Хочу зразу сказати , що націоналізм пана Жебрівського не має ніякого відношення ні до єврейства ні до українців. Щиро поважаю народ Держави Ізраїль. Ним моджна захоплюватись, бо то справжні патріоти своєї землі. А от пан Жебрівський ходить в вишиванках, та корчить з себе великого націоналіста України. Та того й близько немає. Це звичайна злодійська психологія чинуші, що підібрався до владного коритця та й хлепче з нього аж давиться. Щоб не звинувачували мене в продажності Кркемлю, пишу українською мовою. Бо ж наші місцеві навики , як бугай на червону ганчірку, реагують дуже часто на російську мову. А може то люди Жебрівського так копитами б’ють, та хвостами вертять. Як ті бісики продажні, готові за гроші й маму пропити. То я вже приведу декілька фактів , а ви вже, шановне панство самі розсудите.
Ось візьмемо наприклад Краматорськ, де царює сам пан Жебрівський ( в народі зветься «жеребець») Так от в цьому стольному граді при владі всі ті , що творили прихід в 2014 році Гіркінва. І йому допомагали. Той хто вирішив моніторити рішення виконкому, відстежувати роботу комісій, мабуть помітив, що ті хто організовував «ДНР» і допомагав Гиркину, тепер вбралися у вишиванки. Вони тут завжди грабували і вирішили, що це їх право. Так що близнюки і пшонки в місті силі. Тільки тепер заносять деяким панам з кумів Будки Олексійовича А громадськість у нас поки не дозріла: люди бояться з покоління в покоління. Хоча все має бути навпаки. Не бандитів треба боятися, а бандити повинні боятися. Боятися повинен той, у кого проблеми з совістю… ось так і сталось що міськрада вирішила, що місту не потрібні трамваї. Задумали вирізати рейки, бо трамвай нерентабельний. Ця ідея ще з 2014 року у них витає. Встигли порізати на метал фабрики, хлібозавод та консервний завод, і це все вже при Україні. Ось тепер поглядають на трамвай – уявляють, скільки ж там металу, і руки сверблять. Вже закуповують «богдани»… Бо ж Будці Олексійовичу приємне теж зробити треба.
Не скупиться пан Жебрівський і для своїх підгавкувачів. При річному доході в кілька сотень тисяч гривень керівники департаментів і відділів Донецької ОВЦА отримують грошову допомогу як переселенці. З початком бойових дій частина обласних чиновників були змушені покинути окуповані території і оселитися на підконтрольній частині регіону, повідомляє ІА «Вчасно». За інформацією електронних декларацій, у багатьох в окупації залишилися квартири, будинки та земельні ділянки.
З моменту евакуації обласної держадміністрації Краматорськ чиновників централізовано розселили по санаторних установ і гуртожитків області. Багато хто і зараз продовжують користуватися кімнатами, які надала їм керівництво ДонОВГА. Згідно з деклараціями, заробітні плати чиновників в 2016 році варіювали від 17 тисяч до 40 тисяч гривень на місяць. Зараз це вже в рази більше. При цьому заробленого не вистачило, щоб заплатити за комунальні послуги, тому деякі з представників влади оформили матеріальну допомогу як внутрішньо переміщені особи. Приміром, глава Департаменту економіки ДонОВЦА Олег Свинаренко за підсумками 2016 року отримав 482 761 гривень заробітної плати. Чиновник залишив 3 квартири в окупованому Донецьку і безкоштовно користується кімнатою в санаторії «Перлина Донеччини» у Святогірську. В якості допомоги на проживання переміщеним особам голова обласного департаменту з економіки отримав від держави 9 888 гривень. Аналогічну допомогу на компенсацію оплати комунальних послуг отримали заступник глави апарату Юлія Костюнина (зарплата — 32 924 грн в місяць, розмір допомоги– 14 321 грн), начальник Управління з питань фізкультури та спорту Володимир Мицик (зарплата — 26 978 грн в місяць, пенсія — 14653 грн, допомога – 13011 грн), директор обласного держархіву Ірина Шишолік (зарплата — 17 788 грн в місяць, допомога – 2780 грн), помічниця заступника глави ДонОВГА Людмила Гринюк (зарплата — 17 763 в місяць, допомога – 5275 грн), начальник організаційного управління Ольга Мосіна (зарплата — 27 886 грн в місяць, допомога – 5101 грн), начальник управління кадрового забезпечення Огданська Тетяна (зарплата — 27 080 грн в місяць, допомога — 4016 грн), начальник юридичного управління Погребняк Яна( зарплата — 30 902 грн в місяць, допомога – 10579 грн), начальник управління діловодства та контролю Неллі Россоха (зарплата — 27 654 грн в місяць, допомога – 5133 грн), начальник Управління з питань звернення громадян Олена Гончарова (зарплата – 25 432 грн в місяць, допомога – 5304 грн), начальник відділу фінзабезпечення Світлана Зеленська (зарплата — 27 729 грн в місяць, допомога – 3978 грн), начальник відділу адміністрування держреєстру виборців (зарплата — 24 161 грн в місяць, допомога – 5044 грн). Мабуть і за 2017 отримали не менше.
