Суд взяв під варту начальника відділу Антитерористичного центру СБУ Тирана із заставою в 15 млн грн. Таке рішення Печерського суду ухвалене ще 6 березня, але опубліковане тільки 17 березня. Адвокат уже встиг подати клопотання про зміну запобіжного заходу, але суд лишив його без розгляду. Прокурор хотів для підозрюваного 50 млн грн застави, але суд визнав її неспівмірною і зменшив до 15 млн грн.
Було взято до уваги матеріальний стан людини, яка все життя провела на військовій службі, але в чиїх близьких родичів знайшлось чимало нерухомості, — 5,7 га землі, дачний будинок і 6 квартир, частина з яких в окупованому Криму. А ще мама-пенсіонерка СБУшника розжилась автомобілем Land Rover Sport 2014 р.в. саме після подій, які лягли у фабулу кримінального провадження.
А тепер до суті справи.
Співробітника СБУ підозрюють у сприянні злочинній організації колишнього президента Януковича і шахрайстві в особливо великих розмірах за попередньою змовою.
Про двох співучасників цієї змови вже писалось раніше. Один був оперуповноваженим СБУ, а другий — так би мовити, цивільний. Саме до останнього звернулась дружина екс-заступника міністра економіки Олександра Сухомлина, коли його арештували в червні 2016-го у справі Курченка щодо реалізації скрапленого газу. Сухомлину інкримінували завдання збитків державі в сумі 4 млрд грн.
З рішення суду відомо, що цивільна дружина Сухомлина в розпачі попросила юридичної допомоги в свого знайомого. Вона хотіла одного — щоб батько її дитини вийшов на волю. Жінка розповіла, що прокурор запропонував укласти угоду про визнання винуватості і дати покази на основних фігурантів.
Знайомий залучив до “юридичної допомоги” двох своїх товаришів з СБУ. Жінці пообіцяли допомогти, але попросили грошей.
Раніше повідомлялося, що за такі послуги дружина Сухомлина заплатила 100 тис. доларів. Але тепер з’ясувалося, що це був тільки один транш, а загальна сума була куди більша.
У новому рішенні суду зазначено, що за червень-серпень 2016 року дружина арештованого екс-чиновника віддала 673 тис. доларів і 110 тис. євро.
У матеріалах суду розповідається, за що платила дружина Сухомлина: за зміну запобіжного заходу (щоб не сидів у СІЗО) — $ 100 тис, за підтвердження наміру скористатись юридичними послугами — $ 100 тис, за підготовку документів для надання юридичної і правової допомоги — $ 100 тис., за правову допомогу у кримінальному провадженні — $ 100 тис., за повне юридичне вирішення проблем — $ 330 тис і 110 тис. євро.
Гроші безстрашно передавались готівкою у ресторанах “Царське село”, “Ла Провінціа”, “Мозгі Бар”, а також фітнес-клубі “5 елемент”.
Сухомлину обіцяли допомогу і професійних адвокатів, але лише за умови невизнання ним своєї вини і відмови давати покази на членів злочинної організації Януковича.
Сухомлин терпляче чекав виконання обіцянок, а його дружина платила гроші, аж поки не стало зрозуміло, що їх обманули. У грудні екс-чиновник уклав угоду зі слідством, дав свідчення і заплатив 20 млн грн відшкодування до державного бюджету. Це приблизно така ж сума, як його дружина раніше витратила на сумнівну “юридичну допомогу”.
Очевидно, що спритники збагатились за рахунок довірливої дружини Сухомлина. Але слідство має дані, що два задіяні співробітники СБУ начебто зв’язувалися із невстановленими членами злочинної організації Януковича і пообіцяли зробити так, щоб Сухомлин не дав показів проти них.
Якщо це правда і підозрювані грали на два фронти, то логічно було б почути, за якими тарифами платили співробітникам СБУ Янукович та його оточення. Це історія поки що замовчує. Але слідство триває, тож сподіваємося на нові цікаві подробиці.Источник: http://censor.net.ua/b5565
Форумчане ОРД уточняют ситуацию. ”За задержанными по этому делу СБУшниками «стоит» помощник Демчины Момотенко Тамара Дмитриевна. Она фактически была идеологом и руководителем реализации выколачивания денег у гражданской жены Сухомлина. Момотенко по сути руководит главком «К», используя свой статус кумы Демчины.Сегодня Демчина употребляет все свои возможности, чтобы вывести Момотенко из этого дела. Поэтому в итоге на скамье подсудимых могут оказаться только стрелочники, а главные фигуры продолжат свою деятельность в Главке «К» и не только в нем.”
