки, а потім, за вказівкою Пукача О.П., скерував службовий транспортний засіб, в якому утримували Гонгадзе Г.Р., у напрямку виїзду за межі міста, зупинившись за постом ДАІ на трасі «Київ-Одеса». У зазначеному місці Пукач О.П. на декілька хвилин відходив до іншого оперативного автомобілю, що зупинився позаду «Хюндай-Соната» на відстані приблизно 100 м. Після повернення Пукача О.П., вони, утримуючи Гонгадзе Г.Р., продовжили рухатись на автомобілі «Хюндай-Соната», по трасі «Київ — Одеса» у напрямку м. Васильків та м. Біла Церква. При цьому Попович О.П. за вказівкою Пукача О.П. також здійснював заміну номерних знаків. По дорозі Гонгадзе Г.Р. пручався, запитував куди його везуть. Через деякий час вони прибули в с. Сухоліси до будинку тестя Пукача О.П. З подвір’я вказаного будинку Пукач О.П. узяв лопату та мотузку, поклавши їх до багажного відділення автомобілю. Потім, коли вони звідти від’їжджали, Гонгадзе Г.Р. запитав куди його везуть. Останньому у відповідь Пукач О.П. наніс декілька ударів гумовим кийком. Рухаючись далі на автомобілі «Хюндай-Соната», через короткий проміжок часу вони разом із затриманим Гонгадзе Г.Р. прибули на околицю лісу. Після зупинки підсудний із Пукачем О. П. вийшли з автомобіля, а Протасов М.К. з Костенком В.М. залишились, утримувати в ньому Гонгадзе Г.Р. За вказівкою Пукача О.П., Попович О.В. відкрив багажне відділення. Звідти Пукач О.П. дістав мотузку і лопату та, надавши її підсудному, наказав копати яму. Він, Попович О.В., уважаючи, що Пукач О.П. переслідує мету залякати Гонгадзе Г.Р., викопав прямокутну яму, приблизно шириною 70 см, глибиною 1 м, довжиною 1 м 40 см. В цей час Костенко В.М. з Протасовим М.К. вивели Гонгадзе Г.Р з «Хюндай-Соната» та разом із Пукачем О.П. притягнули до ями. При цьому на Гонгадзе Г.Р. вже не було куртки, він залишався одягнутим у светр світлого кольору та штани. Костенко В.М. за вказівкою Пукача О.П. зв’язав мотузкою руки і ноги Гонгадзе Г.Р., якого утримували Пукач О.П. з Протасовим М.К. Потім Костенко В.М., обшукав Гонгадзе Г.Р. та вилучив у нього зв’язку ключів. Згідно показань підсудного Поповича О.В., він на той момент уважав Гонгадзе Г.Р. злочинцем, від якого Пукач О.П. шляхом залякування збирається отримати інформацію. Перебуваючи на місці подій, Гонгадзе Г.Р. повторював своє ім’я та прізвище, просив його не вбивати. Не зважаючи на це, Пукач О.П., нахилившись, став протягом приблизно трьох хвилин здавлювати руками шию Гонгадзе Г.Р. Оскільки останній чинив опір, Протасов М.К. за вказівкою Пукача О.П. притиснув рукою плече Гонгадзе Р.Г. до землі. Під час удушення він, Попович О.В., носової хусточки не бачив, але в цій частині довіряє показанням Костенка В.М. і Протасова М.К., в яких вони вказували, що хусточку Пукач О.П. запхав до рота Гонгадзе Г.Р. Далі, як показав Попович О.В., він за вказівкою Пукача О.П. надав останньому шкіряний ремінь з бляхою, який витягнув із штанів Гонгадзе Г.Р. Пукач О.П. зробив з ременя петлю, накинув її на шию Гонгадзе Г.Р., затягнув та, впершись колінами у плече Гонгадзе, тримаючи ремінь двома руками, став здавлювати ним шию Гонгадзе Г.Р., який лежав обличчям догори. Не відпускаючи ремінь, Пукач наказав Поповичу О.В. вдарити Гонгадзе Г.Р. в живіт, що на думку підсудного було обумовлено необхідністю збити Гонгадзе Г.Р. дихання. Він, Попович О.