Втім, категорично стверджувати, що автомобіль, за кермом якого, як стверджує Голова Верховної Ради, перебував саме він, є звичайним «контрабасом», ми не станемо. Оскільки фальшиві держзнаки використовують також для оздоблення автомобілів, що перебувають в угоні. Тож повідати правду може хіба сам Арсеній Петрович, позаяк перевірити номери двигуна й кузова цього автомобіля немає ніякої можливості, причому не тільки в журналістів, але й у працівників ДАІ. І це не дивно. Річ у тому, що міністр внутрішніх справ Луценко ще в 2006 році підписав інструкцію для ДАІ-шників, що передбачає «особливості взаємовідносин з народними депутатами України, суддями, працівниками органів прокуратури, які є учасниками дорожнього руху». У пункті 22.11.1. цієї інструкції сказано, що «не допускаються адміністративне затримання народного депутата України, особистий огляд, огляд транспортного засобу, що ним використовується». А використовувати народний обранець може все, що йому заманеться.
Не менш цікавим є пункт 22.11.2: «Особистість судді недоторкана, він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, затриманий або примусово доставлений до ОВС у порядку провадження стосовно справ про адміністративні правопорушення. Недоторканність судді поширюється також на транспорт, що ним використовується, на майно і документи, що йому належать».
Але справжнім шедевром і наочним втіленням принципу «закон один для всіх» є пункт 22.11.3. Цитуємо: «Відносно працівника прокуратури не допускаються
примусове доставляння до ОВС, особистий огляд, огляд речей і
транспортного засобу, що ним використовується». Отакої.
Тому всі свої розпатякування про необхідність боротьби з контрабандою автомобілів пан Ющенко цілком міг би висловити не на велелюдній нараді, а у вузькому колі кількох осіб: Голові Верховної Ради, Голові Верховного Суду, Генеральному прокурору й, звісно ж, міністру внутрішніх справ. Бо цим достойником достеменно відомо, хто саме їздить на автомобілях з фальшивими номерами державної реєстрації. Як відомо їм і те, що «двійники» виявляються працівниками міліції дуже рідко й абсолютно випадково
Погляньмо, наприклад, на перелік автотранспорту, що значився в угоні і який у 2006-2007 роках був виявлений працівниками відділу кримінального розшуку Донецького міськуправління міліції:
- Автомобіль «Шкода Октавія», викрадений на території Франківського району м.Львова, перебував у користуванні в співробітника УСБУ в Донецькій області Савченка О.С.
- Автомобіль «Шкода-Октавія», викрадений на території Франківського району м.Львова, перебував у користуванні в старшого слідчого Слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області Лачіна В.С.
- Автомобіль «BMW-3201», викрадений на території Галицького району м.Львова, перебував у користуванні в старшого слідчого Слідчого управління ГУМВС України в Донецькій області Лачіна В.С.
- Автомобіль «Ауді-А4», викрадений на території м.Дрогобич Львівської області, перебував у користуванні старшого інспектора УДАІ в Донецькій області Ковальова Ю.В.
- Автомобіль «BMW-X5», розшукувався Інтерполом, перебував у користуванні в начальника відділу Управління «Промінвестбанку» Ярош Ю.І.
- Автомобіль «Хонда-Акорд», викрадений на території Галицього району м.Львова, перебував у користуванні старшого оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічними злочинами ГУМВС України в Донецькій області Тулька О.В.
- Автомобіль «Ауді-А6», викрадений на території м.Сокальськ Львівської області, перебував у адвоката Донецької обласної колегії адвокатів Смирнова К.С.
- Автомобіль «Хонда-Цивік», викрадений на території Угорщини, розшукувався Інтерполом, перебував у користуванні в колишнього співробітника Управління внутрішньої безпеки по Донецькій області МВС України Бунчукова С.Л.
- Автомобіль «Хонда-Акорд», викрадений у м.Москва, перебував у користуванні судді Апеляційного суду Одеської області Єреміна О.В.
Зрозуміло, що працівники правоохоронних органів і судді користувалися краденими автомобілями без документів і по фальшивих номерних знаках. Наприклад на автомобіль «Хонда-Акорд» одеського судді Єреміна був навішаний держномер з київською «пропискою» АА 9417 АР. Виявити «двійник» працівники ДАІ могли б при першій же зупинці цієї автіки. Але хто їм дозволить перевіряти суддю? – Порух руки із службовим посвідченням – і жрець незрячої богині їде на краденій тачці далі.