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 757/12697/17-к
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Кравченко Х.С., прокурора Опанасенка В.І., підозрюваного Тирана В.В., захисника Мітюріна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні- прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Опанасенка В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному Тирану Валерію Вікторовичу,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор у кримінальному провадженні — прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону Опанасенко Віталій Ігорович, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного 01.04.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016110350000102, звернувся до слідчого судді із клопотанням та просить застосувати до Тирана Валерія Вікторовича, 25.09.1976 р.н., уродженця смт. Віньківці, Віньковецького району Хмельницької області, проживаючого за адресою: м. Київ. вулиця Є. Чавдар, 2 кв. 42, одруженого, маючи на утриманні неповнолітніх дітей, з 2015 року перебуваючого у розпорядженні Штабу АТЦ при СБУ по посаді начальника відділу, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 19.04.2017; у відповідності до ч. 5 ст. 183 КПК України визначити розмір застави у сумі 50 000 000 грн. (п’ятдесят мільйонів гривень).
Клопотання підтримано прокурором Опанасенко В.І. та обґрунтовано наступними обставинами. Першим слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 256, ч.3 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України.
У вказаному провадженні Тиран Валерій Вікторович, 25.09.1976 р.н., підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 256 КК України, а саме у вчиненні, за попередньою змовою з Рогозою А.М., Москаленком Д.О., та іншими невстановленими слідством особами сприяння учасникам злочинної організації та шахрайства в особливо великих розмірах за наступних обставин.
Другим слідчим відділом Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 за фактом створення у 2011 році колишнім Президентом України Януковичем В.Ф. злочинної організації до складу якої входили колишні високопосадовці України в тому числі колишній заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Сухомлин Олександр Анатолійович та вчинення її учасниками особливо тяжких та тяжких злочинів на території України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Так, зайнявши 25.02.2010 посаду Президента України, являючись відповідно до статті 102 Конституції України Главою держави Україна, Янукович В.Ф., будучи зобов’язаний додержуватися Конституції України і законів України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського Народу, відстоювати права і свободи громадян, інтереси усіх співвітчизників, вирішив використовувати свої владні повноваження всупереч складеної ним присяги у власних корисних інтересах, які полягали в особистому незаконному збагаченні, а також незаконному збагаченні його найближчого оточення за рахунок ресурсів держави та народу України.
Для реалізації своїх злочинних намірів наприкінці лютого 2010 року Янукович В.Ф., незаконно використовуючи повноваження Президента України, вчинив ряд умисних дій, спрямованих на незаконне зосередження у своїх руках виключних владних повноважень та отримання контролю за всіма гілками державної влади.
Зокрема, за результатами організованого Януковичем В.Ф. за участю підконтрольних йому народних депутатів України та інших осіб перегляду Конституційним Судом України правомірності внесення змін до Конституції України Законом України від 08.12.2004 та прийняття 30.09.2010 рішення з цього приводу, фактично в неконституційний спосіб, без прийняття рішення уповноваженим органом — Верховною Радою України, була повернута в дію редакція Конституції України 1966 року, згідно положень якої були суттєво розширені його повноваження на посаді Президента України, зокрема в частині координації та контролю “силового” блоку органів державної влади, а саме: Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, Державної податкової адміністрації України, Державної прикордонної служби України.
До складу своєї злочинної організації Янукович В.Ф. залучив осіб із свого найближчого оточення та, з метою зосередження у своїх руках усіх важелів влади, призначив їх на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, створивши таким чином систему управління державою, у якій всі основоположні рішення стосовно діяльності вищих органів державної влади та правоохоронної системи приймалися ним особисто.
Основною вимогою до осіб, призначених на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади, було служіння особисто Януковичу В.Ф. та готовність виконати його протиправні та злочинні вказівки всупереч законів України та їх обов’язків, відповідно до зайнятих посад.
