Киев реально становится «космическим» городом. Первым киевляне назвали «Космосом» своего странного градоначальника Леонида Черновецкого. Вторым, по всей видимости, станет сиделец СИЗО №13 Максим Курочкин, именуемый также Максом Бешеным. Странности в поведении бывшего владельца ряда украинских гостиниц и облэнерго отмечались давно. И связывали их с неумеренным потреблением «кокса». И «кокс» до добра не довел. 19 ноября этого года Курочкин в Москве заявил о том, что он выезжает в Украину по просьбе конфликтующих владельцев Днепропетровского рынка «Озерка» Воробьева и Корбана, дабы этот конфликт «разрулить». Якобы о безопасности пребывания Курочкина в Украине договаривался один известный московский политолог Шувалов. Но, договорился плохо, в результате сейчас «поставлен на счетчик» разобиженным Максом. Курочкина сразу же по прибытии в Киев задержали сотрудники МВД, а 23 ноября Голосеевский суд столицы избрал ему меру пресечения в виде содержания под стражей сроком на два месяца.
А в ночь с 15 на 16 декабря неизвестные злоумышленники расстреляли на улице председателя правления ОАО «Днепропетровский центральный рынок» («Озерка») Владимира Воробьева, по просьбе которого Курочкин прибыл в Украину. Так что и «разруливать» теперь Курочкину нечего. А сидеть приходится. Впрочем, как говорят очевидцы, Макс устроил в СИЗО №13 настоящую приемную. С утра к нему толпятся в очереди бандиты, в обед – депутаты, а ближе к вечеру – проститутки. В ВИП-камеру, в которой обитает Курочкин неиссякаемым ручьем течет «кокс», любимый авторитетом виски и прочие блага. А Макс в перерывах между «приемами» пишет письма. В том числе и к народу Украины. В первом письме, написанном неделю назад, Курочкин разъяснял народу Украины свою роль, как посланца мира между двумя народами, а также предостерегал от опасности, связанной с приближением к Земле огромного метеорита. Во второй, «космической булле» Курочкин сформулировал и даже нарисовал «национальную идею» Украины.
В частности, Курочкин высказал весьма «оригинальную» мысль о том, что нам необходимы прежде всего «реформы медицины и образования – и, если хорошо поработать, то через 7 мес. вы в ЕС – флагманом, а не аутсайдером.
По моему мнению, личности в политике у вас серьезные, неординарные.
Только ради достижения общей цели вы должны превратиться в команду украинцев. Царствие небесное – это не место, это люди, которые живут правильно.»
Кроме того, Курочкин желание «погреть зону» и обратился к министру юстиции Украины со следующим заявлением: «Из общения с заключенными СИЗО я сделал вывод о необходимости оказания помощи фактически еще не осужденным гражданам Украины. Во исполнение этого желания по моему указанию на счет СИЗО №13 была перечислена сумма порядка 200000 грн. Я надеюсь, что эти средства помогут улучшить содержание заключенных. Кроме того, я имею желание оказать помощь непосредственно заключенным в виде обеспечения на постоянной основе самым необходимым (чай, сухари, конфеты, сигареты и т. д.). Но из общения с руководством СИЗО я понял, что это запрещено какими-то инструкциями. Зная Вас, как человека, которому небезразлична судьба граждан, в т. ч. находящихся под стражей, выражаю надежду в изыскании такого механизма, который позволит облегчить участь заключенных. Данную помощь я хотел бы сделать на постоянной основе».
Честно говоря, на фоне политического болота нынешней украинской политики Курочкин просто радует. И не только читателей, но, прежде всего руководство киевского СИЗО №13.
Интересно, что на сайте Управления госдепартамента по испонению наказаний в Киеве и Киевской области есть информация о СИЗО №13. И даже отдельная рубрика: «Відомі люди, які перебували в Київському слідчому ізоляторі»
Цитируем:
«В період з жовтня 1897 року по серпень 1902 року були заарештовані та тримались у в’язниці члени Київського “Союзу боротьби за визволення робочого класу” на чолі з Урицьким М.С., який пізніше став відомим діячем Української Радянської Республіки. Богомолець Софія народила сина, який пізніше став Президентом академії Наук УРСР.
