”“Я не собираюсь мириться и предлагаю вам стать партнерами в этом вопросе. Вы чувствуете, что вы работаете на государство или нет? Вы не в КООП работаете, господа генералы, когда будет порядок в ваших рядах? Сколько раз в месяц вы говорите с этими людьми, они понимают, что работают на государство или нет? В какую ситуацию вы ставите государство, кто в стране должен взимать налоги, когда к вам нет доверия, как защититься от милиции?!”, — негодовал Ющенко.
Президент также попросил рассмотреть на коллегии МВД этот вопрос. “Та работа, которую ведет подразделение по борьбе с коррупцией, оценивается как “неудовлетворительно”“, — отметил глава государства.
По мнению Ющенко, особенно унизительным и позорным является тот факт, что сотрудники ГАИ прибегают к фальсификациям.”
АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
20.10.2007 року о 12-тій годині я, М.І., та мій брат, М.В., на автомобілі Хонда «Акорд» д.н. ХХХ, який належить моїй дружині, виїхали з м. Києва по трасі Київ-Чоп у м.ХХХХ Житомирської області до своїх батьків, пенсійного віку, по цивільних справах.
О 13-тій годині 20 хвилин біля с. Глибочиця, перед містом Житомир, ми побачили посеред дороги вантажний автомобіль з причепом, який перекрив рух автотранспорту. Перед вантажівкою на землі знаходився дорожній знак «оформлення дорожньо-транспортної пригоди», посеред траси стояв оперативний автомобіль ДАІ. Рух автотранспорту здійснювався в один ряд по лівій полосі. Коли я на своєму автомобілі зрівнявся з оперативною машиною, з неї вийшов працівник ДАІ та показав мені жезлом, щоб я зупинився. Я виїхав з колони автомобілів вправо на узбіччя і зупинився. Будучи впевненим, що співробітникам ДАІ необхідна допомога у оформленні дорожньо-транспортної пригоди, я вийшов з авто та пішов у напрямку міліціонерів, витягуючи руками з кишені куртки документи, які посвідчують мою особу. Раптом на мене накинулося декілька чоловік у цивільному одязі, які без будь-яких роз’яснень повалили мене на землю та почали бити руками й ногами по голові і тулубу. Коли я вже лежав на землі, мені викрутили руки за спину та наділи наручники. Я пояснював їм, що являюсь адвокатом, називав своє прізвище і ім’я по-батькові, запитував що відбувається, але ніхто з нападаючих мені нічого не відповідав та не роз’яснював. Я чув, як відкрилися дверцята мого автомобіля і з нього витягли мого брата, М.В., більше я брата не бачив. Після цього мене кинули на підлогу між переднім та заднім сидінням мого автомобіля, зверху на мене сіли двоє чоловікі у цивільному. Я вимагав у нападників, щоб вони сказали хто вони такі і припинили побої, але у відповідь я чув сміх і отримував болючі удари. Мене тримали в салоні автомобіля приблизно хвилин сорок, коли я намагався підводитись, бо все тіло заніміло, ці люди били мене по голові. Через деякий час мене витягли з автомобіля і невідомі люди почали все вивертати в моєму автомобілі, одночасно якісь чоловіки вели відеозйомку і фотографування. У мене з куртки вилучили документи (посвідчення водія, свідоцтво на транспортний засіб, посвідчення адвоката, дозвіл на носіння та зберігання зброї). Я почав звати перехожих та просити, щоб вони зателефонували до міліції, тому що працівників ДАІ вже поряд не було. Коли обшук закінчився, хтось привів двох працівників автозаправки «Vog» в фірмовому зеленому спецодязі та один з невідомих у цивільному сказав їм, що вони будуть понятими і дав їм підписати якісь папери, нічого не роз’яснивши і не показавши. Працівники заправки підписали, після чого мені дали авторучку і сказали підписати папери. Я написав, що обшук проводиться незаконно, без пред’явлення мені відповідних постанов, більше мені написати нічого не дали. Знову під’їхав оперативний автомобіль ДАІ, з якого вийшов працівник міліції у формі і сів за кермо мого автомобіля, після цього мене у наручниках запхали на заднє сидіння мого автомобіля ще з двома невідомими мені людьми, та повезли в м. Житомир. Під час мого затримання та вдягання на мене наручників, металевий браслет мого наручного годинника розірвався і розрізав мені ліву руку, годинник висів на лікті, а коли закидали мене в авто, дверима автомобіля забили ліву ногу. З лівої руки і лівої ноги сочилася кров, але в медичній допомозі працівники ДАІ мені відмовили. На мої питання: де мій рідний брат, М.