С К А Р Г А

        Я, Ткаченко Олександр Васильович, 1977 року народження, 20.06.2005 року близько четвертої години ранку, повертаючись додому із друзями: Курчинським Сергієм, Максимчуком Андрієм, Трохименко Альоною, Білозір Аллою, Ірисовим Юрієм зайшов до супермаркету „Велика кишеня”, розташованому на Проспекті Правди Оболонського району м. Києва для того, щоб купити цигарки. Через деякий час, придбавши пачку цигарок, я вийшов із магазину і побачив, що працівники міліції б’ють моїх друзів, в тому числі і дівчину.

        Я підійшов ближче і спокійно задав питання працівнику міліції: „Що трапилось?”. Замість відповіді і пред’явлення службового посвідчення співробітник міліції завдав мені дуже сильного удару у ділянку сонячного сплетіння. Потім мені заламали руки за спину, вдарили головою об автомобіль патрульно-постової служби та штовхнули мене обличчям на асфальт та почали бити ногами в область черева, супроводжуючи дії брутальними нецензурними виразами у мою адресу. В цей час робітники міліції били моїх друзів та застосовували проти них спецзасоби у вигляді газових балончиків, у тому числі і проти дівчини. Після цього співробітники міліції мені наділи наручники та, виламуючи мені руки, потягнули мене до патрульного автомобіля (державний номер 1197), притуляючи обличчям до асфальту, щоб я нічого не бачив. Дотягнувши мене до автомобіля, вони схопили мене за одяг та з відстані близько 1,5 метри з силою закинули мене у салон автомобіля за заднє сидіння, чим спричинили мені дуже сильний біль і я на мить втратив свідомість від удару головою  всередині автомобіля.

        Після цього, коли я трохи отямився, я спробував нормально сісти. Для цього я руками, закутими у наручники, взявся за дверну рамку. Побачивши це, співробітник міліції навмисно, з великим зусиллям, захлопнув двері автомобіля, завдавши дуже сильного удару по пальцях рук. Після цього він відкрив ці двері і в машину закинули Курчинського Сергія.

        Мені було дуже боляче від зпричинених тілесних ушкоджень і на моє прохання Максимчуком Андрієм на місце подій була викликана швидка медична допомога                          (номер автомобіля АА5266АМ). Лікар швидкої допомоги намагався надати мені первинну медичну допомогу. Я попросив лікаря засвідчити факт побиття і в цей час робітники міліції, почувши мої слова, відвели медичних робітників у сторону і після нетривалих розмов швидка допомога поїхала без надання мені будь-якої медичної допомоги.

        Під час перебування в автомобілі ППС я представився офіцером, але це ще більше розлютило сержантів міліції, крім того, їх дії при цьому не давали мені ніякої змоги повідомити офіцером якого саме відомства я є. Трохи пізніше працівники міліції дістали з карману моїх штанів моє службове посвідчення співробітника Служби безпеки України. Побачивши моє звання у посвідченні, міліціонери з посиленою нецензурною лайкою в мою адресу почали погрожувати порушенням кримінальної справи та доведенням її до суду, внаслідок чого мене звільнять з роботи, і вже після цього „вони зі мною розберуться”.

        Відразу після затримання мене та моїх товаришів повезли у невідоме мені місце з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння. Там мне затягнули до лікаря. Я був дуже шокований поведінкою цих „співробітників міліції”.

        Експертиза на алкогольне сп’яніння проводилася тільки шляхом зовнішнього огляду. На виконання вимог лікаря, я діставав пальцями кінчика носу, протянув руки вгору, вперед та таке інше. Жодних аналізів (крові, сечі, слини), що могли бути використані для хімічного тестування в мене не бралося. На численні мої прохання щодо засвідчення лікарем мого побиття втручався працівник міліції, який не давав змогу це зробити.

        У ході проведення експертизи мені було наполегливо запропоновано підписати висновок за її результатами. Висновок був написаний дуже нерозбірливим почерком, внаслідок чого я попросив лікаря прочитати мені висновок вголос з метою пояснення його змісту. При цьому на мене накинувся працівник міліції з погрозами та вимогами негайно підписати цей документ. Після нетривалих суперечок зі співробітником міліції я категорично відмовився підписувати даний висновок „експертизи” без уяви, що у ньому викладено.

