Аграрна партія – третя за результатами останніх місцевих виборів, та чи дає це підстави для її лідера мітити у президенти?
«Справжній чоловік повинен мати найкращих коней і любити найкращих жінок. При цьому насолоджуючись найкращими винами». Можливо незабаром це життєве кредо голови Аграрної партії Віталія Скоцика стане одним із пунктів його президентської програми. Те, що у бізнесмена, який тільки нещодавно з’явився в політиці, такі амбіції є, він вже навіть не приховує. Навіть розпускає чутки, що на Заході розглядають комбінацію «аграрній країні – аграрного президента» та можуть зробити ставку саме на Скоцика.
Чому саме маловідомий бізнесмен має виграти кастинг на нові обличчя у західних партнерів – незрозуміло, але Скоцику додають оптимізму показники Аграрної партії на виборах до об’єднаних територіальних громад. Там партія стабільно входить до трійки лідерів. Але екстраполювати ці результати на всю Україну невдячна справа – парламентські рейтинги «аграріїв» коливаються у межах статистичної похибки. Втім Скоцик не з боязких: він впевнений, що соцдослідження традиційно не проникають у глибинку, де і причаївся його потенційний виборець.
Тим часом у самій партії зараз відбуваються цікаві процеси. З неї пішов голова центрального апарату Роман Безсмертний, який відверто дратував Скоцика своєю медійною активністю, не пов’язаною з «основним місцем роботи». І тепер за вплив у партії після виходу Безсмертного змагаються дві конкуруючі групи.
Гроші скінчились?
Історія цього політпроекту розпочалась ще 1996 року. Серед керівників Аграрної партії у різні часи були такі відомі особи як Іван Кириленко та Володимир Литвин. Останній згодом підгріб її під себе і перейменував у Народну партію, яка сьогодні ледь животіє. У 2006 році Аграрна партія реінкарнувалась і була знову зареєстрована своїм першим керівником – президентом Української академії аграрних наук Михайлом Зубцем. Під час президентства Януковича партія була сателітом влади – її очолювали то віце-прем’єр, а пізніше радник президента Віктор Слаута, та перший заступник міністра аграрної політики Іван Бісюк.
Скоцик, що перебував в Аграрній партії з 2009-го, керувати нею почав у вересні 2014 року, після подій на Майдані.
«Український Макрон» Віталій Скоцик заграє з виборцями і намагається бути ближче до народу
Новий лідер має західну освіту, досвід роботи в західних корпораціях, а більша частина його кар’єри пов’язана з міжнародною групою компаній «Амако». Ця структура займається реалізацією технологій та техніки для сільського господарства. Згодом до команди Аграрної партії долучився колишній віце-прем’єр, екс-голова ради та виконкому «Нашої України» Роман Безсмертний, який очолив центральний апарат «аграріїв». До задач Безсмертного як досвідченого функціонера входила розбудова партійного апарату. Але з недавніх пір у команді Скоцика пройшли перестановки, і Безсмертного у ній не виявилось.
З приходом у керівництво бізнесмена партія повністю оновила партійну символіку, скориставшись послугами відомого політтехнолога Сергія Гайдая. Активний рестарт, коли в проект явно почали вкладатися чималі кошти, пов’язували з ім’ям агромагната Юрія Косюка, який недовгий час після Майдану працював в Адміністрації президента Порошенка. В самій Аграрній партії такий зв’язок заперечували, але на запитання, хто саме фінансує партію, відмовчувались. Згодом Скоцик почав розповідати, що партія залучає кошти у бізнес, що працює в аграрному секторі та в галузі переробки, і у банки, які фінансують ці галузі. В обмін на це партія лобіюватиме інтереси аграріїв на державному рівні.
Річного фінансового звіту за 2017-ий ще не оприлюднено, але останній звіт партії за третій квартал минулого року свідчить, що на кінець кварталу на її рахунки надійшли 2,3 млн грн – практично рівними частками від фізичних та юридичних осіб. З численних прізвищ донорів-«фізиків» найбільш відомі прізвища того ж Безсмертного та екс-голови Рівненської обладміністрації Віктора Матчука, які перераховували на потреби партії солідні порівняно з іншими суми, майже по 15 тисяч гривень.
Цікаво, що Безсмертний як партійний працівник також значиться і в щомісячних отримувачах коштів з каси, а от небідний голова партії Скоцик не пожертвував на неї ні копійки, у той же час отримував зарплату близько 6,5 тисяч гривень. Але підприємства з рідної для Скоцика Рівненщини є традиційними донорами партії. За словами джерел, офіційні декларації – лише верхівка айсберга. Основне фінансове навантаження наразі лежить на шістьох головах регіональних організацій партії, які втім його не витягують, коли партія занурюється у затратні виборчі процеси. Тож пошуки спонсорів перманентний процес. За інформацією джерел у партії, щодо можливого фінансування на керівництво партії виходили «з-за поребрику» представники колишньої влади, але про результат цих перемовин достеменно невідомо.
Партія користується двома офісами у Києві загальною площею 664 кв м – на вулицях Солом’янській та Васильківській. Орендодавець приміщення на Васильківській – Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук, у якій Скоцик є почесним академіком. Ще один орендодавець – ТОВ «УкрНДІагропроект», що пов’язане із запорізьким бізнесменом Вадимом Стремидлом, який в 2015-му балотувався в міськраду від президентської «Солідарності».