Будуючи ієрархію злочинної організації, Янукович В.Ф. доручив таким особам самостійно планувати вчинення окремих тяжких та особливо тяжких злочинів проти державної власності відповідно до напрямків діяльності підконтрольного їм державного органу, підшуковувати та залучати до участі у злочинній організації інших членів, створювати її окремі структури та розподіляти отриманий незаконний прибуток.
При цьому всі члени злочинної організації Януковича В.Ф. діяли відповідно до єдиного злочинного плану, координували своїх дії проміж собою, їх дії охоплювалися єдиною метою — отримання незаконного збагачення за рахунок ресурсів держави Україна та розподілення його між собою, Януковичем В.Ф. та його найближчим оточенням.
Кожен учасник злочинної організації Януковича В.Ф. був обізнаний із загальним планом діяльності організації щодо сфер та напрямків вчинення злочинів, знав, які конкретно функції згідно єдиного плану покладаються безпосередньо на нього, та те, що інші очевидні для всіх і обов’язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками цієї злочинної організації.
Наприкінці лютого 2010 року Янукович В.Ф. залучив до участі у злочинній організації особу з свого найближчого оточення — Азарова М.Я., та, використовуючи контрольовану ним частину народних депутатів України, сприяв обранню останнього 11.03.2010 Прем’єр-міністром України.
Отримавши відповідні владні повноваження, діючи за попередньою змовою з Януковичем В.Ф., Азаров М.Я. самостійно визначав об’єкти злочинів, намічав і розробляв плани їх вчинення, підшукував інших співучасників, яких залучав до участі у злочинній організації Януковича В.Ф., призначав їх на відповідні посади в Кабінеті Міністрів України, розподіляв ролі між членами злочинної організації та координував їх діяльність, здійснював матеріальне забезпечення діяльності злочинної організації, а також шляхом використання свого службового становища забезпечував усунення перешкод у реалізації злочинних намірів та сприяв їм.
Одним з об’єктів вчинення злочинів Януковичем В.Ф. і Азаровим М.Я. у березні 2010 року визначено майно державних підприємств ДК «Укргазвидобування» і ПАТ «Укрнафта», зокрема — видобуваемий цим державним підприємством скраплений газ.
Для привласнення цього майна в особливо великих розмірах в період з березня 2010 року по 2014 рік Азаровим М.Я. залучено до участі в злочинній організації Януковича В.Ф. службових осіб Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля; обласних державних адміністрацій; першого заступника директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Масс О.М.; заступника Міністра економіки України Сухомлина О.А., а також Курченка С.В. та інших осіб.
Будучи уповноваженим на виконання функцій держави, перебуваючи на посаді заступника Міністра економіки України та контролюючи і регулюючи по службі функціонування організованих ринків товарних ресурсів (біржової, аукціонної торгівлі) на території України, будучи зобов’язаним організувати діяльність Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, Сухомлин О.А. умисно використав надані йому службові повноваження всупереч інтересам служби, та діючи з власних корисних інтересів з метою особистого збагачення, в період з кінця березня по початок травня 2010 року, за невстановлених обставин вступив у злочинну змову з Януковичем В.Ф., Азаровим М.Я., Масс О.М., Курченком С.В. та іншими особами, спрямовану на заволодіння належним ДК «Укргазвидобування» і ПАТ «Укрнафта» скрапленим газом в особливо великих розмірах по пільговим цінам нібито в інтересах населення України, з метою його подальшого нецільового використання шляхом реалізації комерційним структурам через мережу підконтрольних підприємств та отримання надприбутку.
Внаслідок спільних злочинних дій Азарова М.Я., Сухомлина О.А., Масс О.М., Курченка С.В. та інших членів злочинної організації, Януковича В.Ф., вчинено незаконне заволодіння згідно єдиного спільного злочинного умислу майном ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укpнaфта», більше 50 відсотків статутного капіталу яких належить державі, а саме виробленим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з вартістю відповідних обсягів реалізації скрапленого газу на комерційних аукціонах склала 2 196 176 418,64 грн. (два мільярда сто дев’яносто шість мільйонів сто сімдесят шість тисяч чотириста вісімнадцять гривень 64 коп), тобто в особливо великих розмірах.
