Катастрофа Мінтрансу? Ні, агонія звільнених корупціонерів!
ЗО січня цього року, на деяких сайтах з’явився матеріал «Катастрофа Минтранса: коррупция, кумовство и кадровая чехарда». Виявляється, жахлива, страшна, непереборна корупція звила собі гніздо в Міністерстві транспорту та зв’язку України. А якщо точніше, то в його підрозділах, які здійснюють регуляторну політику в галузі автомобільного транспорту — Державному департаменті автомобільного транспорту (Укравтотранс), а також у Головній державній інспекції України з автомобільного транспорту (Головавтотрансінспекції). Адже ситуація в автотранспортній галузі, за твердженням аноніма, є катастрофічною- ні більше, ні менше!
Головним «корупціонером», повз якого «навіть муха безкоштовно не пролетить, оголошений заступник міністра транспорту і зв’язку України Семен Кроль.
Отже, виявляється, персонал Державного департаменту автомобільного транспорту укомплектований на 60%, до того ж лише молоддю після інститутів — ніхто інший, мовляв, туди йти не хоче, бо доведеться працювати з «найголовнішим корупціонером» Семеном Кролем. Годі й казати, що в цій «інформації» немає жодного слова правди: сьогодні в штаті Укравтотрансу є вакантними аж… 4 посади. Якщо 4 посади складають 40% (нібито вільних вакансій), то, виходить, загальна кількість штатних одиниць Державного департаменту має складати аж 10 чоловік. Чи не замало для такої держави, як Україна?
Що ж до молоді, то, на мою думку, честь і хвала керівництву Мінтрансзв’язку, у тому числі міністрові Віктору Бондарові, що вони залучають до державної служби молодих талановитих людей! Щоб підкріпити цю тезу, наведу приклад: середній вік держслужбовців — співробітників Міністерства закордонних справ Естонії — складає 25 років (на жаль, я не маю такої статистики з тамтешнього Мінтрансу). Чи варто нагадувати, яки;; успіхів досягла за 15 років ця невелика держава, членом яких союзів вона є і, нарешті, як почувають себе її громадяни? Зокрема, й автотранспортники?
Та повернемось до України. У матеріалі, оформленому під «крик душі» одного зі співробітників Мінтрансзв’язку з понад 20-річним стажем, подаються деякі факти, які неможливо заперечити. Наприклад, констатується, що Укравтотрансові було доручено здійснити розподіл серед українських автоперевізників, які працюють на міжнародному ринку, багаторазові дозволи ЄКМТ. До того ж, розподіл організувати на засадах конкурсу.
Факт незаперечний: про це існує відповідний наказ Мінтрансзв’язку, доступний кожному відвідувачеві офіційного веб-сайту міністерства. А от далі починаються пересмикування, перекручування та відверта брехня: мовляв, кількість виділєних Україні та розподілених серед перевізників цих міжнародних документів не співпадає. Не знаю, звідки анонімний автор взяв цю інформацію, однак мені довелось бути присутнім на остаточному засіданні конкурсної комісії, яка затвердила розподіл. А крім мене, присутні там були й перевізники, наприклад, генеральний директор транспортної компанії «Рапід» Володимир Гриненко. Як ви вважаєте, шановні читачі, чи могли б відбутись якісь «закулісні» чи «корупційні» дії на відкритому засіданні комітету, в присутності принаймні однієї зацікавленої сторони -перевізника, а також журналіста? Отож-бо…
Про те, що у Держдепі не знайшлось компетентного спеціаліста, який би зміг взяти участь у переговорах з Росією, читати взагалі смішно. Адже офіційний склад української делегації затверджується наказом Міністра транспорту та зв’язку України, до якого нібито і звертається анонім з «відкритим листом». Так, до складу делегації традиційно входить представник керівництва Асоціації міжнародних автоперевізників України (АсМАП). Традицію не було порушено й того разу — від АсМАП України у переговорах з Російською Федерацією взяв участь віце-президент Асоціації Леонід Докіль. А очолював українську делегацію ні хто інший, як «головкорупціонер», а насправді — украй компетентний працівник, майстер вищого пілотажу’в галузевій політиці заступник міністра транспорту та зв’язку України Семен Кроль. Адже чи не на тих переговорах було досягнуто небаченого результату — збільшення квоти російських дозволів до/з третіх країн більше, ніж удвічі — з12 до 25 тисяч штук? До того ж, без жодних обмежень відповідно до назви третьої країни? А дипломатичнавіртуозність того ж таки пана Кроля, коли на засіданні ради міністрів транспорту ЄКМТ у Парижі 42 держави — члени Конвенції — підтримали резолюцією щодо позиції Угорщини, запропоновану саме Україною? А може, анонім не знає, що на тій-таки раді міністрів, після тривалих і напружених переговорів, Росія зняла усі обмеження щодо проїзду українських вантажівок своєю територією за багаторазовими дозволами ЄКМТ? Ті переговори, між іншим, теж пан Кроль проводив… Цікаво, яким же треба бути «корупціонером», щоб «підмазати» 42 європейські держави?