Що ж стосується автомобілів Управління державної охорони чи приватного транспорту високих посадовців, то на них взагалі видаються спецталони, які забороняють працівниками ДАІ проводити огляд машини та цікавитися особою водія. Ці спецталони – окрема тема, а торгівля такими талонами давно вже становить помітну статтю доходів міліцейських чинів. Втім, інколи такі талони видаються шановним людям і безплатно.
Думається, мешканці Луганська досі пам’ятають криваве побоїще, влаштоване в цьому місті невідомими молодиками під час кампанії по виборах Президента України восени 2004 року. Тобі був розгромлений штаб коаліції «Сила народу» й покалічені активісти тодішньої опозиції. Всі пошуки зловмисників і план перехоплення бандитів на дорогах, негайно задіяний працівниками луганської міліції, не дали жодних результатів. Тож цих нападників пан Луценко шукає досі. Між тим, для того, щоби поставити законну крапку в тій історії, Юрію Віталійовичу достатньо було б поцікавитися в свого улюбленця, начальника Департаменту кримінального розшуку МВС України Василя Паскала, кому саме він видав у 2004 році спецталони, що охороняють автомобілі від небажаних контактів з працівниками ДАІ. А між тим, побоїще в Луганську влаштували бандюки з Єнакієвого, яких тодішній заступник начальника УБОЗ УМВС України в Донецькій області пан Паскал і ощасливив тими спецталонами. Причому – без жодної користі, а лише за покликом сумління.
Принагідно зазначимо, що зараз на руках сторонніх осіб, передусім – усілякої челяді вищих посадовців держави — перебуває кілька тисяч таких спецталонів. І це при тому, що видаватися вони можуть лише оперативному автотранспорту деяких підрозділів Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Управління державної охорони, податкової міліції та Державної прикордонної служби. Щоправда, колишній міністр внутрішніх справ Василь Цушко намагався навести лад з видачею спецталонів, і навіть наказав вилучити ті талони, що були безпідставно виписані. Але як тільки Цушко наприкінці травня 2007 року опинився в лікарні, вакханалія з роздачею талонів вибухнула з новою силою. Про цей факт, а також про видачу Василем Паскалом спецталонів Єнакіївській братві, достеменно відомо «польовому командиру Майдану» Юрію Луценку, але жодних заходів він не вживає й вживати не буде. Хоча б тому, що спецталони були видані, зокрема, на ті крадені або нерозмитнені автомобілі, що пройшли «реєстрацію» в ДАІ через підпільний сервер, під’єднаний у 2006 році «собаками Луценка» до бази даних Державтоінспекції. У останні дні першої міністерської каденції Юрія Віталійовича цей сервер був вилучений працівниками СБУ, а за фактом незаконної реєстрації автомобілів-двійників навіть порушена кримінальна справа. Втім, повідомляти про її результати правнуки Дзержинського не поспішають.
Тож не дивно, що Яценюк з вереском сприйняв інформацію про фальшивий номерний знак, що був навішаний на його «Лендкрузер». За пару годин після того, як суддя Святошинського суду оголосив перерву в розгляді адмінматеріалів щодо Кожі, Голова Верховної Ради вже роздавав істеричні коментарі, які варті цитування. По-перше, Арсеній Петрович заявив, що «державні посадові особи їздять на автомобілях, що зареєстровані у Верховній Раді». Ну, ми це знаємо й без допомоги пана Яценюка. Дійсно, автомобіль «Тойота Лендкрузер», за кермом якого Арсеній Петрович, як суто приватна особа, розважався 16 лютого на Проспекті Перемоги, є власністю Верховної Ради. При цьому Верховна рада не видавала доручення своєму Голові на право керування цим транспортним засобом. А міліція – не мала права видавати дозвіл на встановлення проблискових маячків синього й червоного кольору під радіаторною решіткою. Оскільки, відповідно до Указу Президента України від 30 березня 2005 року № 567 «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах» та Інструкції «Про порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв», затвердженої Наказом МВС України від 22.08.2005 №364, подібні маячки дозволяються встановлювати виключно на оперативних транспортних засобах МВС України, СБУ та Управління державної охорони України. Дякуючи Богові, Верховна Рада України доки що до переліку оперативно-розшукових органів не віднесена.