На даний час злочинна організація Януковича В.Ф., до складу якої входять Азаров М.Я., Курченко С.В., Сухомлин О.А., Масс О.М. та інші особи, продовжує діяльність на території України, Російської Федерації та інших держав, легалізуючи майно, яким незаконно заволоділа, виводячи активів з України, та вчиняючи інші злочини.
В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 слідчими Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України 10.06.2016 Сухомлина О.А. затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.
Того ж дня, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного Сухомлина О.А. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.
10.06.2016 цивільна дружина Сухомлина О.А. – Канюк Наталія Іванівна з яким у останньої є спільна малолітня дитина, маючи на меті отримання якісної юридичної та правової допомоги для Сухомлина О.А., та бажаючи якнайшвидшого його звільнення з-під варти, перебуваючи в розпачі та безпорадному стані, звернулась за допомогою до Рогози Андрія Миколайовича 06.07.1984 р.н., з яким її пов’язували давні дружні та довірительні відносини при цьому повідомивши, що стороною обвинувачення запропоновано Сухомлину О.А. укласти угоду про визнання винуватості. При цьому однією з обов’язкових умов укладення угоди, згідно чинного КПК України, являлось надання ним викривальних показів щодо інших членів злочинної організації.
В той же час Рогоза А.М. повідомив про звернення до нього Канюк Н.І. своєму знайомому Москаленку Д.О., котрий являвся працівником правоохоронного органу — оперуповноваженим Служби безпеки України та іншим невстановленим на цей час особам.
Москаленко Д.О. в свою чергу вищевказану інформацію передав Тирану В.В., котрий також являвся працівником правоохоронного органу — з 2015 року перебуваючого у розпорядженні Штабу АТЦ при СБУ по посаді начальника відділу. Спільно вони зв’язалися із невстановленими на цей час членами злочинної організації Януковича В.Ф., пообіцявши посприяти у тому, щоб Сухомлин О.А. укрив їх злочинну діяльність шляхом відмови від надання викривальних показів стосовно них.
Реалізуючи виниклий при вказаних обставинах спільний з Москаленком Д.О. Тираном В.В., та невстановленими особами умисел, Рогоза А.М. зв’язався із Канюк Н.А. та повідомив, що він посприяє звільненню з від варти Сухомлина А.О. шляхом надання кваліфікованої правової допомоги, зокрема захисту професійними захисниками, але лише за умови невизнання Сухомлиним А.О. своєї вини та ненадання ним викривальних показів стосовно членів злочинної організації,що сприяло подальшій діяльності цієї організації.
Канюк Н.А. у невстановлений на цей час спосіб донесла вказану інформацію Рогози А.М. до Сухомлина А.О., який підтримувався вказаної позиції до грудня 2016 року та чекав виконання обіцянок, даних Рогозою А.М., Москаленком Д.О., Тираном В.В., та діючими спільно з ними невстановленими особами, які протягом вказаного часу передавали Сухомлину А.О. обіцянки сприяти його звільненню.
Зрозумівши, що зазначені особи діють не в його інтересах та не збираються виконувати обіцянку щодо сприяння його звільненню, Сухомлин А.О. у грудні 2016 року уклав із стороною обвинувачення угоду про визнання винуватості та надав викривальні показання стосовно інших з членів злочинної організації Януковича В.Ф.
Таким чином, своїми умисними діями Тиран В.В., вчинив заздалегідь необіцяне укриття злочинної діяльності учасниками злочинної організації шляхом надання інформації ,а також заздалегідь необіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 256 КК України.
У ході вчинення вказаного кримінального правопорушення, у Рогози А.М., Москаленка Д.О., Тирана В.В., та інших невстановлених осіб виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великому розмірі, якій реалізували при наступних обставинах.
Другим слідчим відділом Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 за фактом створення у 2011 році колишнім Президентом України Януковичем В.Ф. злочинної організації до складу якої входили колишні високопосадовці України та вчинення її учасниками особливо тяжких та тяжких злочинів на території України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 слідчими Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України затримано колишнього заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України Сухомлина Олександра Анатолійовича, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.
Того ж дня, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного Сухомлина О.А. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.