В., виконуючи вказівку керівника, наніс п’ятою декілька ударів Гонгадзе Г.Р. в живіт. Після цього Пукач продовжив здавлювати ременем шию Гонгадзе Г.Р, якого утримували Протасов М.К. — за плече, а Костенко В.М. за ноги. Під час удушення Гонгадзе Г.Р. стогнав і хрипів та згодом помер. Зазначену в експертному висновку причину смерті Гонгадзе Г.Р., а саме механічна странгуляційна асфіксія, Попович О.В. не заперечував. За твердженням підсудного, в процесі удушення Гонгадзе Г.Р. він виконував вказівки Пукача О.П. через службову залежність та острах. При цьому був розгубленим і переляканим та не усвідомлював, що відбувається вбивство, умислу на позбавлення Гонгадзе Г.Р. життя не мав, наслідків у виді смерті не передбачав, а навпаки розраховував, що Пукач О.П. потерпілого відпустить. В той же час, Попович О.В. визнав, що підсудні — три офіцери міліції фізично могли протидіяти Пукачу О.П. і таким чином врятувати Гонгадзе Г.Р. життя. Після смерті Гонгадзе Г.Р. його тіло скинули у викопану раніш підсудним яму. Потім він, Попович, бензином із каністри, що була ним покладена в автомобіль за декілька днів до подій 15.09.2000 року, облив труп, який підпалили. Приблизно через 20 хвилин вогонь згас. Підсудні закидали яму землею та замаскували місце поховання травою. Далі Попович О.В. викинув два кавуни, що знаходились в салоні у поліетиленовому пакеті, який був у Гонгадзе Г.Р. при затриманні. З речей останнього в автомобілі на той час залишились черевики темного кольору зі шнурками, темного кольору куртка, чорного кольору довга і така, що не складається парасолька, сумка з тканини та з окремими відділеннями. В подальшому підсудні із Пукачем О.П. з місця вбивства зникли, поїхавши на автомобілі «Хюндай-Соната» до м. Києва. По дорозі у водоймищі вони помили своє взуття, відвідали кафе, а також у різних місцях викинули належні Гонгадзе Г.Р. речі, зокрема зв’язку ключів, парасольку, куртку, черевики. Крім того підсудний у черговий раз замінив на службовому транспортному засобі номерні знаки, позбавившись при цьому іноземних. Прибувши до м. Києва, Костенко В.М. і Пукач О.П. вийшли з автомобілю біля своїх домівок, а його, Поповича, із Протасовим М.К., після паркування «Хюндай-Соната» за місцем розташування підрозділу, доставили вночі додому на іншому службовому транспортному засобі. Пізніше, 18.09.2000 року, підсудний із Пукачем О.П. викинули у водоймище на території м. Києва, належні Гонгадзе Г.Р. сумку із паперами та мобільний телефон. Також він, Попович, викинув лопату. 18.09.2000 року, дізнавшись із засобів масової інформації про зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, зрозумів, що ним разом із Протасовим М.К., Костенком В.М. та їх керівником Пукачем О.П. саме Гонгадзе Г.Р. був затриманий увечері 16 вересня 2000 року та вбитий в ніч на 17 вересня 2000 року.
В ході судового слідства Попович О.В. також вказував, що після скоєння злочинів він отримав достроково спеціальні звання: 11.12.2000 року — капітан міліції, 09.08.2003 р. — майор міліції, був нагороджений нагрудним знаком МВС України та медаллю «За сумлінну службу», що на думку підсудного є платою за участь у злочинах та їх приховування у відповідний період часу.
Розповідаючи в судовому засіданні про обставини вчинення злочинів, Попович О.В. стверджував про добровільність дачі ним показань, категорично заперечував обмову себе та інших підсудних.