Аграрну партію часто вважають черговим «проектом Банкової» на кшталт «Нашого краю» – теж партії умовних господарників без яскраво вираженої ідеології та заносу в лівий або правий бік. До того ж зі своїм основним розкрученим гаслом – категоричним запереченням продажу землі на даному етапі – «аграрії» топчуться на електоральному полі «Батьківщини», що не може не тішити Адміністрацію президента. Але обізнані зі станом справ в Аграрній партії джерела запевняють, що Банкова не має стосунку до проекту, і нагадують, що партія демонструє рішучу опозиційність. Так в квітні 2017 року політрада партії навіть виключила зі своїх лав діючих депутатів парламенту Олександра Бакуменка та Леоніда Козаченка через те, що вони відмовилися залишати провладну фракцію БПП. Логічні аргументи про те, що тоді ця парочка втратила б свої мандати за прикладом Єгора Фірсова та Миколи Томенка, до уваги взяті не були. При цьому незважаючи на задеклароване партією неприйняття влади, аналіз громадського руху «Чесно» констатував практичну відсутність опозиційності Аграрної партії в облрадах Вінниччини, Полтавщини та Чернігівщини. Середній показник її голосувань проти рішень провладної коаліції не перевищував 3%.
Один з вигнанців – Леонід Козаченко – в коментарі «Главкому» дорікнув, що лідер партії Скоцик поставив собі за головне завдання стати президентом, а не формувати сприятливу політику для аграрного сектора.
«У партії нема консолідації: багато з тих, хто фінансово підтримував партію, відійшли від неї – великі холдинги «Астарта» Іванчика, «Миронівський хлібопродукт» Косюка, «Сварог» братів Буряків, невеличкі регіональні підприємства, – розповідає депутат. – Може це й спонукало Скоцика йти в президенти, бо нема на що утримувати обласні осередки. Взагалі партія мало генерувала ідей, які можна було б просувати через парламент, зосередившись на загальних темах типу недопущення продажу землі та державної підтримки аграріїв».
Взагалі колишні члени партії розповідають про досить дивну атмосферу в ній та централізацію під час ухвалення рішень. «Якось на політраді ставилось питання виключити керівника облорганізації партії за те, що він створив власний сайт з оперативною інформацією, що відбувається в області, і скинув іншим осередкам лінк на цей сайт, – згадує один з екс-«аграріїв». – Керівництво партії обурило те, що це не було з ним погоджено».
Два крила
У грудні минулого року на з’їзді було обрано новий склад заступників голови партії – ними стали голова Київської регіональної організації Олег Корбан та голова громадської спілки «Громадська варта», що опікується Кіровоградською партійною організацією, Едуард Зейналов. Саме вони, після того як Безсмертний в січні пішов з партії, тепер змагаються між собою за контроль над нею.
Едуард Зейналов
Едуард Зейналов – колишній народний депутат від «Нашої України», в 2005–2006 роках очолював Кіровоградську облдержадміністрацію. Він є давнім другом і кумом одіозного «любого друга» Олександра Третьякова, який наразі є народним депутатом від Блоку Порошенка. Також, за інформацією «Главкома», за Зейналовим стоїть забудовник та керівник єврейської громади Києва Олександр Левін, який є одним з тіньових спонсорів партії.
Олег Корбан
Президент всеукраїнської федерації гольфу Олег Корбан працював заступником голови Київської обладміністрації Володимира Шандри. Але коли в 2016-му Шандра подав у відставку, новий губернатор Максим Мельничук, який теж встиг засвітитись в Аграрній партії, недовго терпів Корбана і звільнив його. Зараз Шандра з Корбаном, який в 2016 році був одним з найбільших донорів Аграрної партії, возз’єднались в її політраді і намагаються протистояти крилу Зейналов – Левін.
Лідер же партії вичікує, чия візьме, та витає над процесом, подумки примірюючи на себе президентські шати. За інформацією «Главкома», Аграрну партію наразі консультує скандальний політтехнолог Володимир Грановський. Раніше він працював на Віктора Медведчука та Сергія Льовочкіна з його «Інтером», а зараз технолог співпрацює з телеканалом Newsone.
Скоцик намагається вибудувати собі відповідний імідж не тільки всередині країни, а й зовні, розширюючи затісну аграрну нішу. Так, йому були організовані поїздки до Вашингтону, зустрічі з західними послами, на яких він презентував заздалегідь підготовлені пропозиції щодо вирішення конфлікту на Донбасі. Також партійна команда намагалась налагодити зв’язки з апаратом республіканців. Як результат Скоцик зі спеціаліста в сільському господарстві став перетворюватись в експерта-міжнародника. Паралельно «аграрії» почали розганяти через викиди інформації тезу про те, що Захід вирішив зробити ставку на конкретне нове обличчя, яке будуть ліпити за моделлю Емануеля Макрона.
Скоцик намагається вибудувати собі відповідний імідж не тільки всередині країни, а й зовні
Виглядає це поки не дуже переконливо. Але, як мінімум, Скоцику логічно йти в президенти з прицілом на парламентські вибори, які відбудуться за сім місяців після президентських. Якщо, звісно, його Аграрна партія, яка жваво стартувала, але згодом захлинулася у внутрішніх чварах, до них дотягне.