10.06.2016 цивільна дружина Сухомлина О.А. – Канюк Наталія Іванівна з яким у останньої є спільна малолітня дитина, маючи на меті отримання якісної юридичної та правової допомоги для Сухомлина О.А., та бажаючи якнайшвидшого його звільнення з-під варти, перебуваючи в розпачі та безпорадному стані, звернулась за допомогою до Рогози Андрія Миколайовича 06.07.1984 р.н., з яким її пов’язували давні дружні та довірительні зв’язки.
В той же час, у Рогози А.М., котрий усвідомлюючи безпорадний та тяжкий психологічний стан Канюк Н.І., пов’язаний із затриманням її чоловіка, а також безпорадний стан Сухомлина О.А., у зв’язку із перебуванням останнього під вартою, виник злочинний умисел на отримання від неї шляхом обману та зловживання довірою, грошових коштів, нібито, за надання якісної правової допомоги Сухомлину О.А.
Враховуючи відсутність у Канюк Н.І. юридичної допомоги та досвіду у спілкуванні з правоохоронним органами, остання на пропозицію Рогози А.М. погодилась.
Продовжуючи свій злочинний умисел, Рогоза А.М., користуючись довірительними відношеннями між ним, Канюк Н.І. та Сухомлином О.А., маючи на меті лише особисте збагачення, та не маючи реальної можливості надання правової або юридичної допомоги Сухомлину О.А., у проміжок часу з 11.06.2016 по 20.06.2016 під час особистих зустрічей з Канюк Н.І. повідомив, про можливість допомоги її цивільному чоловіку шляхом надання кваліфікованої правової допомоги адвокатів, які б спромоглись змінити запобіжний захід Сухомлину О.А. на не пов’язаний з триманням під вартою за грошові кошти у сумі 100 000 доларів США.
У подальшому, Рогоза А.М., на виконання свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами, шляхом обману та зловживання довірою, користуючись безпорадним, на той момент, станом Канюк Н.І. і перебуванням Сухомлина О.А. під вартою, 21.06.2016 орієнтовно о 12 годині дня, перебуваючи в ресторані “МОЗГІ БАР” за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 2 отримав від Канюк К.Н. грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що становило 2 490 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України, у якості підтвердження наміру скористатись допомогою Рогози А.М, у наданні правових та юридичних послуг.
В подальшому, у невстановлений день та час Рогоза А.М. вступив у змову щодо подальшої реалізації розробленого ним злочинного плану, направленого на заволодіння грошовими коштами Сухомлина О.А. та Канюк Н.І. шляхом обману та зловживання їх довірою, із іншими невстановленими на даний час особами, а також із працівниками Служби безпеки України – Москаленком Дмитром Олександровичем та Тираном Валерієм Вікторовичем, котрі будучи діючими працівниками правоохоронного органу, маючи досвід та навички оперативної роботи могли запобігти їх викриттю.
В подальшому, Рогоза А.М. спільно з Москаленко Д.О., Тираном В.В., та іншими невстановленими на даний час особами, діючи на виконання спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами Сухомлина О.А. шляхом обману та зловживання довірою, 06.07.2016 у вечірній час, перебуваючи в приміщенні ресторану “ЛА ПРОВІНЦІА” за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-а отримав від Канюк Н.І. грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що становило 2 484 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України, нібито, для підготування документів для надання правової та юридичної допомоги Сухомлину О.А., котрий перебував в СІЗО.
У період часу з 28.07.2016 по 29.07.2016, точну дату не встановлено, о 21 годині Рогоза А.М., продовжуючи реалізацію спільного із Москаленко Д.О., Тираном В.В., та іншими невстановленими на даний час особами, злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, перебуваючи в приміщенні ресторану “ЛА ПРОВІНЦІА”, що за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-а отримав від Канюк Н.І. грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що становило 2 479 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України, нібито, за надання Сухомлину О.А. правової допомоги у кримінальному провадженні, у якому останній мав статус підозрюваного.
В подальшому, в період часу з 05.08.2016 по 06.08.2016 Рогоза А.М. діючи спільно з Москаленко Д.О., Тираном В.В., та іншими на даний час невстановленими особами за заздалегідь визначеним планом, маючи на меті особисте збагачення, зловживаючи довірою Канюк Н.І. та Сухомлина О.А., отримав від Канюк Н.І. грошові кошти у сумі 373 000 доларів США та 110 000 євро, нібито, за повне юридичне вирішення проблем, пов’язаних із кримінальним переслідуванням Сухомлина О.А. шляхом надання правової допомоги останньому.