Тим часом в Київ на керівника Донецької області Павла Жебрівського надходять тривожні «дзвіночки». В його оточенні здивовані, що Жебрівський все частіше самоусувається від важливих питань. У місцевій пресі навіть писали, що областю насправді керують два його заступники Євген Вілінський та Ігор Стокоз, а сам Жебрівський тільки відвідує офіційні заходи. «Багато хто впевнений, що його скоро переведуть звідси і тому він перестав цікавитися справами області. Бізнес ходить на поклон до Вілінському, який відчуває себе вже майже господарем області. Адже якщо Жебрівського приберуть, то саме він залишиться в.о. губернатора», — розповідає один з краматорських журналістів. Тим часом глава Донецької області зблизився з представниками «Опозиційним блоком». Наприклад, разом з мером Маріуполя Вадимом Бойченко вони разом відкривали школи, вручали ключі від квартир сім’ям прикордонників. При цьому в публічному полі Жебрівський дуже активний і часто критикує «Опозиційний блок».
Джерела в його оточенні кажуть, що нинішній губернатор не виключає подальшої політичної кар’єри і готує фінансову базу під власний політичний проект. «Він майже закинув розкрутку «Солідарності» в області, — кажуть місцеві партійці. – Агітації майже не видно, хоча гроші на це з бізнесу регулярно збираються. Провалена виборча кампанія в Бахмутському районі – в грудні в Соледарі і в квітні в Сіверську провели лише декілька депутатів з 26.
Що ж до великої помпи з відкриттям та ремонтом шкіл приведу приклад з загальноосвітньою школою №1 смт Володимирівка Там з помпою зробили «капітальній ремонт. Та як виявилось, ремонт був лише косметичній. Подивітесь на фото і все стане ясно. Пишуть нам небайдужі місцеві жителі «Ось так відмивають державні гроші і зривають освітній процес. У Волноваському районі була вказівка зробити капітальний ремонт у школах і тут відзначилася ЗОШ № 1 смт. Володимирівка , замість капремонту і ремонту даху яка тече вже кілька років, поставили нові вхідні двері в школу, які вже заливає і вже через рік — два прийдуть в непридатність. У коридорі, на сходовій площадці і в класах мокро, сиро і грибок., які вдихають діти. І знову ставати питання дайте грошей ?????? ЗНОВУ НА НОВІ ДВЕРІ??????» Риторичне питанні «Пан Жебрівський, а де ж гроші».
Врешті відповідь проста. Процитую видання «Новости Краматорска» http://hi.dn.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=72934:2017-02-10-12-17-37&catid=55:kramatorsk&Itemid=147 «Поява в наших пенатах в середині минулого року якоїсь неприбуткової організації під багатообіцяючою назвою «Донецьке агентство регіонального розвитку» (ДАРР) можна пояснити лише невсипущою турботою Донецької обласної адміністрації про нас, грішних. Не вистачає у губернаторства наявних сил, засобів та організацій для належного розвитку наших територій та інфраструктур. Тому доводиться йому створювати нові структури, причому з безпосередньою участю аборигенів, тобто місцевих мешканців. Так от, неприбуткове і позабюджетне агентство, створене розпорядженням голови Донода-ДонОВГА в співзасновництві з Донецькою торгово-промисловою палатою та громадською організацією «Школа реального бізнесу», призначене (терпіння, друзі, це надовго!) для того, щоб проводити аналіз соціально-економічної ситуації в Донецькій області і проблем її розвитку з подальшою подачею губернаторства слушних пропозицій щодо шляхів їх вирішення, вивчення зарубіжного досвіду реалізації регіональної політики і знову-таки подача пропозицій щодо застосування цього іноземного досвіду на вітчизняних грунтах, а також (це ще не все, зчепивши зуби, вже скоро!)для купи усіляких консультацій, організацій різних сприяння, підтримок, підвищень всіляких принад і ще цілої купи інших неконкретних створінь якихось там умов для більшого моніторингу чогось там. Одним словом, дуже корисне установа. І як це ми, регіонально недорозвинені, без нього тут мытарились – розуму незбагненно. Не зарплата, а ДАРР божий За інформацією, поширеною інтернет-ресурсом «Наші гроші», керівником організації «Школа реального бізнесу» є відомий у Краматорську підприємець, видіоблогер і ситуативний постачальник безкоштовного пипифакса в шкільні туалети Володимир Сергієнко. А ось хто з місцевих увійшов до складу наглядової ради – невідомо.