В серпні 1902 року утримувались Марія і Ганна Ульянови (сестри Леніна), пізніше в лютому цього року був заарештований та утримався у в’язниці Д. Ульянов. Після Жовтневої революції в київській в’язниці утримувався видатний український діяч-демократ письменник Вінниченко, а за радянських часів проходили етапом до Сибіру Чорновіл В.М., Лук’яненко Л., Стус та інші українські політичні діячі.
З 18.11.1990р. по 12.05.1991р. та з 19.07.1991 по 25.08.1991 роки в установі тримався Хмара Степан Ількович, з 13.02.2001р. по 27.03.2001р. — Тимошенко Юлія Володимирівна, з 18.01.2002р. по 12.04.2002р. — Шкіль Андрій Васильович, з 12.04.2005р. по 02.08.2005р. — Колесніков Борис Вікторович.»
Возможно, уже сейчас руководству СИЗО № 13 стоило бы дополнить информацию об «известных людях, которые пребывали в Киевском следственном изоляторе» строчкой – в 2006-2007 годах в СИЗО №13 находился известный российский предприниматель, философ и гуманист Максим Курочкин(Бешеный).
Забавно, что в этом же письме Курочкин требует выделить охрану … Геннадию Корбану. Представителю «Привата» и главному конкуренту Курочкина в «битве за «Озерку». Следует ли это воспринимать как скрытую угрозу Корбану со стороны Курочкина, которого Макс, видимо, подозревает в организации убийства Воробьева? Или же Бешенного пробило на реальный «гуманизм»?
Сергей Никонов, «ОРД»
Приложение:
Київський слідчий ізолятор
Початково у XVIII столітті Київська тюрма знаходилась на території оборонного спорудження та Печерської фортеці і називалась Київським тюремним замком.
Однак, у квітні 1827 року Московський головнокомандуючий при огляді в Києві державних споруд знайшов тюремний замок тісним та потребуючим розширення, звіривши плани наявного тюремного замку з нормальними планами, виявив, що у Київській тюрмі є можливість розмістити лише до 90 осіб, а не 340 ув’язнених, які знаходилися в споруді під час огляду.
Далі говорилось, що: “Полезнее будет выстроить новый тюремный замок сообразно цели, назначению и настоящим требованиям”. Цей висновок підтвердив і губернський прокурор, цитую: “Замок обветшал до такой степени… настолько нет возможности содержать их (арестантов-прим. автора) по роду преступлений и по возрасту, но даже одна часть женщин по совершенной сомнительности их отделения, помещаться в отделении от мужчин…”.
З цього часу починається тривале, понад 20 років, листування про вибір міста та будівлі нової тюрми.
У 1856 році записано: “Київський тюремний замок повинен бути побудований поза фортецею”. Під будівлю була обрана і височайше затверджена місцевість за колішнею Житомирською заставою. Проект тюремного замку удостоєний Височайшого схвалення у січні 1952 року.
Листування продовжувалось. 27 жовтня 1861 року губернський архітектор Іконніков — виконавець робіт по будові тюрми у рапорті написав: “Приступаючи до побудови іконостасу для церкви новобудуючогося Київського тюремного замку, маю честь покірніше просити Губернський комітет не лишати мене права вибору ім’я святого, ім’ям яким повинна бути відбудована означена церква”.
Будова нового тюремного замку на 600 арештантів, розпочалася: “кам’яна, крита залізом, в три поверхи, а на четвертий підвальний… довжина 39, а ширина 7 2/3 сажені, з двома по кінцях заворотами, кругом кам’яна загорожа… і була побудована у 1863 році. На побудову затрачено 185872 карбованці 78 копійок. Нічників на цю побудову було потрібно по кількості арестанських камер-64, лазаретів-5, караульних-2, у коридорах-22, сходи-12, у чотирьох кімнатах наглядача і кухні-5, на вулиці-4 і у воріт-1.
