ORD
23.09.2014 г.
Чорне море на розпродаж

Чорне море є практично закритим водоймищем. Внаслідок цього вимагає більш суворіших і жорсткіших природоохоронних норм. Міжнародними документами передбачена така можливість. Також, згідно чинного природоохоронного законодавства України, морські води визначені ресурсом державного значення Тому, Україна має законні підстави і повинна встановлювати національні, більш жорсткі і суворіші норми і правила, ніж міжнародні, спрямовані на захист якості своїх морських ресурсів.. Якщо уявити собі таку гіпотетичну ситуацію “Усі даішники хабарники, тому давайте ліквідуємо ДАІ”. Адекватна і законослухняна людина скаже – ну це вже маячня. І буде цілком права. Треба наводити порядок, а не руйнувати і знищувати систему, потрібну державі і громадянам. Усе залежить від людей, а не від законних вимог. Навіть цілком розумні вимоги можливо довести до беспредела і маразму.
Але у нас в державі, на протязі вже ряду років здійснюється цілеспрямована робота по знищенню державного впливу на усі напрямки життєдіяльності держави, як такої. І це стосується не тільки України. Але на прикладі України цей процес відбувається яскравіше, тому що в Україні інститути влади слабкіші, ніж в інших державах. В таких випадках, цілком адекватна людина, в першу чергу повинна сама собі задати запитання – кому це вигідно, кому вигідно знищити державний контроль? Треба підкресли, що державний контроль не повинен бути дубиною у будь яких руках або інструментом незаконного збагачення. Тобто державний контроль не повинен досягати стадії беспредела — це однозначно. По справжньому ділова людина, яка будує свій бізнес демократично, прозоро і законно, ніколи не буде боятиметься будь-яких перевірок, будь-яких органів державного контролю. Тільки бізнес з кримінальним душком буде лобіювати закони, спрямовані на знищення системи державного контролю або, як менш, створювати із нього тільки вивіску, без реальних прав і повноважень. Яскравим прикладом цього ствердження є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який наніс державі більше шкоди, ніж користі. Зараз таке саме становище відбувається і в галузи екологічного контролю морських суден, які заходять в морські порти України. Щоб детально розглянути будь яку ситуацію, іноді треба згадати, як кажуть, історію питання. Ще більш 10 років тому в морській галузі була людина за прізвищем Работнев В.Г. На початку своєї трудової діяльності він декілька років працював у відділі охорони навколишнього природного середовища в департаменті морського і річкового транспорту. А фактично він завжди був адвокатом виробничої сфери і ярим супротивником екології. Він роками, вже будучи начальником Державної морської інспекції по безпеці судноплавства Держфлотінспекції України і заступником міністра И. Вінського, намагався ліквідувати екологічний контроль суден, як клас. Усюди, де б він не працював, виникали, м’яко кажучи, непристойні ситуації. В 2000-2004 рр. він очолював східноєвропейський демонстраційний центр міжнародної програми управління водяним баластом (“ГлоБалласт”) доки кошти, виділені європейською спільнотою для реалізації цієї програми в Україні, не зникли у невідомому напрямку. В 2004 році його посадили, тобто призначили, у крісло директора Державного департаменту морського і річкового транспорту. А вже 26.04.2005 року на адресу прем’єр – міністра України звернулися (http://www.ord.com.ua/categ_5/article_16322.html) корифеї морської галузі з приводу проблемних питань морегосподарського комплексу України. В тому числі відносно В.Работнева була надана наступна характеристика: «Департаментом морського і річкового транспорту керує людина, що не має ніякого уявлення про роботу галузі, розбазарив судноплавну компанію Чорноморсько-азовське управління морських шляхів і що вкрала гроші і інтелектуальну власність за програмою “Глобалласт”, — Работнев Володимир Геннадійович (хоча за результатами його “діяльності” працює Генеральна прокуратура і готуються документи до порушення кримінальної справи)». Незабаром в 2005 році він був звільнений з посади директора Державного департаменту морського і річкового транспорту. За даними ЗМІ, відставка В.Работнева була викликана тим, що його відомство підготувало для Президента В. Ющенка недостовірну інформацію про параметри Дунайського каналу, що викликало конфуз в його бесіді з румунським колегою. До загального здивування В.