В свою чергу, Канюк Н.І., перебуваючи у стресовому стані, пов’язаному із затриманням її цивільного чоловіка та батька спільної малолітньої дитини, довіряючи Рогозі А.М., як єдиній особі, котра погодилась надати допомогу, передала останньому грошові кошти у сумі 373 000 доларів США та 110 000 євро, які належали Сухомлину О.А., за наступних обставин.
Так, 05.08.2016 орієнтовно об 12 годині, Канюк Н.І., перебуваючи в приміщенні фітнес клубу “5 Елемент”, що за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29-а передала Рогозі А.М. належні Сухомлину О.А. грошові кошти у сумі 250 000 доларів США, що становило 6 200 000,00 грн. згідно курсу Національного банку України та 06.08.2016, орієнтовно в районі 12-13 години, перебуваючи в приміщені ресторану “Царське село”, що за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 22 передала Рогозі А.М. належні Сухомлину О.А. грошові кошти у сумі 123 000 доларів США та 110 000 євро, що становило 6 088 600,00 грн. згідно курсу Національного банку України.
В свою чергу, Рогоза А.М., достовірно знаючи про відсутність у нього, Москаленка Д.О., Тирана В.В., та інших невстановлених на даний час осіб, можливості надання будь-якої юридичної допомоги Сухомлину О.А., котрий являвся підозрюваним у кримінальному провадженні, маючи на меті виключно особисте збагачення, отримані від Канюк Н.І. грошові кошти розподілив між собою, Москаленком Д.О., Тираном В.В., та іншими невстановленими на даний час особами.
Загалом, у період з 21.06.2016 по 06.08.2016 Рогоза А.М., будучи об’єднаним з Москаленком Д.О., Тираном В.В., та іншими невстановленими на даний час особами єдиним умислом, направленим на особисте збагачення, діючи умисно, заволоділи шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами Канюк Н.І. та Сухомлина О.А. в особливо великому розмірі, а саме у сумі 673 000 доларів США та 110 000 євро, що загалом становило згідно курсу Національного банку України на момент передачі кожної частини 19 741 600,00 грн.
Таким чином, Тиран Валерій Вікторович, 25.09.1976 року народження, за описаних вище обставин, вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) у особливо великому розмірі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.
04.03.2017 о 14 годині 15 хвилин Тирана Валерія Вікторовича, 25.09.1976 р.н., уродженця смт. Віньківці, Віньковецького району Хмельницької області, проживаючого за адресою: м. Київ. вулиця Є. Чавдар, 2 кв. 42, з 2015 року перебуваючого у розпорядженні Штабу АТЦ при СБУ по посаді начальника відділу, раніше не судимого, затримано в порядку ст. 208 КПК України.
05.03.2017 Тирана В.В. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати Тирана В.В. у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та доводять, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
— заявою Сухомлина О.А. про вчинення кримінального правопорушення;
— протоколом допиту потерпілого Сухомлина О.А.;
— поясненнями Канюк Н.І., відібраними адвокатом Ханіним С.Г.;
— роздруківкою переписки Рогози А.М. з Канюк Н.І.;
— протоколом допиту свідка Кошель А.Ф.;
— протоколом допиту підозрюваного Москаленко Д.О.;
— протоколами допитів потерпілого Сухомлина О.А. від 14.02.17 та 15.02.17;
— протоколом затримання Тирана В.В.;
— листом ДЗЕ НП України від 01.03.17;
— протоколом добровільної видачі та заяви до нього від 05.03.2017.;
— іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У провадженні встановлені ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний Тиран В.В., може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків, заявника, потерпілого у кримінальному провадженні та на інших наразі не встановлених співучасників; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, відповідно до ст. 12 КК України злочини, у вчиненні яких підозрюється Тиран В.В., є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.
