Ясно, що завод залізобетонних виробів і конструкцій на Прикарпатті це вам не «Криворіжсталь» чи не якесь там машинобудівне виробництво, яке приносить мільярдні прибутки. Але і цей маленький кооперативний заводик у селі Сопів Коломийського району Івано-Франківської області теж являє собою об`єкт боротьби між двома силами. Тут немає, як ми вже звикли, брутальних рейдерських атак, коли розбивають голови і ламають носи. Але якщо не києм, то палицею, ситуація розхитується – і скидається на те, що у цьому беруть участь не лише традиційні для цього державні органи, а ще й Служба безпеки України. Принаймні таке припущення напрошується із розповіді двох пайовиків цього підприємства, яку вони недавно зробили під час прес-конференції в УНІАН.
Голова Ради заводу Михайло Юріс, який свого часу з нуля будував завод 1978 року, і один з членів кооперативу Любомир Кушнір, який 18 років пропрацював на цьому підприємстві начальником деревообробного виробництва та головним інженером, розповіли про те, що свого часу від колишньої виконавчої директорки Катерини Гайткулової почали звучати пропозиції таємно від інших пайовиків продати завод подешевше «хлопцям» з відповідними біографіями, а за це учасники недавньої прес-конференції мали б отримати більший зиск, ніж якби завод продавався на відкритих, цивілізованих засадах.
Колишня виконавча директорка заводу Катерина Гайткулова сказала нам, що в принципі не могла пропонувати нічого подібного. А тим більше пану Юрісу, який, за її словами, не має відношення до заводу, оскільки 1994 року в рік приватизації підприємства він там уже не працював і не має права на пай. Тим часом, Михайло Юріс вважає нинішню адміністрацію нелегітимною і звернувся з відповідним позовом до суду.
За словами учасників прес-конференції, після відмови продавати завод туди почали приходити з погрозами «хлопці» власними особами. А згодом сталося два підпали цеху пиломатеріалів. На прохання розслідувати ці підпали Сопівського заводу Прокурор Коломийського району Івано-Франківської області Іван Витрикуш відповів, що “… діяння містять ознаки злочину, якщо заподіяно шкоду на 43.750грн…”. Відповідно, розслідування не стали проводити. Зловмисники залишилися невідомими і гуляють на волі.
Любомир Кушнір вирішив вийти з підприємства з своєю майновою часткою, як це належиться йому за законом. 26 квітня 2006 року збори пайовиків КП «Сопівський завод ЗБВіК» задовольнив його прохання про вихід зі складу кооперативу. Одначе проблеми виникли з адміністрацією підприємства, котра, як вважають добродії Юріс і Кушнір, була призначена з порушенням закону і поза волею зборів пайовиків їхнього кооперативу. Отож, власники погодилися віддати майно, а виконавча структура відмовилася. За словами колишньої виконавчої директорки Катерини Гайткулової, насправді ніхто не відмовлявся віддавати пай кушніра, але він претендує на явно завищену частку. . Довелося вирішувати справу через суд. Епопея мала б закінчитися 10 січня 2007 року, коли вступило в силу рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яке задовольнило позов пана Кушніра до КП «Сопівський завод ЗБВіК». Згідно з цим рішенням, позивач отримав право вийти зі складу кооперативу з належним йому майном.
Але 23 січня Любомир Кушнір був телефоном запрошений на прийом до начальника СБУ міста Коломиї та Коломийського району Ігоря Казюки. За словами пана Кушніра, під час розмови головний есбеушник району попередив його, що у випадку, коли той не продасть за безцінь свій пай відповідному громадянинові, то будуть «ріки крові і гори м`яса». Ми попросили Ігоря Казюку прокоментувати цю інформацію, але він відмовився це робити, запропонувавши звертатися до прес-служби обласного відділення СБУ. Ми сподіваємося, що після цієї публікації все ж таки отримаємо належну інформацію персонально від найбільш зацікавленої особи – Ігоря Казюки. Ми неодмінно опублікуємо його точку зору на події. Тим часом, слово на захист голови місцевого СБУ мовила колишня директорка Катерина Гайткулова сказала, що такі погрози неможливі, бо кожна дитина знає, ніби всі розмови у кабінетах СБУ записуються.
За словами Любомира Кушніра, запрошення до СБУ він отримав буквально через три хвилини, коли вийшов від реєстраторки Коломийського бюро технічної інформації Ірини Чорної. Він пов`язує ці дві події між собою. Адже пані Чорна відмовлялася зареєструвати належну йому майнову частку і таким чином продовжує перешкоджати йому розпоряджатися належним йому майном. При тому вона ніяк не пояснювала свої дії, хоча за законом відмова має бути вмотивованою. Любомир Кушнір вважає, що вона це робить за підтримки власного чоловіка, який працює у тому ж БТІ головним інженером.
Нам Ірина Чорна пояснила, що, мовляв, суд ухвалив некваліфіковане рішення, у якому «не співпадають ні назви будівель, ні площі, які саме відносяться до тої чи іншої будівлі» — і вона не бере на себе відповідальність визначати все це. Це при тому, що її керівник голова того ж таки БТІ Іван Туліка 24 і 26 січня цього року видав Любомиру Кушніру довідку і технічний паспорт, де було розписано усі виробничі площі, які належать пану Кушніру, згідно із судовим рішенням. За два дні до прес-конференції добродіїв Кушніра і Юріса, коли про неї вже стало відомо з преси, Ірина Чорна змінила свою думку і таки видала «Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно». Але записано там, що форма власності приватна, спільна і часткова – Любомир Кушнір твердить, що таке формулювання некоректне і на підтвердження своїх слів демонструє рішення суду, де чітко перераховані об`єкти, котрі належать йому одноосібно. Це двадцять виробничих одиниць по розкрійному цеху, дві одиниці по складу пиломатеріалів, вісім одиниць по столярному цеху, п`ять одиниць по паркетному цеху і сім одиниць по інтер`єрному цеху.
Любомир Кушнір вважає, що в районі діє корупційна схема з перебрання власності кооперативних підприємств. З порушенням усіх процедур майно кооперативних підприємств скуповується за безцінь, реєструється у БТІ, а у випадку необхідності вперті власники дістають погрози або від кримінальних структур, або від правоохоронних органів, котрі діють спільно з кримінальниками.
Реєстраторка БТІ Ірина Чорна заявляє, що вона направила листа із проханням про відповідну консультацію до Міністерства юстиції. І ось коли Мінюст винесе свій вердикт, стане очевидним неправота тих, хто її звинувачує у корупційних діях.
Отож, власність хоч і мала, але бійка за неї іде велика.
Леонід Юрченко.