Работнев в тому ж році очолив Головну державну інспекцію з питань судноплавства. Але в 2006 р. залишився без цієї посади з не розголошуваних підстав. В 2008 році він був призначений заступником міністра транспорту і зв’язку та знов директором Державного департаменту по морському і річковому транспорту. Про його діяльність на цієї посаді неодноразово писали різні ЗМІ. Наприклад, на сайті «Обозреватель» 27.01.2009 в матеріалі «Шерше ля чиновника» (http://obozrevatel.com/news/2009/1/27/282267.htm) була оприлюднена наступна інформація про конфлікт в Іллічівському морському торговельному порту: «Але ось хто дійсно «дбає» не за державу, а за свою шкуру, так це заступник міністра транспорту і зв’язку, директор Державного департаменту морського і річкового транспорту, заступник голови Держфлотінспекції Володимир Работнев, який і є фактичним ініціатором позову про відновлення на посаді Руслана Радзиховского. А спрямована справа на новий розгляд до Приморського районного суду Одеси. У відвертих бесідах Работнев признавався — в цьому судовому органі у нього все «схоплено». Минулого року Южилин зустрівся з корупціонером Работневым і запропонував прийняти участь у справі, і якщо вигорить, то Работневу Южилин обіцяв поділитися бізнесом. Володимир Работнев, якому вдається усидіти відразу ж на трьох кріслах, веде воістину бурхливу «підприємницьку» діяльність. Причому справа поставлена на таку широку ногу, що сам би Работнев «згорів» на роботі. Тому йому допомагає уся сім’я. Работневу навіть довелося другий раз одружуватися, а то вірних і відданих людей бракує. Залучати ж до «сімейного бізнесу» кого-небудь з боку може привести до непотрібних наслідків. Навіть перша дружина, підрахувавши на дозвіллі недоотриманий прибуток, прийшла в шок, адже таким чином клан «втрачає божевільні бабки». Тому сама запропонувала Работневу оформити фіктивний брак з коханкою, яка з радістю прийняла пропозицію «старшої дружини» Работнева. Ось так і живуть шведською сім’єю, яка незабаром поповниться «третьою дружиною». Работнев вже ділить «шкуру» ІМТП і збирається запропонувати руку і серце подрузі своєї дочки Ганни, яка давно є другом сім’ї ще з пелюшок. Але це я відволікся. Отже, в сімейний підряд входять батько — Работнев Григорій, рідний дядько — Работнев Ким, мати — Работнева Маргарита, «старша» дружина — Работнева Ірина, дочки від першого шлюбу — Работнева Ганна і Работнева Ольга, «юридична» дружина — Работнева Євгенія (дівоче прізвище — Васильєва). Усі вищеперелічені члени сімейства є засновниками таких компаній: ТОВ «КС-Инвест», МП «Промисловець», ТОВ «Марекс Лтд» (в цих компанія власники — сам В.Работнев, його батько і дядько), ТОВ «Регіональна транспортно-інвестиційна компанія» (власник — Алла Работнева і Євгенія Работнева), ЗАТ Страхова компанія «Укрферри» (співзасновник — Ірина Работнева), благодійна організація «Теплий будинок» (засновники — Григорій і Маргарита Работневы), ЧП “Центр «Транссервис-1» (засновник — Ольга Работнева). Так що імперія Работнева — це солідна контора з чітко побудованою вертикаллю, до якої незабаром може приєднатися і майно Іллічівського морського торгового порту». Про комерційні таланти В.Работнева можливо писати оди і романи. Так він намагався задіяти єдиний український підводний човен «Запоріжжя» для виконання… регулярних пасажирських перевезень між Севастополем і Батумі (Грузія). Відповідне рішення було прийняте 31 березня на засіданні Державної адміністрації морського і річкового транспорту (http://www.seaman-sea.ru/novosti/356-passazhirskaya-podvodnaya-lodka.html). . Прошу пробачення за таке велике відхилення від головної теми і таке глибоке занурення в історію. Тему В.Работнев і його взаємостосунки з Україною можливо продовжувати ще дуже довго. Але треба чітко усвідомлювати – звідки ноги ростуть і хто є хто. Це дуже важливо у питанні – хто дбає про державні інтереси, а не тільки про власний карман і гаманець (або хоч би знаходить якісь компроміс між цими двома питаннями) або за значний куш готовий і вітчизну продати. На здивування таке сміливе припущення (про вітчизну) в подальшому знайшло своє прикре підтвердження. З часом діяльність В.Работнева на посаді заступника міністра стала предметом розслідування правоохоронних органів. У жовтні 2010 року СБУ порушила відносно нього справу — за розголошування відомостей, що містять державну таємницю. Екс — чиновникові загрожувало від п’яти до восьми років в’язниці. Справі було присвоєний гриф «таємно», і вона була спрямоване до суду. Проте Работнев потрапив під амністію, справу закрили. В боротьбі В.