Костенко В.М., допитаний як підсудний, винним себе визнав частково. Зокрема, Костенко В.М. визнав, що він, будучи працівником міліції та співробітником ГУКП МВС України, прийнявши 16-17 вересня 2000 року разом із Протасовим М.К., Поповичем О.А. та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження у зв’язку з її розшуком, участь у затриманні Гонгадзе Г.Р., вивезенні у ліс та позбавленні його життя, таким чином перевищив владу і свої посадові повноваження, завдавши при цьому істотну шкоду державним інтересам та охоронюваним законом правам та інтересам Гонгадзе Г.Р., що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що поражають особисту гідність потерпілого, діями та спричинило тяжкі наслідки, а також фактично скоїв умисне вбивство за попереднім зговором групою осіб. Крім того Костенко В.М. визнав, що 15.09.2000 року він, перебуваючи на службі, погодився разом із підсудними та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, затримати фігуранта спостереження, яким виявився Гонгадзе Г.Р., та в подальшому приймав участь у заходах з метою реалізації затримання в обумовлений заздалегідь спосіб. При цьому підсудний заперечував: усвідомлення ним 15, 16 вересня 2000 року, до моменту нанесення
затриманому ударів гумовим кийком, протиправність своїх дій; вчинення злочинів з мотивів особистої зацікавленості; наявність в нього умислу на незаконне затримання та вбивство. На свій захист Костенко В.М. послався на те, що до заходів було залучено майже увесь особовий склад спеціального підрозділу, а також приймав участь його керівник, якому він довіряв, а тому виконував усі вказівки останнього. При цьому уважав, що Гонгадзе Г.Р. затримують за підозрою у вчиненні злочину та доставлять до органу внутрішніх справ. Пізніше, перебуваючи у лісі, не бажаючи смерті Гонгадзе Г.Р., прийняв фактично участь у вбивстві через службову залежність, прояв легкодухості та з огляду на узгодженість дій керівника та інших підсудних, острах за своє життя.
По суті обвинувачення та конкретних обставин справи Костенко В.М. у судовому засіданні показав, що у 1995 році він був прийнятий на службу до управління кримінального пошуку ГУ МВС України в м. Києві. З того часу знає Пукача О.П., який тоді обіймав посаду керівника зазначеного управління, а також Протасова М.К., який працював у черговій частині спеціального підрозділу. В подальшому Пукач О.П. із Протасовим М.К. перейшли на службу до Головного управління кримінального пошуку МВС України. В липні 2000 року до ГУКП МВС України перейшов також і він, Костенко, де станом на 15-17 вересня 2000 року обіймав посаду начальника відділення та мав спеціальне звання — старший лейтенант міліції. У вказаний період часу Протасов М.К. працював у черговій частині ГУКП МВС України, а Пукач О.П., відносно якого матеріали справи виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, був керівником ГУКП МВС України. З останніми Костенко В.М. перебував у службових стосунках. Поповича О.В. знає як співробітника по службі, який у квітні 2000 року працював в управлінні кримінального пошуку ГУ МВС України в м. Києві, а станом на вересень 2000 року — в ГУКП МВС України. У нього з Поповичем О.В. також були нормальні, службові стосунки. Будучи працівником міліції він, Костенко, давав присягу бути завжди відданим народові України, захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, у своїй діяльності був зобов’язаний дотримуватись Конституції України та чинного законодавства, керуватися положеннями законів України: «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», а також відповідних наказів МВС України, що регламентують діяльність підрозділів кримінального пошуку, у тому числі діючого на той час наказу № 005 від 04.06. 1992 року.
Згідно показань Костенка В.М., 15 вересня 2000 року, біля 14 години, він прибув на службу та у числі інших співробітників ГУКП був залучений до проведення на території м. Києва оперативних заходів щодо особи, відносно якої вони здійснювались без участі підсудного і раніше. З огляду на це 15.09.2000 року дані зазначеної особи співробітникам ГУКП були відомі. Підсудний також обізнаний, що в ході попередніх заходів, використовувався оперативний автомобіль з номерними знаками «07-309 КВ», який був закріплений за оперуповноваженим структурного підрозділу ГУКП МВС України. У зв’язку з виявленням тоді особою спостереження заходи тимчасово припинили, а у вересні 2000 року — продовжили.