Той факт, що державний номерний знак АІ 2025 АС, встановлений на належному Верховній Раді автомобілі «Тойота Лендкрузер», є липовим, Арсеній Петрович, звісно ж визнав. Бо діватися нема куди, оскільки в ДАІ під цим номером зареєстрований лише один автомобіль – отой самий «Опель-Астра» з Броварів. Але Голова Верховної Ради й тут знайшов вихід. За словами Яценюка, він використовує держномер, що належить громадянинові Дядюку, у якості «номерного знаку прикриття». Та ще й пояснив, що так завжди робиться, щоби інші учасники руху «не з’ясували, хто проїжджає».
Цікаво, а фальшивого панамського паспорту для «прикриття» в Арсенія Петровича часом не має? І взагалі, дуже б хотілося б почути точку зору Генеральної прокуратури на оце саме «прикриття». А також – побачити справжні документи на той «Лендкрузер». Зокрема – митну декларацію. Оскільки, як стверджують наші джерела, десь третина автомобілів, що належать Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, Верховній Раді та МВС ввезені контрабандним шляхом і тому їздять з фальшивими номерами. Зрозуміло, що коли ці автомобілі придбавалися, продавцеві сплачувалася повна вартість машини, начебто вона була розмитнена. А несплачене до бюджету мито попросту йшло на «відкат» чиновниками з цих високоповажних структур. Бо все однаково жоден міліціонер не стане «пробивати» автомобіль, на якому їздить якийсь міністр, Голова Верховної Ради чи (свят-свят) керівник Секретаріату Президента.
А тепер вдумаємося: Голова Верховної Ради на всю країну визнає, що на його службовому автомобілі красується номер, який був виданий Державтоінспекцією зовсім іншій людині на зовсім іншу машину. Цікаво, а власник держзнаку АІ 2025 АС Роман Дядюк у курсі, що Арсеній Петрович «позичив» у нього номер? І хто цю фальшивку, цікаво, виготовив? Також цікаво, до кого будуть претензії, якщо, не приведи Господи, Яценюк зіб’є десь пішохода, зникне з місця пригоди, а очевидці запам’ятають лише номер автомобіля-втікача? До речі, хотілося б довідатися, чи не збирається, часом, Арсеній Петрович піти далі й запровадити практику використання «для прикриття» фальшивих паспортів інших громадян або фальшивих правовстановлюючих документів на майно?
І взагалі, чи знає пан Яценюк, що таке номерні знаки прикриття? Мабуть, ні. Тож розповідаємо. Дійсно, у деяких випадках на оперативні машини, екіпажі яких здійснюють специфічні розшукові заходи, встановлюють так звані номери оперативного прикриття. Наприклад – на машини екіпажів зовнішнього спостереження. Підкреслюємо – на оперативні автомобілі, а зовсім не на засоби пересування з гаражу Верховної Ради. При цьому номер прикриття ніколи й ні за яких обставин не може співпадати з реальним номером реального автомобіля. НІКОЛИ. Тому для подібних цілей використовуються незареєстровані номерні знаки: або такі, що вже вийшли з ужитку, або такі, що ніколи раніше не видавалися.
Видача знаків прикриття здійснюється спеціально уповноваженими на те працівниками ДАІ, а оперативна машина ставиться на особливий облік. При цьому в базі даних Державтоінспекції цей номер буде зазначений саме для тієї моделі автомобіля, яку він «прикриває». І не інакше (якщо Яценюк спробує трохи покумекати, то він зрозуміє, чому саме). Тому ситуація, коли номер прикриття видається «Лендкрузеру», а в базі даних він значиться за «Опелем» неможливий. Але власник номерного знаку в таких випадках не реєструється взагалі або вказується адреса конспіративної квартири (через це ми й розшукали власника номерного знаку АІ 2025 АС Романа Дядюка, щоби переконатися в існуванні цієї людини). Натомість такий номерний знак обліковується особливим способом і про будь-яку цікавість сторонніх осіб до нього зразу ж стає відомо тій організації, яка цей номер одержала. Не кажучи вже про те, що фіксація номеру прикриття в протоколі про адміністративне правопорушення виключається в принципі.