Работнева з екологією дуже плідно увесь цей час співпрацювала одна цікава одеська юридична фірма «АНТ», яка багато років намагається взагалі ліквідувати, як від, екологічний контроль морських суден. При цьому, ще більш 10 років тому і залишається до сих пір у фірми був один єдиний аргумент – морські судна припинять заходити в морські порти України. Але чомусь кількість суднозаходів в порти України не зменшується, а навпаки збільшується (навіть з урахуванням світової кризи). Достатньо навести тільки один приклад. В газеті «Дзеркало тижня» від 31.01.2003 року в статті «МОРСКИЕ ПОРТЫ УКРАИНЫ: ВРЕМЯ АКТИВНЫХ РЕФОРМ» (http://gazeta.zn.ua/ECONOMICS/morskie_porty_ukrainy_vremya_aktivnyh_reform.html ) приведені такі данні: «У листопаді 1998 року в умовах жорстокої економічної кризи начальником порту був призначений Михайло Михайлович Дергаусов. І за чотири роки підприємство зайняло провідне місце серед галузі. Для наочності приведемо цифри: якщо вантажообіг порту в 1996 році склав 4,7 млн. тонн, то в 1999-му — 8,1 млн. тонн, в 2001-му — 10,3 і в 2002-м — майже 14 млн. тонн, на цілих два мільйони перевищивши рекорд радянських часів (1983 рік)». Після того, як В.Работнев зійшов з сцени, декілька років була тиша. Як тільки в країні настали скрутні часи, знов було піднято питання ліквідації екологічного контролю морських суден працівниками Державної екологічної інспекції України. Як говорять в народі – треба користуватися моментом. В тандемі «В.Работнев – «АНТ» місце В.Работнева зайняв також колишній «еколог», якого дуже міцно пам’ятають або поминають в Одесі – П.Буланович (про нього, окрема тема, незабаром). Який зараз працює на посаді…, ніколи не здогадаєтеся, – Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті. Так, так, на тій самій посаді (хоча назва контори інша), де колись грів крісло В.Работнев. Тепер П.Буланович через Міністерство інфраструктури України за допомогою «експертів» (незрозуміло, хто призначає експертами таких «експертів») з юридичної фірми «АНТ» при підтримці небезизвеснтого у вузьких колах пана М.Бродського розпочали нову атаку на екологічний контроль морських суден. Так при Кабінеті Міністрів України була створена якась «експерта» комісія з невідомими повноваженнями, але з чіткими завданнями. А завдання у П.Булановича, М.Бродського і «експертів» із «АНТ» єдине – знищити систему екологічного контролю морських суден, кількість суднозаходів яких в порти України з кожним роком зростає. Україна є унікальною державою, хоча з іншого боку нічого унікального не має. Тому що увесь світ живе по єдиному закону. Коли, хтось, що то намагається наполегливо проштовхнути, то це комусь дуже потрібне. Питання — кому і для чого? Враховуючи комерційне минуле і мабуть не менш вагоме сьогоднішнє, змусити таких панів щось робити можливо тільки при умовах їх серйозного стимулювання. Знову питання – на чию користь? Держави, екології, громадян, суспільства? Як кажуть в Одесі – «Не смешите мои тапочки». Якщо людини має 30 % інформації, то вона прийме рішення тільки на 30 відсотків правильне. Якщо людини має 60 % інформації, то вона прийме рішення тільки на 60 відсотків правильне. Але, якщо людина має 100 відсоткову інформацію, то вона, якщо вона адекватна людина, прийме виважене і 100 відсоткове вірне рішення.
13.08.2014 року наказом Міністра Міністерства екології та природних ресурсів України Головою керівного органу Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарест, 1992) – Комісії із захисту Чорного моря від забруднення на період головування України був призначений заступник Міністра П.Я.Унгурян (про нього, також, як і про П.Булановича, окрема тема, незабаром), а Н.М. Загурську — заступника директора Департаменту юридичного та міжнародного співробітництва, в якості альтернативного Голови Комісії. Тобто в міністерстві не має професійних фахівців з питань захисту морського середовища від забруднення. Завершення головування України та його передача Болгарії очікується під час засідання, яке заплановано провести наприкінці листопада 2014 року. Про те, який П.Я.Унгурян «еколог» і за які заслуги став заступником міністра, це окрема тема, яка жде свого часу. Фактично в Міністерстві екології та природних ресурсів України є тільки відділ водних екосистем та ресурсів з чисельністю аж 5 чоловік на усю Україну. Аналогічна ситуація і в Державній екологічній інспекції України. Тобто в Україні немає жодної людини, яка б предметно, професійно і систематично займалася би специфікою охорони морського середовища у рамках вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та міжнародних угод, ратифікованих Україною. В наслідок чого Міністерство з кожним роком втрачає свої позиції і усередині країни і на міжнародному рівні. А в наслідок цього втрачає Україна і її громадяни.


Fix address: http://ord-ua.com/2014/09/23/chorne-more-na-rozprodazh/