Приймаючи 15.09.2000 року участь у заходах він, Костенко, на одному з оперативних автомобілів підрозділу, прибув на вулицю Мельникова. Отримавши інформацію, що фігурант спостереження рухається у напрямку станції метро «Лук’янівська», підсудний побіг у тому ж напрямку. В цей момент біля нього зупинився службовий автомобіль «Хюндай-Соната», яким керував Попович О.В. В салоні автомобіля перебували Пукач О.П. і Протасов М.К. За наказом Пукача О.П., Костенко В.М. приєднався до них і, приблизно о 15-й годині, знаходився у службовому автомобілі Пукача О.П. «Хюндай-Соната» на вулиці Мельникова. Далі вони, отримуючи відповідну оперативну інформацію, переміщувались на автомобілі «Хюндай-Соната» по місту та прибули на вулицю Володимирську, де був розташований офіс особи, стосовно якої проводилось спостереження. Перебуваючи в автомобілі, Пукач О.П. розповів Костенку В.М. про всі виявлені місця відвідування особи, маршрути руху та зв’язки. З огляду на поінформованість Пукача О.П., підсудний зрозумів, що відносно цієї особи заходи раніш проводились тривалий час. Тоді ж Пукач О.П. повідомив підсудним про необхідність затримання вказаної особи за підозрою у вчиненні злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів із подальшою її доставкою до органу внутрішніх справ для співбесіди. Посилаючись на наявність у особи звички користуватись послугами таксі, для здійснення затримання Пукач О.П. запропонував підставити цій особі, під виглядом надання послуг по перевезенню, службовий автомобіль «Хюндай-Соната» та змусити до нього сісти. При цьому Пукач О.П., всупереч вимог чинного законодавства, наполягав на проведенні затримання саме силами особового складу ГУКП і зокрема підсудними, без залучення працівників міліції відповідних підрозділів. Незважаючи на це, а також відсутність у Костенка В.М. фактичних даних про причетність особи до злочину, він, з огляду на керівну посаду Пукача О.П., погодився прийняти участь у затриманні, не усвідомлюючи незаконність таких дій. Потім Костенко В.М., Протасов М.К. разом із Пукачем О.П., на автомобілі «Хюндай-Соната», яким керував оперуповноважений Попович О.В., продовжили переміщуватись по м. Києву, отримуючи інформацію про місце знаходження особи та її коло спілкування. Приблизно о 21-й годині вони прибули на бульвар Л.Українки, зупинившись неподалік від будинку, в якому, за повідомленням Пукача О.П., мешкала Олена Притула. Перебуваючи в автомобілі, Пукач О.П. нагадав підсудним, що отримавши інформацію про вихід особи з будинку, КостенкуВ.М. з Протасовим М.К. слід знаходитись на вулиці, а Попович О.В. у той момент, коли особа почне зупиняти на дорозі автомобіль, повинен один під’їхати до неї на «Хюндай-Соната» та запропонувати послуги по перевезенню. Потім, одночасно з особою, в автомобіль повинні також сісти Костенко В.М., Протасов М.К. і Пукач О.П., унеможлививши при цьому вихід затриманої особи з транспортного засобу. Тоді ж Попович О.В. запропонував встановити на задніх дверцятах автомобіля запобіжники, які продемонстрував. Пукач О.П. пропозицію Поповича О.В. підтримав та дав останньому з вказаного приводу відповідну вказівку. Проте 15.09.2000 року затримати особу не вдалось, оскільки про її вихід з будинку працівники підрозділу своєчасно не повідомили. Приблизно о 23-й годині особа, відносно якої проводились заходи, вийшла на вулицю, пройшла повз Костенка В.М., зупинила на проїжджій частині дороги інший автомобіль, на якому прибула до місця свого мешкання. За таких обставин Пукач О.П., висловивши незадоволення тим, що затримання не відбулось, дав підсудним вказівку вийти на службу наступного дня.