        Після цього працівник міліції вивів мене з приміщення, де проводилася експертиза,  відвів у сторону, схопив однією рукою мене за шию, і кулаком наніс мені два сильних удари в черево.

        Після цього мене повезли до Оболонського РУГУ. Коли мене вели по сходах в будівлі Оболонського РУГУ, робітники міліції цілеспрямовано штовхали мене на міжповерхових сходинках та нанесли сильний удар кулаком по голові у ділянку потилиці.

        Під час допиту співробітники міліції постійно знущались з мене та застосовували силу, а саме: били по пальцях, не давали можливості сходити до туалету на протязі чотирьох годин після затримання, утримували у міцно стягнутих за спиною наручниках – загальним часом до восьми годин, не даючи змоги сісти. Мої руки були доведені до такого стану, що я не міг навіть тримати ручку, не те щоб писати.

         Протоколи, складені робітниками міліції суперечать дійсності. Я постійно просив викласти в протоколах дійсний стан подій. Лейтенант міліції, що проводив допитування (не представився у порушення чинного законодавства) та наряд міліції, що здійснив затримання вимагали від мене підписати неправдиві свідчення та постійно погрожували порушенням відносно мене карної справи про спричинення побоїв працівникам міліції та по факту вибиття скла у патрульному автомобілі, чого я не робив.

        Близько сьомої години ранку мене завели до кабінету, у якому знаходився чоловік у цивільному одязі (не представився). Ретельно оглянувши мене у присутності міліціонерів, що проводили допитування, цей чоловік вголос висловив думку, що „…таких убивать надо…”.

        На чисельні мої прохання повідомити про моє місцезнаходження на роботу або родичам – мені було відмовлено в брутальній формі.

Відповідно до Закону України „Про міліцію”:

Міліція:

забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб;

негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;

у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.

        Після попереднього допитування черговим слідчим прокуратури (Біда Ігор Олексійович), приблизно 14 години, мені надали повістку до прокуратури та близько 15 години мене було звільнено з Оболонського РУ ГУ МВС.

        В цей же день я пройшов обстеження у міській лікарні швидкої допомоги. У наданому за результатами обстеження документі зафіксовано факт чисельних тілесних ушкоджень та побиття.

        З 21.06.05 року і по  даний час я знаходжуся на лікуванні у неврологічному відділенні Госпіталю ВМУ Служби безпеки України з діагнозом: закриті черепно-мозкові травми, струс головного мозку, множинні садна та гематоми м’яких тканин голови, кінцівок, тулуба.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про міліцію” міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

З моменту затримання і перебування в Оболонському РУ ГУ МВС ні один співробітник міліції не представився, не відповів за що я і мої друзі затримані і що ми скоїли протиправного. Мені жодного разу не роз’яснили мої права і обов’язки, статтю 63 Конституції України (вона була роз’яснена тільки слідчим прокуратури), постійно погрожували, що є шокуючими протиправними діями.

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз’яснюється право оскаржувати їх у суді;

надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді — роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

        Відповідно до ст. 25 вищенаведеного Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов’язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Вважаю, що діями робітників міліції крім спричинення мені тілесних ушкоджень, матеріальної шкоди, яка виражається в затратах на купівлю медикаментів, мені спричинена моральна шкода, бо я не можу виконувати свої посадові обов’язки і жити нормальним життям.

Виходячи з вищенаведеного, прошу розібратися у даній ситуації виявити винних та притягнути даних працівників міліції до кримінальної відповідальності за перевищення повноважень та зловживання службовим становищем, за численні образи, катування та погрози.

Вважаю, що таким особам, як дані співробітники міліції, немає місця у правоохоронних органах, бо наявність таких осіб підриває авторитет правоохоронних органів та державної влади взагалі!!!

Про результати розгляду скарги прошу повідомити мене у письмовому вигляді у встановлений законодавством термін.

Додаток:

1.   Копія довідки № 3017 від 22.06.2005 року Госпіталю ВМУ СБ України.

2.   Копія довідки №6665 від 20.06.2005 року з Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у м. Києві.

3.   Копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 5069 від 22.06.2005 року.

Сподіваюся на співрозуміння.

З повагою,                                   О.В. Ткаченко

23.06.2005 року

(продолжение следует)

“ОРД”