Окрім того, Тиран В.В., є діючим співробітником Служби безпеки України та перебуваючи на волі, матиме можливість використовувати своє службове становище та зв’язки з іншими службовими особами правоохоронних органів задля здійснення незаконного впливу на орган досудового розслідування, свідків, потерпілих, заявника, перешкоджати проведенню слідчих та процесуальних дій, тим самим перешкоджаючи встановленню обставин кримінального провадження, та приховати вчинені іншими, невстановленими співучасниками кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів.
Разом з тим, Тирану В.В., відомі заявник, потерпілий, свідки у кримінальному провадженні, їх місце проживання та перебування, що дає достатні підстави вважати, що Тиран В.В., будучи усвідомленим про наявність щодо нього обґрунтованої підозри, намагатиметься тиснути на свідків, потерпілого, заявника у кримінальному провадженні, схиляючи їх до надання неправдивих показань, зміни раніше даних показань, тим самим перешкоджаючи досудовому розслідуванню.
Крім того навіть при здачі Тираном В.В., паспорту громадянина України для виїзду за кордон, одним із ризиків можливого його зникнення та можливість незаконного перетину ним державного кордону, є відсутність контролю за частиною державного кордону на сході країни, де також можуть переховуватись інші члени злочинної організації, діяльності якої він сприяв.
Також підставою для встановлення ризику переховування підозрюваного Тирана В.В. є наявність значної кількості нерухомого майна у власності членів сім’ї, яка знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим.
Крім того, запобіжний захід у вигляді утримання під вартою є єдиним можливим заходом, що унеможливить приховання Тираном В.В., від встановлення належного йому майна та грошових коштів, отриманих злочинних шляхом, для накладення на них арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову.
В той же час застосування інших більш м’яких запобіжних заходів окрім тримання під вартою не забезпечать запобігання існуючим у кримінальному провадженні ризиків.
Так, застава, особисте зобов’язання чи порука із покладенням відповідних обов’язків, не усунуть ризик спілкування зі значною кількістю причетних до діяльності злочинної організації осіб, а також тиску на свідків, заявника та потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки Тиран В.В., і надалі матиме можливість контактувати з іншими невстановленими особами, узгоджувати з ними свої дії та показання за допомогою різного роду засобів зв’язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ані гласними, ані негласними засобами контролю.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України, за скоєння вказаних злочинів, у вчиненні яких підозрюється Тиран В.В., передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м’який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу – тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом обов’язків.
З огляду на викладене, прошу при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі не менше 50 000 000 грн. (п’ятдесят мільйонів гривень).
Вказаний розмір застави прокурор просить визначити з урахуванням наступних доводів.
Так, згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 5 ст. 8 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні якої ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.
Враховуючи характер кримінального провадження, розслідуваного щодо Тирана В.В., завдану розслідуваними злочинами шкоду, у органа досудового слідства немає підстав вважати, що застава, сума якої визначатиметься виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, та керуючись ч. 5 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що «у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно», необхідно визначити розмір застави Тирана В.В., більше ніж максимальні межі застави визначені для осіб, які підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Виключність випадку та розмір застави ґрунтується на тому, що злочином, вчиненим Тираном В.В., заподіяно шкоду в розмірі понад 19 мільйонів гривень; Тиран В.В., та члени його сім’ї мають значні грошові та матеріальні активи, а крім того, міцні соціальні зв’язки, у тому числі і серед заможних осіб, які зможуть за нього внести заставу; злочин, вчинений Тираном В.В., пов’язаний з діяльністю злочинної організації Януковича В.Ф., до діяльності якої залучено значну кількість осіб та засобів, у тому числі з колишнього вищого керівництва держави, а спричинені злочинною організацією збитки державним інтересам обраховуються мільярдами гривень.
Встановлено, що на Тирана В.В. зареєстровано право власності квартиру за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 152 кв. 100.
Крім цього, на дружину та близьких родичів Тирана В.В. зареєстровано сім об’єктів нерухомості, зокрема:
1. квартира за адресою м. Київ, вул. Завальна 10-Б, кв. 44,
2. квартира за адресою вул. Чавдар Єлизавети, буд. 2 кв. 42,
3. квартира за адресою вул. Княжий Затон, буд. 2/30, кв.128,
4. квартира за адресою вул. Лісна, буд. 77 м. Бориспіль, Київської області,
5. квартира за адресою вул. Інтернаціональна, буд. 130, корп. 2 кв. 18 м. Євпаторія, АРК,
6. квартира за адресою вул. Лексина, буд. 58, кв. 90, м. Сімферополь, АРК,
7. дачний будинок за адресою вул. Енгельса, 16, м. Бориспіль, Бориспільський район, Київської області.