У той же час при тюрмі обладнується столярня, переплітня та інші майстерні. У 1891 році вирішується питання про розширення будови тюрми. У 1909 році побудована ще одна нова чотирьохповерхова будівля. На території господарчого двору був розташований автогараж на чотири автомобіля, а також гуртожиток для особового складу на 100 ліжок. Ліміт наповнення на 01.07.1950 року складає 2000 чоловік. Корпус №1 в народі називався “Катеринівський”, складався із чотирьох поверхів в яких знаходилось 82 загальні камери, 26 маломісних камер і 15 карцерів. Корпус №2 побудований у 1910 році і у народі називався “Сталінським”, складався із чотирьох поверхів, в ньому знаходилось 28 загальних камер і 32 маломісні камери.
Лікарня побудована у 1910 році, складалась із двох поверхів і нараховувала 15 палат.
На території режимного двору знаходився одноповерховий корпус для жінок з дітьми на 11 палат (з архівних матеріалів: за період з січня 1948 р. по грудень 1950 р. у Київській тюрмі народилося 186 дітей).
Охорона тюрми складалася із 7 зовнішніх постів і 22 внутрішніх. Вимоги до особового складу були поставлені дуже жорсткі. Так, за сон на посту до наглядачів застосовувались такі міри впливу, як арешт і утримання на гауптвахті, а у деяких випадках матеріали передавалися до суду військового трибуналу.
До липня 1945 року конвоювання арештованих до судів, на слідство, доставка до тюрми проводилась у пішому порядку. У зв’язку з виходом інформації по арештованим, попередженню втеч, підвищення надійності конвоювання 25 липня 1945 року начальником тюрми капітаном Журавльовим видається наказ (без номера) про заборону видачі арештованих конвою, у якого в наявності не має автомобіля.
З кожним роком приділяється більше уваги побутовим умовам спецконтингенту, удосконалюється система охорони, вводиться внутрішній зв’язок. На 31 жовтня 1956 року, ліміт наповнення складав 1930 місць, п’ять веж із шести переобладнано і побудовано із цегли, корпус №2 та лікарня опалювались паровим опаленням.
Охоронна сигналізація нараховувала тридцять вузлів і переобладнана під двухсторонню. Вводяться у експлуатацію внутрішні телефони і комутатори на 100 абонентів. До 14 прогулянкових дворів добудовується ще один. У підвальному приміщенні будови господарчої обслуги розміщуються: столярня та швецькі майстерні. У адміністративній будівлі вишукується можливість та добудовується кімната для розводу особового складу.
У 1965-1966 рр. ведеться будівництво цегляного паркану від вежі №4 до вежі №5. Від СІЗО №1 УОЗП відходить частина території де на теперішній час розташовано автогосподарство Управління області та шпиталю заводу ім. Артема.
З 1966 року по 1995 рік ведеться інтенсивна забудівля території та переобладнання наявних будівель. Так, у 1966 році завершується будівництво нині двохповерхового жіночого корпусу та пральні (розміщена у підвальному приміщенні).
У 1971 році завершується будівництво нині двоповерхової будівлі медико-санітарної частини.
У 1973 році побудована одноповерхова будівля КПП, де додатково розміщується канцелярія та група кадрів, у 1991 році добудовується другий поверх та додатково розміщується два кабінети МСЧ, архів групи кадрів.
У 1976 році завершується будівництво приміщення архіву СІЗО та гаражів. Ця будівля завершує спільне зімкнення загорожі території, і на сьогоднішній день її загальна площа складає 29405 кв. м. (1950 рік — 62860 кв. м.).