В., мені ніхто нічого не відповів. Мене привезли в Житомирський районний відділ УМВС України в Житомирській області на вул. Щорса, 88. Коли завели в кімнату для затриманих, прийшов оперативний черговий майор міліції Шулятинський А. М., якому я особисто розповів, що я адвокат та розказав про незаконне затримання та обшук автомобіля, попросив сповістити про моє затримання прокурора та оперативного чергового УМВС м. Житомира, а також мою дружину М.О. (вона залишилася у м. Києві з двома дітьми — молодшому дев’ять місяців, старшому п’ять з половиною років). Черговий повідомив, нібито я скоїв адміністративне правопорушення та затриманий за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, почав обшукувати мене та вилучати все із кишень. Я попросив оперативного чергового пред’явити відповідні постанови на затримання та особистий обшук. У відповідь почув істеричні матюки, після чого він позвав ще когось з міліціонерів, які повалили мене на підлогу та почали наносити удари ногами по голові та тілу. Після цього вилучили особисті речі та документи, підняли з підлоги та завели в камеру для затриманих і тільки там зняли наручники, які мені не знімали довше ніж п’ять годин. З камери я неодноразово звертався до оперативного чергового, що мені потрібна медична допомога та щоб викликали швидку, але мої прохання ігнорували.
Після 20-тої години прийшов помічник оперативного чергового і два чоловіки у цивільному одязі забрали мене з камери, віддали особисті речі та документи, посадили в міліцейскій ВАЗ – 2107 д.н. 02-71 та повезли в невідомому напрямку. Спочатку мене привезли в Головне Управління МВС України в Житомирській області, потім повезли в ізолятор тимчасового тримання в м. Коростишів. Привезли мене туди десь біля 22-гої години, завели в чергову частину, де оперативним черговим був майор міліції, прізвище якого мені не назвали. Я розповів коростишівському черговому всі події цього дня, повідомив, що я адвокат і що мене незаконно затримали. Оперативний черговий вислухав мене і сказав, що йде доповідати начальнику районного відділу міліції м. Коростишів. Через деякий час він повернувся та сказав чоловікам, які мене привезли, що він відмовляється оформляти моє затримання і щоб я йшов геть з райвідділу. Чоловіки у цивільному вивели мене з райвідділу, посадили в оперативну машину та повезли назад у м. Житомир у відділ міліції на вул. Щорса. Там мене знову обшукали, вилучили особисті речі та документи і кинули до камери.
Протягом дня 21 жовтня 2007 року я неодноразово звертався до оперативного чергового капітана міліції Демянчука С. В., щоб визвали мені швидку медичну допомогу та поставили до відома про моє затримання органи прокуратури та моїх близьких родичів, але мої заяви він ігнорував. В середині дня якісь особи у цивільному витягли мене з камери, завели до кімнати дільничих інспекторів на другий поверх та розпочали задавати незрозумілі мені питання і вимагати, щоб я підписав якісь безглузді папери, що не маю претензій до співробітників ДАІ. Я був майже непритомний і не розумів про що вони мене питають, тоді мене почали катувати: били по голові товстою книжкою і по тулубу панчохою з піском. Я не розумів, що вони від мене вимагають, біль була нестерпною, тому я підписав якісь папери, що в них було написано я не знаю. Після цього мене перестали катувати і знову кинули до камери, де я перебував до 16-тої години 22 жовтня 2007 року.
22.10.2007 року суддя Житомирського районного суду Житомирської області Чернявський М. В., з’ясувавши всі обставини справи, заслухавши мої пояснення, а також пояснення працівників ДАІ Казімірова В.М. і Морозова О.М., пояснення працівників УБОЗу УМВС України в Житомирській області Росецького В.В. та Тютюнника О.П., прийшов до висновку, що в моїх діях відсутній склад правопорушення. Суддя Чернявський М.В. постановив адміністративну справу стосовно мене провадженням закрити і звільнити мене з під варти у залі суду.