Щоби Яценюк, нарешті, зрозумів, яку дурню він верзе, йому достатньо лише прослухати розмову від 11 вересня 2000 року з незабутньої фонотеки майора Мельниченка. Президент України Леонід Кучма та міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко обговорюють непересічну подію – журналіст Георгій Гонгадзе звернув увагу на автомобілі зовнішнього спостереження й написав скаргу в Генеральну прокуратуру, вказавши їхні номери. Подія дійсно скандальна, оскільки розшифровка «наружки» — це катастрофа для оперативників, і про це Кравченку доповіли негайно, 6 вересня 2000 року, коли він перебував у Киргизстані під час зустрічі міністрів внутрішніх справ СНД. Але цікавий нюанс: тодішній заступник начальника Головного Управління МВС України в м.Києві Опанасенко, отримавши скаргу журналіста, спробував був з’ясувати, що це за автомобілі. І при тому, що зовнішнє спостереження за Гонгадзе здійснювали працівники міліції, навіть Опанасенко ніякої інформації з бази даних ДАІ одержати не зміг. Натомість отримав неприємності по службі. Слухаємо запис:
Кравченко: Трошки я тут проколовся. Ну, я тепер думаю, почему проколовся. Щас доповідаю. Я вийшов на зам начальника по оператівной города Києва Опанасенка. ..Ну Опанасенко через своїх почал пробівать, що це за машини такіє. І написав Потебеньку, значить, жалобу.
Кучма: Хто? Опанасенко?
Кравченко: Нє, Гонгадзе.
Кучма: А-а-а.
Кравченко: Ну. Тут он указиваєт номера, які уже унічтожені, значить, год назад. Я трошки тут тактику міняю, тому, що … Я просто хочу подстр… Я хочу убрать етого Опанасенка. У мене закрався сумнів, коли мені доповіли туда в Киргизію, що Опанасенко інтересується номерами, то я сказав: підождіть, щоб воно…
Так що Арсеній Петрович може розповідати про свою крутизну та «номери прикриття» хіба власній дружині. Вона, може, і повірить. А решті громадян цієї держави залишається лише запасатися попкорном в очікуванні довготривалого сеансу лікування Голови Верховної Ради від комплексу неповноцінності. А також від брехливості та лицемірства. Бо спікер українського парламенту, довідавшися про перебіг засідання в Святошинському райсуді, замість того, щоби, нарешті, замовкнути, став публічно погрожувати Кожі за те, що той відстоює свої законні права, а його адвокати надають докази брехливості Яценюка та вимагають допитати свідків. Арсенію б Петровичу заспокоїтися, але він продовжує розважати публіку: «Я піду далі в цьому питанні, тому що та інформація, що була в мене від компетентних органів щодо діяльності цієї людини, не те що викликає подив — там потрібно розглядати питання на предмет того, де має сидіти ця людина». Йой, який жах. І куди ж це збирається йти Голова Верховної Ради? І які такі компетентні органи надали громадянинові Яценюку інформацію щодо Кожі? І головне – в якому такому «цьому питанні»?
Звісно, нікуди Яценюк не піде. Хіба лише, якщо його пошлють. Бо спрогнозувати, чим закінчиться розгляд адмінматеріалів у Святошинському суді нескладно – радше за все суд просто поверне ці матеріали назад у ДАІ через явну невідповідність протоколу вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після чого можна не сумніватися, що Кожа, якому вже нема чого втрачати, подасть до іншого, окружного адміністративного, суду позов про визнання недійсним та скасування наказу МВС України про своє звільнення. І наказ той, завдяки дурості Арсенія Петровича, буде напевно скасований, позаяк причиною звільнення Кожі зазначено порушення ним Правил дорожнього руху без обов’язкового в таких випадках судового рішення. А ще Кожа, якщо Яценюк не заспокоїться, може запросто звернутися з позовом про захист честі та гідності до відповідача Верховної Ради й третьої особи Яценюка. Щоправда, це навіть лікуванням назвати буде не можна. Скоріше – шоковою терапією. Оскільки бешкетував на Проспекті Перемоги Арсеній Петрович як приватна особа, а на міжвідомчій нараді він розповідав про середній палець в іпостасі високого службовця – від імені Верховної Ради. Яка, зрозуміло, не уповноважувала його робити заяви щодо своїх особистих пригод. Отоді й насміємося.
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
Початок статті: http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52496.html
Продовження статті: http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52504.html