Вранці 16.09.2000 року Костенко В.М. прибув за місцем розташування спеціального підрозділу та в подальшому, в числі інших працівників ГУКП МВС України, приймав участь в оперативних заходах відносно тієї ж самої особи. За твердженням підсудного, до спостереження в цей день був залучений майже увесь особовий склад ГУКП МВС України. При цьому, з урахуванням подій 15.09.2000 року, Костенко В.М. знав, що фактична мета заходів є затримання 16.09.2000 року фігуранта спостереження. З урахуванням наявної інформації про зв’язки, звички та місця вірогідної появи вказаної особи, Костенко В.М. 16.09.2000 року, приблизно з 12-ї години, перебував на посту на бульварі Л. Українки в м. Києві, отримавши завдання контролювати адресу будинок № 7. Близько 20-ї години отримав повідомлення, що зазначена особа разом із жінкою, якою виявилась О.Притула, слідують до місця проживання останньої. Після того, як вони зайшли до Притули, на бульвар Л.Українки прибули Пукач О.П. із Протасовим М.К на службовому автомобілі «Хюндай-Соната», яким керував Попович О.В., зупинившись навпроти будинку № 7. Тоді ж Пукач О.П. сказав підсудним, що останні повинні діяти за узгодженим 15.09.2000 року планом та затримати особу, стосовно якої здійснюються заходи. Відповідно до цього плану він, Костенко, Протасов М.К. та Пукач О.П. спустились трохи нижче по бульвару Л.Українки та, зупинившись біля будинку № 5, стали очікувати на появу особи. Попович О.В. залишився чекати умовного сигналу, перебуваючи за кермом автомобілю «Хюндай-Соната», розташованого вище на проїжджій частині бульвару. Приблизно о 22-й годині з будинку № 7 на вулицю вийшов чоловік, яким виявився Гонгадзе Г.Р., та почав зупиняти автомобіль. У цей момент до нього, керуючи службовим автомобілем «Хюндай-Соната», під’їхав Попович О.В. Перед цим він, Костенко, бачив, як Попович О.В. виходив з салону автомобілю та встановив запобіжники на задніх дверцятах. Також безпосередньо перед затриманням Пукач О.П. перехрестився, а підсудний вимкнув наявний при ньому технічний засіб зв’язку. Після зупинки «Хюндай-Соната» Гонгадзе Г.Р., відкривши передні праві дверцята, почав розмовляти з Поповичем О.В. При цьому Костенко В.М. звернув увагу, що переднє пасажирське сидіння посунуто уперед і його верхня частина нахилена до панелі приладів. Гонгадзе Г.Р. мав намір сісти на переднє пасажирське сидіння, проте в ході розмови Попович О.В. вказав йому рукою на заднє сидіння, на яке Гонгадзе Г.Р. сів. Майже одночасно з ним в автомобіль «Хюндай-Соната» сіли: Пукач О.П. — на переднє пасажирське сидіння, а він, Костенко В.М. з Протасовим М.К. — на заднє, з обох боків Гонгадзе Г.Р., закривши заблоковані задні дверцята. Далі Попович О.В. зрушив автомобіль з місця. За вказівкою Пукача О.П., він, Костенко, разом із Протасовим М.К. завели Гонгадзе Г.Р. руки за спину, утримуючи в подальшому у такому положенні. Гонгадзе Г.Р. обурився та почав з’ясовувати, що відбувається. Тоді Пукач О.П. розвернувся, пригнув голову Гонгадзе Г.Р. та декілька раз вдарив гумовим кийком по спині. На думку підсудного, Гонгадзе Г.Р. зрозумів,
що його затримали працівники міліції, просив його не бити скаржачись на біль. Пукач О.П., поцікавившись у затриманого звідки той володіє українською мовою, запитав у брутальній формі, про підстави відвідування посольства США. У відповідь Гонгадзе Г.Р. повідомив, що він раніше тривалий час мешкав у м. Львів, до посольства заходив у приватних справах, з метою отримання у своїх знайомих коштів у борг, а також казав, що він мусить передати ключі дружині, яка його очікує. У подальшому, продовжуючи утримувати Гонгадзе Г.Р., підсудні його до органу внутрішніх справ не доставили. Замість цього вони спочатку прослідували на вулицю Ямську, де Попович О.П. замінив на транспортному засобі номерні знаки, а потім виїхали за межі м. Києва та зупинились неподалік від посту ДАІ на трасі «Київ — Одеса». Оскільки позаду на певній відстані також зупинився інший оперативний автомобіль з працівниками ГУКП МВС України, Пукач О.