Звільнили мене із зали суду в 16-тій годин 50 хвилин. Після звільнення я поїхав отримував документи та особисті речі у оперативного чергового в районному відділі міліції по вул.Щорса, де у мене стався серцевий напад і черговий був змушений викликати швидку медичну допомогу. Через декілька хвилин прибули медичні працівники, вони мене оглянули та обстежили: в мене тиск був 170/100, темніло в очах, нудило, я був весь у синцях та подряпинах, про що лікарі відмітили у своїх паперах. Лікарі зробили мені уколи і дали якісь медичні препарати, після чого відвезли до Центральної міської лікарні № 2 м. Житомира. Там мене оглянули медичні фіхівці, серед яких був травматолог, який відмітив у журналі, що у мене на тілі мають місце забої, садини та порізи, що у мене струс головного мозку, потрібно робити МРТ та госпіталізувати. Так, як я перебував у чужому місті і мої близькі не знали де я і що зі мною, можливості для проходження лікування не було, я був змушений відмовитися від госпіталізації. Мені в лікарні визвали таксі і я поїхав на вул. Щорса, 88, щоб забрати документи, автомобіль, який стояв у дворі районного відділу міліції, гроші та особисті речі. Після того, як в 16-тому кабінеті другого поверху я власноруч написав розписку про отримання вилученого майна, всі гроші, особисті речі та автомобіль міліціонери мені повернули. Я зміг доїхати на своєму автомобілі лише до автовокзалу м. Житомира і там серед таксистів найняв водія, який сів за кермо мого автомобіля, та повіз мене в м. Київ.
Після цього я десять днів проходив лікування в міській лікарні № 5 м. Києва в невралгічному відділенні з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітки.
В Києві я дізнався від родичів, що мій рідний брат, М.В., затриманий співробітниками ГУ МВС в м.Києві.
Таким чином, незаконними діями працівників УМВС України в Житомирській області мені спричинено матеріальних збитків на суму _____ грн., а саме:
— зламаний годинник марки «ХХХ» вартістю ХХХ грн.;
— витрачено на ліки ХХХ грн.;
— оплата поїздки на таксі з м. Житомира до м. Києва, оскільки я не міг пересуватись на громадському транспорті чи власному автомобілі в результаті спричинених мені тілесних ушкоджень та нервового збудження – ХХХ грн.;
— неможливість працювати за фахом наслідок перебування на лікарняному протягом 10 днів — ХХХ грн.;
— спричинення моральної і матеріальної шкоди моїй честі, гідності та діловій репутації як адвоката внаслідок мого незаконного затримання – ХХХ грн.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 55-56 Конституції України, ст.ст. 23, 297, 299, 1176 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 18, ст. 104-106, п. 5, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України
П Р О Ш У :
1. Визнати викладені вище дії працівників УМВС України в Житомирській області, які виразились у безпідставному затриманні мене, Мирончука Ігоря Сергійовича протягом 20-22 жовтня 2007 року незаконними.
2. Стягнути з УМВС України в Житомирській області на мою користь ХХХ гривень на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
3. Зобов’язати УМВС України в Житомирській області опублікувати в газеті «ХХХ» інформацію щодо моєї непричетності до скоєння інкримінованого мені 20-22 жовтня 2007 року правопорушення.
4. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на мою користь ХХХ гривень держмита за подачу позовної заяви.
Додаток на семи аркушах:
1.Постанова судді Житомирського районного суду Житомирської області Чернявського М. В. по адміністративній справі №3-6962 від 22 жовтня 2007 року.
2. Копія довідки № 9002 від 22.10.2007 року виданої в травматологічному пункт Центральної міської лікарні № 2 М.І.
3. Копія виписка з історії хвороби № 6612 хворого М.І., який проходив лікування у відділенні неврології Київської міської клінічної лікарні № 5 у період з 24.10.2007 р. по 02.11.2007 року.
4. Копія листка непрацездатності № 465475, виданого М.І., який проходив лікування у відділенні неврології Київської міської клінічної лікарні № 5 у період з 24.10.2007 р. по 02.11.2007 року.
5. Копія висновку судово-медичної експертизи № 9012 від 24.10. 2007 року наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень М.І.
6. Копія відповіді на адвокатський запит виданою Центральною міською лікарнею № 2 м. Житомира № 1496 від 02.11.2007 року.
7. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1958 від 22.04.2004 року виданою Київською міською Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та посвідчення адвоката.
(підпис) І. М.
«ХХ» листопада 2007 року