Центр цивільного контролю «Дій» запросив було цю інформацію в облдержадміністрації, але звідти повідомили, що можуть назвати тільки чиновників ОДА, які входять до складу спостережної ради: Павла Жебрівського, його першого заступника Євгена Вілінського, Оксану Головко і Галину Чурикову. Що ж стосується краматорських представників, то ОДА визнала цю інформацію конфіденційною, що само по собі вже дивно, та надати відмовилася. Інформація про штатних працівників ДАРР не є секретною. Справа в тому, що всі бюджетні платежі, здійснювані держказначейством, обов’язково публікуються в ресурсі е-data, і там можна знайти масу цікавих речей. Наприклад, суми, що перераховані на зарплатні картки з бюджетних джерел. Так от, керівник цього самого ДАРР (неприбутковою і позабюджетної організації!) отримував з бюджету 80 тисяч 500 гривень місячної зарплати. Зауважимо – це вже «чиста» зарплата після всіх необхідних відрахувань і відрахувань. Його підлеглі отримували більш скромне місячне жалування – хто 50 тисяч, а хто і поменше. І якщо в минулому році кількість невтомних працівників агентства обмежувалося чотирма або п’ятьма ДАРР…дармоїдами, то нині їх уже близько десятка, і в обласному бюджеті на поточний рік для цих регіональних «развивателей» передбачено три мільйони гривень підтримки. І є підозра, що цією сумою вони не обмежаться.
Всі держзакупівлі – ДАРРом? Так кому ж знадобилося створювати структуру для виконання функцій, які і без неї давно вже покладені на різні департаменти і управління облдержадміністрації? І головне – навіщо? Тут вже цілком можна будувати припущення і не забороняється рухати різні версії – як на підставі фактів, так і шляхом припущень. Згадаймо, як Донецька ОДА спробувала втиснутися у вже існуючий проект по визначенню свого ДАРР централізованої організацією щодо здійснення закупівель, тобто передати агентству всі повноваження для проведення тендерів по закупівлі всього на світі. У Міністерстві економрозвитку чи то щось запідозрили, то щось дізналися, і цей проект прийнятий не був. Ні, в Україні подібний проект існує і працює в двох містах статус експериментального. Ідея цілком здорова і корисна – немає потреби кожному розпоряднику коштів самостійно морочитися з усіма тендерними процедурами і витрачати на це час і сили. Але там подібні централізовані організації працюють за чітко прописаним алгоритмом і перевірити їх можна на будь-якому етапі і в будь-який час, що власне і передбачається самим пілотним проектом.
Так що з міністерським пілотом ДАРР пролетів. Але тільки з міністерським! Не будемо забувати про місцеві можливості. Не так давно міська рада Краматорська останнім в області передав повноваження визначення замовника робіт з будівництва та реконструкції інфраструктурних об’єктів міста Донецької ОДА. А всі інші міста, селища та райони області зробили це ще в минулому році. В одному тільки Краматорську реалізується 127 проектів, якими тепер розпоряджається — чи буде розпоряджатися – Донецька ОДА-ОВГА. Загальна сума робіт – 539 мільйонів гривень. Так от, спробуємо з трьох спроб вгадати — кого тепер Донода визначить замовником?».
От вам володимирівці і відповідь, де гроші з вашої школи. Пишіть Будці Олексійовичу, бо його кум зовсім знахабнів, Бо залишитесь з носом як і Авдіївці, яким вже другий рік з дня на день обіцяють підключити газ. Та “обіцянки цяцянка а дурневі радість” говорить український народ.
Валерий Олександрович, для ”ОРД”