Також у власності членів сім’ї підозрюваного Тирана В.В. наявні земельні ділянки загальною площею більше ніж 5,7399 га, два позашляховика: Porsche Cayenne, 2013 р.в. та Land Rover Sport 2014 року. При цьому Land Rover Sport придбано та оформлено на матір підозрюваного – пенсіонерку Тиран Ніну Андріївну одразу після протиправного заволодіння Тираном В.В. грошовими коштами.
Слід зазначити, що Тиран В.В. усе свідоме життя проходив військову службу на посадах оперативного та керівного складу СБ України, підприємницькою діяльністю не займався. З наведеного вбачається, що рівень доходів Тирана В.В. та його родини не співрозмірний їх фактичним доходам.
Підозрюваний Тиран В.В. та його захисник Мітюрін С.О. заперечували проти задоволення клопотання в частині застосування найсуворішого запобіжного заходу, вказуючи на те, що підозрюваний надав покази, співпрацює з органом досудового розслідування, має міцні соціальні зв’язки. При цьому визначений прокурором розмір застави необґрунтований належними доводами та доказами, в той же час є занадто непосильний для підозрюваного з огляду на його доходи та майновий стан.
Вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши додані до клопотання матеріали, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим — тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваній особі слід виходити з наступного.
Згідно доданих до клопотання матеріалів вбачається, що Тирану В.В. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч4 ст.190, ч1 ст.256 КК України.
Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним Тираном В.В. кримінальних правопорушень;
При цьому вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору доведеності вини підозрюваного, а з точки зору допустимості прийти до висновку , що підозрювана особа могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених обставин.
Зокрема, згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
Отже слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, що прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України , а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про застосування певного виду запобіжного заходу для затриманої особи.
Вирішуючи вказане питання слід врахувати тяжкість покарання, що загрожує Тирану В.В. у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція особливо тяжкого злочину передбачає покарання від п’яти до дванадцяти років позбавлення волі.
Слід врахувати вік та стан здоров’я підозрюваного, міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання; його службу
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
З урахуванням наведеного слід визнати те, що під час розгляду клопотання було доведено наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного Тирана В.В. на даній стадії досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розмірі застави, що зможе забезпечити виконання підозрюваним виконання покладених на нього зобов’язань. Визначаючи розмір застави слід врахувати обставини за яких Тиран В.В. підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, розмір шкоди, а також майновий стан підозрюваного, наявність достатньої кількості нерухомого та рухомого майна. Проте вказані обставини не дають підстав для визначення розміру застави у запропонованому прокурором розмірі, оскільки він явно не посильний для підозрюваного.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178,181,182, 183, 192-194,196,198, 202,205, 395,532,534 КПК України, слідчий суддя —
У Х В А Л И В:
застосувати до підозрюваного Тирана Валерія Вікторовича, 25 вересня 1976 р. народження, — запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 46 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 14 год. 15 хв. 04.03.2017.
Строк дії ухвали — до 18.04.2017 включно.
Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання Тираном Валерієм Вікторовичем обов’язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 9 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 15 200 000,00 грн. (п’ятнадцять мільйонів двісті тисяч гривень)
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва: р/р 373 110 010 028 07; МФО (код банку) 820019; ЗКПО 02 896 745; ЄДРПОУ банку: 38004897; Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
Покласти на підозрюваного Тирана Валерія Вікторовича наступні обов’язки:
прибувати на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з’явитися через поважні причини — завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, а саме з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
здати на зберігання відповідному державному органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;
утримуватися від спілкування з особами, визначеними прокурором.
Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строків досудового слідства до 18 квітня 2017 року включно.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.
Роз’яснити підозрюваному, що, у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти Тирана Валерія Вікторовича та повідомити усно і письмово прокурора Опанасенка В. та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосування запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний Тиран Валерій Вікторович вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз’яснити застоводавцю обов’язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення, а підозрюваним — в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя Цокол Л.І.