П. вийшовши з «Хюндай-Соната», дав останнім вказівку повертатись за місцем розташування спеціального підрозділу. У подальшому, продовжуючи утримувати Гонгадзе Г.Р., підсудні разом із Пукачем О.П. на автомобілі «Хюндай-Соната» під керуванням Поповича О.В. поїхали по трасі у напрямку м. Васильків. Упродовж руху Гонгадзе Г.Р. намагався з’ясувати куди його везуть. Проте відповіді на свої запитання не отримав. Приблизно о 23-й годині 45 хвилин, вони прибули до приватного будинку в с. Сухоліси Київської області. Перед в’їздом до села Попович О.В., зупинивши автомобіль, знов замінив на ньому номерні знаки. З подвір’я вказаного будинку Пукач О.П. узяв якісь речі та поклав їх до багажного відділення автомобіля «Хюндай-Соната». Після цього вони продовжили рухатись по дорозі у визначеному Пукачем О.П. напрямку та приблизно о 10 хвилині на першу годину 17.09.2000 року прибули на околицю лісу, зупинившись на галявині. У зазначеному місці Пукач О.П. із Поповичем О.В. вийшли з автомобіля, а він, Костенко, разом із Протасовим М.К. залишились в салоні утримувати Гонгадзе Г.Р, на пальці руки якого підсудний бачив перстень. Приблизно через 20 хвилин повернувся Пукач О.П. та, відкривши дверцята, наказав вивести Гонгадзе Г.Р. з автомобіля. Вказівку Пукача О.П. Костенко В.М. із Протасовим М.К. виконали. При цьому Костенко В.М., пригинаючи голову Гонгадзе Г.Р., відчув на дотик на шиї останнього ланцюжок. Тоді ж Пукач О.П. стягнув з Гонгадзе Г.Р. куртку та кинув її в салон. Гонгадзе Г.Р. залишився одягнутим у блакитні джинси та сірого кольору светр. За вказівкою Пукача О.П., він, Костенко, разом із Протасовим М.К. поклали Гонгадзе Г.Р біля автомобіля на землю обличчям униз. Далі підсудний за наказом Пукача О.П. наданою останнім капроновою мотузкою зв’язав руки і ноги Гонгадзе Г.Р., якого при цьому утримував Протасов М.К. Пукач О.П. також зняв з Гонгадзе Г.Р. чорного кольору черевики зі шнурками. Потім вони втрьох, а саме Костенко В.М., Протасов М.К. і Пукач О.П., перенесли Гонгадзе Г.Р. на відстань приблизно 20-30 м та поклали його на землю обличчям униз біля викопаної Поповичем О.В. ями. Гонгадзе Г.Р. став проситися, обіцяючи все розповісти. Тому Костенко В.М. вирішив, що Пукачу О.П. потрібна від Гонгадзе Г.Р. інформація, після отримання якої вони всі повернуться до м. Києва. Проте Пукач О.П., не очікуючи від затриманого жодних пояснень, наказав Костенку В.М. обшукати Гонгадзе Г.Р. Він, Костенко, виконуючи цю вказівку, вилучив у Гонгадзе Г.Р. зв’язку ключів і носову хусточку, яку передав Пукачу О.П. Потім Протасов М.К. із Пукачем О.П. перевернули зв’язаного Гонгадзе Г.Р. обличчям догори. За твердженням підсудного, Гонгадзе Г.Р., перебуваючи на галявині лісу, запитував у зв’язку з чим вони його збираються вбити, але відповіді не отримав. Далі Пукач О.П., нахилившись, запхав до рота Гонгадзе Г.Р. носову хусточку та став руками здавлювати із силою його шию. В цей момент, він, Костенко, зрозумів, що відбувається вбивство. Спочатку він мав намір відштовхнути Пукача О.П., але цього не зробив через легкодухість і переляк, та, з огляду на узгодженість дій Пукача О.П., Протасова М.К. і Поповича О.В., острах за своє власне життя. У зв’язку з тим, що Пукачу О.П. руками удавити Гонгадзе Г.Р. не вдалось, він застосував, як знаряддя вбивства, чорний шкіряний з металевою бляхою ремінь, який Попович О.В. витягнув із штанів Гонгадзе Г.Р. Зробивши з ременя петлю та накинувши її на шию Гонгадзе Г.Р., Пукач О.П. продовжив душити, впершись в потерпілого коліном. Оскільки Гонгадзе Г.Р., намагаючись уникнути смерті, набрав у легені повітря, Попович О.В., за вказівкою Пукача О.П., у процесі здавлювання шиї Гонгадзе ременем наніс останньому п’ятою декілька ударів по тулубу. Потім Пукач О.П. продовжив душити Гонгадзе Г.Р., якого при цьому утримував за плече Протасов М.К., а також під час конвульсій він, Костенко, — за ноги. Гонгадзе Г.Р. упродовж його удушення хрипів та згодом помер. Зазначену в експертному висновку причину смерті Гонгадзе Г.Р. — механічна странгуляційна асфіксія, Костенко В.М. не заперечував. Тіло Гонгадзе Г.