Ще один закид аноніма на адресу Семена Кроля — «знищення» УДП «УкрінтеравтосервІс», яке, мовляв, є «крупньїм налогоплательщиком и обеспечивает рабочими местами более 1800 человек во всех регионах Украины». Не будемо сперечатись щодо «крупности» (цікаво, що тоді можна сказати, наприклад, про Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, який забезпечує роботою понад 96000 чоловік, і у складі якого, між іншим, є автотранспортна компанія?). Проте зазначимо: накази №612 та 652 Мінтрансзв’язку, відповідно до яких і розпочалась процедура реорганізації (аж ніяк не «знищення»!) УДП «УкрІнтеравтосервІс», з’явились лише після глибокої та всесторонньої перевірки цього підприємства, в ході якої були виявлені значні порушення законодавства. Зокрема, поєднання в межах однієї організації комерційних (надання сервісних послуг) та державних контрольних функцій (СМАП). То чи не є логічним виділення державної контрольної служби в окрему структуру — державне підприємство «СМАП», переведення її на фінансування з державного бюджету та надання її співробітникам статусу державних службовців? Або хай перевізники, як І раніше, за рахунок купівлі дозволів утримують подекуди неконкурентоздатну сервісну галузь? А то й гірше — адже не секрет, що на деяких пунктах видачі дозволів обов’язковою умовою отримання цього необхідного для здійснення міжнародного перевезення документу було «добровільно-примусове» отримання «пакету» сервісних послуг?
А щодо «интересной организации под крылом С.Кроля», тобто Головної державної інспекції України на автомобільному транспорті, то такі державні контрольні органи діють в усіх без винятку європейських державах. А також в Росії та Білорусі — Україна виявилась мало не останньою країною субконтиненту, яка запровадила у себе таку інспекцію. Так що, у Європі Транспортні інспекції також «під крилом» у місцевих корупціонерів?
Насправді, Головавтотрансінспекція України у своїй діяльності керується виключно актами законодавства, які регулюють правові засади контрольно-наглядових функцій на автомобільному транспорті загального користування. Так, перевірки автотранспортних компаній здійснюються не абияк, а за планом, погодженим з Мінтрансзв’язку та Держпідприємством. Щоправда, існують і позапланові перевірки — вони проводяться виключно на підставі скарг, заяв громадян та листів державних установ. Термін їх здійснення та інформація про вжиті заходи перебувають під контролем Мінтрансзв’язку.
Процедура анулювання ліцензій — найсуворіший на сьогодні Інструмент впливу в руках Головавтотрансінспекції — також здійснюється у повній відповідності до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Врешті-решт, про правові засади діяльності як Укравтотрансу, так і Головавтотрансінспекції можна написати багато сторінок, проте мета цієї статті трохи в іншому. А саме: задумайтесь, шановні читачі, чи багато ви чули про судові процеси, де б відповідачем були б Укравтотранс чи Головавтотрансінспекція? Або ж персонально заступник міністра транспорту та зв’язку Семен Кроль? Скажете, ображені бояться судитись? Та на дворі вже трохи не ті часи — якщо екс-генпрокурор заперечує в суді свою відставку, подаючи позов до ПрезидентаДержави, то чи злякається хтось подати до суду проти Мінтрансзв`язку? А може, за твердженням видатного російського байкара Івана Крилова, «ларчик просто открывался»? Тобто переважна, більшість, як автоперевізників, так і співробітників Мінтрансзв’язку, в тому числі Укравтотрансу чи Головавтотрансінспекції, задоволенні ситуацією, яку можна спостерігати сьогодні? Може сьогодні, вперше за багато десятків років, Мінтрансзв’язку таки дійсно працює прозоро та відкрито, з повагою до суб’єктів підприємницької діяльності? Може, реформи в галузі таки дійсно почали досягати сво’єї мети?
Колись давні римляни казали: «Шукай, кому вигідно». А видатний американський письменник-фантаст Роберт Хайнлайн якось зауважив, що давніх римлян вже півтори тисячі років як немає, проте вони й сьогодні дають нам мудрі поради. Зрозуміло, що в кожній системі існує певна частка невдоволених, тих, хто вважає себе ображеними, або й просто ретроградів, які ідеалізують «старі добрі часи». Зокрема, і з системи Мінтрансзв’язку була звільнена певна кількість осіб, яка була напряму причетна до порушень чинного законодавства. То може, саме такому контингентові вигідне «очорніння» діяльності автотранспортних структур Мінтрансзв’язку в цілому та одного з найшанованіших його керівників зокрема?
Юрій САМОЙЛОВ,
Заступник головного редактора часопису «Перевізник UА»