У 1981 році до слідчого корпусу (Столипінський) добудовується чотирьохповерхова будівля з 22-а загальними та 42-а маломісними камерами. На верху будівлі розміщується 15 дворів для прогулянки спецконтингенту. На першому поверсі розміщена лазня для санобробки підслідних.
У 1984 році на території господарчого двору завершується будівництво їдальні та клубу особового складу, а у 1985 році — спортивного залу, сауни, тренажерного залу та овочесховище цієї будівлі.
У 1986 році будується нова споруда у якій розміщується господарча обслуга та учбово-виробнича майстерня, а у 1994 році до неї добудовується приміщення харчоблоку, їдальні для засуджених господарчої обслуги.
У зв’язку з із ростом злочинності та переповнення камер, у 1995 році будується чотирьохповерхова споруда на 20 камер, яка з’єднала слідчий корпус із корпусом неповнолітніх.
В серпні 1997 року здається у експлуатацію хлібопекарня, яка повністю забезпечує хлібом спецконтингент, а також дає можливість відпускати хліб за безготівковим рахунком ЛТП-66. За чотири місяці 1997 року економія коштів установи склала 20550 гривень. У вересні 1997р. здається в експлуатацію теплиця, в якій вирощується зелень для їдалень спецконтингенту та особового складу.
Проводиться подальша робота по приведенню умов тримання спецконтингенту згідно вимог Держав Ради Європи.
У 1998 році на корпусі, де утримується господарча обслуга обладнується капличка, яка по теперішній час співпрацює з Православною церквою Київського Патріархату. Цього ж року було висвячене приміщення каплиці та закріплений настоятель “Отець Павло”, згідно Указу Київського Патріархату Української Православної церкви №110 від 27 грудня 2000 року: Настоятель церкви Праведного Іова Багатостраждального призначається протоієрей Павло Основенко. На теперішній час настоятель храму “Отець Павло” двічі на місяць та в релігійні свята проводить богослужіння, таїнство сповіді. Із числа засуджених сформовано церковний хор, який приймає участь при проведенні богослужіння.
Проводиться подальша робота по приведенню утримання спецконтингенту згідно вимог Ради Європи. На даний час в установі знято з вікон жалюзі, які замінено спеціальними решітками. Починаючи з 2000 року та по цей час проводяться роботи по встановленню відеоспостереження за всіма об’єктами установи. Завершуються роботи по будівництву фасадів корпусу для неповнолітніх та медичної частини. В 2004 році завершено переобладнання системи зв’язку (як оперативного так і загального), переобладнано системи КПП №1,2 згідно з вимогами діючого законодавства (встановлено металодетектор). Для проведення слідчих дій переобладнано слідчі кабінети згідно з дотриманням мір безпеки. Завершено переобладнання камер для осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі.
Відомі люди, які перебували в Київському слідчому ізоляторі
В період з жовтня 1897 року по серпень 1902 року були заарештовані та тримались у в’язниці члени Київського “Союзу боротьби за визволення робочого класу” на чолі з Урицьким М.С., який пізніше став відомим діячем Української Радянської Республіки. Богомолець Софія народила сина, який пізніше став Президентом академії Наук УРСР.
В серпні 1902 року утримувались Марія і Ганна Ульянови (сестри Леніна), пізніше в лютому цього року був заарештований та утримався у в’язниці Д. Ульянов. Після Жовтневої революції в київській в’язниці утримувався видатний український діяч-демократ письменник Вінниченко, а за радянських часів проходили етапом до Сибіру Чорновіл В.М., Лук’яненко Л., Стус та інші українські політичні діячі.
З 18.11.1990р. по 12.05.1991р. та з 19.07.1991 по 25.08.1991 роки в установі тримався Хмара Степан Ількович, з 13.02.2001р. по 27.03.2001р. — Тимошенко Юлія Володимирівна, з 18.01.2002р. по 12.04.2002р. — Шкіль Андрій Васильович, з 12.04.2005р. по 02.08.2005р. — Колесніков Борис Вікторович.
http://kyivuvp.kvs.gov.ua/sizo.html