Р. підсудні скинули у викопану яму. Попович О.В. облив пальним труп, який підпалили. Після того, як вогонь згас, закидали яму землею та замаскували місце поховання травою. В автомобілі залишились речі Гонгадзе Г.Р., а саме: куртка, черевики, парасолька, сумка темного кольору із штучної тканини, в якій були діловий щоденник, темного кольору мобільний телефон і гаманець, що відкривався, як книжка, з наявними в ньому пластиковою карткою «Віза» та певною сумою у доларах СПІА. В подальшому підсудні, перевіривши чи не залишили вони у даній місцевості своїх особистих речей, з місця злочину зникли, повернувшись на автомобілі «Хюндай-Соната» до м. Києва. По дорозі відвідали кафе. Крім того, у різних місцях викинули використанні в ході злочинної діяльності іноземні номерні знаки та окремі речі Гонгадзе Г.Р., зокрема парасольку, куртку, черевики, зв’язку ключів. Увечері 17 вересня 2000 року він, Костенко, довідавшись із засобів масової інформації про зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, впізнав у ньому особу, яку він разом із Протасовим М.К., Поповичем О.В. і Пукачем О.П. 16.09.2000 року затримали та в ніч на 17 вересня 2000 року вбили. Про вчинені злочини підсудний не повідомив, оскільки, дізнавшись із ЗМІ, що журналіст Гонгадзе Г.Р. писав критичні по відношенню до влади статті, дійшов до висновку, що вбивство останнього є політичною справою, а Пукач О.П. діяв на замовлення вищих за нього посадових осіб. Після скоєння злочинів підсудний продовжував працювати в ГУКП МВС України, отримував підвищення по службі та достроково спеціальні звання: 28.09.2000 року — капітан міліції, 11.12.2000 року — майор міліцій 12.12.2001 року – підполковник міліції, 09.08.2003 року — полковник міліції, також 16.12.2002 року він був нагороджений почесним знаком МВС України. На думку підсудного це було платою за участь у вбивстві Гонгадзе Г.Р. та приховування у відповідний період скоєні спільно злочини.
За твердженням Костенка В.М., свої показання він давав добровільно, не обмовляючи при цьому себе та інших підсудних.
Крім наведеного, розповідаючи про обставини подій, Костенко В.М. зазначав, що перепоховання невстановленими особами трупа Гонгадзе Г.Р з відділенням голови могло бути обумовлено необхідністю приховати у такий спосіб сліди злочину та запобігти викриттю всіх причетних до смерті Гонгадзе Г.Р. осіб. Також, на думку Костенко В.М., відсутність трупа Гонгадзе Г.Р. у місці його поховання підсудними поставила б під сумнів достовірність їх заяв у випадку повідомлення ними у період діючої на той час влади про вчинення вбивства.
Як видно з досліджених матеріалів кримінальної справи та переглянутих судом відеозаписів слідчих дій, свою участь у заходах щодо Гонгадзе Г.Р. з метою його затримання, у захопленні останнього та подальшому вбивстві у спосіб, наведений у вироку, підсудні визнавали і на досудовому слідстві (т.18 а. с. 1-6, 8-13, 62-86, 220- 221, 232-239; 246-249; т.19 а. с. 8-12, 16-23, 56-64, 65-72, 109-112, 137-140, 151-158; т.20 а. с. 9-20 ,63-68,125-131). При цьому при відтворенні обстановки і обставин подій 17.03.2005 року Попович О.В., вказавши на службовий автомобіль «Хюндай-Соната», пояснив що, 15-17 вересня 2000 року саме цей закріплений за ним транспортний засіб був задіяний в ході проведення заходів щодо Гонгадзе Г.Р., використаний для захоплення останнього та доставки на місце вбивства — у ліс поблизу с. Сухоліси Білоцерківського району Київської області. Крім того, Попович О.В. показав, яким чином у вказаному автомобілі було зсунуто переднє сидіння та заблоковані задні дверцята (т.18 а.с.99-100). 20.04.2005 року, вказавши місце поховання підсудними трупа Гонгадзе Г.Р., Попович О.В. власноручно упродовж 17 хвилин викопав яму розмірами 1,4 х 1,0 х 0,7 м, а також показав місця, де він замінив номерні знаки, викинув іноземні та позбавився взуття Гонгадзе Г.Р. (т.18 а.с. 127-142). 07.07.2005 року Попович О.В. також показав місця, де учасники злочину викинули інші речі Гонгадзе Г.Р. (т.18 а.с.200-211).
(продолжение следует)